Закон України

“Про інформацію”

Дата набуття чинності
13 листопада 1992 року

Згідно Закону інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Дія Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.

Суб'єктами інформаційних відносин являються:
  • громадяни України;
  • юридичні особи;
  • держава;
  • іноземці;
  • особи без громадянства;
  • іноземні юридичні особи;
  • закордонні держави;
  • міжнародні організації.

Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.

Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто.

Відповідно до Закону інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Основні напрями інформаційної діяльності:
  • політичний;
  • економічний;
  • соціальний;
  • духовний;
  • екологічний;
  • науково-технічний;
  • міжнародний.

Види інформаційної діяльності:
  • одержання інформації (набуття, придбання, накопичення документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою);
  • використання інформації (задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб, і держави);
  • поширення інформації (розповсюдження, обнародування, реалізація, документованої або публічно оголошуваної інформації);
  • зберігання інформації (забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв).

Основні види інформації, згідно Закону, наступні:
  • статистична інформація (офіційна документована державна інформація. Яка дає кількісну характеристику масових явищ і процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя);
  • адміністративна інформація (дані) (офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції);
  • масова інформація (публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.);
  • інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого та регіонального самоврядування (офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування);
  • правова інформація (сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо);
  • інформація про особу (сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу);
  • інформація довідково-енциклопедичного характеру (систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище);
  • соціологічна інформація (документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів).

За режимом доступу інформація поділяється на:
  • відкриту інформацію;
  • інформацію з обмеженим доступом.

Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на:
  • конфіденційну інформацію (відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов);
  • таємну інформацію (інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі).

Відповідно до Закону інформація є об'єктом права власності фізичних і юридичних осіб, та держави. Підставами виникнення права власності на інформацію є:
  • створення інформації своїми силами і за свій рахунок;
  • договір на створення інформації;
  • договір, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.

Закон визначає права та обов'язки учасників інформаційних відносин.

Законом встановлюється заборона цензури та втручання в професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації з боку органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Також Законом встановлюється відповідальність за порушення законодавства про інформацію.

Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!

Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору