Закон України

“Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”

Дата набуття чинності:
25 грудня 2011 року

Закон визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.

Стаття 1 Закону, зокрема, надає визначення таким термінам :
  • іноземець (особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав);
  • особа без громадянства (особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином);
  • іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах (іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні);
  • нелегальний мігрант (іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України);
  • іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України (іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку);
  • іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні (іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом);
  • іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні (іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом).

Стаття 4 Закону встановлює підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, такі як в’їзд в Україну з метою імміграції, для працевлаштування, реалізації проектів міжнародної технічної допомоги, з метою проповідування релігійних віровчень, для роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання в Україні, для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності та інші.

Випадки, в яких іноземець або особа без громадянства повинні отримувати посвідку на постійне або тимчасове проживання в Україні, а також підстави та порядок отримання таких посвідок визначені статтею 5 Закону.

Статті 10 - 12 Закону регулюють порядок отримання іноземцями та особами без громадянства візи; встановлюють вичерпний перелік підстав для відмови надання візи (наприклад, подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених інших документів та інші) та підстави для скасування візи; також наведено державні органи, які приймають рішення про надання, відмову або скасування візи.

Підстави для заборони в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну наведені статтею 13 Закону. В'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
  • в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку;
  • якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
  • якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
  • якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
  • якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
  • якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.

Порядок реєстрації іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну або перебувають на території України встановлюється статтею 16 Закону. Також статтею 16 Закону визначено коло осіб які звільняються від реєстрації:
  • глави держав і урядів зарубіжних країн, члени парламентських та урядових делегацій, технічний персонал, який обслуговує такі делегації (осіб) і членів їх сімей, які прибули в Україну на запрошення Президента України, Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України; особи та члени сімей осіб, які прибули в Україну за посвідченнями ООН та організацій системи ООН;
  • іноземці або особи без громадянства, які не досягли вісімнадцятирічного віку;
  • іноземні туристи, які здійснюють круїз;
  • члени екіпажів іноземних військових кораблів (літаків), які в установленому порядку прибули в Україну;
  • особи, які входять до складу екіпажів іноземних невійськових суден;
  • особи, які входять до складу екіпажу цивільних повітряних суден міжнародних авіаліній, бригад поїздів міжнародного сполучення, у разі перебування в аеропортах чи на вокзалах (станціях), зазначених у розкладі руху.

Крім зазначеного, Закон встановлює підстави для скорочення строку тимчасового перебування на території України, для примусового повернення, видачі та видворення іноземців та осіб без громадянства. Законом наведено випадки, в яких заборонено примусове повернення видача або видворення. Іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:
  • де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
  • де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
  • де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
  • де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.


Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору