Цей Закон визначає правові засади охорони прав на зазначення походження товарів в Україні та регулює відносини, що виникають у зв'язку з їх набуттям, використанням та захистом. Законом передбачено, що термін “зазначення походження товару” охоплює терміни “просте зазначення походження товару” та “кваліфіковане зазначення походження товару”.

Просте зазначення походження товару - це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. В той же час кваліфіковане зазначення походження товару - це або назва місця походження товару або географічне зазначення походження товару. Цим Законом надається правова охорона кваліфікованим зазначенням походження товарів.

Назва місця походження товару (НМП) - назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.

Зазначення походження товарів

просте зазначення походження товару

кваліфіковане зазначення походження товару

назва місця походження товару

географічне зазначення походження товару

Географічне зазначення походження (ГЗП) товару - назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора

Законом також передбачено, що товар може мати видову назву, тобто застосовувану в назві цього товару назву географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначення (назва) певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження.

Законом передбачено, що реалізацію державної політики у сфері охорони прав на зазначення походження товарів забезпечує Установа - центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності. В статті 3 Закону визначені повноваження Установи в сфері охорони прав на зазначення походження товарів. В статті 5 передбачена норма, за якою іноземці та особи без громадянства у відносинах з Установою реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених).

Статтею 6 Закону встановлено, що правова охорона простого зазначення походження товару надається на підставі його використання. Тобто правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. При цьому просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

Законом в статті 7 передбачено, що правова охорона надається кваліфікованому зазначенню походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар, і на яке не поширюються встановлені цим Законом підстави для відмови в наданні правової охорони. В цій же статті вказані умови надання правової охорони назвам місць походження товарів та географічним зазначенням походження товарів. Так, назва місця походження товару отримує правову охорону за таких умов:

1) ця назва є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

2) ця назва вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

3) у вказаному цією назвою географічному місці об'єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць;

4) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором;

5) виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюються в межах зазначеного географічного місця.

Схожі вимоги встановлені Законом і для охорони географічних зазначень походження товарів. Географічному зазначенню походження товару надається правова охорона, якщо щодо нього виконуються такі умови:

1) воно є назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

2) воно вживається як назва даного товару чи як складова частина цієї назви;

3) у вказаному цією назвою географічному місці наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

4) позначуваний цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;

5) хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару виробляється та/або переробляється в межах зазначеного географічного місця.

Стаття 8 визначає підстави відмови в наданні правової охорони кваліфікованому зазначенню походження товару. Частина 2 цієї статті передбачає, що цим Законом правова охорона не надається кваліфікованому зазначенню походження товару, пов'язаному з географічним місцем в іноземній державі, якщо:

а) Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначень походження товару;

б) це зазначення не охороняється у відповідній іноземній державі.

Розділ III Закону встановлює порядок реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або прав на його використання. Стаття 9 визначає осіб, які мають право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товарів або прав на його використання, а стаття 10 регулює питання оформлення та подання заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару.

Стаття 11 регулює питання експертизи заявки, а стаття 13 присвячена питанню оскарження рішень Установи стосовно заявки. Стаття 14 регулює питання реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару, а стаття 15 регламентує процедуру видачі свідоцтва на право використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару.

В розділі IV Закону встановлені права та обов'язки, що випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на його використання. В статті 17 Закону передбачено, що права, що випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на його використання, діють від дати їх реєстрації. Ця ж стаття визначає права власника свідоцтва, яким посвідчується реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару. Встановлено, що власник свідоцтва має право:

1) використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару;

2) вживати заходів щодо заборони неправомірного використання кваліфікованого зазначення походження товару особами, які не мають на це права;

3) вимагати від осіб, що порушили його права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку.

Використанням зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару визнається:

1) нанесення його на товар або на етикетку;

2) нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі;

3) запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.

Розділ V Закону встановлює порядок визнання недійсною та припинення правової охорони кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на його використання.

Розділом VI Закону регулюється питання захисту прав на використання зазначення походження товарів. Статтею 23 Закону встановлено, що порушенням прав на використання зазначення походження товару є використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місця походження товару. В цій же статті встановлено, які дії вважаються порушенням прав власника свідоцтва, а які ні.

Стаття 24 Закону встановлює відповідальність за порушення права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, а стаття 25 встановлює види спорів, які вирішуються судами. Остання стаття 26 цього Закону регулює питання справляння державного мита та зборів.