Про систему гарантування вкладів фізичних осіб
Верховна Рада України; Закон від 23.02.20124452-VI

Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (Текст резюме від 23.02.2012)


Закон України

“Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”

Дата набуття чинності:
21 вересня 2012 року

Закон встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

В статті 3 Закону визначається правовий статус Фонду. Зокрема, передбачено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку. Місцезнаходження Фонду – Київ. Органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Національним банком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених Законом, іншими актами законодавства. Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція. Реорганізація та ліквідація Фонду здійснюються на підставі окремого закону.

Згідно статті 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд здійснює такі функції:
  • веде реєстр учасників Фонду;
  • акумулює кошти, отримані з джерел, визначених статтею 19 Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду;
  • інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України;
  • здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
  • здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб;
  • бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозицією Національного банку України;
  • застосовує до банків та їх керівників відповідно фінансові санкції і накладає адміністративні штрафи;
  • здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (банк, який створено у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, номінальним власником і управителем акцій якого є Фонд до дня продажу цього банку інвестору);
  • здійснює перевірки банків щодо дотримання законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб;
  • надає фінансову підтримку приймаючому банку (банк, який не належить до категорії проблемного або неплатоспроможного та який у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку приймає від неплатоспроможного банку активи та зобов'язання);
  • здійснює прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам.

У статті 5 Закону передбачено, що Фонд підзвітний Кабінету Міністрів України та Національному банку України. Підзвітність Фонду означає:
  • делегування та відкликання Кабінетом Міністрів України свого представника в адміністративну раду Фонду;
  • делегування та відкликання Національним банком України своїх представників в адміністративну раду Фонду.
Фонд до 1 липня наступного за звітним року подає Кабінету Міністрів України і Національному банку України річний звіт разом з аудиторським висновком.

Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил (стаття 6 Закону).

Згідно статті 8 Закону адміністративна рада Фонду складається з п'яти осіб - один представник Кабінету Міністрів України, два представники Національного банку України, один представник профільного комітету Верховної Ради України та директор - розпорядник Фонду (за посадою). Строк повноважень члена адміністративної ради Фонду, крім директора - розпорядника Фонду, становить чотири роки і може бути продовжений, але не більше ніж на один строк.

В статтях 9 та 10 Закону визначаються повноваження та порядок роботи адміністративної ради Фонду та голови адміністративної ради Фонду.

Відповідно до статті 11 Закону виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду. Виконавча дирекція Фонду складається з п'яти членів. Директор - розпорядник Фонду та його заступники входять до складу виконавчої дирекції Фонду за посадою. Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону.

У статті 13 Закону передбачено, що директор - розпорядник Фонду призначається на посаду та звільняється з посади адміністративною радою Фонду більшістю від її складу. Директор - розпорядник Фонду призначається на посаду строком на п'ять років з можливістю повторного призначення не більше ніж на один строк. Повноваження директора-розпорядника Фонду визначені в статті 14 Закону.

Відповідно до статті 15 Закону у Фонді створюється служба внутрішнього аудиту, що діє на підставі положення, затвердженого адміністративною радою Фонду за поданням виконавчої дирекції Фонду. Служба внутрішнього аудиту у своїй діяльності підзвітна адміністративній раді Фонду. Керівник служби внутрішнього аудиту призначається та звільняється з посади адміністративною радою Фонду. Служба внутрішнього аудиту виконує такі функції:
  • здійснює періодичні перевірки діяльності Фонду на предмет дотримання вимог законодавства, нормативно-правових актів Фонду та рішень органів управління Фонду;
  • перевіряє результати фінансової та інвестиційної діяльності Фонду;
  • здійснює інші функції відповідно до положення про службу внутрішнього аудиту.

Правовий статус працівників Фонду встановлено статтею 16 Закону.

Учасниками Фонду є банки. Участь банків у Фонді є обов'язковою. Особливості участі перехідного банку у Фонді визначаються Законом та нормативно-правовими актами Фонду. Банк набуває статусу учасника Фонду в день отримання ним банківської ліцензії. (стаття 17 Закону).

Згідно статті 19 Закону джерелами формування коштів Фонду є:
  • початкові збори з учасників Фонду;
  • регулярні збори з учасників Фонду;
  • спеціальний збір до Фонду;
  • доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України;
  • доходи, одержані у вигляді процентів, нарахованих Національним банком України за залишками коштів на рахунках Фонду, відкритих в Національному банку України;
  • кредити, залучені від Національного банку України;
  • неустойка (штрафи, пеня), що стягується відповідно до Закону;
  • кошти, що були внесені Національним банком України в розмірі 20 мільйонів гривень на день створення Фонду;
  • кошти з Державного бюджету України;
  • доходи від надання фінансової підтримки приймаючому банку;
  • благодійні внески, гранти, технічна допомога, у тому числі від іноземних осіб;
  • кошти, отримані від виконання заходів, передбачених планом врегулювання, зокрема від продажу неплатоспроможного банку або перехідного банку, ліквідації банку.

Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності (стаття 20 Закону). Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для:
  • виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до Закону;
  • покриття витрат, пов'язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, у тому числі оплати витрат, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду;
  • забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду;
  • надання фінансової підтримки приймаючому банку;
  • надання позик працівникам Фонду в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду, та у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду;
  • надання цільової позики для авансування виплат вкладникам банку протягом дії тимчасової адміністрації.

Статті 21 - 23 Закону присвячені сплаті початкового, регулярних та спеціального зборів до Фонду.

Розмір та порядок сплати пені за несплату та несвоєчасну сплату зборів до Фонду, а також штрафів за адміністративні порушення визначені в статті 24 Закону.

Згідно статті 25 Закону Фонд має право для виконання покладених на нього функцій залучати кредити від Кабінету Міністрів України або отримати внесок держави на безповоротній основі на відповідний рік у разі, якщо з початку року обсяг коштів Фонду, що можуть бути використані Фондом зменшується більше ніж на 70%.

Відповідно до статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених Законом.  Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Фонд гарантує відшкодування коштів за вкладом, який вкладник має в банку, що в подальшому реорганізувався шляхом перетворення, на тих самих умовах, що і до реорганізації. Фонд не відшкодовує кошти:
  • передані банку в довірче управління;
  • за вкладом у розмірі менше 10 гривень;
  • за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;
  • розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік;
  • розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік;
  • розміщені на вклад власником істотної участі банку;
  • розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку;
  • за вкладом у банку, що є предметом застави та забезпечує виконання зобов'язань вкладника перед цим банком, в обсязі таких зобов'язань;
  • за вкладами у філіях іноземних банків.
Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а також порядок розрахунків із вкладниками передбачені в статтях 27 та 28 Закону.

Розділом VІ Закону передбачена регулятивна діяльність Фонду. Так, наприклад, згідно статті 30 Закону Фонд здійснює регулювання діяльності банків шляхом:
  • прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання банками;
  • здійснення контролю за виконанням зобов'язань банків у зв'язку з їх участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб;
  • виведення неплатоспроможних банків з ринку;
  • в інших формах, передбачених Законом.

Статтею 32 Закону передбачені умови перевірки Фондом банків.

Адміністративно-господарські санкції щодо банків за порушення законодавства про гарантування вкладів фізичних осіб встановлені статтею 33 Закону.

Розділ VІІ Закону присвячений запровадженню тимчасової адміністрації в банку.

Ліквідація банків врегульовується розділом VІІІ Закону. Відповідно до статті 44 Закону Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Фонд вносить Національному банку України пропозицію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:
  • відповідно до плану врегулювання;
  • у разі закінчення строку тимчасової адміністрації банку та/або невиконання плану врегулювання;
  • в інших випадках, передбачених Законом.
Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку протягом п'яти днів з дня отримання пропозиції Фонду про ліквідацію банку. Національний банк України інформує Фонд про прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку не пізніше дня, наступного за днем прийняття такого рішення. Фонд призначає уповноважену особу Фонду та розпочинає процедуру ліквідації банку в день отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, за виключенням випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Ліквідація банку повинна бути завершена не пізніше одного року з дня прийняття рішення про ліквідацію банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до одного року, а системоутворюючих банків - на строк до двох років.

В статті 55 Закону передбачено, що Фонд та Національний банк України співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків. З цією метою Фонд і Національний банк України укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва цих установ у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів з виведення неплатоспроможних банків з ринку.

У разі несплати банком сум зборів до Фонду протягом одного місяця з дня сплати, встановленого Законом, Фонд має право звернутися до Національного банку України з вимогою щодо безспірного списання сум зборів до Фонду та нарахованої пені з кореспондентського рахунку банку (стаття 58 Закону).

Закон вносить відповідні зміни до до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, законів України “Про звернення громадян”, “Про Національний банк України”, “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про страхування”, “Про судовий збір”, “Про захист персональних даних”, “Про здійснення державних закупівель”, Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”. Також Закон визнав таким, що втратив чинність Закон України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” № 2740-III від 20 вересня 2001 року.