Закон України

“Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”

Дата набуття чинності:
8 квітня 1994 року

Цей Закон регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя і визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно Закону державне регулювання у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення передбачає:

- гігієнічну регламентацію і державну реєстрацію небезпечних факторів (ст. 9);

- державну санітарно-епідеміологічну експертизу (ст. 10);

Закон визначає також вимоги щодо:

- ліцензування видів діяльності, пов'язаних з потенційною небезпекою для здоров'я людей (ст. 13);

- безпеки для здоров'я і життя населення у державних стандартах та інших нормативно-технічних документах (ст. 14);

- проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів виробництва та технологій (ст. 15);

- ввезення продукції з-за кордону, її реалізації та використання (ст. 16);

- продовольчої сировини і харчових продуктів, умов їх транспортування, зберігання та реалізації (ст. 17);

- господарсько-питного водопостачання і місць водокористування (ст. 18);

- атмосферного повітря в населених пунктах, повітря у виробничих та інших приміщеннях (ст. 19);

- жилих та виробничих приміщень, територій, засобів виробництва і технологій (ст. 22).

Закон визначає також порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби в Україні (Розділ IV) та здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні (Розділ V).

Особи, що порушують санітарне законодавство несуть відповідальність згідно Розділу VI Закону.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!

Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору