Кримінально-виконавчий кодекс України
Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 11.07.20031129-IV
Документ 1129-15, чинний, поточна редакція — Редакція від 26.10.2014, підстава 1697-18
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6
наступна сторінка »  

                                                          
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 3-4, ст. 21 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3166-IV ( 3166-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.103
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 3559-IV ( 3559-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.302
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66
N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194
N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535
N 1828-VI ( 1828-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.114
N 1829-VI ( 1829-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.115
N 2677-VI ( 2677-17 ) від 04.11.2010, ВВР, 2011, N 19-20, ст.142
N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011, ВВР, 2012, N 25, ст.263
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208
N 5076-VI ( 5076-17 ) від 05.07.2012, ВВР, 2013, N 27, ст.282
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 5, ст.62
N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013, ВВР, 2014, N 12, ст.178
N 435-VII ( 435-18 ) від 05.09.2013, ВВР, 2014, N 20-21, ст.724
N 877-VII ( 877-18 ) від 13.03.2014, ВВР, 2014, N 15, ст.326
N 1186-VII ( 1186-18 ) від 08.04.2014, ВВР, 2014, N 23, ст.869
N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }

{ У тексті Кодексу слова "Державний департамент України з
питань виконання покарань" у всіх відмінках замінено
словами "центральний орган виконавчої влади з питань
виконання покарань" у відповідному відмінку згідно із
Законом N 1828-VI ( 1828-17 ) від 21.01.2010 }

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ
Стаття 1. Мета і завдання кримінально-виконавчого
законодавства України
1. Кримінально-виконавче законодавство України регламентує
порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з
метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом
створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених,
запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як
засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та
нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із
засудженими. { Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }
2. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є
визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового
статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних
інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів
впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки;
системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та
порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних
покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також
регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних
покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам,
звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
Стаття 2. Кримінально-виконавче законодавство України
Кримінально-виконавче законодавство України складається з
цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних
міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.
Стаття 3. Дія кримінально-виконавчого законодавства
у просторі й часі
1. До засуджених, які відбувають покарання на території
України, застосовується кримінально-виконавче законодавство
України.
2. Порядок і умови виконання та відбування покарань
визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке
діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Стаття 4. Підстава виконання і відбування покарання
Підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який
набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про
амністію та акт помилування.
Стаття 5. Принципи кримінально-виконавчого законодавства,
виконання і відбування покарань
Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування
покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і
відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму,
демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і
свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого,
диференціації та індивідуалізації виконання покарань,
раціонального застосування примусових заходів і стимулювання
правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом,
участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності
органів і установ виконання покарань. { Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1828-VI
( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 6. Виправлення і ресоціалізація засуджених та їх
основні засоби
1. Виправлення засудженого - процес позитивних змін, які
відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до
самокерованої правослухняної поведінки.
2. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в
соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення
його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного
життя в суспільстві.
Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
3. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених
є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим),
суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє
і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
4. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених
застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості
засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів
вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого
під час відбування покарання. { Частина четверта статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }
Глава 2
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ
Стаття 7. Основи правового статусу засуджених
1. Держава поважає і охороняє права, свободи і законні
інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення
і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту
безпеку.
2. Засуджені користуються всіма правами людини та
громадянина, передбаченими Конституцією України ( 254к/96-ВР ), за
винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і
встановлених вироком суду. { Частина друга статті 7 в редакції Закону N 1828-VI ( 1828-17 )
від 21.01.2010 }
3. Правовий статус засуджених іноземців і осіб без
громадянства визначається законами України, а також міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України.
4. Правовий статус засуджених визначається законами України,
а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та
відбування конкретного виду покарання.
5. Дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, за
мовними або іншими ознаками забороняється. { Статтю 7 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 1828-VI
( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 8. Основні права засуджених
1. Засуджені мають право:
на отримання інформації про свої права і обов’язки, порядок
та умови виконання та відбування призначеного судом покарання.
Адміністрація установи чи органу, який виконує покарання,
зобов’язана надати засудженим зазначену інформацію, а також
ознайомлювати їх із змінами порядку і умов відбування покарань;
на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської
гідності; засуджені не повинні підлягати жорстокому, нелюдському
або такому, що принижує їх гідність, поводженню. Заходи впливу
можуть застосовуватися до засуджених виключно на підставі закону;
засуджені не можуть бути піддані медичним або іншим подібним
дослідженням незалежно від їх згоди;
звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями,
заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання
покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також
інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або
учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних
організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної
влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань. Відповідні
заяви подаються у двох примірниках, один з яких з відміткою про
отримання залишається у засудженого;
давати пояснення і вести листування, а також звертатися з
пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді
засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості
дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з
перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується
органом або установою виконання покарань;
на охорону здоров’я в обсязі, встановленому Основами
законодавства України про охорону здоров’я ( 2801-12 ), за
винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров’я
забезпечується системою медико-санітарних і
оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і
платних форм медичної допомоги. Засудженому гарантується право на
вільний вибір і допуск лікаря для отримання медичної допомоги, у
тому числі за власні кошти. Засуджені, які мають розлади психіки
та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів,
психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих
засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від
зазначених захворювань;
на соціальне забезпечення, у тому числі й на оформлення
пенсій, відповідно до законів України;
отримувати у встановленому законом порядку передачі (окрім
речей, що засудженим заборонено мати при собі законом, зокрема
зброї, наркотичних або психотропних речовин, прекурсорів);
на оплачувану працю, організовану відповідно до вимог
законодавства про працю, у тому числі щодо тривалості, умов та
оплати праці; встановлюється восьмигодинний робочий день, але не
більше 40 годин на тиждень. При цьому тривалість робочого дня
встановлюється з 7 до 17 години або з 6 до 16 години;
на здійснення свободи сповідувати будь-яку релігію або
виражати переконання, пов’язані із ставленням до релігії, у тому
числі на вільний вибір і допуск священнослужителя для відправлення
релігійних таїнств і обрядів, за винятком обмежень, передбачених
цим Кодексом;
на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку,
встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами
Міністерства юстиції України. { Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3166-IV ( 3166-15 ) від 01.12.2005, N 1828-VI ( 1828-17 ) від
21.01.2010; в редакції Закону N 1186-VII ( 1186-18 ) від
08.04.2014 }
2. Засудженому гарантується право на правову допомогу. Для
одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися
послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за
законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за
дорученням юридичної особи. Таке право поширюється і на засуджених
осіб, які перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров’я. { Частина друга статті 8 в редакції Закону N 1186-VII ( 1186-18 )
від 08.04.2014 }
3. Засуджені іноземці мають право підтримувати зв'язок з
дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх
держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не
мають дипломатичних представництв або консульських установ в
Україні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на
себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи
організаціями, які здійснюють їх захист.
4. Засудженому гарантується право на побачення у порядку,
встановленому цим Кодексом. У разі перебування на лікуванні у
закладах охорони здоров’я засуджений має право на короткострокові
побачення в порядку, визначеному цим Кодексом. { Статтю 8 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 1186-VII ( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
5. Забороняється безпідставне примусове переривання сну
засуджених у нічний час, у тому числі виключно для здійснення
перевірки наявності засуджених. { Статтю 8 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 1186-VII
( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
6. Керівник адміністрації установи виконання покарань несе
персональну відповідальність за розміщення засуджених, що прибули
до установи. При цьому забороняється розміщення таких осіб у
приміщеннях разом із особами, що мають дві або більше судимостей,
а також особами, які можуть негативно на них вплинути за своїми
психологічними якостями. { Статтю 8 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 1186-VII
( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
Стаття 9. Основні обов'язки засуджених
1. Засуджені зобов'язані:
виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян
України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені
для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність
інших осіб;
виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації
органів і установ виконання покарань;
ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують
установи виконання покарань, а також до інших засуджених;
з'являтися за викликом адміністрації органів і установ
виконання покарань. { Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1186-VII ( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
2. Невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених
законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання
покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність. { Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1186-VII ( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
Стаття 10. Право засуджених на особисту безпеку
1. Засуджені мають право на особисту безпеку.
2. У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених,
які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в
дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення
волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової
особи органу чи установи виконання покарань з проханням про
забезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особа
зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої
безпеки засудженого.
3. Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів
до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходів
до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшого
відбування ним покарання.
4. У разі наявності небезпеки для життя і здоров'я
засуджених, до яких згідно із законом у зв'язку з їх участю у
кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування
заходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживає
заходів щодо забезпечення безпеки цих осіб. Крім того, до
зазначених осіб можуть бути застосовані такі заходи:
ізольоване тримання;
переведення в іншу установу виконання покарань.
5. Зміна умов тримання осіб, щодо яких застосовані заходи
безпеки, здійснюється з додержанням вимог, передбачених цим
Кодексом і законодавством України.
Глава 3
ОРГАНИ І УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
Стаття 11. Види органів і установ виконання покарань
1. Органами виконання покарань є: центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання
кримінальних покарань, його територіальні органи управління,
кримінально-виконавча інспекція. { Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
2. Установами виконання покарань є: арештні доми,
кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи
(далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках,
передбачених цим Кодексом. { Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1186-VII ( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
3. Кримінально-виконавчі установи поділяються на
кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні
центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі -
виправні колонії).
4. Виправні колонії поділяються на колонії мінімального,
середнього і максимального рівнів безпеки.
5. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на
колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання
і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами
тримання.
6. У виправних колоніях середнього рівня безпеки можуть
створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування
покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі.
У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними
умовами тримання можуть створюватися сектори середнього рівня
безпеки для відбування покарання жінками, засудженими до довічного
позбавлення волі. { Статтю 11 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1828-VI
( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
7. У межах, визначених цим Кодексом та законами України,
виконання кримінальних покарань також здійснюють центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
організації примусового виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб), військові частини, гауптвахти і дисциплінарний
батальйон. { Частина сьома статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
8. Територіальні органи управління, кримінально-виконавча
інспекція, арештні доми, виправні центри, виправні та виховні
колонії, слідчі ізолятори організовуються і ліквідуються
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері виконання кримінальних покарань, а військові
частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон - Міністерством
оборони України за погодженням з центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері виконання
кримінальних покарань. { Частина восьма статті 11 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012, N 1186-VII
( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
Стаття 12. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері організації примусового
виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб) { Назва статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та
інших органів (посадових осіб) виконує покарання у виді
конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених цим
Кодексом та законами України. { Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2677-VI
( 2677-17 ) від 04.11.2010, N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 13. Кримінально-виконавча інспекція
1. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та повідомляє суд,
який ухвалив вирок, про прийняття вироку до виконання та про
закінчення виконання таких покарань у триденний термін. { Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1186-VII ( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
2. Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за
поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з
випробуванням, а також звільнених від відбування покарання
вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
3. Кримінально-виконавча інспекція встановлює періодичність
та дні проведення реєстрації засуджених до покарань у виді
громадських і виправних робіт, а також осіб, звільнених від
відбування покарання з випробуванням.
Стаття 14. Військові частини, гауптвахти
Військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді
позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу, службового обмеження для
військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості,
арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють
контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених
від відбування покарання з випробуванням.
Стаття 15. Арештні доми
1. Арештні доми виконують покарання у виді арешту.
2. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також
неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося
шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.
Стаття 16. Виправні центри
Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі
стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої
тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено
відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ).
Стаття 17. Дисциплінарний батальйон
Дисциплінарний батальйон виконує покарання у виді тримання в
дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців
строкової служби.
Стаття 18. Виправні колонії
1. Виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення
волі на певний строк, довічного позбавлення волі.
2. Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у
виправних колоніях:
мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання -
засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з
необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також
особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із
загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в
порядку, передбаченому цим Кодексом;
мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання -
чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини
невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини
невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.
У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також
засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому
статтею 147 цього Кодексу. У секторі середнього рівня безпеки
виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також
жінки, засуджені до довічного позбавлення волі; { Абзац третій
частини другої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1828-VI ( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до покарання у
виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді
смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням
волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки,
вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі
злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді
позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину
середньої тяжкості в період відбування покарання у виді
позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального
рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. У секторі
максимального рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть
відбувати покарання також чоловіки, засуджені до довічного
позбавлення волі; { Абзац четвертий частини другої статті 18 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1828-VI ( 1828-17 ) від
21.01.2010 }
максимального рівня безпеки - чоловіки, засуджені до
покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким
покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням
волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного
позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у
порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні
особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного
тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання
у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього
рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. Слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній
мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і
виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених,
які залишені для роботи з господарського обслуговування.
