Про охорону атмосферного повітря
Верховна Рада України; Закон від 16.10.19922707-XII

Про охорону атмосферного повітря (Текст резюме від 26.06.2004)


Закон України

“Про охорону атмосферного повітря”

Дата набуття чинності:
17 листопада 1992 року

Закон України „Про охорону атмосферного повітря” (надалі - Закон) визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря. Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище.

Відповідно до Закону атмосферне повітря - це життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами.

Охорона атмосферного повітря - це система заходів, пов'язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Державне управління в галузі охорони атмосферного повітря здійснюють:
  • Кабінет Міністрів України;
  • спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;
  • спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я;
  • Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування.

Законом у галузі охорони атмосферного повітря встановлені:
  • нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;
  • нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;
  • нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;
  • нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел;
  • технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря  зобов'язані:
  • здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин;
  • вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;
  • здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік;
  • забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок;    
  • своєчасно і в повному обсязі сплачувати збори за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів відповідно до закону тощо.

Згідно Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря видаються за умови:
  • неперевищення протягом терміну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеки;
  • неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;
  • дотримання вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин.

Передбачається Законом і видача дозволів на гранично допустимі рівні шуму, що утворюється стаціонарними джерелами, зокрема під час роботи машин, механізмів, обладнання, інструментів, а також користування звуковідтворювальною апаратурою та музичними інструментами у концертних і танцювальних залах та на відкритих майданчиках, у театрах і кінотеатрах, дискотеках, казино, інших закладах розважального та грального бізнесу і культури, музичних закладах освіти, у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування тощо.

З метою відвернення і зменшення забруднення атмосферного повітря транспортними та іншими пересувними засобами і установками та впливу пов'язаних з ними фізичних факторів здійснюються:
  • розроблення та виконання комплексу заходів щодо зниження викидів, знешкодження шкідливих речовин і зменшення фізичного впливу під час проектування, виробництва, експлуатації та ремонту транспортних та інших пересувних засобів і установок;
  • переведення транспортних та інших пересувних засобів і установок на менш токсичні види палива;
  • раціональне планування та забудова населених пунктів з дотриманням нормативно визначеної відстані до транспортних шляхів;
  • поліпшення стану утримання транспортних шляхів;
  • виведення з густонаселених житлових кварталів за межі міста транспортних підприємств тощо.

Закон встановлює також вимоги до охорони атмосферного повітря:
  • під час застосування пестицидів та агрохімікатів;
  • під час видобування надр та проведення вибухових робіт;
  • від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами;
  • під час проектування, будівництва та реконструкції підприємств та інших об'єктів, які впливають або можуть впливати на стан атмосферного повітря.