Документ 100_056, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 22.09.2005, підстава 2911-15

                             Договір 
між Україною та Республікою Болгарія
про правову допомогу в цивільних справах
( Договір ратифіковано Законом
N 2911-IV ( 2911-15 ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.6 )

Дата підписання: 21.05.2004 Дата ратифікації: 22.09.2005 Дата набуття чинності: 29.12.2005
Україна та Республіка Болгарія, далі "Договірні Сторони", прагнучи удосконалювати співробітництво в галузі правової
допомоги, домовились укласти цей Договір про правову допомогу в
цивільних справах. Для цього Договірні Сторони домовилися про таке:
Глава I
Загальні положення
Стаття 1
Визначення понять
1. Для цілей цього Договору розуміється, що: 1) цивільними вважаються такі справи, які виникають із
цивільних, трудових, сімейних і комерційних правовідносин; 2) органами юстиції визнаються органи Договірних Сторін, які
мають право приймати рішення та здійснювати відповідні дії у
справах, зазначених у підпункті 1) пункту 1 цієї статті; 3) центральним органом в Україні є Міністерство юстиції
України, центральним органом у Республіці Болгарія - Міністерство
юстиції Республіки Болгарія. 2. Громадянами однієї з Договірних Сторін є особи, які мають
громадянство цієї Договірної Сторони згідно з її законодавством. 3. Положення цього Договору про громадян Договірних Сторін
поширюються відповідним чином на юридичних осіб, створених згідно
з законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мають
своє місцезнаходження.
Стаття 2
Правовий захист
1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на
території другої Договірної Сторони таким самим правовим захистом
своїх особистих і майнових прав, як і громадяни другої Договірної
Сторони. 2. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право вільно та
безперешкодно звертатися до органів юстиції другої Договірної
Сторони, до компетенції яких належать цивільні справи, і захищати
у цих органах свої права на таких самих умовах, як і громадяни
іншої Договірної Сторони.
Стаття 3
Порядок надання правової допомоги
1. Органи юстиції Договірних Сторін взаємно надають правову
допомогу в цивільних справах відповідно до умов цього Договору. 2. З питань надання правової допомоги відповідно до цього
Договору органи юстиції Договірних Сторін здійснюють зносини через
свої центральні органи.
Стаття 4
Мова
1. При застосуванні положень цього Договору центральний орган
України користуватиметься українською мовою, а центральний орган
Республіки Болгарія - болгарською мовою. 2. Прохання про надання правової допомоги та додані документи
складаються мовою запитуючої Договірної Сторони і супроводжуються
засвідченим перекладом мовою запитуваної Договірної Сторони,
оформленим відповідно до законодавства запитуючої Договірної
Сторони. 3. Відповідь на прохання про правову допомогу та додані
документи складаються мовою запитуваної Договірної Сторони.
Стаття 5
Правова інформація
1. Центральні органи обох Договірних Сторін на прохання
надсилатимуть один одному нормативні акти, що стосуються виконання
цього Договору. 2. Центральні органи обох Договірних Сторін на прохання
надаватимуть один одному інформацію про нормативні акти, що діяли
чи діють в їхніх державах, інформацію про судову практику, а також
інформацію відносно можливостей громадян щодо забезпечення
представництва, необхідного для реалізації або захисту їхніх прав.
Стаття 6
Звільнення від сплати державного мита
та інших судових витрат
Громадяни однієї Договірної Сторони на території другої
Договірної Сторони звільняються від сплати державного мита та
інших судових витрат на тих же підставах і в тому ж обсязі, що і
власні громадяни останньої.
Стаття 7
Захист свідків та експертів
1. У разі виникнення потреби участі у розгляді цивільної
справи в органі юстиції на території однієї з Договірних Сторін
можуть бути викликані свідки та експерти, які знаходяться на
території іншої Договірної Сторони. 2. Виклик не може містити погрозу застосування примусу на
випадок неявки свідка або експерта до органу юстиції. 3. Свідок або експерт, який з'явився за викликом до органу
юстиції Договірної Сторони, де розглядається цивільна справа, не
може на території останньої Договірної Сторони бути притягнутий до
кримінальної або адміністративної відповідальності, взятий під
варту або бути покараний у зв'язку з будь-яким діянням, вчиненим
до перетинання її державного кордону. 4. Таким захистом не користується свідок або експерт, якщо
він не залишив територію, на якій перебуває з підстав, зазначених
у пункті 1 цієї статті, протягом 15 днів від повідомлення органу
юстиції, що розглядає цивільну справу, про те, що його присутність
більше не потрібна. До цього строку не зараховується час, упродовж
якого свідок або експерт не міг залишити територію Договірної
Сторони, де він перебував за викликом, з незалежних від нього
причин.
Стаття 8
Відшкодування витрат свідкам та експертам
1. Свідок або експерт має право на компенсацію витрат на
проїзд і перебування, а також на відшкодування втраченої
винагороди за працю органом юстиції, який його викликав. Експерт
також має право на оплату виконаної роботи. 2. У виклику повинно бути вказано перелік та розмір виплат,
на які свідок або експерт матиме право. На прохання свідка або
експерта орган юстиції, що його викликав, авансує часткове або
повне покриття цих витрат.
Глава II
Правова допомога
Стаття 9
Обсяг правової допомоги
Договірні Сторони надають одна одній правову допомогу шляхом
здійснення окремих процесуальних дій, зокрема складання,
направлення та вручення документів, проведення експертиз, допиту
сторін, свідків, експертів та інших учасників процесу, а також
виконання рішень органів юстиції.
Стаття 10
Прохання про надання правової допомоги
1. Прохання про надання правової допомоги повинно містити
наступні дані: 1) назву запитуючого органу юстиції; 2) назву запитуваного органу юстиції, якщо відомо; 3) номер і викладення обставин справи, у якій запитується
правова допомога; 4) ім'я та прізвище відповідних учасників справи, дату та
місце їхнього народження, їхній статус при розгляді, громадянство,
місце проживання чи перебування, для юридичних осіб - їхнє
найменування, місцезнаходження та/або іншу відому адресу, а також
інші відомі дані; 5) ім'я, прізвище та адресу представників учасників процесу; 6) предмет прохання та дані, потрібні для його виконання; 7) перелік документів, що додаються до прохання. 2. У проханні про вручення документів наводиться адреса
отримувача та вид документів, які підлягають врученню. У проханні
про отримання доказів викладаються обставини, у зв'язку з якими
такі докази мають бути отримані. У проханні про допит мають бути
сформульовані питання, які необхідно поставити допитуваним особам. 3. Прохання про надання правової допомоги повинно бути
підписано відповідною посадовою особою і завірено офіційною
печаткою запитуючого органу юстиції.
Стаття 11
Порядок розгляду прохання
1. Орган юстиції запитуваної Договірної Сторони виконує
прохання у спосіб, передбачений її законодавством. На прохання
органу юстиції запитуючої Договірної Сторони орган юстиції
запитуваної Договірної Сторони може виконати прохання у спосіб,
про який ідеться у проханні, якщо це не суперечить законодавству
запитуваної Договірної Сторони. 2. Якщо орган юстиції запитуваної Договірної Сторони не є
компетентним розглянути прохання, він пересилає його компетентному
органу юстиції та одночасно сповіщає про це центральний орган
запитуваної Договірної Сторони. 3. На прохання органу юстиції запитуючої Договірної Сторони
орган юстиції запитуваної Договірної Сторони заздалегідь
повідомляє про місце і час виконання дій в порядку надання
правової допомоги. 4. Якщо точна адреса особи, вказаної у проханні про надання
правової допомоги, невідома або було встановлено, що ця адреса
вказана неправильно, орган юстиції запитуваної Договірної Сторони
вживає необхідних заходів для з'ясування адреси. У тому випадку,
коли адресу встановити неможливо, орган юстиції запитуваної
Договірної Сторони повідомляє про це орган юстиції запитуючої
Договірної Сторони. 5. Після виконання прохання орган юстиції запитуваної
Договірної Сторони надсилає документ про його виконання, а у разі,
коли прохання неможливо було виконати, його повертають з
одночасним повідомленням про причини невиконання.
