Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільніст [...]
Верховна Рада України; Закон від 04.07.20141586-VII

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи (Текст резюме від 04.07.2014)


Закон України

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи"

Дата набуття чинності:
11 липня 2014 року

Змінами до частини 1 статті 166-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення Закон збільшив розміри адміністративних штрафів за порушення керівниками банків або іншими особами, які відповідно до закону можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Закон вносить зміни до пункту 2 частини 1 статті 42 Закону України "Про Національний банк України", якими до операцій Національного банку України для забезпечення виконання покладених на нього функцій віднесено надання кредитів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на умовах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до нової редакції частини 4 статті 56 Закону України Про Національний банк України" нормативно-правові акти Національного банку набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Згідно змін до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" системно важливий банк – це банк, що відповідає критеріям, встановленим Національним банком України, діяльність якого впливає на стабільність банківської системи.

Статтю 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" доповнено новою частиною, згідно якої Національний банк України визначає системно важливі банки відповідно до таких критеріїв: розміру банку, ступеня фінансових взаємозв'язків, напрямів діяльності.

Змінами до статті 30 Закону України "Про банки і банківську діяльність" дещо уточнюється  структура регулятивного капіталу банку.

Відповідно до Закону мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 500 (раніше – 120) мільйонів гривень (зміни до частини 1 статті 31 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Банки, утворені до набрання чинності Законом, зобов'язані протягом 10 років з дня набрання ним чинності привести розмір статутного капіталу у відповідність із вимогами Закону.

Закон доповнює статтю 32 Закону України "Про банки і банківську діяльність" новими частинами, якими встановлено наступне:
  • у разі зменшення загального обсягу вкладів (депозитів) у банківській системі на 5 і більше відсотків у строк до 6 календарних місяців за рішенням Національного банку України запроваджується (скасовується) спрощена процедура реєстрації випуску акцій, погодження Національним банком України змін до статуту банку, державної реєстрації змін до статуту банку. Відповідно до спрощеної процедури: 1) дата подання рішення про капіталізацію банку та змін до статуту банку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається датою реєстрації випуску акцій; 2) дата подання змін до статуту банку на погодження Національному банку України та для реєстрації державному реєстратору вважається відповідно датою їх погодження Національним банком України та датою реєстрації державним реєстратором; 3) дата подання документів для реєстрації випуску акцій банку вважається датою реєстрації випуску акцій банку;
  • дата подання належних документів до Національного банку України, державного реєстратора, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначається за відміткою відповідного державного органу про прийняття документів (реєстраційним індексом);
  • Антимонопольний комітет України у вищезазначених випадках надає висновок та/або дозвіл на концентрацію не пізніше 5 робочих днів з дня подання банком відповідних документів.

Національний банк України, враховуючи потреби забезпечення стабільності банківської системи та загальноприйняті в міжнародній практиці принципи і стандарти, визначає мінімальний розмір регулятивного капіталу банку, мінімальне значення та порядок обчислення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу, нормативу достатності основного капіталу, коефіцієнта співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів та коефіцієнта співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань банку (зміни до частини 4 статті 35 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Змінами до статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" дещо уточнюються заходи впливу, які Національний банк України має право застосовувати у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Закон вносить зміни до частини 1 статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", згідно яких Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:
  • банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: 1) щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - 5 і більше разів та/або 2) значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - 2 і більше разів;
  • банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав 5 і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані у строк з вини банку;
  • системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;
  • банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: 1) за щоденними розрахунками - 5 і більше разів; 2) щодекади - 2 і більше разів;
  • обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40% і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;
  • систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних також у випадку одноразового грубого або систематичного порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (зміни до частини 1 статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно змін до статті 4-1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" до фінансових векселів належать:
  • фінансовий вексель Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
  • фінансовий банківський вексель;
  • фінансовий казначейський вексель.
Фінансовий вексель Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – це цінний папір, що посвідчує безумовне зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя. На фінансовий вексель Фонду гарантування вкладів фізичних осіб поширюються вимоги Закону України "Про обіг векселів в Україні", встановлені для фінансового банківського векселя.

Новою редакцією пункту 17 частини 1 статті 7 Закону України "Про страхування" передбачено, що в Україні здійснюється обов'язкове страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора, ліквідатора фінансової установи та працівників центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку.

Відповідно до Закону дія Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" також не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань виведення неплатоспроможних банків з ринку, прогнозування потенційних витрат на реалізацію такого процесу, а також фінансування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (зміни до частини 2 статті 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності").

Статтю 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" доповнено новим положенням, яким облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб віднесено до боргових цінних паперів, які можуть бути в цивільному обороті в Україні.

Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" доповнено новою статтею 8-2, якою регулюється обіг облігацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Із статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виключено положення про те, що виконавче провадження не зупиняється у випадках, пов'язаних з виплатою коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників у межах суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб; витрат, пов'язаних із забезпеченням операційної діяльності такого банку; виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку.

Змінами до статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" надано визначення термінам "кошти, розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні", "спеціалізована установа" та уточнено визначення термінів "виведення неплатоспроможного банку з ринку", "недоступність вкладів", "перехідний банк", "приймаючий банк", "продаж банку".

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (зміни до частини 2 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Закон вносить зміни до частини 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими уточнюються функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в тому числі, погоджує рішення виконавчої дирекції про випуск облігацій або видачу фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та напрями їх розміщення (зміни до частини 1 статті 9 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Змінами до статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уточнюються повноваження виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У новій редакції викладено статтю 16 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка визначає правовий статус працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Статтю 18 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено новою частиною, відповідно до якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб інформує громадськість про свою діяльність шляхом опублікування інформації на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також шляхом проведення прес-конференцій, виступів на радіо і телебаченні та в інший спосіб. Із періодичністю, встановленою виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проводить оцінювання рівня поінформованості громадськості.

Закон вносить зміни до статті 19 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими до джерел формування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб також віднесено:
  • кошти (у тому числі облігації внутрішньої державної позики), залучені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб шляхом випуску облігацій та/або видачі фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
  • доходи від цільової позики, наданої банку для виконання зобов'язань банку стосовно виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.
  • доходи від цільової позики, наданої банку для оплати витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, передбаченої пунктом 2 частини 6 статті 36 (витрати, пов'язані із забезпеченням господарської діяльності банку), пунктами 7 і 8 частини 2 статті 37 (витрати на залучення до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб та витрати на проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку) та частиною 4 статті 47 (уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має право залучати до своєї роботи інших спеціалістів, оплата праці яких здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок банку, що ліквідується, в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
  • благодійні внески, гранти, технічна допомога у грошовій або не грошовій формі, у тому числі від іноземних осіб;
  • кредити, залучені від небанківських фінансових установ та іноземних кредиторів;
  • доходи, отримані від надання позики на умовах субординованого боргу приймаючому банку;
  • гарантійні внески, перераховані учасниками відкритого конкурсу у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У новій редакції викладено статтю 25 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою визначено порядок кредитування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та внесення державою коштів на безповоротній основі.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (зміни до частини 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно змін до частини 1 статті 29 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває право кредитора банку на всю суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на день початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку, а також на суму нарахованого, але не сплаченого регулярного збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Статтю 31 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Закон доповнив новою частиною, згідно якої у разі прийняття Національним банком України рішення про перенесення строків подання звітності банками до Національного банку України Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перенести строк подання звітності до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Закон доповнив статтю 32 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" новою частиною, відповідно до якої у разі віднесення банку до категорії проблемних Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право здійснювати позапланову перевірку такого банку з інших питань діяльності, ніж передбачені у частині 1 статті 32 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", перелік яких затверджується виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою збору інформації для підготовки проекту плану врегулювання проблемного банку у разі його віднесення до категорії неплатоспроможних.

Змінами до статті 33 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що у разі порушення банками законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб адекватно вчиненому порушенню застосовує до банків адміністративно-господарські санкції у вигляді письмового застереження або штрафу чи розпорядження про усунення порушень законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб. При накладенні Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на банк адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу застосовуються такі розміри санкцій:
  • неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірних відомостей банком Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якщо подання таких відомостей вимагається Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та/або нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тягне за собою накладення штрафу до 0,1% розміру зареєстрованого статутного капіталу банку;
  • порушення банком порядку ведення бази даних вкладників, тягне за собою накладення штрафу до 0,1% розміру зареєстрованого статутного капіталу банку;
  • невиконання або несвоєчасне виконання банком рішень та/або нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи розпоряджень про усунення порушень, тягне за собою накладення штрафу до 0,1% розміру зареєстрованого статутного капіталу банку.
Накладення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на банк адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу не звільняє банк від обов'язку усунути порушення. За вищезазначені порушення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб може бути застосована адміністративно-господарська санкція у вигляді розпорядження про усунення порушень вимог законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб встановлюються критерії істотності порушень законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб для диференціації адміністративно-господарських санкцій та їх розмірів.

За рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає страхуванню життя та здоров'я уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в її інтересах (нова редакція частини 7 статті 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Змінами до статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дещо уточнюються наслідки запровадження тимчасової адміністрації в банку.

У новій редакції викладено статтю 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою визначено заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку.

Статтю 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено двома новими частинами, згідно яких:
  • з метою підготовки плану врегулювання неплатоспроможного банку, у тому числі для розрахунку потенційно можливих грошових коштів, що можуть бути отримані від реалізації майна неплатоспроможного банку, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та/або уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має право залучати суб'єктів оціночної діяльності, аудиторів, інших осіб за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
  • у разі виконання плану врегулювання, що передбачає виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 4 і 5 частини 2 статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (створення та продаж інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку і подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку; продаж неплатоспроможного банку інвестору), виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб може прийняти рішення про передачу залишків активів, що потенційно можуть бути реалізовані, та зобов'язань спеціалізованій установі. Решта активів списується уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або передається іншим організаціям у порядку здійснення благодійної діяльності. У такому разі тимчасова адміністрація припиняється, а процедура ліквідації неплатоспроможного банку триває не більше 3 місяців. Протягом ліквідації банку уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вживає виключно заходів для збереження документів та припинення банку як юридичної особи. Проведення інвентаризації та інших дій від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не вимагається. Спеціалізована установа зобов'язана вжити заходів до продовження погашення заборгованості кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок отриманих активів. У разі якщо після закінчення 3 років з дня передачі активів та зобов'язань такі активи було неможливо реалізувати, вони списуються та/або передаються спеціалізованою установою іншим особам у порядку благодійної діяльності, а вимоги, не задоволені за недостатністю активів неплатоспроможного банку, вважаються погашеними, про що повідомляється Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено новими статтями  39-1 та 41-1, якими визначено особливості:
  • проведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відкритого конкурсу з метою виведення неплатоспроможного банку з ринку;
  • виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю держави.

У новій редакції Закон виклав статті 41 та 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими визначаються особливості:
  • продажу неплатоспроможного банку;
  • утворення та продажу перехідного банку.

Статтю 43 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено новою частиною, якою встановлено наступне:
  • у разі виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом передачі частини або всіх активів та зобов'язань приймаючому або перехідному банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб може надати такому банку фінансову підтримку у вигляді позики на умовах субординованого боргу. Позика на умовах субординованого боргу є платною (ставка не нижче облікової ставки Національного банку України) та строковою;
  • розмір позики на умовах субординованого боргу, наданої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб приймаючому або перехідному банку, не може перевищувати загального розміру вкладів, що гарантуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та передані неплатоспроможним банком такому приймаючому банку.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також індивідуально визначене майно та майнові права, що належать банку на підставі речових прав (ліцензії, гудвіл тощо). Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси. За наявності у складі майна банку майна, виключеного з обороту, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана передати його відповідним особам в установленому порядку. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виявивши частку, яка належить банку в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки. Майно, щодо якого банк є користувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору (нова редакція частини 2 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Закон вносить зміни до статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою встановлено порядок реалізації майна банку, що ліквідується.

У разі якщо після закінчення строку ліквідації залишилися нереалізованими активи банку і їх реалізація не вбачається за можливе, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (навіть за наявності незадоволених вимог кредиторів) здійснює списання таких активів або передає їх благодійним організаціям у порядку здійснення благодійництва (нова редакція частини 6 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Новою статтею 52-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено наступне:
  • уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання усіх, у тому числі фінансово-господарських, документів неплатоспроможного банку протягом ліквідаційної процедури;
  • до завершення ліквідації неплатоспроможного банку уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана забезпечити збереженість архівних документів неплатоспроможного банку і передати їх на зберігання до Національного банку України;
  • Національний банк України зобов'язаний прийняти документи неплатоспроможного банку на зберігання по мірі їх подання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено новою статтею 52-2, що встановлює правовий статус спеціалізованої установи створеної Фондом гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття заходів для розрахунку з кредиторами неплатоспроможного банку за рахунок активів (майна) такого банку, переданого їй у порядку, встановленому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до Закону дія Закону України "Про здійснення державних закупівель" не поширюється також на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи і послуги, необхідні для виконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб покладених на нього функцій та повноважень, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку (зміни до частини 3 статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель").

Змінами до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від сплати державного мита звільнено:
  • Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - за дії, пов'язані з утворенням перехідного банку;
  • приймаючий банк - при отриманні активів і зобов'язань за внесення змін до державних реєстрів, послуги, що надаються державними органами у зв'язку з таким отриманням;
  • перехідний банк - при отриманні активів і зобов'язань за внесення змін до державних реєстрів, послуги, що надаються державними органами у зв'язку з таким отриманням.

Статтю 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Закон доповнив новим положенням, згідно якого неплатоспроможні комерційні банки, ліквідацію яких здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, мають право здійснювати валютні операції без ліцензії Національного банку України з дотриманням законодавства України про систему валютного регулювання і валютного контролю з метою здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.