Закон України

“Про морські порти України”

Дата набуття чинності:
13 червня 2013 року

Закон визначає правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України.

Стаття 1 Закону надає визначення термінам, які в ньому вживаються. Так, наприклад, морський порт – це визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.

Закон регулює відносини у сфері портової діяльності, зокрема встановлює основи державного регулювання діяльності в морських портах, порядок будівництва, відкриття, розширення та закриття морських портів в Україні, порядок провадження на їх території господарської діяльності, у тому числі надання послуг, визначає правовий режим об'єктів портової інфраструктури. Закон регулює діяльність органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання, управління, державний нагляд та контроль за безпекою мореплавства, нагляд та контроль у сфері діяльності морських портів, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, адміністрації морських портів України, власників морських терміналів, стивідорних компаній, інших суб'єктів господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, та споживачів їхніх послуг (товарів, робіт). Закон не поширюється на річкові порти, морські рибні порти, пункти базування Військово-Морських Сил України, морської охорони центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, а також на пункти базування військово-морських кораблів іноземних держав, які відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, тимчасово перебувають на території України (стаття 2 Закону).

Принципи організації функціонування та розвитку морських портів визначені статтею 4 Закону.

Будівництво нових морських портів здійснюється з урахуванням Стратегії розвитку морських портів України та відповідно до законодавства. Порядок відкриття та закриття морських портів визначається Кабінетом Міністрів України. Будівництво нового морського порту здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Таке рішення повинно містити інформацію про географічне місце розташування з визначенням координат території та акваторії морського порту, планові глибини акваторії, внутрішнього підхідного каналу, розрахункові параметри суден та параметри тоннажу суден, які прийматимуться у морському порту, а також джерела фінансування будівництва морського порту (стаття 5 Закону).

Згідно статті 6 Закону Реєстр морських портів України – це електронна база даних з обліку морських портів, метою якої є забезпечення даними, необхідними для виконання завдань у сфері безпеки мореплавства, охорони навколишнього природного середовища, а також для здійснення державного нагляду (контролю). Ведення Реєстру морських портів України здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7 Закону присвячена плануванню розвитку морських портів.

Межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України, виходячи з положень Земельного кодексу України. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються Кабінетом Міністрів України без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення Кабінету Міністрів України відповідно до закону (стаття 8 Закону).

Відповідно до статті 9 Закону звід звичаїв морського порту встановлює правила надання послуг у морському порту, обслуговування суден і пасажирів, що склалися і тривалий час застосовуються на практиці у цьому морському порту. Звід звичаїв морського порту містить правила щодо:
  • порядку вручення повідомлення про готовність судна до здійснення операцій з вантажем;
  • порядку розрахунку сталійного часу, якщо він не встановлений угодою сторін;
  • переліку послуг, що надаються в морському порту;
  • інші правила здійснення господарських операцій у межах морського порту.
Звід звичаїв морського порту застосовується:
  • за наявності в договорі морського перевезення умов щодо застосування звичаїв морського порту;
  • за відсутності в договорі морського перевезення відповідних правил з питань, які регулюються звичаями морського порту;
  • за наявності в договорі морського перевезення умов, що суперечать звичаям морського порту.

Режим перебування в морському порту встановлений статтею 10 Закону.

Стаття 11 Закону визначає режим у пункті пропуску через державний кордон України та митний контроль в морському порту.

Адміністрація морських портів України, суб'єкти господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, вживають невідкладних заходів для ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, які призвели до порушення роботи в морському порту (стаття 12 Закону).

Згідно статті 13 Закону державне регулювання діяльності в морському порту здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень з метою забезпечення:
  • безпеки мореплавства, життя і здоров'я громадян;
  • порядку в морському порту;
  • безпечної експлуатації об'єктів портової інфраструктури у межах території та акваторії морського порту;
  • комплексного розвитку та підвищення конкурентоспроможності морських портів;
  • належного утримання, ефективного управління та використання об'єктів портової інфраструктури державної власності;
  • створення рівних умов для провадження господарської діяльності у морському порту;
  • рівного доступу до послуг, що надаються в морському порту;
  • недопущення забруднення навколишнього природного середовища, дотримання вимог щодо використання та охорони водних об'єктів у межах території та акваторії морського порту.

Організація судноплавства в акваторії морського порту здійснюється на основі розподілу функцій забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства. Нагляд за мореплавством у морському порту здійснюється капітаном морського порту, який очолює службу капітана морського порту. Безпека мореплавства в акваторії морського порту забезпечується адміністрацією морських портів України, власниками морських терміналів і гідротехнічних споруд, судновласниками, іншими суб'єктами господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, відповідно до законодавства і правил, визначених обов'язковими постановами по порту (стаття 14 Закону).

Правовий статус адміністрації морських портів визначений статтею 15 Закону.

Статтею 17 Закону передбачено, що обов'язкові постанови по порту приймаються адміністрацією морських портів України за погодженням з капітаном морського порту та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті. Обов'язкові постанови по порту містять специфічну для кожного морського порту інформацію про:
  • межі зони нагляду, території та акваторії морського порту, у тому числі інформацію про глибини в акваторії морського порту та на підходах до морського порту, технічні можливості морського порту щодо приймання суден;
  • райони обов'язкового та необов'язкового лоцманського проведення, категорії суден і вимоги до капітанів суден, що звільняються від обов'язкового лоцманського проведення, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту;
  • порядок плавання суден в акваторії морського порту, на каналах і фарватерах, включаючи правила заходу суден до морського порту і виходу з морського порту, порядок подання інформації про прибуття та відхід суден, порядок користування засобами зв'язку в акваторії морського порту, порядок надання лоцманських послуг;
  • правила стоянки суден, включаючи координати місць для якірної стоянки на рейді, правила швартування та відшвартовування;
  • правила і встановлені місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт, порядок здійснення в морському порту технічного обслуговування та ремонту суден;
  • правила забезпечення безпеки та порядку в морському порту, порядок охорони суден та портових засобів;
  • правила охорони навколишнього природного середовища;
  • правила проведення днопоглиблювальних робіт;
  • вимоги санітарного та карантинного режиму за поданням підрозділу державної санітарно-епідеміологічної служби в морському порту;
  • вимоги протипожежного режиму в морському порту;
  • порядок сходження на берег осіб суднового екіпажу та їх перебування на території морського порту і портового міста під час стоянки судна;
  • іншу інформацію, пов'язану із забезпеченням безпеки мореплавства в морському порту.

Особливості провадження господарської діяльності у морському порту визначені статтею 18 Закону.

У морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством (стаття 19 Закону). Виключно державними підприємствами, установами та організаціями надаються послуги з:
  • регулювання руху суден;
  • забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт;
  • навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства;
  • картографічного забезпечення мореплавства;
  • забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин.

Статтею 20 Закону визначені обов'язки суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність у морському порту.

Тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту (стаття 21 Закону).

Відповідно до статті 22 Закону у морському порту справляються такі портові збори:
  • корабельний;
  • причальний;
  • якірний;
  • канальний;
  • маяковий;
  • адміністративний;
  • санітарний.
Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.

Правовий режим майна в морському порту встановлений статтею 23 Закону.

Земельні ділянки в межах території морських портів можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Штучно створені земельні ділянки перебувають у державній власності та можуть надаватися у користування, у тому числі в довгострокову оренду. Штучно створені земельні ділянки належать до земель водного фонду. Територія морського порту може складатися із земель морського транспорту, земель промисловості та земель водного фонду. Земельні ділянки, на яких розташовані стратегічні об'єкти портової інфраструктури, та земельні ділянки, які забезпечують діяльність адміністрації морських портів України, не підлягають приватизації та/або відчуженню у будь-який спосіб (стаття 24 Закону).

Стаття 25 Закону передбачає особливості приватизації об'єктів портової інфраструктури.

Приватне інвестування в об'єкти портової інфраструктури державної форми власності на території морського порту здійснюється на підставі:
  • договорів концесії;
  • договорів про спільну діяльність;
  • договорів оренди;
  • інших видів інвестиційних договорів, що укладаються на основі спеціальних процедур, визначених законами України.
За згодою приватного інвестора та держави в особі Фонду державного майна України і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, на базі єдиного майнового комплексу, створеного або такого, який перебуває у процесі створення, на підставі інвестиційного договору або договору про спільну діяльність, укладеного до набрання чинності Законом, може бути утворено господарське товариство в порядку, встановленому законодавством. Земельні ділянки, на яких розташовані єдиний майновий комплекс такого товариства та причали, що технологічно забезпечують завершений цикл надання послуг, можуть передаватися в оренду господарському товариству на строк до 49 років у порядку, встановленому законодавством (стаття 26 Закону).

Також Закон вносить відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Водного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, Земельного кодексу України, законів України “Про нотаріат”, “Про транспорт”, “Про оренду державного та комунального майна”, “Про приватизацію державного майна”, “Про природні монополії”, “Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності”.

Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору