Про затвердження Державної програми розвитку внутрішнього виробництва
Постанова Кабінету Міністрів України; Програма, План, Заходи, Перелік від 12.09.20111130
Документ 1130-2011-п, чинний, поточна редакція — Редакція від 10.12.2012, підстава - 1107-2012-п

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 12 вересня 2011 р. № 1130
Київ

Про затвердження Державної програми розвитку внутрішнього виробництва

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
№ 174 від 07.03.2012
№ 256 від 28.03.2012
№ 839 від 10.09.2012
№ 970 від 24.10.2012
№ 1107 від 28.11.2012}

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Державну програму розвитку внутрішнього виробництва (далі - Програма), що додається.

{Пункт 2 виключено на підставі Постанови КМ № 970 від 24.10.2012}

3. Міністерству фінансів, Міністерству економічного розвитку і торгівлі передбачати під час складання проекту Державного бюджету України на відповідний рік кошти, необхідні для виконання визначених Програмою завдань і заходів.

4. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям подавати щороку до 20 лютого Міністерству економічного розвитку і торгівлі інформацію про стан виконання Програми для її узагальнення та подання до 10 березня Кабінетові Міністрів України.

Прем'єр-міністр України

М.АЗАРОВ

Інд. 70





ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 12 вересня 2011 р. № 1130

ДЕРЖАВНА ПРОГРАМА
розвитку внутрішнього виробництва

Вступ

Україна належить до числа країн з розвинутою індустріальною базою і достатньо високим ресурсним потенціалом. На сьогодні в основному вичерпані можливості інерційного зростання, що підтверджено звуженням зовнішнього попиту та надмірним насиченням внутрішнього ринку імпортованими товарами. Національна економіка потребує глибоких перетворень, зокрема у промисловості, сільському господарстві, системі державного і корпоративного управління, що дасть змогу підвищити економічну стійкість країни.

Нерозвинутість внутрішнього ринку, низький рівень конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, послаблення державного управління національною економікою, зокрема її промисловим комплексом, протягом останніх двох десятиліть погіршують стратегічні перспективи розвитку країни. Такий стан справ викликаний глибокими структурними диспропорціями - значна частка виробництва є матеріало-, енерго- та трудомісткою.

У сучасних умовах економічні перетворення в Україні повинні узгоджуватися з інтеграційними процесами у світовій економіці, з її прогнозними оцінками. Україна має визначити і постійно уточнювати свою перспективу, місце і роль в інтеграційних процесах по відношенню до США, ЄС, Росії, інших держав та міжнародних організацій.

На сьогодні кожна держава намагається визначити найефективнішу стратегію розвитку її економіки, що є актуальним в умовах нестабільності ситуації на світовому ринку, збільшення ризиків у політичній, фінансовій, військовій сфері, виникнення труднощів у розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залученні іноземних інвестицій. Успішність реалізації стратегії соціально-економічного розвитку держави оцінюється як в самій державі, так і за її межами.

У рейтингу конкурентоспроможності (Global Competitiveness Report) за 2011-2012 роки, який визначає Всесвітній економічний форум, Україна займає 82 місце серед 142 країн, а за індексом сталого розвитку перебуває на межі критичності.

Результати аналізу тенденції економічного розвитку України дають змогу стверджувати, що період з 1990 року був періодом депресії, причиною якої стали трансформаційні процеси в національній економіці. Стабільне зростання, за класифікацією економічних циклів, може відбутися у 2012-2015 роках.

У даній ситуації особливого значення набувають документи щодо стратегічного розвитку держави - передвиборча Програма Президента України Януковича В.Ф. "Україна - для людей", Програма економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України "Модернізація України - наш стратегічний вибір", теоретичні, методологічні та практичні напрацювання науковців, підприємців, громадських організацій, спрямовані на те, щоб Україна зайняла достойне місце в європейському та світовому економічному співтоваристві.

Загальна частина

Після вступу України до СОТ відносини з торговельними партнерами докорінно змінилися. Більш прагматичними стали відносини між країнами СНД. Серйозні завдання постають перед вітчизняним виробництвом у зв'язку з активізацією процесу створення зони вільної торгівлі України з ЄС. Завдання щодо забезпечення подальшого економічного зростання ускладнюються необхідністю виробництва вітчизняних товарів згідно із світовими стандартами для їх реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринку.

У структурі національної економіки залишилися переважно галузі, які добувають сировину або випускають продукцію з низьким ступенем обробки для експорту, завантаження потужностей яких залежить від попиту на зовнішньому ринку. Багато підприємств інших галузей не витримали конкуренції навіть на внутрішньому ринку. Споживчий ринок України все більше наповнюють товари іноземного виробництва. На сьогодні на межі виживання опинилися високотехнологічні галузі, втрачено значну частину науково-технічного потенціалу. Ці негативні структурні зрушення тривалий час супроводжувалися втратою робочих місць, економічним занепадом багатьох населених пунктів, де припинили свою діяльність містоутворюючі підприємства, що призвело до масової трудової міграції економічно активного населення до інших країн.

Сучасний період розвитку країни має бути відновлювальним, що передбачає модернізацію промисловості, сільського господарства та інших галузей національної економіки, а також створення умов для піднесення вітчизняної науки та інноваційної сфери, що дасть змогу побудувати нову високотехнологічну економіку.

Насамперед слід відновити функціонування реального сектору національної економіки, вжити необхідних заходів для підвищення його фінансової стійкості та забезпечення збалансованого розвитку внутрішнього ринку.

Програма спрямована на вирішення поточних завдань щодо розвитку внутрішнього ринку з одночасним закладенням підґрунття для масштабних прогресивних перетворень внутрішнього виробництва і всієї національної економіки у довгостроковій перспективі.

Мета Програми

Метою Програми є створення умов для підвищення економічної стійкості держави за рахунок розвитку внутрішнього виробництва і на цій основі піднесення добробуту її громадян.

Шляхи та способи розв'язання проблем

Розв'язати проблеми можливо шляхом диверсифікації та модернізації внутрішнього виробництва, більш ефективного використання діючих виробничих потужностей та підвищення їх технологічного рівня, суттєвого покращення регуляторного середовища для ведення бізнесу, впровадження механізму стимулювання ресурсозбереження та інноваційного розвитку, спрямування інвестиційних ресурсів держави на впровадження нових зразків ресурсозберігаючої та енергоефективної техніки і технологій, організації сучасної підготовки кадрів та стимулювання залучення до цих процесів приватного капіталу.

План заходів щодо створення умов для реалізації Програми зазначений у додатку 1.

Аналіз зовнішньої торгівлі товарами та вибір перспективних сегментів міжнародних товарних ринків

Україна реалізує активну політику економічного співробітництва і розвитку зовнішньоекономічних відносин з 213 державами. Починаючи з 2006 року сальдо зовнішньої торгівлі має негативне значення. На формування від'ємного сальдо впливає збільшення обсягу імпорту природного газу, нафти та нафтопродуктів, легкових автомобілів, механічного обладнання, товарів легкої промисловості.

Найбільші обсяги експортних поставок товарів здійснюються в країни СНД (37,7 відсотка), Європи (29,2 відсотка), Азії (24,7 відсотка), Африки (4,3 відсотка), Америки (3,9 відсотка).

У загальному обсязі експорту товарів високотехнологічні товари становлять менш як 3 відсотки, з них аерокосмічна техніка, телекомунікаційне та електротехнічне устатковання, неелектрична техніка, хімічні продукти, наукові прилади, фармацевтичні продукти, комп'ютерна, офісна та електрична техніка.

За результатами оцінки ефективності експортних поставок, вітчизняний експортоорієнтований виробник повинен надавати перевагу традиційним ринкам, ринкам країн-сусідів.

Найбільші імпортні надходження товарів здійснюються з країн СНД (46,6 відсотка), Європи (31,7 відсотка), Азії (15,3 відсотка), Америки (5 відсотків), Африки (1,2 відсотка).

Протягом останніх років в Україні відбувається поступова втрата вітчизняними виробниками багатьох сегментів внутрішнього ринку товарів, що пов'язано із значними структурними деформаціями в національній економіці та низькою конкурентоспроможністю підприємств в умовах відкритості економіки та вступу до СОТ. Структура товарів не диверсифікована і не відповідає зростаючому попиту та вимогам до якості та асортименту.

Незбалансованість попиту і пропонування товарів на внутрішньому ринку, висока витратність виробництва, його низький технологічний рівень та застаріла інфраструктура обумовлюють стійку тенденцію до перевищення обсягів імпорту товарів порівняно з їх експортом, а також збільшення починаючи з 2006 року негативного сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами.

Від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами та послугами становило у 2008 році 13,3 млрд. доларів США і, незважаючи на динаміку економічного зростання у 2010 році, залишалося від'ємним на рівні 3 млрд. доларів США. При цьому від'ємне сальдо торгівлі товарами становило у 2010 році 9,3 млрд. доларів США і обумовлене отриманням негативного результату торгівлі продукцією практично за всіма основними видами діяльності, крім металургійного та агропромислового комплексу. Однак позитивний результат торгівлі продукцією металургійного та агропромислового комплексу виявився недостатнім для компенсації втрат від збільшення обсягів імпорту паливно-енергетичних ресурсів, частка яких у загальному обсязі імпорту становить у 2010 році 32,3 відсотка і продовжує збільшуватися внаслідок підвищення цін на енергоносії на світових ринках. Цьому сприяє надмірно висока енергоємність національної економіки порівняно з іншими європейськими країнами.

Динаміка сальдо торгівлі товарами за основними видами діяльності

(млрд. доларів США)

Найменування товарних груп

2009 рік

2010 рік

Збільшення (зменшення) сальдо

експорт

імпорт

сальдо

експорт

імпорт

сальдо

Усього товарів

39,7

45,4

-5,7

51,4

60,7

-9,3

-3,6

у тому числі:








продукція металургійного комплексу

12,8

2,7

10,1

17,3

4,1

13,2

3,1

продукція машинобудування

6,9

9,1

-2,2

9,2

12,7

-3,6

-1,4

продукція хімічної та пов'язаної з нею галузей промисловості

3,1

8

-4,9

4,2

10,1

-6

-1,1

мінеральні продукти (руда, сіль, сірка, цемент, паливо мінеральне)

3,9

15,7

-11,8

6,7

21,1

-14,4

-2,6

продукція агропромислового комплексу)

9,5

4,9

4,6

9,9

5,8

4,2

-0,4

продукція легкої промисловості

1

1,8

-0,8

1,1

2,7

-1,6

-0,8

деревина, паперова маса та вироби з неї

1,5

1,7

-0,2

1,8

2

-0,2


різні промислові товари

1

1,6

-0,6

1,2

2,2

-1

-0,4

Поряд з високою залежністю національної економіки від імпорту енергоносіїв на зовнішньоторговельний баланс країни негативно впливає імпорт машин, устатковання, механізмів і транспортних засобів, обсяг якого становить у 2010 році 12,7 млрд. доларів США (21 відсоток загального обсягу імпорту товарів), та продукції хімічної промисловості в обсязі 10,1 млрд. доларів США (16,7 відсотка). Вітчизняна промисловість виявилася неспроможною повернути втрачені ринки електричних машин і устатковання (обсяг імпорту становить 3,6 млрд. доларів США) та протистояти імпорту легкових автомобілів (1,7 млрд. доларів США).

Незважаючи на те, що обсяг експорту продукції агропромислового комплексу є значно більшим, ніж обсяг її імпорту, не можна вважати виправданим збільшення обсягу імпорту такої продукції, як кукурудза, тютюнова сировина, плодоовочева продукція. Це свідчить про необхідність вжиття заходів до захисту внутрішнього ринку та збільшення обсягів виробництва вітчизняної продукції, створення відповідної інфраструктури з її транспортування, зберігання, підготовки до реалізації.

Обсяг імпорту товарів інвестиційного призначення у загальному обсязі імпорту товарів становив у 2010 році 13,8 відсотка і збільшився за рік на 25,8 відсотка. Разом з тим значно збільшився обсяг імпорту товарів, пов'язаних з підготовкою до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, зокрема електричних машин (у 1,6 раза), залізничного рухомого складу (в 3 рази), засобів наземного транспорту, крім легкових автомобілів (у 1,5 раза).

У загальному імпорті товарів частка товарів споживчого попиту становить 20,4 відсотка, а обсяг імпорту таких товарів збільшився за 2010 рік в 1,4 раза у результаті підвищення рівня доходів та купівельної спроможності населення і відновлення споживчого кредитування. В структурі роздрібного товарообороту частка імпортованих товарів становить 35,7 відсотка, а серед непродовольчих товарів 50 відсотків є імпортованими.

Найбільшими є обсяги імпорту легкових автомобілів (1,7 млрд. доларів США) і фармацевтичних продуктів (2,5 млрд. доларів США). Порівняно з 2009 роком імпорт телевізорів збільшився в 6,8 раза, а машин для автоматичної обробки інформації - в 3,6 раза, що свідчить про неправомірність відсторонення держави від розв'язання проблеми втрати конкурентоспроможності вітчизняної промисловості.

Таким чином, основними причинами зростання обсягів імпорту є:

значна залежність національної економіки від імпорту паливно-енергетичних ресурсів та окремих видів сировини;

наявність структурних диспропорцій в національній економіці, її висока матеріало- та енергоємність, сировинно-експортна спрямованість вітчизняного виробництва;

високий ступінь зношеності основних засобів виробництва, необхідність його модернізації та технічного переоснащення;

незначна частка вітчизняного виробництва товарів кінцевого споживання, призначених для задоволення потреб внутрішнього ринку, їх недостатньо висока якість та обмеженість асортименту;

висока собівартість вітчизняної продукції.

Зазначена ситуація негативно впливає на стан платіжного балансу і потребує прийняття виважених рішень щодо формування та реалізації державної економічної політики на внутрішньому і зовнішньому ринку.

Сприяння розвитку внутрішнього ринку

Глобалізація економічної діяльності та інтернаціоналізація економік є характерною ознакою сучасного етапу світового розвитку. Проте лише розвинуті країни та ті, що інтенсивно розвиваються, мають переваги відкритості національних ринків. Орієнтація національної економіки на пріоритетне задоволення зовнішнього попиту робить її залежною від перманентних світових економічних криз.

У таких умовах саме розширення внутрішнього ринку є чинником довгострокового зростання. Розширення внутрішнього ринку має стати пріоритетом реалізації економічної політики, що залежить від обраної моделі розвитку національної економіки.

Необхідно поєднати макроекономічні регулятори і ефективну промислову та аграрну політики, розвиток і модернізацію конкурентоспроможних виробництв, стимулювати впровадження інноваційних технологій.

Саме такий шлях дасть змогу подолати техніко-технологічну відсталість національної економіки.

Ємність внутрішнього ринку

Україна має ємний внутрішній ринок і достатньо потужний потенціал для виробництва як проміжної продукції, так і споживчих товарів, а також задоволення потреб населення у таких товарах.

Відсутність стратегічного підходу до розв'язання проблеми насичення внутрішнього ринку товарами вітчизняного виробництва на основі якісної імпортозамінної продукції призвела до значного дисбалансу між попитом і пропонуванням на окремих товарних ринках і може витіснити вітчизняного виробника не тільки із зовнішнього, але і внутрішнього ринку.

Україна має значний природно-ресурсний, виробничий, науково-технічний та трудовий потенціал для збільшення обсягів власного виробництва продукції, яка на даний час імпортується. Внутрішній ринок є достатньо великим для нарощування виробництва вітчизняних аналогів імпортованої продукції. Зокрема, ємність внутрішнього ринку сільськогосподарської техніки на даний час становить близько 10 млрд. гривень. Сільськогосподарське машинобудування об'єднує десятки машинобудівних, проектно-конструкторських та науково-дослідних підприємств і організацій, виробничий потенціал яких дасть змогу щороку виготовляти техніку та обладнання для сільського господарства і переробки сільгоспсировини на 15 млрд. гривень.

Підприємствами сільгоспмашинобудування на сьогодні вже створено понад 100 промислових зразків конкурентоспроможної техніки та обладнання, в тому числі 38 зразків за державною підтримкою. Передбачається утворити спільні підприємства виробників найбільш популярної в Україні сільськогосподарської техніки, запровадити пільгові режими виробництва з одночасним підвищенням податкового та митного навантаження на імпорт, а також оптимізувати використання існуючих потужностей з виробництва тракторів.

Найскладнішою є ситуація у виробництві легкових автомобілів. Україна вже практично втратила всі можливості щодо формування сучасної автомобільної промисловості, які мала за останні десятиліття. На даний час відбувається посилення позицій китайських виробників в Україні шляхом розширення асортименту автомобілів, які виробляються в Україні. Імпорт сучасних та якісних автомобілів, крім автомобілів бюджетного класу, практично не має стримуючого фактора з боку вітчизняного виробництва, яке нараховує понад 90 підприємств та 85 тис. працівників.

Рядом підприємств хімічної промисловості з урахуванням сучасного розвитку виробництва та загострення конкуренції вже вжито відповідних заходів до імпортозаміщення, зокрема розпочато будівництво сучасних енергоефективних установок з виробництва сірчаної кислоти, хлору, каустичної соди, полівінілхлориду, поліамідів, шин, забезпечено розвиток і відновлення виробництва калійних та фосфорних добрив для задоволення потреб внутрішнього ринку.

Ураховуючи те, що внутрішній ринок окремих видів товарів хімічної промисловості (насамперед полімерів, пластмас та засобів захисту рослин) дуже динамічно розвивається, основні зусилля в напрямі імпортозаміщення у хімічній промисловості повинні спрямовуватися на переробку, виготовлення готових виробів з вітчизняної сировини, використання у повному обсязі наявних виробничих потужностей.

За результатами експертних оцінок, ємність внутрішнього ринку товарів легкої промисловості становить 40-50 млрд. гривень щороку, а частка вітчизняної продукції на внутрішньому ринку - лише 20 відсотків. На конкурентоспроможність легкої промисловості негативно впливають такі фактори, як скорочення сировинної бази, повна залежність текстильної промисловості від імпортної сировини, недоступність довгострокових кредитів, висока частка на внутрішньому ринку імпортних дешевих товарів легкої промисловості з Китаю, Туреччини, Італії, Німеччини, Росії, Білорусі та Польщі. Вітчизняна легка промисловість не має достатніх ресурсів для самостійного виходу на зовнішній ринок, оскільки відстає за своїм технологічним рівнем, якістю сировини, дизайнерськими рішеннями тощо.

Для часткового розв'язання проблем легкої промисловості необхідне наукове забезпечення розвитку ергономіки та дизайну, відновлення вітчизняної сировинної бази, забезпечення пошуку найбільш потужних сегментів виробництва та ринків збуту готової продукції, а також управління попитом.

Енергетична політика: енергозабезпечення та енергобезпека країни

Державну політику розвитку внутрішнього ринку необхідно формувати з урахуванням можливостей повного енергозабезпечення країни. На сьогодні рівень споживання первинних паливно-енергетичних ресурсів на одиницю валового внутрішнього продукту значно вищий, ніж у розвинутих країнах світу. Дуже високою залишається енергетична складова частина собівартості промислової продукції.

Ігнорування проблем паливно-енергетичного комплексу, недосконалість планування його розвитку може призвести до втрати виробниками внутрішнього і зовнішнього ринку, оскільки вітчизняна продукція через високу вартість енергоносіїв та недостатню надійність їх постачання буде неконкурентоспроможною. Разом з тим модернізація об'єктів паливно-енергетичного комплексу стане стимулюючим чинником технологічного переоснащення інших галузей національної економіки.

Енергетичний потенціал України визначається рівнем розвитку сировинної бази видобутку енергоресурсів і генерації електроенергії. Забезпечення внутрішнього виробництва електроенергією та іншими видами енергоресурсів залежить від обсягів розвіданих запасів і потужностей з їх видобування та переробки.

За останні роки в галузях паливно-енергетичного комплексу закріпилися такі негативні тенденції:

невизначеність обсягів і структури виробництва та постачання споживачам енергоносіїв;

використання застарілих технологій видобування і переробки нафти та виробництва тепла і електроенергії;

зменшення обсягів геологорозвідувальних робіт, підтверджених промислових запасів корисних копалин, зокрема вугілля та вуглеводнів, посилення залежності від зовнішніх поставок нафти і нафтопродуктів, природного газу та вугілля (коксу).

Об'єкти паливно-енергетичного комплексу та енергетичне господарство країни в цілому потребують докорінної перебудови. Під час технологічної модернізації енергодобувних, тепло- і електрогенеруючих компаній, енергетичних систем важливо використовувати сучасні технології та устатковання.

Забезпечити розвиток паливно-енергетичного комплексу можливо за умови визначення потреби у паливно-енергетичних ресурсах основних споживачів (підприємств промисловості, житлово-комунального господарства і населення).

Інноваційне оновлення паливно-енергетичного комплексу можливо здійснити у разі застосування ефективного механізму забезпечення трансферту інноваційного продукту, просування перспективних розробок (технологій і обладнання) у сфері енергозбереження на внутрішній ринок та вітчизняної продукції на зовнішній ринок. Основним механізмом реалізації державної інноваційної політики є вдосконалення нормативно-правової бази та фінансова підтримка інноваційної діяльності.

Збалансований розвиток паливно-енергетичного комплексу повинен здійснюватися відповідно до Енергетичної стратегії України на період до 2030 року.

Головними внутрішніми джерелами фінансування модернізації паливно-енергетичного комплексу повинні стати:

власні кошти підприємств (амортизаційні відрахування, частина прибутку);

частина коштів, отриманих від приватизації об'єктів паливно-енергетичного комплексу;

приватний капітал (у тому числі за рахунок випуску облігацій під інвестування державних програм розвитку паливно-енергетичного комплексу);

кошти оптового ринку електроенергії та інших джерел (за рахунок цільової інвестиційної надбавки до тарифу на електроенергію та природний газ, крім тих обсягів, що відпускаються населенню).

Лише за умови успішної модернізації паливно-енергетичного комплексу можна забезпечити прогресивний розвиток внутрішнього виробництва промислової та агропромислової продукції. Розвиток галузей паливно-енергетичного комплексу повинен бути збалансованим, спрямованим на задоволення потреб національної економіки і населення, забезпечення надійного енергозабезпечення країни, мати додатковий ресурс потужностей для збільшення обсягу експорту.

Електроенергетика

Електроенергетика є базовою і найбільш потужною галуззю паливно-енергетичного комплексу, продукція якої перевищує дві третини обсягу продукції паливно-енергетичного комплексу.

Ця галузь потребує докорінної перебудови з використанням сучасних технологій забезпечення маневреності, ефективності, екологічності виробництва електроенергії.

Особливості функціонування єдиної енергетичної системи із збереженням її цілісності, оперативно-диспетчерського управління, визначенням ринкового механізму вимагають більш виваженого підходу до розв'язання існуючих проблем.

Потреба в електроенергії у подальшому залежатить від масштабів розвитку національної економіки та інтенсивності здійснення заходів з енергозбереження та підвищення енергоефективності в усіх секторах економіки.

Теплова енергетика

У тепловій енергетиці понад 80 відсотків потужностей експлуатується більш як 30 років. Оновлення основних фондів теплових електростанцій фактично припинено. Більшість енергоблоків відпрацювали свій нормативний ресурс.

Більша частина теплоелектроцентралей фізично зношена і потребує реконструкції та модернізації. Тому продовжує збільшуватися кількість обладнання, що вийшло з ладу, збільшуються експлуатаційні витрати. Сучасний стан теплових електростанцій є критичним.

Комплексна модернізація теплової енергетики передбачає введення маневрових потужностей, забезпечення економічності, екологічності та режимної керованості електросистеми.

Основними завданнями з модернізації маневрових та пікових потужностей є:

поступове виведення галузі із стану технологічної кризи шляхом подовження строку експлуатації енергоблоків теплових електростанцій на 10-20 років, забезпечення будівництва нових енергоблоків теплових електростанцій;

створення необхідної науково-технічної, технологічної та виробничої бази для поліпшення існуючого обладнання теплових електростанцій та будівництва таких станцій із застосуванням нового енергетичного обладнання;

технічне переоснащення та заміна енергоблоків теплоелектроцентралей, що працюють на природному газі, новими генеруючими потужностями з використанням сучасних технологій спалювання вугілля;

реконструкція та розвиток гідроенергетики;

створення технічних умов для підвищення якості електроенергії.

Атомна енергетика та атомна промисловість

Атомна енергетика відіграє в енергозабезпеченні України важливу роль. Наявність 15 енергоблоків на чотирьох діючих атомних електростанціях (за типом реактора 13 енергоблоків ВВЕР-1000 та два енергоблоки ВВЕР-440) сумарною встановленою потужністю 13,8 ГВт дає можливість Україні протягом останніх років на 50 відсотків забезпечувати електроенергією населення та галузі національної економіки.

Міжнародне енергетичне агентство Організації економічного співробітництва і розвитку розробило три варіанти розвитку атомної енергетики в світі до 2050 року - максимальний, середній та мінімальний. Так, навіть згідно з мінімальним варіантом встановлена потужність атомних електростанцій збережеться на сучасному рівні. Тобто атомна енергія буде використовуватися і Україна не має ніяких підстав відмовлятися від її використання в майбутньому. Встановлена потужність атомних електростанцій у такому випадку може бути збережена на рівні близько 15 ГВт.

На сьогодні ситуацію в атомній енергетиці визначають такі фактори:

монопольна залежність від Росії в частині поставок свіжого та вивезення відпрацьованого ядерного палива;

потреба у подовженні строків експлуатації, модернізації, підвищенні коефіцієнта використання встановленої потужності діючих енергоблоків;

відсутність власної комплексної системи поводження з відпрацьованим ядерним паливом;

недостатній рівень наукового забезпечення і супроводження галузі.

Україна є державою, яка має значні природні запаси уранових та цирконієвих руд. Видобуток і переробку уранової руди здійснює Східний гірничо-збагачувальний комбінат, який є найбільшим в Європі виробником концентрату природного урану, що постачається до Росії з метою виготовлення ядерного палива для вітчизняних атомних електростанцій. Запаси урану на діючих шахтах забезпечують сучасний рівень видобутку на строк понад 100 років. Крім того, є підприємства з виготовлення іонообмінних смол для виробництва урану, а також з виробництва тетрафториду цирконію, сплаву та прокату цирконію для виготовлення тепловиділяючих збірок.

З огляду на питому вагу атомної енергетики в загальному обсязі виробництва електроенергії, власні ресурсні можливості необхідно створити вітчизняне виробництво ядерного палива для забезпечення енергетичної безпеки України.

Пріоритетами розвитку атомної енергетики та атомної промисловості є:

вдосконалення організаційної структури управління атомною енергетикою та атомною промисловістю з метою підвищення інноваційного потенціалу;

проведення модернізації та реконструкції діючих енергоблоків для підвищення рівня ядерної безпеки, коефіцієнта використання встановленої потужності, подовження строку експлуатації діючих енергоблоків, а також прийняття відповідних рішень за результатами проведення стрес-тестів енергоблоків атомних електростанцій;

будівництво та введення в експлуатацію нових атомних енергоблоків;

створення надійних систем поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами;

забезпечення інтеграції атомної енергетики та атомної промисловості до світової економіки;

забезпечення розвитку відносин з іншими країнами, що володіють ядерними технологіями;

збереження і розвиток науково-дослідних та дослідно-конструкторських установ атомної енергетики, зокрема з метою підвищення рівня надійності її експлуатації;

підтримка фундаментальних досліджень з питань атомної енергетики та вітчизняного енергомашинобудівного комплексу;

розв'язання проблем ЧАЕС як першочергових екологічних завдань.

Електричні мережі

На сьогодні протяжність вітчизняних електричних мереж становить понад 1 млн. кілометрів повітряних та кабельних ліній електропередачі напругою 6-750 кВ. Створення потужних електростанцій обумовили розвиток системоутворюючих мереж - ліній електропередачі 220, 330, 400, 500 і 750 кВ змінного та 800 кВ постійного струму.

Існуючі системоутворюючі електричні мережі об'єднаної енергетичної системи забезпечують у повному обсязі необхідний перерозподіл енергетичних потоків і видачу потужності атомних електростанцій. Лише Рівненська АЕС не може забезпечити видачу потужностей усіх енергоблоків. З цією метою здійснюється будівництво лінії електропередачі 750 кВ Рівненська АЕС - Київська з розширенням підстанції 750 кВ "Київська".

Загальний технічний стан електричних мереж з кожним роком погіршується, можливості проведення їх ремонту через відсутність коштів обмежені, до 20 відсотків ліній електропередачі потребують заміни, обладнання 19 відсотків підстанцій відпрацювало свій ресурс, що призводить до значних понаднормативних втрат електроенергії під час її транспортування.

Перспективний розвиток електроенергетики потребує оптимізації та модернізації електричних мереж, у тому числі тих, що забезпечують експорт електроенергії. Крім того, актуальним є питання будівництва магістральних електричних мереж та підстанцій для видачі потужностей атомних блоків із західних до центральних та східних регіонів держави.

Розширення електроенергетичного зовнішнього ринку, сприятлива цінова кон'юнктура, зростаючий дефіцит електроенергії, з одного боку, і наявність значних незадіяних генеруючих потужностей, з іншого боку, потребують вжиття заходів до збільшення експортного потенціалу.

Оптовий ринок електроенергії

В Україні запроваджено модель регулювання електроенергетики шляхом створення оптового ринку електроенергії за умови збереження об'єднаної енергетичної системи та диспетчерського управління. Правила оптового ринку електроенергії передбачають право на недискримінаційний вступ до нього усіх суб'єктів економічної діяльності, що забезпечують виробництво, передачу, збут електроенергії. При цьому НКРЕ здійснює регулювання цін та тарифів на електроенергію з використанням ринкового механізму (забезпечує конкуренцію пропозицій генеруючих компаній).

У подальшому передбачається поглибити конкурентні засади діяльності суб'єктів оптового ринку електроенергії, оптимізувати ціноутворення, припинити перехресне субсидування у паливно-енергетичному комплексі, а також поетапно запровадити автоматизовані системи комерційного обліку електроенергії у всіх учасників ринку на шляху від виробника до споживача та інформаційного обміну даними.

Комунальна теплоенергетика

Актуальність реформування, модернізації та розвитку комунальної теплоенергетики обумовлена надзвичайно складним становищем, у якому опинилася на сьогодні одна з найважливіших галузей житлово-комунального господарства. Невжиття радикальних та термінових заходів призведе до некерованого процесу виходу з ладу теплоенергетичного обладнання і, як наслідок, створення реальної загрози дестабілізації та руйнування системи теплозабезпечення значної кількості виробничих об'єктів та домогосподарств.

Фізична зношеність і моральна застарілість теплоенергетичного обладнання призвели до збільшення більш як на 20 відсотків порівняно із західними країнами витрат палива на виробництво тепла, водозабезпечення і водовідведення, транспортування теплової енергії, переробку сміття в комунальному господарстві.

До складу комунальної теплоенергетики входять теплові електроцентралі, що працюють на органічному паливі, опалювальні і виробничо-опалювальні котельні, теплові мережі, центральні теплові пункти і бойлерні, ремонтно-експлуатаційні бази. Основне та допоміжне обладнання комунальних котелень практично вичерпало всі допустимі строки експлуатації (строк експлуатації 30 відсотків котелень перевищує 30 років), застарілі котли мають низький коефіцієнт корисної дії, автоматика виходить з ладу, має місце неприпустимо високий рівень забруднення навколишнього природного середовища, що призводить до зниження надійності та якості теплопостачання.

Серйозною проблемою є незадовільний технічний стан системи централізованого теплопостачання, що спричиняє великі втрати тепла, суттєві економічні збитки внаслідок частих аварій та значних обсягів ремонтних робіт. На кожні 100 кілометрів теплових мереж щороку реєструється понад 70 випадків їх пошкоджень. Втрати теплової енергії в трубопроводах магістральних мереж перевищують 14 відсотків, а сумарні втрати з урахуванням розподільних мереж - 30 відсотків.

Для розв'язання проблем необхідно оптимізувати систему централізованого теплопостачання для поліпшення технічного стану та підвищення коефіцієнта корисної дії котелень, поліпшення стану тепломереж за рахунок їх реконструкції та модернізації з урахуванням новітніх технологій, зменшення втрат тепла та інших енергоресурсів у комунальній енергетиці, поліпшення якості комунальних послуг, вдосконалення системи обліку виробництва та споживання енергоносіїв, поступового забезпечення самоокупності системи, поліпшення наукового забезпечення та підвищення інноваційного потенціалу галузі.

Під час визначення конкретних шляхів виведення комунальної енергетики з критичного стану необхідно враховувати світовий досвід реформування та оновлення житлово-комунального господарства, зокрема Чехії, Польщі, Німеччини.

Нафтогазовий комплекс

До складу нафтогазового комплексу входять підприємства з видобутку вуглеводнів, виробництва скрапленого природного газу, зберігання, розподілу та постачання природного газу споживачам, транспортування, в тому числі транзиту, нафти та газу, а також нафтопереробна промисловість та інші обслуговуючі галузі.

Сировинна база нафтогазодобувної промисловості країни дає змогу в разі її ефективного використання не тільки забезпечити протягом тривалого часу стабільні обсяги видобутку вуглеводнів, але і їх збільшення. На сьогодні формальна забезпеченість видобутку розвіданими запасами нафти становить 45 років, а газу - 50 років.

Власні ресурси вуглеводної сировини та видобуток нафти та газу

У межах території України виділяються такі три нафтогазоносні райони, як Східний (Дніпровсько-Донецька западина і північно-західна частина Донбасу), Західний (Волино-Подільська плита, Прикарпаття, Карпати і Закарпаття), Південний (Причорномор'я, Крим та шельф у межах виключної (морської) економічної зони Чорного та Азовського морів).

Державним балансом запасів корисних копалин враховано запаси нафти, газу і конденсату за 391 родовищем, зокрема нафти - близько 136 млн. тонн, конденсату - близько 70 млн. тонн, природного газу - понад 1,12 трлн. куб. метрів.

Прогнозні ресурси, які враховані державним балансом, природного газу становлять близько 5 трлн. куб. метрів, нафти з конденсатом - близько 1 трлн. тонн. Крім того, Україна має значні запаси нетрадиційних джерел вуглеводнів (ресурс майбутнього), зокрема газу (метану) вугільних родовищ - близько 11 трлн. куб. метрів, сланцевого газу та газу центрально-басейнового типу - близько 8-10 трлн. куб. метрів, а також газогідратів Чорного моря - 7-10 трлн. куб. метрів.

Щорічний обсяг видобутку становить за попередні роки близько 4 млн. тонн нафти та 20 млрд. куб. метрів природного газу, що навіть на третину не задовольняє потреб України.

Досягнення максимально можливого рівня забезпечення власними вуглеводними ресурсами є важливим стратегічним завданням. Нарощування власного видобутку природного газу сприятиме збалансуванню видобутку і споживання газу та дасть змогу підтримувати ціни на нього на достатньо низькому рівні порівняно з цінами на імпортований газ. Збільшення обсягів видобутку нафти та газу залежить від обсягів пошуково-розвідувальних робіт, наукового обґрунтування їх ефективних напрямів і відкриття значних за запасами родовищ.

Науково-технічне забезпечення галузі здійснюють близько 150 науково-дослідних і навчальних інститутів, конструкторських та інших науково-виробничих організацій.

З метою формування надійної ресурсної бази власного видобутку нафти та газу необхідно визначити перспективу нафтогазоносності території України, ефективні напрями геологорозвідувальних робіт, сучасні методи дослідження перспективних структур і відкритих родовищ, що сприятиме підвищенню ефективності геологорозвідувальних робіт, забезпеченню відкриття значних за запасами покладів і, як наслідок, зниженню втрат на підготовку запасів.

Найважливішими питаннями у цьому напрямі є:

визначення перспектив газоносності та напрямів виконання геологорозвідувальних робіт у центральній частині Волино-Подільської плити та суміжній ділянці зовнішньої зони Передкарпатського прогину;

впровадження супутникової технології виявлення нафтогазоносних родовищ на морському шельфі та створення карт перспективних структур Азово-Чорноморського басейну;

вдосконалення технологій видобутку нафти та газу в морській зоні;

наукове супроводження та активізація дегазації вугільних покладів Донбасу і промислової утилізації супутнього газу (метану), а також видобутку сланцевого газу;

створення ринку природного газу.

Збільшення обсягів геологорозвідувальних робіт, розвіданих запасів вуглеводнів та їх видобутку залежить від фінансування робіт, використання державними компаніями власних коштів, залучення вітчизняних та іноземних інвесторів до освоєння ресурсів вуглеводнів вітчизняних морських акваторій.

Інноваційний підхід до розв'язання проблем нафтогазової галузі дасть можливість забезпечити її розвиток шляхом використання новітніх технологій під час видобування нафти та газу, їх транспортування, раціонального використання вуглеводної сировини, енергозбереження, реконструкції та технічного переоснащення потужностей з транспортування нафти та газу, нафтогазодобувних і газопереробних підприємств, підвищення безпеки праці та охорони навколишнього природного середовища.

Нафтопереробна промисловість

В Україні існує потужна нафтопереробна галузь, яка може переробляти 52 млн. тонн нафти на рік і від стану роботи якої залежить економічна стабільність інших галузей національної економіки. До складу галузі входить шість нафтопереробних заводів (Кременчуцький, Лисичанський, Одеський, Херсонський, Надвірнянський, Дрогобицький). У той час, коли західні та російські нафтопереробні заводи модернізували свої виробництва, вітчизняні нафтопереробні заводи використовували в основному застарілі технології, що не забезпечувало належної переробки сирої нафти і якості світлих нафтопродуктів згідно із сучасними стандартами.

Реформування зазначеної галузі шляхом залучення стратегічних інвесторів (власників нафти) дало змогу суттєво збільшити обсяги переробки нафти та виробляти більше нафтопродуктів, ніж їх споживається в країні, але на даний час не розв'язана проблема стабільного забезпечення ними внутрішніх споживачів. На ринку нафтопродуктів продовжуються різкі коливання цін на світлі нафтопродукти, що призводить не лише до втрати споживачів, а і зниження конкурентоспроможності вітчизняних товарів. Крім того, недосконала державна політика в зазначеній галузі призвела до того, що Україна збільшила обсяги імпорту нафтопродуктів.

Реконструкцію і модернізацію нафтопереробних заводів, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності нафтопереробної галузі, збільшенню глибини переробки нафти до 73-85 і більше відсотків, а також покращенню якості виробленої продукції, передбачається здійснити у два етапи.

На першому етапі (до 2015 року) необхідно завершити глибоку переробку нафти переважно шляхом будівництва установок каталітичного крекінгу, гідрокрекінгу і вісбрекінгу, коксування і виробництво бітуму, а також модернізувати установки гідроочищення і каталітичного риформінгу, побудувати установки ізомеризації та алкілування з метою забезпечення випуску високоякісних моторних палив.

На другому етапі (2015-2025 роки) необхідно забезпечити будівництво установок деасфальтації, деметалізації і коксування гудрону, гідрокрекінгу вакуумного газойлю і деасфальтизатів.

З метою покращення ситуації в галузі необхідно забезпечити:

стимулювання збільшення видобутку та переробки нафти на новій технологічній основі, підвищення коефіцієнта вилучення її з надр;

залучення інвестицій у розробку родовищ, реконструкцію нафтопереробних заводів і забезпечення розвитку інфраструктури транспортування нафти.

Споживання природного газу

Україна до світової фінансово-економічної кризи займала шосте місце у світі за обсягами споживання природного газу (після США, Росії, Канади, Німеччини, Великобританії). Обсяг споживання природного газу становив у 2010 році 56 млрд. куб. метрів. Частка природного газу в балансі паливно-енергетичних ресурсів України перевищує 40 відсотків спожитих енергоресурсів. У зв'язку з подорожчанням імпортованого природного газу реалізується політика економії природного газу на виробничі та побутові цілі, що дасть змогу знизити енергозалежність від його імпорту.

Оптимізація внутрішнього попиту на природний газ сприятиме, як і в інших країнах, забезпеченню розвитку нових енергетичних технологій, розширенню децентралізованого теплопостачання, більш широкому використанню газу як моторного палива, а також розв'язанню соціальної проблеми підвищення якості життя населення за рахунок подальшої газифікації малих міст, селищ та сіл.

З огляду на незадовільний стан вугільної промисловості визначальна роль природного газу у найближчій перспективі може бути збережена, в тому числі за рахунок його імпорту.

Транспортування нафти та газу

Україна має розвинуту нафто- та газотранспортну системи, які є одними з найпотужніших в Європі.

Нафтотранспортна система України є мережею магістральних нафтопроводів завдовжки близько 4,8 тис. кілометрів. Її пропускна спроможність на вході становить 114 млн. тонн на рік, а на виході - 56,3 млн. тонн на рік. Зазначена система спроможна в повному обсязі задовольнити потреби нафтопереробних заводів з урахуванням їх максимальної проектної потужності понад 50 млн. тонн на рік. Роботу нафтотранспортної системи забезпечують 51 нафтоперекачувальна станція та резервуарний парк загальною ємністю 1085 тис. кв. метрів. Товарна ємність 11 резервуарних парків морського нафтового термінала "Південний" становить 745 тис. куб. метрів, 90 відсотків нафтопроводів яких відпрацювали свій проектний строк.

На сьогодні потужності нафтотранспортної системи використовуються менш як на 40 відсотків, зокрема через завантаження переробних потужностей вітчизняних нафтопереробних заводів не в повному обсязі. Тенденція до зменшення обсягів транспортування нафти, в тому числі її транзиту, зберігається.

Обладнання нафтотранспортної системи утримується у надійному стані, але є морально застарілим, потребує заміни або модернізації, а також додаткових експлуатаційних витрат.

Вітчизняна газотранспортна система є другою за масштабами в Європі після російської. Її потужність на вході становить 290 млрд. куб. метрів на рік, на виході - 175 млрд. куб. метрів на рік. Загальна протяжність газопроводів становить 39,8 тис. кілометрів, з яких 23 тис. кілометрів - магістральні газопроводи. До складу системи входять 73 компресорні станції (110 компресорних цехів) загальною потужністю 5,4 ГВт, 1607 газорозподільних станцій, 287 тис. кілометрів газової розподільної мережі, 14,8 тис. мережних газових станцій. Газотранспортна система спроможна щороку транспортувати у напрямку 18 країн Європи до 140 млрд. куб. метрів природного газу.

Газотранспортна система має безпосередній зв'язок із системами газопроводів Росії, Білорусі, Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Молдови і через них фактично інтегрована до загальноєвропейської газової мережі. Система забезпечує подачу природного газу внутрішнім споживачам та близько 80 відсотків експортних поставок російського газу в інші європейські країни.

Україна має одну з найпотужніших (друга після російської) в Європі мереж підземних сховищ газу, яка є важливою технологічною частиною газотранспортної системи, що забезпечує надійність як внутрішнього газопостачання, так і транзитних поставок російського газу до європейських країн. Підземні сховища газу об'єднані в такі чотири комплекси, як Західноукраїнський (Прикарпатський), Київський, Донецький і Південноукраїнський. Усі підземні сховища газу (їх 13) обладнані за технічними проектами. Загальна ємкість підземних сховищ газу становить 32 млрд. куб. метрів. Максимальний добовий відбір газу з підземних сховищ у разі повного заповнення може становити 240 млн. куб. метрів, що забезпечить безперебійне постачання газу на внутрішній ринок, а також транзит російського газу до європейських країн.

На даний час третина магістральних трубопроводів та газорегулюючих пунктів відпрацювала та у 1,5 рази перевищила свій нормативний ресурс і з метою забезпечення надійності та безпеки роботи усієї газотранспортної системи необхідно здійснити їх технічне оновлення і модернізацію.

Для України надзвичайно важливим є максимальне використання експортних можливостей газотранспортної системи, зокрема шляхом визначення нових маршрутів транспортування газу до країн ЄС українською територією. При цьому розширення газотранспортної системи згідно з проектами модернізації може збільшити її пропускну спроможність до 40 млрд. куб. метрів на рік.

Вугільна промисловість

Функціонування і розвиток паливно-енергетичного комплексу значною мірою визначаються станом і розвитком вугільної промисловості. Балансові запаси вугілля на діючих шахтах становлять 8,7 млрд. тонн, з яких 6,5 млрд. тонн є промисловими, у тому числі 54 відсотки - енергетичними. Результати геологічної оцінки вугільних родовищ свідчать, що запасів вугілля в Україні за сучасних обсягів видобування вистачить на більш як 400 років.

Вугільна промисловість є розвинутим багатофункціональним виробничим комплексом, який нараховує кілька сотень підприємств, включаючи вугільні шахти. Загальний стан вугільної галузі є кризовим. Майже 96 відсотків шахт працюють понад 25 років без реконструкції. Виробничі фонди вугледобувних підприємств зношені в середньому на 65-70 відсотків. Обладнання і технології вуглевидобутку морально застаріли. У загальному парку діючого вибійного обладнання питома вага очисних механізованих комплексів і прохідницьких комбайнів нового технічного рівня становить всього 2 відсотки, а нових навантажувальних і стрічкових конвеєрів - менш як 0,5 відсотка. На шахтах, які розробляють круті вугільні пласти, значну частину (до 60 відсотків) видобутку вугілля забезпечують відбійними молотками.

Гірничо-геологічні умови видобутку кам'яного вугілля Донбасу з року в рік погіршуються у зв'язку з відпрацюванням більш зручних пластів.

Для задоволення потреб країни у вугіллі необхідно провести модернізацію шахтного фонду.

Перспективний розвиток вугільної промисловості потребує значних капітальних вкладень, відновлення наукового сектору, створення власного інноваційного ринку вугільного машинобудування та вуглепромислових технологій (для полегшення умов праці шахтарів і підвищення продуктивності робіт з вуглевидобутку та вдосконалення допоміжних виробництв вугільної промисловості).

Основними завданнями із забезпечення перспективного розвитку вугільної галузі є:

будівництво нових високопродуктивних шахт на вугільних родовищах з відносно сприятливими гірничо-геологічними умовами та невеликих шахт на ділянках з неглибоким заляганням вугільних пластів із залученням недержавних інвестицій;

створення привабливих умов для залучення приватних інвестицій з метою модернізації шахтного фонду та будівництва нових шахт, зокрема в Південно-Західному Донбасі;

забезпечення збільшення обсягів промислових запасів коксівного та енергетичного вугілля, наукових та геологорозвідувальних робіт з метою збільшення обсягів запасів вугілля категорії С2 з урахуванням значних прогнозних ресурсів;

відродження наукового потенціалу вугільної промисловості та вдосконалення технологій геологорозвідки вугільних родовищ, вуглевидобутку та вуглезбагачення з метою підвищення конкурентоспроможності вугільної продукції;

підвищення престижності шахтарської праці, ролі моральних і матеріальних стимулів для працівників вугільної галузі;

підвищення ефективності використання державної підтримки вугільних шахт з видобутку енергетичного вугілля, спрямування державних коштів переважно на технічне переоснащення та підвищення рівня безпеки праці на підземних роботах;

введення в експлуатацію нових виробничих потужностей, покращення організації та концентрація гірничих робіт і виробництва на діючих шахтах, поступове підвищення рівня навантаження на лави та обсягів видобутку вугілля для задоволення потреб країни;

здійснення природоохоронних заходів, зокрема щодо охорони ґрунтів, водних ресурсів та атмосферного повітря.

Такі підходи до розв'язання проблем вугільної промисловості сприятимуть збільшенню частки високопродуктивних, потенційно рентабельних підприємств, поступовому забезпеченню самоокупності галузі. Технічна політика має бути спрямована виключно на забезпечення перспективного розвитку власного вуглевидобутку. Слід враховувати, що конкуренція на світовому ринку вугілля змушує усі вугледобувні країни постійно удосконалювати гірничу техніку і технології та раціоналізувати виробництво і управління галуззю.

Стимулювання використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива

Одним з найбільш перспективних шляхів диверсифікації джерел енергозабезпечення країни є забезпечення розвитку відновлювальної енергетики, зокрема вітро-, гідро- та біоенергетики, сонячної, геотермальної енергетики.

В Україні є значний потенціал основних видів відновлюваних джерел енергії, але на даний час вони становлять досить незначну частку в загальному енергобалансі держави. Загальний річний технічно досяжний енергетичний потенціал відновлюваних джерел енергії становить близько 98 млн. тонн умовного палива.

Вітроенергетика

Україна має значну перспективу розвитку вітроенергетики за рахунок освоєння вітрового потенціалу степових та гірських районів, зокрема причорноморського та приазовського районів. Для промислового використання енергії вітру економічно обґрунтованими відкритими степовими просторами є Одеська, Миколаївська, Херсонська, Донецька, Луганська області, а також гірські райони Криму і Карпат. У майбутньому виробництво електроенергії шляхом створення та експлуатації вітроелектричних установок може становити 15-20 відсотків електроенергії, виробленої традиційними електростанціями. Досяжна величина встановленої потужності у складі об'єднаної енергетичної системи може становити 12-16 ГВт з річним виробництвом 25-30 млрд. кВт·год електроенергії. Україна має достатній досвід проектування, будівництва, експлуатації та обслуговування вітроенергетичних установок та вітрових електростанцій. Ефективність використання вітрових електростанцій становить 7-10 відсотків (в ЄС - 20-24 відсотки).

Сонячна енергетика

Потенціал використання сонячної енергії в Україні є достатньо високим для широкого впровадження як теплоенергетичного, так і фотоенергетичного обладнання. Середньорічна кількість сумарної сонячної енергії, що надходить на 1 кв. кілометр поверхні території України, становить в межах 1070 кВт·год у північній частині країни та 1400 кВт·год і вище в Автономній Республіці Крим. Для подальшого розвитку та масового виробництва сонячних фотоелементів розроблені модулі батарей на основі напівпровідникового кремнію.

Сонячна енергетика в Україні поки не набула широкого господарського використання, проте передумови для цього є. Вона здатна забезпечити економію за рік до 6 млн. тонн умовного палива, потенціал її розвитку становить власна наукова і промислова база, конструкторські бюро, що проектують сонячні колектори, виробництво моно- і полікремнію, нанотехнології, необхідна металопродукція тощо. Проекти фотоенергетики активно впроваджуються з 2010 року на території Кримського півострову.

Гідроенергетика

Гідроенергетика є найбільш технологічно освоєним способом виробництва електроенергії, має гарантований з прогнозованою забезпеченістю енергоресурс. В Україні потужність гідроелектростанцій становить лише 8,8 відсотка генеруючих енергоджерел і може бути підвищена в 2-3 рази. Для України реальним є забезпечення розвитку гідроенергетики шляхом спорудження гідроелектростанцій потужністю 20-50 МВт та малих гідроелектростанцій на існуючих водоймищах, магістральних каналах, об'єктах утилізації енергії технічних систем водозабезпечення та водовідведення, а також відновлення та реконструкції об'єктів малої гідроенергетики, що виконують функцію із захисту прилеглих територій від повеней.

Вітчизняними машинобудівними підприємствами може бути виготовлене обладнання як для реконструкції та відновлення гідроелектростанцій, так і спорудження малих гідроелектростанцій. Планується реконструювати з продовженням строку експлуатації на 30-40 років понад 3,2 ГВт потужностей гідроелектростанцій та досягти приросту понад 1,5 ГВт потужностей шляхом реконструкції діючих та спорудження нових гідроелектростанцій. Обсяг додатково виробленої електроенергії (у середньобагаторічному обчисленні) збільшиться на 4,8 млрд. кВт·год.

Геотермальна енергетика

Україна має значний ресурс геотермальної енергії, що становить 27,3 млн. куб. метрів на добу гарячої води. Річний теплоенергетичний потенціал країни становить понад 400 млн. Гкал, а енергетичний еквівалент придатного до освоєння технічного потенціалу - 12 млн. тонн умовного палива. Набагато більшими є ресурси тепла сухих гірничих порід, освоєння яких тільки розпочинається.

Економічно доцільними для використання є ресурси низькопотенційної теплоти природного та техногенного походження. Ресурси акумульованої в навколишньому природному середовищі низькопотенційної теплоти, що можуть використовуватися у теплонасосних системах теплопостачання, перевищують існуючі та перспективні потреби в тепловій енергії.

Вторинні енергетичні ресурси

На сьогодні майже повністю використовується потенціал вторинних ресурсів димових газів та скидного енергетичного потенціалу технологічних процесів (для опалення), що призводить до значної економії традиційних видів палива та коштів, а також дає можливість вилучати хімічні елементи та виробляти, зокрема, сірчану кислоту, що поліпшує екологічну ситуацію навколо відповідних підприємств.

На деяких шахтах Донбасу встановлені когенераційні установки з утилізації супутнього газу (метану) за рахунок дегазації вугільних пластів. Такий газ використовується також і для заправки автомобілів. Зазначений напрям має значні перспективи розвитку.

Річний енергетичний потенціал альтернативних видів палива (доменний, коксовий, конверторний, сланцевий газ, супутній газ нафтових родовищ, газ (метан) вугільних родовищ) на даний час становить 12 млн. тонн умовного палива (показник визначений орієнтовно до 2015 року).

Біоенергетичні ресурси і технології

На сьогодні біомаса як паливо використовується в обсязі лише близько 1 млн. тонн умовного палива, тому значна кількість біомаси, придатної для виробництва енергії, знищується або вивозиться на звалища. Сумарні ресурси основних видів біомаси, придатної для енергетичного використання, за сучасних обсягів господарської діяльності в Україні становлять близько 20 млн. тонн умовного палива на рік.

Ресурси торфу поновлюються в обсягах 1,5-1,7 млн. тонн на рік завдяки приросту біомаси болотної рослинності. На сьогодні в Україні є технічне оснащення для видобутку торфу (2,1 млн. тонн на рік) та виробництва брикетного торфу (700 тис. тонн на рік). Обсяг використання торфу на енергетичні цілі (торф використовується також як органічне добриво в сільському господарстві та декоративному рослинництві) може становити до 2030 року до 10 млн. тонн на рік.

Пріоритетами розвитку біоенергетики є створення котелень для спалювання відходів деревини, соломоспалюючих котелень, електростанцій з використанням біогазу звалищ, дооснащення існуючих теплових електричних станцій для спалювання побутових та промислових органічних відходів.

Основним джерелом інвестицій в біоенергетиці є власні кошти підприємств та екологічних фондів у разі забезпечення стимулюючих тарифів на енергію та реалізації жорсткої екологічної політики.

Виробництво біопалива

В Україні останнім часом різко збільшилися площі під ріпаком для виробництва біопалива, проте не створено потужностей для власної переробки такої сировини. Надмірна експлуатація сільськогосподарських земель за рахунок розширення площ під технічними культурами може призвести до вичерпаності їх потенціалу та втрати родючості ґрунтів.

У зв'язку з цим необхідно забезпечити застосування технологій відновлення родючості ґрунтів, зокрема шляхом використання на сидеральні добрива повторних посівів ріпаку.

Основними напрямами розвитку та стимулювання використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива є:

забезпечення розвитку малої гідроенергетики на малих річках для задоволення місцевих енергопотреб;

забезпечення розвитку вітроенергетики, в тому числі малої потужності, для задоволення потреб в енергії сільської місцевості та гірських районів;

забезпечення розвитку сонячної енергетики за новітніми технологіями з використанням кремнієвих сонячних батарей;

використання в промисловості та житлово-комунальному господарстві теплових насосів;

утилізація та використання супутніх промислових газів та тепла;

пошук екологічно безпечних та економічних технологій використання газогідратів Чорного моря;

вдосконалення та розповсюдження виробництва рідкого біопалива і біогазу, зокрема з відходів сільського та лісового господарства, побутових та промислових органічних відходів, а також інших альтернативних видів палива, у тому числі з використаної пластикової тари;

створення комплексної електронної (комп'ютерної) карти для забезпечення оптимального розташування потужностей з виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива з урахуванням всіх соціально-економічних факторів;

розроблення у розрізі регіонів загальнодержавного балансу паливно-енергетичних ресурсів з урахуванням відновлюваних джерел енергії за об'єктами, що підключені до об'єднаної енергетичної системи України;

будівництво та реконструкція електричних мереж, пристанційних вузлів та підстанцій для приєднання об'єктів відновлюваної енергетики до об'єднаної енергетичної системи України;

будівництво та введення в експлуатацію гідроагрегатів гідроелектростанцій і гідроакумулюючих електростанції, що використовуються як маневрові потужності;

створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення інвестицій у сферу розвитку виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

вдосконалення нормативно-правової бази щодо стимулювання використання у промисловості енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

популяризація, проведення інформаційно-роз'яснювальної та освітньої роботи з визначення переваг використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Промисловість

Промисловість є основою національної економіки, забезпечує 80 відсотків експорту товарів і 23,5 відсотка валової доданої вартості, в ній працює 17 відсотків осіб, зайнятих в національній економіці, сконцентрована чверть основних засобів. За всієї складності ситуації промислове виробництво є одним з основних джерел оплати праці найманих працівників, прибутків підприємців, податкових і валютних надходжень до державного бюджету. Тому визначальними для стану національної економіки і стандартів життя громадян стають рівень, тенденції та перспективи промислового розвитку.

Параметри розвитку і галузева структура промисловості формують інвестиційний потенціал і визначають спрямованість науково-технологічного розвитку країни.

Технологічна структура промисловості не відповідає сучасним вимогам. Домінуюче місце у промисловому комплексі країни займає добувна та переробна промисловість. Тому просте відтворення наявної технологічної бази не зможе забезпечити Україні довгострокового економічного зростання і підвищення конкурентоспроможності виробництва.

Залишається неефективною галузева структура промислового виробництва, більш як дві третини загального обсягу промислової продукції припадає на галузі, що виробляють сировину, матеріали та енергетичні ресурси, тобто продукцію проміжного споживання, яка має високу енерго- і матеріаломісткість та низьку ефективність для забезпечення валової доданої вартості. Частка соціально орієнтованої продукції становить 20 відсотків загального обсягу промислового виробництва і має тенденцію до зниження. Майже зникає легка промисловість. Галузь машинобудування, хоча і прискорила темпи розвитку, але її частка у структурі промисловості майже у 2-3 рази є нижчою за рівень, що мають розвинуті країни, і тому вона поки що не може бути лідером інноваційно-інвестиційного розвитку економіки.

Орієнтація вітчизняної промисловості переважно на потреби експорту робить національну економіку в цілому надзвичайно залежною від кон'юнктури зовнішнього ринку, стримує розвиток внутрішнього ринку.

Вітчизняне промислове виробництво забезпечує лише дві третини товарних ресурсів, що надходять на внутрішній ринок. Інша третина ресурсів має імпортне походження.

Значною проблемою залишається створення і використання досягнень науково-технічного прогресу. Вітчизняні промислові підприємства не змогли до цього часу повною мірою використати передові, зокрема енергоефективні, технології, щоб закласти основи національної енергетичної безпеки держави.

Останнє десятиліття було періодом реалізації неефективної інвестиційно-інноваційної політики, незбалансованої конкурентної політики та відчутного негативного впливу монополізму.

Тому промисловість перебуває у складному становищі. Середній вік працівників на промислових підприємствах перевищує 50 років. Знос основних засобів становить 50-90 років, а строк експлуатації обладнання - 20-40 років (за максимально ефективної норми дев'ять років). Нове обладнання практично є імпортованим. Інноваційні технології впроваджуються в основному у високотехнологічних галузях, зокрема в атомній енергетиці, ракетно-космічній галузі, авіабудуванні.

Загалом промисловість залишається технологічно відсталою, інституційно нерозвинутою, надто вразливою до кон'юнктурних коливань на світовому ринку. Необхідність структурного оновлення зумовлена орієнтацією обраної моделі розвитку національної економіки на інноваційний розвиток та міжнародну економічну інтеграцію.

Відтворення промисловості

Основним завданням є відтворення вітчизняного промислового комплексу шляхом його структурної перебудови і масштабної системної модернізації виробництва відповідно до сучасних вимог науково-технічного прогресу та постіндустріального розвитку. Галузева структура національної економіки має наблизитися до стандартів розвинутих держав світу.

Оновлена промисловість одночасно дасть можливість забезпечити розвиток інших галузей національної економіки - сільського господарства, транспорту, будівництва тощо.

Напрямами структурної модернізації промисловості є:

відновлення пропорційного розвитку національної економіки, забезпечення провідної ролі промисловості, повномасштабного розвитку внутрішнього ринку шляхом постачання вітчизняної техніки, технологій, сировини, проміжної та кінцевої продукції;

нарощування експортного потенціалу, пріоритетний розвиток вітчизняних підприємств - експортерів продукції високого ступеня переробки та виробників імпортозамінної продукції;

здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток наукоємних галузей, збереження та розвиток інтелектуального та науково-технічного потенціалу;

створення замкнених циклів виробництва інноваційної продукції у базових галузях національної економіки;

підвищення ефективності та конкурентоспроможності промисловості, зокрема її державного сектору;

участь вітчизняних підприємств і організацій у проектах міжнародної кооперації;

створення інноваційної продукції у наукоємних галузях для утвердження міжнародного іміджу України;

диверсифікація галузей промисловості, розширення номенклатури кінцевої продукції високої якості;

забезпечення програмного управління, розвитку інформаційного сектору для обслуговування промислових підприємств;

запровадження постійного моніторингу внутрішнього ринку споживчих та інвестиційних товарів та розроблення плану заходів із розширення пропонування вітчизняних виробників на таких ринках;

вдосконалення системи державної підтримки розвитку промисловості, зокрема на засадах державно-приватного партнерства, спрямованого на підвищення технічного рівня технологічних процесів.

За таких умов модернізацію галузей промисловості, орієнтованих на кінцевого споживача, можливо провести високими темпами і забезпечити швидку окупність інвестицій з метою подальшого залучення капіталу на довгостроковий період для розвитку інших галузей.

Гірничо-металургійний комплекс

Гірничо-металургійний комплекс включає чорну та кольорову металургію, гірничорудну промисловість, коксохімічні заводи та ряд обслуговуючих галузей.

Зазначений комплекс займає основне місце в національній економіці, забезпечуючи третину промислового виробництва та близько 40 відсотків експортної виручки, однак він перебуває в зоні серйозних ризиків, зокрема таких, як:

низький рівень внутрішнього споживання та експортна залежність (експортується 80 відсотків виробленої продукції чорної металургії);

ординарний сортамент виробництва металопрокату з високою часткою товарних напівфабрикатів (частка заготовки та слябів у експорті становить 50 відсотків);

технічна і технологічна відсталість, висока ресурсо- та енергозатратність (26,2 відсотка сталі все ще плавиться в мартенах, на машинах безперервного лиття заготовок розливається лише 48,5 відсотка сталі за середніх показників у світі відповідно 3,6 і 88,1 відсотка).

За таких умов першочерговими завданнями є:

технічна і технологічна модернізація існуючих виробництв, що дасть змогу знизити викиди шкідливих речовин, витрати сировини та енергоресурсів і підвищити ефективність металургійного виробництва;

вдосконалення технологій видобутку та збагачення залізорудної сировини, а також видобутку коксівного вугілля у пластах малої потужності з метою підвищення якості металургійної сировини насамперед агломерату та коксу;

перехід у металургійному виробництві на альтернативні види палива, зокрема активне запровадження технології пиловугільного вдування в доменному виробництві;

налагодження виробництва металопродукції вищих технологічних переділів з більшою доданою вартістю, що імпортується, зокрема сталевих прутків з високоякісної конструкційної сталі для машинобудування, плоского прокату з покриттям (оцинкованого та плакованого), автомобільного листа;

створення високоефективних підгалузей легуючих (кольорових), рідкісноземельних, рідкісних і благородних металів.

Подолання ризиків та розв'язання зазначених завдань можливо забезпечити шляхом реалізації державної політики в таких напрямах:

розвиток внутрішнього ринку. Національна економіка характеризується високою зношеністю основних фондів, тому розвиток внутрішнього ринку металопрокату необхідно забезпечити шляхом модернізації інфраструктури та заміни зношеного металофонду обсягом 350 млн. тонн. З огляду на масштабність проблеми її розв'язання потребує впровадження механізму інфраструктурного оновлення та розроблення відповідної державної програми;

модернізація виробництва та впровадження сучасних екологічних стандартів. Державне стимулювання процесів модернізації здійснюється шляхом здешевлення інвестиційних ресурсів і державного фінансування науково-дослідних робіт із захисту навколишнього природного середовища, ресурсо- та енергозбереження.

Проблеми гірничо-металургійного комплексу слід розв'язувати разом із завданнями розвитку інших галузей реального сектору національної економіки, оскільки модернізація металоємних галузей промисловості, агропромислового і транспортного комплексу, пожвавлення внутрішнього ринку повинні сприяти зростанню обсягів виробництва і споживання металопродукції. Такий підхід дасть змогу скоротити експорт більш дешевої металопродукції низького рівня та підвищити конкурентоспроможність металургійної галузі в цілому.

Хімічна і нафтохімічна промисловість

Хімічна і нафтохімічна промисловість є однією з найважливіших галузей, без продукції якої сьогодні не обходиться жодна галузь національної економіки та домогосподарство.

Україна має потужну сировинну базу природного та техногенного походження. Основною сировиною для хімічної промисловості є сірка, каїніт, ільменіт, бішофіт та розчини солей. До критичного імпорту первинної хімічної сировини належать природний газ, каучук, фосфорити, продукти нафтопереробки і органічного синтезу. Крім того, хімічною сировиною є кам'яне та буре вугілля, лігніти, відходи чорної та кольорової металургії, харчової та деревообробної промисловості, продукція сільського господарства.

Ступінь залежності галузі від імпорту сировини становить 75 відсотків. Основну номенклатуру хімічної продукції становлять аміак, карбамід, сірчана кислота, каустична та кальцинована сода. На експорт постачається до 70 відсотків виробленої хімічної продукції. Обсяги імпорту хімічної продукції вдвічі перевищують обсяги її експорту, різниця між обсягами імпорту і експорту свідчить про наявність потенціалу галузі з метою створення умов для імпортозаміщення.

Галузь майже повністю приватизована, однак у сучасних економічних умовах потребує спеціальної державної підтримки. В державній власності залишилися в основному галузеві науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади та нерентабельні підприємства (банкрути або ті, що перебувають на межі банкрутства).

Основними напрямами подальшого розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості є:

переорієнтація на потреби внутрішнього ринку і реалізація активної політики створення імпортозамінного виробництва (хімічної сировини та готової продукції);

інтенсифікація процесів переробки базової хімічної продукції у кінцеву товарну продукцію виробничого та побутового призначення, нарощування випуску продукції з більшою часткою доданої вартості;

забезпечення випереджального розвитку підприємств, що випускають хімічну продукцію для сільського господарства, харчової та переробної промисловості;

впровадження інновацій у традиційні технологічні процеси;

вдосконалення лабораторної та конструкторської бази;

створення нових технологій і товарів з більш високими якісними характеристиками і властивостями, використання наукових досягнень у сфері нанотехнологій, наноматеріалів і композитних матеріалів, відтворення сектору малотоннажної хімії (для потреб машинобудування);

поступове (з будівництвом нових підприємств) виведення з експлуатації екологічно небезпечних і шкідливих виробництв, морально застарілого та фізично зношеного обладнання з одночасним впровадженням нових маловідходних, ресурсозберігаючих та екологічно прийнятних технологій, що здатні забезпечити селективність перетворень хімічної сировини у цільові продукти;

створення та впровадження робототехніки у складних технологічних, трудоємних та шкідливих для здоров'я обслуговуючого персоналу процесах виробництва.

Фармацевтична промисловість

Фармацевтична промисловість займає провідне місце в національній економіці, оскільки є важливим сегментом внутрішнього ринку, забезпечує національну і оборонну безпеку країни, відрізняється великою наукоємною і розвинутою кооперацією. Фармацевтична промисловість включає в себе виробництво лікарських засобів та виробів медичного призначення, їх оптову і роздрібну торгівлю, спеціалізоване зберігання і розподіл (дистрибуцію) за допомогою налагодженої збутової мережі (аптеки, аптечні пункти тощо).

Протягом останніх років галузь демонструє стійку тенденцію до зростання, при цьому збільшується частка більш дорогих нових препаратів. Виробництво лікарських засобів в Україні здійснюють 119 суб'єктів господарської діяльності, серед яких 22 виробники, що займалися виробництвом лікарських засобів ще за часів Радянського Союзу.

Фармацевтичні компанії України виробляють лікарські засоби майже в усіх формах (твердих, рідких, м'яких тощо) як нестерильних, так і стерильних. Основними групами лікарських засобів є серцево-судинні препарати, анальгетики, вітаміни, антибіотики, засоби для лікування респіраторної та ендокринної систем, шлунково-кишкового тракту.

Фармацевтичні субстанції в Україні виробляють 28 зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності. Більшість субстанцій імпортуються з Китаю, Німеччини, Індії, Росії, США та інших держав.

Із зареєстрованих лікарських засобів 34 відсотки є препаратами вітчизняного виробництва (у вартісному вираженні приблизно 30 відсотків), решта - іноземного виробництва.

Основними завданнями для вітчизняних виробників фармацевтичної продукції є:

покращення якості і розширення асортименту лікарських засобів;

розширення вітчизняного виробництва лікарських засобів з метою збільшення їх частки на внутрішньому ринку;

розширення співпраці з виробниками аналогічної продукції країн ЄС;

створення спільних підприємств та альянсів, проведення спільного маркетингу і просування продукції, перенесення виробництва безрецептурних препаратів до України;

збереження наукової бази власного фармацевтичного виробництва, її адаптація до сучасних вимог фармакологічного ринку;

залучення інвестицій у вітчизняну фармацевтичну промисловість;

посилення контролю з метою унеможливлення ввезення на митну територію України, виробництва та реалізації фальсифікованої та неякісної фармацевтичної продукції, а також сировини для її виготовлення;

розширення клінічних випробувань нових лікарських засобів та виробів медичного призначення;

посилення відповідальності виробників та імпортерів за якість лікарських засобів та виробів медичного призначення, що постачаються для реалізації на внутрішньому ринку;

спрощення механізму перереєстрації лікарських засобів та виробів медичного призначення і вдосконалення порядку маркування фармацевтичної продукції.

Основною мотивацією створення провідними іноземними компаніями фармацевтичних виробництв в Україні має бути не проникнення на ринок України, а експорт фармацевтичної продукції на зовнішній ринок.

Збереження наукової бази, утворення спеціалізованих підприємств, а також залучення іноземних інвестицій у розвиток фармацевтичної промисловості створить довгострокову основу для підвищення її конкурентоспроможності і сприятиме диверсифікації експорту продукції вітчизняного виробництва.

Крім того, приведення основних технічних вимог у відповідність з вимогами ЄС забезпечить захист вітчизняного виробника фармацевтичної продукції від конкуренції з виробниками низькоякісної фармацевтичної продукції.

Машинобудування

Машинобудування є однією з найбільш важливих, потужних і перспективних галузей промисловості, яка забезпечує комплексну механізацію, автоматизацію та роботизацію трудомістких процесів виробництва. Рівень розвитку машинобудування є одним з показників економічного і промислового розвитку держави, що обумовлює науково-технічний прогрес як власних підприємств, так і підприємств усіх галузей промисловості. Машинобудування відіграє визначальну роль у створенні і розвитку матеріально-технічної бази внутрішнього виробництва шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу і вдосконалення насамперед техніки і технологій. Галузь характеризується високою концентрацією виробництва.

Машинобудівний комплекс нараховує 20 спеціалізованих галузей, в тому числі 58 підгалузей, створених згідно з потребами національної економіки. На сьогодні до його складу входить понад 1600 підприємств з виробництва авіаційної, ракетно-космічної техніки, морських і річкових суден, машин і обладнання для галузей важкої, легкої і харчової промисловості, сільського господарства, транспортного і дорожнього машинобудування, електротехніки та апаратури загального і спеціального призначення, побутової техніки та електропобутових приладів тощо. За загальною номенклатурою вітчизняного машинобудування нараховувалося сотні тисяч найменувань продукції. Раніше машинобудування забезпечувало понад 30 відсотків загального випуску промислової продукції, призначеної в основному для загальносоюзного ринку, сьогодні (за рахунок структурних зрушень та скорочення виробництва) його питома вага знизилася до 12,3 відсотка. У структурі експорту товарів частка промислової продукції становила понад 30 відсотків, сьогодні - 17 відсотків.

У машинобудуванні сконцентровано близько 15 відсотків основних засобів промисловості і понад 600 тис. працюючих. Знос обладнання становить в середньому за галуззю понад 80 відсотків. Більше 90 відсотків підприємств загального та спеціального машинобудування є акціонерними товариствами. У державній власності залишилися переважно підприємства, що мають стратегічне значення для національної економіки і безпеки, які теж потребують залучення інвестицій і ефективного менеджменту.

Більшість підприємств машинобудування перебуває у депресивному стані. Крім того, вступ України до СОТ значно звужує можливості вітчизняного машинобудування, оскільки згідно із зобов'язанням Україна відмінила ввізне мито на ряд видів продукції машинобудування.

Незважаючи на руйнівну кризу, галузь ще зберігає свій потенціал і намагається адаптуватися до нових умов господарювання та освоєння нових промислових ринків. На сьогодні в окремих сегментах світового машинобудування Україна може успішно конкурувати з іноземними виробниками як за ціною, так і за якістю продукції. У багатьох галузях машинобудування (сільгоспмашино-, автомобіле- і приладобудування тощо) має місце поширення технологій "викруткової збірки".

Однією з головних умов модернізації національної економіки, переходу до нової (постіндустріальної) стадії розвитку є інноваційна діяльність, в цьому головну роль має відігравати вітчизняне машинобудування. Науковими дослідженнями і розробками в галузі займаються 168 організацій. Саме на розвитку машинобудування мають бути сконцентровані зусилля вітчизняних підприємств різних галузей, академічних та галузевих науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро, створені і впроваджені нові техніка і технології. На сьогодні понад 50 вищих навчальних закладів мають базу з підготовки фахівців для машинобудування і металообробки.

На даний час для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного машинобудування необхідно створити потужні національні науково-виробничі структури, що здатні інтегруватися до міжнародних виробничих структур. В Україні такі структури відсутні, тому держава залишається на узбіччі світового науково-технічного прогресу. Найбільше знизився рівень сільськогосподарського машинобудування, електронної промисловості, транспортного машинобудування, приладо- та верстатобудування.

У той же час більшість підгалузей машинобудування і оборонно-промислового комплексу є перспективними, мають потужний науково-технічний, освітній та виробничий потенціал. Проте вони утворювалися для роботи в умовах виробничої кооперації певної спрямованості і залежать насамперед від державної економічної внутрішньої та зовнішньої політики. Завданням держави є відтворення діяльності машинобудівного комплексу на максимально можливому рівні.

У машинобудуванні індекс промислової продукції за 2009 рік становив 55,1 відсотка, таке падіння ще досі не вдалося подолати.

Основними напрямами розвитку машинобудування є:

для добувної промисловості

створення сучасних машин, механізмів та обладнання для підземних робіт у вугільних шахтах з метою автоматизації важких трудоємних процесів та підвищення безпеки гірничих робіт, зокрема робіт на тонких пластах;

створення разом із стратегічними інвесторами вітчизняної установки для буріння дегазаційних свердловин, що забезпечить ефективну дегазацію вугільних пластів та дасть змогу розв'язати проблему безпеки під час виконання видобувних робіт;

створення установок плазмового буріння свердловин для відділення залізної руди міцних порід та комбайнів з метою проведення виробіток із застосуванням електрофізичних та механічних способів руйнування міцних порід тощо;

удосконалення бурового, нафтогазопромислового, нафто- і газотранспортного обладнання, будівельної техніки, систем технологічного зв'язку та систем автоматизації управління виробничими процесами на основі новітніх наукових та технологічних досягнень як вітчизняної, так і світової науки і промисловості;

випуск машин та обладнання для видобутку вуглеводнів у інших державах з урахуванням гірничо-геологічних та інших характеристик і особливостей їх родовищ;

для енергетичного машинобудування

створення і освоєння виробництва нових турбоагрегатів для реакторів ВВЕР на умовах міжнародної кооперації;

створення турбоагрегатів на дисоціюючих газах, маневреного обладнання на органічному паливі, обладнання для акумулювання теплової енергії та стиснутого повітря, для електромагнітного акумулювання енергії із застосуванням низьких температур, для отримання водню із закачуванням його у сховища;

створення умов для розвитку гідроенергетичних машин і обладнання для гідроелектростанцій, в тому числі для малої гідроенергетики, вітроенергетики, сонячних колекторів, енергетичного обладнання для розвитку відновлюваної енергетики;

підвищення надійності енергетичних машин і обладнання, їх економічності, екологічних характеристик, маневреності тощо;

для електротехнічної галузі

випереджальний розвиток силової електроніки, розширення продуктового ряду силових перетворювачів для електротранспорту, металургії, енергетики, будівельної індустрії, машинобудування та інших виробництв на основі електронних технологій з урахуванням розроблень провідного у зазначеній сфері Інституту електродинаміки Національної академії наук та інших наукових закладів;

організація випуску більш потужних трансформаторів, автотрансформаторів для ліній електропередачі постійного та змінного струму напругою 1150-2500 кВ;

розвиток високовольтної апаратури, що має бути пов'язаний з підвищенням основних технічних параметрів, експлуатаційної надійності і довговічності, зменшенням маси та габаритів, створенням комплексних апаратів, які суміщають кілька функцій тощо;

для металургійної промисловості

створення високопродуктивних агломераційних машин та аглокомплексів;

вдосконалення котлів-утилізаторів для установок гасіння коксу;

підвищення екологічних характеристик коксових батарей, оснащених автоматизованим обладнанням для утилізації пилу, газу, тепловипромінювання;

вдосконалення доменного та сталеливарного виробництва з метою отримання високоякісного металу (чавуну, сталі необхідного сортаменту) для потреб машинобудування з повною автоматизацією технологічних процесів, а також з метою екологізації основного виробництва металургійного комплексу тощо;

для транспортної галузі

освоєння випуску транспортних засобів за сучасними технологіями на умовах міжнародної виробничої кооперації;

для хімічної та нафтохімічної промисловості

удосконалення типового та спеціального технологічного обладнання, апаратури для хімічної та нафтохімічної промисловості, а також хімічних процесів в інших галузях промисловості, зокрема металургійній, вугільній, нафтовій, цукровій, легкій, за новими типорозмірами і найбільш високими техніко-економічними показниками шляхом підвищення робочих параметрів, швидкості хімічних реакцій, тисків, коефіцієнтів тепло- та масообміну, температур, а також поліпшення гідро- і аеродинамічних характеристик обладнання, що дасть змогу зменшити габарити, питому металоємність (зокрема за рахунок впровадження нових видів хімічно стійких матеріалів та покрить, що не піддаються корозії) за умови одночасного підвищення продуктивності;

для сільського господарства

збереження та забезпечення прогресивного розвитку галузі, зокрема на умовах міжнародної кооперації, з урахуванням нових вимог щодо підвищення надійності, потужності і продуктивності техніки та обладнання для агропромислового комплексу; стимулювання експорту сільськогосподарської техніки; здешевлення кредитів для сільськогосподарських товаровиробників для закупівлі вітчизняної техніки; організація сервісного обслуговування та ремонту техніки; сприяння локалізації виробництва техніки в Україні не менш як 80 відсотків її загального обсягу; підвищення якісних характеристик вітчизняної техніки; підготовка інженерних та робітничих кадрів;

для легкої, харчової промисловості та торгівлі

організація випуску нових видів технологічного та допоміжного обладнання для легкої, харчової промисловості та торгівлі, зокрема холодильного обладнання;

підтримка розвитку перспективного верстатобудування з використанням цифрових інформаційних технологій, компресоробудування та виробництва вакуумної техніки, зварювальної техніки, зокрема автоматів та напівавтоматів для дугового та інших видів зварювання, інструментального оснащення, виготовлення приладів, засобів автоматизації, роботизації та систем управління детермінованими технологічними процесами тощо.

Особливого значення в якісному конкурентному розвитку машинобудування та всіх інших галузей національної економіки має набути силова електроніка. Виведення України на інноваційний шлях розвитку, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, розв'язання проблем енергозбереження, технологічного переозброєння галузей економіки мають ґрунтуватися на розширеному та прискореному впровадженні пристроїв силової електроніки різноманітного функціонального призначення.

За умови активного використання силової електроніки нового покоління в Україні необхідно довести рівень використання енергії у перетвореному вигляді до 80 і більше відсотків (рівень передових країн світу).

Це дасть можливість забезпечити:

скорочення щорічного споживання електроенергії на 10 відсотків, а з урахуванням повної енергоємності продукції - до 15 відсотків;

економію значних обсягів важливих природних ресурсів (до 20 відсотків нафти та газу за умови видобування та перекачування, 5-8 відсотків природного газу під час виробництва аміаку, на 5-10 відсотків знизити витрати води в сільському та комунальному господарстві тощо);

зменшення техногенного навантаження на навколишнє природне середовище шляхом пропорційного зменшення викидів у технологічних процесах та створення на основі перетворювачів електроенергії високоефективних систем вловлювання та очищення шкідливих викидів;

підвищення питомої ваги в інвестиціях наукоємних галузей шляхом використання приладів електроніки та точного машинобудування, зниження частки сировинних галузей;

прискорення електрифікації соціальної сфери, комунально-побутового господарства, підвищення рівня комфортності побутових умов та енергозабезпечення домогосподарств, задоволення потреб фермерських господарств у пристроях малої механізації.

Пріоритетами використання перетворювачів електроенергії є паливно-енергетичний та агропромисловий комплекси, металургія, транспорт та інші галузі. Для забезпечення розвитку галузей необхідна державна підтримка вітчизняного товаровиробника з розробленням нормативно-правової бази щодо використання та виготовлення продукції силової електроніки.

Електронна промисловість на даний час перебуває у скрутному становищі, оскільки більшість виробництв галузі зруйновано. Інноваційна політика держави повинна спрямовуватися на відновлення радіоелектронної промисловості і створення власної елементної бази, що дасть змогу знизити залежність підприємств вітчизняного машинобудування від імпорту.

Основними пріоритетами розвитку електронної промисловості є:

впровадження надвисокочастотної електроніки;

створення радіаційно стійкої електронної компонентної бази;

розроблення мікросистемної техніки та мікроелектроніки;

створення електронних матеріалів і структур;

розроблення технології створення радіоелектронних систем і комплексів;

створення на умовах виробничої кооперації з іншими галузями експериментальних виробництв з випуску роботизованої техніки;

відновлення радіотехнічної промисловості та засобів зв'язку на новітній технологічній основі;

створення інформаційних систем для прийняття управлінських рішень.

Це дасть змогу задовольнити потреби галузей промисловості, розробити власну елементну базу, зокрема для створення стратегічно важливої апаратури і систем та застосування інформаційних технологій у виробничих системах, медицині та інших сферах.

Авіаційна промисловість

Україна належить до небагатьох країн світу, що володіють повним циклом (макротехнологією) створення авіаційної техніки, і займає провідне місце на світовому ринку в секторі транспортної та регіональної пасажирської авіації. За рівнем розвитку літакобудування Україна належить до найбільш розвинутих держав. Таку промисловість мають п'ять - шість держав, які застосовують високі технології. Деякі моделі літаків типу Ан випереджають аналогічні світові зразки на три - чотири роки. Літакобудування є однією з найбільш прибуткових і в той же час найбільш капіталоємних галузей машинобудування.

Галузь нараховує понад 60 підприємств, на які припадає близько 25 відсотків зайнятих у машинобудуванні. Основу галузі становлять п'ять великих підприємств, на яких зосереджено дві третини працівників галузі. Потенціал авіаційної промисловості дає змогу збільшувати обсяги розроблень і виробництва авіаційної техніки, зокрема регіональні пасажирські та транспортні літаки, авіаційні двигуни та агрегати, бортове радіоелектронне обладнання, орієнтоване на використання супутникових систем зв'язку, навігації та спостережень, вертольоти та літальні апарати малої авіації, зокрема безпілотні.

Перспективним розробкам галузі необхідно забезпечити першочерговий розвиток. До них сьогодні можна віднести літаки типу Ан-70, Ан-124, Ан-148, Ан-140, Ан-74, Ан-38 та їх модифікації, серійне виробництво їх двигунів Д-27, Д-18Т четвертої серії, АІ-450, АІ-222-25, ВК-2500, український вертоліт. Важливо продовжувати розроблення і впровадження авіаційної техніки для подальшого розвитку галузі. До авіабудування України виявляють інтерес російські, європейські та китайські інвестори.

Основними проблемами галузі є зниження науково-технічного і технологічного потенціалу авіаційної промисловості та її відставання від розвинутих держав. Необхідно оновити 80 відсотків виробничих потужностей, насамперед на заводах із серійним випуском продукції. Існує роз'єднаність розробників, виробників та баз технічного обслуговування і ремонту авіаційної техніки.

Відбувається погіршення вікової структури кадрового потенціалу галузі, що загрожує її перспективам. Крім того, динамічному розвитку авіабудування заважає дефіцит фінансових ресурсів, а також залежність більш як на 70 відсотків від імпорту сировини та комплектувальних виробів, зниження рівня використання потенціалу виробничої кооперації з Росією. У зв'язку із зменшенням обсягів виробництва у зазначеній сфері (за останні роки кількість замовлень зменшилася на чверть - іноземні фірми витісняють Україну не тільки із світового ринку, але і з ринку СНД, який на даний час має значні перспективи розвитку - пасажирообіг у країнах СНД у 6-10 разів менший, ніж у США та Канаді) необхідно розвивати співробітництво з Росією.

Основними стратегічними напрямами розвитку галузі є:

розширення продуктового ряду з урахуванням впливових факторів в рамках СОТ;

створення необхідних умов для технічного переоснащення підприємств галузі;

модернізація науково-лабораторної бази вищих навчальних закладів авіаційного профілю, зміцнення їх науково-педагогічного складу і формування державного замовлення на підготовку фахівців за напрямами авіабудування, авіадвигунобудування, авіаприладобудування та аеронавігація;

підвищення рівня підготовки наукових, інженерно-технічних та робітничих кадрів для підприємств авіаційної промисловості з урахуванням сучасних вимог;

забезпечення модернізації та розвитку стратегічних напрямів виробничого, конструкторського і науково-дослідного потенціалу авіапромислового комплексу, впровадження нових технологій проектування і виробництва авіаційної техніки;

удосконалення системи наукового забезпечення галузі "під продукт", створення сучасних науково-дослідних центрів, здатних забезпечити конкурентні переваги шляхом системного підходу до організації розроблення, виробництва, продажу та післяпродажного обслуговування авіаційної техніки;

забезпечення зростання обсягів виробництва сучасної авіаційної техніки в рамках вітчизняних та міжнародних проектів;

створення умов для інтеграції вітчизняної авіаційної галузі у промислові сфери іноземних держав;

створення перспективного продуктового ряду;

застосування новітніх технологій у цивільному авіабудуванні в кооперації з провідними іноземними фірмами, зокрема з підприємствами Росії;

створення військово-транспортних літаків і вертольотів нового покоління;

створення навчально-тренувального літака і серії безпілотних літальних апаратів, відродження малої авіації багатофункціонального господарського призначення;

просування української авіатехніки на зовнішні ринки, зокрема її постачання за лізингом у рамках військово-технічного співробітництва і кредитування експортних операцій;

підвищення ефективності роботи галузі шляхом корпоратизації та приватизації об'єктів державної власності, створення крупних компаній, концентрації в них капіталу із залученням іноземних інвестицій (поступове скорочення бюджетних витрат під час переходу галузі на самофінансування), збереження з урахуванням специфічних особливостей галузі державного впливу на роботу приватизованих авіаційних підприємств (компаній).

Ракетно-космічна промисловість

Україна, яка входить до сімки космічних держав світу, відома у світі виготовленням ракетоносіїв та космічних апаратів. За радянських часів Україна щороку випускала до 100 бойових стратегічних ракет.

Проблема галузі полягає у невідповідності потенціалу ракетно-космічної промисловості вимогам сучасного світового космічного ринку, що спричиняє необхідність підвищення науково-виробничого та кадрового потенціалу, а також удосконалення організаційної структури галузі.

Організаційна перебудова повинна бути пов'язана з виділенням та об'єднанням спеціалізованих виробництв. Так, на державному підприємстві "Виробниче об'єднання "Південмаш" тільки 14 відсотків загального виробництва припадає на космічний комплекс. Виділені виробництва необхідно об'єднати у спеціалізовані холдингові компанії, що дасть можливість пришвидшеними темпами оновити галузь.

Між Україною та США існує договір про запуск комерційних супутників з використанням українських ракетоносіїв. Такі договірні відносини із США мають тільки Росія та Китай (співробітництво із США має велике значення для нашої держави, оскільки вони контролюють виробництво 80 відсотків космічних апаратів у світі). Продукція і послуги вітчизняної космічної промисловості користуються попитом на світовому ринку.

Найбільш висока конкуренція спостерігається на ринку комерційного запуску космічних апаратів. Сьогодні користуються попитом переважно супутники зв'язку та телекомунікаційних послуг, що пов'язані з наземним терміналом і працюють у системі зв'язку. Крім того, існує попит на послугу запуску супутників, надання послуг із спостереження за ними із Землі.

Українські та російські супутники Землі поступаються якістю супутникам, створеним високорозвинутими державами, але Україна і Росія можуть конкурувати з ними у запуску супутників (виведення їх на орбіту Землі).

Основними напрямами розвитку галузі є:

розширення ринку надання послуг з виведення на орбіту космічних апаратів;

реалізація міжнародного українсько-бразильського проекту "Циклон-4" з надання пускових послуг з космодрому "Алкантара";

відновлення пусків ракетоносіїв за міжнародним проектом "Морський старт";

розширення співробітництва з Росією згідно з проектом "Наземний старт";

відновлення реалізації проекту з надання пускових послуг з використанням ракетоносія "Дніпро";

створення сучасних ракетоносіїв та ракетних двигунів для іноземних держав, зокрема згідно з проектами "Таурус" та "Вега";

створення при Кабінеті Міністрів України інформаційно-аналітичного центру з використання космічних технологій дистанційного зондування Землі для виконання господарських завдань з дослідження стану сільського та лісового господарства з природоохоронною метою тощо.

Суднобудівна промисловість

Суднобудівна промисловість була однією з основних галузей машинобудування України. За роки незалежності вона втратила свою роль і значущість для економіки і оборони держави. Сучасні проблеми розвитку суднобудівної галузі зумовлені структурними диспропорціями, що відбулися у попередні роки. Галузь втратила престижність на світовому ринку і внаслідок відсутності замовлень скоротила обсяги суднобудування.

Україна, яка має значний досвід будівництва військових кораблів і цивільних суден різного призначення, повинна, по-перше, зберегти потенціал галузі і, по-друге, забезпечити їй якісно новий розвиток. Держава сприятиме завантаженню потужностей та створенню умов для розвитку вітчизняних суднобудівних підприємств, що у подальшому дасть змогу розширити портфель замовлень за участю інших держав. Важливо зберегти спеціалізацію суднобудування на майбутнє.

Крім того, Україна в перспективі повинна забезпечити відтворення власного військово-морського, морського торговельного, річкового і риболовецького флоту.

Основними напрямами перспективного розвитку суднобудування є:

створення необхідних правових, організаційних та економічних умов для виробництва суден нового покоління, підвищення їх надійності і рівня технологічного оснащення;

масштабна модернізація і технічне переозброєння підприємств суднобудівної галузі;

створення нових об'єктів науково-виробничої бази суднобудування;

просування інтересів галузі на зовнішньому ринку за державної підтримки, розширення збуту суден в країнах СНД, Близького Сходу, Африки, Латинської Америки;

підготовка до створення суден і плавзасобів спеціального призначення;

удосконалення державного управління розвитком суднобудування, впровадження стратегічного управління (планування), розширення рамок державно-приватного партнерства.

Для реалізації зазначених напрямів доцільно використати досвід Кореї, яка на даний час посідає перше місце у світі з суднобудування.

З метою державної підтримки галузі необхідно вжити заходів до створення економічних умов для стимулювання її розвитку, зокрема шляхом визначення особливостей оподаткування:

операцій із ввезення підприємствами суднобудування на митну територію України устатковання та обладнання, інших товарів, що не виробляються в Україні (або виробляються, але не відповідають вимогам замовників), для власних виробничих потреб;

операцій з постачання результатів інжинірингових, науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт та розробок, які виконуються вітчизняними підприємствами для потреб суднобудівної галузі або за межами митної території України.

Оборонно-промисловий комплекс

Україна має значний потенціал у сфері розроблення і виробництва військової техніки і військової зброї та входить до десятки провідних її експортерів. Обсяг експорту постійно зростає і здійснюється в понад 60 країнах світу. За часів СРСР на Україну припадала третина військово-промислового потенціалу. Тільки у створенні ракет та супутників було задіяно понад 140 підприємств, науково-дослідних інститутів та 200 тис. працівників.

Сьогодні оборонно-промисловий комплекс, що складається із нараховує близько 130 підприємств державної форми власності, має всі можливості для розроблення і виготовлення високоточних наукоємних видів військової техніки та їх складових частин, зокрема для авіа- та кораблебудування, радіолокації, супутникової навігації та електронної протидії, високоточних засобів ураження, броньованої техніки тощо.

Найбільш перспективними є підприємства, що випускають авіаційні двигуни, попит на які на світовому ринку зростає, зокрема на двигуни п'ятого покоління. Серед розробок українських виробників найбільшим попитом на ринку озброєння користуються модернізовані танки, бронетранспортери та зенітно-ракетні комплекси. Залишається стійким попит на запасні складові частини до озброєння і військової техніки, виробленої за часів колишнього СРСР.

Крім того, до конкурентоспроможної продукції належать прилади-акселерометри, датчики тиску та джерела живлення "Ритм", головки самонаведення ракет класу "земля - повітря", аварійні радіобуї, радіолокаційні відповідачі, пасивні станції радіотехнічного контролю, комплекси глушіння радіозв'язку тощо.

Головною метою реформування і розвитку оборонно-промислового комплексу є задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів у сучасних зразках озброєння, військової спеціальної техніки, галузей реального сектору економіки - в інноваційній продукції власного виробництва, а також збільшення обсягів експорту.

Основними напрямами реформування і розвитку оборонно-промислового комплексу є:

створення та запровадження ефективної системи розроблення і виробництва техніки;

удосконалення системи управління комплексом та запровадження ефективного механізму державного регулювання діяльності його суб'єктів;

належне забезпечення всіх стадій життєвого циклу військової техніки та технологічного циклу виробництва;

оптимізація кількісного та якісного складу виробничих, зокрема мобілізаційних потужностей;

диверсифікація підприємств унаслідок безперспективності їх спеціалізації;

створення умов для забезпечення інноваційного розвитку, виробництва конкурентоспроможної на міжнародних ринках озброєнь військової техніки, трансферту військових технологій;

підвищення рівня підготовки наукових, інженерно-технічних і робітничих кадрів;

удосконалення законодавства з питань господарської діяльності суб'єктів комплексу;

впровадження офсетних схем експорту та імпорту військової техніки з подальшим використанням їх як джерел додаткового фінансування розвитку комплексу;

розвиток військово-технічного співробітництва та міжнародної виробничої кооперації.

Легка промисловість

Легка промисловість - комплексна галузь, продукція якої задовольняє потреби населення та інших галузей промисловості (передусім харчової, машинобудування), до якої входять прядіння волокна, ткацтво, оброблення тканин, виробництво виробів з текстилю, виробництво трикотажних та плетених тканин, виробництво виробів з таких тканин, виробництво готового одягу та хутра, виробництво шкіри та шкіряного взуття.

Легка промисловість найбільше постраждала від експансії імпортованих товарів. Частка одягу та білизни, вироблених з вітчизняних тканин за останні шість років скоротилася з 23,5 до 10,7 відсотка, одягу із шкіри, хутра та інших виробів з них - з 81,2 до 12 відсотків, взуття - у 2,2 раза. Проте відтворити її можливо досить швидкими темпами, ураховуючи навіть історичний фактор.

Для легкої промисловості характерна менш виражена порівняно з іншими галузями територіальна спеціалізація, оскільки практично в кожній області є ті чи інші її підприємства.

На даний час на ефективність підприємств легкої промисловості негативно впливає конкуренція з боку товарів легкої промисловості невисокої якості, які імпортуються переважно з азіатських країн з дешевою робочою силою. У 2010 році імпорт з Китаю одягу трикотажного порівняно з попереднім роком збільшився у 2,2 раза, одягу текстильного - в 1,5, інших готових текстильних виробів - в 1,7, взуття - в 1,9 раза, із Туреччини відповідно одягу трикотажного - в 2,7 раза, одягу текстильного - в 1,3, інших готових текстильних виробів - в 1,5, взуття - в 2,3 раза.

Водночас про великий потенціал галузі свідчать значні обсяги (0,7-0,9 млрд. доларів за останні п'ять років) експорту продукції до розвинутих держав, що здійснюється за давальницькою схемою.

З огляду на зазначене необхідно суттєво змінити умови роботи підприємств галузі передусім на внутрішньому ринку з метою якнайповнішого використання їх потенціалу у повному обсязі.

Заходи з розвитку легкої промисловості:

проведення постійного моніторингу внутрішнього і зовнішнього ринку товарів легкої промисловості, використання передового світового досвіду з метою створення умов для ефективного функціонування підприємств легкої промисловості, популяризація вітчизняних товарів;

забезпечення державної підтримки крупних інноваційних проектів з розвитку галузі, передусім у сфері виробництва високотехнологічного обладнання та сучасних матеріалів для легкої промисловості;

залучення національних та іноземних інвесторів;

стимулювання розвитку сировинної та технічної бази легкої промисловості (виробництво відповідних видів продукції сільськогосподарської, хімічної, машинобудівної та інших галузей промисловості);

застосування антидемпінгових та спеціальних заходів насамперед щодо товарів кінцевого виробництва (одягу, взуття тощо) для захисту вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції імпортних товарів легкої промисловості;

реалізація ефективної митно-тарифної політики з метою захисту вітчизняного виробника товарів легкої промисловості відповідно до міжнародних договорів, угод і правил СОТ з одночасною лібералізацією доступу підприємств галузі до сучасного технологічного обладнання та матеріалів, які не виробляються в Україні;

сприяння науково-технічному забезпеченню розвитку галузі, зокрема ергономіці та дизайну, впровадження сучасних технологій з використанням для зазначених цілей податкових пільг;

сприяння розвитку бази підготовки та перепідготовки кадрів, насамперед робітничих, для галузей легкої промисловості, підвищення престижності цих професій;

посилення впливу місцевих органів виконавчої влади на розвиток легкої промисловості.

Розвиток мінерально-сировинної бази

У розвитку внутрішнього виробництва значну роль відіграє його мінерально-сировинна база. За наявних ресурсів Україна посідає одне з провідних місць у світі, що в умовах зростання дефіциту природних ресурсів перетворюється на важливий фактор конкурентоспроможності держави. За більше ніж сто років надмірної експлуатації традиційних корисних копалин відпрацьовано кращу частину розвіданих запасів. Сучасні завдання з подолання сировинної орієнтації економіки потребують забезпечення раціонального надрокористування.

На території України нараховується 97 видів корисних копалин, зареєстровано понад 8 тис. їх родовищ і лише частина з них перебуває на стадії промислового освоєння. Наша держава багата вугіллям, ураном, залізними, марганцевими, титано-цирконієвими рудами та іншими видами рудної сировини, саморідною сіркою, каолінами, графітом, вогнетривкими глинами, нерудною металургійною та хімічною сировиною, мінеральними водами. Є також значні поклади кам'яної солі, цементної сировини, кварцових пісків тощо. Практично в усіх видах мінеральної сировини, за деяким винятком, спостерігається тенденція до скорочення обсягів видобутку та уповільнення темпів нарощення їх розвіданих промислових запасів. Крім того, розвиток гірничодобувних галузей протягом кількох десятиріч характеризувався більш широким залученням до експлуатації родовищ вугілля та руд з відносно низьким вмістом у них корисних компонентів, внаслідок чого зменшувався вихід готового якісного вугілля, а видобуток сирих руд помітно випереджав виробництво товарних.

Розвиток мінерально-сировинної бази гальмується внаслідок наявності таких проблем:

велика кількість родовищ стратегічно важливих корисних копалин перебувають на стадії зменшення обсягу видобутку, а на більшості діючих родовищ вуглеводнів запаси вичерпано;

видобуток корисних копалин не компенсується приростом їх промислових запасів, у деяких перспективних родовищах відсутні сучасні геологічно-картографічні матеріали;

для подальшого розвитку, наприклад вуглевидобутку в Донбасі, необхідна спеціальна автоматизована техніка, оскільки гірничо-геологічні умови погіршуються, внаслідок чого знижується конкурентоспроможність вугілля;

задоволення внутрішнього попиту на деякі корисні копалини переважно за рахунок імпорту за наявності значних запасів власних, проте відносно низькоякісних руд та обмеженого їх видобутку.

Основні напрями розвитку мінерально-сировинної бази:

розробка нафтогазових родовищ, у тому числі шельфової зони Азовського та Чорного морів;

збільшення видобутку газу (метану) з покладів кам'яного вугілля;

розширення ресурсної бази видобутку твердого палива;

збільшення ресурсної бази чорної металургії;

забезпечення комплексної глибокої переробки мінеральної сировини із застосуванням новітніх технологій і створення на цій основі ряду нових підприємств малотоннажної хімії, порошкової металургії, підприємств з виробництва будівельних матеріалів, лакофарбової промисловості тощо.

Україна повинна у максимальному обсязі забезпечити себе вугіллям та вуглеводними ресурсами в енергетичних та сировинних цілях. Зокрема, розвиток вугільної промисловості буде пов'язаний, в основному, з викриттям глибоких горизонтів Донбасу. Прогнозні запаси нафти та природного газу, що намічаються до освоєння, значною мірою зосереджені на глибині 4-7 кілометрів. Ускладнення гірничо-геологічних умов потребує вдосконалення технологій видобування енергоресурсів.

Розробка, розвідка, видобуток, переробка мінерально-сировинних ресурсів - одне з найважливіших завдань розвитку країни, яке необхідно виконувати на інноваційній основі. Інтереси розвитку національної економіки потребують збільшення обсягу видобутку нікелю, фосфору, алюмінію, плавикового шпату, поліметалевих, благородних та рідкісних металів тощо і для цього є певні передумови.

Передбачається проводити роботи з пошуку, оцінки і розвідки комплексних руд у Закарпатті, Центральній Україні та Донбасі, рудопрояв поліметалевих (свинцево-цинкових) руд - у Закарпатті, промислових запасів міді - у Волинській області, рідкісних та рідкісноземельних (тантал, ніобій) руд - у Приазов'ї, молібденових руд - у Житомирській та Дніпропетровській областях тощо.

Необхідно створити умови для розвитку власної ресурсної бази таких дефіцитних видів мінеральної сировини, що сьогодні імпортуються, як хромові та хромонікелеві руди, магнезит, фосфатна сировина, форстеритові вогнетриви, вирішити питання щодо експлуатації флюоритового родовища у Вінницькій області. Зазначені напрями геологорозвідувальних робіт є умовою більш збалансованого, комплексного розвитку мінерально-сировинної бази.

Завдання з вивчення надр необхідно вирішувати з урахуванням збільшення глибини пошукових і розвідувальних робіт та ускладнення гірничо-геологічних умов їх проведення, що потребує вдосконалення методів і технологій інженерної геології.

З метою розвитку мінерально-сировинної бази потрібно значно посилити мотивацію надрокористувачів до довгострокового освоєння і розвідки родовищ, стимулювати формування компаній з розвідки і підготовки родовищ, відновити державні інститути геологорозвідки перспективних територій.

Першочергову увагу необхідно приділити розробці нових родовищ, що розташовані поблизу гірничодобувних підприємств, що дасть можливість значно знизити вартість їх видобутку за рахунок використання наявної інфраструктури.

Пошуки багатих покладів цінної стратегічної сировини в інших районах передбачають підготовку нових родовищ для вигідної експлуатації у майбутньому власними силами, а також з використанням не більш як 30 відсотків іноземних інвестицій з метою забезпечення національної безпеки.

Слід ураховувати, що інтенсивна розробка корисних копалин та їх переробка негативно впливають на навколишнє природне середовище, сприяють активізації екзогенних геологічних процесів, зміні фізико-механічних властивостей і складу ґрунтів, підземних і поверхневих вод. Тож особливої уваги потребують питання щодо екологізації процесів промислового використання мінерально-сировинної бази держави.

Крім того, потребує вдосконалення рентна політика у сфері надрокористування (гірнича рента).

Агропромисловий комплекс

Наприкінці 80-х років минулого століття рівень розвитку агропромислового комплексу був найвищим в історії України. Сільське господарство було багатогалузевим, крупнотоварним. Середній розмір сільськогосподарських підприємств становив 5-6 тис. гектарів, для них були характерні спеціалізація і концентрація виробництва та дефіцит робочої сили під час сезонних робіт.

У 1990 році було вироблено 51 млн. тонн зернових та зернобобових культур за урожайності 35,1 центнера з гектара, 44,3 млн. тонн цукрових буряків, 2,6 млн. тонн насіння соняшнику, 16,7 млн. тонн картоплі, 7,5 млн. тонн овочів та баштанних продовольчих культур, 2,9 млн. тонн плодів та ягід. У тому ж році нараховувалося 24,6 млн. голів великої рогатої худоби, в тому числі 8,4 млн. голів корів; 19,4 млн. голів свиней, 8,4 млн. голів овець та кіз; понад 246 млн. голів птиці. Така чисельність поголів'я забезпечувала виробництво м'яса (у забійній вазі) обсягом 4,4 млн. тонн; молока - 24,5 млн. тонн, яєць - 16,3 млрд. штук, 29,8 тис. тонн вовни. Валова продукція сільського господарства в усіх категоріях господарств становила 145,9 млрд. гривень (в порівняних цінах 2005 року).

За роки проведення ринкових реформ в агропромисловому комплексі відбулися зміни як позитивного, так і негативного характеру, зокрема, розширився асортимент та підвищилася якість продовольчих товарів, дефіциту продовольства сьогодні не існує, але насичення споживчого ринку продуктами харчування відбувається частково за рахунок імпорту або переробки значної кількості імпортованої сировини.

Прискореними темпами відбувалися процеси інтеграції агропромислового комплексу у світову аграрно-продовольчу систему. Галузі харчової та переробної промисловості були привабливими для іноземних компаній з точки зору швидкого обігу в них капіталу. Агробізнес формувався за участю іноземного капіталу, з використанням іноземних техніки і технологій. Проте за міжнародним поділом праці Україні поступово залишилася роль постачальника сільськогосподарської сировини - насіння соняшникового, зерна або борошна та насіння ріпаку. На сьогодні триває збільшення розриву між показниками ефективності сільського господарства України і розвинутих держав.

Розвиток сільського господарства у 2010 році характеризується такими показниками: валовий збір зернових та зернобобових культур - 39,3 млн. тонн за урожайності 29,9 центнера з гектара, цукрових буряків - 13,7 млн., насіння соняшнику - 6,8 млн., ріпаку - 1,5 млн., картоплі - 18,7 млн., овоче-баштанних - 8,9 млн., плодів та ягід - 1,7 млн. тонн. Виробництво м'яса (у забійній вазі) становило 2,1 млн. тонн, молока - 11,2 млн. тонн, яєць - 17,1 млрд. штук, вовни - 4,2 тис. тонн.

Валова продукція в усіх категоріях господарств становила 100,5 млрд. гривень (в порівняних цінах 2005 року). При цьому частка продукції тваринництва зменшилася з 54,4 відсотка у 1990 році до 41,6 відсотка у 2010 році.

У 2010 році порівняно з 1990 роком поголів'я великої рогатої худоби скоротилося в 5,5 раза, свиней - в 2,4, овець та кіз - в 4,9 раза. Про важливість проблеми свідчить той факт, що чисельність поголів'я худоби (крім свиней) менша навіть порівняно з 1946 роком.

Тривала деградація сільського господарства одночасно стримує розвиток сфери переробки сільськогосподарської продукції та повністю блокує можливість розвитку вітчизняного сільськогосподарського машинобудування, зокрема випуску складної сільськогосподарської техніки.

За останні роки у розвинутих державах сільське господарство з традиційно дотаційної галузі перетворюється на провідну наукоємну високодохідну галузь, розвиток якої спирається на сучасні біотехнології.

У нашій країні за певних умов аграрний сектор також може набути швидкого розвитку.

Заходи з розвитку сільського господарства: принципові зміни аграрної політики, підвищення ролі галузі в економічному розвитку країни

Аграрне питання набуває все більшої актуальності. Останнім часом відбулася різка зміна пріоритетів аграрної політики. Якщо на початку реформ йшлося про переваги спеціалізованого фермерського господарства, заснованого на приватній власності на землю, то сьогодні, після тривалої трансформації сільськогосподарських підприємств (на сьогодні 55,1 відсотка обсягу виробництва виготовляється домогосподарствами) - про повернення до державної підтримки великих товаровиробників у сільському господарстві, які мають суттєві переваги над малими формами господарювання.

Розвиток сільського господарства із застосуванням сучасних інноваційних технологій приведе до збільшення кількості робочих місць не тільки в цій галузі, а і у суміжних галузях (машинобудуванні, металургії, хімічній промисловості, паливно-енергетичному комплексі, будівництві, транспорті, галузі соціальної сфери). Галузь у перспективі буде прибутковою і зможе функціонувати в основному без державних дотацій.

Отже, можна буде уникнути загроз продовольчої небезпеки, яка за наявної структури сільського господарства та високої залежності від імпорту продуктів харчування може стати реальністю, тому що продовольча небезпека може бути використана як інструмент політичного тиску на державу з боку інших заінтересованих держав або транснаціональних компаній.

Для вирішення порушених питань необхідно забезпечити прозорість витрачання бюджетних коштів, що виділяються для підтримки сільськогосподарських виробників, розв'язання майнових проблем на селі, ефективного і своєчасного регулювання ринків сільськогосподарської продукції, створення необхідних умов для розвитку аграрного сектору і соціальної сфери у сільській місцевості. Найбільш гострим питанням є забезпечення умов для формування ринку землі сільськогосподарського призначення.

Основними цілями аграрної політики на довгострокову перспективу є:

створення необхідних умов для незалежного поступального розвитку агропромислового комплексу в умовах посилення впливу глобалізації;

забезпечення продовольчої безпеки шляхом розвитку власного багатогалузевого агропромислового комплексу;

пожвавлення життєдіяльності в сільській місцевості та підвищення рівня життя сільського населення;

підвищення конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції та збереження експортного потенціалу галузі;

збереження і відтворення потенціалу земельних та інших природних ресурсів, що використовуються у сільськогосподарському виробництві.

Пріоритетні завдання з розвитку сільського господарства:

створення умов для подальшого стійкого розвитку аграрного сектору і виходу на якісно новий технологічний рівень сільськогосподарського виробництва;

створення правових, економічних та організаційних умов для розвитку сільського господарства і сільських територій;

забезпечення державної підтримки програм розвитку агропромислового комплексу;

розвиток соціальної та інженерної інфраструктури у сільській місцевості, забезпечення комплексної і компактної забудови та благоустрою сіл із застосуванням нових технологій сільської архітектури і будівництва;

поліпшення загальних умов функціонування сільського господарства шляхом стимулювання процесу укрупнення спеціалізованих сільськогосподарських підприємств, сприяння поліпшенню їх наукового, кадрового та фінансового забезпечення, підтримка діяльності інформаційно-консультаційних служб і центрів перепідготовки фахівців для роботи у сільському господарстві;

розгортання системи банківського, зокрема іпотечного, кредитування на селі та сільськогосподарської кооперації;

впровадження з урахуванням принципів районування науково обґрунтованої системи землеробства, запровадження ефективних і ощадливих сівозмін, впровадження новітніх досягнень аграрної науки;

розвиток основних галузей сільського господарства, забезпечення пріоритетного розвитку племінного тваринництва та елітного насінництва, сприяння інвестиційно-інноваційній діяльності в агропромисловому комплексі;

залучення інвестицій, створення привабливих умов для приватного інвестування у тваринництво, виробництво фруктів, ягід, винограду, овочів, баштанних і кормових культур;

сприяння відновленню вітчизняних крупнотоварних господарств (ферм) як єдиного виробничо-майнового комплексу, розв'язанню майнових проблем сільськогосподарських товаровиробників, підвищенню ефективності використання потенціалу довгострокової оренди земель сільськогосподарського призначення та отриманню більшої земельної ренти;

залучення асоціацій сільськогосподарських товаровиробників і великих аграрних компаній до формування державної аграрної політики.

Підтримка розвитку сільської місцевості та сільського господарства

Реалізація державної політики в аграрному секторі повинна сприяти пожвавленню життєдіяльності у сільській місцевості, додатковому припливу робочої сили та іншим позитивним відтворювальним процесам.

З метою ефективної реалізації зазначеного напряму необхідно розробити критерії визначення структурно-інвестиційних пріоритетів для сільської місцевості, що сприятиме забезпеченню максимальної ефективності державних капіталовкладень, приватних інвестицій, сільськогосподарського виробництва, галузевої та соціальної політики держави.

Держава стимулюватиме відтворення тваринництва та надаватиме допомогу малим організаційним формам ведення сільського господарства, сприятиме створенню мобільних машино-тракторних станцій та ремонтно-технічних баз для обслуговування потреб сільськогосподарських товаровиробників.

Раціональне землекористування та підвищення родючості земель, пріоритетні напрями екологізації землекористування

Загальна земельна площа України становить 60,4 млн. гектарів, проте лише 7 відсотків її перебуває у природному стані, інша частка використовується в основному у сільському господарстві.

У складі земель сільськогосподарського призначення зосереджено близько 40 відсотків особливо цінних земель - чорноземів та ґрунтів чорноземного типу. Розораність сільськогосподарських угідь в Україні перевищує екологічно обґрунтовані норми і є майже найвищою у світі (в окремих областях зазначений показник становить більш як 70 відсотків).

Протягом останніх десятиліть для вирішення питань раціонального землекористування, збереження ґрунтів та підвищення їх родючості не надавалася державна підтримка. Скоротилося проведення робіт з поліпшення ґрунтів, окремі роботи останні кілька років не проводяться взагалі.

У зв'язку з цим спостерігається стійка тенденція до погіршення якісного стану земель сільськогосподарського призначення, зменшуються запаси гумусу, відбувається підкислення, засолювання і деструктуризація ґрунтів.

Роботи із землеустрою виконуються переважно для вирішення організаційно-технічних та правових питань перерозподілу земель, а не для обґрунтованої оптимізації і раціонального їх використання та управління станом і охороною земельних ресурсів.

Під час завершення земельної реформи та запровадження ринку земель основну увагу необхідно приділяти розв'язанню проблеми власності на землю, її перерозподілу між власниками і землекористувачами, формуванню нових форм землекористування. Водночас проблему формування сучасного сільського господарства необхідно розв'язати шляхом забезпечення раціонального та ощадливого землекористування.

Головним критерієм господарювання на землі повинне бути збереження і відтворення її родючості, що є основою політики держави у сфері землекористування.

Необхідно надавати державну підтримку для виконання програм і заходів з відновлення та підвищення родючості ґрунтів і продуктивності сільськогосподарських угідь.

Завданнями з екологізації виробництва продукції рослинництва та основними напрямами збереження і відтворення родючості ґрунтів та охорони земель сільськогосподарського призначення є:

удосконалення нормативно-правової бази з відповідних питань;

забезпечення раціонального землеустрою господарств;

оптимізація виробництва продукції рослинництва шляхом трансформації і впорядкування сільськогосподарських угідь;

запровадження сучасної системи проведення оцінки родючості ґрунтів;

розроблення планово-картографічних матеріалів та проведення суцільних ґрунтових обстежень;

створення національного банку даних про стан земель і провадження земельно-реєстраційної діяльності;

оптимізація використання пестицидів і агрохімікатів;

розширення можливостей органічного виробництва;

проведення вапнування і гіпсування ґрунтів;

запровадження системи землекористування на адаптивно-ландшафтній основі;

виділення деградованих земель з метою їх консервації та рекультивації;

встановлення зон з особливими умовами використання земель;

проведення робіт з водної меліорації земель.

Відповідальне використання досягнень генної інженерії

Застосування сучасних біотехнологій спрямоване на розв'язання ряду планетарних проблем, зокрема продовольчої проблеми, яка загострюється внаслідок збільшення чисельності населення.

Протягом останніх 30 років модифіковані ДНК використовують у фармацевтичній промисловості, близько 15 років понад 300 млн. чоловік у світі вживають трансгенні продукти. Це зобов'язує країни пильно стежити за просуванням таких продуктів, щоб використовувати їх можливості для поліпшення продовольчого балансу та уникати неконтрольованого розповсюдження з метою убезпечення здоров'я населення від шкідливого впливу генетично модифікованих організмів.

Основні напрями державної політики:

сприяння розширенню тематики наукових досліджень із вдосконалення біотехнологій, у тому числі на умовах участі в реалізації міжнародних наукових проектів;

створення системи біобезпеки генно-інженерної діяльності;

забезпечення довготривалого моніторингу потенційних ризиків від впровадження новітніх біотехнологій і вивільнення генетично модифікованих організмів у навколишнє природне середовище;

детектування та ідентифікація рослин з генетично модифікованими ознаками;

вжиття заходів до зменшення ризиків для здоров'я людини та навколишнього природного середовища від використання генетично модифікованих організмів, зокрема внаслідок експресії чужинних генів у рослини;

забезпечення своєчасного здійснення контролю з метою недопущення несанкціонованого обігу у відкритих системах сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, що містять генетично модифіковані організми;

забезпечення проведення біохімічного аналізу та оцінки трансгенних аналогів харчових продуктів на вміст основних макро- і мікроелементів, природних токсинів, основних олій і алкалоїдів, шкідливих білків тощо, а також їх якісної та кількісної еквівалентності оригінальним (природним) продуктам.

Забезпечення продовольчої безпеки країни

Питання продовольчої безпеки пов'язане із забезпеченням населення країни основними продуктами харчування у достатній кількості та належної якості, створенням державних резервів та запасів продовольства і сільськогосподарської продукції тривалих строків зберігання, а також з визначенням строку їх безпечного експорту та імпорту. Вирішення зазначених питань потребує наявності цілісної системи управління розвитком агропромислового комплексу та споживчого ринку, застосування системи сучасних інструментів і стимулів та вдосконалення системи здійснення постійного контролю за якістю продуктів харчування.

Прямий обов'язок держави - забезпечення захисту своїх громадян від неякісних продуктів харчування.

Основні напрями державної політики щодо забезпечення продовольчої безпеки:

удосконалення системи балансів основних видів сільськогосподарської продукції;

підвищення харчової цінності продуктів харчування у процесі вирощування, збереження та переробки сільськогосподарської сировини і виготовлення продовольчих товарів шляхом удосконалення технологічних процесів;

підвищення якості і безпечності продуктів дитячого харчування;

недопущення застосування харчових добавок - фарбників, емульгаторів стабілізаторів, ароматизаторів, смакових добавок та консервантів, виготовлених із хімічної сировини, що здатні спричинити алергію та інші захворювання;

недопущення використання у виготовленні молочних продуктів меламіну та інших амінокислотних (штучних білкових) сполук для підвищення вмісту білка;

посилення державного контролю з метою недопущення обігу сортів рослин, заборонених для поширення у зв'язку із загрозою життю і здоров'ю людей, стану навколишнього природного середовища, заподіяння шкоди тваринному і рослинному світу, а також обігу насіння сільськогосподарських культур, у тому числі у разі виявлення в них генетично модифікованих організмів згідно із законодавством;

посилення контролю за якістю кормів та кормових домішок;

обмеження застосування хімічних речовин у рослинництві та стимуляторів росту у тваринництві з метою зниження токсичного і надмірного гормонального впливу на людину та сільськогосподарських тварин;

підтримання мікробіологічної безпеки продовольчих товарів, посилення санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю, зокрема товарів, що ввозяться на митну територію України;

підвищення вимог до дотримання стандартів або технічних умов виробництва харчових продуктів, посилення контролю якості та безпеки продовольчих товарів вітчизняного виробництва;

створення мережі міжрегіональних сучасних лабораторій для підтвердження відповідності якості продовольчих товарів та вирішення спірних питань щодо рівня їх якості, забезпечення відповідного маркування продовольчих товарів;

посилення ролі науки у розв'язанні проблеми продовольчої безпеки.

Житлово-комунальне господарство і будівництво

У сфері житлово-комунального господарства експлуатується близько 25 відсотків основних засобів, що використовуються в економіці країни, зайнято 5 відсотків працездатного населення.

На сьогодні стан справ у житлово-комунальному господарстві залишається складним. Наявний житловий фонд становить близько 10,2 млн. будинків, з яких 62,5 тис. будинків віднесено до категорії ветхих та аварійних, зокрема, до таких належать перші серії великопанельних будинків масової забудови 60-70 роках. Зазначене житло не відповідає сучасним вимогам, фізично та морально застаріло і підлягає реконструкції. Кожний третій будинок потребує капітального або поточного ремонту. Загальна площа ветхого та аварійного фонду становить 5,2 млн. кв. метрів.

Під час реструктуризації підприємств значну частину житла передано на баланси місцевих рад, що призвело до збільшення навантаження на відповідні бюджети. Внаслідок підвищення цін на енергоносії та інших факторів збільшилися витрати на утримання житлово-комунального комплексу. Оплата населенням вартості житлово-комунальних послуг у неповному обсязі призвела до збитковості та погіршення технічного стану багатьох об'єктів житлового фонду і систем комунального господарства, що були створені у минулі роки.

На даний час внаслідок незадовільного технічного стану неможливо підвищити якість надання житлово-комунальних послуг за рахунок підприємств їх надавачів.

В аварійному стані перебуває 30 відсотків (27,8 тис. кілометрів) водопровідних та 35,7 відсотка (18,2 тис. кілометрів) каналізаційних мереж, близько 32 відсотків (7,5 тис. кілометрів) теплових мереж. Із 23,4 тис. котлів комунальної теплоенергетики більше 20 відсотків експлуатується понад 25 років, а 38 відсотків є застарілими та малоефективними.

Внаслідок збитковості підприємств, фізичного зносу та старіння парку рухомого складу значно ускладнилася робота міського електротранспорту, а в окремих містах спостерігається тенденція до закриття та скорочення трамвайних і тролейбусних ліній. Частка фізично зношених трамвайних вагонів та тролейбусів на сьогодні становить понад 70 відсотків.

Зареєстровано 96 тис. пасажирських ліфтів, більше 10 відсотків яких відпрацювало 25 років і потребує заміни або модернізації.

Дев'яносто відсотків сміттєзвалищ не відповідають нормам екологічної безпеки, а 48 відсотків вичерпали свій ресурс.

Окремої уваги держави та органів місцевого самоврядування потребує питання щодо забезпечення розвитку житлового фонду, проведення капітальних ремонтів житлових п'яти- та дев'ятиповерхових будинків, що побудовані у 60-70-ті роки XX сторіччя, а також будівництва нових будинків замість панельних житлових будинків, які перебувають у аварійному стані. Відселення мешканців з таких будинків та поліпшення їх житлових умов необхідно здійснювати у встановленому порядку.

Для окремих категорій громадян, зокрема для осіб, які потребують негайного поліпшення житлових умов у зв'язку з аварійним станом житлових приміщень, необхідно побудувати та у першочерговому порядку надати нове або капітально відремонтоване житло. Крім того, необхідно забезпечувати соціальним житлом інші категорії громадян.

Для осіб, які втратили своє житло, працездатність та життєву активність (переважно для людей похилого віку, безпритульних), необхідно будувати будинки, де вони можуть проживати, харчуватися та отримувати медичну допомогу за рахунок коштів державного бюджету.

Основні показники житлового будівництва

Протягом 2008-2009 років відбулося уповільнення інвестиційної діяльності, зниження рівня будівельної активності і скорочення обсягів виконаних будівельних робіт внаслідок погіршення фінансового стану будівельних підприємств та значного скорочення їх кількості.

У 2010 році в експлуатацію введено 9,3 млн. кв. метрів житла, що на 45,9 відсотка більше, ніж у 2009 році (у 1987 році - 21,3 млн. кв. метрів), з них близько 6,2 млн. кв. метрів побудовано індивідуальними забудовниками.

Основними джерелами фінансування житлового будівництва є кошти населення, підприємств, установ і організацій.

Незавершене будівництво житла

На початку 2011 року нараховувалося близько 4,1 тис. житлових будівель, які перебувають у стадії незавершеного будівництва, у тому числі 2,7 тис. - будівництво яких припинено чи законсервовано, 1,4 тис. - у стадії будівництва.

Із загальної кількості об'єктів незавершеного будівництва 50,7 відсотка мають ступінь будівельної готовності 51 або більше відсотків. При цьому частка таких об'єктів серед тих, що будуються, становить 61,7 відсотка, а серед припинених будівництвом або законсервованих - 43,6 відсотка.

Загальна кількість об'єктів, що мають ступінь будівельної готовності більше 50 відсотків, становить 683 (72 тис. квартир загальною площею 5,8 млн. кв. метрів), у тому числі 459 об'єктів незавершеного житлового будівництва мають ступінь готовності більше 70 відсотків (49,6 тис. квартир загальною площею 4,2 млн. кв. метрів). Найбільша кількість об'єктів незавершеного житлового будівництва із ступенем будівельної готовності понад 50 відсотків розташована у Донецькій, Одеській, Тернопільській, Харківській областях та м. Києві.

Ситуація, що склалася, не сприяє розв'язанню житлової проблеми громадян. На сьогодні на квартирному обліку перебуває понад 1,1 млн. сімей. Щороку одержують житло лише 0,9 відсотка таких сімей.

На добудову житлових будинків із ступенем будівельної готовності понад 50 відсотків потрібно орієнтовно 8,9 млрд. гривень, у тому числі із ступенем готовності більше 70 відсотків - близько 5,4 млрд. гривень. Зазначені кошти можуть бути частково залучені з державного бюджету за рахунок бюджетних програм, передбачених на забезпечення житлом окремих категорій населення. Одним із варіантів розв'язання проблеми є закупівля квартир в об'єктах незавершеного будівництва для забезпечення житлом окремих категорій громадян, що мають право на безоплатне його отримання за рахунок коштів державного бюджету.

Ефективним механізмом при цьому може стати будівництво доступного житла за державної підтримки шляхом сплати державою частини вартості житла в обсязі 30 відсотків (можливий варіант - надання замість коштів земельних ділянок для будівництва) або пільгового іпотечного кредитування населення, що дасть змогу залучити у житлове будівництво кошти населення та кредитні ресурси банків. Можливості щодо участі у добудові житла мають Державна іпотечна установа та Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву.

Основні напрями реалізації державної житлової політики:

забезпечення пріоритетності капітальних вкладень, що спрямовуються з державного та місцевих бюджетів на фінансування та пільгове кредитування програм будівництва житла для соціально незахищених громадян;

впровадження системи економічних стимулів для інвестування у житлове будівництво;

забезпечення послідовності та системності впровадження заходів щодо створення ефективних фінансово-кредитних механізмів залучення у житлове будівництво коштів населення та довгострокових банківських кредитів;

створення умов для безперешкодного доступу інвалідів до об'єктів соціальної інфраструктури;

удосконалення системи управління галуззю, розвиток та запровадження різних форм власності підприємств житлово-комунального господарства, впровадження ринкових відносин між суб'єктами господарювання у цій сфері;

інституційне зміцнення житлово-комунального господарства, запровадження єдиних підходів та однакових умов на ринку послуг, що надаються суб'єктами природних монополій, і створення правових умов для активного залучення приватного сектору шляхом укладення договорів про управління, оренду, концесію;

забезпечення беззбиткового функціонування підприємств галузі;

удосконалення законодавства щодо матеріальної відповідальності сторін за невиконання або несвоєчасне виконання своїх договірних зобов'язань;

забезпечення адресного соціального захисту населення під час проведення повномасштабної реформи галузі;

оптимізація соціальних норм споживання житлово-комунальних послуг та мінімізація їх собівартості;

підвищення ефективності використання енергетичних та матеріальних ресурсів, запровадження сучасних приладів та систем обліку і контролю за споживанням енергоносіїв, першочергове встановлення групових та будинкових лічильників водо-, теплопостачання;

підвищення якості послуг до середньоєвропейського рівня.

Консолідація зусиль держави, бізнесу, науки і освіти для розвитку внутрішнього виробництва

Інноваційний напрям розвитку національної економіки є базовою стратегією для держави і бізнесу, під час реалізації якої знання та соціальний капітал створюють більш конкурентні переваги окремих країн та регіонів порівняно з їх природними ресурсами.

Рівень розвитку внутрішнього виробництва залежить від спроможності держави своєчасно створювати необхідні умови для реалізації підприємницької ініціативи і вдосконалювати стимули, спрямовані на активізацію інвестиційної діяльності за новітніми технологіями в усіх галузях економіки.

Для всіх суб'єктів підприємницької діяльності необхідно створити рівні умови, а також запровадити систему партнерських відносин між різними формами бізнесу, яка забезпечить ефективне співробітництво і прибутковість. З цією метою необхідно вжити заходів до подальшого вдосконалення наявного інституціонального середовища і формування інституційних структур, що сприятимуть модернізації внутрішнього виробництва, а саме:

підвищення якості і доступності послуг з управлінського і фінансового консалтингу, аудиту, актуарних послуг, промислового дизайну, інжинірингу, послуг з маркетингу, брендингу, юридичних послуг тощо;

вивчення питань забезпечення ефективної кооперації і співробітництва між підприємствами, постачальниками обладнання та комплектувальних виробів, спеціалізованих організацій з надання промислових і сервісних послуг, науково-дослідних і освітніх організацій за умови їх об'єднання на основі кластеру;

розвиток системи державних замовлень, зокрема на науково-технологічні розробки і підготовку кадрів, поліпшення їх фінансування та підвищення вимог до якості виконання;

розроблення та впровадження договорів державно-приватного партнерства, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності промисловості та сфери послуг;

поширення найкращого світового досвіду діяльності об'єднань підприємств на основі формування системи бенчмаркингу.

Важливо забезпечити соціальне партнерство науки, освіти, бізнесу та влади за широкої участі суспільства. При цьому державний, регіональний та територіальний рівні такої взаємодії повинні бути гармонійно пов'язані між собою, що дасть змогу на партнерських засадах розробити виважену і збалансовану економічну політику держави в інтересах усього суспільства.

Економічна політика

У сучасному світі під час реформування і відбудови економіки стратегічною вважається система інститутів, у центрі яких - держава, відносини власності, макроекономічні регулятори, фінанси та законодавство, рівень розвитку науки, освіти і трудових ресурсів, що є найбільшим національним надбанням.

З метою оздоровлення економіки органам виконавчої влади необхідно вжити додаткових заходів, спрямованих на прискорення проведення розпочатих реформ та підвищення ефективності економічної політики. Особливу увагу при цьому слід приділити розв'язанню проблем розвитку внутрішнього ринку, що сприятиме розв'язанню соціальних проблем та зменшенню соціального навантаження на державний та місцеві бюджети, а саме заходів щодо:

посилення ролі держави у процесах реформування, модернізації та диверсифікації економіки;

пожвавлення внутрішнього ринку шляхом збільшення пропонування вітчизняних товарів;

орієнтації зовнішньоекономічної політики на захист вітчизняного товаровиробника;

впровадження проектів з фінансового оздоровлення та реабілітації перспективних промислових підприємств;

створення нових виробництв;

забезпечення позитивного сальдо платіжного балансу з підтримкою відповідного валютного курсу;

комплексне супроводження іноземних інвестицій та посилення уваги до результатів роботи в Україні іноземних компаній, запобігання надмірному відтоку капіталу за межі України.

Під час виконання цієї Програми можуть бути використані такі основні організаційно-економічні механізми:

стратегічне планування та розроблення цільових програм;

антикризове управління;

розвиток інфраструктури фондового ринку з метою залучення громадян як приватних інвесторів та підвищення рівня їх заінтересованості у товарах вітчизняного виробництва;

створення наукових та технологічних парків, бізнес-інкубаторів, прийняття інших прогресивних інституціональних рішень;

запровадження механізмів спеціального режиму інвестиційної діяльності на митній території України під час реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, спрямованих на розвиток реального сектору економіки;

фінансові механізми дольової участі держави у реалізації проектів створення та розвитку високотехнологічних виробничих потужностей на таких етапах: вивчення ринку, програмування, розроблення проектів, підготовка виробництва та організація збуту продукції;

державна підтримка розвитку технологій цивільного призначення, які можуть бути використані в оборонних цілях, або технологій подвійного використання;

закупівля прав на виробництво та реалізацію товарів, що користуються стабільно високим споживчим попитом;

державна підтримка розвитку науково-технічного потенціалу на базі вітчизняних наукових шкіл, галузевих інститутів та експериментальних виробництв промислових підприємств;

цільове державне кредитування громадян для набуття професійної освіти та фахової підготовки в інтересах розвитку вітчизняного виробництва.

Основними механізмами реалізації економічної політики є:

стимулювання державою створення нових робочих місць і модернізація виробництва шляхом впровадження новітніх технологій;

проведення ефективної кадрової політики з метою розвитку виробництва;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та прийняттю управлінських рішень, що призводять до погіршення стану економіки, значних втрат і компенсаційних витрат бюджетних коштів, унеможливлення неефективних видатків;

проведення виваженої боргової політики, забезпечення зменшення впливу кредиторів на державні рішення;

підвищення енергетичної безпеки, зменшення залежності від імпорту енергоносіїв;

забезпечення продовольчої безпеки, створення державних резервів продовольства та сільськогосподарської сировини;

реалізація виваженої макроекономічної політики;

зниження податкового навантаження (до 15-20 відсотків валового внутрішнього продукту);

реалізація виваженої митно-тарифної політики з урахуванням вимог СОТ;

використання нетарифних, технічних, санітарних і фітосанітарних засобів, систем сертифікації і стандартизації, ліцензування і квотування з метою захисту вітчизняного товаровиробника на внутрішньому ринку;

запровадження сучасних технічних та правових інструментів митного контролю та оцінки митної вартості імпортованих товарів, зокрема електронного декларування імпорту товарів;

запобігання контрабанді та ввезенню контрафактної продукції;

удосконалення фінансової, банківської, бюджетної та соціальної політики, здійснення заходів щодо запобігання неконтрольованому припливу спекулятивного капіталу;

підвищення довіри до банківського сектору, запровадження помірних процентних ставок за користування кредитом;

реалізація активної державної політики зайнятості;

підвищення купівельної спроможності громадян;

зменшення частки тіньового сектору, детінізація заробітної плати та випуску продукції і як результат розширення бази оподаткування;

посилення режиму економії матеріальних і фінансових ресурсів, дбайливого ставлення до майна, раціонального природокористування суб'єктами підприємництва, бюджетними установами та домогосподарствами;

впровадження заходів щодо зростання собівартості виробництва товарів та послуг у всіх галузях економіки і зниження рівня інфляції;

забезпечення впливу держави на процес ціноутворення на соціально значущі товари, тарифи на транспортні та житлово-комунальні послуги;

оптимізація та недопущення надмірного зростання цін і тарифів на енергоносії, зокрема імпортовані;

забезпечення розвитку двосторонніх торговельно-економічних відносин, науково-технічного співробітництва з іншими державами.

З метою усунення недоліків у системі державного та корпоративного управління та переходу з урахуванням наявних ресурсів та можливостей до розбудови сучасного виробництва необхідно:

розробити стратегію економічного розвитку на перспективу, сформувати наукову, інвестиційну та інноваційну політику, запровадити технології форсайту;

забезпечити пропорційний і збалансований розвиток територій, галузей економіки, внутрішнього ринку товарів та послуг шляхом збільшення обсягу вітчизняного виробництва;

раціонально використовувати обмежені природні ресурси, посилити відповідальність за забруднення навколишнього природного середовища;

відновити втрачені зв'язки між реальним сектором економіки і фінансово-кредитною системою для забезпечення функціонування виробництва на належному рівні;

забезпечити захист права приватної власності з метою легалізації бізнесу, налагодження конструктивного діалогу між владою і представниками бізнесових кіл, бізнесом і найманими працівниками;

підвищити ефективність системи державних замовлень і закупівель для державних потреб, створити державні резерви та запаси відповідно до нормативних обсягів їх накопичення;

завершити процес дерегуляції економіки;

створити умови для відтворення і розвитку людського капіталу, забезпечувати підготовку інженерно-технічних, наукових та робітничих кадрів, підвищувати професійну кваліфікацію працівників;

забезпечувати виконання вимог до техніки безпеки і охорони праці, фітосанітарного захисту, безпеки якості харчових продуктів і харчових добавок.

Розвиток інвестиційно-інноваційних процесів

Для здійснення масштабних перетворень у внутрішньому виробництві необхідно формувати і реалізовувати інвестиційно-інноваційну політику.

Україна має великий науково-технологічний потенціал за рядом новітніх технологій і шанс зайняти свою нішу за міжнародним розподілом праці, якщо використовуватиме власні наукові розробки і послідовно підтримуватиме зазначені дослідження.

З цією метою необхідно з урахуванням сучасних глобальних викликів та переваг створити умови для інноваційного розвитку промисловості та виявлення взаємовигідних напрямів співробітництва з ЄС, Росією та іншими державами.

За попередніми експертними оцінками, для запровадження новітніх технологій на першому етапі необхідно 10-15 млрд. доларів США.

Орієнтовний перелік інвестиційно-інноваційних проектів, який уточнюватиметься під час виконання Програми, наведено у додатку 2.

Запровадження ефективних механізмів залучення інвестицій для реалізації інвестиційних проектів з інноваційною складовою

Інноваційний розвиток внутрішнього виробництва можливо забезпечити лише за умови реалізації активної інвестиційно-інноваційної політики. Для створення конкурентних переваг української продукції на світовому ринку необхідно забезпечити:

розвиток інноваційної інфраструктури шляхом формування мережі наукових парків, технопарків, бізнес-інкубаторів і центрів трансферту технологій;

розвиток венчурного і посівного фінансування;

створення техніко-впроваджувальних зон і промислових майданчиків;

сприяння розвитку інжинірингових та проектних фірм;

створення системи державної підтримки нових інноваційних компаній на стартовому етапі;

створення системи страхування ризиків компаній під час здійснення ними технологічних інвестицій на початкових стадіях їх розвитку;

надання підтримки імпорту ключових комплексних технологій та залучення зарубіжних технологічних донорів і центрів підготовки персоналу;

забезпечити поєднання новаторських розробок українських учених, конструкторів, інженерів з інвестиціями, налагодження постійного зв'язку між носіями новаторських ідей з власниками підприємств і потенційними інвесторами, заохочення власників та інвесторів до реалізації новаторських ідей;

підтримку корпоративним сектором попиту на інноваційну продукцію, удосконалити механізми надання підтримки експорту наукоємної продукції;

проведення незалежної експертизи інвестиційно-інноваційних проектів щодо їх наукового та інноваційного рівня;

надання податкових пільг та інших преференцій на період впровадження інвестиційно-інноваційних проектів, спрямованих на забезпечення пріоритетного розвитку внутрішнього виробництва;

вироблення активної позиції держави щодо розвитку інфраструктурних об'єктів загального користування - автомобільних доріг, залізничних колій, мостів, об'єктів соціальної сфери, інформаційних систем;

визначення провідної ролі держави у забезпеченні технологічного переоснащення державних та казенних підприємств;

створення системи технологічного забезпечення загальнонаціональних пріоритетів розвитку, що базуються на крупних інноваційних проектах, які можливо реалізувати у сучасних умовах лише шляхом державно-приватного партнерства і промислової кооперації з іншими державами;

гарантії інвесторам щодо незмінності інвестиційного режиму на строк дії законодавства з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності на території України.

Створення умов для переходу до стратегічного управління

Основну роль у забезпеченні прогресивного економічного розвитку має система стратегічного управління.

Перехід до стратегічного управління необхідно здійснювати з урахуванням світового досвіду.

Система стратегічного управління повинна відповідати реальним умовам її одночасного впровадження на державному, регіональному та корпоративному рівні (наявність підготовлених кадрів, рівень програмного та інформаційного забезпечення тощо) та стратегічним і тактичним завданням.

Суть комплексної системи стратегічного управління полягає в тому, що на всіх рівнях управління, у тому числі на підприємствах та в організаціях, крім обов'язкового поточного планування з виконання тактичних завдань, запроваджується довгострокове стратегічне планування, що сприяє створенню конкурентних переваг, забезпечується концентрація ресурсів на важливих пріоритетних напрямах, здійснюється поетапне технологічне переозброєння, виготовляються нові товари, здійснюється управління попитом, забезпечується послідовне просування інтересів держави та корпорацій на зовнішніх ринках. Такий підхід потребує розроблення і виконання узгоджених та взаємопов'язаних довго-, середньо- і короткострокових програм, планів та проектів, спрямованих на забезпечення економічного і соціального розвитку держави.

Вжиття актуальних сьогодні антикризових методів управління і стратегічного планування шляхом запровадження постійно діючої гнучкої системи антикризового управління, зокрема, підприємствами, що входять до складу державних та приватних компаній, дасть можливість підприємствам, корпораціям, державному сектору економіки і національній економіці в цілому функціонувати у кризових умовах з найменшими втратами.

Для забезпечення модернізації та створення дійсно нового виробничого сектору необхідно отримувати синергетичний ефект від реалізації якісно розроблених стратегій і програм, що забезпечить комплексний і збалансований розвиток споживчого, високотехнологічного, мінерально-сировинного, паливно-енергетичного та інфраструктурного сектору економіки.

Удосконалення системи державного управління

Створення нової системи довгострокового прогнозування і стратегічного планування потребує утворення відповідного міжвідомчого органу, до складу якого повинні увійти науковці, представники центральних та регіональних органів влади, а також (за згодою) делеговані для цієї роботи провідні фахівці крупних українських компаній.

Система довгострокового прогнозування повинна включати науково-технологічний (за напрямами досліджень) та соціально-економічний (у галузевому та територіальному розрізі) аспекти планування і проектування на довго-, середньо- та короткострокові періоди з відповідним методологічним, методичним і нормативно-правовим забезпеченням.

Важливу роль у розвитку системи довгострокового прогнозування відіграє національна система проведення експертних оцінок нової техніки, технологій і новітніх матеріалів, яка необхідна для відбору до впровадження технологій з метою мінімізації можливих фінансових ризиків.

Для стимулювання і підтримки розвитку високотехнологічних галузей необхідно вжити заходів до:

державного замовлення на науково-технічну продукцію за пріоритетними напрямами розвитку науки, техніки і технологій;

державного фінансування програм виробництва технічно складної продукції військового призначення, у тому числі продукції подвійного призначення;

субсидування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт шляхом надання податкових, кредитних, митних, тарифних та інших пільг;

створення привабливих умов для заохочення приватного промислового капіталу до розвитку науки та технологій, а також розширення зв'язків науки з виробництвом;

пошуку новаторських розробок вітчизняних науковців, перетворення таких розробок в інвестиційно привабливі проекти;

проведення конкурсів інноваційних ідей за галузевим принципом за підтримки заінтересованих корпорацій;

залучення до інноваційного розвитку держави широкого кола винахідників, раціоналізаторів з метою удосконалення техніки, технологічних процесів і створення промислових та програмних продуктів сучасного рівня;

поширення практики офсетних угод, виконання яких сприяє зміцненню міжнародної науково-технічної та виробничої кооперації;

розроблення довгострокової (на 15-20 років) програми просторового розвитку країни, збалансованої за основними соціально-економічними показниками за галузями і територіями, відповідно до обраної інноваційної моделі;

створення умов для запровадження системи наукового прогнозування, форсайту інноваційних технологій та стратегії розвитку держави на 30-50 років.

Збереження і розвиток науково-технічного потенціалу

Показниками стану науково-технічного потенціалу є зміни галузевої структури економіки. На даний час нагальною проблемою є забезпечення необхідних науково-технічних розробок, а також використання досягнень науково-технічного прогресу.

Головними завданням держави є забезпечення розвитку національної науки, визначення пріоритетів фундаментальних досліджень, розроблення та вдосконалення способів фінансування фундаментальної науки.

Протягом останніх років на науку і виконання науково-технічних робіт витрачається 0,8 відсотка валового внутрішнього продукту, з них із державного бюджету - тільки 0,3 відсотка. Для промисловості такі показники становлять відповідно 0,56 і 0,08 відсотка. Інноваційну діяльність провадить лише кожне сьоме підприємство.

Слід ураховувати, що сьогодні кодифіковані та структуровані знання, зокрема технології, стають ринковими продуктами, їх частка у валовому внутрішньому продукті невпинно зростає. Найбільш актуальною проблемою є рівень технологічної залежності держав. Україні необхідно подолати технологічне відставання і розрив у створенні економіки знань.

Держава повинна стимулювати корпорації шляхом надання їм на конкурсній основі пільг для розвитку прикладної науки, створення корпоративних університетів, лабораторій, конструкторських бюро, проектних інститутів, експериментальних стендів і провадження інноваційної діяльності. З огляду на зазначене важливо також зберегти університетську науку (кафедри), провідні вітчизняні наукові школи, розвивати наукові парки.

Забезпечення розвитку системи освіти відповідно до потреб внутрішнього виробництва

На сьогодні стан трудових ресурсів має такі ознаки:

старіння робочої сили і зростання частки працівників, які здобули професійну та спеціальну освіту декілька десятиліть тому, тож рівень їх кваліфікації об'єктивно не відповідає сучасним вимогам;

відсутність фахівців і робітників необхідних професій та рівня кваліфікації відповідно до вимог внутрішнього виробництва;

зниження економічної активності населення молодших вікових груп;

прагнення економічно активного населення до працевлаштування за кордоном.

Завдання з формування міцного конкурентоспроможного внутрішнього виробництва та інтеграції до світового економічного простору необхідно виконувати насамперед шляхом реформування ринку праці, підвищення продуктивності праці, усунення дисбалансу в системі оплати праці, підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів. При цьому особливого значення на ринку праці набуває молодь.

У сучасних умовах зростають вимоги роботодавців до компетенції працівників, що обумовлює актуальність розвитку системи освіти, передусім професійної. Удосконалення наявних і розроблення нових технологій майже у всіх галузях та сферах економічної діяльності потребує від працівників сучасних знань та вмінь. Зазначені тенденції призводять до поглиблення проблеми розвитку системи безперервної професійної освіти та навчання.

Характер розбудови сучасного виробництва і перехід до стратегічного управління потребують підготовки більшої кількості висококваліфікованих інженерно-технічних кадрів, тож національна система освіти повинна орієнтуватися на запит ринку праці і перспективи розвитку національної економіки.

В умовах комерціалізації діяльності освіти основним джерелом допомоги в одержанні знань повинне стати гарантоване державою цільове кредитування.

Завданнями державної політики у сфері освіти і підготовки кадрів є:

забезпечення рівних можливостей отримання повної загальної середньої та спеціальної освіти, професійного навчання;

створення умов для освоєння учнями середніх класів початкових знань і навичок за обраними майбутніми професіями та спеціальностями;

надання допомоги малозабезпеченим сім'ям для оплати навчання обдарованих дітей;

сприяння матеріально-технічному переоснащенню закладів освіти за сучасними технологіями, зокрема в сільській місцевості;

впровадження механізму недержавного фінансування освіти;

розвиток системи підготовки наукових кадрів, заснування нових наукових шкіл та кафедр у провідних вищих навчальних закладах з урахуванням потреб науки та виробництва і нових напрямів їх розвитку;

стимулювання розвитку системи професійно-технічної підготовки та перепідготовки кадрів за потребами галузей економіки та з урахуванням зміни технологічного укладу;

зменшення дефіциту кваліфікованих кадрів у високотехнологічних галузях і найважливіших сферах економіки та збільшення сукупної пропозиції робочої сили на українському ринку праці з урахуванням досвіду розвинутих держав світу.

Стимулювати залучення кваліфікованих кадрів можливо лише за умови реалізації ефективної політики зайнятості, створення робочих місць та подолання відставання від розвинутих країн в оплаті праці. Україна повинна забезпечити перехід від використання дешевої до переважно високооплачуваної робочої сили.

Впровадження ефективних технологій

Підвищення технологічного рівня внутрішнього виробництва згідно із стратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності на 2011-2021 роки дасть змогу розробити і впровадити новітні технології у таких сферах:

інформаційно-комунікаційні системи;

технології виробництва програмного забезпечення;

оптимізація бізнес-процесів із застосуванням ІТ-технологій;

технології розподілення, обчислень і систем;

технології створення електронної компонентної бази;

технології обробки, зберігання, передавання і захисту інформації;

технології створення інтелектуальних систем навігації і управління;

біо-інформаційні технології;

індустріальні новітні технології, наноструктурні системи і наноматеріали;

технології створення біосумісних матеріалів;

технології створення мембран і каталітичних систем;

технології створення і обробки полімерів і еластомерів;

технології створення функціональних кристалів і обробки кристалічних матеріалів;

технології створення і обробки надтвердих композиційних і керамічних матеріалів;

нанотехнології і наноматеріали із заданими властивостями;

технології синтезу і спікання нанокристалічних порошків тугоплавких сполук;

нові процеси отримання та обробки металевих матеріалів;

технології мехатроніки і створення мікросистемної техніки та самовідтворювальних систем;

технології виробництва та використання вуглецевого конструкційного волокна;

створення перспективних неядерних озброєнь і систем управління ними;

транспортні та авіаційно-космічні технології;

технології створення нових поколінь ракетно-космічної, авіаційної і морської техніки;

технології створення і управління новими видами транспортних систем;

технології створення енергоефективних двигунів і рушиїв для транспортних систем;

технологія контактно-стикового зварювання надміцних рейок швидкісних залізниць;

технології створення комплексу устатковання та механізмів для будівництва і ремонту залізничних шляхів з необмеженою довжиною зварювальних рейок;

енергетика і енергозбереження

технології безпечної атомної енергетики, ядерної промисловості, безпечного поводження з радіоактивними відходами і відпрацьованим ядерним паливом;

технології водородної енергетики і виробництва нових моторних палив;

технології екологічно безпечного використання газогідратів у промислових масштабах;

технології використання нових і поновлюваних джерел енергії, інтегровані системи енергопостачання з використанням енергії вітру, сонця та потужних енергонакопичувачів;

технології створення енергозберігаючих систем на усіх фазах промислового циклу для енергоємних галузей промисловості;

технології виробництва палива і енергії з органічних відходів;

раціональне природокористування

технології моніторингу і прогнозування стану атмосфери і гідросфери;

технології оцінки ресурсів і прогнозування стану літосфери і біосфери;

технології зниження ризику і зменшення наслідків природних і техногенних катастроф;

технології переробки і утилізації техногенних утворень і відходів;

технології екологічно безпечної розробки родовищ і видобутку корисних копалин;

живі системи та організми

технології біоінженерії;

біокаталітичні, біосинтетичні і біосенсорні технології;

нові технології і методи медичної діагностики і лікування з використанням біо- і нанотехнологій;

біомедичні і ветеринарні технології захисту людини і тварин;

технології екологічно безпечного ресурсозберігаючого виробництва продуктів харчування і переробки сільськогосподарської сировини;

клітинні технології.

За кожним напрямом необхідно розробити державні цільові програми на довгостроковий період (наприклад, до 2030 року), потрібний для розроблення, впровадження і вдосконалення технологій шостого і сьомого укладу, з відповідною організаційною та/або фінансовою підтримкою. При цьому об'єктом програмного управління повинна стати технологічна база виробничого сектору в цілому, а не окремої галузі або регіону.

Екологізація та підвищення енергоефективності економіки

Для визначення на середньо- та довгострокову перспективу стратегічних завдань з розвитку внутрішнього виробництва і розроблення в сучасних умовах промислової, енергетичної, екологічної та економічної політики в цілому необхідно визначити напрями екологізації та підвищення енергоефективності виробництв, що відповідають цілям Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

Екологізація виробництва передбачає впровадження ресурсозберігаючих та екологічно безпечних техніко-екологічних процесів, методів раціонального управління природно-ресурсним потенціалом, у результаті використання якого буде забезпечено охорону навколишнього природного середовища і створення сегментів "зеленої" економіки.

Основні напрями екологізації виробництва:

збільшення корпоративних і бюджетних витрат на екологічні інновації для очищення у повному обсязі викидів забруднюючих речовин та відходів у повітря та водні об'єкти, зменшення обсягу нераціонально використаних енергії і матеріалів;

розвиток бізнесу у сфері природоохоронних технологій;

розроблення економічних механізмів, спрямованих на зменшення забруднення навколишнього природного середовища;

запровадження економічних стимулів з метою створення нових підприємств, на яких застосовуються сучасні екологічно прийнятні технології утилізації та/або використання відходів як вторинної сировини;

запровадження економічних механізмів та інструментів відновлення порушених екосистем, здійснення суб'єктами господарювання у сфері природокористування відновлювальних заходів;

удосконалення методик проведення екологічної оцінки наслідків господарської діяльності, посилення екологічного моніторингу, поетапне приведення норм екологічної безпеки у відповідність із європейськими стандартами;

забезпечення державної підтримки проектів, спрямованих на поліпшення стану природного навколишнього середовища.

Підвищення енергоефективності економіки

Реалізація політики енергозбереження та підвищення енергоефективності виробництва спрямована на збільшення питомої ваги новітніх енергозберігаючих технологій і зростання ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, а отже, зменшення до 2015 року порівняно з 2008 роком на 20 відсотків енергоємності валового внутрішнього продукту і виробництва відповідних видів продукції.

Основні напрями підвищення енергоефективності виробництва:

підвищення енергоефективності та коефіцієнта корисної дії енергетичного та технологічного обладнання, машин, механізмів;

підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів шляхом посилення режиму економії та вдосконалення системи їх обліку;

впровадження матеріало- та енергозберігаючих, безпечних і екологічно чистих технологій, насамперед в енергоємні галузі промисловості та галузі, внаслідок діяльності яких забруднюється навколишнє природне середовище;

збільшення кількості відновлюваних джерел енергії, що використовуються;

запровадження механізмів економічного стимулювання, реконструкції, модернізації та будівництва нових виробничих об'єктів із застосуванням енерго- та ресурсозберігаючих технологій;

адаптація національного законодавства у сфері енергоефективності та енергозбереження до законодавства ЄС.

Реалізація зазначених напрямів потребує формування на рівні підприємств, корпорацій, регіонів та міністерств енергоекологічних проектів і програм, що сприятиме поліпшенню стану середовища життєдіяльності людини, економії природно-ресурсного потенціалу, залученню у господарський оборот різноманітних видів відновлюваних джерел енергії.

Актуальним є формування енергоекологічного ринку шляхом:

розроблення природоохоронних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій і техніки, виробництво енергоефективної та екологічно чистої продукції;

вивчення стану природно-ресурсного потенціалу та навколишнього природного середовища;

забезпечення функціонування екологічної інфраструктури;

надання відповідних інформаційних, консультаційних, юридичних, фінансових та екологічних послуг суб'єктам господарювання.

Підтримка малого та середнього підприємництва

Малий та середній бізнес відіграють важливу роль у розвитку реального сектору економіки, підвищенні рівня зайнятості населення та наповненні внутрішнього ринку товарами номенклатурних груп, до яких не виявляють інтерес представники великого бізнесу.

Необхідно створити сприятливі умови для розвитку малого і середнього бізнесу, збільшити його частку до рівня провідних держав світу.

Пріоритетними напрямами державної політики у сфері розвитку підприємництва є:

зниження витрат, пов'язаних із входження на ринок нових, насамперед інноваційних підприємств, і виходу з ринку юридичних осіб, що припиняють свою діяльність внаслідок низької конкурентоспроможності;

стимулювання розвитку партнерства корпорацій з підприємствами малого та середнього бізнесу, що забезпечує більшу життєздатність малих і середніх підприємств та підвищення конкурентоспроможності корпорацій;

реструктуризація інфраструктурних монополій, створення механізмів ефективного державного управління природними монополіями;

забезпечення конкуренції і створення ефективних механізмів антимонопольного регулювання;

формування сприятливого підприємницького та інвестиційного клімату;

удосконалення системи технічного регулювання, системи національних стандартів, формування механізмів добровільної сертифікації і підтвердження відповідності (якості);

сприяння розвитку малого бізнесу, зокрема інноваційного, у сфері новітніх техніки та технологій, створення відповідної інфраструктури і забезпечення розвитку системи мікрокредитування;

сприяння підвищенню рівня підприємницької активності населення, зокрема у сфері надання послуг.

Удосконалення регуляторної політики

Для реалізації кожного етапу розвитку, досягнення визначених цілей необхідно запроваджувати дієві механізми, що здатні забезпечити ефективне функціонування економіки та збереження її ринкового статусу.

Представники бізнес-середовища, громадських об'єднань повинні брати участь у процесі вдосконалення регуляторної політики, що забезпечує створення цілісної системи, сприяє оптимізації адміністративно-правового регулювання економічних відносин.

Необхідно визначити на законодавчому рівні механізми державного регулювання, форми і ступінь державного втручання у господарську діяльність, забезпечити підтримку і умови реалізації таких механізмів та унеможливити створення адміністративних, економічних та організаційних перешкод для провадження господарської діяльності.

Для активізації підприємницьких ініціатив, спрощення умов ведення бізнесу та на виконання завдань Програми економічних реформ відбуваються процеси дерегуляції за всіма напрямами державного регулювання.

Очікувані результати, ефективність Програми

Виконання Програми дасть змогу забезпечити:

створення високорентабельних, менш енергоємних та екологічно чистих виробництв, здатних конкурувати на внутрішньому і зовнішньому ринку;

збільшення у структурі вітчизняної економіки частки високотехнологічних виробництв;

створення нових робочих місць, у тому числі з високими вимогами до кваліфікації фахівців і високим рівнем оплати праці;

запровадження економічних стимулів для організації або розвитку виробничих потужностей, спрямованих на виробництво вітчизняних аналогів імпортованої продукції;

використання у повному обсязі наявних трудових і сировинних ресурсів та виробничих потужностей;

розв'язання окремих соціальних проблем (зниження рівня безробіття, створення нових робочих місць та підвищення рівня доходів населення);

зменшення залежності від імпорту товарів, що дасть змогу в 2013-2015 роках знизити темпи щорічного приросту імпорту товарів до 9-9,5 відсотка;

досягнення у 2013-2015 роках середньорічних темпів приросту експорту не менш як на 7-10 відсотків;

поліпшення зовнішньоторговельного балансу товарів і послуг (досягнення у 2015 році позитивного сальдо торгівлі товарами та послугами на рівні 1,5-2 млрд. доларів США).

Розрахунок збільшення обсягу виробництва товарів і послуг у результаті активізації інвестиційної діяльності та збільшення завантаження наявних виробничих потужностей на 2015 рік (ефект імпортозаміщення - покриття від'ємного сальдо) визначено в додатку 3.

Обсяги та джерела фінансування

Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів підприємств, пенсійних та інших фондів соціального страхування, кредитів, наданих банками та кредитними спілками, коштів населення, іноземних інвестицій, коштів Міжнародного валютного фонду та міжнародної технічної допомоги, а також коштів державного та місцевих бюджетів, які виділяються на умовах державно-приватного партнерства.

Обсяги фінансування Програми уточнюється щороку під час складання проектів державного та місцевих бюджетів на відповідний рік у межах видатків, передбачених головним розпорядником бюджетних коштів.

Строк та етапи виконання Програми

Програма є безстроковою, перший етап виконання - до 2015 року.

Ризики невиконання Програми

До ризиків невиконання Програми належить:

загроза виникнення другої хвилі світової фінансової кризи та її негативний вплив на національну економіку;

посилення політичної нестабільності в державі під час підготовки до чергових виборів та як наслідок зростання рівня недовіри іноземних інвесторів;

низький рівень вкладення коштів у вітчизняну економіку національними інвесторами, у тому числі великими корпораціями;

низький рівень підприємницької активності населення;

недостатні темпи зростання споживчого попиту внаслідок низьких доходів населення;

неприйняття Верховною Радою України законодавчих актів, необхідних для виконання Програми.



Додаток 1
до Програми

ПЛАН ЗАХОДІВ
щодо створення умов для реалізації Державної програми розвитку внутрішнього виробництва

Найменування завдання

Найменування заходу

Очікуваний результат

Відповідальні за виконання

Строк виконання

Інституціональні та структурні перетворення у сфері науки і техніки, інновацій та виробництва

1. Удосконалення державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави

1) реформування власності неефективно працюючих підприємств державного сектору

розвиток вітчизняного промислового виробництва, оптимізація кількості державних підприємств, підвищення їх економічної ефективності, а також конкурентоспроможності економіки

Мінекономрозвитку
Агентство держмайна
Фонд державного
майна
Мінінфраструктури
Мінагрополітики
Міненерговугілля

2012 - 2015 роки

2) завершення інвентаризації та створення єдиної бази обліку об'єктів державної власності

3) проведення моніторингу ефективності функціонування, управління та використання об'єктів промисловості, що перебувають у державній власності

4) формування нової моделі управління об'єктами державної власності, що передбачає, зокрема, залучення на конкурентних засадах професійних менеджерів

5) розроблення програм реструктуризації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та підвищення ефективності їх діяльності

2. Удосконалення нормативно-правової бази щодо стимулювання інноваційної діяльності

1) приведення законодавства з питань інтелектуальної власності у відповідність із законодавством ЄС

створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку та використання науково-технологічного потенціалу країни для виробництва конкурентоспроможної продукції

Держінформнауки
Мінекономрозвитку
МОНмолодьспорт
Мінфін

2012 - 2013 роки

2) підготовка пропозицій щодо нормативно-правового врегулювання питання формування та розвитку кластерів

3. Створення та забезпечення функціонування інноваційних структур (технопарків, кластерів, бізнес-інкубаторів тощо)

1) проведення комплексної оцінки ефективності діяльності технопарків, зокрема створення та впровадження

підвищення інноваційної активності підприємств, створення високотехнологічних виробництв, збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної інноваційної продукції

Держінформнауки
Мінекономрозвитку
Мінінфраструктури
Мінагрополітики
Міненерговугілля
МОЗ

2012 - 2015 роки

у виробництво нових технологій і продукції, ефективності та цільового використання наданих пільг

2) розроблення рекомендацій щодо створення та організації діяльності промислових кластерів

3) сприяння створенню промислових кластерів, зокрема в авіа-, судно-, автомобіле-, приладобудуванні, хімічній та фармацевтичній промисловості

4) сприяння створенню технополісу "П'ятихатки" (Харківська область)

5) реалізація пілотного проекту створення україномовної версії інформаційного порталу "Інтернешнл Бізнес Інновейшн Зон" для забезпечення прямого підключення  баз даних про інноваційні проекти регіонів до пошукової інформаційної системи країн - членів ЄС

4. Створення та забезпечення функціонування мережі індустріальних парків

1) формування нормативно- правової бази щодо умов створення  та діяльності індустріальних парків

започаткування точок промислового зростання

Держінвестпроект
Мінекономрозвитку
Держінформнауки
МОНмолодьспорт
Мінфін

2012 - 2015 роки

2) створення індустріальних парків

Механізм державного стимулювання

5. Розроблення та впровадження механізму державної фінансово-кредитної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва, що реалізують інноваційні та інвестиційні проекти і забезпечують розвиток виробництва

1) удосконалення механізму компенсації відсоткових ставок за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, що реалізують інноваційні проекти у високотехнологічних галузях  економіки

технологічне оновлення виробництва та сфери послуг, забезпечення надходження на  внутрішній ринок конкурентоспроможної продукції та виходу з нею на світовий ринок

Мінфін
Мінекономрозвитку
Мінагрополітики
Держінформнауки

- " -

2) удосконалення механізму надання державних гарантій для підтримки особливо важливих проектів модернізації виробництва високотехнологічних видів продукції

3) визначення механізму страхування ризиків під час реалізації інноваційних проектів малого та середнього бізнесу

6. Підвищення мотивації підприємств - замовників науково-технічної продукції до виконання важливих науково-технічних програм

визначення механізму:

науково-технологічне оновлення виробництва та сфери послуг, задоволення потреб внутрішнього ринку у наукоємній продукції та її експорт

Держінформнауки
Мінфін
МОНмолодьспорт
Мінекономрозвитку

2012 - 2015 роки

мотивації підприємств - замовників науково-технічної продукції, а також видів економічних стимулів

надання державної підтримки для оновлення науково-технологічної бази державних підприємств

7. Забезпечення розвитку перспективних промислових технологій з використанням досягнень вітчизняної науки і техніки

1) підготовка переліку перспективних промислових наукоємних технологій з використанням вітчизняних наукових та науково-технічних розробок

забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринок

Держінформнауки
МОНмолодьспорт
Мінекономрозвитку
Мінінфраструктури
Мінагрополітики
Міненерговугілля
Державна служба інтелектуальної власності

постійно

2) проведення постійного моніторингу змін технологічного рівня виробництва (прогнозно-аналітичні дослідження)

3) розширення сфери застосування Закону України "Про державно-приватне партнерство" на такі види економічної діяльності, як освіта, наука, інформаційно-комунікаційні технології

4) розроблення пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів у частині надання права вищим навчальним закладам провадження комерційної діяльності у сфері науки та інновацій

5) підвищення рівня фінансової автономії вищих навчальних закладів у розпорядженні коштами, отриманими від замовників різних форм власності за виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт

6) реалізація пілотних науково-технічних та інноваційних проектів у рамках державно-приватного партнерства

8. Оптимізація та забезпечення розвитку науково-технічного потенціалу промисловості шляхом реформування галузевої науки, зокрема об'єднання, перепрофілювання наукових установ, створення технопарків, наукових парків, технологічних інкубаторів, центрів трансферу технологій

1) стимулювання створення (відродження) науково-технічних підрозділів на промислових підприємствах державної форми власності

забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринок

МОНмолодьспорт
Агентство держмайна
Мінекономрозвитку
Мінінфраструктури
Мінагрополітики
Міненерговугілля
Держінформнауки

2012 - 2015 роки

2) розроблення і прийняття Державної програми науково-технологічного розвитку національної економіки до 2025 року, що виконується у три етапи:

2012 - 2015 роки - оптимізація науково-технічного потенціалу та створення вітчизняних вертикально-інтегрованих структур з власною дослідницькою базою

2016 - 2020 роки - державна підтримка розроблення нових перспективних технологій і продуктів  у пріоритетних секторах IV - VI технологічного укладів

2021 - 2025 роки - державна підтримка виведення на ринок зазначених технологій і продуктів

9. Пролонгація строків, удосконалення форм і механізму державної підтримки розвитку високотехнологічних виробництв у рамках державних програм і стратегій

1) внесення згідно з Програмою економічних реформ на 2010 - 2014 роки відповідних доповнень до державних програм і стратегій щодо розвитку високотехнологічних виробництв та продовження строку їх дії до 2015 року, розроблення нових державних цільових програм, застосування механізму надання державної підтримки

забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринок

Мінекономрозвитку
Агентство держмайна
Мінрегіон
Держінформнауки

2011 - 2012 роки

Удосконалення структури промислового виробництва та його технологічне переоснащення

10. Створення принципово нової структури промислового виробництва на основі використання енергоефективних технологій та обладнання

1) імплементація енергозберігаючої моделі розвитку внутрішнього виробництва з використанням нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії

оптимізація структури промислового виробництва із збільшенням обсягу випуску продукції кінцевого споживання, модернізація традиційного виробництва  з прискореним розвитком наукомістких і високотехнологічних видів діяльності, зменшення обсягу споживання енергетичних ресурсів

Мінекономрозвитку
Агентство держмайна
Держенергоефектив-ності
Мінагрополітики
Мінінфраструктури
Міненерговугілля
Мінрегіон
Держінвестпроект

до кінця 2012 року і у подальшому - постійно

2) перехід до програмного управління щодо скорочення в структурі економіки частки енерго- та ресурсоємних виробництв, впровадження ресурсозберігаючих і безвідходних технологій у промисловості з концентрацією ресурсів для їх реалізації

3) забезпечення інноваційно-технологічної модернізації традиційних виробництв з прискореним розвитком наукомістких і високотехнологічних видів діяльності більш високих технологічних укладів

4) оптимізація структури промислового виробництва, закриття нерентабельних виробництв, виведення з експлуатації морально застарілого і фізично зношеного обладнання та заміна його на нове обладнання

5) збільшення обсягу випуску продукції кінцевого споживання виходячи з потреб внутрішнього ринку та розширення експортних можливостей

11. Сприяння розвиткові внутрішнього ринку

1) переорієнтація заходів державного стимулювання та підтримки на розвиток галузей економіки, від яких можна швидко отримати найбільший мультиплікативний ефект

покращення стану національної економіки

Мінекономрозвитку

2012 - 2013 роки

2) підтримка споживчого попиту на вітчизняну продукцію шляхом реалізації виваженої політики доходів населення

3) поліпшення структури експорту за рахунок збільшення обсягу продукції із значною питомою вагою доданої вартості

4) запровадження механізмів спеціального режиму інвестиційної діяльності, що успішно апробовані на територіях пріоритетного розвитку протягом 1998 - 2004 років, на митній території України під час реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, спрямованих на розвиток реального сектору (за всіма видами економічної діяльності, крім фінансової та банківської діяльності, страхування, нотаріальних і юридичних послуг, грального бізнесу)

12. Розвиток пріоритетних галузей економіки

сприяння розвиткові:

прогресивні зміни у галузевій структурі економіки збільшення обсягів ресурсного забезпечення реального сектору економіки для розвитку виробництва створення нових робочих місць, підвищення рівня зайнятості та доходів населення підвищення рівня продовольчої безпеки і задоволення внутрішніх потреб країни у харчових продуктах власного виробництва

Мінекономрозвитку
Мінагрополітики
Мінінфраструктури
Міненерговугілля
Мінрегіон
Агентство держмайна
Держенергоефективності
Держінвестпроект

2012 - 2015 роки

агропромислового комплексу, у тому числі:

- рослинництва (збільшення обсягів та оптимізація структури виробництва зернових і зернобобових, технічних культур, картоплі та овоче-баштанних культур, садівництва і виноградарства)

- тваринництва (стимулювання збільшення чисельності поголів'я та продуктивності великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, птиці, а також рибництва та бджільництва; створення системи сучасних елеваторів, холодокомбінатів та оптових ринків і комплексів для переробки та тривалого зберігання сільськогосподарської продукції, державних резервів та запасів, інтервенційних фондів зернових культур та інших продовольчих ресурсів; запровадження біржової торгівлі зерном та інших ринкових механізмів для підвищення фінансової стійкості агропромислового комплексу)

- виробництва сільськогосподарської техніки, зокрема шляхом відновлення виробництва конкурентоспроможних видів сільськогосподарських машин та знарядь, збільшення статутного фонду НАК "Украгролізинг" з метою збільшення обсягу закупівлі технічних засобів для агропромислового комплексу з подальшою передачею їх на умовах фінансового лізингу; вдосконалення механізму фінансової підтримки підприємств - виробників сільськогосподарської техніки шляхом здешевлення кредитів на закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва

транспортної інфраструктури для підвищення швидкості і безпеки руху пасажирів та вантажів, зокрема автомобільних доріг, залізниці, аеропортів, морських торговельних портів

будівельної галузі за рахунок збільшення обсягів будівництва доступного житла з поліпшенням цільового кредитування на рівні нульової ставки рефінансування Національного банку плюс маржа 2,5 відсотка; підтримки спорудження об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури під час будівництва доступного житла

авіабудування шляхом визначення модельного ряду виробництва авіаційної техніки; запровадження довгострокового кредитування зовнішньоекономічних контрактів під гарантії Кабінету Міністрів України та вдосконалення механізму здешевлення кредитів для підприємств авіаційної галузі, в тому числі через надання цільової підтримки замовникам авіаційної техніки

космічної галузі за рахунок формування державного замовлення на науково-технічну продукцію та підтримки профільних науково-дослідних робіт в галузі, впровадження системи використання космічних технологій, зокрема, у сільському господарстві, природокористуванні, на транспорті, а також створення інформаційно-аналітичного (ситуаційного) центру при Кабінеті Міністрів України

суднобудівної промисловості шляхом створення сприятливих умов для організації спільних виробництв на базі суднобудівних та судноремонтних заводів, впровадження системи державно-приватного партнерства (надання підтримки для підвищення технологічного рівня виробництва зазначених підприємств), стимулювання замовлення на будівництво нових і модернізацію наявних суден для рибопромислового флоту

власної мінерально-сировинної бази та видобутку корисних копалин за рахунок збільшення обсягів геологорозвідувальних робіт і забезпечення приросту промислових запасів вуглеводнів, вугілля, урану, залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд та інших видів рудної сировини, саморідної сірки, каолінів, графіту, вогнетривких глин, нерудної металургійної та хімічної сировини, мінеральних вод, кам'яної солі, цементної сировини, кварцових пісків тощо

атомної енергетики та атомної промисловості шляхом спорудження нових енергоблоків на Хмельницькій АЕС та реконструкції відкритих розподільних споруд на Рівненській, Хмельницькій і Запорізькій атомних електростанціях, продовження строку експлуатації енергоблоків  № 1 і 2 Рівненської АЕС та № 1 Південно-Української АЕС, збільшення обсягу виробництва концентрату природного урану, створення виробництва ядерного палива, комплектувальних виробів з нержавіючої сталі та цирконієвого прокату, наукове, проектне та інформаційне супроводження об'єктів ядерно-паливного циклу

альтернативної енергетики шляхом забезпечення промислового використання відновлюваних джерел енергії вітру, сонця, води тощо та здійснення заходів з енергозбереження у комунальній та соціальній сферах

галузей і виробництв з випуску споживчих непродовольчих товарів шляхом удосконалення регіональної політики щодо розвитку регіонального споживчого ринку

13. Стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва, суб'єкти якого використовують нові технології

створення нових робочих місць за рахунок активізації внутрішнього ринку, а також стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва, зокрема шляхом:

збільшення частки малого і середнього бізнесу в загальному обсязі виробництва сучасної промислової продукції для споживчого ринку підвищення рівня зайнятості

Мінекономрозвитку
Держпідприємництво
МОЗ
Агентство держмайна
Держінвестпроект
Мінфін
МОНмолодьспорт
Мінінфраструктури
Мінагрополітики
Міненерговугілля
Держмитслужба
Укрдержреєстр

2012 - 2015 роки

формування системи реєстрації суб'єктів малого підприємництва за повідомленнями (декларативний принцип)

максимального спрощення існуючої системи звітності підприємців, зокрема скорочення переліку документів податкової звітності для суб'єктів господарювання, що подають фінансову звітність, перекладення обов'язку обміну інформацією про суб'єкта на орган виконавчої влади, обов'язкового подання заяви про початок підприємницької діяльності тільки до органу державної реєстрації

оптимізації кількості контролюючих органів, зокрема за рахунок об'єднання ДПС з ДМС та створення на їх базі Державної податкової та митної служби

запровадження процедури погодження контролюючими органами позапланових контрольно-перевірочних заходів стосовно суб'єктів малого бізнесу з органами прокуратури, механізму підтримки малого підприємництва, в тому числі за рахунок надання субсидій з метою компенсації частки відсоткової ставки за кредитами суб'єктів малого підприємництва, кредитування через систему державних банків суб'єктів малого підприємництва реального сектору економіки за визначеними пріоритетами розвитку національної економіки, а також пролонгації діючих кредитних договорів

підтримки розвитку малого та середнього бізнесу, суб'єкти якого провадять діяльність у високотехнологічних сферах

14. Комплексна реструктуризація галузей економіки з незадовільними конкурентними характеристиками

1) прискорення реструктуризації вугільної галузі з подальшим виведенням з експлуатації переважно шляхом консервації найбільш збиткових шахт і модернізацією перспективних шахт, забезпечення соціального захисту працівників, що вивільняються

збільшення обсягу власного видобутку вугілля за рахунок оптимізації  кількості шахт, підвищення їх продуктивності, скорочення державної підтримки, та зменшення обсягу імпорту вугільної продукції

Мінекономрозвитку
Агентство держмайна
Держінвестпроект
МОНмолодьспорт
Міненерговугілля
Фонд державного майна

2012 - 2015 роки

2) законодавче врегулювання механізму надання системи державної підтримки вуглевидобувним підприємствам з урахування вимог СОТ і ЄС

3) створення нормативно-методичної бази для залучення недержавних інвестицій у державний сектор вугільної галузі насамперед шляхом спільної розробки вугільних родовищ державними та приватними підприємствами

4) визначення на законодавчому рівні особливостей приватизації вуглевидобувних підприємств з урахуванням їх специфіки

5) розроблення принципово нових, нетрадиційних засобів і технологій видобутку кам'яного вугілля з тонких пластів із складними умовами

6) збільшення обсягу видобутку бурого вугілля (лігніту) та горючих сланців

Реалізація ресурсозберігаючої, енергоефективної моделі розвитку

15. Стимулювання підприємств до запровадження технологій, використання техніки і обладнання, що розроблені із застосуванням вітчизняного науково-технічного потенціалу та відповідають найкращим світовим аналогам

1) розроблення методичних основ та запровадження практики екологічної паспортизації, аудиту та страхування об'єктів виробництва

Зменшення обсягу споживання енергетичних і матеріальних ресурсів у промисловому виробництві

Мінприроди
Держенергоефективності
Мінрегіон
Міненерговугілля
Мінекономрозвитку
Мінагрополітики
Мінінфраструктури

2012 - 2015 роки

2) розроблення проекту Закону України "Про вторинні матеріальні ресурси" щодо переходу промисловості на екологічно безпечні замінники традиційної первинної сировини вторинною і стимулювання впровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергоощадних технологій

3) розроблення державної цільової програми екологізації галузей промисловості з метою забезпечення технічного переоснащення, впровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів

16. Впровадження нових технологій та устатковання для використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, водневої енергетики, комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, вітрових та сонячних електростанцій

забезпечення будівництва вітроелектростанцій, сонячних батарей, водневих електростанцій малої потужності згідно з Державною цільовою економічною програмою енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010 - 2015 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2010 р. № 243

збільшення використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива для оптимізації енергетичного балансу

Держенергоефективності
Мінекономрозвитку
Мінрегіон
Міненерговугілля

2012 - 2015 роки

17. Сприяння запровадженню у виробництво сучасного енергоменеджменту і енергоаудиту

1) запровадження енергоменеджменту на промислових підприємствах

підвищення енергоефективності промислового виробництва з доведенням питомих витрат споживання енергетичних ресурсів у промисловому виробництві до рівня провідних країн

Мінекономрозвитку
Держенергоефективності
Агентство держмайна
Мінрегіон
Міненерговугілля
Мінагрополітики
Мінінфраструктури

- " -

2) розроблення проекту Закону України "Про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів"

18. Сприяння раціональному та економному використанню матеріальних і енергетичних ресурсів

1) удосконалення екологічних стандартів

2) створення та впровадження механізму економічних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства

3) запровадження державної підтримки енергозберігаючих технологій у найбільш енергоємних галузях

Зменшення питомих витрат споживання енергетичних і матеріальних ресурсів у промисловості

Мінприроди
Держенергоефективності
Міненерговугілля
Мінрегіон
Мінекономрозвитку
Мінфін

- " -

19. Впровадження сучасної системи обліку та моніторингу результативності впровадження ресурсозберігаючих і енергоефективних технологій та технічних засобів у виробництві

1) підтримка виробництва вимірювальних приладів та автоматизованих систем з елементами штучного інтелекту для керування перерозподілом та споживанням енергії, зокрема на рівні окремих будівель, підприємств, районів міст

2) створення систем автоматичного моніторингу стану навколишнього природного середовища та прогнозування впливу техногенних факторів на стан навколишнього природного середовища

Зменшення обсягу споживання енергетичних і матеріальних ресурсів у промисловому та агропромисловому виробництві з доведенням їх питомих витрат до рівня передових країн

Мінекономрозвитку
Агентство держмайна
Мінприроди
Держенергоефективності

2012 - 2015 роки

Розвиток внутрішнього виробництва та підвищення експортного потенціалу

20. Створення організаційних та технічних умов для імпортозаміщення

1) розроблення технологій одержання фосфоровмісних добрив різних марок на основі вітчизняних родовищ природних апатитів і фосфоритів

забезпечення розвитку галузей економіки шляхом впровадження у виробництво нових технологій (розробок)

Мінекономрозвитку
Агентство держмайна
Держінформнауки
Мінагрополітики

- " -

2) переробка вітчизняної карбонатної сировини з одержанням наповнювачів полімерних і лакофарбових матеріалів та сухих будівельних сумішей

3) залучення до переробки техногенних родовищ промислових відходів виробництв діоксину титану, глинозему та манганвмісних відвалів, гальванічних шламів, осадів очищення стічних вод тощо

4) розроблення державної цільової програми видобутку фосфорної сировини з вітчизняних родовищ та створення збагачувальних комплексів

5) організація власного виробництва товарного прокату, поковок, штамповок та виробів з титанових сплавів на основі власної сировини та розроблених в Україні технологічних процесів камерного електрошлакового переплаву та електронно-променевого переплаву

6) збільшення обсягу виробництва економнолегованих корозійностійких сталей для потреб машинобудування, будівництва, виробництва товарів широкого споживання

7) збільшення виробництва листового та сортового прокату із спеціальною обробкою поверхні (антикорозійні та декоративні покриття для потреб машинобудування, будівництва, виробництва товарів широкого споживання на базі існуючого виробництва традиційного прокату)

8) підвищення якості вітчизняної продукції машинобудування шляхом застосування підходів механотроніки та адаптотроніки з використанням композитних і п'єзоелектричних функціональних матеріалів

9) організація виробництва власного металообробного інструменту на базі передових вітчизняних розробок у сфері виробництва вихідної сировини та виробів з надтвердих матеріалів, штучних алмазів, твердих сплавів

10) сприяння виробництву енергозберігаючого устатковання (теплообмінники, рекуператори, перетворювачі низькопотенційної енергії)

11) впровадження нових вітчизняних технологій у рослинництві

21. Освоєння трансферу  високих промислових технологій

1) забезпечення розвитку національної мережі трансферу технологій

диверсифікація ринків збуту промислової продукції, оптимізація балансу між внутрішнім та зовнішнім ринками, зменшення залежності від зовнішнього ринку збуту та сприяння процесам імпортозаміщення

Держінформнауки
МОНмолодьспорт
Мінекономрозвитку
Мінагрополітики

2012 - 2015 роки

2) приєднання національної мережі трансферу технологій до Європейської мережі підприємств (EEN)

3) впровадження механізмів стимулювання патентно-ліцензійної діяльності

22. Удосконалення механізмів просування вітчизняної промислової продукції на зовнішній ринок

1) використання дипломатичних важелів впливу на іноземні держави з метою захисту національних інтересів на зовнішньому ринку

- " -

МЗС
Мінекономрозвитку
Мінінфраструктури
Мінагрополітики

- " -

2) забезпечення інформаційної підтримки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності

3) використання механізмів Ради експортерів при МЗС з метою сприяння українським підприємствам - експортерам високотехнологічної продукції в реалізації зовнішньоекономічних проектів за кордоном

Розвиток людського потенціалу

23. Удосконалення системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів і фахівців з вищою освітою в навчальних закладах та на підприємствах

1) розроблення та оновлення діючих державних стандартів вищої та професійно-технічної освіти з конкретних спеціальностей та професій, типових навчальних планів і програм з метою вдосконалення змісту навчання та приведення його у відповідність з потребами сучасного виробництва

підвищення кваліфікації робітничих кадрів,  підготовка висококваліфікованих спеціалістів

МОНмолодьспорт
Мінсоцполітики
Мінекономрозвитку
Мінагрополітики
Міненерговугілля
Мінінфраструктури
Мінрегіон

2012 - 2015 роки

2) удосконалення правового та методичного забезпечення функціонування системи професійного навчання працівників протягом трудової діяльності, сприяння підприємствам, установам та організаціям у здійсненні професійної підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації працівників

3) формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою та робітничих кадрів відповідно до потреб галузей промисловості

4) скорочення тривалості та передача на регіональний рівень процедури ліцензування діяльності підприємств з надання освітніх послуг

24. Розроблення і впровадження механізмів працевлаштування випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів та їх професійної адаптації на виробництві

1) сприяння працевлаштуванню випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів на виробництві

задоволення потреб підприємств у висококваліфікованих спеціалістах та робітничих кадрах, забезпечення працевлаштування випускників вищих і професійно-технічних навчальних закладів, створення нових робочих місць

МОНмолодьспорт
Мінсоцполітики
Мінекономрозвитку
Мінагрополітики
Міненерговугілля
Мінінфраструктури
Мінрегіон

2012 - 2015 роки

2) забезпечення постійного моніторингу ринку праці щодо попиту та пропонування спеціалістів різних спеціальностей

25. Активізація участі роботодавців у навчальному процесі

1) проведення конференцій і тренінгів за участю представників малого та середнього бізнесу

підвищення кваліфікації робітничих кадрів, підготовка висококваліфікованих спеціалістів

МОНмолодьспорт
Мінсоцполітики
Мінагрополітики
Міненерговугілля
Мінекономрозвитку
Агентство держмайна за участю Федерації роботодавців України

- " -

2) забезпечення підготовки висококваліфікованих фахівців в університетах дослідницького типу, науково-навчальних центрах та їх стажування у провідних наукових установах

3) підтримка участі студентів та молодих учених у міжнародних конференціях, семінарах і симпозіумах

Регіональна промислова політика

26. Оптимізація існуючих та створення умов для формування нових регіональних промислових кластерів

розроблення проектів нормативно-правових актів щодо діяльності кластерів:

забезпечення ефективного використання виробничих ресурсів, інтелектуального потенціалу та підвищення конкурентоспроможності національної економіки

Мінекономрозвитку
Мінрегіон
Мінагрополітики
Міненерговугілля

2012 - 2015 роки

постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання організації, формування та розвитку кластерів в Україні"

методичних рекомендацій щодо створення та організації діяльності кластерів

запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності, з використанням механізмів, що були успішно апробовані на територіях пріоритетного розвитку протягом 1998 - 2004 років, на митній території України під час реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, спрямованих на розвиток реального сектору економіки

27. Надання підтримки регіонам у створенні і освоєнні виробництва наукоємної високотехнологічної промислової продукції

1) розроблення механізмів та критеріїв надання фінансово-кредитної підтримки регіонам

відновлення вітчизняного виробництва, підвищення ефективності інноваційного розвитку регіонів

Мінекономрозвитку
Мінрегіон
Держінвестпроект
Мінфін

2012 - 2015 роки

2) надання державних гарантій для підтримки особливо важливих проектів з модернізації виробництва високотехнологічних видів продукції

3) визначення механізму фінансування підготовки проектної документації інвестиційних проектів розвитку територій

28. Визначення напрямів розвитку легкої промисловості та оптимальних місць для розташування нових виробництв

1) проведення систематичних маркетингових досліджень сегментів споживчого ринку товарів легкої промисловості з урахуванням рівнів купівельної спроможності населення

удосконалення механізму управління попитом та пропонуванням з боку внутрішнього виробництва

Мінекономрозвитку
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації

постійно

2) підвищення економічної активності населення, зокрема в містах, у яких наявні необхідні умови для відновлення діяльності існуючих або створення нових виробництв

3) забезпечення надання підтримки суб'єктам малого та середнього бізнесу, що провадять діяльність у галузі легкої промисловості

4) відновлення бази підготовки інженерно-технічних кадрів для легкої промисловості на сучасній технологічній основі

29. Стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва

покращення умов ведення бізнесу, спрощення адміністративних процедур

підвищення рівня зайнятості населення, розвиток внутрішнього ринку

Мінекономрозвитку
Держпідприємництво
Мінфін
Мінсоцполітики
Мін'юст
МОЗ
МНС
Держекспортконтроль
ДПС
Держмитслужба
СБУ
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації

2011 - 2012 роки

30. Здійснення комплексу заходів Урядом та Національним банком щодо стабілізації та розвитку національної економіки

1) активізація використання Національним банком власних інструментів для підтримки інвестування у пріоритетні конкурентоспроможні галузі економіки, зокрема розроблення механізмів забезпечення цільового характеру рефінансування комерційних банків для подальшого кредитування

активізація припливу інвестицій у пріоритетні сфери національного виробництва, підвищення рівня зайнятості населення, збільшення обсягів експорту, впровадження імпортозаміщення, покращення платіжного балансу, наповнення внутрішнього ринку продукцією вітчизняного виробництва

Мінекономрозвитку
Мінфін
Національний банк (за згодою)

у разі потреби

2) підтримка на державному рівні прямих інвестицій у сектори, які є пріоритетними для формування внутрішнього ринку високотехнологічної продукції, зокрема шляхом надання державних гарантій; визначення переліку галузей і виробництв (підприємств) як орієнтирів під час реалізації Національним банком політики цільового рефінансування банків; застосування механізмів здешевлення кредитів для пріоритетних галузей економіки за рахунок часткової компенсації з державного бюджету процентної ставки)

Забезпечення стабільності національної фінансової системи

31. Забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності

1) продовження конструктивної співпраці з МВФ та міжнародними фінансовими організаціями

полегшення доступу України до ресурсів міжнародного фінансового ринку формування збалансованої системи державних фінансів зниження концентрації ризиків в економіці

Мінфін
Мінекономрозвитку
Національний банк (за згодою)
головні розпорядники бюджетних коштів

постійно

2) забезпечення утримання дефіциту державного бюджету в економічно безпечних межах з подальшим поступовим його скороченням

3) реалізація гнучкої макроекономічної політики з урахуванням впливу зовнішніх і внутрішніх факторів з метою поліпшення умов роботи бізнесу

32. Активізація ринку внутрішніх державних запозичень

1) випуск державних цільових облігацій для стимулювання розвитку пріоритетних галузей економіки

залучення вільних ресурсів домогосподарств

Мінфін
Мінекономрозвитку
Національний банк (за згодою)

постійно починаючи з жовтня 2011 року

2) використання інструментів для залучення коштів фізичних осіб

3) ефективне залучення та використання коштів, наданих під державні гарантії

33. Здійснення комплексу заходів, спрямованих на збільшення частки безготівкових розрахунків у національній економіці

підвищення рівня безготівкових розрахунків шляхом:

посилення ролі інструментів грошово-кредитної політики у збалансуванні макроекономічних процесів

Мінфін
Мінекономрозвитку
Мінрегіон
Національний банк (за згодою)
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації

2012 - 2015 роки

створення умов для здійснення безготівкових розрахунків, зокрема з використанням платіжних карток, систем дистанційного обслуговування, під час сплати податків і зборів та здійснення інших платежів на користь держави

поширення безготівкових розрахунків населення за житлово-комунальні і транспортні послуги

зниження вартості послуг із здійснення безготівкових операцій порівняно з готівковими

34. Стабілізація банківської системи

1) зменшення залежності вітчизняного банківського сектору від зовнішніх джерел запозичень, формування власної ресурсної бази та переорієнтації банківської системи на внутрішній ринок фінансових ресурсів, зокрема шляхом підвищення ефективності та надійності функціонування ринку цінних паперів; посилення захисту прав кредиторів та інвесторів

підвищення ролі власної ресурсної бази у функціонуванні банківського сектору зменшення ресурсної залежності вітчизняних банків від зовнішнього фінансового ринку

Мінфін
Мінекономрозвитку
НКЦПФР (за згодою)
Національний банк (за згодою)

до кінця поточного року

35. Регулювання потоків капіталу

1) дотримання під час переговорів щодо проектів угод про вільну торгівлю між Україною та окремими країнами або групами країн, предметом яких є рух капіталу із застосуванням механізму зони вільної торгівлі, позиції щодо необхідності забезпечення фінансової стабільності держави та збереження умов, які унеможливлюють виникнення потенційних ризиків для економічної безпеки в питаннях регулювання транскордонного руху капіталу

зниження потенційних ризиків для економічної безпеки держави

Мінекономрозвитку
МЗС
Національний банк (за згодою)
Нацкомфінпослуг (за згодою)
НКЦПФР (за згодою)

протягом переговорного процесу

2) створення механізмів ефективного державного регулювання транскордонних потоків капіталу та здійснення контролю за проведенням операцій, які створюють загрозу фінансовій стабільності

3) збільшення обсягу інвестицій в національну економіку, створення умов для повернення раніше виведених за межі України коштів та майна

4) підвищення рівня інформованості дрібних інвесторів про розвиток та можливості фондового ринку

5) залучення коштів широких верств населення на фінансовий та інвестиційний ринок

36. Нормативно-правове врегулювання питань захисту та гарантування інвестицій в цінні папери

1) створення правових умов для підвищення гарантій приватним інвесторам

удосконалення механізму захисту прав інвесторів

НКЦПФР (за згодою)
Мін'юст

квітень 2012 року

2) збільшення прозорості та надійності системи страхування ризиків

3) підвищення рівня захисту прав інвесторів тощо

37. Стимулювання розвитку ринку іпотечних цінних паперів шляхом розширення їх пропозиції та вдосконалення ринкової інфраструктури

посилення ролі Державної іпотечної установи на вторинному іпотечному ринку, розширення її функцій як оператора вторинного іпотечного  ринку (зокрема щодо збільшення обсягу емісії облігацій, які забезпечені іпотечним покриттям, їх продажу, і, як результат, отримання додаткових ресурсів та зниження відсотків за іпотечними кредитами)

покращення стану будівельної галузі, удосконалення роботи Державної іпотечної установи

Мінфін
Мінекономрозвитку
Нацкомфінпослуг (за згодою)
НКЦПФР (за згодою)
Державна іпотечна установа (за згодою)
Національний банк (за згодою)

- " -

38. Удосконалення існуючих та розроблення  нових форм залучення коштів населення для інвестування у житлове будівництво

1) відновлення аналогів  будівельних (житлових) кооперативів

активізація роботи будівельної галузі

Нацкомфінпослуг (за згодою)
Мінекономрозвитку
Мінфін
Мінрегіон
НКЦПФР (за згодою)
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
Національний банк (за згодою)

- " -

2) розширення повноважень інвесторів щодо контролю (управління) за використанням інвестованих коштів

3) установлення нульової відсоткової ставки за іпотечними кредитами для будівництва соціального житла та житла для державних службовців

Збільшення обсягу експорту товарів і послуг, розширення доступу вітчизняних підприємців на ринок інших держав

39. Підвищення рівня економічної дипломатії з метою надання всебічної підтримки у просуванні товарів вітчизняного виробництва на зовнішньому ринку та залучення іноземних інвестицій

1) удосконалення роботи економічних відділів у складі дипломатичних представництв України за кордоном

збільшення обсягу експорту, розширення доступу вітчизняних підприємств на зовнішній ринок

Мінекономрозвитку
МЗС

постійно починаючи з жовтня 2011 року

2) створення міжвідомчої робочої групи за участю МЗС, Мінекономрозвитку, інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, Торгово-промислової палати (за згодою), Українського союзу промисловців і підприємців (за згодою) з метою визначення механізму співпраці та функціонування економічних відділів закордонних представництв України

3) розроблення пропозицій щодо внесення змін до актів законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема Указу Президента України від 8 квітня 2010 р. № 522 "Про деякі питання представництва економічних інтересів України за кордоном" щодо забезпечення постійного моніторингу ситуації (в тому числі цінової) на зовнішньому ринку, прогнозування цін для українських товарів у контексті розвитку відповідних національних галузей

4) забезпечення подання економічними відділами закордонних представництв України до Мінекономрозвитку на постійній основі інформації з питань розширення експортних можливостей України та захисту інтересів національних товаровиробників на ринках відповідних країн

40. Активізація розвитку торговельної та виробничої кооперації в рамках участі України в міжнародних економічних інтеграційних утвореннях

1) реалізація положень Угоди про загальні умови та механізм підтримки виробничої кооперації підприємств і галузей держав - учасниць СНД від 23 грудня 1993 р.

збільшення обсягу експорту, розширення доступу вітчизняних підприємств на зовнішній ринок

Мінекономрозвитку
МЗС

протягом переговорного процесу

2) реалізація проектів, передбачених програмами заходів щодо російсько-українського співробітництва у галузі машинобудування, хімічної промисловості, суднобудування

3) участь України у багатосторонніх переговорах СОТ та співробітництво з об'єднаннями та угрупованнями країн-членів СОТ, зокрема під час розгляду документів у рамках поточного раунду переговорів "Доха-Розвиток"

4) формування позиції України на переговорах з країнами-кандидатами на вступ до СОТ на базі стратегії щодо входження та закріплення на їх ринках

41. Розроблення комплексного плану превентивних заходів щодо запобігання витісненню української товарної продукції з ринків держав-основних торговельних партнерів України

1) активізація діалогу щодо якнайшвидшого підписання нової Угоди про вільну торгівлю між державами - учасницями СНД

збільшення обсягу експорту, розширення доступу вітчизняних підприємств на зовнішній ринок

Мінекономрозвитку

постійно

2) проведення переговорів з державами - учасницями Митного союзу стосовно розширення можливостей доступу українських товарів та послуг на ринок Митного союзу

3) проведення системного аналізу змін у торговельних режимах  країн-партнерів у частині їх відповідності нормам міжнародного права, зокрема вимогам двосторонніх договорів України з такими  державами, та забезпечення відповідного реагування

4) надання вітчизняним підприємствам фахової підтримки в частині інформування щодо загрозливих тенденцій на зовнішньому ринку; надання методичних рекомендацій та використання "лобістських" ресурсів Уряду

5) моніторинг зовнішньоторговельних режимів країн-членів СОТ, задіяння механізмів СОТ для захисту інтересів вітчизняних виробників

42. Активізація роботи щодо створення зони вільної торгівлі з ЄС

1) поглиблення транскордонного співробітництва, розширення прав місцевих органів влади у цьому процесі, широке залучення до зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів середнього та малого бізнесу

збільшення обсягу експорту, розширення доступу вітчизняних підприємств на зовнішній ринок

Мінекономрозвитку
МЗС
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації

постійно

Запобігання недобросовісній конкуренції імпортованих товарів із товарами вітчизняного виробництва

43. Здійснення оперативного контролю цінової ситуації

1) запобігання ціновому та іншим видам демпінгу з боку імпортерів та застосування відповідно до норм ГАТТ/СОТ антидемпінгових та компенсаційних мит з метою захисту вітчизняних виробників

захист національного виробника від недобросовісної конкуренції, збільшення бази нарахування митних платежів і надходжень до бюджету

Мінекономрозвитку
Мін'юст
Мінфін
Держмитслужба
ДПС

постійно починаючи з жовтня 2011 року

2) розроблення законопроекту щодо внесення змін до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" з метою приведення у відповідність з нормативними актами СОТ, а саме визначення порядку розрахунків пільг, видів субсидій, удосконалення процедури отримання інформації в рамках проведення антисубсидиційного розслідування, що дасть змогу застосувати заходи із захисту внутрішнього ринку без застосування до України зустрічних санкцій за порушення вимог СОТ

3) запровадження сучасних правових інструментів митного контролю та оцінки митної вартості імпортованих товарів за всіма групами товарів (з метою встановлення автоматизованої системи контролю за обґрунтованістю митної вартості товарів)

4) удосконалення методології визначення митної вартості товарів з метою унеможливлення надання цінових переваг між подібними та аналогічними товарами, усунення суб'єктивізму під час прийняття рішень щодо визначення митної вартості товарів (зокрема за рахунок уніфікації митних тарифів)

44. Захист вітчизняного виробника від недобросовісної конкуренції

1) забезпечення належного контролю за якістю імпортованої продукції

прозорість митних операцій та збільшення бази нарахування митних платежів і надходжень до бюджету

Мінфін
Держмитслужба
Мінекономрозвитку
Мінагрополітики
МОЗ
Держекспортконтролю
Мін'юст

постійно

2) запобігання контрабанді та ввезенню контрафактної продукції

{Додаток 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 174 від 07.03.2012, № 256 від 28.03.2012, № 1107 від 28.11.2012}




Додаток 2
до Програми

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК
інвестиційно-інноваційних проектів

Назва проекту

Найменування суб'єкта інвестиційної діяльності

Строк реалізації проекту, роки

Загальна вартість проекту-1, млн. гривень

Очікуваний результат

1. Створення в свинарстві інтегрованих виробництв "Інтегратор із збільшеними потужностями відтворення"

акціонерне товариство закритого типу "Агро-Союз", Дніпропетровська область

2010 - 2013

1554,4

створення національної бази високопродуктивної генетики для забезпечення сільськогосподарських підприємств чистопородними та двопородними свинями

2. Будівництво та експлуатація тваринницького комплексу, розвиток племінного молочного стада, промислове виробництво екологічно чистого молока в Чернігівській області

ТОВ "Українська молочна компанія", Київська область

2010 - 2013

851,7

утримання племінного молочного стада чисельністю близько 18 тис. голів, виробництво 164,2 тис. тонн молока на рік

3. Створення науково-технологічного рибогосподарського парку

визначається за результатами конкурсу

2011 - 2020

396

виконання Програми економічних реформ на 2010 - 2014 роки у частині забезпечення технологічного переоснащення сільськогосподарської галузі з метою підвищення її конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку

4. Випуск спеціальних жирів-еквівалентів та замінників какао-масла, кондитерських та пекарських жирів, замінників молочного жиру

ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат"

2011

310,8

створення нових робочих місць, розвиток імпортозамінного виробництва, збільшення обсягу експорту і надходжень до бюджетів

5. Створення у північно-західній частині Чорного моря підприємств аквакультури та марікультури

визначається за результатами конкурсу

2011 - 2020

231

забезпечення продовольчої безпеки держави та експортного потенціалу галузі

6. Реконструкція комбінатів хлібопродуктів, хлібоприймальних підприємств, елеваторів і хлібних баз

Держрезерв

2011 - 2014

123,92

удосконалення виробництва, зменшення витрат і підвищення якості сировини

7. Створення та виробництво сучасного зернозбирального комбайна, м. Чернігів

ЗАТ "Чернігівський автозавод"

2011 - 2016

97,6

виробництво близько 500 одиниць на рік високотехнологічних зернозбиральних комбайнів з продуктивністю не менш як 18 тонн зерна на годину, створення від 400 до 600 додаткових робочих місць та оновлення наявного парку зернозбиральних машин

8. Придбання селекційних та насіннєвих комбайнів

ТОВ "Торговий дім "Украгропром"

2012

24

підвищення якості збирання врожаю насіння за сортами та культурами

9. Селекція свиней чистих ліній, Вінницька область

ТОВ "Серволюкс-генетик"

2006 - 2012

7,23

створення сучасної свиноферми для відгодівлі свиней селекційних чистих ліній, що сприятиме підвищенню якості та прибутковості підприємств з відгодівлі свиней

10. Розвиток та модернізація потужностей Державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (регіони визначаються Мінагрополітики)

Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

2011 - 2015

90

створення потужного оператора на зерновому ринку, збільшення на 1,5 млн. тонн обсягу зберігання зерна, забезпечення експорту зерна державою в обсязі 5 млн. тонн, нарощення потужностей з перевалки зерна на експорт державними портовими елеваторами, збільшення обсягів виробництва круп та борошна у державному секторі

11. Будівництво насіннєвих елеваторів, Харківська та Одеська області

ТОВ "Торговий дім "Украгропром"

2011

90

наявність комплексів для зберігання у кожному з них по 30 тис. тонн насіння різних культур

12. Створення виробництва біоетанолу

ТОВ "КоронАгро"

2007 - 2011

2000

виробництво біоетанолу

13. Хмельницька АЕС енергоблоки № 3, 4 (проектування та спорудження), м. Нетішин Хмельницької області

Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом"

2009 - 2017

30059

збільшення потужності Хмельницької АЕС на 2000 МВт

14. Луганська ТЕС (реконструкція енергоблоків № 10, 11, 12, 13, 14, 15 із встановленням сіркоочисної установки)

ТОВ "Східенерго"

2008 - 2020

20713

збільшення потужності Луганської ТЕС на 210 МВт, наявність загальностанційної сіркоочисної установки № 1, загальностанційної сіркоочисної установки № 2, реконструкція відкритого розподільного пристрою 220/110 кВ, реконструкція блоків для приведення їх у відповідність з вимогами енергетичного об'єднання європейських країн

15. Зуївська ТЕС (реконструкція енергоблоків № 1, 3, 4 із встановленням сіркоочисної установки)

- " -

2007 - 2020

18773

збільшення потужності Зуївської ТЕС на 660 МВт, будівництво нового енергоблока на 600 МВт, наявність загальностанційної сіркоочисної установки № 1, загальностанційної сіркоочисної установки № 2, реконструкція блоків для приведення їх у відповідність з вимогами енергетичного об'єднання європейських країн

16. Курахівська ТЕС (реконструкція енергоблоків № 4, 5, 6, 7, 8, 9 із встановленням сіркоочисної установки)

ТОВ "Східенерго"

2007 - 2020

15971

збільшення потужності Курахівської ТЕС на 75 МВт, наявність загальностанційної сіркоочисної установки № 1, загальностанційної сіркоочисної установки № 2, реконструкція блоків для приведення їх у відповідність з вимогами енергетичного об'єднання європейських країн, реконструкція відкритого розподільчого пристрою 330/110 кВ

17. Виконання зведеної програми підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій

Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом"

2010 - 2017

15000

підвищення рівня безпеки всіх енергоблоків атомних електростанцій до міжнародно прийнятого рівня

18. Вітровий парк "ДТЕК Мангуш"

ТОВ "Вінд пауер"

2011 - 2018

12744

виробництво електроенергії з використанням чистого відновлюваного джерела енергії шляхом будівництва вітрових електростанцій сукупною потужністю 700 МВт, досягнення середньорічних обсягів виробництва таких станцій з моменту їх виходу на проектну потужність становитиме понад 2269 ГВт на годину. У результаті за 20 років експлуатації вітрових електростанцій буде зекономлено 20,3 млн. тонн вугілля або 64,4 млн. барелів нафти

19. "Вітровий парк "ДТЕК Приазовський"

ТОВ "Вінд пауер"

2011 - 2018

9027

виробництво електроенергії з використанням чистого відновлюваного джерела енергії шляхом будівництва трьох вітрових електростанцій сукупною потужністю 500 МВт, досягнення середньорічних обсягів виробництва електроенергії такими станціями з моменту їх виходу на проектну потужність становитиме понад 1620 ГВт на годину. У результаті за 20 років експлуатації вітрових електростанцій буде зекономлено 14,5 млн. тонн вугілля або 46 млн. барелів нафти

20. Завершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС у складі трьох гідроагрегатів

ПАТ "Укргідро-енерго"

1983 - 2013

8457,57

збільшення потужності Дністровської ГАЕС на 972 МВт

21. Реконструкція гідроелектростанцій ПАТ "Укргідроенерго" (друга черга)

- " -

2006 - 2017

6456,72

реконструкція 70 гідроагрегатів на дев'яти гідроелектростанціях, створення автоматизованих систем безпеки на греблях чотирьох гідроелектростанцій, збільшення потужності таких електростанцій на 245 МВт

22. Проект "Спорудження Канівської ГАЕС"

- " -

2007 - 2015

4905,18

збільшення потужності на 1000 МВт

23. Проект "Повітряна лінія 750 кВ "Запорізька АЕС - Каховська з підстанцією 750 кВ "Каховська" та заходами повітряних ліній 330 кВ"

Державне підприємство "НЕК "Укренерго"

2011 - 2014

4893,24

будівництво 190 кілометрів повітряної лінії 750 кВ Запорізька - Каховська, підстанції "Каховська", 27 кілометрів повітряної лінії 330 кВ Новокаховська - Островська, 16 кілометрів повітряної лінії Новокаховська - Херсонська

24. Ташлицька ГАЕС (завершення будівництва першої черги в складі трьох гідроагрегатів), м. Южноукраїнськ Миколаївської області

Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом"

1981 - 2011

3377

збільшення потужності Ташлицької ГАЕС на 151 МВт

25. Проект "Будівництво ПЛ 750 кВ Рівненська АЕС - Київська"

Державне підприємство "НЕК "Укренерго"

2009 - 2011

3320

будівництво 750 кВ повітряної лінії між Рівненською АЕС та підстанцією "Київська"

26. Ефективне використання вторинних енергоресурсів (паливних газів) металургійного виробництва для отримання електроенергії

Український державний науково-технічний центр з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь"

2011 - 2014

2500

розроблення та провадження конструкторської документації щодо використання вторинних енергоресурсів (паливних газів) металургійного виробництва забезпечить економію енергетичних ресурсів близько 2300 млн. кВт·г

27. "Реконструкція електричних мереж напругою 0,4 - 110 кВ та підстанцій ПАТ "Крименерго"

ПАТ "Крименерго"

2011 - 2014

1946,72

забезпечення безперебійного електропостачання споживачів Автономної Республіки Крим

28. Передача електроенергії (реконструкція підстанцій Дніпропетровської, Донбаської та Кримської енергосистем)

Державне підприємство "НЕК "Укренерго"

2008 - 2012

1904

реконструкція трансформаторних підстанцій мережі електропередачі у Дніпровській та Донбаській енергетичній системах, стабілізація Кримської електроенергетичної системи

29. Реабілітація та розвиток системи електропостачання м. Києва

ПАТ "Київенерго"

2010 - 2013

1745,95

забезпечення безперебійного електропостачання споживачів м. Києва

30. Трипільська ТЕС енергоблок № 2 (технічне переоснащення і реконструкція)

ПАТ "Центренерго"

2011 - 2013

1138,9

збільшення на 25 МВт потужності енергоблока № 2 Трипільської ТЕС, продовження строку його експлуатації на 15 - 20 років

31. Криворізька ТЕС енергоблок № 1 (реконструкція)

ПАТ "Дніпроенерго"

2010 - 2012

850,3

збільшення на 300 МВт потужності енергоблока № 1 Криворізької ТЕС, продовження строку його експлуатації на 15 - 20 років

32. Хмельницька АЕС енергоблок № 2, Рівненська АЕС енергоблок № 4 (підвищення безпеки), м. Нетішин Хмельницької області та м. Кузнецовськ Рівненської області

Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом"

2004 - 2011

812

підвищення рівня безпеки енергоблока № 2 Хмельницької АЕС та енергоблока № 4 Рівненської АЕС до міжнародно прийнятого рівня безпеки

33. Криворізька ТЕС енергоблок № 3 (технічне переоснащення і реконструкція)

ПАТ "Дніпроенерго"

2010 - 2012

803

збільшення потужності енергоблока № 3 Криворізької ТЕС на 300 МВт, продовження строку його експлуатації на 15 - 20 років

34. Запорізька ТЕС енергоблок № 3 (технічне переоснащення)

- " -

- " -

603,5

продовження строку експлуатації енергоблока № 3 Запорізької ТЕС на 15 - 20 років

35. Проект "Підстанція 330/110/10 кВ "Сєвєрна". Розширення та реконструкція"

Державне підприємство "НЕК "Укренерго"

2011 - 2013

557,26

забезпечення підвищення надійності електропостачання споживачів м. Києва та Київської області

36. Придніпровська ТЕС енергоблок № 9 (технічне переоснащення)

ПАТ "Дніпроенерго"

2010 - 2014

351,8

продовження строку експлуатації енергоблока № 9 Придніпровської ТЕС на 15 - 20 років

37. Запорізька ТЕС енергоблок № 1 (технічне переоснащення)

- " -

2010 - 2012

426,7

продовження строку експлуатації енергоблока № 1 Запорізької ТЕС на 15 - 20 років

38. Бурштинська ТЕС енергоблок № 7 (реконструкція та технічне переоснащення)

ПАТ "Західенерго"

2007 - 2012

420,91

збільшення потужності енергоблока № 7 Бурштинської ТЕС на 210 МВт, продовження строку його експлуатації на 15 - 20 років

39. Запорізька АЕС (реконструкція ВПР-750 кВ)

Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом"

2010 - 2012

400

збільшення потужності Запорізької АЕС на 700 МВт

40. Будівництво та реконструкція електричних мереж, будівництво пристанційних вузлів, підстанцій та електричних мереж для приєднання об'єктів, які виробляють електроенергію з відновлювальних джерел енергії в Автономній Республіці Крим та Одеській області

Державне підприємство "НЕК "Укренерго"

2011

395,2

зменшення обсягу споживання енергоресурсів на 4 млн. тонн умовного палива на рік

41. Будівництво Болградської парогазової електростанції 30 - 50 МВт, м. Болград Одеської області

Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом"

2009 - 2012

291,1

потужність парогазової електростанції становитиме 46 МВт

42. Будівництво магістральних мереж 110 кВ та пристанційних вузлів для приєднання об'єктів альтернативної енергетики до підстанцій 110 кВ "Кілія", "Рені", "Залізничне"

Державне підприємство "НЕК "Укренерго"

2011

200,5

зменшення обсягу споживання енергоресурсів на 1,4 млн. тонн умовного палива на рік

43. Когенераційна установка для вироблення електричної енергії та технологічної пари потужністю 2 х 12,9 МВт

ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот"

2010 - 2012

188

створення понад 300 додаткових робочих місць

44. ПЛ 330 кВ Дністровська ГАЕС - Бар з реконструкцією ПС 330 кВ "Бар"

Державне підприємство "НЕК "Укренерго"

2010 - 2014

180,17

будівництво 77-ми кілометрів повітряної лінії, забезпечення потужності Дністровської ГАЕС, реконструкція 11 підстанцій

45. Будівництво повітряної лінії електропередачі 110 кВ СЕС - Західнокримська та пристанційного вузла з реконструкцією та розширенням підстанції 330 кВ "Західнокримська"

- " -

2011

78,2

зменшення обсягу споживання енергоресурсів на 0,95 млн. тонн умовного палива на рік

46. Будівництво магістральних мереж 110 кВ та пристанційних вузлів для приєднання об'єктів, які виробляють електроенергію з відновлювальних джерел енергії у Херсонській області

Державне підприємство "НЕК "Укренерго"

2011

78

сприяння реалізації інноваційних проектів, зменшення обсягу споживання енергоресурсів на 0,8 млн. тонн умовного палива на рік

47. Будівництво магістральних мереж 110 кВ та пристанційних вузлів для приєднання об'єктів, які виробляють електроенергію з відновлювальних джерел енергії у Миколаївській області

- " -

- " -

78

сприяння впровадженню інноваційних проектів, зменшення обсягу споживання енергоресурсів на 0,8 млн. тонн умовного палива на рік

48. Будівництво повітряної лінії електропередачі 110 кВ СЕС - Арциз та пристанційного вузла з реконструкцією та розширенням підстанції "Арциз" 330 кВ

- " -

- " -

66,5

зменшення обсягу споживання енергоресурсів на 0,9 млн. тонн умовного палива в рік

49. Придніпровська ТЕС енергоблок № 11 (технічне переоснащення електрофільтра)

ПАТ "Дніпроенерго"

2010 - 2012

65,9

підвищення надійності забезпечення станції паливом

50. Розробка та виготовлення наземних фотоелектричних станцій, систем автономного енергозабезпечення і принципово нових концентраторних сонячних модулів на основі арсенід-галієвих сонячних елементів

ДКА

2011 - 2013

13

зменшення вартості електричної потужності сонячних систем і станцій у 1,8 - 2 рази, забезпечення екологічної безпеки та економії сировини для одержання електричної енергії із застосуванням традиційних методів

51. Реконструкція малої гідроелектростанції на річці Хомора

визначається за результатами конкурсу

2011 - 2015

5

поліпшення стану інфраструктури Волинської області

52. LNG термінал

Державне підприємство "Національний проект "LNG термінал"

2011 - 2014

8000

підвищення енергетичної незалежності держави, збільшення транзитного потенціалу, диверсифікація енергопостачання, розбудова вітчизняної інфраструктури

53. Розробка Одеського та Безіменного газових родовищ на шельфі Чорного моря, Північно-Західний шельф Чорного моря

ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

2005 - 2015

3240

збільшення видобутку природного газу на шельфі Чорного моря до 22 млрд. куб. метрів

54. Переоснащення виробничої бази ПАТ "Національна акціонерна компанія "Надра України"

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Надра України"

2011 - 2015

2389

створення близько 200 нових робочих місць та збільшення суми відрахувань до державного бюджету, можливість виконання геологорозвідувальних робіт на глибині більш як 5000 метрів

55. Розробка Субботинського нафтового родовища на Прикерченському шельфі Чорного моря (етап випереджаючого видобутку)

ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

2005 - 2014

1748

забезпечення у 2011 - 2036 роках видобутку нафти в обсязі 1,3 млн. тонн

56. Придбання нової самопідіймальної плавучої бурової установки за рахунок кредитних коштів

- " -

2011 - 2012

1520

забезпечення розвідувального буріння 100 свердловин

57. Програма секторальної бюджетної підтримки "Підтримка впровадження енергетичної стратегії України"

Міненерговугілля

2008 - 2013

866,74

розвиток інфраструктури транспортування природного газу та нафти, що сприятиме диверсифікації постачання зазначених енергоносіїв, збільшенню продуктивності та підвищенню рівня безпеки транзитної інфраструктури, реструктуризація шахт

58. Інвестиційний проект програми виробничо-господарської діяльності відокремленого підрозділу "Шахта імені Д.Ф. Мельникова" ВАТ "Лисичанськвугілля"

відокремлений підрозділ "Шахта імені Д.Ф. Мельникова" ВАТ "Лисичанськвугілля"

2011 - 2012

2088

підвищення рівня видобутку до виробничої потужності у 900 тис. тонн на рік та поліпшення якості вугілля у результаті зменшення зольності до 38,5 відсотка, зменшення соціального напруження в регіоні шляхом збереження наявних і створення 122 нових робочих місць, а також створення безпечних умов праці

59. Інвестиційний проект програми виробничо-господарської діяльності відокремленого підрозділу "Шахта "Шахтарська-Глибока" державного підприємства "Шахтарськантрацит"

відокремлений підрозділ "Шахта "Шахтарська-Глибока" державного підприємства "Шахтарськантрацит"

- " -

656

збільшення виробничої потужності до 1200 тис. тонн на рік, поліпшення якості вугілля у результаті зменшення зольності до 28 відсотків, стале забезпечення вугільною продукцією основних споживачів, зменшення соціального напруження в регіоні шляхом збереження наявних і створення 166 нових робочих місць, а також створення безпечних умов праці

60. Закінчення будівництва комплексу коксової батареї № 4 (ПАТ "Ясинівський коксохімічний завод ")

ПАТ "Ясинівський коксохімічний завод"

2011

395,4

збільшення обсягів виробництва коксу доменного, у тому числі на вологій шихті до 350 тис. тонн на рік, на термопідготовленій шихті - до 430 тис. тонн на рік, створення 96 нових робочих місць, підвищення якості продукції та поліпшення екологічної ситуації

61. Інвестиційний проект програми виробничо-господарської діяльності відокремленого підрозділу "Шахта "Новопавлівська" державного підприємства "Донбасантрацит"

відокремлений підрозділ "Шахта "Новопавлівська" державного підприємства "Донбасантрацит"

2011 - 2012

360

збільшення виробничої потужності до 680 тис. тонн на рік, стале забезпечення вугільною продукцією основних споживачів, зменшення соціального напруження в регіоні шляхом збереження наявних і створення 811 нових робочих місць, а також створення безпечних умов праці

62. Відновлення роботи з виробництва поліетилену високого тиску потужністю 110 тис. тонн на рік на промисловій площі ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот" з використанням відновлюваної рослинної сировини регіонального походження

ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот"

2010 - 2013

2120

створення понад 500 додаткових робочих місць, розв'язання проблеми реалізації зернових культур V і VI класу в Луганському, Донецькому і Харківському регіоні, створення біотехнологічної галузі на сході України та кормової бази високоліквідних біологічних кормових домішок потужністю до 300 тис. тонн на рік

63. Будівництво нового виробництва сірчаної кислоти потужністю 618 тис. тонн на рік на ПАТ "Сумихімпром"

ПАТ "Сумихімпром"

2010 - 2015

1080

утилізація тепла з отриманням енергетичної пари та перетворенням її в електроенергію, збереження робочих місць, поліпшення умов праці

64. Реконструкція виробництва карбаміду

ПрАТ "Сєверодонецьке об'єднання Азот"

2010 - 2013

352

реконструкція та модернізація виробництва карбаміду із заміною технологічного обладнання забезпечить збільшення потужності з 1200 до 1500 тонн на добу, підвищення рівня заробітної плати, збільшення обсягів сплати податків і відрахувань до державного і місцевого бюджетів

65. Будівництво розсолопромислу на Верхньострутинському родовищі кам'яних солей для забезпечення сировиною виробництва хлору і каустичної соди за мембранною технологією

ТОВ "Карпатнафтохім"

- " -

320

створення 500 нових робочих місць, забезпечення розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів, що перебувають у зоні діяльності побудованого розсолопромислу

66. Модернізація устаткування для виробництва легкових шин медіум класу посадкових розмірів 13 - 18 дюймів

ПрАТ "Росава"

2010 - 2012

297

зменшення витрат на електроенергію, збільшення обсягу виробництва шин на 30 відсотків

67. Виробництво субстанцій для фармпрепаратів

Державне підприємство "Завод хімічних реактивів" науково-технологічного комплексу "Інститут монокристалів Національної академії наук"

2011 - 2021

250

створення 150 нових робочих місць та розроблення імпортозамінних технологій виробництва новітніх лікарських засобів, обсяг виробництва 100 тонн лікарських субстанцій на рік вартістю 85 млн. гривень

68. Установка з виробництва сірчаної кислоти потужністю 1818,2 тонн на добу (600000 тонн на рік) за технологією ДК/ДА (подвійне контактування/подвійна абсорбція)

ПрАТ "Кримський титан"

2010 - 2011

200

зниження витрат енергоресурсів і сировини, приведення норм екологічної чистоти у відповідність з європейськими стандартами, збереження робочих місць, поліпшення умов праці

69. Реконструкція відділень СКЦ-4 з доведенням потужності до 300 тис. тонн на рік

ПАТ "Сумихімпром"

2010 - 2013

180

зменшення шкідливих викидів в атмосферу, збереження наявних робочих місць, щорічна економія 86 млн. гривень у результаті зменшення витратних норм енергоносіїв

70. Реконструкція виробництва двоокису титану (вузла завантаження пасти ГДТ із встановленням прес-фільтру)

- " -

2010 - 2015

60

зменшення витрат на виробництво, економія електроенергії і поліпшення умов праці

71. Модернізація ткацького та створення власного швейного виробництва

ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно"

2011 - 2013

500

створення швейного виробництва з використанням тканин власного виробництва

72. Будівництво цементного заводу в Ленінському районі Автономної Республіки Крим на базі Краснопартизанського родовища вапняків

ТОВ "Альтцем"

2008 - 2014

5058,5

виробництво 3 млн. тонн клінкеру на рік

73. Розширення діючого виробництва оздоблювальних будівельних матеріалів та створення в Україні пултрузійного виробництва композитних матеріалів

приватне підприємство "Союзбит. Сервіс"

2011

290,9

створення пултрузійного виробництва композитних матеріалів

74. Створення науково-виробничого об'єднання по виготовленню конструкцій з композитних матеріалів

благодійний фонд "Сприяння реанімації економіки"

2012 - 2015

131,68

виробництво 1200 тонн на рік конструкцій (арматури, профілю та труб) з композитних матеріалів на основі базальтових та скляних волокон

75. "Організація заводу з виробництва енергозберігаючого скла", м. Київ, на площах Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук

Державне підприємство "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" Інституту електрозварювання імені Є.О. Патона Національної академії наук

2009 - 2014

64,62

виробництво скла з енергозберігаючим покриттям, склопакетів, фасадних склосистем

76. Реконструкція сталеплавильного виробництва з будівництвом конверторного цеху

ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

2011 - 2018

10400

виробництво литих слябів високої якості для подальшого переділу на стані гарячого прокату, а також підкату для високоякісного холоднокатаного листа, у тому числі продукції четвертого переділу (виробництво оцинкованого листа і листа з полімерним покриттям)

77. Будівництво електросталеплавильно-прокатного комплексу

ТОВ "АГ Сталь"

2011 - 2013

7836

збільшення обсягу виробництва з 980 тис. тонн до 2 млн. тонн прокатної продукції

78. Реконструкція доменної печі № 3 з модернізацією

ПАТ "Єнакіївський металургійний завод"

- " -

1656

реконструкція та модернізація доменної печі дасть змогу зменшити обсяг шкідливих викидів в атмосферу, а також витрати на виробництво, зокрема, у результаті зменшення обсягів споживання природного газу

79. Реконструкція сталеплавильного виробництва

ПрАТ "Донецьк-сталь - металургійний завод"

2011 - 2013

1182,4

заміна мартенівських печей на дугову електросталеплавильну піч дасть змогу зменшити обсяг шкідливих викидів в атмосферу та витрати на виробництво сталі, зокрема, у результаті зменшення обсягу споживання природного газу

80. Будівництво установки для вдування пиловугільного палива в доменні печі

ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

2011

972,6

у результаті витрат пиловугільного палива 150 кілограмів на тонну чавуну економія коксу становитиме 81 кілограм на тонну чавуну, економія природного газу - 336 млн. куб. метрів на рік

81. Будівництво нової лінії соляно-кислотного травлення з установкою регенерації травильних розчинів

ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

2017

699

поліпшення якості прокату, забезпечення виробництва нового виду продукції, розширення сортаменту за товщиною травлених гарячекатаних смуг до 1 - 6 міліметрів (на даний - час 2 - 4 міліметри), виключення викидів шкідливих речовин в атмосферу і скидання хімічно забруднених стоків у навколишнє природне середовище, зменшення обсягів скидів у шламонакопичувач до 90 відсотків, використання окалини після регенерації відпрацьованих травильних розчинів в аглодоменному виробництві, зниження витрат свіжої кислоти з 20 до 0,25 кілограма на тонну, води - з 1,49 до 0,425 куб. метрів на тонну, пари - з 76,8 до 46 кілограмів на тонну

82. Створення електрометалургійних мікрозаводів для виробництва малотоннажних партій високоякісного сортового прокату обсягом до 120 тис. тонн на рік (етап розробленої конструкторської документації)

Український державний науково-технічний центр з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь"

2011 - 2014

640

зменшення залежності машинобудівних підприємств від імпортного металопрокату та задоволення потреби регіонів у високоякісному сортовому прокаті

83. Створення комплексів з приготування та вдування пиловугільного палива в доменні печі (етап розробленої конструкторської документації)

Український державний науково-технічний центр з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь"

2011 - 2013

560

створення пристроїв з приготування та вдування пиловугільного палива в доменні печі з питомою витратою до 200 кілограм на тонну чавуну для економії коксу та природного газу

84. Будівництво установки контрольованого охолодження та гарячого плавлення листів

ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"

2011 - 2013

542,4

розширення асортименту продукції товстолистового стану, збільшення обсягу виробництва високоміцних низьколегованих марок сталі та зменшення собівартості продукції, збереження провідних позицій на ринку штрипсової продукції

85. Розробка і впровадження у виробництво технології із збагачення залізовмісних відходів гірничо-металургійних підприємств з одержанням концентрату

науковий парк "Київська політехніка"

- " -

355

залучення у виробництво залізорудної сировини, яка нагромаджувалася у відвалах і шламосховищах, забезпечення стабільної роботи металургійної галузі на наступні 500 років, збільшення обсягу експорту продукції в європейські та азіатські держави

86. Реконструкція киснево-компресорного цеху з будівництвом нового кисневого блока та реконструкція відділення компресії повітря

ПрАТ "Донецьк- сталь - металургійний завод"

- " -

295,5

забезпечення гірничо-металургійного комплексу киснем у повному обсязі, зменшення собівартості виробництва кисню у результаті зменшення споживання електроенергії

87. Установка нової агломашини з площею спікання 75 кв. метрів з технологічним газоочищенням та відсівом агломерату на віброгрохотах замість наявної з площею спікання 62,5 кв. метра

ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

2011

268

зменшення викидів пилу у результаті заміни "мокрого" газоочищення "сухим" з високоефективними електрофільтрами із залишковою запиленістю на викиді з 250 до 50 міліграмів на куб. метр

88. Реконструкція електросталеплавильного міні-заводу

ТОВ "ТСА-Стіл груп"

2010 - 2012

120

поліпшення умов праці, створення нових робочих місць, зменшення обсягів шкідливих викидів в атмосферу

89. Реконструкція електросталеплавильного цеху

ПрАТ "Донецький електрометалургійний завод"

2011 - 2014

110

збільшення обсягу виробництва сталі до 15 млн. тонн на рік, розширення асортименту продукції

90. Реконструкція ливарного виробництва ВАТ "Турбоатом"

ВАТ "Турбоатом"

2010 - 2013

40

підвищення якості продукції, економія матеріальних і енергетичних ресурсів

91. Технічне переоснащення підприємства з використанням сучасних енергозберігаючих та екологічно чистих технологій

ЗАТ "Київське конструкторське бюро арматуробудування"

2009 - 2014

14,39

збільшення обсягів виробництва трубопровідної арматури для галузей економіки

92. Створення повномасштабного виробництва автомобілів до 100 тис. автомобілів на рік

ЗАТ "Єврокар"

2011 - 2015

2000

очікувані платежі до бюджету у 2011 - 2015 роках становитимуть 2088 млн. гривень, створення до 2015 року 500 додаткових робочих місць

93. Створення сучасного комбайну під технічним супроводом спеціалістів "Sampo Rosenlew"

ВАТ "Завод "Точмаш"

2010 - 2014

1385

виробництво комбайнів із застосуванням новітніх технологій

94. Створення підприємства з вирощування та механічної обробки кристалів синтетичного корунду (сапфір Al2O3)

Дочірнє підприємство ТОВ "УПТ - Кристал"

2008 - 2014

800

забезпечення випуску світлодіодів власного виробництва, створення нових робочих місць

95. Створення високотехнологічного комплексу для утилізації відходів, що містять свинець, та рафінування свинцю

ТОВ "Рекуперація свинцю"

2008 - 2011

775,18

переробка відходів акумуляторного виробництва та відпрацьованих акумуляторних батарей

96. Розроблення та випуск нового високотехнологічного наукоємного обладнання

ТОВ "Машгідропривод"

2011 - 2016

288

випуск нової продукції для потреб вугільної промисловості, зокрема стойки гідравлічні зовнішнього живлення серії ГВПМ подвійного розсування, виробництво 386 тис. одиниць складного технічного обладнання

97. Створення спільного підприємства з виробництва потужних світлодіодів для енергозберігаючої освітлювальної техніки

ТОВ "Дирекція технологічного парку "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка"

2011 - 2012

280

очікувані обсяги виробництва потужних світлодіодів становлять близько 200 млн. штук на рік

98. Створення виробництва акумуляторних батарей

ПАТ "Веста-Дніпро"

2011 - 2015

257,8

створення виробництва акумуляторних батарей

99. Реконструкція та технічне переоснащення тракторного виробництва

Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова"

- " -

174,7

створення 699 додаткових робочих місць, збільшення обсягів виробництва тракторів до 10 тис. одиниць на рік, сума надходжень до бюджету та позабюджетних фондів за період реалізації проекту становитиме 513233 тис. гривень

100. Розроблення та випуск нового високотехнологічного наукоємного обладнання для нафтогазової галузі

ПрАТ "Харківський завод транспортного устаткування"

2011 - 2016

164

збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможного обладнання, технічне переоснащення підприємства, впровадження програми випуску нового високотехнологічного наукоємного обладнання для нафтогазової галузі та збільшення обсягів його реалізації до 118,2 млн. гривень у 2011 році та до 211,1 млн. гривень у 2016 році

101. Організація промислового виробництва енергозберігаючих джерел світла на основі над'яскравих світлодіодів та виробництво концентраторних сонячних батарей на основі тандемних наногетероструктур

ЗАТ "Науково-виробничий концерн "Наука"

- " -

150

створення 250 нових робочих місць, сума надходжень до бюджетів за п'ять років реалізації проекту становитиме 180 млн. гривень

102. Розробка та виготовлення дослідного зразка двосистемного електровоза типу ДС-4

Державне підприємство "Дніпропетровський науково-виробничий комплекс "Електровозобудування"

2011 - 2020

149,9

створення двосистемних пасажирських електровозів з двосистемним тяговим приводом сприятиме розв'язанню проблеми станцій стикування, дасть можливість вивільнити з пасажирського руху вантажні електровози ВЛ82м. Впровадження двосистемних електровозів ДС-4 дасть можливість вивільнити 1,5-2 електровози постійного і змінного струму, зберегти наявні та створити близько 20 тис. нових робочих місць

103. Створення спільного підприємства з концерном "Розендауер" (Австрія), державним підприємством "Судмаш", концерном "Укрпожсервіс", науковим парком "Київська політехніка" з виробництва висотної та аварійно-рятувальної техніки

науковий парк "Київська політехніка"

2011 - 2012

135

освоєння власного виробництва висотної та аварійно-рятувальної техніки

104. Створення нових виробничих потужностей з виробництва автобуса БАЗ А11110, с. Проліски Київської області

ЗАТ "Бориспільський автозавод"

2011 - 2016

116

у результаті впровадження у виробництво автобусів БАЗ А 11110 суттєво підвищиться якість транспортних засобів для перевезення пасажирів, стимулюватиметься виробництво листового металу, трубного прокату, гуми, скла, ринкова вартість продукції, що випускається, знизиться на 5 - 7 відсотків

105. Створення високотехнологічних тролейбусів та трамваїв, м. Чернігів

ЗАТ "Чернігівський автозавод"

2011 - 2016

91,2

виробництво до 400 одиниць на рік високотехнологічних та економічних (порівняно з аналогічною продукцією інших підприємств - дешевше на 30 відсотків) тролейбусів з пасажиромісткістю 200 - 300 чоловік, створення додаткових 400 - 600 робочих місць, оновлення наявного парку пасажирського комунального транспорту

106. Розробка та освоєння серійного випуску арматури для ТЕС та АЕС

ЗАТ "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування"

2011 - 2013

80

енергетична арматура, вироблена в рамках проекту, постачатиметься на атомні електростанції України - Запорізьку, Південно-Українську, Хмельницьку, Рівненську, Росії - Калінінську, Нововоронезьку, Балаковську, Білоярську, Волгодонську, Ленінградську, Смоленську

107. Створення високотехнологічного виробництва наукоємної імпортозамінної продукції для авіабудування

ПАТ "Завод "Лтава"

2010 - 2014

78

створення та застосування високотехнологічного виробництва, наукоємної імпортозамінної продукції, зокрема, низькочастотних циліндричних електричних з'єднувачів нарізного зчленування відповідно до стандарту MIL-DTL-38999, третьої серії та циліндричних з'єднувачів байонетного зчленування відповідно до стандарту MIL-DTL-26482, другої серії (FDBA) для використання у літакобудуванні

108. Створення виробництва світлодіодних енергозберігаючих ламп

ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техсплав"

2011 - 2012

50

потужність виробництва на першому етапі становитиме понад 1 млн. штук світлодіодних ламп на рік, використання 1 тис. світлодіодних ламп потужністю 7 - 10 Вт кожна дасть можливість зекономити на рік близько 240 МВт·г

109. Розробка і впровадження у промислове виробництво автомобільного шасі КрАЗ Н12.0 під установку різноманітного обладнання комунального та промислового призначення

холдингова компанія "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства

2011 - 2014

39

створення удосконаленого шасі для задоволення потреб комунального та промислового виробництва у вітчизняних автомобілях та усунення конкурентів на ринку збуту України, збільшення обсягів виробництва більш як на 50 відсотків, збереження 5,5 тис. робочих місць, збільшення на 25 відсотків відрахувань до бюджету і соціальних фондів

110. Виробництво приладів медичного призначення. ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", м. Харків

ДКА

2011

20

додаткові надходження від сплати податків до державного бюджету у сумі 5 млн. гривень, створення додаткових робочих місць, випуск конкурентоспроможного медичного обладнання вітчизняного виробництва

111. Створення та освоєння серійного виробництва газопаротурбінних установок "Водолій" потужністю 4-25 МВт для виробництва механічної, електричної та теплової енергії

науковий парк "Київська політехніка"

2011 - 2014

877

зменшення обсягів споживання палива і виробництво електричної та теплової енергії під час перекачування природного газу і водночас зменшення техногенного навантаження на навколишнє природне середовище

112. Розроблення та освоєння серійного виробництва імпортозамінної продукції, зокрема обладнання для ефективного функціонування системи транспортування і зберігання аміаку та внесення рідкого безводного аміаку (NHЗ) у ґрунт

ПрАТ "Харківський завод транспортного устаткування"

2011 - 2012

6,1

виробництво широкозахватних агрегатів для внесення рідкого безводного аміаку ЦАР, напівпричепа-аміаковоза (маса газу, що транспортується, становить 10 тис. кілограмів та 17 тис. кілограмів)

113. Створення космічного ракетного комплексу легкого класу "Циклон-4" на космодромі "Алкантара"

ДКА

2004 - 2012

3650

розроблення космічного ракетного комплексу легкого класу "Циклон-4" на космодромі "Алкантара" для забезпечення запуску національних космічних апаратів та виходу на світовий ринок космічних послуг

114. Запуск у виробництво та подальше серійне виробництво літаків АН-148 та АН-158

Державне підприємство "Антонов"

2011 - 2013

2400

створення 5200 нових робочих місць, сума надходжень до державного та місцевих бюджетів до 2026 року становитиме 15558 млн. гривень

115. Створення серійного виробництва шасі літаків АН-140 і АН-148 та інших авіаційних агрегатів і систем, Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова"

ДКА

2007 - 2012

450,13

збільшення обсягів виробництва шасі для літаків до 50 комплектів на рік

116. Виробництво та реалізація безпілотних літальних апаратів (БПЛА)

науковий парк "Київська політехніка"

2011 - 2012

65

задоволення потреби вітчизняних споживачів у безпілотних літальних апаратах

117. Організація виробництва двомоторного сільськогосподарського літака нового покоління

ЗАТ Авіаційна фірма "Лілієнталь"

2011 - 2014

31,6

створення 45 додаткових робочих місць, заміна застарілого літака Ан-2 на спеціалізований літак нового покоління, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища під час виконання авіаційних хімічних робіт, зменшення на 30 - 50 відсотків кількості пестицидів, зменшення у 2 - 2,3 раза собівартості зазначених робіт

118. Завод з виробництва ядерного палива

Державний концерн "Ядерне паливо"

2011 - 2020

3600

забезпечення атомних електростанцій ядерним паливом вітчизняного виробництва

119. Будівництво комплексів з переробки твердих радіоактивних відходів

Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом"

2009 - 2014

217

підвищення рівня безпеки атомних електростанцій у сфері поводження з радіоактивними відходами

120. Установка з переробки радіоактивних відходів для Запорізької АЕС "Система моніторингу, система камер відеоспостереження, мобільна система дезактивації для установки спалювання"

- " -

2009 - 2012

167,05

будівництво установки з переробки радіоактивних відходів для Запорізької атомної електростанції (Лот 3 - дві установки суперкомпактора)

121. Підготовка та освоєння виробництва інфрачервоної головки самонаведення "ИС-90М" для авіаційних ракет малої дальності класу "повітря - повітря", казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал", м. Київ

ДКА

2011 - 2014

25,74

серійне виробництво інфрачервоної головки самонаведення "ИС-90М"

122. Доступне житло

Державне підприємство "Національний проект "Доступне житло"

2011 - 2015

12300

підвищення ефективності державної служби шляхом мотивації державних службовців, надання соціальної підтримки громадянам, створення близько 3000 нових робочих місць

123. Чисте місто

Державне підприємство "Національний проект "Чисте місто"

2011 - 2014

4830

перехід до європейської системи переробки твердих побутових відходів, системне розв'язання проблеми забруднення навколишнього природного середовища

124. Якісна вода

визначається за результатами конкурсу

2011 - 2021

3700

досягнення європейських показників дотримання одного з основних прав людини - права на якісну питну воду, виконання рішень ООН щодо забезпечення прав людини

125. Проект "Розвиток міської інфраструктури в Україні"

Мінрегіон

2008 - 2012

1120

сприяння 15 комунальним підприємствам у підвищенні якості та надійності надання послуг з водопостачання та водовідведення шляхом часткової заміни і реконструкції ділянок водопровідних та каналізаційних мереж, закупівлі гідромашин для очищення каналів

126. Будівництво заводів у Луганській області, що використовують комплексну технологію кондиціонування високомінералізованих вод для водозабезпечення населення та промислових об'єктів

науковий парк "Київська політехніка"

2011 - 2016

470,6

розв'язання проблеми забезпечення якісною питною водою споживачів східного регіону

127. Розвиток системи водопостачання та водовідведення в м. Миколаєві

міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал"

2011 - 2015

292

реконструкція та модернізація мереж водопостачання та водовідведення, будівництво двох насосних станцій

128. Підприємства з комплексної переробки твердих побутових відходів продуктивністю від 5 до 500 тис. тонн на рік

Український державний науково-технічний центр з технології та обладнання, обробки металів, захисту навколишнього середовища та використання вторинних ресурсів для металургії та машинобудування "Енергосталь"

2011 - 2014

536

впровадження розробленої конструкторської документації щодо створення підприємства з комплексної утилізації твердих побутових відходів продуктивністю від 5 до 500 тис. тонн на рік дасть можливість заощадити сировинні ресурси для виробництва електричної та теплової енергії

129. Пілотний проект з енергозбереження в житлово-комунальному господарстві "Будівництво комплексу з сортування та повної переробки ТПВ з отриманням альтернативних видів палива в м. Вознесенську"

Вознесенська міська рада, Миколаївська область

2011

43,8

зменшення до 90 відсотків навантаження на звалища та полігони твердих побутових відходів, а також часткове покриття дефіциту рідких та газоподібних вуглеводнів в енергетиці, зменшення негативного впливу твердих побутових відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я населення м. Вознесенська і розташованих поблизу населених пунктів

130. Модернізація системи теплопостачання об'єктів соціальної сфери м. Севастополя

комунальне підприємство "Севтеплосервіс" Севастопольської міської ради

2011 - 2017

10,1

забезпечення стабільного теплопостачання соціально важливих об'єктів м. Севастополя

131. Центральне сховище відпрацьованого ядерного палива реакторів ВВЕР атомних електростанцій України (будівництво першого пускового комплексу)

Державне підприємство "НАЕК "Енергоатом"

2006 - 2012

3675

заощадження щороку 2 млрд. гривень на поводженні з відпрацьованим паливом

132. Поліпшення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг на підходах до м. Києва

Укравтодор

2011 - 2015

10663,1

створення 1420 нових робочих місць, зменшення на 980 млн. гривень витрат на перевезення вантажів і пасажирів, поліпшення стану автомобільної дороги М-3 Київ - Харків - Довжанський на ділянці км 44 + 500 (Київська область) - км 191 + 400 (Полтавська область), використання нових технологій

133. Будівництво першої черги (гідротехнічні споруди) контейнерного термінала на Карантинному молу державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" у результаті штучно створеної території, м. Одеса

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт"

2010 - 2012

4443,9

будівництво спеціалізованого контейнерного термінала на новоствореній території із зовнішньої сторони Карантинного молу, поглиблення дна акваторії і створення захисних споруд із пропускною спроможністю 600 тис. TEU на рік

134. Поліпшення стану автомобільних доріг та безпеки руху (Київська та Полтавська області)

Укравтодор

2011 - 2012

4000

створення 2360 нових робочих місць, зменшення на 1461 млн. гривень витрат на перевезення вантажів і пасажирів, зменшення на 91,6 млн. гривень збитків від дорожньо-транспортних пригод, поліпшення стану 400 кілометрів автомобільних доріг державного значення на підходах до м. Києва, використання нових технологій

135. Ремонт автомобільної дороги Київ - Чоп

Укравтодор

2008 - 2011

3888

створення 1130 нових робочих місць, зменшення витрат на перевезення вантажу, поліпшення стану міжнародного транспортного коридору № 3 Берлін - Вроцлав - Львів - Київ на ділянці Броди - Житомир, 441 км - 128 км, використання нових технологій

136. Створення Національної супутникової системи зв'язку державного підприємства "Укркосмос"

ДКА

2010 - 2012

2339,5

підвищення рівня безпеки в інформаційній сфері та надійності функціонування системи зв'язку і передавання даних користувачів послуг супутникового зв'язку, забезпечення доступу населення до інформаційних ресурсів в Україні та за її межами

137. Українська супутникова система функціонального доповнення глобальних навігаційних супутникових систем ГЛОНАСС та GPS

Державне підприємство "Укркосмос"

- " -

2117

створення української супутникової системи функціонального доповнення глобальних навігаційних супутникових систем ГЛОНАСС та GPS

138. Будівництво нової штучної злітно-посадкової смуги Донецького аеропорту

Державне підприємство "Дирекція з капітального будівництва і реконструкції Міжнародного аеропорту "Донецьк"

2008 - 2011

1823,91

введення в експлуатацію злітної смуги завдовжки 4000 метрів та завширшки 60 метрів дасть змогу приймати і випускати найсучасніші типи повітряних суден

139. Будівництво нового пасажирського термінала "D" міжнародного аеропорту "Бориспіль"

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

2008 - 2011

1660,96

забезпечення пропускної спроможності, що становить близько 3000 пасажирів на годину

140. Комплексна реконструкція аеровокзального комплексу Донецького аеропорту

Державне підприємство "Дирекція з капітального будівництва і реконструкції Міжнародного аеропорту "Донецьк"

- " -

1261,07

забезпечення пропускної спроможності, що становить близько 2000 пасажирів на годину

141. Реконструкція аеродрому "Міжнародний аеропорт "Харків (Основа)"

комунальне підприємство "Харківський міський центр нерухомості"

- " -

1086,52

ведення в експлуатацію злітної смуги завдовжки 2500 метрів та завширшки 45 метрів дасть змогу приймати та випускати нові сучасні типи літаків

142. Реконструкція аеродрому Львівського аеропорту

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів"

- " -

978,58

ведення в експлуатацію злітної смуги завдовжки 3455 метрів та завширшки 45 метрів дасть змогу приймати та випускати нові сучасні типи літаків

143. Будівництво нового аеровокзалу Львівського аеропорту

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів"

2009 - 2011

921,36

забезпечення пропускної спроможності, що становить близько 1000 пасажирів на годину

144. Реконструкція та будівництво штучних покриттів перонів, місць стоянок та руліжних доріжок Донецького аеропорту

Державне підприємство "Дирекція з капітального будівництва і реконструкції Міжнародного аеропорту "Донецьк"

2010 - 2011

729,31

реконструкція 532 тис. кв. метрів штучного покриття перонів № 1 та № 2 для розміщення стоянок сучасних типів літаків, реконструкція частини наявних та будівництво шести нових руліжних доріжок штучного покриття

145. Перевантажувальний комплекс генеральних вантажів відкритого зберігання на причалі № 10 державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Южний"

2010 - 2012

616,9

збільшення обсягу вантажообігу на 1,2 млн. тонн на рік, створення відкритих складських майданчиків площею 29700 кв. метрів

146. Створення єдиної мережі виробничо-логістичних комплексів для переробки та екологічно чистого тривалого зберігання свіжих овочів, фруктів і ягід з використанням джерел альтернативної енергії

ТОВ комерційно-виробнича фірма "Ольвіта"

2008 - 2020

515,5

створення загальноукраїнської системи екологічно чистого тривалого зберігання та переробки свіжих овочів, фруктів та ягід з використанням альтернативних джерел енергії

147. Будівництво нового та реконструкція існуючого аеровокзалів Харківського аеропорту

комунальне підприємство "Харківський міський центр нерухомості"

2008 - 2012

492,97

забезпечення пропускної спроможності, що становить близько 1550 пасажирів на годину

148. Розвиток інфраструктури Іллічівського морського торговельного порту

Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт"

2010 - 2013

428,68

збільшення обсягу контейнерних перевезень, зростання обсягів перевантаження експортних труб великого діаметру до 2,5 - 2,8 млн. тонн на рік, збільшення обсягів руд кольорових металів до 2,8 - 3,4 млн. тонн на рік, пропускна спроможність зерна становитиме 3,8 - 4,3 млн. тонн на рік

149. Будівництво внутрішньогосподарського комплексу з переробки та зберігання сільськогосподарської продукції та розвитку експорту продукції

фермерське господарство "Органік сістемс", Миколаївська область

2009 - 2013

320

збільшення обсягу вітчизняного виробництва продуктів харчування, збільшення експортного потенціалу держави

150. Будівництво нового міжнародного термінала з привокзальною площею міжнародного аеропорту "Київ", Жуляни

комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)"

2010 - 2011

245

забезпечення пропускної спроможності, що становитиме близько 160 пасажирів на годину

151. Будівництво аеродромно-диспетчерської вежі Донецького аеропорту

Державне підприємство "Дирекція з капітального будівництва і реконструкції Міжнародного аеропорту "Донецьк"

- " -

123,3

введення в експлуатацію аеродромно-диспетчерської вежі сприятиме підвищенню якості диспетчерського обслуговування та дасть змогу приймати та випускати найсучасніші типи повітряних суден

152. Реконструкція існуючого пасажирського термінала Львівського аеропорту

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів"

- " -

93,02

забезпечення пропускної спроможності, що становитиме близько 550 пасажирів на годину

153. Будівництво аеродромно-диспетчерської вежі Харківського аеропорту

комунальне підприємство "Харківський міський центр нерухомості"

2011

83

введення в експлуатацію аеродромно-диспетчерської вежі сприятиме підвищенню якості диспетчерського обслуговування та дасть змогу приймати та випускати нові сучасні типи літаків

154. Будівництво перону та термінального комплексу державного підприємства "Зал офіційних делегацій" міжнародного аеропорту "Бориспіль"

Державне підприємство "Зал офіційних делегацій"

2008 - 2011

74,18

забезпечення пропускної спроможності, що становитиме близько 50 пасажирів на годину

155. Організація виробництва супутникової навігаційної апаратури користувачів систем ГЛОНАСС та GPS для широкого та спеціалізованого споживання

ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань"

2011 - 2012

32

розробка та виробництво супутникової навігаційної апаратури користувачів систем ГЛОНАСС та GPS для широкого і спеціалізованого споживання

156. Реконструкція об'єкта незавершеного будівництва "Реконструкція з розширенням спортпавільйону (в комплексі з колонадою) Національного спортивного комплексу "Олімпійський" в м. Києві під адміністративний будинок по вул. Червоноармійській, 55

Державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський"

2008 - 2012

450

отримання замовником на безоплатній основі частини реконструйованої будівлі площею 3,72 тис. кв. метрів

157. Олімпійська надія - 2022

визначається за результатами конкурсу

2011 - 2017

25000

підвищення рівня туристичної привабливості України, створення позитивного міжнародного іміджу, залучення інвестицій, розвиток туристично-спортивної галузі та створення нових робочих місць

158. Відкритий світ

Державне підприємство "Національний проект "Відкритий світ"

2011 - 2014

5400

досягнення провідних позицій у світі за якістю надання освітніх послуг та рівнем комп'ютерної грамотності населення, створення умов для розвитку національної науки та наукоємних технологій, розбудова інформаційного суспільства, виховання покоління української інтелектуальної еліти, інтеграція в європейську та світову системи освіти

159. Нове життя

визначається за результатами конкурсу

2011 - 2013

320

створення 27 центрів допомоги матері та дитини, підвищення якості надання медичної допомоги, зменшення дитячої смертності та смертності під час пологів, поліпшення стану здоров'я нації

160. Створення ряду (лінійки) міжрегіональних двосистемних електропоїздів із швидкістю руху 160-250 км/год

публічне акціонерне товариство “Крюківський вагонобудівний завод”

2011-2014

767,1

створення високотехнологічних імпортозамінних міжрегіональних двосистемних електропоїздів, підвищення експортного потенціалу вагонобудівної галузі; зменшення рівня енергоспоживання у сфері залізничного транспорту, забезпечення його екологічності; оптимізація пасажиропотоків, зокрема із суміжними державами, у результаті підвищення якості, швидкості, комфортності та безпеки залізничних пасажирських перевезень

Усього

349808,86

{Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 839 від 10.09.2012}




Додаток 3
до Програми

РОЗРАХУНОК
збільшення випуску товарів і послуг для внутрішнього та зовнішнього ринку шляхом активізації інвестиційної діяльності на 2015 рік (ефект імпортозаміщення - покриття від'ємного сальдо)

Сальдо зовнішньої торгівлі за роками, млрд. доларів США

Кількість інвестиційних проектів (напрям інвестиційної діяльності)

За інвестиційними проектами

Відсотків сальдо зовнішньої торгівлі

2009

2010

у середньому за 2009 - 2010

вартість проектів

період реалізації проектів, років

обсяг випуску продукції у 2015 році, млрд. доларів США

млрд. гривень

млрд. доларів США

Товари та послуги

-1,31

-3,03

-2,17

159 проектів

349

44,18

2011 - 2018

10,5

477,27

в тому числі:

послуги

4,42

6,31

5,37

29 проектів (створення сховища відпрацьованого ядерного палива, розбудова транспортної інфраструктури, проекти у сфері освіти та охорони здоров'я)

73,78

9,34

2011 - 2013

2,28

42,5

товари

-5,73

-9,34

-7,54

130 проектів

275,21

34,84

2011 - 2018

8,22

109,6

12 проектів (розвиток рослинництва, будівництво сучасних тваринницьких комплексів, оновлення машинно-тракторного парку сільськогосподарських підприємств, удосконалення інфраструктури зернового ринку, реконструкція діючих та будівництво нових зерноскладів, елеваторів)

5,78

0,73

- " -

0,27

49 проектів (національний проект "LNG термінал", розробка вугле-, газо- та нафтородовищ, побудова генеруючих потужностей електроенергії, в тому числі з відновлюваних джерел)

191,15

24,1

2011 - 2018

5,2

дев'ять проектів (відновлення виробництва поліетилену високого тиску, реконструкція виробництва карбаміду, двоокису титану, легкових шин, створення виробництва сірчаної кислоти)

4,86

0,62

2011 - 2017

0,32

один проект (модернізація ткацького та створення швейного виробництва)

0,5

0,06

2011 - 2013

0,01

чотири проекти (створення нового виробництва цементу, композитних матеріалів та енергозберігаючого скла)

5,41

0,69

2011 - 2014

0,23

16 проектів (модернізація металургійних підприємств)

25,69

3,25

2011 - 2018

0,72

26 проектів (створення виробництв високотехнологічних автомобілей, автобусів, тролейбусів, трамваїв, комбайнів, тракторів, спецтехніки, енергозберігаючого обладнання тощо)

14,51

1,84

- " -

0,33

13 проектів (національні проекти "Доступне житло", "Чисте місто", "Якісна вода", проекти з розбудови інфраструктури житлово-господарського комплексу)

27,31

3,46

2011 - 2021

1,14



вгору