Про банки і банківську діяльність
Верховна Рада України; Закон від 07.12.20002121-III

Про банки і банківську діяльність (Текст резюме від 15.07.2004)


Закон України

“Про банки і банківську діяльність”

Дата набуття чинності:
17 січня 2001 року

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні, правові засади створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Закон встановлює склад банківської системи України, до якої входять Національний банк України (НБУ) та інші банки, як універсальні так і спеціалізовані. Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та кооперативного банку. В Україні діють також банківські об'єднання (корпорації, холдінги) та асоціації. Учасниками банку можуть бути юридичні, фізичні особи, резиденти та нерезиденти, держава в особі уповноважених органів.

Кожен банк повинен мати статут, який містить інформацію про:
  • найменування банку;
  • його місцезнаходження;
  • організаційно-правову форму;
  • види діяльності, які банк має намір здійснювати.

Державна реєстрація банків здійснюється НБУ. Уповноважені засновниками банку особи подають НБУ для державної реєстрації документи:
  • заяву про реєстрацію банку;
  • установчий договір;
  • статут банку.

НБУ може відмовити в державній реєстрації банку у разі, якщо:
  • порушено порядок створення банку;
  • подано неповний пакет необхідних для реєстрації документів;
  • установчі документи банку не відповідають законодавству.

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка надається НБУ на підставі клопотання банку. Законом також визначаються особливості реєстрації банків з іноземним капіталом, порядок відкриття філій та представництв, дочірніх банків.

Законом передбачений порядок реорганізації та ліквідації банків. Реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням Національного банку України. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

Банк може бути ліквідований з ініціативи власників банку або з ініціативи НБУ. Право звернення до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацію мають кредитори банку та НБУ. Орган, який ініціював рішення про ліквідацію, призначає ліквідатора, який приступає до виконання обов'язків негайно після відкликання ліцензії.

Закон встановлює структуру капіталу банку (який включає основний та додатковий капітал), розмір статутного капіталу (від 1 до 5 млн. євро), порядок формування статутного капіталу, фондів банку.

Органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія. Банки створюють також службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю правління.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:
  • приймання вкладів від юридичних та фізичних осіб;
  • операції з валютними цінностями;
  • відкриття та ведення поточних рахунків;
  • лізинг.

Закон встановлює деякі вимоги щодо відносин банків з клієнтами (право клієнта на інформацію, гарантування вкладів фізичних осіб), визначає поняття банківської таємниці та обов'язки осіб щодо її збереження, встановлює деякі механізми запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом (обов'язок щодо ідентифікації особи).

Державне регулювання діяльності банків здійснюється НБУ у формі адміністративного та індикативного регулювання. НБУ здійснюється також банківський нагляд, метою якого є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

На банки покладений обов'язок організовувати бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених НБУ. Банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності з метою оцінки його фінансового стану.

Кожний банк є об'єктом перевірки на місці інспекторами чи аудиторами, призначеними НБУ. Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності його звітності. У разі порушення банками банківського законодавства, або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться:
  • скликання загальних зборів, спостережної ради, правління банку для прийняття програми його фінансового оздоровлення;
  • видача розпорядження щодо накладення штрафів, реорганізації банку, призначення тимчасової адміністрації.

НБУ зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку, також він має на це право у разі:
  • систематичних порушень банком вимог НБУ;
  • наявності публічного конфлікту у керівництві банку;
  • вчинення банком дій щодо приховування рахунків.

Функції тимчасової адміністрації виконують особи, які призначаються НБУ. Тимчасовим адміністратором може бути службовий експерт (за договором), службовець НБУ, відповідна юридична особа. З дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління банку переходять до тимчасового адміністратора, який подає НБУ періодичні звіти стосовно своєї діяльності у строки, визначені ним.

Законом встановлюється порядок оскарження рішень НБУ. Банк або інші особи, на яких поширюються повноваження НБУ, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність НБУ чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора та ліквідатора.