Про охорону праці
Верховна Рада України; Закон від 14.10.19922694-XII

Про охорону праці (Текст резюме від 11.01.2005)


Закон України

„Про охорону праці”

Дата набуття чинності:
24 листопада 1992 року

Законом України „Про охорону праці” визначено основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, а також врегульовано відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Крім того даний Закон встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих. Закон встановлює відповідальність роботодавця за створення  безпечних умов праці, за стан колективних та індивідуальних засобів захисту від небезпечного впливу механізмів та устаткування виробництва, а також за дотримання норм охорони праці.

Закон надає працівникам право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я, право на  пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці, а також на компенсацію шкоди, що спричинена внаслідок порушення правил охорони праці. Встановлюється, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Крім того, передбачено, що роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

Законом врегульовано питання охорони праці окремих категорій працівників, а саме жінок, неповнолітніх та інвалідів. Зокрема, Закон забороняє застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням, а також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Окремий розділ Закону присвячений регулюванню відносин у сфері управління охороною праці. Визначається система органів державної влади, що уповноважені здійснювати управління у даній сфері правовідносин. До цих органів Закон відносить Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці, міністерства та державні комітети в межах своїх повноважень, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Закон містить положення, якими встановлюється компетенція вказаних органів та повноваження їх посадових осіб.

Законом передбачено, що за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законодавством.