Господарський кодекс України

Дата набуття чинності:
1 січня 2004 року

Господарський кодекс України (надалі Кодекс) встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.

Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва. Господарським кодексом також утверджується суспільний господарський порядок в економічній системі України.

Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Не є предметом регулювання цього Кодексу:
  • майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;
  • земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
  • трудові відносини;
  • фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;
  • адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Загальними принципами господарювання в Україні є:
  • забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;
  • свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;
  • вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;
  • обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;
  • захист національного товаровиробника;
  • заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Кодекс складається з таких розділів: основні засади господарської діяльності, суб'єкти господарювання, майнова основа господарювання, відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, особливості правого регулювання в окремих галузях господарювання,  зовнішньоекономічна діяльність, спеціальні режими господарювання, прикінцеві положення.

Розділом „Суб'єкти господарювання” визначений правовий статус учасників господарським відносин порядок їх утворення та ліквідації та інше. Встановлено, що суб'єктами господарювання можуть бути:
  • господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
  • громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

Розділ „Майнова основа господарювання” містить положення щодо правого становища майна суб'єктів господарювання,  використання природних ресурсів  у господарський діяльності, використання прав інтелектуальної власності, цінних паперів та корпоративних прав. Згідно Кодексу основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Розділ „Господарські зобов'язанні” містить правові норми щодо порядку укладання господарських договорів, цін і ціноутворення у сфері господарювання, виконання та припинення господарських зобов'язань,  визнання  суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом. Кодексом передбачено, що господарський договір спрямований на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань. При цьому міст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У розділі „Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання” визначені загальні засади відповідальності учасників господарських правовідносин, принципи відшкодування збитків при здійснення господарювання, порядок накладання штрафних, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій. Кодексом встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Розділ „Особливості правового регулювання в окремих галузях господарства”  містить положення щодо господарсько-торгівельної діяльності, комерційного посередництва, перевезення вантажів, капітального будівництва, інноваційної та фінансової діяльності, та іншого.

Розділ „Зовнішньоекономічна діяльність” присвячений регулюванню відносин, що виникають між суб'єктами господарювання з привожу експорту або імпорту. Кодексом визначено, що зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном або робочою силою. Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законом.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва.

Згідно Кодексу спеціальний режим господарювання  встановлений для спеціальних економічних зон; концесій; виключних(морських) економічних зон;  господарювання на державному кордоні України,  на санітарно-захисних та інших охоронюваних територіях,  на територіях пріоритетного розвитку, в умовах надзвичайного та воєнного стану.

Господарським кодексом України встановлено, що з 1 січня 2004 року втрачають чинність Закони України „Про підприємництва” крім статті 4 цього закону та Закон України „Про підприємства в Україні”.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору