Про банки і банківську діяльність
Верховна Рада України; Закон від 07.12.20002121-III
Документ 2121-14, чинний, попередня редакція — Редакція від 19.10.2001, підстава 2740-14
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про банки і банківську діяльність
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2740-III ( 2740-14 ) від 20.09.2001, ВВР, 2002, N 5, ст.30 )

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Предмет та мета Закону
Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні,
організаційні і правові засади створення, діяльності,
реорганізації і ліквідації банків.
Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного
розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного
конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення
захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення
сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки
вітчизняного товаровиробника.
Стаття 2. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
андеррайтинг - купівля на первинному ринку цінних паперів з
наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про
гарантування повного або часткового продажу цінних паперів
емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за
фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на
покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше
цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні
папери, що не були продані;
афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій
банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;
банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі
ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі
операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних
осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних
умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських
рахунків фізичних та юридичних осіб;
банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу,
що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 відсотків;
банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів
фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від
свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і
ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;
банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну
суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати
право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу,
яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення
заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та
інших зборів з такої суми;
банківська ліцензія - документ, який видається Національним
банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі,
на підставі якого банки мають право здійснювати банківську
діяльність;
банківський платіжний інструмент - засіб, що містить
реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в
якій він використовується, та, як правило, держателя цього
банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських
платіжних інструментів формуються відповідні документи за
операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних
інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або
надаються інші послуги держателям банківських платіжних
інструментів;
банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні
кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і
контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за
допомогою банківських платіжних інструментів;
державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним
банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх
банків;
вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій
формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені
клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на
визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і
підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України
та умов договору;
державна реєстрація банку - надання банку статусу юридичної
особи відповідно до вимог глави 3 цього Закону;
ділова репутація - сукупність підтвердженої інформації про
особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та
управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність
її діяльності вимогам закону;
економічні нормативи - показники, що встановлюються
Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для
банків;
ідентифікація особи - встановлення на підставі документа, що
посвідчує особу власника, та фіксація у письмовій формі прізвища
та імені, дати народження та адреси особи, яка здійснює угоду, а
також найменування, номера і дати видачі пред'явленого документа,
найменування установи, що його видала;
іноземний - пов'язаний з громадянином або юридичною особою
будь-якої країни, крім України;
істотна участь - пряме або опосередковане, самостійно або
спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками
статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв)
юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість
вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;
капітал банку - залишкова вартість активів банку після
вирахування всіх його зобов'язань;
капітал підписний - величина капіталу, на яку отримано
письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення
коштів за підпискою на акції (паї);
капітал статутний - сплачений та зареєстрований підписний
капітал;
капітал регулятивний (власні кошти) - складається з основного
та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються
нормативно-правовими актами Національного банку України;
клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що
користується послугами банку;
контроль - безпосереднє або опосередковане володіння часткою
в юридичній особі, одноосібне або разом з іншими особами, що
презентує еквівалент 50 чи більше відсотків статутного капіталу
або голосів юридичної особи, або можливість справляти вирішальний
вплив на управління, або діяльність юридичної особи на основі
угоди або будь-яким іншим чином;
кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх
еквівалент;
кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має
документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових
зобов'язань;
ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку
як юридичної особи відповідно до положень цього Закону;
ліквідатор - юридична або фізична особа, яка здійснює функції
щодо припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів;
ліквідаційна маса - усі види майнових активів (майно та
майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день
відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації;
мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та
зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих
зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про
введення мораторію;
неплатоспроможність банку - неспроможність банку своєчасно та
в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через
відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми,
що становить менше однієї третини мінімального розміру
регулятивного капіталу банку;
нормативно-правові акти Національного банку України -
нормативно-правові акти, що видаються Національним банком України
у межах його повноважень на виконання цього та інших законів
України;
підрозділ банку - структурна одиниця банку, що не має статусу
юридичної особи і виконує функції, визначені банком;
представництво банку - територіально відокремлений
структурний підрозділ банку, що не здійснює банківську діяльність;
реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ
банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком
яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків
правонаступникам;
розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських
рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в
результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права
власності на активи;
споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком
власників істотної участі;
системоутворюючий банк - банк, зобов'язання якого становлять
не менше 10 відсотків від загальних зобов'язань банківської
системи;
тимчасова адміністрація - процедура, що застосовується
Національним банком України при здійсненні банківського нагляду за
обставин, передбачених цим Законом;
тимчасовий адміністратор - фізична або юридична особа, що
призначається Національним банком України для здійснення
тимчасової адміністрації;
уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи
угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені
певні дії, що мають юридичне значення;
учасники банку - засновники банку, акціонери банку, який є
акціонерним товариством, учасники банку, який є товариством з
обмеженою відповідальністю, і пайовики кооперативного банку;
філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що
не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність
від імені банку;
фінансова холдингова група - фінансова установа, яка
відповідає вимогам статті 12 цього Закону.
Стаття 3. Сфера застосування
Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування,
реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.
Положення цього Закону застосовуються до представництв
іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не
встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до
філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком
осіб, визначених статтею 52 цього Закону.
Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі
зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких
пов'язана з функціонуванням банків.
Стаття 4. Банківська система України
Банківська система України складається з Національного банку
України та інших банків, що створені і діють на території України
відповідно до положень цього Закону.
Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як
спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними,
інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і
спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України
здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через
економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення
здійснюваних цими банками операцій.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо
більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк
набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо
більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Національний банк України здійснює регулювання та банківський
нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону,
Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), інших
законодавчих актів та нормативно-правових актів Національного
банку України.
Стаття 5. Економічна незалежність банків
Банки мають право самостійно володіти, користуватися та
розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.
Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не
відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено
законом або договором.
Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями
банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного
банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.
Органам державної влади і органам місцевого самоврядування
забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи
працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або
втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених
законом.
Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає
відшкодуванню у порядку, визначеному законом.
Стаття 6. Організаційно-правова форма банку
Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства,
товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.
Законодавство про господарські товариства поширюється на
банки у частині, що не суперечить цьому Закону.
Стаття 7. Державні банки
Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу
якого належать державі.
Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів
України. При цьому в законі про Державний бюджет України на
відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного
капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний
отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу
наміру заснування державного банку. Отримання висновку
Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації
(реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації
внаслідок неплатоспроможності.
Статут та діяльність державного банку мають відповідати
вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових
актів Національного банку України.
Статут державного банку затверджується постановою Кабінету
Міністрів України.
Національний банк України здійснює державну реєстрацію
державних банків відповідно до вимог цього Закону та
нормативно-правових актів Національного банку України.
Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій
(паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку,
через органи управління державного банку.
Органами управління державного банку є наглядова рада та
правління банку.
Органом контролю державного банку є ревізійна комісія,
персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою
радою державного банку.
Наглядова рада є вищим органом управління державного банку,
що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою
збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх
повернення вкладникам та захисту інтересів держави як акціонера
державного банку та інші функції, визначені цим Законом.
До складу наглядової ради державного банку входять члени
наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України та
Президентом України. З метою представництва інтересів держави до
складу наглядової ради державного банку можуть входити народні
депутати України, представники органів виконавчої влади та інші
особи, що відповідають вимогам, зазначеним у цій статті. Строк
повноважень членів наглядової ради державного банку - п'ять років.
Президент України призначає сім членів наглядової ради
державного банку шляхом прийняття відповідного Указу.
Верховна Рада України призначає сім членів наглядової ради
державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови.
Членом наглядової ради державного банку може бути громадянин
України, який має вищу економічну або юридичну освіту, або
науковий ступінь у галузі економіки, фінансів та/або права і при
цьому має досвід роботи в органах законодавчої влади чи на
керівних посадах центральної виконавчої влади України або
банківській установі, чи досвід наукової, практичної роботи у
галузі економіки, фінансів, права.
Члени наглядової ради державного банку виконують свої функції
без отримання будь-якої матеріальної винагороди.
Наглядову раду державного банку очолює голова, який
обирається наглядовою радою зі складу її членів.
Засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше
десяти її членів.
Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів
від загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової
ради державного банку.
Внутрішні питання організації діяльності наглядової ради
державного банку та питання діловодства визначаються положенням
про наглядову раду, що приймається на її засіданні.
Повноваження призначеного складу наглядової ради державного
банку та/або кожного з її членів можуть припинятися відповідно за
рішенням Верховної Ради України та Президента України щодо
призначених ними осіб, але не раніше ніж через один рік з дня
призначення. У разі призначення тимчасового адміністратора
державного банку повноваження наглядової ради припиняються на
підставі статті 78 цього Закону.
У своїй діяльності наглядова рада державного банку керується
цим Законом, іншими актами законодавства України та статутом
державного банку. Наглядова рада не втручається в оперативну
діяльність державного банку.
До компетенції наглядової ради державного банку належить
прийняття рішень з питань, визначених у пунктах 1, 5, 6 статті 38
цього Закону та пунктах 1-7 статті 39 цього Закону, а також з
інших питань, необхідність врегулювання яких передбачена цим
Законом.
Рішення про зміну розміру статутного капіталу державного
банку та припинення його діяльності приймається Кабінетом
Міністрів України. При цьому Кабінет Міністрів України
зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку
України з приводу наміру зміни розміру статутного фонду державного
банку.
Повноваження виконавчого органу державного банку визначаються
його статутом. Кандидатури голови та членів виконавчого органу
узгоджуються з Національним банком України відповідно до вимог
цього Закону.
Банк, створений у порядку, визначеному частиною другою цієї
статті, має право додавати до свого найменування слово
"державний", використовувати зображення Державного Герба України,
Державного Прапора України.
У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження
державою належних їй акцій (паїв) державного банку такий банк
втрачає статус державного. Власники акцій зобов'язані привести
статут та діяльність банку у відповідність з вимогами цього Закону
та нормативно-правових актів Національного банку України.
Стаття 8. Кооперативні банки
Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим
Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні
банки в частині, що не суперечить цьому Закону.
Кооперативні банки створюються за принципом територіальності
і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.
Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області)
кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення
кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом
одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної
кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни
організаційно-правової форми або ліквідації.
Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві
кооперативні банки.
До функцій центрального кооперативного банку, крім
передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл
ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також
здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків
регіонального рівня.
Органами управління кооперативних банків є загальні збори
учасників (пайовиків), спостережна рада банку та правління банку.
Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та
контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої
повноваження відповідно до цього Закону.
Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї.
Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного
банку встановлюється Національним банком України відповідно до
цього Закону.
Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру
своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.
Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами
фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру
їх паю.
Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з
пов'язаними особами, не поширюються на операції кооперативного
банку.
Стаття 9. Банківські об'єднання
Банки мають право створювати банківські об'єднання таких
типів: банківська корпорація, банківська холдингова група,
фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками
промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного
законодавства України.
Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою
Національного банку України та підлягає державній реєстрації
шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.
Порядок отримання дозволу на створення банківського
об'єднання та порядок його державної реєстрації встановлюються
Національним банком України.
Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання.
Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою
вказують назву банківського об'єднання.
Учасники банківського об'єднання можуть вийти з його складу
із збереженням взаємних зобов'язань та дотриманням умов укладених
договорів з іншими суб'єктами господарювання.
Банківське об'єднання зобов'язане публікувати в офіційних
друкованих виданнях - газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України"
інформацію про створення банківського об'єднання за визначеною
Національним банком України формою, про зміни в ньому та про
припинення його діяльності, а також консолідовану звітність за
обсягами та за формою, встановленими Національним банком України.
Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за
зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між
ними договору.
Банківське об'єднання ліквідується за рішенням його учасників
або з ініціативи Національного банку України за рішенням суду у
разі, якщо діяльність такого банківського об'єднання суперечить
антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам
вкладників банків чи стабільності банківської системи. Ліквідація
банківського об'єднання не припиняє діяльності банків - його
учасників.
Стаття 10. Банківська корпорація
Банківська корпорація - це юридична особа (банк),
засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки.
Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів
банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності
та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду
за їх діяльністю.
Банківська корпорація підлягає реєстрації у Національному
банку України і заноситься до Державного реєстру банків. Статутний
капітал банківської корпорації повинен відповідати загальним
вимогам Національного банку України щодо статутного капіталу
новостворюваного комерційного банку.
Вимоги Національного банку України щодо надання банківській
корпорації ліцензій на виконання окремих операцій встановлюються
на рівні загальних вимог для комерційних банків виходячи з розміру
консолідованого капіталу.
Установчий договір та статут корпорації мають включати
положення щодо забезпечення виконання корпорацією та її членами
своїх фінансових зобов'язань і відповідальності за результати
сумісної діяльності з метою забезпечення інтересів кредиторів та
вкладників.
Банки, що увійшли до банківської корпорації, передають
корпорації повноваження на здійснення окремих операцій та
забезпечують централізацію виконання окремих функцій.
Централізації в межах банківської корпорації підлягають:
виконання розрахунків як серед членів корпорації, так і за її
межами;
операції на ринках грошей та капіталів;
встановлення та ведення кореспондентських рахунків (у
національній та іноземних валютах);
моніторинг кредитних ризиків;
розробка та прийняття загальних для членів банківської
корпорації правил і процедур виконання операцій та внутрішньої
звітності;
формування зовнішньої звітності;
внутрішній аудит.
Перелік централізованих функцій може бути розширений за
згодою банків - членів корпорації. Передача повноважень щодо
централізованого виконання зазначених вище функцій від банків-
членів до банківської корпорації повинна бути зафіксована як у
статутах банків - членів корпорації, так і в статуті самої
банківської корпорації.
Банківська корпорація виконує функції розрахункового центру
для банків - членів корпорації і не веде безпосереднього
обслуговування клієнтів (фізичних та юридичних осіб, крім банків
та інших фінансових установ). Усі банки - члени корпорації
виконують свої розрахунки та платежі (як у національній, так і в
іноземних валютах) виключно через свої кореспондентські рахунки,
відкриті в Національному банку України або безпосередньо у
банківській корпорації.
Банки, що увійшли до банківської корпорації, зберігають свою
юридичну самостійність у межах, обумовлених їх статутами та
статутом банківської корпорації. Банки, що увійшли у банківську
корпорацію, не можуть входити до інших банківських об'єднань, крім
як за згодою корпорації (виняток - участь у професійних
асоціаціях, створених не на комерційних засадах). Банки, що
увійшли до банківської корпорації, повинні в усіх своїх
документах, укладених угодах тощо вказувати свою належність до
корпорації.
Назва банківської корпорації встановлюється засновниками
довільно з дотриманням вимог цього Закону.
Стаття 11. Банківська холдингова група
Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до
складу якого входять виключно банки.
Материнському банку банківської холдингової групи має
належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу
або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми
банками.
Дочірній банк не має права володіти акціями материнського
банку. У разі, якщо дочірній банк набув право власності на акції
материнського банку, він зобов'язаний відчужити їх у місячний
термін.
Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише за
умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний
банк групи додаткових організаційних функцій стосовно банків -
членів групи, а також створення системи управління спільною
діяльністю.
Банківський нагляд за діяльністю банківської холдингової
групи здійснюється на індивідуальній та консолідованій основі.
Материнський банк зобов'язаний подавати консолідовано-фінансовий
та статистичний звіти групи відповідно до вимог цього Закону.
Материнський банк банківської холдингової групи відповідає за
зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі
кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між
ними.
Стаття 12. Фінансова холдингова група
Фінансова холдингова група має складатися переважно або
виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед
них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути
фінансовою установою.
Материнській компанії має належати більше 50 відсотків
акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової
холдингової групи.
Материнська компанія фінансової холдингової групи зобов'язана
подавати наглядовим органам консолідовано-фінансовий та
статистичний звіти групи відповідно до вимог цього Закону.
Материнська компанія фінансової холдингової групи при
здійсненні своєї діяльності з управління та координації діяльності
її членів на виконання законодавства і нормативно-правових актів
Національного банку України має право встановлювати правила, що є
обов'язковими для членів фінансової холдингової групи.
Материнська компанія фінансової холдингової групи відповідає
за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал
кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між
ними.
Стаття 13. Банківські спілки та асоціації
З метою захисту та представлення інтересів своїх членів,
розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення
наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів,
розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають
право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.
Банківські спілки та асоціації не мають права займатися
банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути
створені з метою отримання прибутку.
Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і
не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації
(спілки).
Розділ II
СТВОРЕННЯ, ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ
ДІЯЛЬНОСТІ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВ
Глава 2
СТВОРЕННЯ БАНКІВ
Стаття 14. Учасники банків
Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи,
резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету
Міністрів України або уповноважених ним органів.
Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну
ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.
Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового
стану засновників та акціонерів (пайовиків), які набувають
істотної участі у банку, встановлюються цим Законом та
нормативно-правовими актами Національного банку України.
Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк
має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні
організації.
Стаття 15. Найменування банку
Банк має повне і скорочене офіційні найменування українською
та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк",
а також вказівку на організаційно-правову форму банку.
Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням.
Слово "банк" та похідні від нього дозволяється
використовувати у назві лише тим юридичним особам, які
зареєстровані Національним банком України як банк і мають
банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що
діють на території України відповідно до міжнародних договорів,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та
законодавства України.
Не дозволяється використовувати для найменування банку назву,
яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману
щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні
банку слів "Україна", "державний", "центральний", "національний"
та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку
України.
Національний банк України має право відмовити у використанні
банком запропонованого найменування за наведених у цій статті
підстав.
Підрозділ банку використовує найменування лише того банку,
підрозділом якого він є. До назви структурного підрозділу банку
може додаватися найменування місцезнаходження цього підрозділу.
Стаття 16. Статут банку
Статут банку складається з урахуванням положень цього Закону,
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) та інших
законів України.
Статут банку обов'язково має містити інформацію про:
1) найменування банку;
2) його місцезнаходження;
3) організаційно-правову форму;
4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;
5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку,
види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій
(документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються
акціонерами;
6) структуру управління банком, органи управління, їх
компетенцію та порядок прийняття рішень;
7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до
глав 5 та 16 цього Закону;
8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку;
9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних
фондів банку;
10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;
11) положення про аудиторську перевірку банку;
12) положення про органи внутрішнього аудиту банку.
Рішення про внесення змін до статуту банку набирає сили з
моменту реєстрації таких змін Національним банком України.
Реєстрація змін до статуту банку здійснюється у порядку,
визначеному Національним банком України.
Глава 3
ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ БАНКІВ
Стаття 17. Державна реєстрація банків
Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком
України відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових
актів Національного банку України.
Уповноважені засновниками банку особи подають Національному
банку України для державної реєстрації такі документи:
1) заяву про реєстрацію банку;
2) установчий договір (крім державного банку);
3) статут банку;
4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів)
або Постанову Кабінету Міністрів України про створення державного
банку;
5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує
здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на
найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком
України вимогами;
6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть
істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридична
особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб, які
мають істотну участь у цій юридичній особі;
7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири
звітних періоди (квартали) - для учасників - юридичних осіб, які
матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової
адміністрації України про доходи за останній звітний період
(рік) - для учасників - фізичних осіб, які матимуть істотну участь
у банку;
8) відомості про кількісний склад спостережної ради,
правління (ради директорів), ревізійної комісії;
9) копію платіжного документа про внесення плати за
реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;
10) нотаріально завірені копії установчих документів
учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у
банку;
11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції -
для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного
товариства;
12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію
голови та членів правління (ради директорів) і головного
бухгалтера банку.
Національний банк України у тижневий термін з дати подання
документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий
рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших
учасників банку.
Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в
державній реєстрації банку приймається Національним банком України
не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета
документів, зазначених у цій статті.
Національний банк України може вимагати від заявника
виправлення недоліків у поданих документах.
Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного
запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває
статусу юридичної особи.
Національний банк України видає банку свідоцтво про його
державну реєстрацію за встановленою ним формою.
Стаття 18. Підстави для відмови в державній реєстрації
Національний банк України може відмовити в державній
реєстрації банку у разі, якщо:
1) порушено порядок створення банку;
2) установчі документи банку не відповідають законодавству
України;
3) подано неповний пакет документів, необхідних для державної
реєстрації банку, або ці документи не відповідають вимогам цього
Закону чи нормативно-правових актів Національного банку України;
4) у Національного банку України є докази, що підтверджують
відсутність бездоганної ділової репутації чи відсутність
задовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, що
мають істотну участь у банку;
5) професійна придатність та ділова репутація голови
виконавчого органу і головного бухгалтера банку, а також членів
виконавчого органу банку не відповідають вимогам Національного
банку України.
Про неповноту поданого пакета документів та/або про
невідповідність професійної придатності та ділової репутації
голови правління (ради директорів) та головного бухгалтера
Національний банк України зобов'язаний повідомити уповноваженим
особам банку не пізніше місячного строку з дати подання
документів.
Про відмову у державній реєстрації банку Національний банк
України приймає мотивоване рішення. Засвідчена Національним банком
України копія рішення про відмову в реєстрації банку надсилається
уповноваженій особі банку рекомендованим листом або вручається під
розпис.
Відмова у державній реєстрації банку не може бути здійснена з
інших підстав, крім зазначених у цій статті.
Стаття 19. Банківська ліцензія
Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після
отримання банківської ліцензії.
Без отримання банківської ліцензії не дозволяється
здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших
коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також
вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності
без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи
адміністративну відповідальність згідно із законами України.
Банківська ліцензія надається Національним банком України на
підставі клопотання банку за наявності документів, що
підтверджують:
наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу
банку у розмірі, що встановлюється цим Законом;
забезпеченість банку належним банківським обладнанням,
комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями
відповідно до вимог Національного банку України;
наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами
правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та
досвід, необхідний для управління банком.
Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії,
якщо зазначені у цій статті умови не виконані банком протягом
одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі
державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується.
Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову у її
наданні приймається Національним банком України протягом одного
місяця з дня отримання повного пакета документів, зазначених у цій
статті.
Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.
Стаття 20. Підстави відкликання банківської ліцензії
Національний банк України може відкликати банківську ліцензію
виключно у таких випадках:
1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання
ліцензії, містять недостовірну інформацію;
2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом
року з дня отримання банківської ліцензії;
3) у разі порушення цього Закону або нормативно-правових
актів Національного банку України, що спричинило значну втрату
активів і настання неплатоспроможності банку;
4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про
неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами
цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку
України;
5) недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації
щодо реорганізації банку.
Національний банк України негайно повідомляє банк про
відкликання у нього банківської ліцензії. Банк протягом трьох днів
з моменту отримання рішення зобов'язаний повернути Національному
банку України свою банківську ліцензію.
У день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії
з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, банк
припиняє здійснення усіх банківських операцій та вчиняє дії, що
забезпечують виконання банком своїх зобов'язань перед вкладниками
та іншими кредиторами відповідно до укладених договорів та
положень цього Закону.
Рішення Національного банку України про відкликання
банківської ліцензії публікується в газеті "Урядовий кур'єр" або
"Голос України" і є підставою для звернення до суду з позовом про
ліквідацію банку.
Стаття 21. Попередній дозвіл на створення банку з іноземним
капіталом
Для створення банку з іноземним капіталом його засновники
зобов'язані отримати попередній дозвіл Національного банку
України. Для набуття діючим банком статусу банку з іноземним
капіталом його правління (рада директорів) має отримати попередній
дозвіл Національного банку України.
Для отримання попереднього дозволу для створення банку з
іноземним капіталом або для набуття банком статусу банку з
іноземним капіталом до Національного банку України необхідно
подати такі документи:
1) клопотання про надання попереднього дозволу;
2) інформацію про склад засновників, їх ділову репутацію та
наявність необхідних коштів для заснування банку;
3) дозвіл іноземного контролюючого органу на участь у
створенні банку в Україні або письмове запевнення іноземного
засновника про відсутність у законодавстві країни його походження
вимог щодо отримання такого дозволу;
4) інформацію про андеррайтера та його ділову репутацію,
угоду з андеррайтером, якщо банком прийнято рішення про продаж
акцій банку на міжнародних ринках шляхом андеррайтингу.
Клопотання розглядається Національним банком України протягом
одного місяця з дня його отримання. Відмова Національного банку
України у наданні дозволу має надаватися у письмовій формі із
зазначенням відповідних мотивів.
Стаття 22. Особливості державної реєстрації банків з
іноземним капіталом
При будь-якому набутті банком статусу банку з іноземним
капіталом, за умови, що іноземний інвестор набуває істотної
участі, для державної реєстрації банку з іноземним капіталом
додатково до зазначених у статті 17 цього Закону документів
іноземний інвестор або за його дорученням банк - емітент акцій,
андеррайтер чи будь-яка інша юридична або фізична особа, що має
доручення від іноземного інвестора, подає такі документи:
1) нотаріально засвідчену за місцем видачі копію рішення
уповноваженого органу управління іноземного інвестора про участь у
банку в Україні;
2) письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в
Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим
органом країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземного
інвестора, якщо законодавством такої країни вимагається одержання
зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора
про відсутність вимог щодо попередньої згоди на здійснення
інвестиції за кордон;
3) нотаріально засвідчений за місцем видачі витяг з торгового
(банківського) реєстру або інший офіційний документ, що
підтверджує реєстрацію іноземного учасника в країні, в якій
зареєстровано головний офіс іноземного інвестора;
4) нотаріально засвідчену за місцем видачі копію висновку
іноземної аудиторської організації про фінансовий стан іноземного
інвестора на кінець останнього повного календарного року. Якщо
визначений висновок надається іноземною аудиторською організацією,
яка не входить до переліку іноземних аудиторських організацій,
визнаних Національним банком України, то такий висновок має бути
підтвердженим українською аудиторською організацією.
Документи, зазначені в пунктах 1, 2 (крім письмового
запевнення іноземного інвестора), 3, 4 частини першої цієї статті,
повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не
передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України.
У разі, якщо іноземний інвестор є фізичною особою, він подає:
1) письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в
Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим
органом країни, якщо законодавством такої країни вимагається
отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного
інвестора про відсутність вимог законодавства країни його
перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за
кордон. Письмова згода має бути легалізована в консульській
установі України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним
договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України;
2) анкету, яка повинна містити, зокрема, інформацію про
відсутність судимості.
Якщо документи, зазначені в цій статті, складені іноземною
мовою, вони повинні супроводжуватися нотаріально завіреним
перекладом українською мовою.
Національний банк України має право відмовити у державній
реєстрації банку з істотною іноземною участю за умови відсутності
принаймні одного з документів, визначених цією статтею, або
неналежного оформлення будь-якого з них. Відмова надається в
письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.
Глава 4
ФІЛІЇ І ПРЕДСТАВНИЦТВА БАНКІВ
Стаття 23. Порядок відкриття філій і представництв
банків на території України
Філії банків відкриваються за згодою Національного банку
України, яка надається на підставі таких документів:
1) клопотання банку про відкриття філії із зазначенням
місцезнаходження та основних видів діяльності філії;
2) рішення спостережної ради банку про відкриття філій;
3) положення про філію, затвердженого спостережною радою
банку;
4) інформації про керівника та головного бухгалтера філії.
Національний банк України перевіряє відповідність приміщення
і обладнання філії вимогам, встановленим Національним банком
України.
Національний банк України має право відмовити у наданні згоди
на відкриття філії з таких підстав:
1) надані документи не відповідають вимогам цього Закону чи
нормативно-правових актів Національного банку України;

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3  4
наступна сторінка »