Про всеукраїнський референдум
Верховна Рада України; Закон від 06.11.20125475-VI

Про всеукраїнський референдум (Текст резюме від 06.11.2012)


Закон України

“Про всеукраїнський референдум”

Дата набуття чинності:
28 листопада 2012 року

Закон визначає правові засади, організацію та порядок проведення всеукраїнського референдуму.

Відповідно до статті 1 Закону всеукраїнський референдум є однією з форм безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень з питань загальнодержавного значення шляхом таємного голосування в порядку, встановленому Законом.

Статтею 3 Закону встановлено, що предметом всеукраїнського референдуму можуть бути будь-які питання за винятком тих, вирішення яких референдумом не допускається Конституцією України, законами України. На всеукраїнський референдум можуть виноситися декілька питань з однієї проблеми. За предметом всеукраїнський референдум може бути:
  • про схвалення нової редакції Конституції України, внесення змін до Конституції України, скасування, втрату чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції України (конституційний референдум);
  • про зміну території України (ратифікаційний референдум);
  • щодо прийняття чи скасування закону України або внесення змін до чинного закону України (законодавчий референдум);
  • з будь-якого питання за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно з Конституцією України (загальний референдум).

Право голосу на всеукраїнському референдумі мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Громадяни України, які мають право голосу на всеукраїнському референдумі, є учасниками всеукраїнського референдуму. Підставою реалізації громадянином України свого права голосу на всеукраїнському референдумі є його включення до списків учасників всеукраїнського референдуму на дільниці всеукраїнського референдуму. Учасник всеукраїнського референдуму реалізує своє право голосу під час всеукраїнського референдуму у порядку, встановленому Законом (стаття 6 Закону).

Суб'єкти ініціювання всеукраїнського референдуму та призначення (проголошення) всеукраїнського референдуму визначені статтею 14 Закону.

Згідно статті 15 Закону всеукраїнський референдум за народною ініціативою - це форма прийняття громадянами України рішень з питань загальнодержавного значення з урахуванням обмежень, встановлених Конституцією України та Законом. Шляхом всеукраїнського референдуму за народною ініціативою Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні може реалізувати своє виключне право визначати і змінювати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України (установчу владу) у порядку, який визначений Законом. Шляхом всеукраїнського референдуму за народною ініціативою Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, здійснюючи своє волевиявлення, може в порядку, який визначений Законом, схвалювати нову редакцію Конституції України, вносити зміни до Конституції України, скасовувати, визнавати таким, що втрачає чинність, чи визнавати нечинним закон про внесення змін до Конституції України. Через всеукраїнський референдум за народною ініціативою Український народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, здійснюючи своє волевиявлення, може в порядку, який визначений Конституцією України та Законом, приймати закони України (вносити до них зміни), крім законів, прийняття яких на референдумі не допускається згідно з Конституцією України, скасовувати закони України, визнавати закони України такими, що втратили чинність, чи визнавати нечинними закони України або окремі їх положення. За народною ініціативою може бути проведено всеукраїнський референдум з будь-яких питань, за винятком тих, щодо яких всеукраїнський референдум не допускається згідно з Конституцією України.

Всеукраїнський референдум щодо схвалення нової редакції Конституції України, внесення змін до Конституції України, скасування, втрати чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції України - це форма реалізації Українським народом свого права визначати конституційний лад в Україні шляхом прийняття нової редакції Конституції України на всеукраїнському референдумі. Всеукраїнський референдум щодо схвалення нової редакції Конституції України, внесення змін до Конституції України, скасування, втрати чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції України проголошується Президентом України за народною ініціативою (стаття 16 Закону).

Статтею 17 Закону передбачено, що законопроект про внесення змін до розділів І “Загальні засади”, III “Вибори. Референдум”, XIII “Внесення змін до Конституції України” подається до Верховної Ради України Президентом України або народними депутатами України, які становлять не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, затверджується всеукраїнським референдумом.

Згідно статті 18 Закону всеукраїнський референдум про зміну території України - це форма прийняття громадянами України рішення щодо затвердження закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України.

Питання референдуму – це е текст, яким викладається пропозиція референдуму, у вигляді питального речення, що пропонує учаснику всеукраїнського референдуму чіткі відповіді “так” або “ні”. Питання референдуму повинно мати чітке і ясне формулювання, яке не допускає різних тлумачень (стаття 19 Закону).

Згідно статті 20 Закону не може бути ініційовано призначення всеукраїнського референдуму щодо законопроектів з питань:
  • податків;
  • бюджету;
  • амністії.
На всеукраїнський референдум за народною ініціативою не може бути винесене (ініційоване) питання про зміну території України. Тексти нової редакції Конституції України та законопроектів, що виносяться на конституційний та законодавчий референдум, не повинні скасовувати чи обмежувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод людини і громадянина або бути спрямованими на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Стаття 21 Закону забороняє призначати чи проводити всеукраїнський референдум в умовах воєнного чи надзвичайного стану на всій території України.

Засади організації і проведення всеукраїнського референдуму передбачені статтею 22 Закону.

Суб'єктом відповідного виду процесу всеукраїнського референдуму у випадках, передбачених Законом, є:
  • громадяни України (учасники всеукраїнського референдуму);
  • Президент України як суб'єкт призначення (проголошення) всеукраїнського референдуму;
  • Верховна Рада України як суб'єкт ініціювання та призначення всеукраїнського референдуму;
  • комісія з всеукраїнського референдуму, утворена відповідно до Закону або Закону України “Про Центральну виборчу комісію”;
  • ініціативна група з проведення всеукраїнського референдуму, утворена відповідно до Закону;
  • офіційні спостерігачі від ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму, зареєстровані відповідно до вимог Закону;
  • міжнародні спостерігачі, зареєстровані відповідно до вимог Закону.

Порядок призначення (проголошення) всеукраїнського референдуму встановлюється  розділом ІІ Закону.

Згідно статті 29 Закону народна ініціатива щодо проведення всеукраїнського референдуму здійснюється учасниками всеукраїнського референдуму шляхом збирання їх підписів під вимогою про проведення референдуму. Президент України зобов'язаний проголосити всеукраїнський референдум за народною ініціативою, якщо його питання не порушують вимог Конституції України, законів України та якщо під вимогою про його проведення підписалося не менше ніж 3 мільйони громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи під цією вимогою зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100000 підписів у кожній області. Збір підписів під вимогою щодо проведення всеукраїнського референдуму організовує і здійснює ініціативна група всеукраїнського референдуму, що утворюється і діє відповідно до Закону. Збір підписів під вимогою щодо проведення всеукраїнського референдуму з певного питання проводиться протягом 40 днів з дня реєстрації ініціативної групи всеукраїнського референдуму, яка пропонує винести відповідне питання на всеукраїнський референдум.

Ініціативна група з проведення всеукраїнського референдуму утворюється в порядку передбаченому статтею 30 Закону.

Всеукраїнський референдум проводиться в єдиному загальнодержавному окрузі референдуму, який включає в себе всю територію України та закордонний округ (стаття 37 Закону).

Систему комісій референдуму, що здійснюють підготовку та проведення всеукраїнського референдуму, становлять:
  • Центральна виборча комісія як центральна комісія референдуму;
  • окружні комісії референдуму;
  • дільничні комісії референдуму.

Стаття 44 Закону визначає повноваження комісій всеукраїнського референдуму.

Окружні комісії референдуму утворюються Центральною виборчою комісією не пізніше як за 40 днів до дня голосування на всеукраїнському референдумі у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії з всеукраїнського референдуму (стаття 45 Закону).

Статтею 46 Закону встановлено, що дільнична комісія референдуму утворюється відповідною окружною комісією референдуму не пізніше як за 20 днів до дня голосування на всеукраїнському референдумі у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії референдуму.

Дострокове припинення повноважень складу комісії референдуму або члена комісії референдуму врегульовано статтею 51 Закону.

Згідно статті 53 Закону складання списків учасників референдуму для звичайних дільниць референдуму здійснюється органами ведення Державного реєстру виборців відповідно до Закону України “Про Державний реєстр виборців” та у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією. До попереднього списку учасників референдуму на дільниці референдуму включаються громадяни України, яким виповнилося або на день голосування виповниться 18 років і які мають право голосу та виборча адреса яких відповідно до відомостей Державного реєстру виборців відноситься до цієї дільниці референдуму. Учасник референдуму може бути включений до списку учасників референдуму тільки на одній дільниці референдуму.

Витрати на проведення всеукраїнського референдуму, крім витрат на збирання підписів під вимогою проведення всеукраїнського референдуму, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансове забезпечення підготовки і проведення всеукраїнського референдуму за рахунок коштів Державного бюджету України, виділених на підготовку та проведення всеукраїнського референдуму, здійснюється Центральною виборчою комісією, яка є головним розпорядником цих коштів. Обсяг коштів для підготовки і проведення всеукраїнського референдуму за поданням Центральної виборчої комісії передбачається окремим рядком у законі про Державний бюджет України або визначається іншим законом (стаття 59 Закону).

Розділ VІІ Закону встановлює гарантії діяльності суб’єктів процесу референдуму, офіційних спостерігачів.

Відповідно до статті 70 Закону агітація референдуму може проводитися у таких формах:
  • проведення зборів громадян, інших зустрічей з учасниками референдуму;
  • проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів;
  • проведення публічних дебатів, дискусій, “круглих столів”, прес-конференцій стосовно змісту питання референдуму, положень офіційних інформаційних матеріалів референдуму;
  • оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації виступів, інтерв'ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень стосовно питання референдуму;
  • розповсюдження листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали агітації референдуму;
  • розміщення друкованих агітаційних матеріалів на носіях зовнішньої реклами;
  • публічні заклики голосувати за чи проти питання референдуму або публічні оцінки змісту питання референдуму;
  • в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.

Порядок голосування та встановлення результатів референдуму визначається Розділом ІХ Закону.

Згідно статті 83 Закону учасник всеукраїнського референдуму, який внесений до списку учасників референдуму на дільниці референдуму, але за віком, у зв'язку з інвалідністю чи за станом здоров'я не здатний пересуватися самостійно, дільнична комісія референдуму надає можливість голосувати за місцем його проживання (перебування).

Підстави та порядок визнання дільничною комісією референдуму голосування на дільниці референдуму недійсним визначені статтею 87 Закону.

Питання, винесене на всеукраїнський референдум, вважається схваленим (затвердженим), якщо за це проголосувало більше половини голосів учасників референдуму, що взяли участь у голосуванні (стаття 93 Закону).

Статтею 95 Закону передбачено, що результати народного волевиявлення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою є остаточними та не потребують затвердження або схвалення будь-якими органами державної влади і є обов'язковими для виконання громадянами України, органами державної влади України, яких воно стосується та до повноважень яких віднесено.

Правові наслідки всеукраїнського референдуму, призначеного Президентом України та Верховною Радою України передбачені статтею 96 Закону.

Розділ ХІ Закону визначає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що стосуються процесу всеукраїнського референдуму.

Згідно статті 107 Закону особи, винні в порушенні законодавства про всеукраїнський референдум, притягуються до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку, встановленому законом.

Прикінцевими положеннями Закону передбачено визнати таким, що втратив чинність, Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” № 1286-XII від 3 липня 1991 року.