Водний кодекс України
Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 06.06.1995213/95-ВР

Водний кодекс України (Текст резюме від 31.03.2005)


Водний кодекс України

Дата набуття чинності
20 липня 1995 року

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні об'єкти, віднесені у встановленому законодавством порядку до територій та об'єктів природно-заповідного фонду, охороняються та використовуються відповідно до вимог, встановлених Законом України „Про природно-заповідний фонд України”

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки.

Всі води на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:
1) поверхневі води (природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти);
2) підземні води та джерела;
3) внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті:
- морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;
- прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
- гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
- береговими смугами водних шляхів.

Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.

Водний кодекс України визначає повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Державний контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства України.

Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають:
1) видачу дозволів на спеціальне водокористування;
2) встановлення нормативів збору і розмірів зборів за спеціальне водокористування та скидання забруднюючих речовин; 
3) виключено
4) надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законодавства інших заходів, що зменшують негативний вплив на води;
5) відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства.

Збір за спеціальне водокористування справляється з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включає збір за використання води водних об'єктів та за скидання забруднюючих речовин. Розмір збору за використання води визначається на основі нормативів збору, фактичних обсягів використаної води та встановлених лімітів використання води. Збір за воду, втрачену при її транспортуванні, стягується з власників мереж водопостачання.

Збір за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 80%, решта - до бюджетів областей.

Збір за використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення на території Автономної Республіки Крим зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 50%, до бюджету Автономної Республіки Крим - в розмірі 50%.

Збір за використання поверхневих вод для потреб гідроенергетики, рибництва та водного транспорту, а також за втрати води при її транспортуванні зараховуються до Державного бюджету України в розмірі 100%.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (берегової лінії).

Водокористувачами в Україні можуть бути юридичні та фізичні особи. Водокористувачі можуть бути:
1) первинними і вторинними. До числа Первинних відносяться ті, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. До числа вторинних водокористувачів (абонентів) відносяться ті, які не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування;
2) загальне та спеціальне. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

Право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі:
1) якщо відпала потреба у спеціальному водокористуванні;
2) закінчення строку спеціального водокористування;
3) ліквідації підприємств, установ чи організацій;
4) передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам;
5) визнання водного об'єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лікувальну цінність;
6) порушення умов спеціального водокористування та охорони вод;
7) виникнення необхідності першочергового задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення;
8) систематичного невнесення збору в строки, визначені законодавством.

Кодекс містить норми, якими врегулюються особливості щодо спеціального водокористування та користування водними об’єктами для:
- лікувальних, курортних і оздоровчих цілей;
- потреб галузей економіки.

Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцевими Радами, судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством. Спори з питань використання та охорони вод, які виникають з іншими державами, а також між іноземними юридичними особами і громадянами та власником вод, розглядаються відповідно до законодавства України.

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Юридичні та фізичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.