Стаття 12
Вручення документів
Орган юстиції запитуваної Договірної Сторони вручає документи
відповідно до свого внутрішнього законодавства та положень цього
Договору. Орган юстиції запитуваної Договірної Сторони вручає
також документи, які складені без дотримання вимог статті 4 цього
Договору, за умови якщо адресат погоджується їх прийняти.
Стаття 13
Підтвердження про вручення
Підтвердження про вручення оформлюється відповідно до
законодавства запитуваної Договірної Сторони. У підтвердженні
зазначається дата, місце, спосіб вручення, особа, якій вручено
документ. Це підтвердження підписується особою, яка вручила
документ, і завіряється печаткою відповідного органу юстиції.
Стаття 14
Вручення документів власним громадянам
Положення цього Договору не обмежують права Договірних Сторін
вручати також через свої дипломатичні представництва або
консульські установи судові та інші документи власним громадянам
за умови, що не будуть застосовані примусові заходи.
Стаття 15
Витрати на правову допомогу
1. Кожна з Договірних Сторін несе усі витрати, пов'язані з
наданням правової допомоги на своїй території, за винятком
надмірних витрат. 2. Якщо буде встановлено, що виконання прохання призведе до
надмірних витрат, центральні органи проводять взаємні консультації
для визначення доцільності та умов подальшого виконання прохання.
Стаття 16
Відмова у наданні правової допомоги
У виконанні прохання про надання правової допомоги може бути
відмовлено, якщо запитувана Договірна Сторона дійде висновку, що
таке виконання може зашкодити її суверенітетові чи безпеці або
суперечить її законодавству.
Глава III
Офіційні документи і надсилання документів
Стаття 17
Дійсність документів
1. Документи, які на території однієї Договірної Сторони
складені або засвідчені органом або спеціально уповноваженою на це
особою в межах їх компетенції і в установленій формі та засвідчені
офіційною печаткою, приймаються на території іншої Договірної
Сторони без будь-якого спеціального засвідчення. Те саме
стосується і засвідчення підпису громадянина, копій і перекладів
документів. 2. Документи, про які йдеться у пункті 1 цієї статті, мають
однакову доказову силу на територіях обох Договірних Сторін.
Стаття 18
Надсилання документів про громадянський стан
Договірні Сторони надсилають одна одній за клопотанням
безплатно і без перекладу документи про цивільний стан, про
освіту, стаж роботи та інші документи, що стосуються особистих або
майнових прав та інтересів громадян.
Глава IV
Визнання та виконання рішень
Стаття 19
Рішення, що підлягають визнанню та виконанню
Кожна з Договірних Сторін за умов, установлених цим
Договором, визнає і виконує на своїй території наступні рішення,
які набрали законної сили, постановлені відповідними органами
юстиції іншої Договірної Сторони: 1) рішення у цивільних справах, визначених у статті 1 цього
Договору, майнового та немайнового характеру, включаючи мирові
угоди, затверджені судом, та рішення судів у частині судових
витрат у таких справах; 2) рішення у кримінальних справах в частині цивільного
позову.
Стаття 20
Клопотання про визнання та надання дозволу
на виконання рішення
1. Клопотання про визнання та надання дозволу на виконання
рішення подається особою, на користь якої воно винесене,
безпосередньо компетентному суду Договірної Сторони, на території
якої має бути визнане і виконане рішення, або за правилами пункту
2 статті 3 цього Договору. 2. До клопотання додається: 1) завірена належним чином копія рішення з підтвердженням
суду про те, що воно набрало законної сили та підлягає виконанню; 2) підтвердження про те, що відповідач, який не брав участі у
процесі, був належним чином і вчасно повідомлений про розгляд
справи відповідно до законодавства Договірної Сторони, на
території якої постановлено рішення. У випадку, коли відповідач на
час розгляду справи був недієздатним або обмежено дієздатним, має
бути додане підтвердження, що він був належним чином представлений
у суді; 3) підтвердження того, що сторона, проти якої було
постановлено рішення, була повідомлена про прийняте рішення та про
порядок його оскарження відповідно до законодавства Договірної
Сторони, на території якої воно було постановлено; 4) документ, що підтверджує часткове виконання рішення на
момент направлення клопотання; 5) засвідчений переклад клопотання про визнання та надання
дозволу на виконання рішення та документів, зазначених у цьому
пункті мовою запитуваної Договірної Сторони. 3. Якщо при розгляді клопотання про визнання та надання
дозволу на виконання рішення у суду виникне потреба, він може
запитати додаткові відомості в особи, яка порушила клопотання,
або у суду, який постановив рішення.
Стаття 21
Підстави відмови у визнанні та наданні
дозволу на виконання рішення
У визнанні та наданні дозволу на виконання рішення може бути
відмовлено, якщо: 1) відповідно до законодавства Договірної Сторони, на
території якої рішення повинно бути визнане та виконане, справа
належить до виключної компетенції органів юстиції цієї Договірної
Сторони; 2) відповідач у справі був позбавлений можливості захисту
своїх прав, а у випадку недієздатності або обмеженої дієздатності-
належного представництва; 3) на території запитуваної Договірної Сторони по спору між
тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав вже було
постановлено рішення, яке набрало законної сили, або є визнане і
надано дозвіл на виконання рішення органу юстиції третьої держави,
або якщо органом юстиції цієї Договірної Сторони раніше було
порушено справу по цьому ж спору; 4) пропущено передбачений законодавством запитуваної
Договірної Сторони строк пред'явлення рішення до виконання.
Стаття 22
Порядок визнання та виконання рішень
1. Порядок визнання та надання дозволу на виконання рішення,
а також виконання рішення визначаються відповідно до положень
цього Договору і законодавства запитуваної Договірної Сторони. 2. На територіях Договірних Сторін визнаються без
спеціального провадження рішення органів юстиції у цивільних
справах, які не потребують за своїм характером виконання.
Стаття 23
Наслідки визнання та виконання
Рішення органів юстиції однієї Договірної Сторони, визнані
відповідно до цього Договору на території іншої Договірної
Сторони, мають таку ж силу, як і рішення, постановлені органами
юстиції іншої Договірної Сторони.
Глава V
Заключні положення
Стаття 24
Вирішення спорів
Спори і розбіжності, що виникли при тлумаченні чи виконанні
цього Договору, вирішуються шляхом переговорів та консультацій між
центральними органами Договірних Сторін.
Стаття 25
Внесення змін і доповнень
Договірні Сторони можуть вносити зміни і доповнення до цього
Договору шляхом укладення відповідних протоколів, які після
набрання ними чинності в порядку, передбаченому статтею 26 цього
Договору, становлять його невід'ємну частину.
Стаття 26
Набуття чинності
Цей Договір підлягає ратифікації та набуде чинності на
тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами.
Стаття 27
Відношення до інших міжнародних договорів
Положення цього Договору не зачіпають зобов'язань і прав
Договірних Сторін, що випливають з інших міжнародних договорів,
сторонами яких вони є.
Стаття 28
Дія Договору
Цей Договір укладається на невизначений строк. Кожна з
Договірних Сторін може денонсувати його шляхом письмового
повідомлення дипломатичними каналами. Договір втрачає чинність
через 6 місяців від дати отримання такого повідомлення.
Вчинено в м. Києві 21 травня 2004 року в двох примірниках,
кожний українською та болгарською мовами, причому обидва тексти
мають однакову силу.
За Україну За Республіку Болгарія
(підпис) (підпис)


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору