Цивільний процесуальний кодекс України

Дата набуття чинності:
1 січня 2005 року, але не раніше набрання чинності Адміністративним процесуальним кодексом України


Метою цього Кодексу є справедливий та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ у судах України з метою захисту прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кодекс надає право кожній особі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судочинство здійснюється державною мовою і судові документи складаються також на державній мові. Особи, які не володіють державною мовою, можуть користуватися послугами перекладача.

Суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.

Що стосується складу суду, то цивільні справи розглядаються:
у першій інстанції - одноособово суддею;
у апеляційній інстанції - у складі трьох суддів;
у касаційній інстанції - у складі п'яти суддів.

Кодекс визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Ними можуть бути фізичні, юридичні особи, або держава. Представником сторони у цивільному процесі може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді.

Відповідно до Кодексу, суди розглядають справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

У позовному провадженні розглядаються всі справи, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. Окрім справ, які можуть бути розглянуті у наказному або окремому провадженні. Позов пред'являється шляхом подачі позовної заяви до суду першої інстанції. Результатом такого провадження є ухвалення судом рішення або ухвали.

Наказне провадження застосовується для стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Результатом такого провадження є видача судом особливої форми судового рішення - судового наказу.
Він може бути виданий, якщо:
заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі;
заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати працівнику;
заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

В порядку окремого провадження суд розглядає справи про:
обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;
усиновлення;
встановлення фактів, що мають юридичне значення;
відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
визнання спадщини відумерлою;
надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
Результатом розгляду такого провадження є ухвалення судом рішення.

Перегляд судових рішень здійснюється у апеляційному провадженні, у касаційному провадженні, у зв'язку з винятковими обставинами або у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Судові рішення у апеляційному провадженні розглядаються судовими палатами у цивільних справах апеляційних загальних судів. Розглянувши справу, апеляційний суд постановляє ухвалу або рішення, які набирають сили з моменту їх проголошення.

Судові рішення також можуть бути переглянуті у порядку касаційного провадження. Після розгляду справи, касаційний суд постановляє ухвалу або рішення, які також набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Рішення у цивільній справі, після перегляду справи у касаційній інстанції, може бути оскаржене до Верховного Суду України у зв'язку з винятковими обставинами. Рішення або постанови Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення, але оскарженню не підлягають.

В той же час, рішення або ухвали суду, які набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Перегляд здійснюється судом, який ухвалив рішення, ухвалу або судовий наказ.

Кодекс визначає перелік рішень, які повинні бути виконані негайно:
стягнення аліментів;
присудження працівникові виплати заробітної плати;
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Виконання судових рішень може контролюватись за допомогою судового контролю. В цьому випадку суд розглядає скаргу учасників виконавчого провадження, і постановляє відповідну ухвалу. Про виконання цієї ухвали орган державної виконавчої служби повідомляє суд.

Визначається Кодексом порядок визнання та виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню та порядок визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Окремий розділ Кодексу визначає провадження у справах за участю іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, іноземних держав (їх органів та посадових осіб) та міжнародних організацій. Згідно Кодексу такі особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо фізичних та юридичних осіб тих держав, в яких допускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних прав фізичних або юридичних осіб України.

Що стосується судових витрат, то вони складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх належать:
1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;
2) витрати на правову допомогу;
3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;
4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

При порушенні встановлених в суді правил або при перешкоджанні здійсненню цивільного судочинства, суд може застосувати до винних осіб заходи процесуального примусу. Такими заходами є:
попередження;
видалення із залу судового засідання;
тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
привід.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!

Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору