Про нотаріат
Верховна Рада України; Закон від 02.09.19933425-XII

Про нотаріат (Текст резюме від 01.01.2004)


Закон України

“Про нотаріат”

Дата набуття чинності:
1 січня 1994 року

Прийняття Закону “Про нотаріат” дозволило врегулювати діяльність нотаріату в Україні. За Законом, нотаріат є системою органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок:
посвідчувати права;
посвідчувати факти, що мають юридичне значення;
вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на державних нотаріусів, приватних нотаріусів або посадових осіб виконавчих органів місцевих (сільських, селищних, міських) рад, якщо у населених пунктах немає нотаріусів.

Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України та дипломатичні представництва України.

У деяких випадках, посвідчення заповітів і доручень може здійснюватись:
черговими лікарями лікарень, санаторіїв;
капітанами морських суден, що плавають під прапором України;
начальниками розвідувальних, арктичних експедицій;
командирами військових частин і військово-навчальних закладів;
начальниками місць позбавлення волі.

Особа, яка претендує на посаду нотаріуса повинна:
бути громадянином України;
мати вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут);
пройти стажування протягом 6 місяців в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса;
скласти кваліфікаційний іспит та одержати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України, зокрема, у таких випадках:
з власної ініціативи нотаріуса;
втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;
невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;
винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності.

Закон встановлює перелік нотаріальних дій, які вчиняються в державних нотаріальних конторах. В той же час, приватний нотаріус, на відміну від державного нотаріуса, не може вчиняти такі нотаріальні дії, як:
видача свідоцтва про право на спадщину;
вжиття заходів до охорони спадкового майна;
посвідчення договорів довічного утримання;
засвідчення справжності підпису на документах, призначених для дії за кордоном;
засвідчення справжності підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоді про усиновлення дитини.

Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
вчинення такої дії суперечить законові;
з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень;
угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в її статуті чи положенні.
Нотаріальні дії або відмова у їх вчиненні можуть бути оскаржені до суду.

Закон визначає правила вчинення нотаріальних дій, зокрема:
посвідчення угод;
вжиття заходів до охорони спадкового майна;
видача свідоцтв про право на спадщину;
накладання заборони відчуження нерухомого майна;
засвідчення вірності копій документів;
посвідчення фактів;
прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів;
вчинення виконавчих написів;
вчинення морських протестів.

Документи, які складено за кордоном іноземними властями або за їх участю, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Нотаріуси в Україні можуть також вчиняти посвідчувальні написи за формою, яка передбачена іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України.