Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Королівства Саудівська Аравія про уникнення [...]
Верховна Рада України; Закон від 18.09.20125257-VI

Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Королівства Саудівська Аравія про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та капітал і Протоколу до неї (Текст резюме від 18.09.2012)


Закон України

“Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Королівства Саудівська Аравія про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та капітал і Протоколу до неї”

Дата набуття чинності:
22 жовтня 2012 року

Конвенція між Урядом України та Урядом Королівства Саудівська Аравія про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та капітал (надалі - Конвенція) і Протокол до неї (надалі - Протокол) були підписані 2 вересня 2011 року в Києві.

Закон ратифікує Конвенцію та Протокол.

Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав (стаття 1 Конвенції).

Відповідно до статті 2 Конвенції вона застосовується до податків на доходи та капітал, що стягуються від імені Договірної Держави або її адміністративно-територіальних одиниць чи органів місцевої влади, незалежно від способу їхнього стягнення. Податками на доходи та капітал вважаються всі податки, що справляються із загальної суми доходу, загальної вартості капіталу або з елементів доходу чи капіталу, у тому числі податки на доходи від відчуження рухомого чи нерухомого майна, податки на загальну суму заробітної плати робітників або службовців, сплачуваних підприємствами, а також податки на збільшення вартості капіталу. Існуючими податками, до яких застосовується Конвенція, зокрема, є: 
  • коли йдеться про Україну: а) податок на прибуток підприємств, б) податок з доходів фізичних осіб (надалі – український податок);
  • коли йдеться про Королівство Саудівська Аравія: а) закят;        б) податок на доходи, у тому числі податок на інвестиції у сфері природного газу (надалі –  саудівський податок).

Для цілей Конвенції термін “резидент Договірної Держави” означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній з причини місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації чи будь-якого іншого подібного критерію, а також включає цю Державу та будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи орган місцевої влади. Однак цей термін не включає будь-якої особи, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі або стосовно капіталу, що знаходиться в ній (стаття 4 Конвенції). У випадках, коли на підставі вищезазначених положень фізична особа є резидентом обох Договірних Держав, її статус визначається таким чином:
  • вона вважається резидентом лише тієї Договірної Держави, у якій вона має місце постійного проживання; якщо вона має місце постійного проживання в обох Договірних Державах, вона вважається резидентом лише тієї Договірної Держави, з якою її особисті й економічні зв’язки є тіснішими (центр життєвих інтересів);
  • якщо Договірна Держава, у якій вона має центр життєвих інтересів, не може бути визначена або якщо вона не має місця постійного проживання
    в жодній з Договірних Держав, вона вважається резидентом лише тієї Договірної Держави, у якій вона зазвичай проживає;
  • якщо вона зазвичай проживає в обох Договірних Державах або
    не проживає в жодній з них, то вона вважається резидентом лише тієї Договірної Держави, національною особою якої вона є;
  • якщо вона є національною особою обох Договірних Держав або
    не є національною особою жодної з них, то компетентні органи Договірних Держав вирішують це питання за взаємною згодою.

Визначення постійного представництва передбачено статтею 5 Конвенції.

Згідно статті 6 Конвенції доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (у тому числі дохід від сільського або лісового господарства), яке знаходиться в іншій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі. Термін “нерухоме майно” має те значення, яке він має в законодавстві Договірної Держави, у якій знаходиться це майно. Цей термін у будь-якому разі включає майно, яке доповнює нерухоме майно, худобу та обладнання, що використовуються в сільському й лісовому господарстві, права, до яких застосовуються положення загального права стосовно земельної власності, узуфрукт нерухомого майна та права на змінні або фіксовані платежі як компенсація за розробку  або  право  на розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів. Морські, річкові та повітряні судна не розглядаються як нерухоме майно.

Стаття 7 Конвенції встановлює порядок оподаткування прибутків від підприємницької діяльності.

Прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в Договірній Державі, у якій знаходиться фактичний керівний орган підприємства (стаття 8 Конвенції). Термін “прибутки від міжнародної експлуатації морських або повітряних суден” включає:
  • прибутки від здачі в оренду морських або повітряних суден
    з екіпажем (на час або рейс) у міжнародних перевезеннях;
  • прибутки від здачі в оренду морських або повітряних суден без екіпажу в міжнародних перевезеннях;
  • прибутки від використання або здачі в оренду контейнерів
    та супутнього устаткування в міжнародних перевезеннях, які є побічними стосовно доходів від міжнародної експлуатації морських або повітряних суден.
Якщо фактичний керівний орган підприємства, який займається морськими перевезеннями, знаходиться на борту морського судна, то вважається, що він знаходиться в Договірній Державі, у якій знаходиться порт приписки цього морського судна, або якщо такого порту приписки немає, то в Договірній Державі, резидентом якої є власник морського судна.

