Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року
Кабінет Міністрів України; Постанова, Програма, Паспорт [...] від 19.09.20071158
Документ 1158-2007-п, чинний, поточна редакція — Редакція від 20.12.2013, підстава 875-2013-п
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4
наступна сторінка »  

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА

від 19 вересня 2007 р. № 1158
Київ

Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року

{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
№ 1390 від 28.12.2011
№ 760 від 17.10.2013
№ 875 від 04.12.2013}

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року (далі - Програма), що додається.

2. Міністерству аграрної політики разом з Міністерством фінансів передбачати кошти для виконання Програми в межах видатків, що визначаються під час складання проекту Державного бюджету України на відповідній рік.

3. Центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Севастопольській міській державним адміністраціям:

забезпечити виконання заходів, передбачених Програмою;

надсилати щороку до 1 квітня Міністерству аграрної політики інформацію про стан виконання Програми для її узагальнення і подання до 15 квітня Кабінетові Міністрів України.

Прем'єр-міністр України

В.ЯНУКОВИЧ

Інд. 22





ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 19 вересня 2007 р. № 1158

ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА ПРОГРАМА
розвитку українського села на період до 2015 року

I. Загальні положення

1. Сучасний стан розвитку аграрного сектору

Аграрний сектор (сільське господарство, харчова і переробна промисловість) забезпечує продовольчу безпеку та продовольчу незалежність країни, формує 17 відсотків валового внутрішнього продукту та близько 60 відсотків фонду споживання населення. Крім того, аграрний сектор є одним з основних бюджетоутворювальних секторів національної економіки, частка якого у зведеному бюджеті України за останні роки становить 8-9 відсотків, а також займає друге місце серед секторів економіки у товарній структурі експорту.

Сільське господарство сприяє розвитку інших галузей, які поставляють засоби виробництва та споживають продукцію сільського господарства як сировину, а також надають транспортні, торговельні та інші послуги.

Особлива роль аграрного сектору в соціально-економічному житті країни обумовлюється унікальним поєднанням сприятливих природно-кліматичних умов та геостратегічним положенням, спроможністю України зайняти вагоме місце на міжнародному продовольчому ринку.

Сільськогосподарська діяльність провадиться майже на всій території країни. У сільській місцевості проживає третина загальної кількості населення. У галузі зайнято 4 млн. осіб із числа сільського населення.

Однак ситуація, що склалася в галузі на даний час, не дає змоги подолати негативні явища.

У 1991-1999 роках виробництво сільськогосподарської продукції зменшилося в 2,1 раза, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах - в 3,4 раза. Такий спад виробництва став загрозливим для гарантування продовольчої безпеки країни.

В умовах зниження платоспроможності населення калорійність середньодобового споживання в розрахунку на одну особу зменшилася в 1999 році на 29 відсотків (порівняно з 1990 роком) і становила 2565 ккал, наблизившись до міжнародного критерію з порогу бідності (2500 ккал). Споживання основних протеїновмісних продуктів (м'яса та риби) при цьому зменшилося в 2-2,4 раза, вітаміновмісних продуктів (плодів, ягід і винограду) - в 2,1 раза.

Певна стабілізація і нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції у 2000-2006 роках дали змогу підвищити рівень споживання основних продуктів харчування на душу населення, однак він залишається значно нижчим не лише від раціональних, але і від мінімальних норм.

Найгострішими проблемами на селі є відсутність мотивації до праці, бідність, трудова міграція, безробіття, занепад соціальної інфраструктури, поглиблення демографічної кризи та відмирання сіл.

Середньорічна заробітна плата в сільському господарстві найнижча серед галузей економіки.

Загрозливих темпів набирає зниження демографічно-відтворювального і трудового потенціалу села. Рівень народжуваності сільського населення в розрахунку на 1000 осіб знизився з 13,7 до 9,4 осіб, рівень смертності підвищився з 14,4 до 20,5 осіб і перевищив аналогічний показник смертності міського населення в 1,4 раза.

Активізувалися міграційні процеси, особливо серед сільської молоді, що на сьогодні є основною причиною деградації українських сіл.

Знизився рівень зайнятості сільського населення. Лише за 2001-2006 роки чисельність осіб, зайнятих у сільському господарстві, зменшилася на 7 відсотків, а в несільськогосподарській сфері - у 2,7 раза.

Загрозливих масштабів набула деіндустріалізація сільського господарства. Основний капітал галузі зменшився за 1996-2005 роки в 1,7 раза, а в сільськогосподарських підприємствах - у три рази. При цьому частка сільського господарства в основному капіталі економіки зменшилася з 24 до 6 відсотків.

Рівень забезпечення сільського господарства тракторами, комбайнами та іншою технікою становить 45-50 відсотків потреби. Понад 90 відсотків технічних засобів потребують негайної заміни внаслідок їх зношеності.

Таким чином, актуальність розроблення і прийняття цієї Програми зумовлена потребою у невідкладному вжитті заходів для забезпечення розвитку сільського господарства і сільських територій відповідно до обсягів та джерел фінансування, наведених у паспорті Програми (додаток 1).

2. Причини виникнення проблем

Складна економічна і соціальна ситуація на селі зумовлена:

невідповідністю програм реформування економіки сільського господарства і результатів їх виконання визначеним соціальним пріоритетам;

невизнанням при формуванні бюджетної політики об'єктивної нерівності умов відтворення сільськогосподарського виробництва порівняно з іншими галузями і сферами діяльності, що спричинено сезонністю виробництва, залежністю від природно-кліматичних умов, довготривалістю виробничих циклів і відповідно уповільненим оборотом капіталу;

незадовільним законодавчим забезпеченням та захистом прав власності селян на землю і майно;

недостатнім рівнем фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва та соціальної сфери села;

недостатнім стимулюванням впровадження інноваційних технологій та інвестицій в агропромислове виробництво;

відсутністю паритетних економічних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки;

недостатнім рівнем державної підтримки облаштування сільських територій;

передачею об'єктів соціальної сфери сільськогосподарських підприємств до державної та комунальної власності без належного фінансування їх утримання;

відсутністю умов для підвищення рівня продуктивної зайнятості, створення додаткових робочих місць у сільській місцевості та підвищення рівня доходів;

недостатнім рівнем розвитку інфраструктури аграрного ринку, тінізацією та монополізацією каналів реалізації сільськогосподарської продукції;

проведенням неефективної державної політики щодо створення умов для розвитку кооперативних та інших некомерційних об'єднань сільськогосподарських товаровиробників у сфері заготівлі, переробки, реалізації продукції та фінансового і транспортного обслуговування товарних потоків;

відсутністю інформаційного забезпечення сільського населення з питань господарювання в ринкових умовах.

3. Основна мета Програми

Основною метою Програми є забезпечення життєздатності сільського господарства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринку, гарантування продовольчої безпеки країни, збереження селянства як носія української ідентичності, культури і духовності.

4. Шляхи і способи розв'язання проблеми

Розвиток соціальної сфери села та аграрного сектору забезпечується шляхом:

здійснення чіткого розмежування функцій і повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері розвитку сільських територій;

удосконалення на законодавчому рівні міжбюджетних відносин центральних та місцевих органів виконавчої влади, зокрема тих, що пов'язані з вирішенням питань фінансування проектів комплексного розвитку сільських територій;

забезпечення впровадження соціальних стандартів та нормативів у сільській місцевості;

визначення перспектив розвитку сільської поселенської мережі на період до 2015 року на основі розробленої та затвердженої в установленому порядку містобудівної документації;

визначення пріоритетів розвитку аграрного сектору з урахуванням зональних та регіональних особливостей;

удосконалення механізму надання державної підтримки аграрному сектору та забезпечення розвитку сільських територій з урахуванням вимог СОТ;

створення організаційно-правових умов для розвитку паритетних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки;

юридичного та технічного оформлення права землеволодіння та землекористування;

урегулювання земельних відносин та раціоналізації землекористування, формування ринку земель сільськогосподарського призначення;

здійснення заходів щодо забезпечення розвитку інфраструктури аграрного ринку, диверсифікації каналів реалізації продукції, забезпечення якості та безпеки продовольства, регулювання попиту і пропонування, захисту ринку від імпортних товарів низької якості;

здійснення заходів щодо збільшення ємності ринку продукції сільського господарства та продуктів його переробки з урахуванням потреб населення, його купівельної спроможності та максимальних можливостей експорту;

інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази аграрного сектору, впровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

удосконалення страхової та податкової політики у сфері аграрного сектору;

підвищення ролі аграрної науки і освіти, розвитку дорадництва;

удосконалення системи управління в аграрному секторі;

збереження демографічного потенціалу і трудових ресурсів аграрного сектору, формування ефективної системи забезпечення галузі кадрами в результаті підготовки фахівців за цільовим направленням та залучення молодих фахівців для роботи на селі.

5. Завдання і заходи

Основними завданнями Програми є:

створення організаційно-правових та соціально-економічних умов для комплексного розвитку сільських територій, наближення та вирівнювання умов життєдіяльності міського та сільського населення;

підвищення рівня ефективної зайнятості, посилення мотивації сільського населення до розвитку підприємництва у сільській місцевості як основної умови підвищення рівня життя населення;

підтримка конкурентоспроможності аграрного сектору в умовах інтеграції України у світовий економічний простір;

подолання стихійності та тінізації аграрного ринку;

створення екологічно безпечних умов для життєдіяльності населення, збереження навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, особливо земель сільськогосподарського призначення.

Перелік завдань і заходів наведено у додатку 2 до Програми.

6. Очікувані результати, ефективність Програми

У результаті виконання Програми передбачається:

зберегти сільські населені пункти та забезпечити їх об'єктами соціальної інфраструктури відповідно до визначених соціальних стандартів та нормативів;

підвищити рівень ефективної зайнятості сільського населення, рівень доходів сільського населення і середньомісячної заробітної плати працівників сільського господарства до рівня, не нижче середнього в галузях національної економіки;

забезпечити формування ємності аграрного ринку шляхом виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції в обсязі, що гарантує продовольчу незалежність країни (додаток 3 до Програми);

створити інфраструктуру внутрішнього аграрного ринку, збільшити обсяги біржової торгівлі, сформувати національну мережу оптових сільськогосподарських ринків, інформаційно-комунікативні мережі та активізувати розвиток транспортного забезпечення;

сформувати прозорі та ефективні канали надходження продукції від виробника до споживача;

щороку оновлювати технічну базу сільського господарства на 15 відсотків (додаток 4 до Програми);

збільшити обсяг:

- виробництва валової продукції сільського господарства в 2015 році порівняно з 2006 роком у 1,6 раза;

- експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів (переважно з високою доданою вартістю) у два рази;

- інвестицій в аграрний сектор у два рази (додаток 5 до Програми);

- надходження податків і зборів до зведеного бюджету України у 2,5 раза (додаток 6 до Програми);

довести обсяг частки органічної продукції у загальному обсязі валової продукції сільського господарства до 10 відсотків;

збільшити завантаження переробних підприємств, забезпечити подальший розвиток сільськогосподарського машинобудування, зберегти робочі місця у галузях - партнерах сільського господарства;

впровадити у практику базові агроекологічні вимоги і стандарти відповідно до регламентів ЄС;

довести обсяг споживання населенням у 2015 році основних продуктів харчування до раціональних норм (додаток 7 до Програми).

Очікувані результати виконання Програми наведено у додатку 8.

II. Розвиток соціальної сфери села та сільських територій

1. Забезпечення впровадження соціальних стандартів і нормативів у сільській місцевості

У 2008-2009 роках передбачається забезпечити впровадження соціальних стандартів і нормативів у сільській місцевості, розробити форми паспорта соціального розвитку сільських територій та методику його заповнення, провести паспортизацію сільських населених пунктів, з урахуванням результатів якої розробити регіональні програми розвитку сільських територій на період до 2015 року.

Виконання зазначеної роботи забезпечується Мінагрополітики, центральними та місцевими органами виконавчої влади, які відповідають за реалізацію соціальної політики в державі, та Українською академією аграрних наук.

Координація дій, пов'язаних з виконанням цього завдання, покладається на Мінсоцполітики та Мінрегіон.

{Абзац третій пункту 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1390 від 28.12.2011}

Узагальнені матеріали за результатами паспортизації сільських територій затверджуються Кабінетом Міністрів України і враховуються під час формування Державного бюджету України.

2. Розвиток підприємництва, розв'язання проблем зайнятості на селі

Створення сприятливих умов для розширення сфери застосування праці у сільській місцевості та підвищення рівня доходів сільського населення здійснюється шляхом:

стимулювання розвитку підприємництва як у сільському господарстві, так і в несільськогосподарській сфері;

сприяння пріоритетному розвитку малих приватних підприємств побутового обслуговування в результаті залучення соціально незахищених верств сільського населення;

здійснення заходів щодо стимулювання розміщення нових підприємств легкої, харчової та інших галузей промисловості, обслуговуючих організацій;

стимулювання розвитку обслуговуючих кооперативів та інших об'єднань;

здійснення із залученням районних центрів зайнятості професійного навчання безробітних, які проживають у сільській місцевості, основ підприємницької діяльності;

поетапного звільнення сільських жителів, що вперше реєструються для провадження підприємницької діяльності у сільській місцевості, від окремих видів оподаткування на строк до трьох років;

посилення правового та соціального захисту орендодавців (власників) землі і майна, гарантування доходів відповідно до укладених договорів;

залучення осіб, що провадять підприємницьку діяльність, та тих, що зайняті в особистих селянських господарствах, до участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також добровільного пенсійного забезпечення;

здійснення заходів щодо забезпечення аграрного сектору кваліфікованою робочою силою, підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників, зокрема в результаті розвитку системи професійного навчання персоналу підприємств, установ та організацій.

3. Розвиток транспортного сполучення та зв'язку

Заходи щодо розвитку транспортного сполучення та зв'язку здійснюються шляхом:

будівництва та реконструкції автомобільних доріг загального користування у сільській місцевості, завершення будівництва під'їзних доріг з твердим покриттям до сільських населених пунктів, збільшення обсягів робіт з облаштування сільських вулиць;

забезпечення належного транспортного сполучення населених пунктів з автомобільними дорогами загального користування за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

забезпечення належного транспортного сполучення населених пунктів з дорогами республіканського та загальнодержавного значення за рахунок коштів місцевих бюджетів;

оптимізації автобусної маршрутної мережі з метою забезпечення регулярного зв'язку населених пунктів з районними та обласними центрами;

сприяння розвиткові підприємницьких структур в організації маршрутних пасажирських та вантажних перевезень у сільській місцевості;

забезпечення сільського населення загальнодоступними телекомунікаційними послугами, комп'ютеризації сільських рад та вільного доступу до Інтернету.

4. Удосконалення інженерної інфраструктури

Забезпечення комплексного розвитку інженерної інфраструктури сільських територій здійснюється шляхом:

будівництва та реконструкції мереж і об'єктів електропостачання;

розроблення і виконання програм будівництва газопроводів-відводів, розвитку газових мереж високого та середнього тиску і регіональних програм поетапної газифікації сільських населених пунктів;

забезпечення постійного контролю за станом навколишнього природного середовища в сільських населених пунктах та місцях накопичення відходів, удосконалення нормативно-правової бази з питань утилізації відходів.

5. Розвиток житлового будівництва та комунального господарства

У сфері житлового будівництва та комунального господарства передбачається:

забезпечити збереження та упорядкування державного, комунального та приватного житлового фонду, реконструкцію та будівництво нового, більш комфортабельного житла;

збільшити обсяг будівництва житла в сільській місцевості, надання довгострокових пільгових кредитів індивідуальним сільським забудовникам;

забезпечити упорядження сільських садиб з урахуванням нових стандартів забудови сільських територій, поліпшити їх забезпечення засобами зв'язку, електро-, газо-, тепло- та централізованого водопостачання і водовідведення;

створити на місцевому рівні належну базу для експлуатації переданих у комунальну власність житлових будинків з її фінансовим, кадровим та матеріально-технічним забезпеченням;

здійснити побудову необхідної інфраструктури для надання сільському населенню житлово-комунальних послуг, поліпшення якості таких послуг.

6. Розвиток освіти

У сфері розвитку освіти державна підтримка спрямовується на забезпечення:

надання освітніх послуг відповідно до державних стандартів початкової, базової і повної середньої освіти;

рівного доступу до високоякісної дошкільної та загальної середньої освіти;

створення належних умов для проживання працівників гуманітарної сфери на селі;

функціонування мережі дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів у сільській місцевості;

реорганізації та утворення в окремих населених пунктах комплексів типу "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", створення умов для функціонування загальноосвітніх навчальних закладів з малою чисельністю учнів, формування освітніх округів;

регулярного безоплатного підвезення до місць навчання і додому дітей шкільного віку та педагогічних працівників у сільській місцевості;

виконання Програми "Шкільний автобус";

активізації профорієнтаційної роботи серед учнів старших класів з метою підготовки їх до усвідомленого обрання професій для подальшої роботи в аграрному секторі.

7. Розвиток медичного обслуговування

З метою забезпечення розвитку сфери охорони здоров'я та поліпшення демографічної ситуації першочергова увага приділяється:

реалізації державної політики щодо поліпшення демографічної ситуації в сільській місцевості, наданню оздоровчо-профілактичної та медичної допомоги населенню, створенню належних виробничих і побутових умов, забезпеченню дотримання вимог техніки безпеки та виробничої санітарії;

формуванню та забезпеченню функціонування на селі системи надання медичної допомоги населенню на основі пріоритетного розвитку первинної медичної (медико-санітарної) допомоги на засадах сімейної медицини;

{Абзац третій пункту 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 875 від 04.12.2013}

реструктуризації мережі закладів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги із введенням фельдшерсько-акушерських пунктів до складу сільських лікарських амбулаторій як структурних підрозділів;

{Абзац четвертий пункту 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 875 від 04.12.2013}

забезпеченню рівного доступу до надання первинної медичної (медико-санітарної) допомоги сільським жителям шляхом створення фельдшерсько-акушерських пунктів у селах з населенням понад 500 осіб; реорганізації фельдшерсько-акушерських пунктів, які здійснюють обслуговування понад 1000 осіб, в амбулаторії загальної практики сімейної медицини та їх належному оснащенню;

{Абзац п'ятий пункту 7 розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 875 від 04.12.2013}

поліпшенню спеціалізованої, швидкої та невідкладної медичної допомоги, що надається сільському населенню, шляхом оснащення лікувально-профілактичних закладів сучасним лікувально-діагностичним обладнанням та спеціальними автотранспортними засобами;

підвищенню якості необхідних реабілітаційних послуг, що надаються інвалідам та дітям-інвалідам з числа сільського населення, а також послуг, пов'язаних з їх транспортуванням до реабілітаційних закладів;

будівництву (реконструкції) амбулаторій відповідно до нормативу забезпеченості мережею амбулаторій - підрозділів центрів первинної медичної (медико-санітарної) допомоги.

{Пункт 7 розділу II доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 875 від 04.12.2013}

8. Розвиток культурно-дозвільної діяльності в сільській місцевості, збереження і розвиток традиційної культури регіонів

У сфері культури передбачається:

забезпечити подальший розвиток закладів культури, запровадити нові форми їх діяльності, сприяти широкому доступу до зазначених закладів сільських жителів з наданням пільг малозабезпеченим верствам;

сприяти збереженню та активному пропагуванню історико-культурної спадщини;

поліпшити кадрове забезпечення закладів культури;

забезпечити виконання державних, регіональних та місцевих програм у сфері культури в частині обслуговування сільського населення.

9. Поліпшення побутового обслуговування сільського населення

У сфері побутового обслуговування сільського населення Програма передбачає:

формування збалансованої мережі підприємств побутового обслуговування, організацію обслуговуючих кооперативів, надання підтримки малому підприємництву, збереження існуючих та створення нових робочих місць;

створення підприємств побутового обслуговування у сільських населених пунктах, підвищення якості та збільшення обсягу надання відповідних послуг;

організацію обслуговуючих кооперативів, забезпечення підготовки кадрів для підприємств побутового обслуговування відповідно до потреб розвитку сфери обслуговування на селі, підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників підприємств зазначеної сфери.

10. Розвиток фізичної культури і спорту на селі

У сфері фізичної культури і спорту заходи Програми спрямовуються на:

проведення районних, обласних і республіканських спартакіад для сільських жителів;

створення умов для занять фізичною культурою за місцем проживання та у місцях масового відпочинку шляхом утворення нових фізкультурно-спортивних закладів, зміцнення їх матеріально-технічної бази, фінансове, матеріальне та кадрове забезпечення таких закладів;

створення на базі спортивних споруд сільськогосподарських підприємств та сільських шкіл оздоровчих груп, спортивних шкіл з урахуванням вікових груп сільського населення, доведення до 2015 року частки осіб, що займаються фізичною культурою, до рівня 10-15 відсотків загальної чисельності сільського населення.

11. Розвиток торговельного обслуговування сільського населення

Активізація і підвищення ефективності діяльності споживчої кооперації для задоволення потреб сільського населення в товарах і послугах здійснюється шляхом:

забезпечення розвитку інфраструктури роздрібної торгівлі згідно з визначеними соціальними стандартами, посилення контролю за якістю товарів, удосконалення механізму захисту сільських жителів від надання послуг низької якості;

посилення контролю за дотриманням суб'єктами торговельного обслуговування єдиних правил продажу товарів сільському населенню;

поліпшення торговельного обслуговування населення, зокрема проведення виїзної торгівлі, здійснення доставки товарів додому в труднодоступних сільських населених пунктах, розширення асортименту товарів та збільшення обсягів продажу;

створення системи замовлень на закупівлю сільськогосподарської продукції в особистих селянських господарствах і сільськогосподарських підприємствах відповідно до довгострокових контрактів;

організації постачання особистим селянським господарствам насіння, матеріалів, отрутохімікатів, добрив, молодняка худоби, птиці.

12. Створення умов для заохочення молоді до роботи і проживання у сільській місцевості

Формування сприятливих умов для роботи і проживання молоді у сільській місцевості здійснюється шляхом:

запровадження надання матеріальної допомоги для облаштування випускникам вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, що працюватимуть у сільській місцевості, в тому числі надання довгострокових кредитів на пільгових умовах;

надання молоді земельних ділянок для ведення сільськогосподарського виробництва та індивідуального будівництва;

збільшення видатків з державного бюджету для цільового довгострокового кредитування сільських забудовників, передусім молоді, за регіональними програмами "Власний дім";

оптимізації мережі професійно-технічних навчальних закладів для підготовки працівників масових професій у сільському господарстві та інших сферах діяльності, відновлення роботи міжшкільних професійно-навчальних комбінатів;

збільшення квоти прийому сільської молоді до вищих навчальних закладів за державним замовленням (при цьому передбачаються договірні умови гарантованого повернення фахівців для роботи в селі);

забезпечення проведення індивідуальної роботи із сім'ями, що потребують соціального захисту, передусім з тими, в яких живуть діти з обмеженими фізичними та розумовими можливостями.

13. Державна підтримка розвитку депресивних сільських територій

Для забезпечення надання державної підтримки для розвитку депресивних сільських територій передбачається:

удосконалити законодавство в частині врахування специфіки розвитку депресивних сільських територій;

розробити та здійснити заходи щодо надання державної підтримки сільським населеним пунктам і адміністративним районам, що належать до депресивних сільських територій;

запровадити надання гарантій і пільг особам (сім'ям), що проживають на депресивних сільських територіях, а також тим, що будуть в установленому порядку переселятися на такі території, з метою відродження сільськогосподарського виробництва та інших видів діяльності.

14. Удосконалення системи управління розвитком сільських територій

Підвищення ефективності управління розвитком сільських територій передбачає:

розмежування між центральними та місцевими органами виконавчої влади повноважень щодо реалізації соціальної політики на селі та комплексного розвитку сільських територій;

утворення при Кабінеті Міністрів України Міжвідомчої координаційної ради з питань розвитку сільських територій;

посилення ролі сільських громад щодо контролю за ефективним використанням земельних, водних, лісових та інших природних ресурсів, охороною довкілля;

вдосконалення міжбюджетних відносин у частині спрямування до місцевих бюджетів коштів, необхідних для виконання органами місцевого самоврядування покладених на них функцій з утримання закладів соціально-культурного призначення, надання суспільно необхідних послуг населенню та розв'язання інших завдань розвитку села;

запровадження компенсації за рахунок коштів державного бюджету витрат підприємств агропромислового комплексу, пов'язаних з будівництвом об'єктів соціальної сфери у сільських населених пунктах;

реалізацію протягом 2008-2015 років науково обґрунтованих проектів соціального облаштування сільських територій;

створення науково-дослідної установи з питань розвитку сільських територій у системі Української академії аграрних наук.

15. Фінансове забезпечення здійснення заходів з розвитку соціальної сфери села та сільських територій

Обсяги фінансування заходів з розвитку соціальної сфери села та сільських територій визначаються за результатами паспортизації сільських населених пунктів відповідно до законодавства.

У державному бюджеті щороку передбачаються кошти для здійснення заходів з розвитку соціальної сфери села та сільських територій у визначених законодавством обсягах, які розподіляються Мінфіном між центральними органами виконавчої влади, відповідальними за виконання затверджених Програмою заходів.

Ця Програма включається окремим розділом до Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік.

III. Розвиток аграрного ринку

1. Продовольча безпека та продовольча незалежність держави

Основою аграрного ринку є виробництво вітчизняними товаровиробниками сільськогосподарської продукції, яке переважно формує продовольчу безпеку держави.

Продовольча безпека держави - захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її життєдіяльності.

Продовольча безпека держави визначається за такими критеріями:

достатність продовольчого споживання - відношення фактичного рівня споживання основних харчових продуктів на одну особу до науково обґрунтованих (медично рекомендованих) норм здорового харчування. В 2005 році цей показник за найважливішими харчовими продуктами (молочними і м'ясними) становив лише 49-59 відсотків.

доступність продовольчого споживання - відношення вартості річного набору харчових продуктів на одну особу, що відповідає науково обґрунтованим нормам здорового харчування, до річного розміру доходу на одну особу;

продовольча незалежність - частка продовольчого імпорту в загальному обсязі продовольчого споживання.

У результаті виконання заходів, передбачених Програмою, у 2015 році очікується забезпечити виробництво:

м'яса - у 2,1 раза більше, молока - в 1,4, плодів, ягід і винограду - у три, овочів і баштанних культур у - 1,3 раза порівняно з 2005 роком;

зерна - в обсязі 50 млн. тонн, цукрових буряків - 25, олійних культур - 15, овочів - 8, картоплі - 18, плодів і ягід - 3,2, винограду - 0,8, молока - 20, м'яса - 5,1 млн. тонн, яєць - 17 млрд. штук, що гарантуватиме досягнення науково обґрунтованих норм споживання харчових продуктів та підтримку ефективного експортного потенціалу.

2. Розвиток рослинництва

Розвиток рослинництва здійснюється шляхом удосконалення земельних відносин і запровадження сучасних технологій, що сприятиме забезпеченню стабільності та ефективності використання земель сільськогосподарського призначення, підвищенню добробуту сільського населення.

Розвиток рослинництва здійснюється шляхом:

впровадження ринкових методів регулювання виробництва продукції рослинництва з урахуванням балансу попиту і пропонування;

раціонального розміщення та поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва продукції рослинництва у природно-економічних зонах країни з удосконаленням механізму надання державної підтримки;

запровадження механізму надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки, спрямованої на забезпечення здійснення посівів сільськогосподарських культур насінням сортів і гібридів високих репродукцій, дотримання вимог сучасних технологій;

підтримки великотоварного виробництва рослинницької продукції через стимулювання створення партнерських об'єднань власників земельних часток (паїв);

стимулювання ведення органічного сільського господарства;

запровадження з 2008 року бюджетного фінансування наукових установ та насіннєвих господарств, які виробляють насіння перспективних сортів і гібридів високих посівних кондицій.

3. Землеустрій та державний земельний кадастр

Завдання щодо забезпечення розвитку земельних відносин виконуються шляхом удосконалення державного земельного кадастру, розвитку рекреаційного та оздоровчого землекористування, землевпорядкування сільських територій, охорони та підвищення родючості ґрунтів, удосконалення системи моніторингу земель, розвитку меліорації земель, формування ринку земель сільськогосподарського призначення.

Для забезпечення комплексного землеустрою сільських територій і сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань, удосконалення державного земельного кадастру передбачається:

провести інвентаризацію сільськогосподарських землеволодінь і землекористувань;

підготувати методики та провести дослідження агроекологічного стану земель сільськогосподарського призначення;

розробити рекомендації щодо раціонального розміщення сільськогосподарського виробництва залежно від якості ґрунтів;

забезпечити організацію землеволодінь та землекористувань сільськогосподарських підприємств, фермерських та селянських господарств з урахуванням їх оптимальних розмірів і вимог еколого-ландшафтної організації території;

здійснити природоохоронні заходи, включаючи агролісомеліоративні та протиерозійні;

провести оцінку земельно-ресурсного, рекреаційного та оздоровчого потенціалу;

здійснити консервацію малопродуктивних, деградованих та техногенно забруднених земель;

забезпечити укрупнення земельних ділянок шляхом об'єднання земельних часток (паїв), створення кооперативів та інших партнерських об'єднань;

вжити заходів до відновлення меліорованих земель;

забезпечити виконання вимог законодавства щодо дотримання порядку виділення земельних ділянок власникам земельних часток (паїв);

забезпечити реалізацію у повному обсязі прав власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та суб'єктів господарювання в частині посилення відповідальності за дотримання умов договорів оренди та їх державну реєстрацію;

створити нормативно-правову базу та систему автоматизованого ведення державного земельного кадастру;

уточнити з урахуванням ринкових умов сільськогосподарського виробництва методики бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земель;

удосконалити порядок обліку земель з урахуванням кількісних і якісних показників та забезпечити їх цільове використання.

4. Охорона і підвищення родючості ґрунтів, екологізація сільськогосподарського виробництва

Державна політика спрямовується на вирішення питань забезпечення охорони земель, підвищення родючості ґрунтів та екологічної безпеки сільських територій шляхом здійснення комплексу заходів відповідно до проектів землеустрою, які передбачають:

оптимізацію структури посівних площ і сівозміни з метою підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь, запобігання ерозійним процесам та відтворення родючості ґрунтового покриву;

покращення балансу гумусу та основних поживних речовин шляхом збільшення обсягів застосування мінеральних добрив (2007-2008 роки - 2,9 млн. тонн, 2009-2010 роки - 3,5 млн. тонн, 2011-2015 роки - 4,1 млн. тонн мінеральних добрив у діючій речовині) та органічних добрив, у тому числі торфокомпостів і органічних решток рослин;

розширення застосування ґрунтозахисних технологій обробітку ґрунту;

здійснення заходів щодо запобігання забрудненню ґрунтів важкими металами, промисловими відходами, пестицидами та іншими агрохімікатами;

проведення хімічної меліорації ґрунтів для підвищення їх родючості;

здійснення державного контролю за проведенням заходів з охорони та відтворення родючості ґрунтів;

підвищення відповідальності власників землі та землекористувачів за раціональне використання і охорону земель;

стимулювання вилучення з інтенсивного використання деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь;

формування екомережі як ефективного механізму збереження ландшафтного біорізноманіття.

5. Удосконалення системи моніторингу земель

Система моніторингу земель передбачає своєчасне виявлення зміни стану земель, їх оцінку, відтворення та ліквідацію наслідків негативних процесів.

Відповідно до законодавства система моніторингу земель удосконалюється шляхом:

обов'язкового здійснення агрохімічного обстеження ґрунтів, контролю за зміною їх якісного стану, проведення агрохімічної паспортизації земельних ділянок;

проведення оцінки потенційних ризиків та шкоди, заподіяної земельним ресурсам внаслідок надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;

удосконалення стандартів і нормативів у галузі використання та охорони земель, у тому числі охорони та відтворення родючості ґрунтів.

6. Меліорація земель

З метою підвищення рівня використання потенційних можливостей меліорованих земель передбачається:

забезпечити ефективне функціонування меліораційної системи;

створити умови для забезпечення господарств, що провадять діяльність із зрошувального землеробства, високопродуктивною поливною технікою;

створити системи регулювання водно-повітряного режиму ґрунтів в умовах осушення.

До 2015 року передбачається поетапно відновити і реконструювати зрошувальні та осушувальні системи на площі відповідно 2 і 2,3 млн. гектарів.

7. Формування ринку земель сільськогосподарського призначення

Для подальшої оптимізації землеволодінь і землекористувань, підвищення ефективності використання земельних ресурсів, забезпечення реалізації конституційних прав власності на землю громадян, юридичних осіб та держави, залучення інвестицій в аграрний сектор формується ринок земель сільськогосподарського призначення.

Формування ринку земель сільськогосподарського призначення здійснюється шляхом:

прийняття законів України щодо створення та функціонування ринку земель, ведення державного земельного кадастру, створення фонду земель державної власності та управління ними;

створення єдиної системи реєстрації нерухомості, в тому числі земельних ділянок;

сприяння розвитку інфраструктури ринку земель (земельні біржі, аукціони, конкурси тощо);

удосконалення підходів до оцінки сільськогосподарських угідь з урахуванням ринкових умов;

посилення захисту прав власників земельних ділянок і контролю за ціновою політикою на земельному ринку.

8. Розвиток тваринництва

Для розв'язання завдань з розвитку тваринництва необхідно здійснити такі заходи:

зупинити зменшення поголів'я великої рогатої худоби шляхом удосконалення механізму надання бюджетних дотацій;

забезпечити поступове збільшення чисельності високопродуктивних молочних корів у сільськогосподарських підприємствах і фермерських господарствах та довести його у 2015 році до 1,7-1,9 млн. голів шляхом власного відтворення і організації закупівлі ремонтних телиць за межами України;

забезпечити приріст обсягів виробництва м'яса шляхом розвитку м'ясного скотарства, птахівництва і свинарства в сільськогосподарських підприємствах і великих фермерських господарствах;

стимулювати розвиток м'ясного скотарства в сприятливих для його розвитку регіонах;

сприяти розвитку конкурентоспроможного виробництва шляхом підтримки формування механізованих тваринницьких ферм і комплексів, укомплектованих високопродуктивним поголів'ям та забезпечених належною кормовою базою;

створити сучасну державну систему селекції у тваринництві і птахівництві;

створити умови для кращого забезпечення сільськогосподарських виробників, в першу чергу особистих селянських господарств, племінним молодняком;

сприяти концентрації виробництва продукції тваринництва в особистих селянських господарствах шляхом формування кооперативних об'єднань з метою одержання високоякісної сировини та безпечної для здоров'я людини тваринницької продукції, розширення заготівельної інфраструктури, підвищення товарності продукції тваринництва у 1,5 раза;

сприяти розвитку комбікормової промисловості на кооперативних засадах та створенню культурних пасовищ;

розширити мережу підготовки операторів тваринництва різного профілю, підвищити кваліфікацію та удосконалити механізм атестації спеціалістів і працівників галузі.

З метою стабілізації та розвитку тваринництва, становлення його як конкурентоспроможної галузі передбачається:

проводити доплату товаровиробникам за продані ними кондиційне поголів'я великої рогатої худоби, свиней та птиці, молоко та вовну за наявне та прирощене маточне поголів'я сільськогосподарських тварин;

стимулювати закупівлю сільськогосподарськими підприємствами телиць і нетелів у племінних господарствах та за імпортом.

9. Ринок матеріально-технічних ресурсів та послуг

З метою покращення ситуації з формуванням та відтворенням матеріально-технічної бази передбачається:

визначити достовірні параметри (включаючи вартісну оцінку) галузевих основних засобів, показники їх стану і використання шляхом проведення суцільної інвентаризації в рамках Всеукраїнського сільськогосподарського перепису;

провести в ході зазначеної інвентаризації оцінку основного капіталу із застосуванням витратного підходу для визначення відновної вартості, а порівняльного і дохідного підходу - для визначення ринкової вартості та потенційної корисності об'єктів;

розробити науково обґрунтовані нормативи потреби в основних засобах сільськогосподарського призначення з урахуванням оптимальної спеціалізації регіонів України і світових тенденцій розвитку аграрного сектору з метою визначення обсягів капіталовкладень, необхідних для їх формування;

реформувати амортизаційну систему з метою її інвестиційного спрямування шляхом розмежування економічної та фіскальної функцій амортизації, лібералізації амортизаційних відрахувань в науково обґрунтованих межах, стимулювання використання нарахованої амортизації за цільовим призначенням;

сприяти розвитку нетрадиційних відновлюваних джерел енергії і альтернативних видів рідкого та газового палива, передусім біодизелю та біоетанолу;

удосконалити систему лізингу сільськогосподарської техніки та обладнання, розширити обсяги підтримки державних лізингових компаній, активізувати лізингову діяльність інших фінансових установ і машинобудівних підприємств, створити сприятливі умови для широкого залучення вітчизняних та іноземних інвестицій;

розвивати фірмовий технічний сервіс у гарантійний та післягарантійний період експлуатації сільськогосподарської техніки за участю заводів-виробників та постачальників, забезпечити формування ринкової інфраструктури технічного сервісу, зокрема на кооперативних засадах;

впроваджувати системний моніторинг та сучасні засоби інформатизації щодо матеріально-технічних ресурсів для аграрного сектору;

посилити роботу з підготовки механізаторів широкого профілю і підвищення кваліфікації, удосконалити механізм атестації інженерно-технічних працівників.

10. Формування і розвиток інфраструктури аграрного ринку

З метою розвитку аграрного ринку передбачається:

розширити обсяги біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією;

запровадити на товарних біржах сучасні біржові механізми електронної торгівлі з використанням інструментів товарного обігу, включаючи товарні деривативи та складські свідоцтва, що включає:

створення системи форвардної торгівлі як засобу самофінансування товаровиробника з використанням оптимальної системи гарантованого виконання зобов'язань за відповідними контрактами;

організацію системи вторинного обігу складських свідоцтв як специфічного виду біржового товару з метою спрощення процедури їх використання на товарному ринку;

запровадження системи торгівлі деривативами (ф'ючерсний контракт, опціон) як способу обігу майнових прав згідно з товарними біржовими угодами для впровадження механізму страхування (хеджування) цінових ризиків у майбутньому через розрахунково-клірингові установи;

законодавче забезпечення діяльності оптових сільськогосподарських ринків як підприємств, зокрема кооперативних, що продовжують технологічний ланцюг виробництва і збуту сільськогосподарської продукції, з визначенням відповідного коду в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (ЄДРПОУ), а також як суб'єктів господарської діяльності, що обслуговують сільськогосподарських товаровиробників і не мають на меті отримання доходів;

закріплення за оптовими сільськогосподарськими ринками за участю безпосередніх виробників функцій надання послуг з транспортування, складування, пакування продукції та фінансового обслуговування операторів ринку;

фінансову участь держави на загальнодержавному і місцевому рівні у створенні мережі та інфраструктури оптових сільськогосподарських ринків;

удосконалення транспортної інфраструктури, активізацію роботи з відновлення перевезень сільськогосподарської продукції річковим транспортом та виготовлення спеціалізованих великогабаритних автотранспортних засобів для сільськогосподарських вантажів;

реалізацію проектів створення сільськогосподарськими товаровиробниками мережі кооперативних елеваторів, включаючи портові, за участю зернових трейдерів та держави на засадах асоційованого членства;

формування системи державних інституцій з функціями здійснення належного контролю за безпечністю експортної продукції та адаптацією до міжнародних вимог, підтримку розвитку інформаційних систем, створення умов для вільного доступу всіх учасників ринку до інформації, результатів аналізу та прогнозування;

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4
наступна сторінка »