Цивільний процесуальний кодекс України
Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 18.03.20041618-IV
Документ 1618-15, чинний, попередня редакція — Редакція від 09.06.2013, підстава 245-18
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )
 

Сторінки:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  [ 11 ]  12
« попередня сторінканаступна сторінка »  

     3) третейську угоду визнано судом недійсною; 
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не
відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки
осіб, які не брали участі у справі.
3. Скасування судом рішення третейського суду не позбавляє
сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім
випадків, передбачених законом.
4. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути
скасовано судом лише з підстав, передбачених міжнародним договором
України та/або Законом України "Про міжнародний комерційний
арбітраж" ( 4002-12 ).
Стаття 389-6. Ухвала суду у справі про оскарження рішення
третейського суду
1. За наслідками розгляду справи про оскарження рішення
третейського суду суд постановляє ухвалу за правилами,
встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
2. В ухвалі суду мають бути також зазначені:
1) відомості про рішення третейського суду, що оскаржується,
місце його прийняття;
2) найменування і склад третейського суду, що прийняв
рішення, яке оскаржується;
3) ім'я (найменування) сторін третейського спору;
4) вказівка про скасування рішення третейського суду повністю
або частково чи про відмову в задоволенні вимог заявника повністю
або частково.
Глава 2
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ВИДАЧУ ВИКОНАВЧИХ ЛИСТІВ
НА ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ТРЕТЕЙСЬКИХ СУДІВ
Стаття 389-7. Видача виконавчого листа на примусове виконання
рішення третейського суду
1. Питання видачі виконавчого листа на примусове виконання
рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на
користь якої прийнято рішення третейського суду.
2. Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання
рішення третейського суду подається до суду за місцем проведення
третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення
третейським судом.
3. Заява, подана після закінчення строку, встановленого
частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за
заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення
строку, про що постановляється ухвала.
4. Надання дозволу на примусове виконання рішення
міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу
знаходиться на території України, здійснюється у порядку,
передбаченому статтями 391-398 цього Кодексу.
Стаття 389-8. Форма і зміст заяви про видачу
виконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду
1. Заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання
рішення третейського суду подається у письмовій формі і має бути
підписана особою, на користь якої прийнято рішення третейського
суду, чи її представником.
2. У заяві про видачу виконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) найменування і склад третейського суду, який прийняв
рішення, за яким має бути виданий виконавчий лист;
3) ім'я (найменування) учасників третейського розгляду, їх
місце проживання (перебування) чи місцезнаходження;
4) дата і місце прийняття рішення третейським судом;
5) дата отримання рішення третейського суду особою, яка
звернулася із заявою;
6) вимога заявника про видачу виконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду.
У заяві можуть бути зазначені й інші відомості, якщо вони
мають значення для розгляду цієї заяви (номери засобів зв'язку,
факсів, адреса електронної пошти сторін та третейського суду
тощо).
3. До заяви про видачу виконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду додаються:
1) оригінал рішення третейського суду або належним чином
завірена його копія. Копія рішення постійно діючого третейського
суду завіряється головою постійно діючого третейського суду, а
копія рішення третейського суду для вирішення конкретного спору
має бути нотаріально завірена;
2) оригінал третейської угоди або належним чином завірена її
копія;
3) документ, що підтверджує сплату судового збору; { Пункт 3 частини третьої статті 389-8 в редакції Закону N 3674-VI
( 3674-17 ) від 08.07.2011 }
4) копія заяви про видачу виконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду відповідно до кількості
учасників судового розгляду;
5) довіреність або інший документ, що підтверджує
повноваження особи на підписання заяви.
4. Заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання
рішення третейського суду, подана без додержання вимог, визначених
у цій статті, а також у разі несплати суми судового збору
повертається особі, яка її подала, чи залишається без руху в
порядку, встановленому статтею 121 цього Кодексу. { Частина четверта статті 389-8 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3674-VI ( 3674-17 ) від 08.07.2011 }
Стаття 389-9. Порядок розгляду заяви про видачу виконавчого
листа на примусове виконання рішення
третейського суду
1. Заява про видачу виконавчого листа на примусове виконання
рішення третейського суду розглядається суддею одноособово
протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження до суду в судовому
засіданні з викликом сторін. Неявка сторін чи однієї із сторін,
належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не
перешкоджає судовому розгляду заяви.
2. При розгляді заяви про видачу виконавчого листа на
примусове виконання рішення третейського суду за клопотанням
однієї із сторін суд витребовує справу з постійно діючого
третейського суду, в якому вона зберігається. Справа має бути
направлена до суду протягом п'яти днів від дня надходження вимоги.
У такому разі строк розгляду заяви про видачу виконавчого листа на
примусове виконання рішення третейського суду продовжується до
одного місяця з дня її надходження до суду.
3. При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює
наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого
листа на примусове виконання рішення третейського суду,
передбачених статтею 389-10 цього Кодексу.
4. Якщо до суду надійшла заява про видачу виконавчого листа
на примусове виконання рішення третейського суду, а в його
провадженні чи в провадженні іншого суду є заява про оскарження і
скасування цього рішення третейського суду, суд на підставі
пункту 4 частини першої статті 201 цього Кодексу зупиняє
провадження по заяві про видачу виконавчого листа до набрання
законної сили ухвалою суду, якою відмовлено в задоволенні заяви
про скасування оскарженого рішення третейського суду.
Стаття 389-10. Підстави для відмови у видачі виконавчого
листа на примусове виконання рішення
третейського суду
1. Суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду, якщо:
1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого
листа рішення третейського суду скасовано судом;
2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не
підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею
виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом
поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не
передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені
питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням
третейського суду вирішені питання, які виходять за межі
третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення,
що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не
відповідав вимогам закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та
охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду
відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки
осіб, які не брали участі у справі.
Стаття 389-11. Ухвала суду про видачу виконавчого листа
на примусове виконання рішення третейського
суду або про відмову у його видачі
1. За результатами розгляду заяви про видачу виконавчого
листа на примусове виконання рішення третейського суду суд
постановляє ухвалу про видачу виконавчого листа або про відмову у
видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення
третейського суду за правилами, встановленими цим Кодексом для
ухвалення рішення.
2. В ухвалі суду мають бути також зазначені:
1) найменування і склад третейського суду, який прийняв
рішення;
2) ім'я (найменування) сторін третейського спору;
3) дані про рішення третейського суду, за яким заявник
просить видати виконавчий лист;
4) вказівка про видачу виконавчого листа або про відмову у
його видачі.
3. Ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа може
бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом
п'ятнадцяти днів з дня її постановлення судом.
4. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі
виконавчого листа спір між сторонами може бути вирішений судом у
загальному порядку.
5. Ухвала суду про відмову у видачі виконавчого листа, якщо
вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної
сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає
законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
6. Ухвала про видачу виконавчого листа направляється сторонам
протягом п'яти днів з дня її постановлення.
7. Сторона, на користь якої виданий виконавчий лист, одержує
його безпосередньо у суді.
8. Після розгляду судом заяви про видачу виконавчого листа на
примусове виконання рішення третейського суду справа підлягає
поверненню до постійно діючого третейського суду.
{ Кодекс доповнено розділом VII-1 згідно із Законом N 2979-VI
( 2979-17 ) від 03.02.2011 }
Розділ VIII
ПРО ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ
ІНОЗЕМНИХ СУДІВ В УКРАЇНІ
Глава 1
ВИЗНАННЯ ТА ЗВЕРНЕННЯ ДО ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ
ІНОЗЕМНОГО СУДУ, ЩО ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ
ВИКОНАННЮ
Стаття 390. Умови визнання та виконання рішення іноземного
суду, що підлягає примусовому виконанню
1. Рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших
компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких
належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи
міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо
їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода
на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за
принципом взаємності.
2. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду
залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує,
оскільки не доведено інше. { Стаття 390 в редакції Закону N 1837-VI ( 1837-17 ) від
21.01.2010 }
Стаття 391. Строки пред'явлення рішення іноземного суду
до примусового виконання
1. Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до
примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня
набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення
періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового
виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням
заборгованості за останні три роки.
Стаття 392. Суди, що розглядають справи про надання дозволу
на примусове виконання рішення іноземного суду
1. Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення
іноземного суду розглядається судом за місцем проживання
(перебування) або місцезнаходженням боржника. { Частина перша статті 392 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
2. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або
місцезнаходження на території України або його місце проживання
(перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про надання
дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Стаття 393. Порядок подання клопотання про надання дозволу
на примусове виконання рішення іноземного суду
1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду подається до суду безпосередньо стягувачем
(його представником) або, відповідно до міжнародного договору,
згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України,
іншою особою (її представником). { Частина перша статті 393 в редакції Закону N 1837-VI ( 1837-17 )
від 21.01.2010 }
2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, передбачено подання клопотання про
надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду
через органи державної влади України, суд приймає до розгляду
клопотання, що надійшло через орган державної влади України.
Стаття 394. Вимоги до клопотання про надання дозволу
на примусове виконання рішення іноземного суду
1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно
містити:
1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення
її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; { Пункт 1
частини першої статті 394 в редакції Закону N 1837-VI ( 1837-17 )
від 21.01.2010 }
2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця
проживання (перебування), його місцезнаходження чи
місцезнаходження його майна в Україні;
3) мотиви подання клопотання.
Суд за заявою особи, яка подає клопотання про надання
дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, може вжити
передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення
позову допускається на будь-якій стадії розгляду такого
клопотання, якщо невжиття заходів забезпечення позову може
ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. { Частину першу
статті 394 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 3776-VI
( 3776-17 ) від 22.09.2011 }
2. До клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду додаються документи, передбачені
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.
3. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів,
що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого
договору, до клопотання додаються такі документи:
1) засвідчена в установленому порядку копія рішення
іноземного суду, про примусове виконання якого подається
клопотання;
2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду
набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);
3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої
постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в
судовому процесі, була належним чином повідомлена про час і місце
розгляду справи;
4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу
рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже
виконувалося раніше);
5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо
клопотання подається представником); { Пункт 5 частини третьої
статті 394 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI
( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
6) засвідчений відповідно до законодавства переклад
перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою
міжнародними договорами України.
4. Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються
до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією
главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи,
залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з
документами, що додано до нього, особі, що його подала. { Частина четверта статті 394 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 395. Розгляд клопотання про надання дозволу
на примусове виконання рішення іноземного суду
1. Про надходження клопотання про надання дозволу на
примусове виконання рішення іноземного суду суд у п'ятиденний
строк письмово повідомляє боржника і пропонує йому у місячний
строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у
разі його відмови від подання заперечень, а так само коли у
місячний строк з часу повідомлення боржника про одержане судом
клопотання заперечення не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій
визначає час і місце судового розгляду клопотання, про що сторони
повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його
розгляду. { Частина друга статті 395 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
3. За заявою будь-якої із сторін і за наявності поважних
причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що
повідомляє сторони. { Частина третя статті 395 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
4. Розгляд клопотання про надання дозволу на примусове
виконання рішення іноземного суду проводиться суддею одноособово у
відкритому судовому засіданні.
5. Неявка без поважних причин у судове засідання будь-якої із
сторін або їх представників, стосовно яких суду відомо про
своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою
для розгляду клопотання, якщо будь-якою з сторін не було порушено
питання про перенесення його розгляду. { Частина п'ята статті 395 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
6. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення
сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове
виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні
клопотання з цього питання. Копія ухвали надсилається судом
сторонам у триденний строк з дня постановлення ухвали. { Частина шоста статті 395 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
7. Якщо рішення іноземного суду вже виконувалося раніше, суд
визначає, в якій частині чи з якого часу воно підлягає виконанню.
8. Якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в
іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму
в національній валюті за курсом Національного банку України на
день постановлення ухвали.
9. Розгляд питання про вжиття передбачених цим Кодексом
заходів забезпечення позову здійснюється відповідно до
статей 151-155 цього Кодексу { Статтю 395 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом
N 3776-VI ( 3776-17 ) від 22.09.2011 }
Стаття 396. Підстави для відмови у задоволенні клопотання
про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду
1. Клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду не задовольняється у випадках,
передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
2. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у
задоволенні клопотання може бути відмовлено:
1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на
території якої воно постановлено, не набрало законної сили;
2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення
іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у
судовому процесі через те, що їй не було належним чином
повідомлено про розгляд справи;
3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить
виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно
до закону органу України;
4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими
сторонами, з того ж предмета і на тих же підставах, що набрало
законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у
спорі між тими самими сторонами, з того ж предмета і на тих же
підставах до часу відкриття провадження у справі в іноземному
суді;
5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та цим
Законом строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового
виконання в Україні;
6) якщо предмет спору за законами України не підлягає
судовому розгляду;
7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;
8) в інших випадках, встановлених законами України.
Стаття 397. Оскарження ухвали суду
1. Ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення
іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього
питання може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені цим
Кодексом.
Стаття 398. Звернення до примусового виконання рішення
іноземного суду
1. На підставі рішення іноземного суду та ухвали про надання
дозволу на його примусове виконання, що набрала законної сили, суд
видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку,
встановленому законом.
Глава 2
ВИЗНАННЯ РІШЕННЯ ІНОЗЕМНОГО СУДУ,
ЩО НЕ ПІДЛЯГАЄ ПРИМУСОВОМУ ВИКОНАННЮ
Стаття 399. Умови визнання рішення іноземного суду,
що не підлягає примусовому виконанню
1. Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, або за принципом взаємності. { Стаття 399 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI
( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 400. Порядок подання клопотання про визнання рішення
іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню
1. Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не
підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою
до суду в порядку, встановленому статтями 392-394 цього Кодексу
для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання
рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених
цією главою. { Частина перша статті 400 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
2. До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не
підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:
1) засвідчена в установленому порядку копія рішення
іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;
2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду
набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
3) засвідчений відповідно до законодавства переклад
перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою
міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.
Стаття 401. Розгляд клопотання про визнання рішення
іноземного суду, що не підлягає примусовому
виконанню
1. Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного
суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний
строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у
місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.
2. Після подання заінтересованою особою заперечень у
письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а
так само коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої
особи про одержане судом клопотання заперечення не подано, суддя
постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду
клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не
пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
3. За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних
причин суд може перенести час розгляду клопотання, про що
повідомляє заінтересовані особи.
4. Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду,
що не підлягає примусовому виконанню, проводиться суддею
одноособово у відкритому судовому засіданні.
5. Неявка без поважних причин у судове засідання
заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду
відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є
перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із
заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його
розгляду.
6. За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у
разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в
Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без
задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання
рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
7. У визнанні в Україні рішення іноземного суду, що не
підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав,
встановлених статтею 396 цього Кодексу.
8. Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у
триденний строк з дня постановлення ухвали.
9. Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або
про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення
іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути
оскаржена в порядку і строки, встановлені цим Кодексом.
Розділ IX
ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО
ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 402. Порядок відновлення втраченого судового
провадження
1. Відновлення втраченого повністю або частково судового
провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або
у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому
цим Кодексом.
Стаття 403. Особи, які мають право звертатися до суду
із заявою про відновлення провадження
1. Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути
відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за
ініціативою суду.
Стаття 404. Підсудність заяви про відновлення втраченого
провадження
1. Заява про відновлення втраченого судового провадження
подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або
постановив ухвалу про закриття провадження у справі.
Стаття 405. Зміст заяви про відновлення втраченого судового
провадження
1. У заяві повинно бути зазначено, про відновлення якого саме
провадження просить заявник, чи було у справі ухвалено рішення по
суті справи або постановлена ухвала про закриття провадження, якою
саме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник,
хто конкретно і в якості кого брав участь у справі, місце
проживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про
обставини втрати провадження, про місцезнаходження копій
документів провадження або відомостей щодо них, поновлення яких
саме документів заявник вважає необхідним, для якої мети необхідне
їх поновлення.
2. До заяви про відновлення втраченого провадження додаються
документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в
установленому порядку, що збереглися у заявника або у справі.
Стаття 406. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви,
відмова у відкритті провадження у справі
або залишення заяви без розгляду
1. Якщо у заяві не зазначено мету відновлення провадження або
відомості, необхідні для його відновлення, суд постановляє ухвалу
про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк,
необхідний для усунення цих недоліків.
2. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не
пов'язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою
відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення
провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було
відкрито.
3. Судове провадження, втрачене до закінчення судового
розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим розділом
порядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов.
В ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв'язку з
втратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бути
обов'язково зазначено.
Стаття 407. Розгляд справи
1. При розгляді справи суд використовує ту частину
провадження, що збереглася, документи, видані зі справи фізичним
чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів,
інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого
провадження.
2. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під
час вчинення процесуальних дій, осіб (їх представників), які брали
участь у справі, а в необхідних випадках - осіб, які входили до
складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а
також осіб, які виконували судове рішення.
Стаття 408. Рішення суду
1. На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює
рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в
частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
2. У рішенні суду про відновлення втраченого судового
провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних,
поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх
учасників цивільного процесу з утраченого провадження, суд вважає
установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться
висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися
судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження.
3. За недостатності зібраних матеріалів для точного
відновлення втраченого судового провадження суд ухвалою закриває
розгляд заяви про відновлення провадження і роз'яснює особам, які
беруть участь у справі, право на повторне звернення з такою самою
заявою за наявності необхідних документів.
4. Строк зберігання судового провадження не має значення для
вирішення заяви про його відновлення, крім випадку звернення з
такою заявою для виконання рішення, якщо строк на пред'явлення
виконавчого листа для виконання закінчився і судом не поновлено.
Стаття 409. Звільнення заявника від судових витрат
1. У справі про відновлення втраченого провадження заявник
звільняється від оплати судових витрат. У разі подання завідомо
неправдивої заяви судові витрати відшкодовуються заявником.
Розділ X
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЗА УЧАСТЮ
ІНОЗЕМНИХ ОСІБ
Стаття 410. Процесуальні права та обов'язки іноземних осіб
1. Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи,
іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні
організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до
судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
2. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки
нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками,
встановленими Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, а
також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.

{ Частину третю статті 410 виключено на підставі Закону
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 }

{ Статтю 411 виключено на підставі Закону N 2709-IV
( 2709-15 ) від 23.06.2005 }

{ Статтю 412 виключено на підставі Закону N 2709-IV
( 2709-15 ) від 23.06.2005 }

{ Статтю 413 виключено на підставі Закону N 1837-VI
( 1837-17 ) від 21.01.2010 }

Стаття 414. Підсудність судам України цивільних справ з
іноземним елементом
1. Підсудність судам України цивільних справ з іноземним
елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним
договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України. { Стаття 414 в редакції Закону N 1837-VI ( 1837-17 ) від
21.01.2010 }
Стаття 415. Звернення суду України із судовим дорученням про
надання правової допомоги до іноземного суду або
іншого компетентного органу іноземної держави
1. У разі якщо в процесі розгляду справи суду необхідно
вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні
дії на території іншої держави, суд України може звернутися з
відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого
компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у
порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором,
згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
2. Доручення суду України надсилається у порядку,
встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо
міжнародний договір не укладено, - Міністерству юстиції України,
яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для
передачі дипломатичними каналами. { Стаття 415 в редакції Закону N 1837-VI ( 1837-17 ) від
21.01.2010 }
Стаття 416. Зміст і форма судового доручення про надання
правової допомоги
1. Зміст і форма судового доручення про надання правової
допомоги мають відповідати вимогам міжнародного договору, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо його
не укладено, - вимогам частин другої - четвертої цієї статті.
2. У судовому дорученні про надання правової допомоги
зазначаються:
1) назва суду, що розглядає справу;
2) за наявності міжнародного договору, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками
якого є Україна і держава, до якої звернено доручення, - посилання
на його положення;
3) найменування справи, що розглядається;
4) прізвище, ім'я, по батькові та рік народження фізичної
особи або найменування юридичної особи, відомості про їх місце
проживання (перебування) або місцезнаходження, а також інші дані,
необхідні для виконання доручення;
5) процесуальне становище осіб, щодо яких необхідно вчинити
процесуальні дії;
6) чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити;
7) інші дані, якщо це передбачено відповідним міжнародним
договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, або цього вимагає іноземний суд, який виконуватиме
доручення.
3. Судове доручення про надання правової допомоги
оформлюється українською мовою. До судового доручення додається
засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо
інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України.
4. Судове доручення про надання правової допомоги,
процесуальні та інші документи, що до нього додаються,
засвідчуються підписом судді, який складає доручення, та
скріплюються гербовою печаткою. { Кодекс доповнено статтею 416 згідно із Законом N 1837-VI
( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 417. Виконання в Україні судових доручень іноземних
судів
1. Суди України виконують доручення іноземних судів про
надання правової допомоги щодо вручення викликів до суду чи інших
документів, допиту сторін чи свідків, проведення експертизи чи
огляду на місці, вчинення інших процесуальних дій, переданих їм у
порядку, встановленому міжнародним договором, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо
міжнародний договір не укладено, - дипломатичними каналами.
2. Судове доручення не приймається до виконання, у разі якщо
воно:
1) може призвести до порушення суверенітету України або
створити загрозу її національній безпеці;
2) не належить до юрисдикції цього суду;
3) суперечить законам або міжнародному договору, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
3. Виконання судового доручення здійснюється відповідно до
цього Кодексу. На прохання іноземного суду процесуальні дії можуть
вчинятися під час виконання судового доручення із застосуванням
права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законам
України.
4. У разі надходження від іноземного суду прохання щодо
особистої присутності його уповноважених представників чи
учасників судового розгляду під час виконання судового доручення
суд України, який виконує доручення, вирішує питання про надання
згоди щодо такої участі.
5. Виконання судового доручення підтверджується протоколом
судового засідання, іншими документами, складеними чи отриманими
під час виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та
скріплюються гербовою печаткою.
6. У разі якщо немає можливості виконати доручення іноземного
суду, суд України у порядку, встановленому міжнародним договором,
згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або
якщо міжнародний договір не укладено, - дипломатичними каналами,
повертає таке доручення іноземному суду без виконання із
зазначенням причин та подає відповідні документи, що це
підтверджують. { Кодекс доповнено статтею 417 згідно із Законом N 1837-VI
( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 418. Виконання судового доручення іноземного суду про
вручення виклику до суду чи інших документів
1. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи
інших документів виконується у судовому засіданні або
уповноваженим працівником суду за місцем проживання (перебування,
місцем роботи) фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної
особи.
2. Виклик до суду чи інші документи, що підлягають врученню
за дорученням іноземного суду, вручаються особисто фізичній особі
чи її представникові або представникові юридичної особи під
розписку.
3. У судовій повістці, що направляється з метою виконання
доручення іноземного суду про вручення документів, крім
відомостей, зазначених у статті 75 цього Кодексу, додатково
зазначається інформація про наслідки відмови від отримання
документів та неявки до суду для отримання документів згідно із
частинами п'ятою і шостою цієї статті.
4. У разі якщо особа, якій необхідно вручити виклик до суду
чи інші документи за дорученням іноземного суду, перебуває під
вартою або відбуває такий вид покарання як довічне позбавлення
волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному
батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешт, суд
надсилає документи, що підлягають врученню за дорученням
іноземного суду, до адміністрації місця тримання особи, яка
здійснює їх вручення під розписку та невідкладно надсилає розписку
і письмові пояснення цієї особи до суду.
5. У разі відмови особи отримати виклик до суду чи інші
документи, що підлягають врученню за дорученням іноземного суду,
суддя, уповноважений працівник суду або представник адміністрації
місця тримання особи робить відповідну позначку на документах, що
підлягають врученню. У такому разі документи, що підлягають
врученню за дорученням іноземного суду, вважаються врученими.
6. У разі повторної неявки до суду без поважних причин особи,
яку належним чином повідомлено про день, час та місце судового
засідання, у якому мають бути вручені виклик до суду чи інші
документи за дорученням іноземного суду, такі документи вважаються
врученими.
7. Доручення іноземного суду про вручення виклику до суду чи
інших документів вважається виконаним у день, коли особа або її
представник отримали такі документи чи відмовилися від їх
отримання або якщо така особа чи її представник, яких належним
чином повідомлено про день, час та місце судового засідання, на
якому має бути вручено виклик до суду чи інші документи, без
поважних причин не з'явилися до суду, - у день такого судового
засідання.
8. Виконання доручення іноземного суду про вручення виклику
до суду чи інших документів підтверджується протоколом судового
засідання, у якому зазначаються заяви чи повідомлення, зроблені
особами у зв'язку з отриманням документів, а також підтвердженням
про повідомлення особи про необхідність явки до суду для отримання
документів та іншими документами, складеними чи отриманими під час
виконання доручення, що засвідчуються підписом судді та
скріплюються гербовою печаткою. { Кодекс доповнено статтею 418 згідно із Законом N 1837-VI
( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 419. Виконання судових доручень закордонними
дипломатичними установами України
1. Судове доручення про вручення документів громадянину
України, який проживає на території іноземної держави, може бути
виконано працівниками дипломатичного представництва чи
консульської установи України у відповідній державі. Такі
документи особа отримує добровільно. Вручення документів
здійснюється під розписку із зазначенням дня вручення,
підписується посадовою особою та скріплюється печаткою відповідної
закордонної дипломатичної установи України.
2. Доручення суду про виконання певних процесуальних дій
стосовно громадянина України, який проживає на території іноземної
держави, може бути виконано працівниками дипломатичного
представництва чи консульської установи України у відповідній
державі, якщо це передбачено міжнародним договором, згода на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У разі
вчинення певних процесуальних дій складається протокол, що
підписується особою, стосовно якої вчинені процесуальні дії, та
особою, яка вчинила процесуальні дії, і скріплюється печаткою
відповідної закордонної дипломатичної установи України. У
протоколі зазначаються день, час і місце виконання доручення.
3. Під час виконання судового доручення застосовується
процесуальний закон України. Для виконання доручення не можуть
застосовуватися примусові заходи". { Кодекс доповнено статтею 419 згідно із Законом N 1837-VI
( 1837-17 ) від 21.01.2010 }
Розділ XI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Кодекс набирає чинності 1 січня 2005 року, але не
раніше набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства
України. { Пункт 1 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Кодексом
N 2747-IV ( 2747-15 ) від 06.07.2005 }
2. Частина друга статті 84 цього Кодексу набирає чинності з
моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу
граничний розмір компенсації витрат ( 590-2006-п ) на правову
допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2-1. До 1 січня 2008 року повне фіксування судового засідання
за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється
судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за
ініціативою суду. В усіх інших випадках хід судового засідання
фіксується у протоколі судового засідання, у якому зазначаються:
1) рік, місяць, число і місце проведення судового засідання;
2) час початку судового засідання;
3) найменування суду, який розглядає справу, прізвище та
ініціали судді (суддів), секретаря судового засідання;
4) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та
інших осіб, які беруть участь у справі;
5) відомості про присутність осіб, які беруть участь у
справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків або про їх
відсутність, причини відсутності та про вручення їм судових
повісток;
6) відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, які
беруть участь у справі, їхніх процесуальних прав та обов'язків;
7) усі розпорядження головуючого та ухвали, постановлені без
виходу до нарадчої кімнати, а також відомості про проголошення
ухвал, постановлених у нарадчій кімнаті;
8) основний зміст заяв і клопотань сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, та ходу їх обговорення;
9) основний зміст пояснень осіб, які беруть участь у справі,
а також показання свідків, усні роз'яснення та доповнення
експертами своїх висновків; усні роз'яснення спеціалістів;
10) подані в судовому засіданні докази, хід дослідження
доказів, а у разі, якщо докази не додаються до справи, - номер,
дата та зміст письмових доказів, а також ознаки і властивості
речових доказів;
11) зміст судових дебатів;
12) відомості про проголошення рішення, ухвали за
результатами розгляду справи та роз'яснення особам, які беруть
участь у справі, змісту рішення, ухвали, порядку і строку їх
оскарження, а також права та строк на ознайомлення з протоколом
судового засідання, подання на нього зауважень;
13) час закінчення судового засідання у справі.
У протоколі судового засідання відображаються всі істотні
моменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали
місце в судовому засіданні.
Протокол складається секретарем судового засідання. Протокол
повинен бути оформлений та підписаний головуючим і секретарем
судового засідання не пізніше трьох днів з дня закінчення судового
засідання. У разі необхідності строк для оформлення та підписання
протоколу може бути продовжено головуючим, але не більше ніж на
десять днів після закінчення судового засідання. Про підписання
протоколу повідомляються особи, які беруть участь у справі.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  [ 11 ]  12
« попередня сторінканаступна сторінка »