Перейти до оригіналу текстаЗакон України
„Про державне регулювання у сфері комунальних послуг”
Дата набуття чинності:
22 липня 2010 року
Закон визначає правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг.
Відповідно до статті 2 Закону органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Статтею 5 Закону передбачено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, застосовує такі засоби регуляторного впливу на суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках:
- ліцензування господарської діяльності та контроль за дотриманням ліцензійних умов;
- встановлення тарифів на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках;
- встановлення для суб'єктів природних монополій, які провадять діяльність у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, індивідуальних технологічних нормативів використання питної води;
- інші засоби, передбачені чинним законодавством України.
Згідно статті 10 Закону тарифи на комунальні послуги формуються суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.
Державний нагляд (контроль) за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку комунальних послуг здійснюється шляхом перевірки стану виконання суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання на суміжних ринках вимог закону та ліцензійних умов (стаття 11 Закону).
Стаття 14 Закону регулює відносини національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.