Стаття 9 Конвенції присвячена асоційованим підприємствам.

Дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі (стаття 10 Конвенції). Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа – фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:
  • 5% загальної суми дивідендів, якщо особа – фактичний власник володіє безпосередньо принаймні 20% капіталу компанії, що сплачує дивіденди;
  • 15% загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.

Оподаткування доходу від боргових вимог регулюється статтею 11 Конвенції.

Відповідно до статті 12 Конвенції роялті, які виникають у Договірній Державі й сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі. Однак такі роялті можуть також бути оподатковані в тій Договірній Державі, у якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Договірної Держави, але якщо особа – фактичний власник роялті є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10% загальної суми роялті.

Доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від відчуження нерухомого майна, яке зазначається в статті 6 Конвенції і яке знаходиться в іншій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі. Доходи від відчуження рухомого майна, що формує частину комерційного майна постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в іншій Договірній Державі, або рухомого майна, яке стосується постійної бази, що знаходиться в розпорядженні резидента Договірної Держави в іншій Договірній Державі для цілей надання незалежних особистих послуг, які включають такі доходи від відчуження такого постійного представництва (окремо чи в сукупності із цілим підприємством) або такої постійної бази, можуть оподатковуватись у цій іншій Договірній Державі. Доходи від відчуження морських або повітряних суден, що експлуатуються в міжнародних перевезеннях, чи рухомого майна, що стосується експлуатації таких морських або повітряних суден, оподатковуються лише в Договірній Державі, у якій знаходиться фактичний керівний орган (стаття 13 Конвенції).

Згідно статті 14 Конвенції дохід, що одержується резидентом Договірної Держави стосовно професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, оподатковується лише в цій Державі, крім наведених нижче випадків, коли такий дохід може також оподатковуватися в іншій Договірній Державі:
  • якщо він володіє постійною базою, що використовується ним в іншій Договірній Державі для здійснення своєї діяльності; у такому разі лише та частина прибутку, що стосується цієї постійної бази, може також оподатковуватися в цій іншій Договірній Державі чи
  • якщо його перебування в іншій Договірній Державі становить або перевищує в сукупності 183 дні в будь-якому дванадцятимісячному періоді, що починається або закінчується протягом відповідного фінансового року; у такому разі лише та частина доходу, що отримується від його діяльності в цій іншій Державі, може оподатковуватися в цій іншій Державі.

Статтями 15 -  23 Конвенції врегульовано особливості оподаткування:
  • залежних особистих послуг;
  • директорських гонорарів;
  • доходів артистів і спортсменів;
  • пенсій;
  • заробітної плати державних службовців;
  • платежів, одержуваних для оплати проживання, навчання або професійної підготовки  студентом, стажистом або практикантом;
  • доходів викладачів та дослідників;
  • капіталу;
  • інших доходів.

Відповідно до статті 24 Конвенції у випадках, коли резидент Договірної Держави одержує дохід або володіє капіталом, які згідно з положеннями Конвенції можуть оподатковуватися в іншій Договірній Державі, перша зазначена Держава дозволяє:
  • вирахувати з податку на дохід цього резидента суму, що дорівнює сумі податку на дохід, сплаченій у цій іншій Державі,
  • вирахувати з податку на капітал цього резидента суму, що дорівнює сумі податку на капітал, сплаченій у цій іншій Державі.
Однак такі вирахування в будь-якому разі не повинні перевищувати тієї частини податку на дохід або капітал, розрахованої до надання вирахування, що стосується залежно від обставин доходу або капіталу, які можуть оподатковуватись у цій іншій Державі. Коли йдеться про Королівство Саудівська Аравія, способи усунення подвійного оподаткування не обмежуватимуть положення про порядок стягнення закяту, який стосується національних осіб Саудівської Аравії.

Протоколом передбачено наступне:
  • термін “фактичний керівний орган” згідно із Конвенцією означає місце, де підприємство фактично управляється та контролюється, або місце, де на найвищому рівні приймаються рішення стосовно важливої для управління компанією політики;
  • термін “резидент Договірної Держави” також включає юридичну особу, яку створено згідно із законодавством Договірної Держави і яка не підлягає оподаткуванню чи, як правило, звільняється від оподаткування в цій Державі й заснована та утримується в цій Державі або 1) для благодійних, освітніх, наукових чи інших подібних цілей, або 2) для забезпечення робітників пенсіями чи іншими подібними виплатами;
  • роз’яснення деяких положень статті 7 Конвенції.

Закон спрямований на:
  • надання підприємцям обох країн гарантій того, що прибутки, одержані від підприємницької діяльності на території іншої країни, а також з джерел у цій іншій країні у вигляді дивідендів, процентів та роялті, не підлягатимуть подвійному оподаткуванню;
  • попередження ухилень від сплати податків;
  • створення додаткових умов для поглиблення українсько-саудівських економічних стосунків.