Про схвалення Концепції оптимізації системи центральних органів виконавчої влади
Кабінет Міністрів України; Розпорядження, Концепція від 27.12.20171013-р
Документ 1013-2017-р, чинний, поточна редакція — Прийняття від 27.12.2017
 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 27 грудня 2017 р. № 1013-р
Київ

Про схвалення Концепції оптимізації системи центральних органів виконавчої влади

1. Схвалити Концепцію оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, що додається.

2. Національному агентству з питань державної служби з урахуванням пропозицій міністерств щодо їх інституційного розвитку розробити та подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України план заходів щодо реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Прем'єр-міністр України

В.ГРОЙСМАН

Інд. 40




СХВАЛЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 27 грудня 2017 р. № 1013-р

КОНЦЕПЦІЯ
оптимізації системи центральних органів виконавчої влади

I. Вступ

Стратегією реформування державного управління України на 2016-2020 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 55, ст. 1919) (далі - Стратегія), визначені пріоритетні завдання щодо реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а саме:

визначення місії, сфери відповідальності, функцій і завдань міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України, усунення дублювання повноважень і функцій;

встановлення чіткого порядку спрямування та координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів.

З моменту схвалення Стратегії робота з реформування центральних органів виконавчої влади головним чином зосереджувалася на здійсненні заходів, спрямованих на посилення інституційної спроможності міністерств щодо формування і координації державної політики та позбавлення їх невластивих повноважень.

З цією метою в рамках реалізації Концепції запровадження посад фахівців з питань реформ, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2016 р. № 905 (Офіційний вісник України,2016 р., № 99, ст. 3233), здійснювалися заходи щодо утворення у визначених Кабінетом Міністрів України міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади та Секретаріаті Кабінету Міністрів України відповідних структурних підрозділів (директоратів та генеральних департаментів).

Водночас реформування міністерств доцільно проводити комплексно та послідовно, що не може бути виокремлено з-поміж інших питань реформування державного управління та оптимізації системи органів виконавчої влади в цілому.

Питання реформування міністерств також тісно пов’язано із завданнями Стратегії щодо скорочення загальної кількості працівників центральних органів виконавчої влади щороку не менш як на 2,5 відсотка чисельності працівників таких органів станом на 1 січня 2016 р., оновлення персоналу, зокрема шляхом відбору фахівців з питань реформ, а також забезпечення в подальшому конкурентоспроможного рівня оплати праці для всіх державних службовців.

З огляду на зазначене схвалення цієї Концепції, яка окреслює керівні принципи організації системи центральних органів виконавчої влади, є вкрай важливим кроком в процесі впровадження реформи державного управління.

II. Проблеми, які потребують розв’язання

Закон України “Про центральні органи виконавчої влади” визначає статус міністерств як провідних органів у системі центральних органів виконавчої влади, які забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, реалізацію якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Однак на сьогодні у міністерств залишається невикористаний великий потенціал до розвитку спроможності з формування державної політики. Водночас діяльність інших центральних органів виконавчої влади продовжує зосереджуватися на розробленні проектів нормативно-правових актів замість якісної реалізації державної політики.

Такий стан зумовлений тим, що на управлінські процеси, форми і методи діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, їх організаційну структуру та кадровий склад впливають насамперед стереотипи та вади попередніх економічних та адміністративних систем. Склалася стійка практика управлінської діяльності, відповідно до якої в роботі міністерств переважає виконання доручень, а не ініціювання політичних рішень. Тому іноді постає питання недостатньої ефективності їх діяльності, не повною мірою врахування потреб суспільства та громадян України, застарілої та суперечливої організаційної структури.

Ефективна реалізація Кабінетом Міністрів України внутрішньої та зовнішньої політики держави залежить від наявності професійної, підзвітної, підконтрольної, результативної та ефективної системи центральних органів виконавчої влади, що ґрунтується на принципах верховенства права, є важливою і необхідною умовою забезпечення сталого економічного та соціального розвитку держави.

Згідно з показниками рейтингу Індексу глобальної конкурентоспроможності 2016-2017 років Україна посідає 85 місце серед 138 країн та 132 місце за показником “державні установи”. Низькі позиції України у світових рейтингах конкурентоспроможності пов’язані з наявною ситуацією в управлінні державним апаратом, яка призводить до недостатньо ефективного управління людськими ресурсами на державній службі.

У роботі міністерств можливий конфлікт між функціями формування державної політики та окремими функціями з реалізації державної політики, зокрема щодо управління об’єктами державної власності, інспекційно-наглядової діяльності та надання адміністративних послуг. Такий стан справ може зумовлювати вироблення упередженої і неякісної політики, яка має тенденцію до збереження статус-кво, збільшення бюджетних видатків на існуючі державні програми та опір змінам. Зокрема, у державній політиці щодо надання адміністративних послуг можуть домінувати інтереси надавача послуг, а не громадянина України, як клієнта. У державній політиці, спрямованій на регулювання ринків, можуть домінувати інтереси державних підприємств, а не підходи, спрямовані на встановлення чесних правил конкуренції.

У діяльності міністерств досі не запроваджено повноцінне формування політики на основі її аналізу та стратегічне планування. За таких умов міністерствам складно виявляти, прогнозувати, попереджувати проблеми у відповідних сферах, досягати встановлених довгострокових цілей. Зазначене стримує значну кількість процесів реформування у державі, оскільки успішне проведення реформ прямо пов’язано з ефективністю роботи міністерств.

Документи державної політики та стратегічного планування (концепції, стратегії, державні цільові програми, інші документи), які розробляються міністерствами та затверджуються/схвалюються Кабінетом Міністрів України, здебільшого не узгоджуються із процедурою бюджетного планування в державі. У міністерствах фактично відсутня якісна система моніторингу (контролю) та оцінювання ефективності реалізації державної політики, що не дає змоги у разі потреби корегувати відповідну державну політику чи обрані інструменти для її впровадження. Така ситуація робить наявні документи державної політики та стратегічного планування декларативними, що зумовлює сприйняття їх як не обов’язкових для виконання.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади потребують визначення їх місій, а також чіткого розподілу повноважень, відсутність якого призводить до дублювання функцій та відповідно нераціонального використання людських та фінансових ресурсів. Окремі функції, якими обтяжені міністерства, не є доцільними з точки зору розвитку відповідних сфер (галузей) і, таким чином, є надлишковими.

Структура апарату міністерств має нераціональну з точки зору сучасних управлінських стандартів внутрішню будову. Кількість структурних підрозділів у міністерствах, як правило, є надмірною, а їх перелік і функції часто не кореспондуються із сферами державної політики, за які відповідає конкретне міністерство. Формування структурних підрозділів апарату міністерства зазвичай відбувається залежно від штатної чисельності таких підрозділів, а не від необхідності якісного виконання покладених на них функцій.

Міністерства недостатньо забезпечені фахівцями, здатними аналізувати стан справ у відповідних сферах державної політики, формувати політичні пропозиції, розробляти та впроваджувати ключові національні реформи. Рівень фінансової мотивації державних службовців залишається недостатньо привабливим на ринку праці.

Основні робочі процеси міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (нормотворча діяльність, організація виконання завдань, бюджетні процеси тощо) потребують перегляду та модернізації з метою уникнення зайвих бюрократичних процедур, перевантаження поточною роботою та неефективного витрачання робочого часу фахівців.

Необхідність підвищення спроможності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади до формування державної політики та її реалізації, оновлення їх внутрішньої організаційної структури узгоджуються з такими документами:

Стратегією сталого розвитку “Україна - 2020”, схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015 р. № 5;

Стратегією реформування державного управління України на 2016-2020 роки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474;

Концепцією запровадження посад фахівців з питань реформ, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2016 р. № 905;

середньостроковим планом пріоритетних дій Уряду до 2020 року, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2017 р. № 275.

III. Мета і строки реалізації Концепції

Метою цієї Концепції є окреслення керівних принципів організації системи центральних органів виконавчої влади для забезпечення виконання такими органами всіх необхідних функцій, підзвітності, підконтрольності та максимальної ефективності і результативності їх діяльності.

Керівні принципи організації системи центральних органів виконавчої влади в подальшому визначатимуться як на законодавчому, так і на підзаконному рівнях.

У рамках загальної мети положення Концепції передусім стосуються реформування міністерств, оскільки цей процес уже розпочався.

Мета реформування міністерств - посилення інституційної спроможності міністерств щодо формування державної політики у визначених Кабінетом Міністрів України сферах, реалізацію якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України, а також за потреби розмежування функцій з формування та реалізації державної політики. Зазначене сприятиме підвищенню ефективності функціонування всієї системи центральних органів виконавчої влади.

Досягнути мети цієї Концепції можливо з урахуванням таких керівних принципів:

удосконалення нормативно-правової бази щодо організації системи центральних органів виконавчої влади, яка відповідатиме європейським стандартам та визнаним практикам, а також існуючим потребам України;

перегляд та удосконалення на законодавчому рівні різновидів центральних органів виконавчої влади, включаючи розподіл функцій залежно від виду центрального органу виконавчої влади, порядок підзвітності, рівні автономії/незалежності, а також опрацювання питання удосконалення нормативно-правового регулювання правового статусу центральних органів виконавчої влади як юридичних осіб публічного права з метою, зокрема, спрощення процедури їх утворення і припинення та зосередження діяльності таких органів на виконанні владних повноважень;

чіткий розподіл сфер відповідальності міністерств та перегляд їх функцій з урахуванням необхідності досягнення цілей Кабінету Міністрів України та відповідності кращим європейським практикам (скасування надлишкових функцій, усунення дублювання функцій, додавання функцій, які на даний час відсутні, особливо тих, які є актуальними в контексті цілей та прагнень України щодо європейської інтеграції);

розмежування функцій з формування та реалізації державної політики.

Робота міністерств в основному зосереджуватиметься на стратегічному плануванні, забезпеченні формування державної політики, здійсненні моніторингу (контролю) та оцінювання результатів її реалізації. Міністерства поступово позбавлятимуться функцій з надання адміністративних послуг, інспекційно-наглядових функцій та функцій з управління об’єктами державної власності (за виключенням управління об’єктами державної власності, діяльність яких спрямована на забезпечення господарського обслуговування міністерств, а також управління об’єктами державної власності, які використовуються для розміщення закордонних дипломатичних установ України). Питання передачі від міністерств функцій з управління об’єктами державної власності доцільно вирішувати в рамках стратегічного підходу Кабінету Міністрів України в цілому до засад управління об’єктами державної власності. Функції з реалізації державної політики будуть зосереджені в інших центральних органах виконавчої влади. Окремі функції з реалізації державної політики у виключних випадках можуть виконуватися міністерствами за умови, якщо їх обсяг і зміст не обумовлює доцільність утворення нового центрального органу виконавчої влади або ж передачі їх іншим суб’єктам, зокрема місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, в рамках децентралізації окремих повноважень;

зменшення кількості центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується безпосередньо Кабінетом Міністрів України;

визначення механізму реалізації повноважень членів Кабінету Міністрів України, які не очолюють міністерства, вносити на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативно-правових актів, розроблені за їх ініціативою відповідними центральними органами виконавчої влади згідно з компетенцією;

приведення організації діяльності Секретаріату Кабінету Міністрів України та його повноважень у відповідність з міжнародними стандартами, зокрема такими, що визначені принципами державного управління, розробленими Програмою підтримки вдосконалення врядування та менеджменту (SIGMA) на основі кращих практик держав - членів ЄС та країн Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD).

Строками реалізації Концепції є 2018-2020 роки.

IV. Шляхи і способи розв’язання проблем

Проблеми передбачається розв’язати шляхом:

запровадження системного підходу до стратегічного планування та формування державної політики на основі її аналізу;

оновлення організаційної структури апарату міністерств;

оновлення кадрового складу;

оптимізації чисельності та реформи системи оплати праці державних службовців та інших працівників центральних органів виконавчої влади;

оптимізації структури та функцій інших (крім міністерств) центральних органів виконавчої влади.

Запровадження системного підходу до стратегічного планування та формування державної політики на основі її аналізу

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади реалізує внутрішню та зовнішню політику держави. Сфери державної політики мають бути чітко розподілені між членами Кабінету Міністрів України на підставі відповідного рішення Кабінету Міністрів України. При цьому відповідальність за формування державної політики в одній сфері та політичне лідерство в ній не може бути розподілено між кількома членами Кабінету Міністрів України. Міністри несуть політичну відповідальність за забезпечення формування та реалізацію державної політики у сферах компетенції відповідних міністерств, а також центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів.

Міністерства забезпечуватимуть формування для Кабінету Міністрів України пропозицій щодо державної політики у сфері своєї відповідальності, підготовку проектів актів законодавства, необхідних для реалізації такої політики, а також здійснення координації та моніторингу (контролю) її реалізації.

Основним продуктом діяльності міністерства повинні стати документи державної політики та проекти нормативно-правових актів. Документи державної політики повинні містити опис суспільно важливої проблеми, обґрунтування необхідності її розв’язання за допомогою державної політики, опис пропонованого курсу її вирішення на основі аналізу альтернатив, план реалізації пропонованого курсу, зокрема план та концептуальний опис необхідного нормативного, ресурсного, організаційного та комунікаційного забезпечення, оцінку необхідних ресурсів, прогноз впливів (соціального, регуляторного), а також показники ефективності. Розроблення проектів нормативно-правових актів повинно плануватися на основі документів державної політики.

У процесі формування державної політики міністерства повинні враховувати необхідність досягнення визначених у стратегічних документах середньо- чи довгострокових цілей та необхідність виконання міжнародних зобов’язань України.

З метою забезпечення уніфікації підходів до стратегічного планування та формування державної політики необхідно розробити методики підготовки документів державної політики, стратегічного планування, моніторингу (контролю) їх виконання і оцінки впливу на основі аналізу стану справ у сфері відповідальності міністерств та зразки відповідних типових документів, а також внести зміни до Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 54, ст. 2180; 2011 р., № 88, ст. 3199), щодо стратегічного планування, удосконалення процедури розроблення та прийняття урядових рішень, узгодження державних політик.

Системне запровадження стратегічного планування в практику роботи міністерств відбуватиметься, зокрема, в рамках реалізації положень Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2017 р. № 142 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 23, ст. 659).

Оновлення організаційної структури апарату міністерств

Організаційна структура апарату міністерств базуватиметься на відповідальності за сфери державної політики, віднесені до компетенції міністерства.

Цільова модель функціонування міністерств матиме на меті поступову передачу функцій з надання адміністративних послуг, інспекційно-наглядових функцій та функцій з управління об’єктами державної власності (за виключенням управління об’єктами державної власності, діяльність яких спрямована на забезпечення господарського обслуговування міністерств, а також управління об’єктами державної власності, які використовуються для розміщення закордонних дипломатичних установ України).

Залежно від змісту конкретної функції функція з реалізації державної політики може бути передана іншим суб’єктам, зокрема місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування в рамках децентралізації окремих повноважень, або визнана недоцільною для виконання державою. У виняткових випадках функції реалізації державної політики можуть бути залишені в міністерстві (для реалізації таких функцій в апараті міністерства утворюються окремі структурні підрозділи).

Питання передачі функцій міністерств з надання адміністративних послуг, інспекційно-наглядових функцій та функцій з управління об’єктами державної власності вирішуватиметься системно та з використанням уніфікованих підходів, зокрема з урахуванням політики Уряду щодо управління об’єктами державної власності.

Цільова структура апарату міністерства складається з таких блоків:

директорати, відповідальні за формування державної політики (охоплюють всі сфери державної політики, за які міністерство є відповідальним);

директорат стратегічного планування та європейської інтеграції;

секретаріат міністерства, який виконує функції із забезпечення діяльності міністерства.

У виняткових випадках в апараті міністерства можливе утворення самостійних структурних підрозділів, які виконують виключно функції з реалізації державної політики, якщо такі функції не можуть бути передані іншим суб’єктам, зокрема місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування в рамках децентралізації окремих повноважень. На перехідному етапі до впровадження цільової моделі та врегулювання на законодавчому рівні питання щодо передачі функцій з реалізації державної політики в міністерствах залишатимуться структурні підрозділи, які виконують такі функції.

Посадові особи, які виконують функції щодо управління об’єктами державної власності, інспекційно-наглядові функції та функції з надання адміністративних послуг, переводяться в окремі структурні підрозділи, які на перехідному етапі до впровадження цільової моделі та врегулювання на законодавчому рівні питання щодо передачі відповідних функцій виконуватимуть такі функції.

У результаті передачі функцій міністерств з реалізації державної політики вживатимуться заходи, спрямовані на оптимізацію (скорочення) граничної чисельності їх працівників, за посадами яких відповідні функції перейшли до інших суб’єктів.

Організаційна структура міністерств, як правило, може включати не більше п’яти рівнів управління:

міністр/заступники міністра;

державний секретар міністерства;

генеральний директор директорату/керівник самостійного структурного підрозділу з реалізації державної політики (департаменту, управління, відділу, сектору) (у разі утворення);

керівник експертної групи директорату/керівник управління, відділу секретаріату/керівник підрозділу у складі самостійного структурного підрозділу з реалізації державної політики (у разі утворення);

керівник підгрупи у складі директорату/керівник відділу у складі управління секретаріату/керівник відділу у складі управління департаменту та інші аналогічні керівні посади у самостійних структурних підрозділах з реалізації державної політики (у разі утворення).

Особливості формування структури апарату Міноборони, МВС, Мін’юсту, інших міністерств визначаються з урахуванням визначених законом спеціальних вимог щодо їх функціонування.

Директорати політики

Директорати політики повинні стати ключовими структурними підрозділами апарату міністерства для забезпечення формування державної політики в усіх сферах, за які міністерство є відповідальним. Основною діяльністю директорату має бути забезпечення всього комплексу дій щодо підготовки та впровадження урядових рішень, зокрема аналізу стану справ у сфері політики, консультації із заінтересованими сторонами, аналіз альтернативних варіантів розв’язання проблеми політики, вибір оптимального варіанта політики, нормативне забезпечення та моніторинг (контроль) її реалізації.

Для забезпечення спроможності директоратів до формування державної політики рекомендується залучення фахівців такого профілю, як аналітики (економісти), галузеві фахівці, нормопроектувальники, фахівці з бюджетування.

Директорат стратегічного планування та європейської інтеграції

Директорат стратегічного планування та європейської інтеграції повинен виконувати завдання, пов’язані із стратегічним плануванням діяльності міністерства, його інституційним розвитком та координацією роботи із забезпечення формування державної політики у сферах компетенції міністерства. Такий директорат має опікуватися питаннями удосконалення стратегічного планування діяльності міністерства, забезпечення відповідності роботи із формування державної політики інших структурних підрозділів апарату міністерства цілям та пріоритетам, визначеними Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, планом пріоритетних дій Уряду, іншими документами державної політики, положеннями Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, іншим міжнародними зобов’язаннями держави. Також у цьому директораті можливе утворення структурного підрозділу для проведення експертизи проектів актів законодавства, підготовлених директоратами політики.

Для забезпечення спроможності директорату стратегічного планування та європейської інтеграції рекомендується залучення фахівців такого профілю, як фахівці із стратегічного планування, фахівці з європейської та євроатлантичної інтеграції, аналітики (економісти), фахівці з бюджетування, фахівці з питань експертизи проектів актів.

Секретаріат міністерства

Структурні підрозділи апарату міністерства, які забезпечують діяльність міністерства, у цільовій структурі апарату міністерства мають бути об’єднані в секретаріат міністерства як сукупність самостійних структурних підрозділів, що здійснюватиме організаційне, правове, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності міністерства.

Цільова модель секретаріату може включати структурні підрозділи, що забезпечуватимуть виконання таких завдань:

забезпечення функціонування документообігу, зокрема реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції;

контроль дотримання строків виконання завдань і заходів, відповідальним за виконання яких є міністерство;

правове забезпечення діяльності міністерства, крім функцій, пов’язаних із забезпеченням формування державної політики;

управління персоналом;

ведення бухгалтерського обліку і звітності;

здійснення внутрішнього аудиту міністерства;

протокольне забезпечення міжнародного співробітництва міністерства;

реалізація законодавства щодо доступу до публічної інформації;

організація розгляду звернень громадян;

забезпечення ІТ-підтримки та захисту інформації;

забезпечення здійснення державних закупівель;

забезпечення взаємодії із засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю;

організаційне та технічне забезпечення роботи директоратів;

матеріально-технічне та господарське забезпечення;

взаємодія з органами державної влади;

проведення мобілізаційної роботи;

забезпечення режимно-секретної роботи;

дотримання вимог щодо охорони праці та цивільного захисту;

дотримання вимог щодо питань запобігання та виявлення корупції.

Функції юридичної служби міністерства можуть виконуватися структурними підрозділами апарату міністерства, зокрема:

підрозділом, що здійснюватиме правове забезпечення діяльності міністерства (юридична служба), - функції з представлення інтересів міністерства в судах; організації роботи, пов’язаної з укладенням договорів (контрактів), участі у їх підготовці та здійсненні заходів, спрямованих на виконання договірних зобов’язань; забезпечення захисту майнових прав і законних інтересів міністерства; організації претензійної та позовної роботи; підвищення рівня правових знань працівників; ведення обліку актів законодавства; укладення цивільно-правових та інших договорів тощо. Цей підрозділ має бути включений до секретаріату міністерства;

директоратами політики - функції із формування політики (нормопроектувальна діяльність та погодження проектів актів з питань, що стосуються компетенції міністерства).

Функції із забезпечення фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності можуть виконуватися структурними підрозділами апарату міністерства, зокрема:

директоратами політики - функції щодо забезпечення бюджетування політик;

директоратом стратегічного планування та європейської інтеграції - функції щодо підготовки бюджетного запиту міністерства та його узгодження із стратегічними планами міністерства;

відповідним підрозділом секретаріату міністерства (бухгалтерською службою) - функції щодо фінансово-економічних питань, бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

При цьому юридична та бухгалтерська служби, як правило, є самостійними структурними підрозділами.

Структура апарату міністерства затверджується міністром відповідно до закону.

Частина функцій із забезпечення міністерств може бути централізована, водночас питання такої централізації має бути досліджено додатково.

Ієрархія посад у секретаріаті міністерства, як і в директоратах, має бути максимально спрощеною, і включати відділи чи для найбільш великих структурних підрозділів управління.

Оновлення кадрового складу

Оновлення кадрового складу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та Секретаріату Кабінету Міністрів України, зокрема заповнення посад державних службовців у директоратах та генеральних департаментах, відбуватиметься з урахуванням положень Концепції запровадження посад фахівців з питань реформ, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2016 р. № 905.

Реалізація цієї Концепції дасть змогу залучити на посади державної служби кваліфікованих фахівців, які зможуть на високому рівні та ефективно виконувати завдання з підготовки та реалізації ключових національних реформ, впливати на тенденції і розвиток державної служби, запровадити аналіз державної політики та стратегічне планування у діяльність міністерств.

Після проходження конкурсу на посаду у директораті політики або директораті стратегічного планування та європейської інтеграції фахівці мають пройти вступний тренінг, що включає навчання аналізу політики та стратегічному плануванню, за програмою, затвердженою НАДС.

З метою забезпечення наступності у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, визначених Кабінетом Міністрів України, та Секретаріаті Кабінету Міністрів України, протягом трьох місяців з дня призначення на посади керівників директоратів та за умови прийняття відповідних змін до актів законодавства з питань упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, а також проведення функціонального обстеження, структурні підрозділи і посади державної служби, функції яких передаються до директоратів, крім функцій з реалізації політики, можуть бути включені до структури відповідного директорату як укрупненого самостійного структурного підрозділу із забезпеченням їх підпорядкування керівнику директорату.

Державні службовці, які обіймають згадані посади державної служби, можуть переводитися на новостворені посади у директоратах із збереженням за ними гарантій відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Не пізніше дев’яти місяців з дня введення в дію структури, що передбачає утворення директоратів як укрупнених структурних підрозділів, така структура має бути приведена у відповідність з функціями та повноваженнями директорату, визначеними положенням про нього. До такої структури директорату можуть входити експертні групи, а також можуть утворюватися експертні підгрупи у разі фактичної чисельності працівників директорату понад 70 осіб або чисельністю працівників експертної групи понад 12 осіб у зв’язку з необхідністю забезпечення належного менеджменту персоналу.

Оптимізація чисельності та реформа системи оплати праці державних службовців та інших працівників центральних органів виконавчої влади

Процес оптимізації системи центральних органів виконавчої влади є одним із способів здійснення скорочення чисельності державних службовців та інших працівників в системі державного управління. Враховуючи те, що за своїм розміром сфера державного управління в Україні не перевищує середній показник ЄС, основним завданням такої оптимізації буде реструктуризація з метою усунення функцій і процесів, які не є необхідними, зосередження на стратегічних пріоритетах та підвищення якості державної служби.

Передбачена в Стратегії оптимізація чисельності шляхом щорічного скорочення кількості державних службовців та працівників мінімум на 2,5 відсотка, наскільки це буде можливим, проводитиметься завдяки політиці незаповнення вакансій і лише у випадках крайньої необхідності - шляхом скорочення штату працівників.

НАДС розробило нову методологію моніторингу чисельності. Цю методологію буде доопрацьовано таким чином, щоб вона охоплювала всіх працівників, а не лише державних службовців, а дані щомісяця оприлюднювалися в розрізі державних органів. Чіткий вихідний рівень для оптимізації має бути визначено в максимально стислі строки.

План оптимізації чисельності буде визначено в процесі обговорень за участю всіх заінтересованих сторін на найвищому політичному рівні (на рівні міністрів). Цей процес буде синхронізовано з процесом підготовки державного бюджету. План оптимізації чисельності ґрунтуватиметься на об’єктивних критеріях і включатиме конкретні цільові показники кожного державного органу. Основним методом оптимізації буде раціоналізація державних функцій з метою підвищення ефективності та дієвості державної служби.

Результатом оптимізації чисельності буде створення фінансового простору, принаймні значна частина якого буде використана для поступового підвищення рівня оплати праці всіх державних службовців до рівня оплати праці, визначеного для фахівців з питань реформ, та усунення міжпосадових диспропорцій. Це буде синхронізовано з необхідним реформуванням системи оплати праці та підготовкою відповідної концепції, метою якої є зміна підходів до фінансової мотивації як однієї з основних складових менеджменту персоналу, перегляду структури заробітної плати з тим, щоб створити належний баланс між фіксованою частиною заробітної плати (посадовим окладом та фіксованими надбавками) та стимулюючими виплатами відповідно до результатів роботи, як це визначено в Стратегії.

Оптимізація структури та функцій інших (крім міністерств) центральних органів виконавчої влади

Наступний етап оптимізації системи центральних органів виконавчої влади передбачає передачу не властивих міністерствам функцій до інших центральних органів виконавчої влади. Цей процес відбуватиметься з урахуванням таких підходів:

кожен центральний орган виконавчої влади має виконувати лише функції, що відповідають його виду;

діяльність більшості центральних органів виконавчої влади буде спрямовуватися і координуватися через відповідних міністрів, а не безпосередньо Кабінетом Міністрів України;

доцільність розроблення проектів нормативно-правових актів центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується через відповідних міністрів, які очолюють міністерства, має бути обґрунтована відповідно до спеціальних законів;

має бути зведена до мінімуму кількість центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, який може бути обґрунтований лише визначеними Конституцією та законами України особливостями організації та порядку їх діяльності.

V. Основні кроки для реалізації Концепції

Реалізація цієї Концепції буде включати ряд послідовних кроків у часовому проміжку, визначеному Стратегією, та буде здійснюватися у кілька етапів.

На першому етапі (січень - липень 2018 року) передбачається:

впровадження цієї Концепції у пілотних міністерствах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 р. № 644 “Деякі питання упорядкування структури Секретаріату Кабінету Міністрів України, апарату міністерств та інших центральних органів виконавчої влади” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 71, ст. 2161), зокрема завершення у них формування директоратів;

внесення необхідних змін до актів Кабінету Міністрів України, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 р. № 179 “Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій” (Офіційний вісник України, 2005 р., № 11, ст. 522) та Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950;

прийняття актів законодавства, необхідних для реалізації цієї Концепції, зокрема щодо затвердження методик підготовки документів державної політики, стратегічного планування, моніторингу (контролю) їх виконання і оцінки впливу на основі аналізу стану справ у сфері відповідальності міністерств та зразків відповідних типових документів; щодо затвердження методології моніторингу чисельності, оприлюднення даних на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України; встановлення вихідного рівня для оптимізації чисельності.

На другому етапі (серпень 2018 року - грудень 2019 року) передбачається:

проведення функціонального обстеження та утворення директоратів у інших міністерствах з урахуванням досвіду пілотних міністерств;

проведення функціонального обстеження інших центральних органів виконавчої влади;

підготовка змін до законодавчих та інших нормативно-правових актів, зокрема за результатами проведеного функціонального обстеження;

приведення організаційної структури апарату міністерств у відповідність з визначеною цією Концепцією цільовою моделлю.

На третьому етапі (2020 рік) передбачається:

розроблення пропозицій щодо створення ефективної системи центральних органів виконавчої влади з чітким порядком спрямування та координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів;

завершення оптимізації системи центральних органів виконавчої влади з урахуванням визначених цією Концепцією керівних принципів.

VI. Очікувані результати

Запровадження аналізу державної політики та стратегічного планування, удосконалення нормативно-правої бази щодо організації системи центральних органів виконавчої влади, оновлення організаційної структури апарату міністерств та їх кадрового складу, оптимізація чисельності та реформа системи оплати праці має підвищити спроможність Кабінету Міністрів України вчасно і адекватно реагувати на виклики сьогодення з урахуванням глобальних тенденцій та найкращого міжнародного досвіду, збільшити ефективність роботи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з підготовки та реалізації ключових національних реформ, спрямованих на підвищення рівня життя громадян України.

VII. Обсяг фінансових ресурсів

Реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

З 1 січня 2018 р. виплата заробітної плати державним службовцям - фахівцям з питань реформ, як тим, що призначені на посади у 2017 році, так і тим, які будуть призначатися у 2018 році, буде здійснюватися за рахунок видатків, передбачених за окремою бюджетною програмою з підтримки впровадження комплексної реформи державного управління, іншим державним службовцям - за рахунок коштів державного бюджету.

Обсяг фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реформування міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, визначатиметься щороку з урахуванням можливостей державного бюджету, розміру міжнародної технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...