Про автомобільний транспорт
Верховна Рада України; Закон від 05.04.20012344-III
Документ 2344-14, чинний, поточна редакція — Редакція від 28.12.2015, підстава 901-19
 

Сторінки:  1  2  [ 3 ]
« попередня сторінка  

     не видавати багаж, якщо пасажир не пред'явив квитка. 
Водій автобуса зобов'язаний:
виконувати правила надання послуг пасажирського
автомобільного транспорту загального користування і технічної
експлуатації автобуса;
мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим
посадовим особам документи, передбачені законодавством;
дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса;
приймати, розміщати та видавати багаж пасажирам на зупинках,
передбачених розкладом руху;
стежити за виконанням пасажирами своїх обов'язків та
безпечним розміщенням ними багажу і ручної поклажі в автобусі;
оголошувати назви зупинок і час стоянки на них;
здійснювати висадку пасажирів у відведеному для цього місці в
разі заправлення автобуса паливом під час виконання перевезень;
вживати необхідних заходів для безпеки пасажирів у разі
виникнення перешкод для руху на маршруті (туман, ожеледь тощо),
які не дають змоги продовжити поїздку, а також у разі вимушеної
зупинки автомобільного транспортного засобу на залізничному
переїзді;
зупиняти автобус за сигналом контролера, виконувати його
вказівки та сприяти у здійсненні контролю.
Водію автобуса забороняється:
змінювати маршрут та розклад руху;
продавати пасажирам квитки під час керування автобусом.
Водій таксі має право відмовляти в наданні послуги пасажиру,
якщо:
пасажир має явні ознаки сп'яніння;
кількість осіб, які потребують обслуговування, перевищує
кількість місць у легковому автомобілі;
багаж пасажира не може бути вільно розміщений у багажнику чи
салоні легкового автомобіля або може забруднити чи пошкодити його.
Водій таксі зобов'язаний:
виконувати правила надання послуг пасажирського
автомобільного транспорту і технічної експлуатації легкового
автомобіля;
здійснювати посадку пасажирів на стоянці в порядку черги, а
також надавати право позачергового користування таксі згідно із
законодавством;
відчиняти двері таксі, відкривати багажник та перевіряти їх
закриття під час посадки пасажирів;
називати пасажирам розмір оплати проїзду, показники
таксометра на початку і в кінці поїздки та роз'яснювати порядок
користування таксі;
здійснювати перевезення до пункту призначення за визначеним
пасажиром маршрутом або найкоротшим шляхом за згодою пасажира.
Водію таксі забороняється:
відмовляти пасажирам у перевезенні, крім випадків,
обумовлених цією статтею;
обирати пасажирів за вигідністю напрямків їх прямування;
пропонувати громадянам поїздку без згоди пасажирів, які
знаходяться в таксі;
здійснювати перевезення пасажирів, якщо в таксі відсутній або
не працює таксометр;
називати розмір оплати за поїздку, який не відповідає
показникам таксометра.
Водій легкового автомобіля на замовлення зобов'язаний
виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного
транспорту і технічної експлуатації легкового автомобіля.
Водій легкового автомобіля не має права здійснювати стоянку
та посадку пасажирів на стоянці таксі.
Стаття 41. Основні права та обов'язки пасажира
Пасажир має право:
одержувати від перевізника, водія, на зупинках автобусних
маршрутів загального користування, автостанціях та автовокзалах
інформацію про послуги автомобільного транспорту загального
користування;
безоплатно провозити з собою на автобусних маршрутах
загального користування одну дитину дошкільного віку без надання
їй окремого місця;
безоплатно перевозити з собою на автобусних маршрутах
загального користування ручну поклажу, а також відповідно до
законодавства про захист прав споживачів і правил перевезень
користуватися іншими правами.
Пасажир зобов'язаний:
мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за
наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення чи
довідку, на підставі якої надається пільга; { Абзац другий частини
другої статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N
552-VIII ( 552-19 ) від 30.06.2015 }
виконувати вимоги правил надання послуг пасажирського
автомобільного транспорту.
Стаття 42. Договори щодо перевезення пасажирів
Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному
маршруті загального користування міському, приміському та
міжміському, які не виходять за межі території області
(внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої
влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним
перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання
сторонами.
Договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального
користування укладається між автомобільним перевізником та
пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання
пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються
правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.
Договір про нерегулярні пасажирські перевезення автобусом
укладається між замовником транспортних послуг та автомобільним
перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання
сторонами.
Договір перевезення пасажирів на таксі набирає чинності з
моменту посадки пасажира і діє до моменту його висадки в пункті
призначення.
Договір про обслуговування легковим автомобілем на замовлення
укладається між автомобільним перевізником і замовником у
письмовій формі та вважається укладеним з моменту його підписання
сторонами або з моменту домовленості сторін.
Дія договору перевезення пасажира автомобільним транспортом
може бути припинена за ініціативою автомобільного перевізника чи
водія автомобільного транспортного засобу, якщо пасажир:
перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;
порушує громадський порядок;
пред'являє заборонений до перевезення багаж або багаж, який
за габаритами не відповідає встановленим нормам;
порушує інші вимоги правил надання послуг пасажирського
автомобільного транспорту.
Стаття 43. Основні засади визначення автомобільного
перевізника на автобусному маршруті загального
користування
Визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті
загального користування здійснюється виключно на конкурсних
засадах.
Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів),
оборотний рейс (кілька оборотних рейсів).
На конкурс виносяться маршрути із затвердженими паспортами.
Визначення кандидатури автомобільного перевізника для роботи
на міжнародному автобусному маршруті загального користування
здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 44. Визначення умов перевезень та проведення конкурсу
Організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень
покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування.
До обов'язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів
належать:
визначена органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що
працюватимуть на маршруті загального користування, за
пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками;
державні соціальні нормативи у сфері транспортного
обслуговування населення.
У разі відсутності в перевізників-претендентів автобусів, що
відповідають умовам конкурсу, вони мають право подавати до
конкурсного комітету заяву на участь у конкурсі та документи, що
містять характеристику наявних автобусів, які
перевізник-претендент пропонує використовувати на даному маршруті,
а також інвестиційний проект-зобов'язання щодо оновлення парку
автобусів на цьому маршруті на визначений період до п'яти років.
У разі відсутності перевізників-претендентів, які мають
автобуси, що відповідають умовам конкурсу, конкурс проводиться
серед претендентів, які пропонують використовувати на даному
маршруті автобуси, що відповідають вимогам безпеки, але не
відповідають умовам конкурсу за класом, пасажиромісткістю,
параметрами комфортності, з урахуванням поданих інвестиційних
проектів-зобов'язань щодо оновлення парку автобусів, які будуть
повністю відповідати всім вимогам, у термін до п'яти років.
Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої
влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають)
на термін від трьох до п'яти років.
Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) у разі відсутності
в нього автобусів, що відповідають умовам конкурсу, органи
виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або
надають) на один рік.
Дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування пасажирському перевізнику на обслуговування
автобусних маршрутів надається на термін до п'яти років.
Автомобільний перевізник - переможець конкурсу повинен
самостійно забезпечувати перевезення.
Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади
та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет,
до складу якого входять представники відповідних органів
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, центрального
органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної
політики з питань безпеки на наземному транспорті, та
територіальних органів Національної поліції, а також громадських
організацій у сфері автомобільного транспорту. { Частина дев'ята статті 44 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 5502-VI ( 5502-17 ) від 20.11.2012, N 901-VIII
( 901-19 ) від 23.12.2015 }
До конкурсного комітету не можуть входити представники
суб'єктів господарювання - автомобільних перевізників, які є
учасниками конкурсу або які діють на ринку перевезень пасажирів і
можуть впливати на прийняття рішень комітету.
Для організації забезпечення і підготовки матеріалів для
проведення засідань конкурсного комітету органи виконавчої влади
та органи місцевого самоврядування на конкурсних умовах за
договором залучають підприємство (організацію), що має фахівців та
досвід роботи не менше трьох років з питань організації
пасажирських перевезень. Конкурс проводиться із залученням
представників відповідних органів виконавчої влади, а також
представників громадських організацій. Залучене для проведення
засідань конкурсного комітету підприємство (організація) готує
матеріали щодо умов конкурсу, паспортів автобусних маршрутів,
аналізу одержаних пропозицій та їх оцінки, договорів з переможцями
конкурсу та інші матеріали.
Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів
України.
Стаття 45. Вимоги до автомобільних перевізників, які
допускаються до участі в конкурсі
У конкурсі на визначення автомобільного перевізника на
автобусному маршруті загального користування можуть брати участь
автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що
виносять на конкурс, на законних підставах використовують у
достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу,
відповідають вимогам, викладеним у статті 34 цього Закону.
До участі в конкурсі не допускаються автомобільні
перевізники, які:
визнані банкрутами або щодо яких порушено справу про
банкрутство чи ліквідацію як суб'єкта господарювання;
подали до участі в конкурсі документи, що містять
недостовірну інформацію;
не відповідають вимогам статті 34 цього Закону;
передбачають використовувати на маршрутах автобуси,
переобладнані з вантажних транспортних засобів. { Частину другу
статті 45 доповнено абзацом п'ятим згідно із Законом N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008 }
Стаття 46. Проведення конкурсу на перевезення пасажирів на
автобусному маршруті загального користування
Для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному
маршруті загального користування автомобільний перевізник подає
конкурсному комітету такі документи:
заяву претендента встановленого зразка із зазначенням
автобусного маршруту загального користування, на якому має намір
працювати претендент;
відомості за підписом суб’єкта господарювання про автобуси,
які будуть використовуватися на автобусному маршруті з зазначенням
підстав для їх використання перевізником; { Абзац третій частини
першої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1253-VII ( 1253-18 ) від 13.05.2014; в редакції Закону
N 222-VIII ( 222-19 ) від 02.03.2015 }
відомості про додаткові умови обслуговування маршруту;
документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не
менш як за дев'ять днів до дня проведення конкурсу забезпечують
інформування відповідних підрозділів Національної поліції про
перевізників-претендентів, які подали документи на конкурс. { Частина друга статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 5459-VI ( 5459-17 ) від 16.10.2012, N 901-VIII ( 901-19 ) від
23.12.2015 }
Порядок інформування затверджується центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну
політику у сфері транспорту, за погодженням з Міністерством
внутрішніх справ України.
Під час визначення переможця конкурсу на міжміських та
міжнародних автобусних маршрутах у разі рівних пропозицій
претендентів перевага надається перевізникам, які представили до
конкурсного комітету свідоцтво відповідності автобуса параметрам
комфортності. { Частина четверта статті 46 в редакції Закону N 222-VIII
( 222-19 ) від 02.03.2015 }
Фінансування проведення конкурсу здійснюється органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за рахунок
коштів, внесених претендентами як плату за участь у конкурсі, а
також за рахунок власних коштів.
Якщо конкурс не відбувся або переможця не було визначено,
претендентам повертають плату за участь у конкурсі, а витрати на
підготовку конкурсу відносять на рахунок органів виконавчої влади
та органів місцевого самоврядування. { Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 586-VI
( 586-17 ) від 24.09.2008; в редакції Закону N 5000-VI ( 5000-17 )
від 21.06.2012 }
Розділ III
ВНУТРІШНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
Глава 8
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО
ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
Стаття 47. Внутрішні перевезення вантажів та правила їх
надання
До внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення
вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в
Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими
перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що
здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на
автомобільні дороги загального користування.
До комплексу допоміжних операцій, пов'язаних із внутрішніми
перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать:
завантаження та розвантаження автомобільних транспортних
засобів;
перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи
транспортний засіб;
сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу;
накопичення, формування або дроблення партій вантажу;
зберігання вантажу;
транспортно-експедиційні послуги.
Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну політику у сфері транспорту.
Правила технологічних перевезень вантажів транспортними
засобами затверджуються керівництвом виробничого об'єкта.
Стаття 48. Документи, на підставі яких виконуються вантажні
перевезення
Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти
особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному
транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на
підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує
використання транспортного засобу на законних підставах, інші
документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії,
реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна
накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж,
інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів,
передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими
документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання
відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до
перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку
водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі,
письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
{ Абзац третій частини третьої статті 48 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 222-VIII ( 222-19 ) від 02.03.2015 }
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або
вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає
право на рух автомобільними дорогами України, виданий
компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення
плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних
засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над
визначеними законодавством становить менше семи відсотків. { Стаття 48 в редакції Закону N 4621-VI ( 4621-17 ) від
22.03.2012 }
Стаття 49. Основні права та обов'язки водія транспортного
засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому
сполученні
Водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні
вантажів має право:
відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не
відповідає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування
вантажу, якщо відтиск пломби нечіткий або пломбу пошкоджено;
вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи)
належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно
до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова від
залишків вантажу.
Водій транспортного засобу зобов'язаний:
мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те
посадовим особам документи, передбачені законодавством, для
здійснення зазначених перевезень;
перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та
ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та
своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним
особі);
дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Стаття 50. Договір про перевезення вантажу
Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом
укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником
та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція
тощо).
Істотними умовами договору є:
найменування та місцезнаходження сторін;
найменування та кількість вантажу, його пакування;
умови та термін перевезення;
місце та час навантаження і розвантаження;
вартість перевезення;
інші умови, узгоджені сторонами.
Стаття 51. Основні права та обов'язки замовника за договором
про перевезення вантажу автомобільним транспортом
Замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним
транспортом має право отримати компенсацію згідно із
законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи
повну його втрату або несвоєчасність доставки.
Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний:
забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на
перевезення вантажу;
утримувати власні під'їзні шляхи до вантажних пунктів,
вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам
законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки
руху;
здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття,
ув'язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та
очищення транспортного засобу від залишків вантажу;
забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці та
техніки безпеки при вантажних операціях.
Стаття 52. Основні права та обов'язки виконавця за договором
про перевезення вантажу автомобільним транспортом
Автомобільний перевізник має право:
відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо
замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або
внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих
документів;
відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до
перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення,
пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством
вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;
одержувати відшкодування від замовника, якщо транспортний
засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час
перевезення вантажу з вини замовника.
Автомобільний перевізник зобов'язаний:
при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним
транспортом передбачати для свого персоналу встановлені
законодавством умови праці та відпочинку;
забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу
автомобільним транспортом у межах, визначених договором та
законодавством;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до
передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті
призначення;
відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування
вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані
внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.
Розділ IV
МІЖНАРОДНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ
І ВАНТАЖІВ
Стаття 53. Організація міжнародних перевезень пасажирів
і вантажів
Організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів
здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України
з питань міжнародних автомобільних перевезень.
До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів
допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на
внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три
роки. { Частина друга статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4621-VI ( 4621-17 ) від 22.03.2012 }
При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти
України повинні мати:
дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися
перевезення;

{ Абзац третій частини третьої статті 53 виключено на
підставі Закону N 222-VIII ( 222-19 ) від 02.03.2015 }

дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі
перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про
внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних)
транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних)
обмежень над визначеними законодавством становить менше семи
відсотків; { Абзац четвертий частини третьої статті 53 в редакції
Закону N 4621-VI ( 4621-17 ) від 22.03.2012 }
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки
руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде
здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України; { Абзац шостий частини третьої статті 53 в
редакції Закону N 4621-VI ( 4621-17 ) від 22.03.2012 }
документи на вантаж. { Частину третю статті 53 доповнено
абзацом сьомим згідно із Законом N 4621-VI ( 4621-17 ) від
22.03.2012 }
При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти
України повинні мати:
дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися
перевезення;

{ Абзац третій частини четвертої статті 53 виключено на
підставі Закону N 222-VIII ( 222-19 ) від 02.03.2015 }

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

{ Абзац п'ятий частини четвертої статті 53 виключено на
підставі Закону N 4621-VI ( 4621-17 ) від 22.03.2012 }

список пасажирів (при нерегулярних та маятникових
перевезеннях);
білетно-облікову документацію;
схему маршруту.
При виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти
України повинні мати:
дозвіл України;
дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі
перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про
внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних)
транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних)
обмежень над визначеними законодавством становить менше семи
відсотків; { Абзац третій частини п'ятої статті 53 в редакції
Закону N 4621-VI ( 4621-17 ) від 22.03.2012 }
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам
законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки,
якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; { Абзац
п'ятий частини п'ятої статті 53 в редакції Закону N 4621-VI
( 4621-17 ) від 22.03.2012 }
документи на вантаж. { Частину п'яту статті 53 доповнено
абзацом шостим згідно із Законом N 4621-VI ( 4621-17 ) від
22.03.2012 }
При виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти
повинні мати:
дозвіл України;
свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

{ Абзац четвертий частини шостої статті 53 виключено на
підставі Закону N 4621-VI ( 4621-17 ) від 22.03.2012 }

список пасажирів (для нерегулярних та маятникових
перевезень);
білетно-облікову документацію.
У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення
пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються
контрольні пристрої - тахографи. { Статтю 53 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 4621-VI
( 4621-17 ) від 22.03.2012 }
Водії транспортних засобів, що належать резидентам або
нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки
тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на
наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці
та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у
транспортному засобі використовуються цифрові тахографи,
роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та
відпочинок водіїв. { Статтю 53 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 4621-VI
( 4621-17 ) від 22.03.2012 }
Стаття 54. Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних
перевезень пасажирів і вантажів
Державну політику у сфері міжнародного співробітництва з
питань автомобільного транспорту розробляє та реалізує центральний
орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну політику у сфері транспорту. { Статтю 54 доповнено новою частиною першою згідно із Законом
N 5502-VI ( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень
пасажирів і вантажів забезпечує центральний орган виконавчої
влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань
безпеки на наземному транспорті, який у межах своїх повноважень:
{ Абзац перший частини другої статті 54 в редакції Закону
N 5502-VI ( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
організовує виконання міжнародних договорів України з питань
міжнародних перевезень пасажирів і вантажів; { Абзац другий
частини другої статті 54 в редакції Закону N 5502-VI ( 5502-17 )
від 20.11.2012 }
організовує контроль за виконанням міжнародних договорів
України з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів;
розробляє пропозиції щодо розвитку міжнародного
співробітництва у сфері міжнародних перевезень пасажирів і
вантажів;
бере участь у проведенні заходів щодо укладання міжнародних
договорів з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів;
бере участь у роботі міжнародних організацій автомобільного
транспорту;
забезпечує видачу дозвільних документів на міжнародні
перевезення пасажирів і вантажів.
Стаття 55. Дозволи на міжнародні автомобільні перевезення
Види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та
використання українськими перевізниками при перевезенні по
території іноземних країн визначаються центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну
політику у сфері транспорту, з урахуванням вимог законодавства
України та законодавства країни, по території якої буде
здійснюватися перевезення.
Міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками
по території України здійснюються за наявності в перевізника
українського дозволу або інших дозвільних документів, якщо інше не
передбачено законодавством України.
Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях
іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів
автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обліку та
обміну ( z1075-04 ) визначає центральний орган виконавчої влади,
що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
транспорту.
Дозвільні документи Європейської Конференції Міністрів
Транспорту розподіляють на конкурсних засадах з урахуванням рівня
безпеки руху й екологічної безпеки транспортних засобів,
запроваджених у європейських країнах, ефективності їх
використання.
Порядок проведення конкурсу та видачі дозвільних документів
Європейської Конференції Міністрів Транспорту визначає центральний
орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну політику у сфері транспорту.
Стаття 56. Регулярні, нерегулярні та маятникові (човникові)
пасажирські міжнародні автомобільні перевезення
Регулярні, нерегулярні та маятникові (човникові) пасажирські
міжнародні автомобільні перевезення, що здійснюють перевізники
України, повинні виконуватись автобусами, що відповідають умовам
перевезень та параметрам комфортності і мають понад 20 місць для
сидіння пасажирів.
При здійсненні міжнародних нерегулярних, маятникових
(човникових) та регулярних транзитних перевезень водії повинні
мати списки пасажирів та інші документи, обумовлені законодавством
України.
Порядок організації регулярних, нерегулярних та маятникових
(човникових) перевезень пасажирів у міжнародному сполученні
визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Стаття 56-1. Обов'язки автомобільного перевізника,
автомобільного самозайнятого перевізника
і пасажира під час пасажирського міжнародного
автомобільного перевезення
Під час здійснення пасажирського міжнародного автомобільного
перевезення автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий
перевізник, крім обов'язків, визначених статтею 40 цього Закону,
зобов'язані перед початком такого перевезення перевірити наявність
у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави
прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у
перевезенні пасажирам, які на їх вимогу не пред'явили необхідні
документи.
Пасажир під час міжнародного автомобільного перевезення, крім
обов'язків, визначених статтею 41 цього Закону, зобов'язаний мати
належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до
держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити
їх автомобільному перевізнику, автомобільному самозайнятому
перевізнику на їх вимогу. { Закон доповнено статтею 56-1 згідно із Законом N 2753-VI
( 2753-17 ) від 02.12.2010 }
Стаття 57. Перевезення пасажирів і вантажів на території
України іноземними перевізниками
Перевезення пасажирів і вантажів між пунктами, розташованими
на території України, транспортними засобами, що належать
іноземним перевізникам, забороняється, якщо на це не було отримано
дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує
реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному
транспорті.
Перевезення пасажирів та вантажів з третьої країни та/або в
третю країну через територію України нерезидентами забороняється
без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на
наземному транспорті. { Статтю 57 доповнено частиною другою згідно із Законом N 4621-VI
( 4621-17 ) від 22.03.2012 }
{ Стаття 57 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5502-VI
( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
Стаття 58. Контроль за здійсненням міжнародних перевезень
пасажирів і вантажів автомобільним транспортом
Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і
вантажів автомобільним транспортом на території України
здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному
транспорті.
Функціями контролю за здійсненням міжнародних автомобільних
перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є:
контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних
договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень;
контроль та оформлення дозвільних документів на міжнародні
перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
облік автомобільних транспортних засобів, що здійснюють
міжнародні перевезення пасажирів і вантажів;
контроль технічного, санітарного та екологічного стану
транспортних засобів, що впливає на безпеку руху та екологічну
ситуацію;
перевірка транспортно-експедиторської документації та
ліцензій на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і
небезпечних вантажів автомобільним транспортом;
перевірка вагових і габаритних параметрів транспортних
засобів;
контроль та нагляд за дотриманням правил перевезення
небезпечних вантажів. { Стаття 58 в редакції Закону N 5502-VI ( 5502-17 ) від
20.11.2012 }
Стаття 59. Міжнародний автомобільний перевізник пасажирів
і вантажів
Резиденти України, які здійснюють міжнародні перевезення
пасажирів чи вантажів, та (або) фахівці, призначені ними
відповідальними за організацію та безпеку перевезень, повинні мати
документ, що засвідчує їхню кваліфікацію, вимоги до якої та
порядок її підтвердження визначає центральний орган виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у
сфері транспорту.
Вимоги до професійної кваліфікації за обсягами та рівнем
підготовки мають передбачати володіння достатніми знаннями, для
того щоб належним чином і ефективно займатися професійною
діяльністю міжнародного автомобільного перевізника, зокрема
знаннями таких предметів: комерційне і фінансове управління
підприємством; технічні стандарти і операції; безпека дорожнього
руху; доступ до ринків; елементи торгового, соціального і
трудового, цивільного і податкового законодавства.
Вимоги до професійної кваліфікації мають бути підтверджені
шляхом успішного складення обов'язкового письмового екзамену, а за
необхідності й усного, що проводиться органом, установою чи
організацією, призначеною центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері
транспорту.
Резиденти України, які здійснюють міжнародні перевезення
пасажирів чи вантажів, повинні мати передбачену законодавством
документацію та забезпечувати всі види обов'язкового страхування,
передбачені законодавством України.
Нерезиденти України, які здійснюють регулярні, нерегулярні та
маятникові (човникові) перевезення пасажирів у міжнародному
сполученні по території України, повинні забезпечити необхідні
режими праці і відпочинку водіїв, контроль стану їх здоров'я, а
також контроль технічного, санітарного та екологічного стану
автобуса перед виїздом на маршрут.
До міжнародних перевезень пасажирів та (чи) вантажів
допускаються резиденти України, які склали обов'язковий письмовий
екзамен на професійну придатність у порядку, визначеному
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну політику у сфері транспорту.
Право на здійснення транспортними засобами міжнародних
перевезень пасажирів надається водіям, яким виповнився 21 рік.
Право на керування автобусами на міжнародних маршрутах мають
водії, які останні три роки працюють водіями автобусів.
Розділ V
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕВІЗНИКІВ
ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО
АВТОМОБІЛЬНИЙ ТРАНСПОРТ
Стаття 60. Відповідальність за порушення законодавства про
автомобільний транспорт
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до
автомобільних перевізників застосовуються
адміністративно-господарські штрафи за: { Абзац перший частини
першої статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5502-VI
( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира -
штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян;
надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без
оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48
цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян;
експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі,
без наявності ліцензії - штраф у розмірі тридцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; { Абзац четвертий
частини першої статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 222-VIII ( 222-19 ) від 02.03.2015 }
стоянку легкового автомобіля, який не облаштований як таксі і
не має ліцензії, та посадку пасажирів на стоянці таксі - штраф у
розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
{ Абзац п'ятий частини першої статті 60 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 222-VIII ( 222-19 ) від 02.03.2015 }
виконання нерезидентами України міжнародних перевезень
пасажирів чи вантажів без документів, перелік яких визначений
статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян; { Абзац шостий частини першої статті
60 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4621-VI ( 4621-17 )
від 22.03.2012 }
порушення нерезидентами вимог статті 57 цього Закону - штраф
у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян; { Частину першу статті 60 доповнено новим абзацом згідно
із Законом N 4621-VI ( 4621-17 ) від 22.03.2012 }
порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних
засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян;
перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500
кілометрів одним водієм - штраф у розмірі тридцяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
відсутність у випадках, передбачених законодавством, списку
пасажирів при здійсненні міжнародного перевезення пасажирів
автомобільним транспортом - штраф у розмірі десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних
автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів)
реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів
чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без
щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф
у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
здійснення водіями міжнародних автомобільних перевезень без
розпізнавальних знаків держави реєстрації транспортного засобу -
штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян;
невиконання перевізниками або їхніми представниками приписів
органів державного контролю щодо усунення порушень транспортного
законодавства - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.
Випуск (впуск) з (на) території України транспортного засобу,
що виконує міжнародне перевезення, на якому здійснено порушення
транспортного законодавства, здійснюється тільки після надання
водієм документа щодо сплати штрафу чи виконання припису органу
державного контролю, якщо скарга на постанову щодо накладання
адміністративного стягнення залишилися без задоволення. { Частина друга статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5288-VI ( 5288-17 ) від 18.09.2012 }
При вчиненні однією особою двох або більше правопорушень
адміністративно-господарський штраф накладається за кожне
правопорушення окремо. { Частина третя статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5502-VI ( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
Розглядати справи про накладення
адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у
цій статті, мають право посадові особи центрального органу
виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з
питань безпеки на наземному транспорті. { Частина четверта статті 60 в редакції Закону N 5502-VI
( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до
закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
реалізацію державної політики у сфері організації примусового
виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і
зараховуються до Державного бюджету України. { Статтю 60 доповнено новою частиною згідно із Законом N 5502-VI
( 5502-17 ) від 20.11.2012 }
Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у
цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про
правопорушення визначає Кабінет Міністрів України. { Частина статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5288-VI ( 5288-17 ) від 18.09.2012 }
За невиконання обов'язку перевірити перед початком
пасажирського міжнародного автомобільного перевезення наявність у
пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування,
держав за маршрутом слідування, що призвело до перевезення чи
спроби перевезення пасажира через державний кордон України без
необхідних документів, автомобільний перевізник, автомобільний
самозайнятий перевізник несуть відповідальність, передбачену
законом. { Статтю 60 доповнено частиною згідно із Законом N 2753-VI
( 2753-17 ) від 02.12.2010 }
Відмова автомобільного перевізника, автомобільного
самозайнятого перевізника у міжнародному автомобільному
перевезенні пасажиру, який на вимогу автомобільного перевізника,
автомобільного самозайнятого перевізника не пред'явив документи,
необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом
слідування, не тягне за собою обов'язок автомобільного
перевізника, автомобільного самозайнятого перевізника відшкодувати
пасажиру заподіяну у зв'язку з цим шкоду. { Статтю 60 доповнено частиною згідно із Законом N 2753-VI
( 2753-17 ) від 02.12.2010 }
Розділ VI
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законодавства України у відповідність із цим
Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін від дня
набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо
приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим
Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними
органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у
відповідність із цим Законом;
відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття
нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 5 квітня 2001 року
N 2344-III

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  2  [ 3 ]
« попередня сторінка