Про наукову і науково-технічну діяльність
Верховна Рада України; Закон від 13.12.19911977-XII
Документ 1977-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 06.09.2014, підстава 1556-18
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

                                                          

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про наукову і науково-технічну діяльність
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 12, ст.165 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 1978-XII ( 1978-12 ) від 13.12.91, ВВР, 1992, N 12, ст.166 }
{ Із змінами, внесеними згідно з Декретами
N 12-92 від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст. 76
N 23-92 від 31.12.92, ВВР, 1993, N 11, ст. 93
N 15-93 від 19.02.93, ВВР, 1993, N 17, ст.184
Законами
N 183/94-ВР від 23.09.94, ВВР, 1994, N 41, ст.376 N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85 N 498/95-ВР від 22.12.95, ВВР, 1996, N 3, ст. 11 N 608/96-ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, N 8, ст. 62 }
{ В редакції Закону
N 284-XIV ( 284-14 ) від 01.12.98, ВВР, 1999, N 2-3, ст.20 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1646-III ( 1646-14 ) від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 28, ст.223
N 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001, ВВР, 2002, N 12-13, ст.92
N 3065-III ( 3065-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.205
N 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 10-11, ст.86
N 581-IV ( 581-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.158
N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.300
N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38
N 1316-IV ( 1316-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 14, ст.198
N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.228
N 1407-IV ( 1407-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
N 2094-IV ( 2094-15 ) від 19.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.26
N 2261-IV ( 2261-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 5, ст.121
N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 }
{ Додатково див. Закон
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199
N 190-V ( 190-16 ) від 22.09.2006, ВВР, 2006, N 47, ст.463
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1748-VI ( 1748-17 ) від 03.12.2009, ВВР, 2010, N 8, ст.59
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43,
N 44-45, ст.529
N 2745-VI ( 2745-17 ) від 02.12.2010, ВВР, 2011, N 22, ст.148
N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011, ВВР, 2012, N 12-13, ст.82
N 3714-VI ( 3714-17 ) від 08.09.2011, ВВР, 2012, N 15, ст.101
N 4996-VI ( 4996-17 ) від 21.06.2012, ВВР, 2013, N 19-20, ст.184
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 2-3, ст.41
N 1556-VII ( 1556-18 ) від 01.07.2014, ВВР, 2014, N 37-38, ст.2004 }

{ У тексті Закону слова "Міністерство економіки України" в
усіх відмінках замінено словами "центральний орган
виконавчої влади з питань економічної політики" у
відповідному відмінку згідно із Законом
N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003 }
{ У тексті Закону слова "Міністерство України у справах
науки і технологій" в усіх відмінках замінено словами
"центральний орган виконавчої влади у сфері наукової,
науково-технічної та інноваційної діяльності" у
відповідному відмінку згідно із Законом N 2261-IV
( 2261-15 ) від 16.12.2004 }
{ У тексті Закону слова "галузеві академії наук", "галузеві академії", "галузеві академії наук України" в усіх відмінках замінено словами "національні галузеві академії наук" у відповідному відмінку згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади
функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови
для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб
суспільства і держави у технологічному розвитку.
Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу
суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та
інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність
пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела
економічного зростання і невід'ємної складової національної
культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального
потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної
діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання
досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення
соціальних, економічних, культурних та інших потреб.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Основні терміни та їх визначення
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність,
спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її
формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження;
науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча
діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у
всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є
науково-дослідні, дослідно-конструкторські,
проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та
проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або
партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані
з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії
практичного їх використання;
науково-педагогічна діяльність - педагогічна діяльність у
вищих навчальних закладах, пов’язана з науковою та (або)
науково-технічною діяльністю; { Статтю 1 доповнено абзацом
четвертим згідно із Законом N 1646-III ( 1646-14 ) від 06.04.2000;
в редакції Закону N 1556-VII ( 1556-18 ) від 01.07.2014 }
науково-організаційна діяльність - діяльність, що спрямована
на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової,
науково-технічної та науково-педагогічної діяльності; { Статтю 1
доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 1646-III
( 1646-14 ) від 06.04.2000 }
фундаментальні наукові дослідження - наукова теоретична та
(або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових
знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх
взаємозв'язку;
прикладні наукові дослідження - наукова діяльність,
спрямована на одержання нових знань, що можуть бути використані
для практичних цілей; { Абзац сьомий статті 1 в редакції Закону
N 3714-VI ( 3714-17 ) від 08.09.2011 }
вчений - фізична особа (громадянин України, іноземець або
особа без громадянства), яка має вищу освіту ступеня магістра та
проводить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження і
отримує наукові та (або) науково-технічні результати; { Абзац
восьмий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1646-III ( 1646-14 ) від 06.04.2000, N 1316-IV ( 1316-15 ) від
20.11.2003; в редакції Закону N 1556-VII ( 1556-18 ) від
01.07.2014 }
молодий вчений - вчений віком до 35 років; { Статтю 1
доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом N 581-IV ( 581-15 )
від 20.02.2003 }
науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи
та відповідно до трудового договору (контракту) професійно
займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або
науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію
незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання,
підтверджену результатами атестації; { Абзац дев'ятий статті 1 в
редакції Закону N 1646-III ( 1646-14 ) від 06.04.2000 }
науково-педагогічний працівник - вчений, який за основним
місцем роботи у вищому навчальному закладі професійно здійснює
педагогічну та наукову або науково-технічну діяльність; { Статтю 1
доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 1646-III ( 1646-14 )
від 06.04.2000; в редакції Закону N 1556-VII ( 1556-18 ) від
01.07.2014 }
науково-дослідна (науково-технічна) установа (далі - наукова
установа) - юридична особа незалежно від форми власності, що
створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова
або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70
відсотків загального річного обсягу виконаних робіт;
наукова робота - дослідження з метою одержання наукового
результату;
науковий результат - нове знання, одержане в процесі
фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване
на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці,
наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну
роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо;
науково-прикладний результат - нове конструктивне чи
технологічне рішення, експериментальний зразок, закінчене
випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена
у суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у
формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної
документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо;
науково-технічні (експериментальні) розробки -
науково-технічна діяльність, спрямована на створення нових
матеріалів, продуктів, процесів, пристроїв, технологій, систем і
надання нових послуг або на істотне вдосконалення тих, що вже
виробляються (надаються) чи введені в дію; { Статтю 1 доповнено
абзацом шістнадцятим згідно із Законом N 3714-VI ( 3714-17 ) від
08.09.2011 }
наукова (науково-технічна) продукція - науковий та (або)
науково-прикладний результат, призначений для реалізації; { Статтю
1 доповнено абзацом сімнадцятим згідно із Законом N 3714-VI
( 3714-17 ) від 08.09.2011 }
грант - фінансові чи інші ресурси, надані на безоплатній і
безповоротній основі юридичними, фізичними особами і міжнародними
організаціями для проведення конкретних фундаментальних та (або)
прикладних наукових досліджень за напрямами і на умовах,
визначених надавачами гранта. { Статтю 1 доповнено абзацом
вісімнадцятим згідно із Законом N 3714-VI ( 3714-17 ) від
08.09.2011 }

Стаття 2. Мета і завдання
Метою цього Закону є врегулювання відносин, пов'язаних з
науковою і науково-технічною діяльністю, та створення умов для
підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх
результатів для забезпечення розвитку усіх сфер суспільного життя.
Основними завданнями цього Закону є визначення:
правового статусу суб'єктів наукової і науково-технічної
діяльності, матеріальних та моральних стимулів забезпечення
престижності та зумовленої суспільними потребами пріоритетності
цієї сфери людської діяльності, залучення до неї інтелектуального
потенціалу нації;
економічних, соціальних та правових гарантій наукової і
науково-технічної діяльності, свободи наукової творчості;
основних цілей, напрямів та принципів державної політики у
сфері наукової і науково-технічної діяльності;
повноважень органів державної влади щодо здійснення
державного регулювання та управління у сфері наукової і
науково-технічної діяльності.
Стаття 3. Законодавство України про наукову і
науково-технічну діяльність
Законодавство України про наукову і науково-технічну
діяльність складається з цього Закону та інших нормативно-правових
актів, що регулюють відносини у процесі здійснення такої
діяльності.
Р о з д і л II
ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ'ЄКТІВ НАУКОВОЇ І
НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 4. Суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності
Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені,
наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також
наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади,
громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності
(далі - громадські наукові організації). { Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1556-VII
( 1556-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 5. Вчений
Вчений є основним суб'єктом наукової і науково-технічної
діяльності.
Вчений має право:
обирати форми, напрями і засоби наукової і науково-технічної
діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та
загальнолюдських цінностей;
об'єднуватися з іншими вченими в постійні або тимчасові
наукові колективи для проведення спільної наукової і
науково-технічної діяльності;
брати участь у конкурсах на виконання наукових досліджень,
які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та
інших джерел відповідно до законодавства України;
здобувати визнання авторства на наукові і науково-технічні
результати своєї діяльності;
публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх
іншим способом, у порядку, встановленому законодавством України;
брати участь у конкурсах на заміщення вакантних посад
наукових і науково-педагогічних працівників;
отримувати, передавати та поширювати наукову інформацію;
здобувати державне і громадське визнання через присудження
наукових ступенів, вчених звань, премій, почесних звань за внесок
у розвиток науки, технологій, впровадження наукових,
науково-технічних результатів у виробництво та за підготовку
наукових кадрів.
Вчений при здійсненні наукової, науково-технічної та
науково-педагогічної діяльності зобов'язаний:
не завдавати шкоди здоров'ю людини, її життю та довкіллю;
додержуватися етичних норм наукового співтовариства, поважати
право на інтелектуальну власність.
Стаття 6. Науковий працівник
Науковий працівник може виконувати науково-дослідну,
науково-педагогічну, дослідно-конструкторську,
дослідно-технологічну, проектно-конструкторську,
проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або)
організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та
організаціях, вищих навчальних закладах, лабораторіях підприємств.
{ Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1556-VII ( 1556-18 ) від 01.07.2014 }
Науковий працівник має право:
об'єднуватись в професійні спілки, бути членом і брати участь
в діяльності громадських об'єднань і політичних партій;
на мотивовану відмову брати участь в науковій
(науково-технічній) діяльності, результати якої можуть мати
негативні наслідки для людини, суспільства або довкілля;
на матеріальну підтримку виконуваних досліджень за рахунок
коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування
відповідно до законодавства України;
на іменні та інші стипендії, а також премії, що
встановлюються державою, юридичними та фізичними особами;
на об'єктивну оцінку своєї діяльності та отримання
матеріальної винагороди відповідно до кваліфікації, наукових
результатів, якості та складності виконуваної роботи, а також
одержання доходу чи іншої винагороди від реалізації наукового або
науково-прикладного результату своєї діяльності;
займатися викладацькою діяльністю, надавати консультативну
допомогу, а також бути експертом відповідно до законодавства
України;
займатися підприємницькою діяльністю відповідно до
законодавства України.
Науковий працівник зобов'язаний:
провадити наукові дослідження відповідно до укладених
договорів (контрактів);
представляти результати наукової і науково-технічної
діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій та захисту
дисертацій;
у встановленому порядку проходити атестацію на відповідність
займаній посаді;
постійно підвищувати свою кваліфікацію.
Прийняття на роботу наукових працівників здійснюється на
основі конкурсного відбору.
Науковий працівник не може бути примушений провадити наукові
дослідження, якщо вони або їх результати викликають або можуть
викликати шкідливі для здоров'я людини, її життя та довкілля
наслідки, а також не може бути притягнутий до відповідальності за
відмову від участі у таких дослідженнях.
Стаття 7. Наукова установа
Наукова установа діє на підставі статуту (положення), що
затверджується в установленому порядку.
Управління науковою установою здійснює її керівник.
Керівник наукової установи, як правило, обирається таємним
голосуванням на зборах колективу наукових працівників на
визначений статутом (положенням) наукової установи термін і
затверджується власником наукової установи або уповноваженим ним
органом, якщо інше не передбачено статутом (положенням) наукової
установи.
Керівники структурних підрозділів наукової установи
обираються на посади на конкурсних засадах у порядку,
встановленому статутом (положенням) цих установ.
Стаття 8. Державні наукові установи
Державними науковими установами є наукові установи, засновані
на державній власності.
Державні наукові установи створюються, реорганізуються та
ліквідуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
якщо інше не передбачено законом.
Державним науковим установам передаються в постійне
користування земельні ділянки згідно із законодавством України.
Стаття 9. Права і обов'язки керівника наукової установи
Керівник наукової установи:
вирішує питання її діяльності відповідно до статутних
завдань;
представляє наукову установу в органах державної влади та
органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах,
організаціях усіх форм власності;
відповідає за результати діяльності наукової установи перед
власником або уповноваженим ним органом;
в межах своєї компетенції видає накази і розпорядження;
визначає функціональні обов'язки працівників;
призначає частину складу вченої (наукової, науково-технічної,
технічної) ради наукової установи;
здійснює інші повноваження, передбачені статутом (положенням)
наукової установи.
Керівник наукової установи щорічно звітує перед колективом
наукових працівників про свою діяльність.
Стаття 10. Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада
наукової установи
Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової
установи є колегіальним дорадчим органом управління науковою і
науково-технічною діяльністю наукової установи.
Кількісний склад членів вченої (наукової, науково-технічної,
технічної) ради наукової установи визначається статутом
(положенням) наукової установи. Не менш як три чверті складу
вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради обирається
таємним голосуванням колективу наукових працівників, а решта її
членів призначається наказом керівника цієї наукової установи.
Керівник наукової установи, його заступники і вчений секретар
наукової установи є членами вченої (наукової, науково-технічної,
технічної) ради наукової установи за посадою.
З метою представництва інтересів трудового колективу до
складу вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради
наукової установи може входити керівник первинної профспілкової
організації (профспілковий представник) наукової установи (за
згодою). { Частина четверта статті 10 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 }
Вчена (наукова, науково-технічна, технічна) рада наукової
установи:
визначає перспективні напрями наукової і науково-технічної
діяльності;
здійснює наукову і науково-технічну оцінку тематики та
результатів науково-дослідних робіт;
розглядає та затверджує поточні плани наукових досліджень;
затверджує теми дисертацій здобувачів та аспірантів, їх
наукових керівників (консультантів);
затверджує результати атестації наукових працівників;
обирає за конкурсом на вакантні посади наукових працівників;
в межах своєї компетенції розглядає питання про присвоєння
вчених звань;
вирішує інші питання діяльності наукової установи, визначені
її статутом (положенням).
При науковій установі можуть створюватися спеціалізовані
вчені ради для захисту дисертацій за відповідними спеціальностями
у порядку, передбаченому законодавством України.
Стаття 11. Державна атестація наукових установ
З метою оцінки ефективності діяльності наукових установ,
відповідності одержуваних ними результатів державним
науково-технічним пріоритетам та завданням науково-технічного
розвитку, а також з метою визначення необхідності надання їм
підтримки держави не менше одного разу на п'ять років провадиться
державна атестація наукових установ у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
Державній атестації підлягають наукові установи усіх форм
власності, що внесені або претендують на внесення до Державного
реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.
Стаття 12. Державний реєстр наукових установ, яким надається
підтримка держави
Для надання державної підтримки науковим установам усіх форм
власності, діяльність яких має важливе значення для науки,
економіки та виробництва, створюється Державний реєстр наукових
установ, яким надається підтримка держави. Положення про Державний
реєстр наукових установ ( 380-2001-п ) затверджується Кабінетом
Міністрів України.
Наукові установи включаються центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері наукової та
науково-технічної діяльності до Державного реєстру наукових
установ за умови проходження державної атестації. { Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових
установ:
користуються податковими пільгами відповідно до законодавства
України;
не можуть змінювати наукову і науково-технічну діяльність на
інші види діяльності;
зобов'язані не менш як 50 відсотків доходу від своєї
діяльності спрямовувати на проведення ініціативних
науково-дослідних робіт та розвиток дослідницької
матеріально-технічної бази.
Наукові установи, включені до Державного реєстру наукових
установ, виключаються з нього у разі недодержання ними вимог,
передбачених цим Законом.
Стаття 13. Національний науковий центр
Статус національного наукового центру може бути надано
науковій установі, вищому навчальному закладу, який має статус
національного (об’єднанню наукових установ чи вищих навчальних
закладів), що проводять комплексні наукові дослідження
загальнодержавного значення та мають світове визнання своєї
діяльності. { Частина перша статті 13 в редакції Закону N 1556-VII ( 1556-18 )
від 01.07.2014 }
Надання і позбавлення статусу національного наукового центру
здійснюються Указом Президента України за поданням Кабінету
Міністрів України.
Статус та особливості діяльності національних наукових
центрів визначаються Положенням про національний науковий центр,
яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 14. Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять
національне надбання
З метою збереження унікальних наукових об'єктів: колекцій,
інформаційних фондів, дослідних установок та обладнання, а також
заповідників і дендропарків, наукових полігонів тощо, які мають
виняткове значення для української та світової науки, -
створюється Державний реєстр наукових об'єктів, що становлять
національне надбання.
Порядок формування і ведення Державного реєстру наукових
об'єктів, що становлять національне надбання, визначається
Кабінетом Міністрів України.
Рішення про віднесення наукових об'єктів до таких, що
становлять національне надбання, приймає Кабінет Міністрів України
за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері науки. { Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Фінансування заходів щодо утримання і збереження наукових
об'єктів, які включені до Державного реєстру наукових об'єктів, що
становлять національне надбання, щорічно передбачається у
Державному бюджеті України.
Стаття 15. Національна академія наук України та національні
галузеві академії наук
Національна академія наук України та національні галузеві
академії наук - Національна академія аграрних наук України,
Національна академія медичних наук України, Національна академія
педагогічних наук України, Національна академія правових наук
України, Національна академія мистецтв України (далі - національні
академії) є державними науковими організаціями, заснованими на
державній власності. { Частина перша статті 15 в редакції Закону N 5460-VI
( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Кошти на забезпечення діяльності національних академій
щорічно визначаються у Державному бюджеті України окремими
рядками. Фінансування академій може здійснюватися за рахунок інших
джерел, не заборонених законодавством України. { Частина друга статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
До складу національних академій можуть входити наукові
установи, підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що
забезпечують їх діяльність. { Частина третя статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Державне управління у сфері наукової і науково-технічної
діяльності національних академій здійснюється згідно з
законодавством України у межах, що не порушують їхньої
самоврядності у вирішенні питань статутної діяльності і свободи
наукової творчості. { Частина четверта статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Самоврядність національних академій полягає у самостійному
визначенні тематики досліджень, своєї структури, вирішенні
науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні
міжнародних наукових зв'язків. { Частина п'ята статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Національні академії виконують замовлення органів державної
влади стосовно розроблення засад державної наукової і
науково-технічної політики, проведення наукової експертизи
проектів державних рішень і програм. { Частина шоста статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Національні академії щорічно звітують перед Кабінетом
Міністрів України про результати наукової і науково-технічної
діяльності та використання коштів, виділених їм із Державного
бюджету України. { Частина сьома статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Національна академія наук України - вища наукова організація
України, яка організує і здійснює фундаментальні та прикладні
дослідження з найважливіших проблем природничих, технічних і
гуманітарних наук, а також координує здійснення фундаментальних
досліджень в наукових установах та організаціях незалежно від форм
власності. При Національній академії наук України створюється
міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень в Україні
(далі - рада). Положення про раду ( 164-2001-п ) та її склад
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Національні галузеві академії наук координують, організують і
проводять дослідження у відповідних галузях науки і техніки.
Держава передає національним академіям у безстрокове
безоплатне користування без права зміни форми власності основні
фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого
національним академіям, здійснюється ними відповідно до
законодавства та статутів національних академій. Земельні ділянки
надаються національним академіям у постійне користування або в
оренду відповідно до земельного законодавства України. { Частина десята статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003, N 5460-VI
( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
{ Частину одинадцяту статті 15 виключено на підставі Закону
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Національна академія наук України та національні галузеві
академії наук України здійснюють свою діяльність відповідно до
законодавства України та своїх статутів ( 51-2014-п ), які
приймаються загальними зборами відповідної академії і
затверджуються Кабінетом Міністрів України. { Частина дванадцята статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3065-III ( 3065-14 ) від 07.02.2002; в редакції
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Загальні збори Національної академії наук України та
національних галузевих академій наук мають виключне право вибирати
вчених України дійсними членами (академіками) та
членами-кореспондентами, а іноземних вчених - іноземними членами
відповідних національних академій. { Частина тринадцята статті 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 16. Наукова і науково-технічна діяльність у системі
вищої освіти
Наукова і науково-технічна діяльність є невід'ємною складовою
частиною навчального процесу вищих навчальних закладів. { Частина перша статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1556-VII ( 1556-18 ) від 01.07.2014 }
Наукова і науково-технічна діяльність у системі вищої освіти
здійснюється відповідно до законів України "Про освіту"
( 1060-12 ), "Про вищу освіту" ( 2984-14 ) та цього Закону.
{ Частина друга статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1316-IV ( 1316-15 ) від 20.11.2003 }
На вищі навчальні заклади поширюються права, передбачені цим
Законом для наукових установ. { Частина третя статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1556-VII ( 1556-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 17. Громадські наукові організації
Громадські наукові організації є об'єднаннями вчених для
цілеспрямованого розвитку відповідних напрямів науки, захисту
фахових інтересів, взаємної координації науково-дослідної роботи,
обміну досвідом.
Громадські наукові організації підлягають реєстрації та діють
відповідно до законодавства про об'єднання громадян з урахуванням
положень цього Закону.
Громадські наукові організації можуть створювати тимчасові
наукові колективи, утворювати для виконання статутних завдань
науково-дослідні, проектно-конструкторські, експертні,
консалтингові, пошукові організації, співпрацювати із іноземними
та міжнародними організаціями, бути колективними членами
міжнародних науково-фахових об'єднань, спілок, товариств
відповідно до законодавства України.
Стаття 18. Взаємовідносини органів державної влади і
громадських наукових організацій
Органи державної влади можуть залучати громадські наукові
організації за їхньою згодою до участі у підготовці та реалізації
рішень стосовно наукової і науково-технічної діяльності, наукової
і науково-технічної експертизи, науково-технічних програм,
проектів і розробок та у взаємодії з ними інформувати населення
про безпеку, екологічну чистоту, економічну та соціальну
значущість, екологічні та соціально-економічні наслідки реалізації
відповідних програм, проектів і розробок.
Р о з д і л III
ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧЕНИХ, НАУКОВИХ
ПРАЦІВНИКІВ
Стаття 19. Підготовка наукових кадрів та підвищення їх
кваліфікації
Основними формами підготовки наукових кадрів є аспірантура та
докторантура. Порядок вступу та навчання в аспірантурі та
докторантурі встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наукові працівники проходять стажування у відповідних
наукових, державних установах, організаціях як в Україні, так і за
її межами.
Наукова установа забезпечує проходження курсу підвищення
кваліфікації науковому працівникові кожні п'ять років із
збереженням середньої заробітної плати.
Результати підвищення кваліфікації враховуються при атестації
наукових працівників.
Стаття 20. Наукові ступені і вчені звання
Вчені мають право на здобуття наукового ступеня доктора
філософії і доктора наук та присвоєння вчених звань старшого
дослідника, доцента і професора.
Присвоєння вченого звання професора, доцента та старшого
дослідника здійснюється вченими радами вищих навчальних закладів
(наукових установ) відповідно до законодавства і затверджується
атестаційною колегією центрального органу виконавчої влади у сфері
освіти і науки.
Наявність відповідного наукового ступеня або вченого звання є
кваліфікаційною вимогою для зайняття науковим працівником
відповідної посади. { Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI
( 5460-17 ) від 16.10.2012; в редакції Закону N 1556-VII
( 1556-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 21. Атестація наукових працівників
Атестація наукових працівників провадиться в наукових
установах не рідше одного разу на п'ять років з метою:
оцінки рівня професійної підготовки наукового працівника,
результативності його роботи;
визначення відповідності кваліфікації наукового працівника
займаній посаді;
виявлення перспективи використання здібностей наукового
працівника, стимулювання підвищення його професійного рівня;
визначення потреби в підвищенні кваліфікації, професійної
підготовки наукового працівника.
Положення про атестацію наукових працівників затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 22. Правовий режим наукового і науково-технічного
результату
Правовий режим наукового і науково-технічного результату як
об'єкта права інтелектуальної власності визначається законами
України.
Стаття 22-1. Посади наукових працівників
Посадами наукових працівників наукових установ та організацій
(їх філіалів, відділень тощо) є:
керівник (президент, генеральний директор, генеральний
конструктор, директор, начальник);
заступник керівника (віце-президент, заступники генерального
директора, генерального конструктора, директора, начальника) з
наукової роботи;
академік-секретар (його заступники);
головний учений секретар, учений секретар (їх заступники);
керівник (завідувач) та заступники керівника (завідувача)
наукового підрозділу (відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи);
головний конструктор, головний інженер, головний технолог з
основного напряму діяльності наукової установи, організації,
закладу та їх заступники;
провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог
з основного напряму діяльності наукової установи, організації,
закладу;
головний науковий співробітник;
провідний науковий співробітник;
старший науковий співробітник;
науковий співробітник;
науковий співробітник-консультант;
молодший науковий співробітник;
докторант.
До наукових працівників належать також особи, які мають
науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи
спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.
{ Закон доповнено статтею 22-1 згідно із Законом N 1316-IV
( 1316-15 ) від 20.11.2003 }
Стаття 22-2. Посади науково-педагогічних працівників
Перелік посад науково-педагогічних працівників вищих
навчальних закладів установлюється Кабінетом Міністрів України. { Закон доповнено статтею 22-2 згідно із Законом N 1316-IV
( 1316-15 ) від 20.11.2003; в редакції Закону N 1556-VII
( 1556-18 ) від 01.07.2014 }
Стаття 22-3. Стаж наукової роботи
До стажу наукової роботи зараховується:
час роботи на посадах наукових працівників, визначених
статтею 22-1 цього Закону;
час роботи на посадах науково-педагогічних працівників вищих
навчальних закладів; { Абзац третій статті 22-3 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1556-VII ( 1556-18 ) від
01.07.2014 }
час роботи осіб, які мають науковий ступінь, за спеціальністю
відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено
науковий ступінь, з дня зайняття посади за цією спеціальністю;
час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на
посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю
України ( 322-08 ), якщо цій роботі безпосередньо передувала і
після неї слідувала робота, передбачена абзацами другим, третім і
четвертим цієї статті;
час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі чи докторантурі за
денною (очною) формою навчання випускникам аспірантури,
ад'юнктури, докторантури; { Абзац шостий статті 22-3 в редакції
Закону N 1748-VI ( 1748-17 ) від 03.12.2009 }
час роботи на посадах науково-викладацького складу
Національної школи суддів України. { Статтю 22-3 доповнено абзацом
сьомим згідно із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 -
щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII "Прикінцеві
положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 } { Закон доповнено статтею 22-3 згідно із Законом N 1316-IV
( 1316-15 ) від 20.11.2003 }
Стаття 23. Оплата і стимулювання праці наукового працівника
Оплата праці наукового працівника повинна забезпечувати
достатні матеріальні умови для ефективної самостійної творчої
діяльності, підвищення престижу професії наукового працівника,
стимулювати залучення талановитої молоді в науку та підвищення
кваліфікації наукових працівників.
Заробітна плата наукових працівників складається з посадових
окладів (ставок), премій, доплати за наукові ступені, вчені
звання, надбавки за стаж наукової (науково-педагогічної) роботи та
інших надбавок, доплат та винагород за наукову
(науково-педагогічну) діяльність, передбачених законодавством.
{ Частина друга статті 23 в редакції Законів N 1646-III
( 1646-14 ) від 06.04.2000, N 1316-IV ( 1316-15 ) від 20.11.2003,
N 190-V ( 190-16 ) від 22.09.2006 }
Дійсним членам та членам-кореспондентам Національної академії
наук України та національних галузевих академій наук
встановлюється довічна плата, розмір якої визначається Кабінетом
Міністрів України ( 1229-2007-п ).
Держава гарантує встановлення ставок (окладів) науковим
працівникам наукових установ, діяльність яких фінансується з
бюджету, на рівні не нижче посадових ставок (окладів) викладачів
відповідної кваліфікації вищих навчальних закладів. { Частина четверта статті 23 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1556-VII ( 1556-18 ) від 01.07.2014 }
Умови оплати праці наукових працівників державних наукових
установ визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 24. Пенсійне забезпечення та соціальний захист
наукового працівника
{ Установити, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких
поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за
віком (з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону
України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), пункту "в" частини
другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої
експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та
перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на
екологічно безпечну систему" ( 309-14 ) та статті 21 Закону
України ( 3721-12 ) "Про основні засади соціального захисту
ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у
період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством
для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006; додатково див. Рішення
Конституційного Суду N 6-рп/2007 ( v0a6p710-07 ) від 09.07.2007 }
{ Установити, що у 2007 році пенсія за віком відповідно до цього
Закону призначається лише при досягненні пенсійного віку,
передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) згідно із Законом
N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
{ Установити, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії
або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням
надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги
та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до
пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих)
у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати
12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом
першим частини першої статті 28 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), а
по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного
довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень,
додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за
особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій,
встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2007
році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць згідно із
Законом N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006 }
Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних)
працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на
рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює
систематичне оновлення наукових кадрів.
Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику
призначається за наявності страхового стажу, необхідного для
призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого
абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ),
після досягнення чоловіками віку 62 роки за наявності стажу
наукової роботи не менш як 20 років, жінками - пенсійного віку,
встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності стажу
наукової роботи не менш як 15 років. До досягнення віку,
встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають
чоловіки - наукові (науково-педагогічні) працівники 1955 року
народження і старші після досягнення ними такого віку:

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »