Перейти до оригіналу текстаЗакон України
„Про кінематографію”
Дата набуття чинності:
12 лютого 1998 року
Закон визначає правові основи діяльності в галузі кінематографії та регулює суспільні відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням і демонструванням фільмів.
Згідно Закону кінематографія - це галузь культури, що об'єднує комплекс видів професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, навчально-науковою роботою у цій галузі.
Суб'єкти кінематографії за спрямуванням діяльності поділяються щодо:
- створення фільмів: автори і виконавці;
- виробництва фільмів: кіностудії, відеостудії, студії, продюсери тощо;
- розповсюдження фільмів: виробники, дистриб'ютори фільмів, кінокопіювальні підприємства, фонди фільмів, архіви кіно-, фото-, фонодокументів тощо;
- демонстрування фільмів: кінотеатри, кіноустановки, відеоустановки, канали мовлення телебачення;
- підготовки професійних кадрів: спеціалізовані навчальні заклади кінематографії, а також спеціалізовані факультети в інших навчальних закладах незалежно від форм власності;
- розроблення та виготовлення технологічного обладнання: науково-дослідні, конструкторські установи, сервісні центри, асоціації, виробничі підприємства та інші юридичні особи незалежно від форм власності.
Відповідно до Закону підприємницька діяльність у галузі кінематографії може здійснюватися через продюсерську систему.
Розповсюдження і демонстрування фільмів в Україні здійснюються відповідно до затверджених центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії технічних стандартів, норм та правил розповсюдження і демонстрування фільмів. Іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов'язковому порядку повинні бути дубльовані або озвучені чи субтитровані державною мовою. Порядок розповсюдження фільму визначається угодою, укладеною розповсюджувачем фільму з авторами фільму або особою, яка має виключне право на фільм.
Право на розповсюдження і демонстрування фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб'єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади у галузі кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів.
Статтею 19 Закону передбачені заходи державної підтримки суб'єктів кінематографії.
Для сприяння виробництву національних фільмів, а також доступу глядачів до перегляду творів національної кінематографічної спадщини встановлюється квота демонстрування національних фільмів. Така квота становить не менше 30 відсотків національного екранного часу. Ця квота є обов'язковою для всіх демонстраторів фільмів у кіно-, відеомережі та на каналах мовлення телебачення України.
