Цивільний процесуальний кодекс України
Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 18.07.1963
Документ 1501-06, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 01.09.2005, підстава 1618-15
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

                                                          

( Кодекс втратив чинність на підставі Кодексу
N 1618-IV ( 1618-15 ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 40-41, 42,
ст.492 )
Цивільний процесуальний кодекс України
( ст.1 - ст.122 )
( ст.123 - ст.288 ( 1502-06 )
( ст.289 - ст.428 ( 1503-06 )
( Постатейні матеріали ( 1504-06 )
( Додатки ( 1505-06 )
( Затверджений Законом від 18.07.63 ( 1500-06 )
ВВР, 1963, N 30, ст. 464 )

( Із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР
від 15.10.66, ВВР, 1966, N 41, ст.258
N 598-07 від 29.01.68, ВВР, 1968, N 6, ст. 25
N 2913-07 від 24.07.70, ВВР, 1970, N 32, ст.237
N 1736-08 від 05.06.73, ВВР, 1973, N 25, ст.213
N 2135-08 від 15.10.73, ВВР, 1973, N 44, ст.387
N 3764-08 від 25.04.75, ВВР, 1975, N 19, ст.249
N 52-09 від 18.07.75, ВВР, 1975, N 30, ст.371
N 2422-09 від 19.08.77, ВВР, 1977, N 35, ст.422
N 1461-10 від 23.01.81, ВВР, 1981, N 5, ст. 69
N 2994-10 від 11.01.82, ВВР, 1982, N 4, ст. 47
N 7194-10 від 22.06.84, ВВР, 1984, N 27, ст.512
N 8520-10 від 01.03.85, ВВР, 1985, N 11, ст.206
N 8627-10 від 20.03.85, ВВР, 1985, N 14, ст.321
N 1897-11 від 11.03.86, ВВР, 1986, N 12, ст.255
N 3546-11 від 10.02.87, ВВР, 1987, N 8, ст.149
N 4452-11 від 21.08.87, ВВР, 1987, N 35, ст.674
N 5095-11 від 24.12.87, ВВР, 1988, N 1, ст. 5
N 5207-11 від 11.01.88, ВВР, 1988, N 4, ст.114
N 5803-11 від 25.04.88, ВВР, 1988, N 19, ст.480
N 8658-11 від 10.01.90, ВВР, 1990, N 4, ст. 45
N 8710-11 від 19.01.90, ВВР, 1990, N 5, ст. 59
N 9166-11 від 04.05.90, ВВР, 1990, N 20, ст.313
N 659-12 від 28.01.91, ВВР, 1991, N 8, ст. 54
Законами
N 2295-12 від 23.04.92, ВВР, 1992, N 30, ст.418
N 2464-12 від 17.06.92, ВВР, 1992, N 35, ст.508
N 2857-12 від 15.12.92, ВВР, 1993, N 6, ст.35
N 3039-12 від 03.03.93, ВВР, 1993, N 18, ст.189
N 3129-12 від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.228
N 3179-12 від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.276
N 3188-12 від 06.05.93, ВВР, 1993, N 24, ст.259
N 3906-12 від 02.02.94, ВВР, 1994, N 21, ст.132
N 4018-12 від 24.02.94, ВВР, 1994, N 26, ст.206
N 76/94-ВР від 01.07.94, ВВР, 1994, N 30, ст.285
N 145/94-ВР від 27.07.94, ВВР, 1994, N 34, ст.318
N 287/94-ВР від 14.12.94, ВВР, 1995, N 1, ст. 3
N 68/95-ВР від 15.02.95, ВВР, 1995, N 11, ст. 66
N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85
N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 90
N 360/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 35, ст.271
N 403/95-ВР від 31.10.95, ВВР, 1995, N 42, ст.301
N 27/96-ВР від 02.02.96, ВВР, 1996, N 8, ст. 30
N 269/96-ВР від 03.07.96, ВВР, 1996, N 38, ст.175
N 329/96-ВР від 12.07.96, ВВР, 1996, N 44, ст.217 )
( Офіційне тлумачення до кодексу див. в Рішеннях
Конституційного Суду України
N 1-зп ( v001p710-97 ) від 13.05.97
N 6-зп ( v006p710-97 ) від 25.11.97 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1464-III ( 1464-14 ) від 17.02.2000, ВВР, 2000, N 13, ст.105
N 1970-III ( 1970-14 ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.378
N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436
Рішенням Конституційного Суду
N 6-рп/2001 ( v006p710-01 ) від 23.05.2001
Законами
N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 39, ст.190
N 3083-III ( 3083-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.209
N 542-IV ( 542-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.127
N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271
N 917-IV ( 917-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 39, ст.336
N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6
N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38
N 1701-IV ( 1701-15 ) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 35, ст.412 )
( Офіційне тлумачення до кодексу див. в Рішенні
Конституційного Суду України
N 18-рп/2004 ( v018p710-04 ) від 01.12.2004 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2508-IV ( 2508-15 ) від 05.04.2005, ВВР, 2005, N 20, ст.277
N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422 )
( У назві Кодексу та його тексті найменування "Українська
РСР", "Українська Радянська Соціалістична Республіка"
і "УРСР" замінено найменуванням "Україна" згідно із
Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
( Із Кодексу виключено слово "народний" у відповідних
відмінках згідно із Законом N 4018-12 від 24.02.94 )

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
Основні положення
Стаття 1. Законодавство про цивільне судочинство
Порядок провадження в цивільних справах у судах України
визначається цим Кодексом та Законом України "Про міжнародне
приватне право" ( 2709-15 ). Законодавство про цивільне судочинство встановлює порядок
розгляду справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних,
трудових та колгоспних правовідносин, справ, що виникають з
адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження.
Справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справи
окремого провадження розглядаються за загальними правилами
судочинства, крім окремих винятків, встановлених цим Кодексом та
іншими законами України. ( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92, N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005 )
Стаття 2. Завдання цивільного судочинства
Завданнями цивільного судочинства є охорона прав та законних
інтересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічного
розгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності з
чинним законодавством. ( Стаття 2 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законом N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92 )
Стаття 3. Порядок провадження в цивільних справах
Провадження в цивільних справах у судах України ведеться за
цивільними процесуальними законами України, що діють на час
розгляду справи, вчинення окремих процесуальних дій або виконання
рішення суду. ( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92 )
Стаття 4. Право на звернення до суду за судовим захистом
Усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому
законом, звернутись до суду за захистом порушеного або
оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, а також для
вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на
запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до суду недійсна. ( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV
( 850-15 ) від 22.05.2003 )
( Офіційне тлумачення окремих положень частини першої статті 4
див. в Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004
( v018p710-04 ) від 01.12.2004 )
Стаття 5. Порушення цивільної справи в суді
Суд приступає до розгляду цивільної справи:
1) за заявою особи, яка звертається за захистом своїх прав
або охоронюваних законом інтересів;
2) за заявою прокурора та інших осіб, які вправі у випадках,
передбачених законом, звертатися до суду на захист прав та свобод
іншої особи, невизначеного кола осіб або державних чи громадських
інтересів.
У справах позовного провадження подаються позовні заяви, у
справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і в
справах окремого провадження - скарги і заяви. ( Стаття 5 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законом N 82/95-ВР ( 82/95-ВР ) від
02.03.95, в редакції Закону N 2540-III ( 2540-14 ) від
21.06.2001 )
Стаття 6. Здійснення правосуддя тільки судом і на засадах
рівності громадян перед законом і судом
Правосуддя в цивільних справах здійснюється тільки судом і на
засадах рівності перед законом і судом усіх громадян незалежно від
їх походження, соціального і майнового стану, расової і
національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до
релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших
обставин. ( Стаття 6 в редакції Указу ПВР N 1461-X ( 1461-10 ) від
23.01.81 )

( Статтю 6-1 виключено на підставі Указу ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81 )

Стаття 7. Колегіальний і одноособовий розгляд справ
Цивільні справи у всіх судах розглядаються колегіально або
одноособово суддями, обраними у встановленому порядку. Суддя при одноособовому розгляді справи діє від імені суду. При колегіальному розгляді справ судді користуються рівними
правами з головуючим у судовому засіданні у вирішенні всіх питань,
що виникають при розгляді справи і постановленні рішення. ( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92, N 3129-XII ( 3129-12 ) від 22.04.93 )

Стаття 8. Незалежність суддів і підкорення їх
тільки законові
При здійсненні правосуддя в цивільних справах судді незалежні
і підкоряються тільки законові. Судді вирішують цивільні справи на
основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них. ( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92, N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 )
Стаття 9. Мова, якою ведеться судочинство
Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості
населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою
провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати
пояснення і показання, виступати на суді і заявляти клопотання
рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача в
порядку, встановленому цим Кодексом. Судові документи, відповідно до встановленого законом
порядку, вручаються особам, які беруть участь у справі, в
перекладі на їх рідну мову або на іншу мову, якою вони володіють.
( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81)
Стаття 10. Гласність судового розгляду
Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків,
коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної
законом таємниці. Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за
мотивованою ухвалою суду з метою запобігання розголошенню
відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у
справі, а також забезпечення таємниці усиновлення. В закритому судовому засіданні присутні особи, які беруть
участь у справі, представники громадських організацій і трудових
колективів, які беруть участь в судовому розгляді відповідно до
статті 161 цього Кодексу, а в необхідних випадках також свідки,
експерти і перекладачі. До залу судового засідання не допускаються громадяни, молодші
шістнадцяти років, якщо вони не є особами, які беруть участь у
справі, або свідками. Слухання справи в закритому засіданні суду ведеться з
додержанням усіх правил судочинства. Рішення судів у всіх випадках
проголошуються прилюдно, крім рішень про усиновлення у випадках,
передбачених статтею 112 Кодексу про шлюб та сім'ю України
( 2006-07 ). ( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законами N 329/96-ВР ( 329/96-ВР ) від
12.07.96, N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 )
Стаття 11. Вирішення справ на підставі діючого
законодавства
Суд вирішує справи на підставі Конституції ( 888-09 ), інших
актів законодавства України, міжнародних договорів України в
порядку, передбаченому цим Кодексом. Суд у випадках, передбачених законом, застосовує норми права
інших держав. В разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, суд
застосовує закон, що регулює подібні відносини, а при відсутності
такого закону суд виходить із загальних начал і змісту
законодавства України. ( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92 )
Стаття 12. Нагляд вищестоящих судів за судовою діяльністю
Верховний Суд України здійснює нагляд за судовою діяльністю
всіх судів України. Верховний суд Республіки Крим, обласні, Київський і
Севастопольський міські суди здійснюють нагляд за судовою
діяльністю районних (міських), міжрайонних (окружних) судів
відповідно Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя. Військові суди регіонів, Військово-Морських Сил здійснюють
нагляд за судовою діяльністю військових судів гарнізонів. ( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від 24.02.94 )
Стаття 13. Участь прокурора в розгляді цивільних справ
Прокурор бере участь у розгляді цивільних справ за його
заявами про захист інтересів держави або прав і законних інтересів
громадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не
можуть захистити свої права. Прокурор, який бере участь у розгляді цивільних справ у
судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх
тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний
і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що
грунтуються на законі. Обсяг і межі повноважень прокурора під час розгляду справ
визначаються цим Кодексом. ( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законом N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92 )

( Статтю 13-1 виключено на підставі Указу ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81 )

Стаття 14. Обов'язковість рішення, ухвали і постанови суду
Рішення, ухвала і постанова суду або судді, що набрали
законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств,
установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають
виконанню на всій території України. Обов'язковість рішення, ухвали і постанови не позбавляє
заінтересованих осіб можливості звернутися до суду за захистом
прав і охоронюваних законом інтересів, спір про які судом не був
розглянутий і вирішений. ( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законом N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92 )
Стаття 15. З'ясування судом обставин справи
на засадах змагальності
Обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах
змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,
користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження
та доведення перед судом їх переконливості.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює
необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин
справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і
обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення
процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках,
передбачених цим Кодексом.
При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин
справи і прийнятті рішення суд є незалежним від висновків органів
влади, експертиз або окремих осіб. ( Стаття 15 в редакції Законів N 27/96-ВР ( 27/96-ВР ) від
02.02.96, N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )
Стаття 15-1. Межі судового розгляду
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою
(скаргою) осіб, зазначених в статті 5 цього Кодексу, в межах
заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими
особами, які беруть участь у справі, доказів.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,
розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, не порушуючи при
цьому прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Таким
правом користуються і особи (за винятком недієздатних і обмежено
дієздатних), в інтересах яких заявлені вимоги. ( Кодекс доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 2540-III
( 2540-14 ) від 21.06.2001 )
Глава 2
Склад суду, відводи
Стаття 16. Склад суду
Розгляд цивільних справ у судах першої інстанції здійснюється
в складі трьох суддів або суддею одноособово.
Розгляд справ у апеляційній інстанції здійснюється судом у
складі трьох суддів, головуючий з яких визначається в
установленому законом порядку.
Розгляд справ у касаційній інстанції здійснюється не менше як
трьома суддями судової палати Верховного Суду України чи колегією
суддів судової палати Верховного Суду України у випадках,
визначених цим Кодексом.
При перегляді рішення або ухвали за нововиявленими
обставинами суд діє в тому ж кількісному складі, в якому їх було
ухвалено, якщо інше не передбачено цим Кодексом. ( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законом N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92, в редакції Закону N 2540-III ( 2540-14 ) від
21.06.2001 )
Стаття 17. Порядок вирішення питань судом
Усі питання, що виникають при розгляді справи, вирішуються
суддями більшістю голосів, а при одноособовому розгляді справи -
суддею.
При вирішенні кожного питання жоден із суддів не має права
утримуватися від голосування. Головуючий голосує останнім.
Суддя, не згодний з рішенням більшості, може письмово
викласти окрему думку. Окрема думка приєднується до справи, але в
судовому засіданні не оголошується.
Справа з окремою думкою судді, викладеною під час розгляду
справи в місцевому суді або в апеляційному суді в першій
інстанції, надсилається відповідно голові суду апеляційної або
касаційної інстанції після закінчення місячного строку, якщо
рішення у справі не було оскаржено або на нього не було внесено
окреме подання.
Про справу з окремою думкою члена відповідної судової палати
в апеляційних судах або Верховного Суду України доповідають в той
самий строк голові відповідного апеляційного суду чи Голові
Верховного Суду України.
Справа з окремою думкою голови апеляційного суду в той самий
строк надсилається Голові Верховного Суду України. ( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від 24.02.94, в редакції Закону
N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )
Стаття 18. Підстави для відводу суддів
Судді не можуть брати участі в розгляді справи і підлягають
відводу (самовідводу): 1) якщо вони при попередньому розгляді даної справи брали
участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі, представники,
прокурор, секретар судового засідання; 2) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в
результаті справи; 3) якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть
участь у справі; 4) якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, які
беруть участь у справі; 5) якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають
сумнів у їх безсторонності. До складу суду не можуть входити особи, які є родичами між
собою. ( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92 )
Стаття 19. Відвід прокурора, експерта, перекладача,
секретаря судового засідання
Прокурор, експерт, перекладач, секретар судового засідання не
можуть брати участі в розгляді справи та підлягають відводу з
підстав, зазначених у пунктах 2, 3, 4 і 5 статті 18 цього Кодексу. Експерт, крім того, не може брати участі у розгляді справи,
якщо він: 1) знаходиться або знаходився у службовій або іншій
залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі; 2) провадив ревізію, матеріали якої послужили підставою до
порушення даної цивільної справи; 3) виявився некомпетентним. Участь прокурора, експерта, перекладача і секретаря судового
засідання у попередньому розгляді даної справи відповідно як
прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання не
є підставою для їх відводу.
Стаття 20. Заяви про відводи
При наявності підстав, зазначених у статтях 18 і 19 цього
Кодексу, судді, прокурор, секретар судового засідання, експерт і
перекладач повинні заявити про це судові (самовідвід). З тих же підстав відвід вказаним особам можуть заявити особи,
які беруть участь у справі. Відвід повинен бути мотивований і заявлений до початку
розгляду справи по суті (стаття 178 цього Кодексу). Заявляти
відвід після цього можна лише у випадках, коли про підставу
відводу суд або особа, яка заявляє відвід, дізналися після початку
розгляду справи по суті. ( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92 )
Стаття 21. Заборона повторної участі судді в розгляді справи
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої
інстанції, не може розглядати цю ж справу в судах апеляційної і
касаційної інстанцій, а також брати участь у її новому розгляді у
першій інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали
про закриття провадження у справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної
інстанції, не може розглядати цю ж справу в суді касаційної чи
першої інстанції, а також не може брати участь у новому розгляді
справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної
інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді касаційної
інстанції, не може розглядати цю ж справу в суді першої чи
апеляційної інстанції. ( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законом N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92, в редакції Закону N 2540-III ( 2540-14 ) від
21.06.2001 )
Стаття 22. Порядок вирішення заявленого відводу
У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якій
заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку
осіб, які беруть участь у справі.
Питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу,
в нарадчій кімнаті з постановленням ухвали. ( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92, N 3129-XII ( 3129-12 ) від 22.04.93, N 4018-XII
( 4018-12 ) від 24.02.94, в редакції Закону N 2540-III ( 2540-14 )
від 21.06.2001 )
Стаття 23. Наслідки задоволення заяви про відвід
У разі відводу судді, яким справа розглядається одноособово,
справа розглядається у тому ж суді іншим суддею.
У разі відводу судді або всього складу суду, яким справа
розглядається у складі трьох суддів, справа розглядається в тому ж
суді в складі трьох суддів суддями, які не відведені у справі.
Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за
наявності підстав, зазначених у статті 21 цього Кодексу, неможливо
утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє
ухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленому
цим Кодексом. ( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81; Законами N 2464-XII ( 2464-12 ) від
17.06.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від 24.02.94, в редакції Закону
N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001 )

Глава 3
Підвідомчість цивільних справ судам
( Назва глави 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР
N 1461-X ( 1461-10 ) від 23.01.81 )
Стаття 24. Цивільні справи, що розглядаються судами
Судам підвідомчі: 1) справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних,
трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією з
сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішення
таких спорів віднесено законом до відання інших органів; 2) справи, що виникають з адміністративно-правових відносин,
перелічені у статті 236 цього Кодексу; 3) справи окремого провадження, перелічені у статті 254 цього
Кодексу. Судам підвідомчі й інші справи, віднесені законом до їх
компетенції. Суди також розглядають справи, в яких беруть участь іноземні
громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства та
організації. ( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
15.10.66, N 1736-08 від 05.06.78, N 3764-08 від 25.04.75,
N 2422-09 від 19.08.77, N 1461-X ( 1461-10 ) від 23.01.81; Законом
N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 )
Стаття 25. Підвідомчість цивільних справ третейським судам
У випадках, передбачених законом або міжнародними договорами,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,
спори, що виникають із цивільних правовідносин, за згодою сторін
можуть вирішуватися третейськими судами, в порядку, передбаченому
законами України "Про третейські суди" ( 1701-15 ) та "Про
міжнародний комерційний арбітраж" ( 4002-12 ). ( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81, N 5207-XI ( 5207-11 ) від 11.01.88;
Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, N 68/95-ВР
( 68/95-ВР ) від 15.02.95, N 2540-III ( 2540-14 ) від 21.06.2001,
в редакції Закону N 1701-IV ( 1701-15 ) від 11.05.2004 )
Стаття 26. Підвідомчість кількох зв'язаних між собою вимог
При об'єднанні кількох зв'язаних між собою вимог, з яких одні
підвідомчі суду, а інші - арбітражному суду, всі вимоги підлягають
розглядові у суді. ( Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92 )

Глава 4
Докази
Стаття 27. Докази
Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює
наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і
заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для
правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і
третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими
доказами і висновками експертів.
Стаття 28. Належність доказів
Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення
для справи.
Стаття 29. Допустимість засобів доказування
Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими
іншими засобами доказування.
Стаття 30. Обов'язки доказування і подання доказів
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі. У випадках, коли щодо витребування доказів для
сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є труднощі, суд
за їх клопотаннями сприяє у витребуванні таких доказів. ( Стаття 30 в редакції Закону N 27/96-ВР ( 27/96-ВР ) від
02.02.96 )
Стаття 31. Обов'язковість вироку для суду, який
розглядає цивільну справу
Вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили,
є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові
наслідки дій особи, відносно якої відбувся вирок суду, лише в
питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони даною особою.
Стаття 32. Підстави звільнення від доказування
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують
доказування. Факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили
по одній цивільній справі, не доводяться знову при розгляді інших
цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи. Факти, які згідно з законом припускаються встановленими, не
доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути
спростоване в загальному порядку. Ухвала суду про визнання певної обставини такою, що не
потребує доказів, повинна бути мотивована.
Стаття 33. Судові доручення по збиранню доказів
Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання
доказів у іншому місті або районі, доручає відповідному судові
провести певні процесуальні дії. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть
справи, що розглядається, зазначаються обставини, що підлягають
з'ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення.
Ця ухвала обов'язкова для суду, якому вона адресована, і має бути
виконана в строк до десяти днів. Судове доручення виконується у судовому засіданні за
правилами, встановленими цим Кодексом. Особи, які беруть участь у
справі, повідомляються про час і місце засідання, проте їх неявка
не є перешкодою для виконання доручення. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали
негайно пересилаються до суду, який розглядає справу. Якщо особи, які беруть участь у справі, або свідки, які дали
пояснення або показання судові, що виконував доручення, прибудуть
у суд, який розглядає справу, вони дають пояснення і показання у
загальному порядку.
Стаття 34. Строк подачі доказів
Сторони зобов'язані подати свої докази або повідомити про них
суд до початку судового засідання в справі. Питання про прийняття
доказів після цього строку вирішується судом залежно від обставин
справи.
Стаття 35. Підстави забезпечення доказів
Особи, які мають підстави побоюватись, що подача потрібних
для них доказів стане згодом неможливою або утрудненою, мають
право просити суд під час розгляду справи або суддю як до, так і
після подачі заяви забезпечити ці докази. ( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81 )
Стаття 36. Способи забезпечення доказів
Суддя забезпечує докази, зокрема: допитом свідків,
призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових і
речових доказів. Про забезпечення доказів суд або суддя постановляє ухвалу, в
якій зазначає порядок і спосіб її виконання. Протоколи і всі зібрані в порядку забезпечення доказів
матеріали надсилаються до суду, який розглядає справу.
Стаття 37. Заява про забезпечення доказів
Заява про забезпечення доказів повинна містити: 1) суть і форму потрібних доказів; 2) зазначення обставин, які підтверджуються цими доказами; 3) підставу, на якій просять забезпечити докази; 4) справу, для якої потрібні забезпечувані докази.
Стаття 38. Порядок розгляду заяв про забезпечення доказів
Заяву про забезпечення доказів розглядає протягом десяти днів
відповідно суд або суддя того суду, в районі діяльності якого
належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням
заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові
заяви. У невідкладних випадках, а також у випадках, коли не можна
встановити, до кого позивач може згодом пред'явити позов, заява
про забезпечення доказів розглядається тільки з участю заявника.

Стаття 39. Оскарження ухвали про забезпечення доказів
Оскарження ухвали про забезпечення доказів не допускається,
на неї не може бути внесено окреме подання прокурора. На ухвалу про відмову забезпечити докази може бути подано
скаргу або внесено окреме подання. ( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92 )
Стаття 40. Пояснення сторін і третіх осіб
Пояснення сторін і третіх осіб про відомі їм обставини, що
мають значення для справи, підлягають перевірці і оцінці поряд з
іншими зібраними в справі доказами. Визнання стороною на суді фактів, якими друга сторона
обгрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду
обов'язковим. Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього не
виникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинам
справи, не порушує будь-чиїх прав і законних інтересів і не
зроблено під впливом обману, насильства, погрози, помилки або з
метою приховання істини. На доказування визнаного в суді факту не поширюються правила,
встановлені статтею 29 цього Кодексу, крім випадків, коли факт
повинен бути стверджений нотаріально посвідченим документом.
Стаття 41. Показання свідка
Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які
обставини, що відносяться до справи. Свідок зобов'язаний з'явитись до суду і дати правдиві
показання про відомі йому обставини. Свідок має право відмовитися
від надання свідчень в установлених законом випадках. ( Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2540-III
( 2540-14 ) від 21.06.2001 )
Стаття 42. Особи, які не можуть бути свідками
Не можуть бути свідками особи, нездатні через свої фізичні
або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення
для справи, або давати про них правильні показання. Не можуть бути свідками також представники по цивільній
справі або захисники в кримінальній справі по обставинах, які
стали їм відомі у зв'язку з виконанням обов'язків представника або
захисника.
Стаття 43. Зміст заяви про виклик свідка
Особа, що просить про виклик свідка, повинна зазначити його
прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання та обставини, що він
може ствердити.
Стаття 44. Відповідальність свідка
Якщо викликаний свідок не з'явиться в судове засідання з
причин, визнаних судом неповажними, його може бути піддано штрафу
в розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
і примусовому приводу через органи внутрішніх справ. За злісне ухилення від явки до суду свідок несе
відповідальність за частиною першою статті 185-3 Кодексу України
про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ), а за дачу
завідомо неправдивих показань або за відмову від дачі показань -
відповідно за статтями 178 чи 179 Кримінального кодексу України
( 2002-05 ). ( Стаття 44 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81, N 8627-X ( 8627-10 ) від 20.03.85,
N 9166-XI ( 9166-11 ) від 04.05.90; Законами N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92, N 27/96-ВР ( 27/96-ВР ) від 02.02.96 )
Стаття 45. Допит свідків у місці їх проживання або
перебування
Свідків, які постійно живуть поза місцем знаходження суду, що
розглядає справу, і не можуть з поважних причин з'явитись в судове
засідання, може допитати суд в місці їх проживання за дорученням
суду, що розглядає справу. Свідок може бути допитаний судом у місці його перебування,
якщо він внаслідок хвороби, старості, інвалідності або інших
поважних причин не може з'явитись на виклик суду. Якщо зазначені вище свідки з'являться у засідання суду, що
розглядає справу, їх слід допитати. Допит свідків у місці їх проживання або перебування
провадиться з ініціативи суду, на прохання сторони або інших осіб,
які беруть участь у справі, чи самого свідка.
Стаття 46. Письмові докази
Письмовими доказами є: всякого роду документи, акти,
листування службового або особистого характеру, що містять в собі
відомості про обставини, які мають значення для справи.
Стаття 47. Витребування письмових доказів
Особа, яка порушує клопотання перед судом про витребування
від інших осіб письмових доказів, повинна докладно зазначити: який
письмовий доказ вимагається, підстави, з яких вона вважає, що
письмовий доказ має інша особа, і обставини, які може підтвердити
цей доказ. Письмові докази, що їх вимагає суд або суддя від державних
підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних
організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій, а також
від окремих громадян, надсилаються безпосередньо до суду. Суд або суддя може також уповноважити заінтересовану сторону
або іншу особу, яка бере участь у справі, одержати письмовий доказ
для представлення його суду. ( Стаття 47 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81 )
Стаття 48. Відповідальність за невиконання вимоги суду
подати письмові докази
Державні підприємства, установи, організації, колгоспи, інші
кооперативні організації, їх об'єднання, інші громадські
організації, а також громадяни, які не можуть подати письмових
доказів, що їх вимагає суд або суддя, зобов'язані повідомити про
це суд, зазначивши причину. В разі неповідомлення у встановлений
для подачі строк, а також в разі неповажності причин відмовлення
від подачі письмового доказу суд або суддя можуть накласти на
винних службових осіб державних підприємств, установ,
організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх
об'єднань, інших громадських організацій, а також на громадян
штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Накладення штрафу не звільняє відповідних службових осіб і
громадян від обов'язку подати письмовий доказ, що вимагається
судом. ( Стаття 48 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81, N 8627-X ( 8627-10 ) від 20.03.85;
Законами N 27/96-ВР ( 27/96-ВР ) від 02.02.96, N 850-IV ( 850-15 )
від 22.05.2003 )

Стаття 49. Подання витягів з письмових доказів та огляд
цих доказів на місці
Якщо подання письмових доказів до суду утруднено, наприклад,
через їх численність або внаслідок того, що тільки частина з них
має значення для справи, суд може вимагати подання належно
засвідчених витягів з них або оглянути їх на місці.
Стаття 50. Подання письмових доказів у оригіналі
Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо
подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які
беруть участь у справі, або з власної ініціативи вправі, в разі
необхідності, вимагати подання оригіналу.
Стаття 51. Повернення оригіналів письмових доказів
Оригінали письмових доказів, що є в справі, на прохання осіб,
які подали їх, можна повернути після того, як рішення суду набере
законної сили. Проте в справі залишається засвідчена суддею копія
письмового доказу.
Стаття 52. Речові докази
Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями
свідчать про обставини, які мають значення для справи.
Стаття 53. Витребування речових доказів та
відповідальність за їх неподання
Витребування речових доказів та вирішення питань про
відповідальність за їх неподання провадиться в порядку,
встановленому статтями 47 і 48 цього Кодексу.
Стаття 54. Зберігання речових доказів
Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються
в справі або за окремим описом здаються до камери схову речових
доказів суду. Речі, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються в
місці їх знаходження; вони повинні бути докладно описані і
опечатані, а в разі потреби - сфотографовані. Суд вживає заходів до зберігання речей у незмінному стані.
Стаття 55. Огляд речових доказів, що швидко псуються
Продукти та інші речі, що швидко псуються, негайно
оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд осіб, які
беруть участь у справі. Після огляду ці речі повертаються особам, від яких вони були
одержані, або передаються підприємствам, установам чи
організаціям, що можуть їх використати за призначенням. Ці
підприємства, установи або організації згодом повертають
володільцеві предмети того ж роду і якості або їх вартість за
державними цінами на час повернення. ( Стаття 55 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81 )
Стаття 56. Повернення речових доказів
Речові докази після набрання рішенням суду законної сили
повертаються особам, від яких були одержані, або передаються
особам, за якими суд визнав право на ці речі. Предмети, що за законом не можуть бути у володінні громадян,
передаються відповідним державним підприємствам, установам або
організаціям. В окремих випадках речові докази після огляду та дослідження
їх судом можуть бути до закінчення справи повернуті особам, від
яких вони були одержані, якщо останні про те просять і якщо
задоволення такого клопотання можливе без шкоди для розгляду
справи. ( Стаття 56 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X
( 1461-10 ) від 23.01.81 )
Стаття 57. Призначення експертизи
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і
потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки
або ремесла, суддя порядком забезпечення доказів та під час
підготовки справи або суд під час розгляду справи може призначити
експертизу.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »