Документ 196_008, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 22.09.2005, підстава 2910-15

                              Угода 
між Україною та Республікою Кіпр
про правову допомогу в цивільних справах
( Угоду ратифіковано Законом
N 2910-IV ( 2910-15 ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.5 )

Дата підписання: 06.09.2004 Дата ратифікації: 22.09.2005 Дата набуття чинності: 18.03.2006
Україна та Республіка Кіпр, далі - Договірні Сторони, сповнені бажання й надалі розвивати дружні стосунки та
надавати взаємну допомогу в цивільних справах на основі принципів
національного суверенітету, рівності прав та невтручання у
внутрішні справи, вирішили укласти Угоду про правову допомогу в цивільних
справах та домовились про таке:
ЧАСТИНА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1
Правовий захист
1. Громадяни однієї Договірної Сторони користуються на
території іншої Договірної Сторони таким самим правовим захистом
щодо своїх особистих та майнових прав, що й громадяни цієї іншої
Договірної Сторони. 2. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право на вільний
та безперешкодний доступ до судів та інших органів другої
Договірної Сторони, до компетенції яких входять цивільні справи, в
тому числі сімейні справи, і можуть звертатися до них, подавати
клопотання і позови та здійснювати інші дії, необхідні у зв'язку з
судовим розглядом, на тих самих умовах, що й громадяни другої
Договірної Сторони. 3. Положення цієї Угоди застосовуються до юридичних осіб, які
мають своє місцезнаходження на території будь-якої з Договірних
Сторін і які були створені відповідно до її законодавства.
Стаття 2
Центральні органи
1. Договірні Сторони призначають Центральні органи з метою
надання правової допомоги одна одній згідно з цією Угодою. 2. Центральним органом з боку України є Міністерство юстиції
України, а з боку Республіки Кіпр - Міністерство юстиції і
громадського порядку Республіки Кіпр. 3. З метою виконання цієї Угоди компетентні органи Договірних
Сторін зносяться через свої Центральні органи.
Стаття 3
Мова
1. Запити про надання правової допомоги та додатки до них
складаються мовою запитуючої Договірної Сторони, до них також
додаються завірені копії перекладу мовою іншої Договірної Сторони
або англійською мовою. 2. Документи, отримані при виконанні запитів про надання
допомоги, складаються мовою запитуваної Договірної Сторони.
Стаття 4
Обмін інформацією
В межах цієї Угоди центральні органи Договірних Сторін на
запит взаємно надають один одному інформацію про законодавство та
практику в своїй країні з правових питань.
ЧАСТИНА II
ПРАВОВА ДОПОМОГА
Розділ I
ПРАВОВА ДОПОМОГА В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
Стаття 5
Обсяг правової допомоги
Правова допомога включає виконання судових процесуальних дій,
передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони,
зокрема опитування сторін, свідків та експертів, проведення
експертиз, вручення та передачу документів, визнання та виконання
судових рішень, а також інші дії відповідно до законодавства
Договірних Сторін.
Стаття 6
Зміст запиту
1. Запит про надання правової допомоги має включати: a) назву запитуючого та назву запитуваного органу; b) суть справи, для якої необхідні докази; c) імена, постійні адреси (місце проживання або
місцеперебування), громадянство та вид діяльності сторін; d) необхідну інформацію щодо суті та виконання запиту. 2. Запит про надання правової допомоги та супровідні
документи мають бути підписані та скріплені офіційною печаткою
запитуючого органу. 3. Якщо документи, отримані запитуваним органом, підготовлені
без врахування положень пункту 1 цієї статті, запитуваний орган,
залежно від ситуації, просить запитуючий орган надати документи,
яких бракує, або негайно повертає пакет документів запитуючому
органу для доповнення.
Стаття 7
Процедура виконання
1. Запитуваний орган застосовує положення законодавства своєї
держави для виконання запиту. Однак, якщо це не суперечить
законодавству його держави, він може додержуватися процедури
держави запитуючого органу на прохання останнього. 2. Запитуваний орган у відповідь на прохання заздалегідь
повідомляє запитуючий орган про місце та час виконання запиту. 3. Центральний орган запитуваної Договірної Сторони надсилає
центральному органу запитуючої Договірної Сторони документи,
складені в результаті виконання запиту, або, в разі невиконання
запиту, повідомляє про причини цього.
Стаття 8
Вручення документів
1. В запиті про вручення документів зазначається повна адреса
особи, якій слід вручити документи. 2. Якщо документи не можуть бути вручені за адресою,
зазначеною в запиті про вручення, то запитуваний орган вживає
необхідних заходів для встановлення точної адреси. Якщо точну
адресу встановити неможливо, то запитувана Договірна Сторона
інформує про це запитуючу Договірну Сторону та повертає документи. 3. Підтвердження про вручення документів оформлюється
відповідно до норм, діючих на території запитуваної Договірної
Сторони. 4. У підтвердженні зазначаються дата й місце вручення, а
також ім'я особи, яка отримала документи.
Стаття 9
Витрати, пов'язані з врученням документів
Кожна Договірна Сторона несе всі витрати, що виникають на її
території у зв'язку з виконанням запиту, і не вимагає за це
відшкодування.
Стаття 10
Відмова у наданні правової допомоги
Правова допомога не надається, якщо вважається, що надання
такої правової допомоги порушуватиме суверенітет, безпеку чи
громадський порядок запитуваної Договірної Сторони. При цьому
друга Договірна Сторона у письмовій формі повідомляється про
причини відмови.
Стаття 11
Виклик за кордон свідка, експерта
1. Якщо під час судового розгляду справи на території однієї
Договірної Сторони виникає потреба в особистій явці свідка або
експерта, які проживають на території іншої Договірної Сторони,
запит з проханням про виклик відповідної особи надсилається до
центрального органу цієї Договірної Сторони. 2. Виклик не може містити санкцій на випадок неявки
викликаної особи. 3. Незалежно від свого громадянства, свідок чи експерт, який
на виклик з'явився до суду іншої Договірної Сторони, не може бути
притягнутий до кримінальної чи адміністративної відповідальності
або бути затриманим, арештованим чи покараним у зв'язку з
будь-яким правопорушенням, вчиненим на території цієї Договірної
Сторони до його прибуття туди на виклик. Такі особи не можуть
притягатися до кримінальної чи адміністративної відповідальності
або бути затриманими, арештованими чи покараними у зв'язку зі
своїми свідченнями чи висновками як експертів у справі, що
розглядається. 4. Зазначений імунітет припиняється, якщо свідок чи експерт
після повідомлення судом, який його/її запросив, про те, що в
його/її присутності немає більше потреби, не залишає територію
запитуючої Договірної Сторони протягом 15 календарних днів з
моменту такого повідомлення. У цей строк не зараховується час,
протягом якого свідок чи експерт не міг залишити територію
запитуючої Договірної Сторони з незалежних від нього/неї причин. 5. Запитуючий суд повідомляє свідка чи експерта, якого
викликають, що відшкодування витрат на проїзд і на перебування, а
також оплата експертизи здійснюються на умовах, передбачених
законодавством запитуючої держави. На вимогу таких осіб запитуючий
суд виплачує аванс на витрати за проїзд та перебування.
РОЗДІЛ II
ДОКУМЕНТИ
Стаття 12
Надання документів про особистий стан та інших документів
На запит судів чи інших компетентних органів однієї
Договірної Сторони, інша Договірна Сторона без перекладу та оплати
передає копії свідоцтв про особистий стан, інші документи,
пов'язані з особистими справами чи інтересами громадян запитуючої
Договірної Сторони.
Стаття 13
Дійсність документів
1. Документи, які були складені, видані чи засвідчені та
скріплені офіційною печаткою на території однієї Договірної
Сторони, або їх засвідчені копії не підлягають легалізації на
території іншої Договірної Сторони. 2. Документи, видані офіційними органами однієї Договірної
Сторони, мають таку саму доказову силу й на території іншої
Договірної Сторони.
РОЗДІЛ III
ЗАСТАВА (JUDICATUM SOLVI) ТА СУДОВІ ВИТРАТИ
Стаття 14
Звільнення від застави
1. Від громадян однієї Договірної Сторони не вимагається
вносити заставу (judicatum solvi) лише на тій підставі, що вони є
іноземцями і не мають постійного місця проживання чи
місцеперебування на території іншої Договірної Сторони. 2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до
юридичних осіб.
Стаття 15
Звільнення від судових витрат
1. Громадяни однієї Договірної Сторони мають право
користуватися пільгами щодо звільнення від судових виплат та
витрат, а також отримувати безоплатну правову допомогу в судах
іншої Договірної Сторони на тих самих умовах і в тому самому
обсязі, що й громадяни цієї Договірної Сторони. 2. Така правова допомога громадянам надається під час
провадження у справі, включаючи стадію виконання рішення.
Стаття 16
Видача документів щодо правової допомоги
та про особистий, сімейний і майновий стан
1. Документи, необхідні для застосування положень статті 15 і
для підтвердження особистого, сімейного, шлюбного та майнового
стану заявника, видаються компетентним органом Договірної Сторони,
в якій цей заявник має місце проживання або місцеперебування. 2. Якщо заявник не має місця проживання або місцеперебування
на території однієї з Договірних Сторін, то такий документ може
бути виданий дипломатичним представництвом чи консульською
установою його країни. 3. Судовий орган, який приймає рішення щодо клопотання про
звільнення від судових виплат та витрат, діючи відповідно до
процедури, передбаченої пунктом 3 статті 2 цієї Угоди, може
запитати додаткову інформацію від органу, який видав такий
документ.
РОЗДІЛ IV
СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
Стаття 17
Юрисдикція
1. Для цілей цієї Угоди суд Договірної Сторони, який виносить
рішення, вважається таким, що має юрисдикцію у справі, якщо
виконується одна з таких умов: (a) відповідач постійно проживав на території Договірної
Сторони на час, коли було розпочато провадження у справі; або
(b) провадження стосується спору у зв'язку з підприємницькою
діяльністю в цій Договірній Стороні і на час, коли було розпочато
провадження у справі, відповідач мав на території цієї Договірної
Сторони зареєстроване представництво; або
(c) відповідач прямо висловився про прийнятність юрисдикції
суду цієї Договірної Сторони; або
(d) у справах по спорах, що виникають з договірних
зобов'язань, договір було укладено на території цієї Договірної
Сторони або він був чи буде виконаний на її території, або там
розташований об'єкт судового розгляду; або
(e) у справах по спорах, що виникають з недоговірних
відносин, неправомірна дія або її наслідки мають місце на
території цієї Договірної Сторони; або
(f) у справах, пов'язаних з особистим статусом, позивач
постійно проживає на території цієї Договірної Сторони; або
(g) у справах, пов'язаних з аліментними зобов'язаннями,
боржник постійно проживає на території цієї Договірної Сторони;
або
(h) у справах про успадкування особа, яка померла, постійно
проживала або мала основну частину майна на території цієї
Договірної Сторони на час своєї смерті; або
(i) нерухоме майно, яке є предметом провадження, розташоване
на території цієї Договірної Сторони.
Стаття 18
Законодавство, що застосовується,
та права щодо спадкування
1. До правовідносин щодо успадкування рухомого майна
застосовується законодавство тієї Договірної Сторони, на території
якої спадкодавець мав останнє постійне місце проживання. 2. До правовідносин щодо успадкування нерухомого майна
застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої
знаходиться таке майно. 3. Громадяни однієї Договірної Сторони матимуть такі самі
права щодо одержання майна, яке розташоване на території іншої
Договірної Сторони, та інші права в зв'язку з відкриттям спадщини,
як і громадяни останньої Договірної Сторони, крім обмежень, що
стосуються іноземців, встановлених законодавством цієї Договірної
Сторони.
Стаття 19
Форма заповіту
Форма заповіту визначається: - законодавством Договірної Сторони, громадянином якої був
заповідач, або - законодавством Договірної Сторони, на території якої був
складений заповіт. Ті самі положення застосовуються щодо скасування або зміни
заповіту.
РОЗДІЛ V
ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Стаття 20
Сфера дії
1. Відповідно до умов, передбачених у статті 21, кожна
Договірна Сторона визнає та виконує на своїй території такі судові
рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони: a) судові рішення у цивільних справах, включаючи сімейні
справи; b) судові рішення у кримінальних справах в частині
відшкодування шкоди. 2. Рішення в розумінні пункту 1 також включають мирові угоди
у сімейних справах, затверджені судом.
Стаття 21
Умови визнання та виконання
Рішення, зазначене в статті 20 цієї Угоди, підлягає визнанню
та виконанню за таких умов: a) якщо воно є остаточним та підлягає виконанню відповідно до
законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої воно було
винесене; b) у разі винесення рішення за відсутності відповідача він
був належним чином повідомлений про розпочате провадження у
справі, дату, час і місце її слухання згідно із законодавством
Договірної Сторони, на території якої було винесене судове
рішення; c) якщо немає остаточного рішення, винесеного раніше судом
запитуваної Договірної Сторони про той же предмет між тими самими
сторонами; d) якщо в суді запитуваної Договірної Сторони не було
розпочато провадження про той же предмет з тих же підстав між тими
самими сторонами раніше, ніж провадження, у якому було винесено
відповідне рішення; e) визнання та виконання рішення не суперечитиме публічному
порядку запитуваної Договірної Сторони; f) рішення чи його наслідки не суперечитимуть основним
принципам та законодавству запитуваної Договірної Сторони; g) рішення винесене судом, який має юрисдикцію відповідно до
положень статті 17.
Стаття 22
Клопотання про визнання та виконання
1. Клопотання про визнання та/або виконання рішення може бути
подано стороною безпосередньо до суду запитуваної Договірної
Сторони або до суду Договірної Сторони, який ухвалив рішення у
першій інстанції, а згаданий суд передає це клопотання у спосіб,
визначений у пункті 3 статті 2. 2. Клопотання про визнання та/або виконання рішення
супроводжується: a) завіреною копією рішення, включаючи документ, що
підтверджує його остаточність, а також, якщо запит стосується
примусового виконання рішення, - документ про те, що воно підлягає
виконанню, якщо це не зазначено в самому рішенні; b) підтвердженням того, що сторона, яка не взяла участі у
процесі і проти якої було винесено рішення, була належним чином
повідомлена про розпочате провадження у справі, дату, час і місце
її слухання відповідно до законодавства Договірної Сторони, на
території якої винесено рішення, а в разі недієздатності - її/його
було належним чином представлено. 3. Клопотання і документи, зазначені в пункті 2 цієї статті,
повинні супроводжуватись завіреним перекладом мовою запитуваної
Договірної Сторони або англійською мовою.
Стаття 23
Процедура визнання та виконання рішень
1. Обидві Договірні Сторони застосовують до процедури
визнання та виконання рішень своє національне законодавство. 2. Суд, який приймає рішення щодо клопотання про визнання
та/або виконання рішення, обмежується встановленням умов,
зазначених у статті 21. 3. Рішення щодо визнання та/або виконання рішення виноситься
без зайвих зволікань компетентним судом запитуваної Договірної
Сторони.
ЧАСТИНА III
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 24
Вирішення спорів
Будь-які розбіжності, що можуть виникнути у зв'язку із
застосуванням цієї Угоди, вирішуються шляхом консультацій та
переговорів між Договірними Сторонами.
Стаття 25
Набуття чинності
1. Ця Угода підлягає ратифікації та набуде чинності через
30 днів після обміну ратифікаційними грамотами. 2. З набуттям чинності цієї Угоди у відносинах між Україною
та Республікою Кіпр припиняє дію Договір між Союзом Радянських
Соціалістичних Республік і Республікою Кіпр про правову допомогу в
цивільних та кримінальних справах, підписаний у Москві 19 січня
1984 року ( 196_002 ). Проте, вищезазначений Договір
застосовуватиметься до запитів про правову допомогу, надісланих
від однієї Договірної Сторони до іншої до набуття чинності цією
Угодою, та виконання яких ще продовжується з набуттям чинності
цією Угодою.
Стаття 26
Ця Угода укладається на невизначений строк. Однак, кожна
Договірна Сторона може денонсувати цю Угоду в будь-який час,
направивши повідомлення про це іншій Договірній Стороні через
дипломатичні канали. Денонсація набуває чинності через шість місяців після дати,
коли інша Договірна Сторона отримала таке повідомлення.
Вчинено у м. Києві шостого дня місяця вересня 2004 року у
двох примірниках, кожний українською, грецькою та англійською
мовами, причому всі тексти є автентичними. У разі виникнення
розбіжностей у тлумаченні, переважну силу має текст, викладений
англійською мовою.
На засвідчення чого обидві Договірні Сторони підписали цю
Угоду.
За Україну За Республіку Кіпр
(підпис) (підпис)


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору