Про внесення доповнень і змін до Кримінально-процесуального кодексу Української РСР
Президія Верховної Ради УРСР; Указ від 30.08.1971117-VIII
Документ 117-08, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 19.11.2012, підстава 4651-17
 

                                                          
У К А З
ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
{ Указ втратив чинність на підставі Кодексу
N 4651-VI ( 4651-17 ) від 13.04.2012, ВВР,
2013, N 9-10, N 11-12, N 13, ст.88 }
Про внесення доповнень і змін до Кримінально-процесуального
кодексу Української РСР
( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1971, N 36, ст. 278 )

Президія Верховної Ради Української РСР
п о с т а н о в л я є:
Внести до Кримінально-процесуального кодексу Української РСР
( 1001-05 , 1002-05 , 1003-05 ) такі доповнення і зміни:
1. Доповнити Кодекс статтями 85-1, 85-2, 128-1, 270-1, 410-1,
411-1 і 414-1 такого змісту:
"С т а т т я 85-1. Застосування звукозапису при провадженні
попереднього і судового слідства
Звукозапис може застосовуватися при допиті підозрюваного,
обвинуваченого, свідка і потерпілого, очній ставці, пред'явлені
для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події та при
проведенні інших слідчих дій під час попереднього розслідування, а
також при розгляді справи в суді.
При проведенні слідчих дій з застосуванням звукозапису про це
повідомляються всі учасники слідчої дії до її початку. Фонограма
повинна містити відомості, зазначені у частині 1 статті 85 цього
Кодексу, та відбивати весь хід слідчої дії. Повторення спеціально
для звукозапису будь-якої частини слідчої дії в ході її проведення
не дозволяється.
Перед закінченням слідчої дії звукозапис повністю
відтворюється учасникам цієї дії. Висловлені ними зауваження і
доповнення до звукозапису заносяться на фонограму.
Протокол слідчої дії, проведеної з застосуванням звукозапису,
складається з додержанням правил цього Кодексу. В протоколі
повинно бути також зазначено про застосування звукозапису і
повідомлення про це учасників слідчої дії, про технічні засоби та
умови звукозапису, про відтворення звукозапису учасникам слідчої
дії та їх заяви з приводу застосування звукозапису. Якщо
звукозапис застосовувався під час судового розгляду справи,
відповідні відомості повинні бути зазначені у протоколі судового
засідання.
В разі відтворення звукозапису показань при проведенні іншої
слідчої дії про це зазначається у протоколі відповідної слідчої
дії. При проведенні очної ставки відтворення звукозапису
попередніх показань учасників очної ставки допускається лише після
дачі ними показань на очній ставці та занесення їх до протоколу.
При пред'явленні учасникам процесу матеріалів справи у
зв'язку з закінченням попереднього розслідування звукозапис
відтворюється обвинуваченому і його захиснику, а разі клопотання -
і іншим учасникам процесу. Фонограма в опечатаному вигляді
зберігається при справі.
Під час судового розгляду відтворення звукозапису показань
здійснюється за правилами, зазначеними у статтях 301 та 306 цього
Кодексу Відтворення звукозапису в суді дозволяється лише після
попереднього оголошення показань, що зафіксовані у відповідному
протоколі слідчої дії або протоколі судового засідання";
"С т а т т я 85-2. Застосування кінозйомки при проведенні
слідчої дії
Кінозйомка може застосовуватися при проведенні огляду,
обшуку, відтворенні обстановки і обставин події та при проведенні
інших слідчих дій.
Учасники слідчої дії повідомляються про застосування
кінозйомки до початку цієї дії. Після зйомки та виготовлення
кінострічки вона демонструється всім учасникам слідчої дії, про що
складається окремий протокол. Процесуальне оформлення застосування
кінозйомки і демонстрування кінострічки при проведенні іншої
слідчої дії, пред'явленні матеріалів справи в зв'язку з
закінченням попереднього розслідування, а також під час судового
розгляду провадиться відповідно до правил передбачених
статтею 85-1 цього Кодексу";
"С т а т т я 128-1. Участь спеціаліста при проведенні
слідчих дій
У необхідних випадках для участі у проведенні слідчої дії
може бути залучений спеціаліст, який не заінтересований в
результатах справи. Виклик слідчим спеціаліста є обов'язковим для
керівника установи, організації чи підприємства, де працює
спеціаліст.
Спеціаліст зобов'язаний: з'явитися на виклик; брати участь у
проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання і
навики для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні
доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з
виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу
спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії.
Спеціаліст вправі: звертатися з дозволу слідчого із
запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії;
робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням
доказів.
Перед початком слідчої дії, у якій бере участь спеціаліст,
слідчий пересвідчується в особі та компетентності спеціаліста,
з'ясовує його стосунки з обвинуваченим і потерпілим та роз'яснює
спеціалістові його права і обов'язки. Про виконання слідчим цих
вимог зазначається у протокол слідчої дії.
В разі відмови або ухилення спеціаліста від виконання своїх
обов'язків слідчий повідомляє про це адміністрацію установи,
організації чи підприємства за місцем роботи спеціаліста або
громадську організацію для відповідного реагування";
"С т а т т я 270-1. Участь спеціаліста в судовому розгляді
У необхідних випадках в судове засідання може бути викликаний
спеціаліст, який бере участь у судовому слідстві стосовно до
правил, встановлених статтею 128-1 цього Кодексу";
"С т а т т я 410-1. Порядок тимчасового залишення засудженого
в слідчому ізоляторі чи в тюрмі і
переведення з виправно-трудової установи
в слідчий ізолятор чи в тюрму
Питання про тимчасове залишення в слідчому ізоляторі чи в
тюрмі засудженого до позбавлення волі з відбуванням покарання у
виправно-трудовій або виховно-трудовій колонії, а також про
тимчасове переведення засудженого з виправно-трудової установи в
слідчий ізолятор чи в тюрму при необхідності провадження слідчих
дій в справі про злочин, вчинений іншою особою, вирішуються
слідчим або органом дізнання з санкції прокурора області,
прокурора міста Києва, військового прокурора військового округу,
флоту, групи військ та виду Збройних Сил СРСР у випадках залишення
або переведення засудженого на строк до двох місяців, з санкції
Прокурора УРСР і Головного військового прокурора - до чотирьох
місяців, а з санкції Генерального Прокурора СРСР - до шести
місяців.
Якщо тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі чи
в тюрмі або проведення його з виправно-трудової установи в слідчий
ізолятор чи в тюрму необхідно в зв'язку з розглядом справи в суді,
ці питання вирішуються судом, в провадженні якого знаходиться
справа";
"С т а т т я 411-1. Порядок застосування судом примусового
лікування до засуджених, які відбувають
покарання у виправно-трудовій установі і
є алкоголіками або наркоманами
Питання про застосування примусового лікування до алкоголіків
і наркоманів з числа засуджених, які відбувають покарання у
виправно-трудовій установі, якщо примусове лікування не було їм
призначене вироком суду відповідно до статті 14 Кримінального
кодексу УРСР, вирішується районним (міським) народним судом за
місцем відбування покарання за поданням адміністрації
виправно-трудової установи на підставі висновку лікарської
комісії.
Суд розглядає зазначене питання з участю прокурора,
представника адміністрації виправно-трудової установи, яка
звернулась з поданням, представника лікарської комісії, що дала
висновок, і, як правило, засудженого. Неявка в судове засідання
прокурора не зупиняє розгляду судом цього питання.
Після доповіді в справі суд вислухує пояснення викликаних
осіб і висновок прокурора, потім у нарадчій кімнаті виносить
ухвалу.
Ухвала суду в цьому питанні оскарженню не підлягає, але може
бути опротестована прокурором";
"С т а т т я 414-1. Порядок розгляду клопотання про включення
часу відбування виправних робіт без
позбавлення волі в загальний
трудовий стаж
Клопотання особи, яка відбула виправні роботи без позбавлення
волі, про включення часу відбування покарання в загальний трудовий
стаж у випадках, передбачених статтею 103 Виправно-трудового
кодексу УРСР, розглядається районним (міським) народним судом за
місцем постійного проживання цієї особи.
До клопотання повинні бути додані копія вироку, довідка про
відбуття виправних робіт без позбавлення волі і характеристика
адміністрації та громадської організації підприємства, установи
або організації про роботу і поведінку в період відбування
покарання особи, яка звернулась з клопотанням.
Про час розгляду клопотання повідомляється прокурор.
В судовому засіданні головуючий оголошує клопотання, потім
вислухуються пояснення особи, яка порушила клопотання,
досліджуються докази і заслухується висновок прокурора, якщо він
бере участь у розгляді справи, після чого суд виносить у нарадчій
кімнаті мотивовану ухвалу.
Ухвала суду може бути оскаржена або опротестована прокурором.
Копія ухвали після набрання нею чинності видається особі, яка
порушила клопотання".
2. Доповнити Кодекс ( 1003-05 ) розділом восьмим такого
змісту:

"Розділ восьмий
Провадження в справах про злочини
неповнолітніх
Глава 36
ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ
НЕПОВНОЛІТНІХ
С т а т т я 432. Порядок провадження в справах про злочини
неповнолітніх
Порядок провадження в справах про злочини неповнолітніх
визначається загальними правилами цього Кодексу і, крім того,
статтями цієї глави.
Положення цієї глави застосовується в справах про злочини
осіб, які на момент провадження в кримінальній справі не досягли
вісімнадцятирічного віку.
С т а т т я 433. Обставини, що підлягають встановленню
в справах про злочини неповнолітніх
При провадженні попереднього слідства та розгляді в суді
справи про злочин неповнолітнього, крім обставин, зазначених у
статті 64 цього Кодексу, необхідно також з'ясувати:
1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);
2) стан здоров'я та загального розвитку неповнолітнього. При
наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не
пов'язану з душевним захворюванням, повинно бути також з'ясовано,
чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі
міг керувати ними;
3) характеристику особи неповнолітнього;
4) умови життя та виховання неповнолітнього;
5) обставини, що негативно впливали на виховання
неповнолітнього;
6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули
неповнолітнього в злочинну діяльність.
Для встановлення зазначених обставин мають бути допитані як
свідки батьки неповнолітнього та інші особи, які можуть дати
потрібні відомості, а також витребувані необхідні документи і
проведені інші слідчі та судові дії.
У необхідних випадках для встановлення стану загального
розвитку неповнолітнього, рівня його розумової відсталості та
з'ясування питання, чи міг він повністю усвідомлювати значення
своїх дій і в якій мірі міг керувати ними, повинна бути проведена
експертиза спеціалістами а галузі дитячої і юнацької психології
(психолог, педагог) або зазначені питання можуть бути поставлені
на вирішення експерта-психіатра.
С т а т т я 434. Затримання та взяття під варту
неповнолітнього
Затримання та взяття під варту як запобіжний захід можуть
застосовуватися до неповнолітнього лише у виняткових випадках,
коли це викликається тяжкістю вчиненого злочину, і при наявності
підстав, зазначених в статтях 106, 148 і 155 цього Кодексу.
С т а т т я 435. Обов'язки прокурора при дачі санкції на
арешт неповнолітнього
При дачі санкції на арешт неповнолітнього прокурор
зобов'язаний особисто ознайомитися з матеріалами справи і допитати
обвинуваченого (підозрюваного) по суті обвинувачення і по
обставинах, пов'язаних з застосуванням запобіжного заходу.
С т а т т я 436. Віддання неповнолітнього під нагляд батьків,
опікунів, піклувальників або адміністрації
дитячої установи
До неповнолітніх обвинувачених, крім запобіжних заходів,
передбачених статтею 149 цього Кодексу, може застосовуватися
передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до
неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі - передача їх
під нагляд адміністрації цієї установи.
Від батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації
дитячої установи в цих випадках відбирається письмове зобов'язання
про забезпечення ними належної поведінки неповнолітнього та його
явки до слідчого, прокурора і суду. При цьому зазначені особи
попереджуються про характер обвинувачення, пред'явленого
неповнолітньому, і про їх відповідальність в разі неявки його до
слідчого, прокурора або до суду.
При порушенні цього зобов'язання до батьків, опікунів і
піклувальників може бути застосоване грошове стягнення в розмірі
до 100 карбованців в порядку, передбаченому статтею 153 цього
Кодексу.
С т а т т я 437. Порядок виклику неповнолітнього
обвинуваченого
Неповнолітній обвинувачений викликається до слідчого,
прокурора чи до суду, як правило, через його батьків або інших
законних представників. Інший порядок виклику допускається лише у
випадках, коли це обумовлюється обставинами справи.
Неповнолітній, який перебуває під вартою, викликається через
адміністрацію місця попереднього ув'язнення.
С т а т т я 438. Пред'явлення обвинувачення і допит
неповнолітнього обвинуваченого
Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому та його допит
провадиться за правилами, передбаченими статтями 140, 141, 142 і
143 цього Кодексу, у присутності захисника.
В разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або
якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні
йому обвинувачення та його допиті за розсудом слідчого чи
прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні
педагог або лікар, батьки чи інші законні представники
неповнолітнього.
Слідчий роз'яснює педагогу або лікарю, батькам чи іншим
законним представникам неповнолітнього, які присутні при
пред'явленні обвинувачення та допиті, їх право задавати
обвинуваченому запитання і викладати свої зауваження.
Запитання, поставлені обвинуваченому згаданими особами, та їх
зауваження заносяться до протоколу допиту. Слідчий вправі відвести
поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути
занесено до протоколу.
С т а т т я 439. Виділення справи про злочин неповнолітнього
в окреме провадження
Якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з
дорослим, в кожному випадку повинна бути з'ясована можливість
виділення справи про неповнолітнього в окреме провадження в стадії
попереднього слідства з додержанням вимог статті 26 цього Кодексу.
В разі, коли неповнолітній обвинувачений притягається до
відповідальності в одній справі з дорослим, до нього
застосовуються правила цієї глави.
С т а т т я 440. Пред'явлення матеріалів справи
неповнолітньому обвинуваченому
Оголошення неповнолітньому обвинуваченому про закінчення
попереднього слідства і пред'явлення йому для ознайомлення
матеріалів справи провадяться за правилами, передбаченими статтями
218, 219, 220, 221 і 222 цього Кодексу, з участю захисника.
При оголошенні неповнолітньому обвинуваченому про закінчення
слідства і пред'явленні йому матеріалів справи з дозволу слідчого
може бути присутній законний представник неповнолітнього.
С т а т т я 441. Участь законного представника
неповнолітнього підсудного в судовому
розгляді
В судове засідання викликаються батьки або інші законні
представники неповнолітнього підсудного.
Законний представник підсудного має право заявляти відводи і
клопотання, подавати докази, брати участь в дослідженні доказів.
Зазначені права роз'яснюються законному представникові підсудного
у підготовчій частині судового засідання.
При необхідності допитати батьків або інших законних
представників неповнолітнього як свідків суд заслухує їх
показання. Законні представники підсудного перебувають в залі
судового засідання протягом всього розгляду.
У виняткових випадках, коли участь законного представника в
судовому засіданні може завдати шкоди інтересам неповнолітнього
підсудного, суд вправі своєю мотивованою ухвалою обмежити участь
законного представника в тій чи іншій частині судового засідання
або усунути його від участі в судовому розгляді і допустити
замість нього іншого законного представника неповнолітнього
підсудного.
Неявка законного представника підсудного не зупиняє розгляду
справи, якщо суд не визнає його участь необхідною.
С т а т т я 442. Участь представника комісії в справах
неповнолітніх у судовому розгляді
Комісія в справах неповнолітніх повідомляється про час і
місце судового розгляду справи.
Представник комісії в справах неповнолітніх в судовому
засіданні вправі заявляти клопотання, задавати запитання
підсудному, його законним представникам, свідкам і експертові, а
наприкінці судового слідства висловлювати думку з приводу найбільш
доцільної форми перевиховання неповнолітнього підсудного.
Зазначені права роз'яснюються представникові комісії в справах
неповнолітніх у підготовчій частині судового засідання.
С т а т т я 443. Участь представників учбового закладу,
підприємства, установи, організації в
судовому засіданні
В судове засідання викликаються представники учбового
закладу, підприємства, установи чи організації, в яких навчався
або працював неповнолітній підсудний. Ці особи вправі бути
присутніми в залі судового засідання і давати пояснення. В
необхідних випадках вони можуть бути допитані як свідки.
С т а т т я 444. Видалення неповнолітнього підсудного з залу
судового засідання
Суд, вислухавши думку захисника і законного представника
підсудного та висновок прокурора, вправі своєю ухвалою видалити
неповнолітнього з залу судового засідання на час дослідження
обставин, що можуть негативно вплинути на неповнолітнього. Якщо
обставини, які досліджувалися у відсутності неповнолітнього
підсудного, пов'язані з його обвинуваченням, головуючий повідомляє
про них підсудного після повернення його до залу судового
засідання.
С т а т т я 445. Питання, що вирішується судом при
постановленні вироку
При постановленні вироку, крім питань, зазначених у статті
324 цього Кодексу, суд зобов'язаний в разі умовного засудження
неповнолітнього чи застосування до нього міри покарання, не
пов'язаної з позбавленням волі, обговорити питання, чи нема
необхідності в призначенні неповнолітньому громадського
вихователя.
С т а т т я 446. Зміст вироку
У вироку в справі неповнолітнього, крім даних, передбачених
статтями 333, 334 і 335 цього Кодексу, повинно бути зазначено:
в мотивувальній частині - підстави, з яких суд вважає
необхідним призначення громадського вихователя;
в резолютивній частині - про призначення громадського
вихователя, якщо судом це буде визнано необхідним в разі умовного
засудження неповнолітнього чи застосування до нього покарання, не
пов'язаного з позбавленням волі.
С т а т т я 447. Порядок застосування до неповнолітнього
примусових заходів виховного характеру
та їх скасування
Коли суд прийде до висновку про можливість виправлення
неповнолітнього, який вчинив злочин, що не являє великої
суспільної небезпеки, без застосування кримінального покарання,
він виносить ухвалу про закриття кримінальної справи і вирішує
питання про застосування до неповнолітнього одного з примусових
заходів виховного характеру, передбачених статтею 11 Кримінального
кодексу УРСР.
Скасування примусового заходу виховного характеру,
застосованого судом до неповнолітнього, в зв'язку з його
виправленням провадиться комісією в справах неповнолітніх, в
районі діяльності якої здійснюється цей захід".
3. Внести такі доповнення до статті 23 Кодексу:
а) заголовок статті після слова "виявляти" доповнити словами
"причини та";
б) частину першу після слів "зобов'язаний виявляти" доповнити
словами "причини та";
в) доповнити статтю частинами четвертою і п'ятою такого
змісту:
"При встановленні під час попереднього розслідування або
судового розгляду справи причин і умов, що сприяли вчиненню
злочину, орган дізнання, слідчий або прокурор вносять до
відповідного підприємства, установи чи організації мотивоване
подання про вжиття заходів до усунення цих причин і умов, а суд
виносить окрему ухвалу.
Підприємство, установа або організація, які одержали подання
чи окрему ухвалу, зобов'язані розглянути їх, вжити необхідних
заходів і повідомити про це відповідний орган дізнання, слідчого,
прокурора або суд не пізніше як у місячний строк з дня одержання
подання чи ухвали".
4. В пунктах 6-а і 7 статті 32 Кодексу слова "органів охорони
громадського порядку" замінити словами "органів внутрішніх справ".
5. Внести такі доповнення і зміни до статті 62 Кодексу:
а) заголовок статті після слова "експерта" доповнити словом
"спеціаліста";
б) частину першу після слів "експерта" доповнити словами
"спеціаліста";
в) в частині другій слова "перекладачеві і експертові"
замінити словами "перекладачеві, експертові і спеціалістові".
6. Внести такі доповнення до статті 64 Кодексу ( 1002-05 ,
1003-05 ):
а) пункт 2 статті після слів "у вчиненні злочину" доповнити
словами "і мотиви злочину";
б) пункт 3 після слів "відповідальності обвинуваченого"
доповнити словами "а також інші обставини, що характеризують особу
обвинуваченого".
7. Доповнити статтю 74 Кодексу частиною другою такого змісту:
"Показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він
визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим
своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при
підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі".
8. Внести такі зміни і доповнення до статті 88 Кодексу:
а) частину другу цієї статті викласти в такій редакції:
"Суддя, який головував у судовому засіданні, розглядає подані
зауваження і в разі згоди з ними посвідчує їх правильність";
б) доповнити статтю 88 частинами третьою, четвертою і п'ятою
такого змісту:
"При незгоді головуючого з зауваженнями вони вносять на
розгляд судового засідання, як правило, в тому ж складі суду, який
розглядав справу, а якщо це неможливо, зауваження розглядаються
судом, в складі якого повинні бути двоє з суддів, які розглядали
цю справу. В судовому засіданні можуть брати участь особи, які
подали зауваження на протокол.
Розглянувши зауваження, суд виносить мотивовану ухвалу, якою
посвідчує правильність зауважень або відхиляє їх.
Зауваження на протокол і ухвала суду у всіх випадках
приєднуються до справи".
9. Внести такі доповнення і зміни до статті 92 Кодексу:
а) заголовок статті після слова "експертам" доповнити словом
"спеціалістам";
б) частину першу після слова "експерти" доповнити словом
"спеціалісти";
в) частину третю викласти в такій редакції:
"Експерти, спеціалісти і перекладачі, крім того, мають право
на винагороду за виконання своїх обов'язків, якщо виконання
дорученої їм роботи не входить в їх обов'язок по службі".
10. В статті 102 Кодексу слова "органів охорони громадського
порядку" замінити словами "органів внутрішніх справ".
11. Встановити, що в справах про злочини, передбачені
статтею 205-1 Кримінального кодексу УРСР, провадиться попереднє
слідство слідчими прокуратури.
Внести до статті 112 Кримінально-процесуального кодексу УРСР
такі доповнення і зміни:
частину першу після цифр "203 - 205" доповнити цифрами
"205-1";
в частині другій цифри "215 - 217" і слова "органів охорони
громадського порядку" замінити відповідно цифрами "215, 215-1,
215-2, 215-3, 217" і словами "органів внутрішніх справ".
12. Внести доповнення до статті 129 Кодексу, виклавши частини
першу і другу цієї статті в такій редакції:
"Клопотання підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, а
також потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача або
їх представників про виконання будь-яких слідчих дій слідчий
зобов'язаний розглянути в строк не більше трьох діб і задовольнити
їх, якщо обставини, про встановлення яких заявлені клопотання,
мають значення для справи.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка
заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в клопотанні
складається мотивована постанова".
13. Частину третю статті 134 Кодексу виключити, а частину
четверту цієї статті вважати частиною третьою.
14. Внести зміни до статті 144 Кодексу, виклавши її в такій
редакції:
"С т а т т я 144. Пред'явлення обвинувачення глухим, німим і
сліпим та їх допит
Пред'явлення обвинувачення глухим, німим і сліпим та їх допит
провадиться за правилами статей 140, 141, 142 і 143 цього Кодексу
в присутності захисника, а в справах глухих і німих, крім
захисника, запрошується також особа, яка розуміє їх знаки".
15. Внести такі зміни і доповнення до статті 155 Кодексу:
а) частину третю викласти в такій редакції:
"Місцями попереднього ув'язнення для тримання осіб, щодо яких
як запобіжний захід обрано взяття під варту, є слідчі ізолятори. В
окремих випадках ці особи можуть перебувати в тюрмі, камері
попереднього ув'язнення, а також на гауптвахті";
б) доповнити статтю 155 частинами четвертою, п'ятою і шостою
такого змісту:
"У камері попереднього ув'язнення особи, взяті під варту,
можуть перебувати не більше як три доби. Якщо доставка ув'язнених
у слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або
відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в
камері попереднього ув'язнення до десяти діб.
Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано відносно
осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях
позбавлення волі, вони можуть перебувати в штрафному ізоляторі
виправно-трудової колонії або дисциплінарному ізоляторі
виховно-трудової колонії.
Порядок попереднього ув'язнення визначається Положенням про
попереднє ув'язнення під варту, затвердженим Законом СРСР від
11 липня 1969 року, а також іншим законодавством Союзу РСР і цим
Кодексом".
16. Внести доповнення і зміни до статті 159 Кодексу, виклавши
її в такій редакції:
"С т а т т я 159. Заходи піклування про неповнолітніх дітей
заарештованого
Коли в особи, відносно якої як запобіжний захід обрано взяття
під варту, є неповнолітні діти, які залишаються без нагляду,
слідчий зобов'язаний негайно внести з цього приводу подання до
комісії в справах неповнолітніх для вжиття необхідних заходів до
передачі зазначених неповнолітніх на піклування родичів або
влаштування їх в дитячі установи.
Про вжиті заходи слідчий письмово повідомляє прокурора, а
також заарештовану особу і копію листа приєднує до справи".
17. Внести доповнення до статті 162 Кодексу, виклавши її в
такій редакції:
"С т а т т я 162. Побачення з заарештованим
Побачення родичів або інших осіб з заарештованим може
дозволити особа або орган, які провадять справу. Тривалість
побачення встановлюється від однієї до двох годин. Побачення може
бути дозволено, як правило, не більше одного разу на місяць".
18. Внести такі доповнення і зміни до статті 190 Кодексу:
а) доповнити цю статтю частиною другою такого змісту:
"Огляд місця події у невідкладних випадках може бути
проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при
наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно
після огляду місця події";
б) частину другу в діючій редакції вважати частиною третьою.
19. Пункт 2 статті 211 Кодексу викласти в такій редакції:
"2) у випадках, передбачених пунктами 4, 8, 9 і 10 статті 6
цього Кодексу".
20. Внести такі зміни і доповнення до статті 221 Кодексу:
а) заголовок статті викласти так:
"Розв'язання клопотань, заявлених при ознайомленні з
матеріалами справи";
б) частину першу після слів "попереднього слідства" доповнити
словами "про зміну кваліфікації злочину і закриття справи".
21. Пункт 10 статті 228 Кодексу після слів "чи виявлено"
доповнити словами "причини та".
22. Внести доповнення до статті 240 Кодексу, виклавши її в
такій редакції:
"С т а т т я 240. Порядок розгляду справи в розпорядчому
засіданні
Розгляд справи в розпорядчому засіданні починається з
доповіді судді. Після цього суд заслухує думку прокурора. Потім
запрошуютьсся викликані в розпорядче засідання за розсудом судді
або суду особи, які вислухуються у зв'язку із заявленими ними
клопотаннями. По цих клопотаннях суд заслухує висновок прокурора.
Ухвала виноситься в нарадчій кімнаті.
Про результати розгляду клопотання повідомляються особа або
організація, які заявили клопотання".
23. Пункт 8 статті 242 Кодексу після слів "усунення причин"
доповнити словами "та умов".
24. Статтю 295 Кодексу після слів "цивільному відповідачеві"
доповнити словом "спеціалістові".
25. Частину першу статті 322 Кодексу після слів "інших осіб
не допускається" доповнити словами: "З настанням нічного часу суд
вправі перервати нараду для відпочинку".
26. Пункт 8 частини першої стаття 324 Кодексу викласти в
такій редакції:
"8) в якому виді виправно-трудової чи виховно-трудової
колонії або в тюрмі повинен відбувати покарання засуджений до
позбавлення волі".
27. Доповнити статтю 327 Кодексу частиною п'ятою такого
змісту:
"Якщо при постановленні виправдувального вироку за
недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину особа, яка
вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд після набрання
вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи
прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у
вчиненні цього злочину".
28. Частину четверту статті 334 Кодексу викласти в такій
редакції:
"В мотивувальній частині обвинувального вироку суд у
випадках, передбачених частинами 7 і 8 статті 25 Кримінального
кодексу УРСР, зобов'язаний навести мотиви призначення засудженому
до позбавлення волі певного виду виправно-трудової чи
виховно-трудової колонії або призначення йому позбавлення волі у
вигляді ув'язнення в тюрмі".
29. Частину третю статті 335 Кодексу викласти в такій
редакції:
"Щодо засуджених до позбавлення волі у виправно-трудовій або
виховно-трудовій колонії суд зобов'язаний визначити на підставі
статті 25 Кримінального кодексу УРСР вид виправно-трудової чи
виховно-трудової колонії, в якій засуджений повинен відбувати
покарання".
30. Внести такі зміни і доповнення до статті 340 Кодексу:
а) в пункті 2 частини першої цієї статті слова "недоліки в
роботі підприємства, установи, організації або службової особи"
замінити словами "причини і умови";
б) доповнити частину першу цієї ж статті пунктом 3 такого
змісту:
"3) коли у засудженого до позбавлення волі є неповнолітні
діти, які залишилися без нагляду і потребують влаштування або
встановлення над ними спіки чи піклування".
31. Внести доповнення до статті 346 Кодексу, виклавши її в
такій редакції:
"С т а т т я 346. Заходи піклування про неповнолітніх дітей
і збереження майна засудженого
При наявності у засудженого до позбавлення волі неповнолітніх
дітей, які залишилися без нагляду, суд зобов'язаний одночасно з
постановленням вироку порушити окремою ухвалою питання перед
комісією в справах неповнолітніх або відповідним органом опіки та
піклування про необхідність влаштування цих неповнолітніх або
встановлення над ними опіки чи піклування.
Якщо у засудженого до позбавлення волі залишились без нагляду
майно і житло, суд зобов'язаний вжити через відповідні органи
заходів для їх збереження.
Про вжиті заходи повідомляється засуджений".
32. Частину першу статті 347 Кодексу після слова "потерпілий"
доповнити словами "та його представник".
33. Доповнити статтю 373 Кодексу частиною другою такого
змісту:
"Якщо касаційна інстанція скасовує обвинувальний вирок і
закриває справу за недоведеністю участі засудженого у вчиненні
злочину при умові, що особа, яка вчинила цей злочин, залишається
не виявленою, розглянута справа направляється прокурору для вжиття
заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину".
34. Доповнити статтю 393 Кодексу частиною другою такого
змісту:
"Якщо суд в результаті розгляду справи в порядку нагляду
скасовує обвинувальний вирок і закриває справу за недоведеністю
участі засудженого у вчиненні злочину при умові, що особа, яка
вчинила цей злочин, залишається не виявленою, справа направляється
прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у
вчиненні цього злочину".
35. Частину другу статті 405 Кодексу викласти в такій
редакції:
"Відстрочка виконання вироку не допускається щодо особливо
небезпечних рецидивістів, а також щодо осіб, засуджених за тяжкі
злочини, зазначені в примінках I і II до статті 25 Кримінального
кодексу УРСР".
36. Внести зміни до статті 407 Кодексу, виклавши її в такій
редакції:
"С т а т т я 407. Порядок застосування умовно-дострокового
звільнення від покарання і заміни покарання
більш м'яким
Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відповідно до
статей 52 і 53 Кримінального кодексу УРСР застосовуються районним
(міським) народним судом за місцем відбуття покарання засудженим
за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, і
спостережної комісії або комісії в справах неповнолітніх при
виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів трудящих.
Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням щодо осіб,
які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні,
застосовуються військовим трибуналом за місцезнаходженням
засудженого за поданням командування дисциплінарного батальйону.
Зазначені подання розглядаються судом в десятиденний строк з
моменту надходження їх до суду без витребування судової справи з
участю прокурора, представника органу, що відає виконанням
покарання, і, як правило, засудженого.
При розгляді судом спільного подання органу, що відає
виконанням покарання, і спостережної комісії або комісії в справах
неповнолітніх суд повідомляє відповідну комісію про час і місце
розгляду цього подання.
Якщо суд відмовить в умовно-достроковому звільненні
засудженого від покарання або заміні невідбутої частини покарання
більш м'яким покаранням, повторне подання в цьому питанні щодо
осіб, засуджених за тяжкі злочини, зазначені у примітці 1 до
статті 25 Кримінального кодексу УРСР, може бути внесено не раніше
як через рік з дня винесення ухвали про відмову, а щодо засуджених
за інші злочини та неповнолітніх засуджених - не раніше як через
шість місяців.
Ухвала суду про умовно-дострокове звільнення від покарання
або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням
оскарженню не підлягає, але може бути опротестована прокурором.
В разі опротестування зазначеної ухвали виконання її
зупиняється".
37. Частину третю статті 408 Кодексу виключити, а частину
четверту цієї статті вважати частиною третьою.
38. Внести зміни і доповнення до статті 410 Кодексу, виклавши
її в такій редакції:
"С т а т т я 410. Зміна призначеного засудженому виду
виправно-трудової установи з відповідним
режимом. Заміна штрафу і виправних робіт
іншими мірами покарання
Зміна призначеного засудженому виду виправно-трудової
установи з відповідним режимом шляхом переведення його з однієї
виправно-трудової чи виховно-трудової колонії в іншу колонії
іншого виду режиму, з виховно-трудової колонії у виправно-трудову
колонію, з виправно-трудової колонії в тюрму та із тюрми у
виправно-трудову колонію за підставами, встановленими статтями 26,
46 і 47 Виправно-трудового кодексу УРСР, провадиться районним
(міським) народним судом за поданням адміністрації
виправно-трудової установи, погодженим із спостережною комісією
або комісією в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті
місцевої Ради депутатів трудящих.
Питання про заміну виправних робіт штрафом або громадською
доганою, відповідно до статті 29 Кримінального кодексу УРСР, про
заміну виправних робіт позбавленням волі, відповідно до статті 30
Кримінального кодексу УРСР, а також про заміну штрафу виправними
роботами, відповідно до статті 32 Кримінального кодексу УРСР,
розв'язуються районним (міським) народним судом за поданням
органу, що відає виконанням покарання.
Всі питання, передбачені цією статтею, розглядаються судом за
місцем виконання вироку з участю прокурора, представника органу,
що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.
Якщо справа розглядається судом за поданням адміністрації
виправно-трудової установи, погодженим із спостерожною комісією
або комісією в справах неповнолітніх, суд повідомляє відповідну
комісію про час і місце розгляду подання.
Після доповіді в справі суд заслухує пояснення викликаних
осіб і висновок прокурора, потім у нарадчій кімнаті виносить
ухвалу.
Ухвала суду в зазначених питаннях оскарженню не підлягає, але
може бути опротестована прокурором.
Якщо суд відмовить у переведенні з тюрми у виправно-трудову
колонію, з виправно-трудової колонії особливого режиму в колонію
суворого режиму, з виправно-трудової колонії загального,
посиленого або суворого режиму в колонію-поселення, повторний
розгляд подання в цьому питанні може мати місце не раніше як через
шість місяців з дня винесення ухвали про відмову".
39. В частині першій статті 427 Кодексу слова "органів
охорони громадського порядку" замінити словами "органів внутрішніх
справ".
40. Пункт 6 статті 149, статті 164, 269, 336 і 412 Кодексу
виключити.

Голова Президії
Верховної Ради Української РСР О.ЛЯШКО
Секретар Президії
Верховної Ради Української РСР Я.КОЛОТУХА
м. Київ, 30 серпня 1971 р.
N 117-VIII

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...