Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру
Верховна Рада України; Закон від 08.06.20001809-III
Документ 1809-14, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 01.07.2013, підстава 5403-17
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
{ Закон втратив чинність на підставі Кодексу
N 5403-VI ( 5403-17 ) від 02.10.2012, ВВР,
2013, N 34-35, ст.458 }
Про захист населення і територій від надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 40, ст.337 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1419-IV ( 1419-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.259
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199
N 587-VI ( 587-17 ) від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 9, ст.117
N 5081-VI ( 5081-17 ) від 05.07.2012, ВВР, 2013, N 30, ст.340
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2013, N 48, ст.682 }

{ У тексті Закону слова "спеціально уповноважений центральний
орган виконавчої влади, до компетенції якого віднесено
питання захисту населення і територій від надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру" в усіх
відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
цивільного захисту" у відповідному відмінку згідно із
Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

Цей Закон визначає організаційні та правові основи захисту
громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які
перебувають на території України, захисту об'єктів виробничого і
соціального призначення, довкілля від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому
значенні:
надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру -
порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій
території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене
аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною
подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею,
яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення
на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності,
загибелі людей та/або значних матеріальних втрат;
зона надзвичайної ситуації - окрема територія, де склалася
надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру;
аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що
спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій
території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до
руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів,
порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди
довкіллю;
катастрофа - велика за масштабами аварія чи інша подія, що
призводить до тяжких наслідків;
об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, який згідно з законом
вважається таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії
та/або надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;
потенційно небезпечні заходи - заходи (покази озброєння і
військової техніки, паради, тренування, навчання), які проводяться
в умовах присутності цивільного населення за участю особового
складу Збройних Сил України, інших військових формувань та
правоохоронних органів з використанням озброєння і військової
техніки, що можуть створити загрозу виникнення надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру; ( Статтю 1
доповнено абзацом сьомим згідно із Законом N 1419-IV ( 1419-15 )
від 03.02.2004 )
захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру - система організаційних,
технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших
заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації
техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, що
реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами
підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і
господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист
населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей
та довкілля;
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру - підготовка і реалізація комплексу правових,
соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних,
санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання
техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику,
завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації
техногенного та природного характеру на основі даних моніторингу,
експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій
з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію
техногенного та природного характеру або пом'якшення її можливих
наслідків;
ліквідація надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру - проведення комплексу заходів, які включають
аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у
разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів,
рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на
локалізацію зон надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру;
реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного
характеру - скоординовані дії підрозділів єдиної державної системи
щодо реалізації планів локалізації та ліквідації аварії
(катастрофи), уточнених в умовах конкретного виду та рівня
надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, з
метою надання невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози
життю та здоров'ю людей, а також рятувальникам у разі
необхідності;
зона можливого ураження - окрема територія, на якій внаслідок
виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного
характеру виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяння
матеріальних втрат;
оповіщення - доведення сигналів і повідомлень органів
управління про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру, аварій, катастроф, епідемій,
пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади,
підприємств, установ, організацій і населення;
система оповіщення - комплекс організаційно-технічних
заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури,
засобів та каналів зв'язку, призначених для своєчасного доведення
сигналів та інформації про виникнення надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру до центральних і місцевих
органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і
населення;
класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру - система, згідно з якою надзвичайні ситуації
техногенного та природного характеру поділяються на класи і
підкласи залежно від їх характеру;
класифікаційна ознака надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру - технічна або інша характеристика аварії або
катастрофи, що дає змогу віднести її до надзвичайної ситуації
техногенного та природного характеру;
аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно
об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для
вирішення завдань щодо запобігання і ліквідації надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру й окремих їх
наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших
невідкладних робіт;
медико-психологічна реабілітація - комплекс
лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів,
спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної
працездатності, соціальної активності рятувальників
аварійно-рятувальних служб (формувань), осіб, залучених до
виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайної
ситуації техногенного та природного характеру, а також
постраждалих внаслідок такої надзвичайної ситуації, передусім
неповнолітніх осіб; { Статтю 1 доповнено абзацом вісімнадцятим
згідно із Законом N 587-VI ( 587-17 ) від 24.09.2008 }
дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху
дорожнього транспортного засобу, внаслідок якої загинули або
зазнали травм люди чи завдані матеріальні збитки. Рівень
надзвичайної ситуації при дорожньо-транспортній пригоді
визначається відповідно до порядку класифікації надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру ( 368-2004-п ), який
затверджується Кабінетом Міністрів України; { Статтю 1 доповнено
абзацом дев'ятнадцятим згідно із Законом N 587-VI ( 587-17 ) від
24.09.2008 }
постраждалі внаслідок надзвичайної ситуації техногенного або
природного характеру (далі - постраждалі) - особи, здоров'ю яких
заподіяна шкода внаслідок надзвичайної ситуації техногенного або
природного характеру. { Статтю 1 доповнено абзацом двадцятим
згідно із Законом N 587-VI ( 587-17 ) від 24.09.2008 }

Стаття 2. Законодавство України у сфері захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру
Законодавство України у сфері захисту населення і територій
від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру
базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) та складається з
цього Закону, Закону України "Про правовий режим надзвичайного
стану" ( 1550-14 ) і інших нормативно-правових актів.
Стаття 3. Основні завдання у сфері захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру
Основними завданнями у сфері захисту населення і територій
від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є:
здійснення комплексу заходів щодо запобігання та реагування
на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;
забезпечення готовності та контролю за станом готовності до
дій і взаємодії органів управління у цій сфері, сил та засобів,
призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та
природного характеру і реагування на них.
Стаття 4. Основні принципи у сфері захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру
Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру здійснюється на принципах:
пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та
збереження здоров'я людей і довкілля;
безумовного надання переваги раціональній та превентивній
безпеці;
вільного доступу населення до інформації щодо захисту
населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру;
особистої відповідальності і піклування громадян про власну
безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у
надзвичайних ситуаціях техногенного та природного характеру;
відповідальності у межах своїх повноважень посадових осіб за
дотримання вимог цього Закону;
обов'язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на
запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру та мінімізацію їх негативних психосоціальних
наслідків;
урахування економічних, природних та інших особливостей
територій і ступеня реальної небезпеки виникнення надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру;
максимально можливого, ефективного і комплексного
використання наявних сил і засобів, які призначені для запобігання
надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру і
реагування на них.
Стаття 5. Права громадян України у сфері захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру
Громадяни України у сфері захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру мають
право на:
отримання інформації про надзвичайні ситуації техногенного та
природного характеру, що виникли або можуть виникнути, та про
заходи необхідної безпеки;
забезпечення та використання засобів колективного і
індивідуального захисту, які призначені для захисту населення від
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у разі
їх виникнення;
звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру;
відшкодування згідно із законом шкоди, заподіяної їх здоров'ю
та майну внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру;
компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру;
соціально-психологічну підтримку та медичну допомогу, в тому
числі за висновками Державної служби медицини катастроф та/або
лікарсько-трудової комісії, на медико-реабілітаційне відновлення у
разі отримання важких фізичних та психологічних травм;
інші права у сфері захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру
відповідно до законів України.
Стаття 6. Права та обов'язки іноземців та осіб без
громадянства у разі виникнення надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру
Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні
на законних підставах, у разі виникнення надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру, користуються тими самими
правами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни
України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи
міжнародними договорами України.
Стаття 7. Види, рівні та критерії класифікації надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру
Надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
класифікуються за характером походження, ступенем поширення,
розміром людських втрат та матеріальних збитків.
Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити
виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру на території України, визначаються такі види
надзвичайних ситуацій:
техногенного характеру;
природного характеру.
Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією
техногенного та природного характеру наслідків, обсягів технічних
і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків,
визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру:
державний;
регіональний;
місцевий;
об'єктовий.
Особливості оцінки та реагування на надзвичайні ситуації
воєнного характеру визначаються окремим законом.
Критерії класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру встановлюються Кабінетом Міністрів України на
основі аналізу інформації про техногенну та екологічну обстановку,
загрози існуючих і ймовірних техногенних та природних катастроф,
досвіду ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру.
Р о з д і л II
ОСНОВНІ ЗАХОДИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І
ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО
ТА ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ
Стаття 8. Інформування та оповіщення
Інформування та оповіщення у сфері захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру є основним принципом та головним і невід'ємним елементом
усієї системи заходів такого захисту.
Інформацію у сфері захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру
становлять відомості про надзвичайні ситуації техногенного та
природного характеру, що прогнозуються або виникли, з визначенням
їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та
методи реагування на них.
Інформація у сфері захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру,
діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади,
виконавчих органів місцевих рад у цій сфері є гласними і
відкритими, якщо інше не передбачено законом. { Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі
органи місцевих рад зобов'язані надавати населенню через засоби
масової інформації оперативну і достовірну інформацію про стан
захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру, про виникнення надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру, методи та способи
їх захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки. { Частина четверта статті 8 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру і постійне інформування
населення про них забезпечуються шляхом:
завчасного створення і підтримки в постійній готовності
загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем
централізованого оповіщення населення;
організаційно-технічного з'єднання територіальних систем
централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах
господарювання;
завчасного створення та організаційно-технічного з'єднання з
системами спостереження і контролю постійно діючих локальних
систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого
катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і
хімічних підприємств, інших об'єктів підвищеної небезпеки;
централізованого використання загальнодержавних і галузевих
систем зв'язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення,
радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання
інформації.
Стаття 9. Спостереження
З метою своєчасного захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру,
запобігання та реагування на них відповідними центральними та
місцевими органами виконавчої влади здійснюються:
створення і підтримання в постійній готовності
загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю
з включенням до них існуючих сил та засобів контролю;
організація збирання, опрацювання і передавання інформації
про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої
сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами,
мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.
Стаття 10. Укриття в захисних спорудах
Укриттю в захисних спорудах, у разі необхідності, підлягає
населення відповідно до його належності до груп (працююча зміна,
населення, яке проживає в небезпечних зонах).
Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:
комплексного освоєння підземного простору міст і населених
пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і
приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського
призначення з урахуванням необхідності пристосування і
використання частини приміщень для укриття населення в разі
виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру;
обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та
споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного
простору міст, гірничих виробок і природних порожнин;
дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та
інших заглиблених приміщень;
будівництва заглиблених споруд, які окремо розташовані від
об'єктів виробничого призначення та пристосовані для захисту;
масового будівництва, в період загрози виникнення
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру,
найпростіших сховищ та укриттів;
будівництва окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.
Перелік таких сховищ, укриттів та інших захисних споруд, які
необхідно будувати, щорічно визначається центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері цивільного захисту, і затверджується Кабінетом Міністрів
України.
Наявний фонд захисних споруд використовується для
господарських, культурних і побутових потреб у порядку
( 253-2009-п ), який визначається центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
цивільного захисту, і затверджується Кабінетом Міністрів України.
{ Частина четверта статті 10 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 11. Евакуаційні заходи
В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах
та інших населених пунктах, що мають об'єкти підвищеної небезпеки,
основним засобом захисту населення є евакуація і розміщення його у
зонах, які є безпечними для проживання людей і тварин.
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених
пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного
затоплення, можливого небезпечного радіоактивного забруднення,
хімічного ураження, в районах виникнення стихійного лиха, аварій і
катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю
людей).
Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної
ситуації техногенного та природного характеру, може бути проведено
загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або
безповоротного характеру.
Загальна евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів
України для всіх категорій населення і планується на випадок:
можливого небезпечного радіоактивного забруднення територій
навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза
життю та здоров'ю людей, які проживають в зоні ураження);
виникнення загрози катастрофічного затоплення місцевості з
чотиригодинним добіганням проривної хвилі.
Часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів
України у разі загрози або виникнення надзвичайної ситуації
техногенного та природного характеру.
Евакуаційні заходи здійснюються Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування.
Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не
зайняте у сферах виробництва та обслуговування населення: діти,
учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, разом з
викладачами та вихователями, студенти, пенсіонери та інваліди, які
утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з
обслуговуючим персоналом і членами їх сімей.
У сфері захисту населення і територій від надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру евакуація населення
планується на випадок:
аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням
території;
усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;
загрози катастрофічного затоплення місцевості;
лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших
геофізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, що
загрожують населеним пунктам.
Проведення організованої евакуації, запобігання проявам
паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:
планування евакуації населення;
визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з
потенційно небезпечних зон;
організації оповіщення керівників підприємств і населення про
початок евакуації;
організації управління евакуацією;
всебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення
евакуйованого населення;
навчання населення діям під час проведення евакуації.
Евакуація населення проводиться способом, який передбачає
вивезення основної частини населення із зон надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру усіма видами наявного
транспорту, а в разі його відсутності чи недостатності, а також у
випадку руйнування транспортних шляхів - організоване виведення
населення пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах.
Стаття 12. Інженерний захист
Під час проектування і експлуатації споруд та інших об'єктів
господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути
на безпеку населення та довкілля, обов'язково розробляються і
здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання
виникненню надзвичайної ситуації техногенного та природного
характеру.
Заходи інженерного захисту населення і території повинні
передбачати:
врахування під час розроблення генеральних планів забудови
населених пунктів і ведення містобудування можливих проявів у
окремих регіонах та на окремих територіях небезпечних і
катастрофічних явищ;
раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з
урахуванням можливих наслідків їх діяльності у разі виникнення
аварій для безпеки населення і довкілля;
спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і
транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та
надійності;
розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування
об'єктів підвищеної небезпеки;
створення комплексної схеми захисту населених пунктів та
об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів;
розроблення і здійснення регіональних та місцевих планів
запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру;
організацію будівництва протизсувних, протиповеневих,
протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних
споруд спеціального призначення;
реалізацію заходів санітарної охорони території.
Стаття 13. Медичний захист
Заходи запобігання або зменшення ступеня ураження людей,
своєчасного надання медичної допомоги постраждалим та їх
лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру повинні
передбачати:
планування і використання існуючих сил та засобів закладів
охорони здоров'я незалежно від форм власності і господарювання;
введення в дію Національного плану соціально-психологічних
заходів при виникненні та ліквідації надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру;
розгортання в умовах надзвичайної ситуації техногенного та
природного характеру необхідної кількості лікувальних закладів;
завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та
санітарно-епідеміологічних заходів;
контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої
сировини, питної води і джерелами водопостачання;
контроль за станом атмосферного повітря та опадів;
завчасне створення і підготовку спеціальних медичних
формувань;
накопичення медичних засобів захисту, медичного та
спеціального майна і техніки;
контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та
епідемічною ситуацією;
підготовку медичного персоналу та загальне медико-санітарне
навчання населення.
Для забезпечення своєчасного надання екстреної медичної
допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру громадянам, рятувальникам та особам, які
беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру, в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі створюються центри екстреної медичної
допомоги та медицини катастроф, у складі яких діють служби
медицини катастроф як особливий вид аварійно-рятувальних служб.
Координацію діяльності центрів екстреної медичної допомоги та
медицини катастроф на випадок надзвичайних ситуацій техногенного
та природного характеру здійснюють спеціальні комісії
загальнодержавного (регіонального, місцевого, об'єктового) рівня,
що утворюються згідно із цим Законом. Організаційно-методичне
забезпечення діяльності центрів екстреної медичної допомоги та
медицини катастроф здійснюється центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у
сфері охорони здоров'я. { Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012; в редакції Закону N 5081-VI
( 5081-17 ) від 05.07.2012 }
Типове положення про центр екстреної медичної допомоги та
медицини катастроф затверджується Кабінетом Міністрів України. { Частина третя статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012; в редакції Закону N 5081-VI
( 5081-17 ) від 05.07.2012 }
Постраждале населення, а також особи, залучені до виконання
аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайної ситуації
техногенного та природного характеру, і рятувальники за висновком
центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф та/або
медико-соціальної експертної комісії гарантовано забезпечуються
відповідним лікуванням та психологічним відновленням у
санаторно-курортних закладах, при яких створено центри
медико-психологічної реабілітації. Неповнолітні особи, які
постраждали у надзвичайній ситуації (у тому числі спричиненій
дорожньо-транспортною пригодою), а також у яких внаслідок
надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру (у тому
числі спричиненої дорожньо-транспортною пригодою) загинув один із
батьків або обоє батьків, гарантовано забезпечуються відповідним
лікуванням та психологічним відновленням у санаторно-курортних
закладах, при яких створено центри медико-психологічної
реабілітації. { Частина четверта статті 13 в редакції Закону N 587-VI ( 587-17 )
від 24.09.2008, із змінами, внесеними згідно із Законом N 5081-VI
( 5081-17 ) від 05.07.2012 }
Центри медико-психологічної реабілітації створюються при
санаторно-курортних закладах незалежно від форми власності і
підпорядкування. Перелік санаторно-курортних закладів, при яких
створюються центри медико-психологічної реабілітації, а також їх
відповідність вимогам медико-психологічної реабілітації кожні два
роки визначаються в порядку ( 859-2009-п ), встановленому
Кабінетом Міністрів України. Зазначений перелік затверджується
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров'я, та центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері цивільного захисту. { Частина п'ята статті 13 в редакції Закону N 587-VI ( 587-17 )
від 24.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Медико-психологічна реабілітація рятувальників та
постраждалих у не визначених і не затверджених відповідно до
частини п'ятої цієї статті санаторно-курортних та інших закладах
забороняється. { Статтю 13 доповнено частиною шостою згідно із
Законом N 587-VI ( 587-17 ) від 24.09.2008 }
Стаття 14. Біологічний захист
Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне
виявлення чинників біологічного зараження, залежно від їх виду і
ступеня ураження, проведення комплексу
адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних
протиепідемічних та медичних заходів.
Біологічний захист передбачає:
своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів
захисту;
запровадження режимів карантину та обсервації;
знезаражування осередку ураження;
необхідне знезаражування людей, тварин тощо;
своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;
проведення екстреної та специфічної профілактики;
додержання протиепідемічного режиму підприємствами,
установами та організаціями незалежно від форм власності і
господарювання та населенням.
Стаття 15. Радіаційний і хімічний захист
Радіаційний і хімічний захист включає заходи щодо виявлення
та оцінки радіаційної і хімічної обстановки, організацію та
здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення
типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами
індивідуального та колективного захисту, організацію та проведення
спеціальної обробки.
Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту
забезпечується шляхом:
завчасного накопичення і підтримки в готовності засобів
індивідуального захисту і приладів дозиметричного і хімічного
контролю, обсяги і місця зберігання яких визначаються відповідно
до встановлених зон небезпеки, забезпечення зазначеними засобами
насамперед особового складу формувань, які беруть участь у
проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт в
осередках ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно
небезпечних об'єктів господарювання і населення, яке проживає в
зонах небезпечного зараження та навколо них;
своєчасного впровадження засобів, способів і методів
виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій на радіаційно та
хімічно небезпечних об'єктах господарювання;
створення уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектів
дозиметричного та хімічного контролю;
надання населенню можливостей придбавати в установленому
порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і
дозиметрів;
завчасного пристосування об'єктів побутового обслуговування і
транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей
та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
розроблення загальних критеріїв, методів та методик
спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;
завчасного створення та використання засобів колективного
захисту населення від радіаційної та хімічної небезпеки;
пристосування наявних засобів колективного захисту від інших
видів загрози для захисту від радіаційної та хімічної небезпеки.
Стаття 16. Державна стандартизація з питань безпеки у
надзвичайних ситуаціях техногенного та природного
характеру
Державна стандартизація з питань безпеки у надзвичайних
ситуаціях техногенного та природного характеру спрямована на
забезпечення:
безпеки продукції (робіт, послуг) та матеріалів для життя і
здоров'я людей та довкілля;
якості продукції (робіт, послуг) та матеріалів відповідно до
рівня розвитку науки, техніки і технологій;
єдності принципів вимірювання;
безпеки об'єктів господарювання з урахуванням ризику
виникнення техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру.
Стаття 17. Державна експертиза у сфері захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного
та природного характеру
Державна експертиза проектів і рішень стосовно техногенної
безпеки об'єктів виробничого та соціального призначення, що можуть
спричинити надзвичайні ситуації техногенного та природного
характеру і вплинути на стан захисту населення і територій від їх
наслідків, організовується і проводиться відповідно до закону.
Стаття 18. Державний нагляд і контроль у сфері захисту
населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру
Державний нагляд і контроль у сфері захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру організовуються центральними органами виконавчої влади,
що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту,
нагляду і контролю за станом захисту територій від надзвичайних
ситуацій природного та техногенного характеру, іншими
уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади. { Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 19. Декларування безпеки об'єктів підвищеної
небезпеки
Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки
здійснюється з метою запобігання надзвичайним ситуаціям
техногенного та природного характеру, а також забезпечення
готовності до локалізації, ліквідації надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру та їх наслідків.
Порядок розроблення декларації безпеки об'єктів підвищеної
небезпеки, її зміст, методика визначення ризиків та їх прийнятні
рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Р о з д і л III
ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ
ВЛАДИ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ І РЕАГУВАННЯ НА
НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО
ТА ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ
Стаття 20. Єдина державна система органів виконавчої влади з
питань запобігання і реагування на надзвичайні
ситуації техногенного та природного характеру
З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері
захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій
створюється єдина державна система органів виконавчої влади з
питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації
техногенного та природного характеру (далі - єдина державна
система), яка складається з територіальних і функціональних
підсистем.
Положення про єдину державну систему затверджується Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 21. Функціонування єдиної державної системи
Захист населення і територій у разі виникнення надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру забезпечується
шляхом координації функціонування постійно діючих функціональних
та територіальних підсистем єдиної державної системи.
Функціональні підсистеми створюються центральними органами
виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із
запобіганням надзвичайним ситуаціям техногенного та природного
характеру та захистом населення і територій у разі їх виникнення.
Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок
функціонування функціональних підсистем захисту населення і
територій визначаються положеннями про ці підсистеми,
затвердженими відповідними міністерствами, іншими центральними
органами виконавчої влади за погодженням із центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері цивільного захисту.
Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання і
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру в межах їх територій.
Завдання, організація, склад сил та засобів, порядок
функціонування територіальних підсистем захисту населення і
територій визначаються положеннями про ці підсистеми,
затвердженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
обласними, Київською та Севастопольською міськими державними
адміністраціями за погодженням із центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
цивільного захисту.
Стаття 22. Режим функціонування єдиної державної системи
Залежно від обстановки, ступеня поширення прогнозованої або
такої, що виникла, надзвичайної ситуації техногенного та
природного характеру за рішенням відповідно Кабінету Міністрів
України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в
межах конкретної території встановлюється один з таких режимів
функціонування системи захисту населення і територій:
режим повсякденного функціонування - за умов нормальної
виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної
(бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і
гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій,
епізоотій, епіфітотій тощо;
режим підвищеної готовності - у разі істотного погіршення
виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної
(бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і
гідрометеорологічної обстановки, за наявності можливості
виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного
характеру;
режим надзвичайної ситуації - у разі виникнення і під час
ліквідації наслідків надзвичайної ситуації техногенного та
природного характеру.
Режим надзвичайного стану запроваджується відповідно до
законів України.
Р о з д і л IV
СИЛИ ТА ЗАСОБИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І
ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО ТА
ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ
Стаття 23. Склад сил та засобів захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного
та природного характеру
До складу сил та засобів захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру входять
відповідні сили та засоби центральних і місцевих органів
виконавчої влади, підприємств, установ та організацій незалежно
від форм власності і господарювання, єдина державна система, а
також добровільні рятувальні формування, що залучаються до
проведення відповідних робіт.
Професійні аварійно-рятувальні служби і спеціальні
(воєнізовані) аварійно-рятувальні служби, з яких складаються
зазначені сили та засоби, укомплектовуються з урахуванням
необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не
менше ніж трьох діб і перебувають у стані постійної готовності.
У разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного та
природного характеру сили постійної готовності залучаються для
термінового реагування.
Стаття 24. Залучення частин та підрозділів Збройних Сил
України, інших військових формувань, утворених
відповідно до законів України, для ліквідації
наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру
Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного
та природного характеру відповідно до закону можуть залучатися
частини та підрозділи Збройних Сил України, інших військових
формувань, утворених відповідно до законів України.
Умови залучення частин та підрозділів Збройних Сил України,
інших військових формувань, утворених відповідно до законів
України, до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру визначаються Президентом
України відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ), законів
України "Про правовий режим надзвичайного стану" ( 1550-14 ) та
"Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ).
Стаття 25. Діяльність підприємств, установ та організацій у
сфері захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру
Підприємства, установи та організації незалежно від форм
власності і господарювання у сфері захисту населення і територій
від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру:
планують і здійснюють необхідні заходи для захисту своїх
працівників, об'єктів господарювання та довкілля від надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру;
розробляють плани локалізації і ліквідації аварій (катастроф)
з подальшим погодженням із центральними органами виконавчої влади,
що забезпечують формування та реалізують державну політику у
сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки; { Абзац
третій статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012 }
підтримують у готовності до застосування сили і засоби із
запобігання виникненню та ліквідації наслідків надзвичайних
ситуацій техногенного та природного характеру;
створюють та підтримують матеріальні резерви для попередження
та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру;
забезпечують своєчасне оповіщення своїх працівників про
загрозу виникнення або про виникнення надзвичайної ситуації
техногенного та природного характеру.
Стаття 26. Участь об'єднань громадян у ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру
Об'єднання громадян можуть брати участь у заходах щодо
ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру відповідно до цього Закону та Закону України
"Про аварійно-рятувальні служби".
Р о з д і л V
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ
НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
ТЕХНОГЕННОГО ТА ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ
Стаття 27. Державні органи управління у сфері захисту
населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру
Державними органами управління у сфері захисту населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру є:
Кабінет Міністрів України;
центральні органи виконавчої влади, що забезпечують
формування та реалізують державну політику у сфері цивільного
захисту; { Абзац третій статті 27 в редакції Закону N 5459-VI
( 5459-17 ) від 16.10.2012 }

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »