Про захист населення від інфекційних хвороб
Верховна Рада України; Закон від 06.04.20001645-III
Документ 1645-14, чинний, поточна редакція — Редакція від 05.12.2012, підстава 5460-17
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про захист населення від
інфекційних хвороб
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 29, ст. 228 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 913-IV ( 913-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.321
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199
N 723-V ( 723-16 ) від 13.03.2007, ВВР, 2007, N 22, ст.294
N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511
N 4496-VI ( 4496-17 ) від 13.03.2012, ВВР, 2013, N 2, ст.4
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 2-3, ст.41 }
{ У тексті Закону слова "спеціально уповноважений центральний
орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я" у всіх
відмінках замінено словами "центральний орган
виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони здоров’я" у відповідному відмінку
згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади
діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої
на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини,
локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює
права, обов'язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у
сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:
інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються
живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями,
найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними
паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами),
патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб
здоровим і схильні до масового поширення; ( Абзац другий статті 1
в редакції Закону N 913-IV ( 913-15 ) від 05.06.2003 )
небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби, що
характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я в
окремих хворих і становлять небезпеку для їх життя та здоров'я;
особливо небезпечні інфекційні хвороби - інфекційні хвороби
(у тому числі карантинні: чума, холера, жовта гарячка), що
характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров'я у
значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким
поширенням цих хвороб серед населення;
джерело збудника інфекційної хвороби (далі - джерело
інфекції) - людина або тварина, заражені збудниками інфекційної
хвороби;
дезінфекційні заходи (дезінфекція, дезінсекція, дератизація)
- заходи щодо знищення у середовищі життєдіяльності людини
збудників інфекційних хвороб (дезінфекція) та їх переносників -
комах (дезінсекція) і гризунів (дератизація);
епідемія - масове поширення інфекційної хвороби серед
населення відповідної території за короткий проміжок часу;
епідемічна ситуація - показник епідемічного благополуччя
території (об'єкта) у певний час, що характеризується рівнем і
динамікою захворювання людей на інфекційні хвороби, наявністю або
відсутністю відповідних факторів передачі інфекції та іншими
обставинами, що впливають на поширення інфекційних хвороб;
благополучна епідемічна ситуація - інфекційні хвороби не
реєструються або реєструються їх поодинокі випадки, відсутні
сприятливі умови для поширення цих хвороб;
нестійка епідемічна ситуація - рівень захворювання людей на
інфекційні хвороби не перевищує середні багаторічні показники,
проте є сприятливі умови для поширення цих хвороб;
неблагополучна епідемічна ситуація - рівень захворювання
людей на інфекційні хвороби перевищує середні багаторічні
показники, реєструються спалахи інфекційних хвороб;
інкубаційний період - максимальний відрізок часу, що минає
від моменту зараження людини збудниками інфекційної хвороби до
появи перших симптомів цієї хвороби;
ізолятор - спеціалізований заклад охорони здоров'я,
призначений для госпіталізації контактних осіб з метою їх
обстеження, профілактичного лікування та здійснення медичного
нагляду за ними;
обсерватор - спеціалізований заклад охорони здоров'я,
призначений для госпіталізації осіб, які виявили бажання покинути
територію карантину, з метою їх обстеження та здійснення медичного
нагляду за ними;
календар профілактичних щеплень (далі - календар щеплень) -
нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я,
яким встановлюються перелік обов'язкових профілактичних щеплень та
оптимальні строки їх проведення;
контактні особи - особи, які перебували в контакті з джерелом
інфекції, внаслідок чого вони вважаються зараженими інфекційною
хворобою;
карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що
застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних
інфекційних хвороб;
медичні імунобіологічні препарати - вакцини, анатоксини,
імуноглобуліни, сироватки, бактеріофаги, інші лікарські засоби, що
застосовуються в медичній практиці з метою специфічної
профілактики інфекційних хвороб;
носій збудника інфекційної хвороби (далі - бактеріоносій) -
людина, в організмі якої виявлено збудників інфекційної хвороби
при відсутності симптомів цієї хвороби;
обмежувальні протиепідемічні заходи - медико-санітарні та
адміністративні заходи, що здійснюються в межах осередку
інфекційної хвороби з метою запобігання її поширенню;
осередок інфекційної хвороби - місце (об'єкт, територія), де
виявлено джерело інфекції та відповідні фактори передачі інфекції;
санітарно-протиепідемічні правила і норми -
нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення
тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я, вимоги
яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних
хвороб;
протиепідемічні заходи - комплекс організаційних,
медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних,
адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою
запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та
ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій;
профілактичні щеплення - введення в організм людини медичних
імунобіологічних препаратів для створення специфічної
несприйнятливості до інфекційних хвороб;
поствакцинальні ускладнення - важкі та (або) стійкі розлади
здоров'я, викликані застосуванням медичних імунобіологічних
препаратів;
спалах інфекційної хвороби - декілька захворювань на
інфекційну хворобу, пов'язаних між собою спільним джерелом та
(або) фактором передачі інфекції;
санітарна охорона території України - система організаційних,
медико-санітарних, санітарно-гігієнічних,
лікувально-профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих
на запобігання занесенню та поширенню на території України
особливо небезпечних інфекційних хвороб, а в разі їх виникнення -
на недопущення поширення цих хвороб за межі України, а також на
запобігання ввезенню на територію України товарів, хімічних,
біологічних і радіоактивних речовин, відходів та інших вантажів,
небезпечних для життя та здоров'я людини;
фактори передачі збудників інфекційних хвороб (далі - фактори
передачі інфекції) - забруднені збудниками інфекційних хвороб
об'єкти середовища життєдіяльності людини (повітря, грунт, вода,
харчові продукти, продовольча сировина, кров та інші біологічні
препарати, медичні інструменти, предмети побуту тощо), а також
заражені збудниками інфекційних хвороб живі організми, за участю
яких відбувається перенесення збудників інфекційних хвороб від
джерела інфекції до інших осіб.
Стаття 2. Законодавство про захист населення від інфекційних
хвороб
Відносини у сфері захисту населення від інфекційних хвороб
регулюються Основами законодавства України про охорону здоров'я
( 2801-12 ), законами України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), "Про запобігання
захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та
соціальний захист населення" ( 1972-12 ), цим Законом, іншими
нормативно-правовими актами.
Р о з д і л II
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ
ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
Стаття 3. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері
захисту населення від інфекційних хвороб
Кабінет Міністрів України у сфері захисту населення від
інфекційних хвороб:
розробляє і здійснює відповідні державні цільові програми;
{ Абзац другий статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }
забезпечує фінансування та матеріально-технічне постачання
закладів охорони здоров'я, органів державної
санітарно-епідеміологічної служби, підприємств, установ та
організацій, залучених до проведення заходів і робіт, пов'язаних з
ліквідацією епідемій, координує проведення цих заходів і робіт;
{ Абзац третій статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

координує та спрямовує роботу міністерств, інших органів
виконавчої влади;
укладає міжурядові договори;
вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.
Стаття 4. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки
Крим і місцевих органів виконавчої влади у сфері
захисту населення від інфекційних хвороб
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи
виконавчої влади у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:
реалізують державну політику в галузі охорони здоров'я та
щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення, організовують розроблення і виконання регіональних і
місцевих програм з питань захисту населення від інфекційних
хвороб, а також беруть участь у розробленні та виконанні
державних цільових програм; { Абзац другий статті 4 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }
забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних
заходів (благоустрій, водопостачання та водовідведення, прибирання
та санітарна очистка, боротьба з живими переносниками збудників
інфекційних хвороб тощо) на територіях населених пунктів, у місцях
масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, здійснюють
контроль за виконанням цих заходів;
здійснюють контроль за додержанням юридичними і фізичними
особами санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних та
ветеринарних правил і норм, правил торгівлі та побутового
обслуговування населення; { Абзац четвертий статті 4 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
організовують проведення аналізу епідемічної ситуації в
регіоні та контролю за її станом;
забезпечують комунальні заклади охорони здоров'я, діяльність
яких пов'язана з лікуванням і профілактикою інфекційних хвороб,
кадрами, фінансовими та матеріально-технічними ресурсами;
інформують населення через засоби масової інформації про
епідемічну ситуацію в регіоні та здійснювані протиепідемічні
заходи;
вирішують питання фінансового та матеріально-технічного
забезпечення лікувально-профілактичних і протиепідемічних заходів
та робіт, пов'язаних з ліквідацією епідемій та спалахів
інфекційних хвороб;
вирішують інші питання у межах повноважень, визначених
законом.
Стаття 5. Повноваження органів місцевого самоврядування у
сфері захисту населення від інфекційних хвороб
Органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від
інфекційних хвороб:
забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних
заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового
відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по
ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують
питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих
заходів і робіт;
здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію
епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;
забезпечують участь у боротьбі з інфекційними хворобами
закладів та установ охорони здоров'я усіх форм власності, а також
вдосконалення мережі спеціалізованих закладів та установ охорони
здоров'я, діяльність яких пов'язана із захистом населення від
інфекційних хвороб;
забезпечують доступність і безоплатність надання медичної
допомоги хворим на інфекційні хвороби у державних і комунальних
закладах охорони здоров'я;
забезпечують відповідно до законодавства громадян пільгових
категорій лікарськими засобами та виробами медичного призначення
для лікування і профілактики інфекційних хвороб;
вирішують інші питання у межах повноважень, визначених
законом.
Стаття 6. Повноваження центральних органів виконавчої влади
щодо захисту населення від інфекційних хвороб

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я, щодо захисту
населення від інфекційних хвороб:
затверджує санітарно-протиепідемічні правила і норми, методи
обстеження та лікування хворих, діагностики та профілактики
інфекційних хвороб, інші нормативно-правові акти;
встановлює методи випробувань дезінфекційних засобів,
контролю за їх відповідністю вимогам стандартів, інших нормативних
документів, регламентує застосування таких методів;
вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції,
спрямовані на профілактику та зниження рівня інфекційних хвороб,
на поліпшення епідемічної ситуації в Україні;
встановлює допустимі рівні забруднення мікроорганізмами та
іншими біологічними чинниками харчових продуктів і продовольчої
сировини, води, ґрунту, інших об’єктів середовища життєдіяльності
людини;
вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони здоров’я, щодо захисту населення від
інфекційних хвороб:
здійснює відповідно до законодавства державну реєстрацію
медичних імунобіологічних препаратів;
бере участь у формуванні державних замовлень на виробництво
лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів та
дезінфекційних засобів, необхідних для здійснення профілактичних і
протиепідемічних заходів, а також на підготовку фахівців із
профілактики та лікування інфекційних хвороб;
забезпечує створення, зберігання та своєчасне оновлення
необхідного запасу лікарських засобів, медичних імунобіологічних
препаратів, дезінфекційних засобів тощо на випадок епідемій;
вирішує інші питання у межах повноважень, визначених законом.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя
населення, щодо захисту населення від інфекційних хвороб:
розробляє санітарні норми, методи профілактики інфекційних
хвороб, інші нормативно-правові акти;
здійснює нагляд за додержанням підприємствами, установами,
організаціями незалежно від форми власності та громадянами
законодавства у сфері захисту населення від інфекційних хвороб,
контролює виконання вимог санітарно-протиепідемічних правил і
норм;
здійснює епідеміологічний нагляд за побічною дією
імунобіологічних препаратів та їх епідеміологічною ефективністю;
веде державний облік інфекційних хвороб;
координує проведення закладами охорони здоров’я, органами
державної санітарно-епідеміологічної служби, науково-дослідними
установами, що належать до сфери його управління, заходів,
спрямованих на санітарну охорону території України;
аналізує і прогнозує епідемічну ситуацію в Україні та в
окремих регіонах, розробляє та подає в установленому порядку
обґрунтовані пропозиції, спрямовані на профілактику та зниження
рівня інфекційних хвороб, на поліпшення епідемічної ситуації;
організовує проведення наукових досліджень, спрямованих на
зниження рівня інфекційних хвороб, поліпшення епідемічної
ситуації, підвищення ефективності протиепідемічних заходів;
забезпечує створення, зберігання та своєчасне оновлення
необхідного запасу дезінфекційних засобів на випадок епідемій;
здійснює міжвідомчу координацію та забезпечує взаємодію з
іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади у сфері
захисту населення від інфекційних хвороб;
погоджує проекти рішень, якими встановлюється порядок
проведення профілактичних і протиепідемічних заходів;
погоджує порядок проведення профілактичних і протиепідемічних
заходів у межах підпорядкованих центральним органам виконавчої
влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і
військового будівництва, охорони громадського порядку, захисту
державного кордону, виконання кримінальних покарань, Службі
безпеки України, територій, об’єктів, частин і підрозділів;
організовує та координує роботи з проведення гігієнічного
навчання населення з питань запобігання виникненню та поширенню
інфекційних хвороб, а також забезпечує медичні служби міністерств,
інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органи
державної санітарно-епідеміологічної служби періодичною
інформацією про епідемічну ситуацію в Україні та у світі, щорічно
інформує їх про прийняті санітарно-протиепідемічні правила та інші
нормативно-правові акти у сфері захисту населення від інфекційних
хвороб;
вирішує інші питання у межах повноважень, визначених
законом. { Статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1254-VI
( 1254-17 ) від 14.04.2009; в редакції Закону 5460-VI ( 5460-17 )
від 16.10.2012 }
Стаття 7. Лікування хворих на інфекційні хвороби
Лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в
акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і
комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони
здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих
закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому
законодавством порядку на приватній формі власності. У разі якщо
перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в
осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого
хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися
амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31
цього Закону.
Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися
особи, які мають медичну освіту та відповідають кваліфікаційним
вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я,
у тому числі особи, які в установленому порядку займаються
приватною медичною практикою.
Стаття 8. Фінансування профілактичних і протиепідемічних
заходів та лікування хворих на інфекційні хвороби
Фінансування профілактичних і протиепідемічних заходів
здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та
місцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, - за
рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від
форм власності, а також коштів фізичних осіб.
Профілактичні щеплення проти інфекційних хвороб, включених до
календаря щеплень, та профілактичні щеплення за епідемічними
показаннями проводяться для громадян безоплатно за рахунок коштів
місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Поставки медичних імунобіологічних препаратів для проведення
профілактичних щеплень, включених до календаря щеплень, у тому
числі для профілактики сказу, здійснюються за рахунок коштів
Державного бюджету України, а для проведення щеплень за
епідемічними показаннями - за рахунок коштів місцевих бюджетів, а
також інших джерел, не заборонених законодавством. Порядок
забезпечення закладів охорони здоров'я медичними імунобіологічними
препаратами встановлюється центральним органом виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
здоров'я. { Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 723-V ( 723-16 ) від 13.03.2007 }
У державних і комунальних закладах охорони здоров'я та
державних наукових установах лікування, медичні огляди та
обстеження осіб, хворих на інфекційні хвороби, та бактеріоносіїв
проводяться безоплатно (за рахунок коштів відповідних бюджетів), а
також можуть проводитися за рахунок інших джерел, не заборонених
законодавством.
Профілактичні та поточні дезінфекційні заходи проводяться за
рахунок коштів підприємств, установ і організацій незалежно від
форм власності та за кошти фізичних осіб.
Стаття 9. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення
робіт, пов'язаних із епідеміологічним обстеженням,
ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних
хвороб, порядок відшкодування понесених на це
витрат
Витрати, пов'язані з епідеміологічним обстеженням і
ліквідацією епідемій та спалахів інфекційних хвороб, фінансуються
за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
У випадках, передбачених законом, для цього можуть залучатися
кошти підприємств, установ і організацій незалежно від форм
власності, а також кошти фізичних осіб і громадських організацій,
у тому числі міжнародних.
У разі якщо епідемія чи спалах інфекційної хвороби виникли з
вини встановленої юридичної або фізичної особи, витрати з
Державного бюджету України та місцевих бюджетів на локалізацію та
ліквідацію зазначених епідемії чи спалаху інфекційної хвороби
можуть бути відшкодовані за рахунок винної особи в порядку,
встановленому законом.
У разі виникнення епідемії чи спалаху інфекційної хвороби
засоби масової інформації незалежно від форм власності сприяють
органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування у
проведенні необхідної роз'яснювальної роботи серед населення.
Р о з д і л III
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ
ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ
Стаття 10. Основні принципи профілактики інфекційних хвороб
Основними принципами профілактики інфекційних хвороб є:
визнання захисту населення від інфекційних хвороб одним із
пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та
органів місцевого самоврядування;
дотримання підприємствами, установами, організаціями
незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних
та санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненні
будь-яких видів діяльності;
комплексність проведення профілактичних, протиепідемічних,
соціальних і освітніх заходів, обов'язковість їх фінансування;
безоплатність надання медичної допомоги особам, хворим на
інфекційні хвороби, у державних і комунальних закладах охорони
здоров'я та в державних наукових установах;
соціальний захист осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи
є бактеріоносіями;
державна підтримка відповідних наукових розробок і
вітчизняних виробників медичних імунобіологічних препаратів,
лікарських і дезінфекційних засобів та виробів медичного
призначення, що застосовуються для профілактики, діагностики та
лікування інфекційних хвороб.
Стаття 11. Організація та проведення профілактичних і
протиепідемічних заходів
Організація та проведення профілактичних і протиепідемічних
заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України,
обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та
бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних
досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні,
транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої
сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг,
а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень,
профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання
громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та
санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах
встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої
влади, органи місцевого самоврядування, органи державної
санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров'я,
підприємства, установи та організації незалежно від форм
власності, а також на громадян. { Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Організацію та проведення профілактичних і протиепідемічних
заходів у межах територій, об'єктів, частин і підрозділів,
підпорядкованих центральним органам виконавчої влади, що
реалізують державну політику у сферах оборони і військового
будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних
покарань, захисту державного кордону, Службі безпеки України,
забезпечують зазначені органи, підпорядковані їм установи
державної санітарно-епідеміологічної служби, медичні служби, а
також керівники зазначених об'єктів, частин, підрозділів. { Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, N 5460-VI ( 5460-17 ) від
16.10.2012}
Проведення профілактичних щеплень забезпечують центральний
орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
охорони здоров’я, місцеві органи виконавчої влади, органи
місцевого самоврядування та органи державної
санітарно-епідеміологічної служби. { Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 12. Профілактичні щеплення
Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору,
поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються
до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій,
діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та
(або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим
профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних
хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових
профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці
працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких
підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших
відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері охорони здоров’я. { Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної
хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на
відповідних територіях та об'єктах можуть проводитися обов'язкові
профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за
епідемічними показаннями.
Рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за
епідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктах
приймають головний державний санітарний лікар України, головний
державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні
державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя,
головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої
влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і
військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання
кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки
України. { Частина четверта статті 12 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, N 5460-VI
( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення,
повинні мати відповідну підготовку з питань їх проведення та
зобов'язані надати об'єктивну інформацію особам, яким проводиться
щеплення, або їх законним представникам про ефективність
профілактичних щеплень та про можливі поствакцинальні ускладнення.
Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду
особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.
Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення
проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про
щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні
ускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи
визнані у встановленому законом порядку недієздатними,
профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно
інформованих батьків або інших законних представників. Особам
віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом
обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх
згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою
об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників
цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники
відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має
право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі
відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у
присутності свідків.
Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні
ускладнення та про відмову від обов'язкових профілактичних щеплень
підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних
медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення
профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень
встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Стаття 13. Вимоги до медичних імунобіологічних препаратів,
контроль за їх якістю та застосуванням
Для профілактичних щеплень застосовуються медичні
імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва,
зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку.
Медичні імунобіологічні препарати можуть відпускатися
громадянам за рецептами лікарів у порядку, встановленому
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров'я.
Державний контроль за якістю, ефективністю, безпечністю та
правильністю застосування вітчизняних та зарубіжних медичних
імунобіологічних препаратів здійснюється центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю
якості та безпеки лікарських засобів, у порядку, встановленому
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я. { Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Зберігання, транспортування, а також знешкодження непридатних
для використання медичних імунобіологічних препаратів здійснюється
з додержанням санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних
правил і норм. Контроль за дотриманням встановлених порядку та
умов зберігання, транспортування, а також знешкодження медичних
імунобіологічних препаратів здійснюється центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю
якості та безпеки лікарських засобів. { Частина четверта статті 13 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Про кожний випадок поствакцинального ускладнення заклади та
установи охорони здоров'я незалежно від форм власності зобов'язані
терміново повідомити центральний орган виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері контролю якості та безпеки
лікарських засобів. { Частина п'ята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 14. Створення нових та генетично змінених
мікроорганізмів і біологічно активних речовин
Підприємства, установи, організації незалежно від форм
власності, їх структурні підрозділи (лабораторії), в яких
проводяться дослідження, пов'язані зі створенням нових та
генетично змінених мікроорганізмів і біологічно активних речовин,
підлягають обов'язковій реєстрації в центральному органі
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони
здоров’я з метою здійснення державного контролю за проведенням
таких досліджень. { Стаття 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI
( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 15. Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих
закладах
Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших
дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки
закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним
наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду
дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у
цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення
згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з
хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями.
Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з
календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
У разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням
установлених строків у зв'язку з медичними протипоказаннями, при
благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму
відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного
дитячого закладу та відвідувати його.
Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для
прийому їх до дитячих закладів установлюються центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері охорони здоров'я.
Працівники дитячих закладів підлягають обов'язковим
профілактичним медичним оглядам з метою виявлення хворих на
інфекційні хвороби та бактеріоносіїв у порядку, встановленому
законодавством.
Працівники дитячих закладів зобов'язані:
вести постійне спостереження за станом здоров'я дітей, а в
разі виявлення хворого на інфекційну хворобу - вжити заходів для
його ізоляції від здорових дітей та негайно повідомити про цей
випадок відповідний заклад охорони здоров'я;
систематично проводити гігієнічне навчання та виховання
дітей.
Стаття 16. Захист населення від інфекційних хвороб, спільних
для тварин і людей (зооантропонозних інфекцій)
Захист населення від інфекційних хвороб, спільних для тварин
і людей (зооантропонозних інфекцій), забезпечується проведенням
ветеринарно-санітарних, протиепізоотичних, профілактичних і
протиепідемічних заходів під час догляду за тваринами,
виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва,
дотриманням усіма господарюючими суб'єктами вимог ветеринарних,
санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм,
а також контролем місцевих органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування за їх дотриманням.
З метою запобігання виникненню та поширенню зооантропонозних
інфекцій серед людей місцеві органи виконавчої влади та органи
місцевого самоврядування:
затверджують комплексні програми і плани профілактики та
боротьби з цими інфекціями;
затверджують правила утримання тварин у домашніх умовах,
виділяють і облаштовують на територіях населених пунктів місця для
їх вигулювання, забезпечують відлов, тимчасове утримання та
регулювання чисельності бродячих тварин;
забезпечують систематичне проведення дератизації на
територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку
населення та рекреаційних зонах.
Стаття 17. Права та обов'язки громадян та їх об'єднань у
сфері захисту населення від інфекційних хвороб
Громадяни та їх об'єднання мають право на отримання
достовірної інформації щодо епідемічної ситуації в Україні.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування,
органи державної санітарно-епідеміологічної служби та заклади
охорони здоров'я зобов'язані періодично повідомляти через засоби
масової інформації про епідемічну ситуацію та здійснювані
протиепідемічні заходи. { Частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
За відмову у наданні інформації, умисне перекручення або
приховування об'єктивних даних про захворювання населення на
інфекційні хвороби посадові особи органів, та закладів, зазначених
у частині другій цієї статті, несуть відповідальність згідно із
законом. { Частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Громадяни та їх об'єднання мають право брати участь в
обговоренні питань щодо розміщення та будівництва об'єктів, що
можуть негативно впливати на епідемічну ситуацію, проектів
державних цільових, регіональних і місцевих програм з питань
захисту населення від інфекційних хвороб і вносити пропозиції з
цих питань до відповідних органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування, установ і організацій. { Частина
четверта статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }
Стаття 18. Права та обов'язки підприємств, установ і
організацій у сфері захисту населення від
інфекційних хвороб
Права та обов'язки підприємств, установ і організацій
незалежно від форм власності у сфері захисту населення від
інфекційних хвороб щодо забезпечення населення доброякісними,
безпечними для здоров'я харчовими продуктами, продовольчою
сировиною та питною водою, запобігання забрудненню збудниками
інфекційних хвороб відкритих водойм і грунту, утримання в
належному санітарному стані територій населених пунктів, місць
масового відпочинку населення, рекреаційних зон тощо визначені
законодавством.
Юридичні особи незалежно від форм власності та громадяни
забезпечують проведення профілактичних дезінфекційних заходів у
жилих, виробничих та інших приміщеннях (будівлях) і на земельних
ділянках, що належать їм на праві власності чи надані в
користування, здійснюють інші заходи з метою недопущення
розмноження гризунів і комах у приміщеннях (будівлях) і на
земельних ділянках.
Власники, а також керівники та інші посадові особи
підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності
зобов'язані в межах своїх повноважень сприяти медичним працівникам
у здійсненні заходів щодо захисту населення від інфекційних
хвороб.
Стаття 19. Права осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи
є бактеріоносіями
Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є
бактеріоносіями, мають право на:
безоплатне лікування у державних і комунальних закладах
охорони здоров'я та державних наукових установах;
отримання достовірної інформації про результати медичного
огляду, обстеження та лікування, а також на отримання рекомендацій
щодо запобігання поширенню інфекційних хвороб;
звернення до суду з позовами про відшкодування шкоди,
заподіяної їх здоров'ю та (або) майну внаслідок порушення
законодавства про захист населення від інфекційних хвороб.
Іноземцям та особам без громадянства, які хворіють на
інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями, медична допомога
надається в порядку, встановленому цим Законом та міжнародними
договорами України.
Стаття 20. Обов'язки осіб, які хворіють на інфекційні хвороби
чи є бактеріоносіями
Особи, які хворіють на інфекційні хвороби чи є
бактеріоносіями, зобов'язані:
вживати рекомендованих медичними працівниками заходів для
запобігання поширенню інфекційних хвороб;
виконувати вимоги та рекомендації медичних працівників щодо
порядку та умов лікування, додержуватися режиму роботи закладів
охорони здоров'я та наукових установ, у яких вони лікуються;
проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та
обстеження.
Стаття 21. Обов'язкові профілактичні медичні огляди
Обов'язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні
профілактичні медичні огляди працівників окремих професій,
виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з
обслуговуванням населення і може призвести до поширення
інфекційних хвороб, проводяться за рахунок роботодавців у порядку,
встановленому законодавством.
Обов'язковим профілактичним медичним оглядам підлягають
неповнолітні, учні загальноосвітніх і професійно-технічних
навчальних закладів та студенти вищих навчальних закладів, інші
категорії осіб відповідно до закону.
У разі погіршення епідемічної ситуації за поданням
відповідного головного державного санітарного лікаря рішеннями
органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для
працівників, зазначених у частині першій цієї статті, можуть
проводитися позачергові обов'язкові профілактичні медичні огляди.
Обов'язковим профілактичним медичним оглядам і подальшому
медичному нагляду підлягають також особи, які перебували в
контакті з хворими на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні
хвороби чи бактеріоносіями збудників цих хвороб:
за місцем роботи, навчання, відпочинку тощо;
у домашніх умовах.
Дані про результати обов'язкових профілактичних медичних
оглядів працівників, зазначених у частині першій цієї статті,
заносяться до їх особистих медичних книжок та інших медичних
документів і підлягають обліку у відповідних органах державної
санітарно-епідеміологічної служби. { Частина п'ята статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких
підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядок
проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Особи, які відмовляються або ухиляються від проходження
обов'язкових профілактичних медичних оглядів, відсторонюються від
роботи, а неповнолітні, учні та студенти - від відвідування
відповідних закладів.
Стаття 22. Заходи щодо осіб, хворих на інфекційні хвороби,
контактних осіб та бактеріоносіїв
Особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та
бактеріоносії, які створюють підвищену небезпеку зараження
оточуючих, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному
нагляду та обстеженням. Особи, які хворіють на особливо небезпечні
та небезпечні інфекційні хвороби, є носіями збудників цих хвороб
або перебували в контакті з такими хворими чи бактеріоносіями, а
також хворі на інші інфекційні хвороби у разі, якщо вони створюють
реальну небезпеку зараження оточуючих, підлягають лікуванню,
медичному нагляду та обстеженням у стаціонарах відповідних
закладів охорони здоров'я чи наукових установ.
Порядок госпіталізації, лікування та медичного нагляду за
хворими на інфекційні хвороби, контактними особами та
бактеріоносіями, умови їх перебування у відповідних закладах
охорони здоров'я та наукових установах установлюються центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері охорони здоров'я.
Стаття 23. Відсторонення від роботи осіб, які є
бактеріоносіями
У разі якщо бактеріоносіями є особи, робота яких пов'язана з
обслуговуванням населення і може призвести до поширення
інфекційних хвороб, такі особи за їх згодою тимчасово переводяться
на роботу, не пов'язану з ризиком поширення інфекційних хвороб.
Якщо зазначених осіб перевести на іншу роботу неможливо, вони
відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом. На
період відсторонення від роботи цим особам виплачується допомога у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Зазначені в частині першій цієї статті особи можуть бути
визнані тимчасово або постійно не придатними за станом здоров'я
для виконання певних видів робіт.
Рішення про тимчасову чи постійну непридатність осіб, які є
бактеріоносіями, для виконання певних видів робіт приймається
медико-соціальними експертними комісіями на підставі результатів
лікування, даних медичних оглядів тощо. Таке рішення
медико-соціальної експертної комісії може бути в установленому
порядку оскаржено до суду.
Перелік видів робіт, для виконання яких особи, які є
бактеріоносіями, можуть бути визнані тимчасово або постійно не
придатними, визначається центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Р о з д і л IV
ПРОФІЛАКТИКА ТА НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ
ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА СОЦІАЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ ІНФЕКЦІЙНІ
ХВОРОБИ (ТУБЕРКУЛЬОЗ, ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ, ЩО
ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ, СНІД, ПРОКАЗА)

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »