Закон України

“Про депозитарну систему України”

Дата набуття чинності:
11 жовтня 2013 року

Закон визначає правові засади функціонування депозитарної системи України, встановлює порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів.

Стаття 1 Закону надає визначення термінам, які в ньому вживаються. Так, наприклад, депозитарна система України – це сукупність учасників депозитарної системи та правовідносин між ними щодо ведення обліку цінних паперів, прав на цінні папери і прав за цінними паперами та їх обмежень, що встановлюються в системі депозитарного обліку цінних паперів, у тому числі внаслідок проведення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів.

Відповідно до статті 3 Закону в Україні можуть провадитися такі види депозитарної діяльності:
  • депозитарна діяльність Центрального депозитарію;
  • депозитарна діяльність Національного банку України;
  • депозитарна діяльність депозитарної установи;
  • діяльність із зберігання активів інститутів спільного інвестування;
  • діяльність із зберігання активів пенсійних фондів.
Депозитарна діяльність депозитарної установи може поєднуватися з діяльністю із зберігання активів інститутів спільного інвестування та зберігання активів пенсійних фондів. Депозитарна діяльність депозитарної установи може поєднуватися з діяльністю з торгівлі цінними паперами та/або банківською діяльністю. Депозитарна діяльність Центрального депозитарію може поєднуватися з кліринговою діяльністю у випадках, встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (надалі - Комісія). Депозитарна діяльність Національного банку України може поєднуватися з кліринговою діяльністю. Поєднання депозитарної діяльності (за винятком депозитарної діяльності Національного банку України) з іншими видами діяльності, крім встановлених Законом, забороняється. Поєднання видів депозитарної діяльності можливе за умови їх провадження окремими структурними підрозділами депозитарної установи в порядку, встановленому Комісією.

В статтях 4, 6 та 7 Закону відповідно встановлені вимоги до системи депозитарного обліку цінних паперів, порядку ведення такого обліку та внесення до нього змін.

Відповідно до статті 5 Закону рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства. Рахунок у цінних паперах депозитарної установи, на якому зберігаються та обліковуються цінні папери, відкривається депозитарній установі Центральним депозитарієм або у випадках, встановлених Законом, - Національним банком України на підставі депозитарного договору. Рахунок у цінних паперах емітента відкривається емітенту Центральним депозитарієм або, у випадках, встановлених Законом, - Національним банком України на підставі договору про обслуговування випусків цінних паперів. Рахунок у цінних паперах депозитарію-кореспонденту відкривається Центральним депозитарієм або Національним банком України на підставі договору про кореспондентські відносини. Рахунок у цінних паперах Національному банку України відкривається Центральним депозитарієм на підставі депозитарного договору про відкриття рахунка. Рахунок у цінних паперах клірингової установи та Розрахункового центру відкривається такій особі Центральним депозитарієм та/або Національним банком України на підставі договору про обслуговування клірингової установи та Розрахункового центру.

Згідно статті 8 Закону підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.

В розділах ІІ та ІІІ Закону визначаються правовий статус, повноваження, порядок утворення, діяльності та ліквідації Центрального депозитарію, депозитарію державних цінних паперів Національного банку України, депозитарних установ, Розрахункового  центру як професійних учасників депозитарної системи України.

Відповідно до статті 20 Закону розрахунки за правочинами щодо цінних паперів, облік яких відповідно до компетенції, встановленої Законом, здійснюється Центральним депозитарієм або Національним банком України, укладеними на фондових біржах та поза фондовою біржею з дотриманням принципу “поставка цінних паперів проти оплати”, здійснюються шляхом:
  • переказу коштів Розрахунковим центром у порядку, встановленому Національним банком України за погодженням з Комісією;
  • переказу цінних паперів Центральним депозитарієм або Національним банком України на рахунки клієнтів у порядку, встановленому Комісією;
  • переказу/списання/зарахування прав на цінні папери депозитарними установами на рахунки депонентів у порядку, встановленому Комісією;
  • переказу/списання/зарахування прав на цінні папери депозитаріями-кореспондентами на рахунки їх клієнтів (депонентів) відповідно до законодавства іншої країни.
Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні переказу цінних паперів та/або прав на цінні папери визначається Комісією. Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні переказу коштів визначається Національним банком України за погодженням з Комісією. Розрахунки за правочинами щодо цінних паперів, облік яких відповідно до компетенції, встановленої Законом, здійснює Центральний депозитарій, укладеними на фондовій біржі та поза фондовою біржею з дотриманням принципу “поставка цінних паперів проти оплати”, вважаються завершеними виключно після отримання Центральним депозитарієм інформації від депозитарних установ про здійснення ними переказу прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депонентів, здійснених на підставі отриманої від Центрального депозитарію інформації за результатами розрахунків за правочинами щодо цінних паперів. Розрахунки за правочинами щодо цінних паперів, вчиненими поза фондовими біржами, можуть проводитися як з дотриманням принципу “поставка цінних паперів проти оплати”, так і без дотримання зазначеного принципу. Розрахунки за правочинами щодо цінних паперів, вчиненими поза фондовими біржами, без дотримання принципу “поставка цінних паперів проти оплати” проводяться в порядку, передбаченому відповідним договором, згідно із законодавством. Забороняється накладати арешт на рахунки Розрахункового центру, клірингових установ та рахунки, відкриті Розрахунковим центром або кліринговими установами для здійснення/забезпечення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів.

Взаємодія учасників депозитарної системи України щодо емісії цінних паперів регулюється статтею 21 Закону.

У статті 22 Закону визначається порядок складення реєстру власників іменних цінних паперів.

Боржник з метою виконання зобов'язань перед кредитором може внести цінні папери на депозит нотаріуса у передбачених законодавством випадках. У разі внесення цінних паперів на депозит нотаріуса права на цінні папери та права за цінними паперами виникають у кредитора за зобов'язанням. Нотаріус повинен в установленому законом порядку повідомити кредитора про внесення цінних паперів на депозит нотаріуса. Цінні папери, внесені на депозит нотаріуса, можуть бути обтяжені у передбачених законом випадках. Цінні папери, що існують в електронній формі, вносяться на депозит нотаріуса шляхом зарахування цінних паперів кредитора на відкритий нотаріусом у депозитарній установі окремий рахунок з позначкою “депозит нотаріуса” (стаття 23 Закону).

Згідно статті 24 Закону інформація, що міститься у системі депозитарного обліку, є інформацією з обмеженим доступом, охороняється законом та не підлягає розголошенню, крім випадків, передбачених статтею 25 Закону. Власником інформації, що міститься у системі депозитарного обліку, є:
  • депонент депозитарної установи - стосовно інформації, що міститься на його рахунку, відкритому депозитарною установою;
  • емітент - стосовно інформації, що міститься на його рахунку в цінних паперах, відкритому Центральним депозитарієм або Національним банком України, а також стосовно інформації з реєстру власників іменних цінних паперів такого емітента;
  • депозитарна установа - стосовно інформації, що міститься на її рахунку, відкритому Центральним депозитарієм та/або Національним банком України;
  • депозитарій-кореспондент - стосовно інформації, що міститься на його рахунку, відкритому Центральним депозитарієм;
  • Центральний депозитарій - стосовно інформації, що міститься на його рахунку, відкритому депозитарієм іншої країни або міжнародною депозитарно-кліринговою установою, яка є нерезидентом України;
  • Національний банк України - стосовно інформації, що міститься на його рахунку, відкритому Центральним депозитарієм, та рахунку, відкритому депозитарієм іншої країни або міжнародною депозитарно-кліринговою установою, яка є нерезидентом України;
  • клірингові установи та Розрахунковий центр - стосовно інформації, що міститься на їх рахунках, відкритих в Центральному депозитарії та/або в Національному банку України.

Статтею 25 Закону встановлено, що інформація, що міститься у системі депозитарного обліку, надається депозитарними установами на письмову вимогу:
  • суду;
  • органів прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції - стосовно проведення операцій на рахунках конкретної юридичної або фізичної особи за визначений період виключно в межах кримінальної або оперативно-розшукової справи;
  • органів Антимонопольного комітету України - стосовно відомостей про власників цінних паперів, операцій на рахунках власників цінних паперів, а також про операції на рахунках емітентів цінних паперів під час розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та в інших випадках, передбачених законодавством;
  • органів Державної податкової служби України - стосовно оподаткування операцій, проведених на рахунках конкретної юридичної або фізичної особи за визначений період;
  • спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу - стосовно додаткових відомостей про фінансову операцію, що стала об'єктом фінансового моніторингу;
  • органів Державної виконавчої служби - в ході здійснення ними виконавчого провадження щодо стану рахунка в цінних паперах конкретної юридичної або фізичної особи та про операції за її рахунком у цінних паперах за конкретний проміжок часу;
  • Комісії - стосовно відомостей про власників цінних паперів, їх рахунки, а також про відповідні операції з цінними паперами цих власників;
  • Національного банку України - стосовно відомостей про власників цінних паперів, емітованих банками, а також відповідно до Закону України “Про Національний банк України” - стосовно інформації про державні цінні папери;
  • Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах її повноважень відповідно до Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” - стосовно відомостей про власників цінних паперів, емітованих відповідними фінансовими установами;
  • нотаріальних контор (нотаріусів) або дипломатичних представництв та консульських установ України в іноземних державах - стосовно відомостей щодо рахунків у цінних паперах померлих власників.

Умови та порядок електронного документообігу та зберігання електронних документів у депозитарній системі України визначені в статті 27 Закону.

Державне регулювання у депозитарній системі України здійснює Комісія, а також Національний банк України та інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом (стаття 28 Закону).

В статті 29 Закону передбачено, що на провадження кожного виду депозитарної діяльності Комісією видається в установленому порядку окрема ліцензія, крім депозитарної діяльності Центрального депозитарію та депозитарної діяльності Національного банку України. У разі провадження Національним банком України депозитарної діяльності депозитарної установи така діяльність провадиться Національним банком України без отримання відповідної ліцензії у порядку, встановленому Комісією за погодженням з Національним банком України.

Порядок та умови здійснення контролю Центральним депозитарієм визначені в статті 30 Закону.

Також Закон вносить відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, законів України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, “Про міліцію”, “Про прокуратуру”, “Про Службу безпеки України”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, “Про недержавне пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про акціонерні товариства”, “Про виконавче провадження”.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору