Кримінально-виконавчий кодекс України
Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 11.07.20031129-IV
Документ 1129-15, чинний, поточна редакція — Редакція від 16.03.2014, підстава 877-18
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6
наступна сторінка »  

                                                          
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 3-4, ст. 21 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3166-IV ( 3166-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.103
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 3559-IV ( 3559-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.302
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66
N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194
N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535
N 1828-VI ( 1828-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.114
N 1829-VI ( 1829-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.115
N 2677-VI ( 2677-17 ) від 04.11.2010, ВВР, 2011, N 19-20, ст.142
N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011, ВВР, 2012, N 25, ст.263
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208
N 5076-VI ( 5076-17 ) від 05.07.2012, ВВР, 2013, N 27, ст.282
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 5, ст.62
N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013, ВВР, 2014, N 12, ст.178
N 435-VII ( 435-18 ) від 05.09.2013
N 877-VII ( 877-18 ) від 13.03.2014 }

{ У тексті Кодексу слова "Державний департамент України з
питань виконання покарань" у всіх відмінках замінено
словами "центральний орган виконавчої влади з питань
виконання покарань" у відповідному відмінку згідно із
Законом N 1828-VI ( 1828-17 ) від 21.01.2010 }

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ
Стаття 1. Мета і завдання кримінально-виконавчого
законодавства України
1. Кримінально-виконавче законодавство України регламентує
порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з
метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом
створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених,
запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як
засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та
нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із
засудженими. { Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }
2. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є
визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового
статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних
інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів
впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки;
системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та
порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних
покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також
регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних
покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам,
звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
Стаття 2. Кримінально-виконавче законодавство України
Кримінально-виконавче законодавство України складається з
цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних
міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.
Стаття 3. Дія кримінально-виконавчого законодавства
у просторі й часі
1. До засуджених, які відбувають покарання на території
України, застосовується кримінально-виконавче законодавство
України.
2. Порядок і умови виконання та відбування покарань
визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке
діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Стаття 4. Підстава виконання і відбування покарання
Підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який
набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про
амністію та акт помилування.
Стаття 5. Принципи кримінально-виконавчого законодавства,
виконання і відбування покарань
Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування
покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і
відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму,
демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і
свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого,
диференціації та індивідуалізації виконання покарань,
раціонального застосування примусових заходів і стимулювання
правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом,
участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності
органів і установ виконання покарань. { Стаття 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1828-VI
( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 6. Виправлення і ресоціалізація засуджених та їх
основні засоби
1. Виправлення засудженого - процес позитивних змін, які
відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до
самокерованої правослухняної поведінки.
2. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в
соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення
його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного
життя в суспільстві.
Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
3. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених
є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим),
суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє
і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
4. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених
застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості
засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів
вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого
під час відбування покарання. { Частина четверта статті 6 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }
Глава 2
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ
Стаття 7. Основи правового статусу засуджених
1. Держава поважає і охороняє права, свободи і законні
інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення
і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту
безпеку.
2. Засуджені користуються всіма правами людини та
громадянина, передбаченими Конституцією України ( 254к/96-ВР ), за
винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і
встановлених вироком суду. { Частина друга статті 7 в редакції Закону N 1828-VI ( 1828-17 )
від 21.01.2010 }
3. Правовий статус засуджених іноземців і осіб без
громадянства визначається законами України, а також міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною
Радою України.
4. Правовий статус засуджених визначається законами України,
а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та
відбування конкретного виду покарання.
5. Дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, за
мовними або іншими ознаками забороняється. { Статтю 7 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 1828-VI
( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 8. Основні права засуджених
1. Засуджені мають право:
на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок і
умови виконання та відбування призначеного судом покарання;
на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої
людській особистості;
звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями,
заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання
покарань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого
Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав
людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій,
членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких
міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів
державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань
громадян; { Абзац четвертий частини першої статті 8 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3166-IV ( 3166-15 ) від 01.12.2005 }
давати пояснення і вести листування, а також звертатися з
пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповіді
засудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливості
дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з
перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується
органом або установою виконання покарань;
на охорону здоров'я в обсязі, встановленому Основами
законодавства України про охорону здоров'я ( 2801-12 ), за
винятком обмежень, передбачених законом. Охорона здоров'я
забезпечується системою медико-санітарних і
оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і
платних форм медичної допомоги. Засуджені, які мають розлади
психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних
засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших
одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс
лікування від вказаних захворювань; { Абзац шостий частини першої
статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1828-VI
( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання
пенсій, відповідно до законів України.
2. Засудженому гарантується право на правову допомогу. Для
одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися
послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за
законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за
дорученням юридичної особи.
3. Засуджені іноземці мають право підтримувати зв'язок з
дипломатичними представництвами і консульськими установами своїх
держав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що не
мають дипломатичних представництв або консульських установ в
Україні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла на
себе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чи
організаціями, які здійснюють їх захист.
Стаття 9. Основні обов'язки засуджених
1. Засуджені зобов'язані:
виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян
України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені
для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність
інших осіб;
виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ
виконання покарань;
ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують
установи виконання покарань, а також до інших засуджених;
з'являтися за викликом адміністрації органів і установ
виконання покарань.
2. Невиконання засудженими своїх обов'язків і законних вимог
адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою
встановлену законом відповідальність.
Стаття 10. Право засуджених на особисту безпеку
1. Засуджені мають право на особисту безпеку.
2. У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених,
які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в
дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення
волі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової
особи органу чи установи виконання покарань з проханням про
забезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особа
зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої
безпеки засудженого.
3. Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів
до переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходів
до усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшого
відбування ним покарання.
4. У разі наявності небезпеки для життя і здоров'я
засуджених, до яких згідно із законом у зв'язку з їх участю у
кримінальному судочинстві прийнято рішення про застосування
заходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживає
заходів щодо забезпечення безпеки цих осіб. Крім того, до
зазначених осіб можуть бути застосовані такі заходи:
ізольоване тримання;
переведення в іншу установу виконання покарань.
5. Зміна умов тримання осіб, щодо яких застосовані заходи
безпеки, здійснюється з додержанням вимог, передбачених цим
Кодексом і законодавством України.
Глава 3
ОРГАНИ І УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
Стаття 11. Види органів і установ виконання покарань
1. Органами виконання покарань є: центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання
кримінальних покарань, його територіальні органи управління,
кримінально-виконавча інспекція. { Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
2. Установами виконання покарань є: арештні доми,
кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи
(далі - виховні колонії).
3. Кримінально-виконавчі установи поділяються на
кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні
центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі -
виправні колонії).
4. Виправні колонії поділяються на колонії мінімального,
середнього і максимального рівнів безпеки.
5. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються на
колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання
і колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами
тримання.
6. У виправних колоніях середнього рівня безпеки можуть
створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування
покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі.
У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними
умовами тримання можуть створюватися сектори середнього рівня
безпеки для відбування покарання жінками, засудженими до довічного
позбавлення волі. { Статтю 11 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1828-VI
( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
7. У межах, визначених цим Кодексом та законами України,
виконання кримінальних покарань також здійснюють центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
організації примусового виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб), військові частини, гауптвахти і дисциплінарний
батальйон. { Частина сьома статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
8. Територіальні органи управління, кримінально-виконавча
інспекція, арештні доми, виправні центри, виправні та виховні
колонії організовуються і ліквідуються центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання
кримінальних покарань, а військові частини, гауптвахти і
дисциплінарний батальйон - Міністерством оборони України. { Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 12. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері організації примусового
виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб) { Назва статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та
інших органів (посадових осіб) виконує покарання у виді
конфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених цим
Кодексом та законами України. { Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2677-VI
( 2677-17 ) від 04.11.2010, N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 13. Кримінально-виконавча інспекція
1. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю, громадських робіт, виправних робіт.
2. Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за
поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з
випробуванням, а також звільнених від відбування покарання
вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
3. Кримінально-виконавча інспекція встановлює періодичність
та дні проведення реєстрації засуджених до покарань у виді
громадських і виправних робіт, а також осіб, звільнених від
відбування покарання з випробуванням.
Стаття 14. Військові частини, гауптвахти
Військові частини, гауптвахти виконують покарання у виді
позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу, службового обмеження для
військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості,
арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюють
контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених
від відбування покарання з випробуванням.
Стаття 15. Арештні доми
1. Арештні доми виконують покарання у виді арешту.
2. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також
неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося
шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.
Стаття 16. Виправні центри
Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі
стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої
тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено
відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ).
Стаття 17. Дисциплінарний батальйон
Дисциплінарний батальйон виконує покарання у виді тримання в
дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців
строкової служби.
Стаття 18. Виправні колонії
1. Виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення
волі на певний строк, довічного позбавлення волі.
2. Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у
виправних колоніях:
мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання -
засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з
необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також
особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із
загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в
порядку, передбаченому цим Кодексом;
мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання -
чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини
невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини
невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.
У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також
засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому
статтею 147 цього Кодексу. У секторі середнього рівня безпеки
виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також
жінки, засуджені до довічного позбавлення волі; { Абзац третій
частини другої статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1828-VI ( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до покарання у
виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді
смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням
волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки,
вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі
злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді
позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину
середньої тяжкості в період відбування покарання у виді
позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального
рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. У секторі
максимального рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть
відбувати покарання також чоловіки, засуджені до довічного
позбавлення волі; { Абзац четвертий частини другої статті 18 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1828-VI ( 1828-17 ) від
21.01.2010 }
максимального рівня безпеки - чоловіки, засуджені до
покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким
покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням
волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного
позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у
порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні
особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного
тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання
у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього
рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. Слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній
мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і
виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених,
які залишені для роботи з господарського обслуговування.
Стаття 19. Виховні колонії
Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі
на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх.
Стаття 20. Повідомлення про місце відбування покарання
1. Про прибуття засудженого до місця відбування покарання
адміністрація органу чи установи виконання покарань, командування
дисциплінарного батальйону, військової частини чи начальник
гарнізону зобов'язані протягом трьох діб повідомити одного із
членів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого.
2. Про місце відбування покарання засудженого повідомляється
суд, який постановив вирок.
Стаття 21. Застосування до засуджених заходів медичного
характеру
1. Стосовно засуджених, які мають хворобу, що становить
небезпеку для здоров'я інших осіб, та не пройшли повного курсу
лікування, органами і установами виконання покарань здійснюється
лікування.
2. Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що
засуджений захворів зазначеними в частині першій цієї статті
захворюваннями та відмовляється від лікування, орган або установа
виконання покарань вносить до суду подання про застосування до
такої особи відповідного примусового лікування.
Глава 4
НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ КРИМІНАЛЬНИХ
ПОКАРАНЬ. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У ВИПРАВЛЕННІ
І РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ
Стаття 22. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних
покарань
1. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні
кримінальних покарань в органах і установах виконання покарань
здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими
йому прокурорами відповідно до Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ).
2. Органи і установи виконання покарань зобов'язані
виконувати постанови і вказівки прокурора щодо додержання порядку
виконання покарання, встановленого кримінально-виконавчим
законодавством.
Стаття 23. Контроль за діяльністю органів і установ
виконання покарань { Назва статті 23 в редакції Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) від
16.10.2012 }
За діяльністю органів і установ виконання покарань
здійснюється відомчий контроль вищестоящими органами управління і
посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних
покарань. { Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI
( 5461-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 24. Відвідування установ виконання покарань
1. Без спеціального дозволу відвідувати установи виконання
покарань для здійснення контролю мають право:
Президент України, а також уповноважені ним посадові особи;
{ Абзац другий статті 24 в редакції Закону N 5461-VI ( 5461-17 )
від 16.10.2012 }
Прем'єр-міністр України;
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або
спеціально уповноважені ним представники; { Абзац четвертий
частини першої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1828-VI ( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
голова, заступники голови та члени Комісії при Президентові
України у питаннях помилування; { Частину першу статті 24
доповнено новим абзацом згідно із Законом N 1828-VI ( 1828-17 )
від 21.01.2010 }
Міністр юстиції України, а також уповноважені ним посадові
особи Міністерства юстиції України; { Частину першу статті 24
доповнено новим абзацом згідно із Законом N 1828-VI ( 1828-17 )
від 21.01.2010; в редакції Закону N 5461-VI ( 5461-17 ) від
16.10.2012 }
члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням
чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи
покаранню; { Частину першу статті 24 доповнено новим абзацом
згідно із Законом N 1828-VI ( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови
місцевих державних адміністрацій, на території яких вони
розташовані;
народні депутати України, а також депутати, уповноважені на
те Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами;
Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним
прокурори і прокурори, які здійснюють нагляд за виконанням
покарань на відповідній території;
Голова, заступник голови та члени спостережної комісії, які
здійснюють організацію громадського контролю за дотриманням прав і
законних інтересів засуджених під час виконання кримінальних
покарань; { Частину першу статті 24 доповнено новим абзацом згідно
із Законом N 1828-VI ( 1828-17 ) від 21.01.2010 }
сільський, селищний, міський голова - на території
відповідної місцевої ради.
2. Представники засобів масової інформації та інші особи
можуть відвідувати установи виконання покарань за спеціальним
дозволом адміністрації цих установ або органів управління
зазначеними установами.
Стаття 25. Участь громадськості у виправленні
і ресоціалізації засуджених. Громадський контроль
за дотриманням прав засуджених під час виконання
кримінальних покарань
1. Об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації,
окремі особи в порядку, встановленому цим Кодексом і законами
України, можуть надавати допомогу органам та установам виконання
покарань у виправленні засуджених і проведенні соціально-виховної
роботи.
2. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під
час виконання кримінальних покарань здійснюють спостережні
комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про
спостережні комісії ( 429-2004-п ), що затверджується Кабінетом
Міністрів України. У випадках, встановлених цим Кодексом та
законами України, громадський контроль за дотриманням прав
засуджених під час виконання кримінальних покарань можуть
здійснювати об'єднання громадян. { Текст статті 25 в редакції Закону N 1828-VI ( 1828-17 ) від
21.01.2010 }
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
РОЗДІЛ II
ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ
З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ
Глава 5
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ШТРАФУ
Стаття 26. Порядок виконання покарання у виді штрафу
1. Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк
після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це
відповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу.
2. У разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними
частинами засуджений зобов'язаний сплачувати штраф у розмірі та
строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини
штрафу засуджений повідомляє відповідний суд шляхом пред'явлення
документа про сплату відповідної частини штрафу.
3. У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений
частиною першою цієї статті, суд розглядає питання про розстрочку
виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу
покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення
волі відповідно до закону. { Частина третя статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011 }
4. У разі несплати засудженим чергового платежу при
призначенні штрафу з розстрочкою виплати суд через місяць після
закінчення строку виплати чергового платежу замінює несплачену
суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або
позбавлення волі відповідно до закону. { Частина четверта статті 26 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 4025-VI ( 4025-17 ) від 15.11.2011 }
{ Стаття 26 в редакції Закону N 2677-VI ( 2677-17 ) від
04.11.2010 }
Стаття 27. Наслідки ухилення від сплати штрафу
Якщо засуджений ухиляється від сплати штрафу, він
притягується до кримінальної відповідальності відповідно до статті
389 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).

{ Статтю 28 виключено на підставі Закону N 4025-VI
( 4025-17 ) від 15.11.2011 }

Глава 6
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО,
СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВАННЯ, РАНГУ,
ЧИНУ АБО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО КЛАСУ
Стаття 29. Порядок виконання покарання у виді позбавлення
військового, спеціального звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу
1. Суд, який постановив вирок про позбавлення засудженого
військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного
класу, після набрання ним законної сили направляє копію вироку
органові чи посадовій особі, які присвоїли це звання, ранг, чин
або кваліфікаційний клас.
2. Після одержання копії вироку, яким засудженого позбавлено
військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного
класу, орган чи посадова особа, які присвоїли це звання, ранг, чин
або кваліфікаційний клас, вносить до відповідних документів запис
про позбавлення засудженого цього звання, рангу, чину або
кваліфікаційного класу і вживає заходів до позбавлення його всіх
прав і пільг, пов'язаних з цим званням, рангом, чином або
кваліфікаційним класом.
3. Стосовно військовослужбовця запасу копія вироку
надсилається до військового комісаріату за місцем його проживання.
4. Орган або посадова особа протягом місяця з дня одержання
копії вироку сповіщає суд, який постановив вирок, про його
виконання.
Глава 7
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА
ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ
ДІЯЛЬНІСТЮ
Стаття 30. Порядок виконання покарання у виді позбавлення
права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю
1. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як
основне покарання, а також як додаткове до основних покарань,
покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення
індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання
засудженого - на органи внутрішніх справ.
2. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю, призначеного як
додаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання в
дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення
волі на певний строк, під час відбування основного покарання
покладається на адміністрацію арештного дому,
кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарного
батальйону, військової частини чи начальника гарнізону.
3. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої
установи, командування дисциплінарного батальйону, військової
частини чи начальник гарнізону, де відбуває покарання особа,
засуджена до додаткового покарання у виді позбавлення права
обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не може
використовувати засудженого на роботах, виконання яких йому
заборонено згідно з вироком.
4. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої
установи, командування дисциплінарного батальйону, військової
частини чи начальник гарнізону після відбуття засудженим основного
покарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи заміни
покарання більш м'яким надсилає копію вироку суду до
кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого
або до військової частини за місцем служби засудженого.
Стаття 31. Обов'язки кримінально-виконавчої інспекції щодо
виконання покарання у виді позбавлення права
обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю
1. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених до
позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю; контролює додержання вимог вироку суду засудженим,
власником підприємства, установи, організації або уповноваженим
ним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що має
право анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності,
яка заборонена засудженому, вживає заходів до припинення порушень
вимог вироку; вносить подання органу внутрішніх справ щодо
здійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом до
кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин, організовує
початковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, та
надсилає матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення
розшуку таких засуджених.
2. У разі невиконання власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом вироку суду щодо особи,
позбавленої права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю, кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріали
прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до
відповідальності згідно із законом.
Стаття 32. Обов'язки власника підприємства, установи,
організації або уповноваженого ним органу за
місцем роботи засуджених до покарання у виді
позбавлення права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю
Власник підприємства, установи, організації або уповноважений
ним орган за місцем роботи засудженого зобов'язаний:
не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду
звільнити засудженого з посади, яку він займає, або від того виду
професійної діяльності, права на яку він позбавлений, внести до
трудової книжки засудженого запис про те, на якій підставі, на
який строк і які посади він позбавлений права обіймати або яким
видом професійної діяльності він позбавлений права займатися, та
повідомити кримінально-виконавчу інспекцію про виконання вимог
вироку;
за вимогою кримінально-виконавчої інспекції надавати їй
документи, пов'язані з виконанням покарання.
Стаття 33. Обов'язки органів, які мають право анулювати
дозвіл на заняття певними видами діяльності
Органи, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними
видами діяльності, зобов'язані не пізніше трьох днів після
одержання копії вироку суду анулювати дозвіл на заняття тим видом
діяльності, яка заборонена засудженому, вилучити відповідний
документ, який надає даній особі право займатися певним видом
діяльності, і повідомити про виконання вимог вироку суду
кримінально-виконавчу інспекцію.
Стаття 34. Обов'язки засуджених до покарання у виді
позбавлення права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю
1. Засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю зобов'язаний
виконувати вимоги вироку суду, надавати за вимогою
кримінально-виконавчої інспекції документи, які пов'язані з
виконанням даного покарання, повідомляти інспекцію про місце
роботи і проживання чи їх зміну, з'являтися за викликом до
кримінально-виконавчої інспекції. У разі неприбуття засудженого
без поважних причин він за поданням кримінально-виконавчої
інспекції може бути підданий приводу органом внутрішніх справ.
Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої
інспекції у призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання
виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його
можливості своєчасно прибути за викликом і які документально
підтверджені.
2. Засудженому забороняється без дозволу
кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.
Стаття 35. Наслідки ухилення від відбування покарання у виді
позбавлення права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю
1. У разі ухилення засудженого від відбування покарання у
виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною
діяльністю він притягується до кримінальної відповідальності
відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ).
2. Засуджений до позбавлення права обіймати певні посади або
займатися певною діяльністю, розшук якого оголошено у зв'язку з
ухиленням від покарання, затримується і конвоюється органом
внутрішніх справ у порядку, передбаченому
кримінальним процесуальним законодавством. { Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012 }
Глава 8
ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ
Стаття 36. Порядок виконання покарання у виді громадських
робіт
1. Покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем
проживання засудженого. Громадські роботи полягають у виконанні
засудженим у вільний від основної роботи чи навчання час
безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи
місцевого самоврядування.
2. Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється
на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю
за їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу.
3. Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт
покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення
індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання
засудженого - на органи внутрішніх справ.
4. Вирок суду приводиться до виконання не пізніше
десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або
звернення його до виконання.
5. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених,
роз'яснює порядок і умови відбування покарання, погоджує з
органами місцевого самоврядування перелік об'єктів, на яких
засуджені відбувають громадські роботи, здійснює контроль за
додержанням умов відбування покарання засудженими і власником
підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом
за місцем відбування засудженим громадських робіт, веде сумарний
облік відпрацьованого засудженим часу.
Стаття 37. Умови відбування покарання у виді громадських
робіт
1. Засуджені до покарання у виді громадських робіт
зобов'язані додержуватися встановлених відповідно до законодавства
порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці,
працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати
встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликом
до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про
зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію до
кримінально-виконавчої інспекції. Поважними причинами неявки
засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначений
строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші
обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно
прибути за викликом і які документально підтверджені.
2. Надання засудженому щорічної відпустки за основним місцем
роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт.
3. Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана
інвалідом першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а
також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція
направляє до суду подання про звільнення її від подальшого
відбування покарання.
4. Засудженому забороняється без дозволу
кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України.
Стаття 38. Обчислення строку покарання у виді громадських
робіт
1. Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в
годинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем
роботи.
2. Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на
день, а неповнолітніми - дві години на день, але не менше двадцяти
п'яти годин на місяць.
Стаття 39. Обов'язки власника підприємства, установи,
організації або уповноваженого ним органу за
місцем відбування засудженими покарання у виді
громадських робіт
1. На власника підприємства, установи, організації або
уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання
у виді громадських робіт покладається:
погодження з кримінально-виконавчою інспекцією переліку
об'єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, та видів
цих робіт;
контроль за виконанням засудженими визначених для них робіт
та дотриманням правил техніки безпеки;
своєчасне повідомлення кримінально-виконавчої інспекції про
ухилення засудженого від відбування покарання та переведення його
на інше місце роботи, появу на роботі в нетверезому стані, у стані
наркотичного або токсичного сп'яніння, порушення громадського
порядку;
ведення обліку та щомісячне інформування
кримінально-виконавчої інспекції про кількість відпрацьованих
засудженим годин і його ставлення до праці.
2. У разі систематичного несвоєчасного подання інформації про
виконання громадських робіт або нездійснення контролю
відповідальною особою за роботою та поведінкою засудженого, а
також невиконання інших вимог цієї статті кримінально-виконавча
інспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про
притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом.
3. У разі ушкодження здоров'я під час виконання громадських
робіт відшкодування шкоди засудженому здійснюється відповідно до
законодавства про страхування від нещасного випадку.
Стаття 40. Відповідальність засуджених до покарання у виді
громадських робіт
1. За порушення порядку та умов відбування покарання у виді
громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке
засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності,
до нього кримінально-виконавчою інспекцією може бути застосоване
застереження у виді письмового попередження про притягнення до
кримінальної відповідальності.
2. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у
виді громадських робіт, кримінально-виконавча інспекція надсилає
матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення до
кримінальної відповідальності відповідно до статті 389
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).
3. Ухиленням від відбування покарання у виді громадських
робіт є:
невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та
умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної
відповідальності за правопорушення, які були вчинені після
письмового попередження;
невихід більше двох разів протягом місяця на громадські
роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень
трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому
стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
4. Засуджений до громадських робіт, розшук якого оголошено у
зв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюється
органом внутрішніх справ у порядку, передбаченому
кримінальним процесуальним законодавством.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4  5  6
наступна сторінка »