Стаття 19. Виховні колонії
Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі
на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх.
Стаття 20. Повідомлення про місце відбування покарання
1. Про прибуття засудженого до місця відбування покарання
адміністрація органу чи установи виконання покарань, командування
дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник
гарнізону зобов'язані протягом трьох діб повідомити одного із
членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого.
2. Про місце відбування покарання засудженого повідомляється
суд, який постановив вирок.
Стаття 21. Застосування до засуджених заходів медичного
характеру
1. Стосовно засуджених, які мають хворобу, що становить
небезпеку для здоров’я інших осіб, та не пройшли повного курсу
лікування, органами і установами виконання покарань здійснюється
лікування.
Утримання осіб, хворих на туберкульоз, проводиться в окремих
приміщеннях від інших ув’язнених. { Частина перша статті 21 в редакції Закону N 1186-VII ( 1186-18 )
від 08.04.2014 }
2. Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що
засуджений захворів зазначеними в частині першій цієї статті
захворюваннями та відмовляється від лікування, орган або установа
виконання покарань вносить до суду подання про застосування до
такої особи відповідного примусового лікування.
Глава 4
НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ КРИМІНАЛЬНИХ
ПОКАРАНЬ. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У ВИПРАВЛЕННІ
І РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ
Стаття 22. Нагляд за додержанням законів під час виконання
кримінальних покарань
1. Прокурор відповідно до Закону України "Про прокуратуру"
( 1697-18 ) здійснює нагляд за додержанням законів в органах і
установах виконання покарань при виконанні судових рішень у
кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів
примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи
громадян.
2. Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених
законодавством порядку і умов тримання осіб у місцях, зазначених у
частині першій цієї статті, а також письмові вказівки прокурора,
надані іншим органам, які виконують судові рішення у кримінальних
справах, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню. { Стаття 22 в редакції Закону N 1697-VII ( 1697-18 ) від
14.10.2014 }
Стаття 23. Контроль за діяльністю органів і установ
виконання покарань { Назва статті 23 в редакції Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) від
16.10.2012 }
За діяльністю органів і установ виконання покарань
здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами управління і
посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних
покарань. { Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI
( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 24. Відвідування установ виконання покарань
1. Без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час
безперешкодно відвідувати установи виконання покарань для
здійснення контролю та проведення перевірок (за бажанням - у
супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду
засуджених та до двох представників засобів масової інформації)
мають право:
Президент України або спеціально уповноважені ним
представники (не більше п’яти осіб у кожній області, Автономній
Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);
Прем’єр-міністр України або спеціально уповноважені ним
представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній
Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або
спеціально уповноважені ним представники;
голова, заступники голови та члени Комісії при Президентові
України у питаннях помилування;
Міністр юстиції України або спеціально уповноважені ним
представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній
Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);
Міністр внутрішніх справ України або спеціально уповноважені
ним представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній
Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);
члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням
чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи
покаранню;
Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови
місцевих державних адміністрацій, на території яких вони
розташовані, або спеціально уповноважені ними представники (не
більше п’яти осіб на відповідну територію);
народні депутати України, їх помічники-консультанти, депутати
Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих
рад;
Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним
прокурори і прокурори, які здійснюють на відповідній території
нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у
кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів
примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи
громадян; { Абзац одинадцятий частини першої статті 24 в редакції
Закону N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
голова, заступник голови та члени спостережної комісії, які
здійснюють організацію громадського контролю за дотриманням прав і
законних інтересів засуджених під час виконання кримінальних
покарань;
сільський, селищний, міський голова або спеціально
уповноважені ними представники (не більше п’яти осіб) - на
території відповідної місцевої ради;
члени громадських рад при центральному органі виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері виконання
кримінальних покарань, та його територіальних підрозділах - на
відповідній території.
2. Інші особи, а також близькі родичі засуджених можуть
відвідувати установи виконання покарань за спеціальним дозволом
адміністрації цих установ або органів управління зазначеними
установами.
3. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, у тому
числі представники засобів масової інформації, під час
відвідування установ виконання покарань вправі безперешкодно, без
обмеження в часі, із забезпеченням максимального сприяння
працівниками та адміністраціями установ виконання покарань
пересуватися територією установ виконання покарань, здійснювати
аудіо- та відеозапис та поширювати отриману інформацію,
ознайомлюватися із звітністю, у тому числі й статистичною,
проводити ревізії, здійснювати інспектування, подавати усні або
письмові запити, перевіряти додержання законодавства, оскаржувати
протиправні дії (бездіяльність) посадових та службових осіб
установ виконання покарань, вимагати негайного припинення таких
дій (бездіяльності) та притягнення до відповідальності винних осіб
(з наступним вичерпним письмовим повідомленням відповідної особи
про вжиті (не вжиті) заходи відповідальності протягом 10 днів з
дня отримання відповідної вимоги), ознайомлюватися з особовими
справами засуджених, іншими документами тощо, спілкуватися з
будь-якими працівниками установ виконання покарань та засудженими
(у тому числі на умовах анонімності).
4. Спеціально уповноважені представники набувають своїх
повноважень після подання до суб’єкта призначення, зазначеного у
частині першій цієї статті, письмової заяви, видання щодо них
відповідних розпорядчих актів особами, яких вони представляють, та
отримання відповідного посвідчення.
Спеціально уповноважені представники (крім представників
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) здійснюють
свої повноваження на громадських засадах.
При призначенні особами, зазначеними у частині першій цієї
статті, крім Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,
своїх представників перевага надається кандидатам - членам
громадських правозахисних організацій.
5. Режим в установах виконання покарань не повинен
перешкоджати або використовуватися як перешкода реалізації
суб’єктами контролю своїх повноважень, встановлених частиною
третьою цієї статті.
6. В одній установі виконання покарань не може одночасно
перебувати більше 10 осіб, зазначених у частині першій цієї
статті, включаючи медичних працівників (які здійснюють супровід)
та представників засобів масової інформації. У разі перевищення
зазначеної кількості перевага на подальше перебування в установі
виконання покарань надається особам, які першими потрапили на
територію установи виконання покарань.
7. Представники громадських організацій, експерти, учені та
фахівці, залучені Уповноваженим Верховної Ради України з прав
людини на договірних засадах до виконання функцій національного
превентивного механізму, відвідують установи виконання покарань на
підставі окремого письмового доручення Уповноваженого. { Стаття 24 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1828-VI
( 1828-17 ) від 21.01.2010, N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012;
в редакції Закону N 1186-VII ( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
Стаття 25. Участь громадськості у виправленні
і ресоціалізації засуджених. Громадський контроль
за дотриманням прав засуджених під час виконання
кримінальних покарань
1. Об’єднання громадян та засоби масової інформації,
релігійні та благодійні організації, окремі особи в порядку,
встановленому цим Кодексом і законами України, можуть надавати
допомогу органам та установам виконання покарань у виправленні
засуджених і проведенні соціально-виховної роботи. { Частина перша статті 25 в редакції Закону N 1186-VII ( 1186-18 )
від 08.04.2014 }
2. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під
час виконання кримінальних покарань здійснюють спостережні
комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про
спостережні комісії ( 429-2004-п ), що затверджується Кабінетом
Міністрів України. У випадках, встановлених цим Кодексом та
законами України, громадський контроль за дотриманням прав
засуджених під час виконання кримінальних покарань можуть
здійснювати об'єднання громадян. { Текст статті 25 в редакції Закону N 1828-VI ( 1828-17 ) від
21.01.2010 }
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
РОЗДІЛ II
ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ
З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ
Глава 5
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ШТРАФУ
Стаття 26. Порядок виконання покарання у виді штрафу
1. Засуджений до основного покарання у виді штрафу
зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання
вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд
шляхом представлення документа про сплату штрафу. { Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1186-VII ( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
2. У разі призначення основного покарання у виді штрафу з
розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов'язаний
сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду.
Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє
відповідний суд шляхом пред'явлення документа про сплату
відповідної частини штрафу. { Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1186-VII ( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
3. У разі несплати засудженим штрафу, призначеного як основне
покарання, штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї
статті, суд розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої
суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді
громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до
закону. { Частина третя статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011, N 1186-VII ( 1186-18 ) від
08.04.2014 }
4. У разі несплати засудженим чергового платежу штрафу,
призначеного як основне покарання, з розстрочкою його виплати суд
через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу
замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських,
виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону. { Частина четверта статті 26 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011, N 1186-VII
( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
5. Штраф, що передбачений санкцією статті Кримінального
кодексу України ( 2341-14 ) як додаткове покарання, виконується
відповідно до вироку суду центральним органом виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері організації примусового
виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). { Статтю 26 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 1186-VII
( 1186-18 ) від 08.04.2014 }
{ Стаття 26 в редакції Закону N 2677-VI ( 2677-17 ) від
04.11.2010 }
Стаття 27. Наслідки ухилення від сплати штрафу
Якщо засуджений ухиляється від сплати штрафу, як основного
покарання, він притягується до кримінальної відповідальності
відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ). { Стаття 27 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1186-VII
( 1186-18 ) від 08.04.2014 }

{ Статтю 28 виключено на підставі Закону N 4025-VI
( 4025-17 ) від 15.11.2011 }

Глава 6
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО,
СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВАННЯ, РАНГУ,
ЧИНУ АБО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО КЛАСУ
Стаття 29. Порядок виконання покарання у виді позбавлення
військового, спеціального звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу
1. Суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого
військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного
класу, після набрання ним законної сили направляє копію вироку
органові чи посадовій особі, які присвоїли це звання, ранг, чин
або кваліфікаційний клас.
2. Після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено
військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного
класу, орган чи посадова особа, які присвоїли це звання, ранг, чин
або кваліфікаційний клас, вносить до відповідних документів запис
про позбавлення засудженого цього звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу і вживає заходів до позбавлення його всіх
прав і пільг, пов'язаних з цим званням, рангом, чином або
кваліфікаційним класом.
3. Стосовно військовослужбовця запасу копія вироку
надсилається до військового комісаріату за місцем його проживання.
4. Орган або посадова особа протягом місяця з дня одержання
копії вироку сповіщає суд, який постановив вирок, про його
виконання.
Глава 7
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА
ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ
Стаття 30. Порядок виконання покарання у виді позбавлення
права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю
1. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як
основне покарання, а також як додаткове до основних покарань,
покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення
індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання
засудженого - на органи внутрішніх справ.
2. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як
додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в
дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення
волі на певний строк, під час відбування основного покарання
покладається на адміністрацію арештного дому,
кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного
батальйону, військової частини чи начальника гарнізону.
3. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої
установи, командування дисциплінарного батальйону, військової
частини чи начальник гарнізону, де відбуває покарання особа,
засуджена до додаткового покарання у виді позбавлення права
обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не може
використовувати засудженого на роботах, виконання яких йому
заборонено згідно з вироком.
4. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої
установи, командування дисциплінарного батальйону, військової
частини чи начальник гарнізону після відбуття засудженим основного
покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни
покарання більш м'яким надсилає копію вироку суду до
кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого
або до військової частини за місцем служби засудженого.
Стаття 31. Обов'язки кримінально-виконавчої інспекції щодо
виконання покарання у виді позбавлення права
обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю
1. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених до
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю; контролює додержання вимог вироку суду засудженим,
власником підприємства, установи, організації або уповноваженим
ним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що має
право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності,
яка заборонена засудженому, вживає заходів щодо припинення
порушень вимог вироку; вносить клопотання відповідно до положень
Кримінального процесуального кодексу України щодо застосування
приводу стосовно засуджених, які не з’явилися за викликом до
кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин, та розшуку
засуджених, місцезнаходження яких невідоме. { Частина перша статті 31 в редакції Закону N 1186-VII ( 1186-18 )
від 08.04.2014 }
2. У разі невиконання власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом вироку суду щодо особи,
позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю, кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали
прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до
відповідальності згідно із законом.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6
наступна сторінка »