Про природно-заповідний фонд України
Верховна Рада України; Закон від 16.06.19922456-XII
Документ 2456-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 26.04.2014, підстава 1193-18
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про природно-заповідний фонд України
{ Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 34, ст.502 }
{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 2457-XII ( 2457-12 ) від 16.06.92, ВВР, 1992, N 34, ст.503 }
{ Із змінами, внесеними згідно з Декретом
N 12-92 від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст. 76
Законами України
N 3180-XII ( 3180-12 ) від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.277 N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 4, ст. 26 N 1377-IV ( 1377-15 ) від 11.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.228 N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 11, ст.112 N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010, ВВР, 2011, N 29, ст.272 N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011, ВВР, 2012, N 2-3, ст.3 N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014, ВВР, 2014, N 23, ст.873 }

{ У тексті Закону слова "Міністерство охорони навколишнього
природного середовища України", "Республіка Крим",
"Академія наук України", "Республіканський бюджет
Республіки Крим" у всіх відмінках замінено відповідно
словами "центральний орган виконавчої влади в галузі
охорони навколишнього природного середовища", "Автономна
Республіка Крим", "Національна академія наук України",
"бюджет Автономної Республіки Крим" у відповідних
відмінках згідно із Законом N 1287-XIV ( 1287-14 )
від 14.12.99 }

Цей Закон визначає правові основи організації, охорони,
ефективного використання природно-заповідного фонду України,
відтворення його природних комплексів та об'єктів.
Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного
простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу
природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність
і виділені з метою збереження природної різноманітності
ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання
загального екологічного балансу та забезпечення фонового
моніторингу навколишнього природного середовища.
У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний
фонд охороняється як національне надбання, щодо якого
встановлюється особливий режим охорони, відтворення і
використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину
світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають
під особливою охороною.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання законодавства України про
природно-заповідний фонд України
Завданням законодавства України про природно-заповідний фонд
України є регулювання суспільних відносин щодо організації,
охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного
фонду, відтворення їх природних комплексів, управління у цій
галузі.
Стаття 2. Законодавство України про природно-заповідний фонд
Відносини в галузі охорони і використання територій та
об'єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних
комплексів регулюються Законом України "Про охорону навколишнього
природного середовища" ( 1264-12 ), цим Законом та іншими актами
законодавства України.
Стаття 3. Класифікація територій та об'єктів
природно-заповідного фонду України
До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники,
біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні
ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні
парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового
мистецтва.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні
парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового
мистецтва залежно від їх екологічної і наукової,
історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або
місцевого значення. { Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Залежно від походження, інших особливостей природних
комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками
природи, мети і необхідного режиму охорони: заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні,
загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні,
гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та
карстово-спелеологічні; пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні,
зоологічні, гідрологічні та геологічні.
Законодавством Автономної Республіки Крим може бути
встановлено додаткові категорії територій та об'єктів
природно-заповідного фонду.
Стаття 4. Форми власності на території та об'єкти
природно-заповідного фонду
Території природних заповідників, заповідні зони біосферних
заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним
природним паркам, є власністю Українського народу. { Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних
ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних
заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу,
але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки
природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки,
зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва
можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в
інших формах власності, передбачених законодавством України. { Частина друга статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки,
створені до прийняття цього Закону, не підлягають приватизації.
У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться
заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки
садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані
забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною
перереєстрацією охоронного зобов'язання.
Стаття 5. Правові засади функціонування територій та
об'єктів природно-заповідного фонду
Завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим
територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначаються у
положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону,
і затверджуються: { Абзац перший частини першої статті 5 в
редакції Закону N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 } центральним органом виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів
природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; органами центрального органу виконавчої влади в галузі
охорони навколишнього природного середовища на місцях, органом
виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони
навколишнього природного середовища - щодо територій та об'єктів
природно-заповідного фонду місцевого значення. { Абзац третій
частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011 }
Завдання, особливості природоохоронного режиму пам'яток
природи та заповідних урочищ визначаються на основі цього Закону
безпосередньо в їх первинних облікових документах.
Природні заповідники, біосферні заповідники, національні
природні парки, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні
парки загальнодержавного значення, а також регіональні ландшафтні
парки є юридичними особами. { Частина третя статті 5 в редакції Закону N 1826-VI ( 1826-17 )
від 21.01.2010 }
Ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки
місцевого значення та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва
відповідно до законодавства України можуть бути визнані юридичними
особами.
Стаття 6. Охорона територій та об'єктів, що мають особливу
екологічну, наукову, естетичну, господарську, а
також історико-культурну цінність
Території та об'єкти, що мають особливу екологічну, наукову,
естетичну, господарську, а також історико-культурну цінність,
підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої
визначається положенням щодо кожної з таких територій чи об'єктів,
яке відповідно до цього Закону та законодавства України про
охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним
органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного
середовища та центральним органом виконавчої влади в галузі
культури. { Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1287-XIV
( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Стаття 7. Землі природно-заповідного фонду
Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного
простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу
природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та
іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій
та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі
територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову,
естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього
Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель
природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або
історико-культурного призначення. { Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
На землях природно-заповідного фонду та іншого
природоохоронного або історико-культурного призначення
забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може
негативно впливати на стан природних та історико-культурних
комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим
призначенням. { Частина третя статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду
встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До
встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду
в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення
територій та об'єктів природно-заповідного фонду. { Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1826-VI
( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
На використання земельної ділянки або її частини в межах
природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження
(обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором.
Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом
строку, встановленого законом або договором.
Завдані внаслідок обмеження (обтяження) у землекористуванні
втрати відшкодовуються в порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України. { Частина шоста статті 7 в редакції Закону N 1826-VI ( 1826-17 )
від 21.01.2010 }
{ Стаття 7 в редакції Закону N 1377-IV ( 1377-15 ) від
11.12.2003 }
Стаття 8. Основні засоби збереження територій та об'єктів
природно-заповідного фонду
Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду
забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних
природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових
основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів
природно-заповідного фонду під час здійснення господарської,
управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і
проектно-планувальної документації, землевпорядкування,
лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за
додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму
їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження
заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та
об'єктів природно-заповідного фонду. { Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1287-XIV
( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Стаття 9. Види використання територій та об'єктів
природно-заповідного фонду
Території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням
вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства
України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Встановлені частиною першою цієї статті основні види
використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших
цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство,
рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за
умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню
територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим
вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних
комплексів та окремих об'єктів.
Стаття 9-1. Спеціальне використання природних ресурсів
у межах територій та об'єктів
природно-заповідного фонду
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій
та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту
та на підставі дозволу на спеціальне використання природних
ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Перелік встановлених цим Законом видів використання природних
ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду
і порядок їх використання визначаються режимом територій та
об'єктів природно-заповідного фонду.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій
та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення
здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у
межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду,
затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі
охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі
дозволів.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій
та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення
здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої
влади з питань охорони навколишнього природного середовища
Автономної Республіки Крим та територіальними органами
центрального органу виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій
та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення
здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у
межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду,
затвердженого органом виконавчої влади з питань охорони
навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та
територіальними органами центрального органу виконавчої влади в
галузі охорони навколишнього природного середовища, а також на
підставі дозволів.
Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій
та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення (крім
корисних копалин) здійснюється на підставі дозволів, що видаються
місцевими радами за погодженням з територіальними органами
центрального органу виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища.
Порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних
ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів
у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду
загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів
України. Видача дозволів на спеціальне використання природних
ресурсів здійснюється на безоплатній основі.
Видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявки)
природокористувача, погодженого із власником або постійним
користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.
Дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів може
бути анульований органом, що його видав, у разі: різкого
погіршення стану навколишнього природного середовища внаслідок
природокористування, ліквідації підприємства, установи або
організації, яка отримала дозвіл; порушення умов
природокористування та режиму території природно-заповідного
фонду; втрати чи пошкодження дозволу, що не дає можливості
визначити зміст дозволу.
Здійснення господарської та іншої діяльності за декларативним
принципом заборонено.
Дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з
моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі
дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку
ліміту, порушення умов природокористування та режиму території
природно-заповідного фонду.
Рішення про відмову у видачі дозволу може бути оскаржено до
центрального органу виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища або до суду.
Прийняття рішення про відмову у видачі дозволу на спеціальне
використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів
природно-заповідного фонду здійснюється у місячний строк.
Заява про оскарження рішення про відмову у видачі дозволу
подається до центрального органу виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища протягом строку, що не
перевищує десять днів з дня одержання відповідного рішення. Заява
розглядається у десятиденний строк. Про результати розгляду
заявник повідомляється у письмовій формі. { Закон доповнено статтею 9-1 згідно із Законом N 1826-VI
( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 10. Права громадян з питань охорони та використання
територій та об'єктів природно-заповідного фонду
Громадяни України з питань охорони та використання територій
та об'єктів природно-заповідного фонду мають право на: участь в обговоренні проектів законодавчих актів з питань
розвитку заповідної справи, формування природно-заповідного фонду; участь у розробці та реалізації заходів щодо їх охорони та
ефективного використання, запобігання негативного впливу на них
господарської діяльності; внесення пропозицій про включення до складу
природно-заповідного фонду найбільш цінних природних територій та
об'єктів; ознайомлення з територіями та об'єктами природно-заповідного
фонду, здійснення інших видів користувань з додержанням
встановлених вимог щодо заповідного режиму; участь у здійсненні громадського контролю за охороною
заповідних територій та об'єктів, внесення пропозицій про
притягнення до відповідальності винних у порушенні вимог охорони
територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Законодавством України можуть бути визначені й інші права
громадян з питань охорони та використання територій та об'єктів
природно-заповідного фонду.
Розділ II
УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ОРГАНІЗАЦІЇ, ОХОРОНИ
ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ
Стаття 11. Спеціально уповноважений орган державного
управління в галузі організації, охорони та
використання природно-заповідного фонду
Спеціально уповноваженим органом державного управління в
галузі організації, охорони та використання природно-заповідного
фонду є центральний орган виконавчої влади в галузі охорони
навколишнього природного середовища.
Для забезпечення державного управління територіями та
об'єктами природно-заповідного фонду можуть створюватися
спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади в
галузі охорони навколишнього природного середовища та його органів
на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органу
виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони
навколишнього природного середовища. { Частина друга статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3530-VI ( 3530-17 ) від 16.06.2011 }
Стаття 12. Управління територіями та об'єктами
природно-заповідного фонду
Управління природними заповідниками, біосферними
заповідниками, національними природними парками, ботанічними
садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного
значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється
їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації очолюють
керівники, які призначаються за погодженням із центральним органом
виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного
середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з
Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим. { Частина перша статті 12 в редакції Закону N 1826-VI ( 1826-17 )
від 21.01.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3530-VI
( 3530-17 ) від 16.06.2011 }
Спеціальні адміністрації можуть створюватися також для
управління ботанічними садами, дендрологічними парками,
зоологічними парками місцевого значення та парками-пам'ятками
садово-паркового мистецтва за рішенням органів, у віданні яких
вони перебувають.
До складу спеціальної адміністрації по управлінню територіями
та об'єктами природно-заповідного фонду входять відповідні наукові
підрозділи, служби охорони, господарського та іншого
обслуговування.
Спеціальні адміністрації здійснюють управління територіями та
об'єктами природно-заповідного фонду відповідно до положень про
території та об'єкти природно-заповідного фонду і проектів
організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду. { Статтю 12 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1826-VI
( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Управління територіями та об'єктами природно-заповідного
фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації,
здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у
віданні яких перебувають ці території та об'єкти.
Стаття 13. Участь об'єднань громадян в управлінні
територіями та об'єктами природно-заповідного
фонду
Об'єднання громадян, статутами яких передбачена діяльність у
галузі охорони навколишнього природного середовища, мають право на
участь в управлінні територіями та об'єктами природно-заповідного
фонду шляхом: внесення пропозицій щодо організації нових територій та
об'єктів природно-заповідного фонду, забезпечення їх охорони,
ефективного використання і відтворення природних комплексів та
об'єктів; сприяння державним органам в їх діяльності у цій сфері; участі у встановленому порядку у проведенні екологічної
експертизи об'єктів, що негативно впливають чи можуть негативно
вплинути на стан територій та об'єктів природно-заповідного фонду; участі у контролі за додержанням режиму таких територій та
об'єктів; здійснення відповідно до законодавства України інших заходів,
передбачених їх статутами.
Розділ III
РЕЖИМ ТЕРИТОРІЙ ТА ОБ'ЄКТІВ
ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ
Стаття 14. Визначення режиму територій та об'єктів
природно-заповідного фонду
Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду - це
сукупність науково-обгрунтованих екологічних вимог, норм і правил,
які визначають правовий статус, призначення цих територій та
об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони,
використання і відтворення їх природних комплексів.
Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду
визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх
класифікації та цільового призначення.
З метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження
відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів
природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської
діяльності, охорони, відтворення та використання природних
комплексів та об'єктів, які передбачається здійснити протягом
п'яти років, а також стратегії розвитку об'єкта
природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект
організації території об'єкта природно-заповідного фонду. { Статтю 14 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1826-VI
( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
ГЛАВА 1. ПРИРОДНІ ЗАПОВІДНИКИ
Стаття 15. Статус та завдання природних заповідників
Природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні
установи загальнодержавного значення, що створюються з метою
збереження в природному стані типових або унікальних для даної
ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх
компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в
них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного
середовища, ефективного використання природних ресурсів та
екологічної безпеки.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними
ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і
надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та
іншими актами законодавства України.
Основними завданнями природних заповідників є збереження
природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення
наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього
природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних
рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння у підготовці
наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього
природного середовища та заповідної справи.
На природні заповідники покладається також координація і
проведення наукових досліджень на територіях заказників, пам'яток
природи, заповідних урочищ у регіоні.
Стаття 16. Вимоги щодо охорони природних комплексів
та об'єктів природних заповідників
На території природних заповідників забороняється будь-яка
господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому
призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та
явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні
комплекси та об'єкти, а саме: будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів
транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних
заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку
населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх
осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних
засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав,
проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею,
подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника
та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені
нормативи; геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин,
порущення грунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного
режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних
засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових
трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету,
випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов
їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і
тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів; мисливство, рибальство, туризм, інтродукція нових видів
тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності
окремих видів тварин понад допустиму науково обгрунтовану ємкість
угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком
матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень. { Абзац
четвертий частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 } { Частина перша статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Для збереження і відтворення корінних природних комплексів,
проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань у
природному заповіднику відповідно до проекту організації його
території та охорони природних комплексів допускається: виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними
корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо
запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок
антропогенного впливу - відновлення гідрологічного режиму,
збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично
склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо; здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не
порушують режиму заповідника; спорудження у встановленому порядку
будівель та інших об'єктів, необхідних для виконання поставлених
перед заповідником завдань; збір колекційних та інших матеріалів,
виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних
наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної
роботи.
Проектом організації території природного заповідника та
охорони його природних комплексів може бути передбачено виділення
земельних ділянок для задоволення господарських потреб
заповідника та його працівників у сінокосах, випасах, городах та
паливі відповідно до встановлених нормативів.
Проекти організації території природних заповідників та
охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими
проектними організаціями і затверджуються центральним органом
виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного
середовища.
В разі термінової необхідності за рішенням науково-технічної
ради природного заповідника на території природного заповідника
можуть проводитися заходи, спрямовані на охорону природних
комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха, не
передбачені Проектом організації території природного заповідника
та охорони його природних комплексів. { Частина п'ята статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1193-VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 }
Для ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, в
результаті яких виникає пряма загроза життю людей чи знищення
заповідних природних комплексів, особливо термінові заходи
здійснюються за рішенням дирекції природного заповідника.
ГЛАВА 2. БІОСФЕРНІ ЗАПОВІДНИКИ
Стаття 17. Статус і завдання біосферних заповідників
Біосферні заповідники є природоохоронними,
науково-дослідними установами міжнародного значення, що
створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових
природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного
моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його
змін під дією антропогенних факторів.
Біосферні заповідники створюються на базі природних
заповідників, національних природних парків з включенням до їх
складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших
категорій та інших земель і включаються в установленому порядку до
Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО
"Людина і біосфера". { Частина друга статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Стаття 18. Структура території та особливості управління
біосферними заповідниками
Для біосферних заповідників установлюється диференційований
режим охорони, відтворення та використання природних комплексів
згідно з функціональним зонуванням: заповідна зона - включає території, призначені для збереження
і відновлення найбільш цінних природних та мінімально порушених
антропогенними факторами природних комплексів, генофонду
рослинного і тваринного світу; її режим визначається відповідно до
вимог, встановлених для природних заповідників; буферна зона - включає території, виділені з метою
запобігання негативного впливу на заповідну зону господарської
діяльності на прилеглих територіях; її режим визначається
відповідно до вимог, встановлених для охоронних зон природних
заповідників; зона антропогенних ландшафтів - включає території
традиційного землекористування, лісокористування,
водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів
господарської діяльності; в ній забороняється мисливство. { Абзац
четвертий частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 } { Частина перша статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
У межах території біосферних заповідників можуть виділятися
зони регульованого заповідного режиму, до складу яких включаються
регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з
додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених цим Законом.
Зонування території біосферних заповідників проводиться
відповідно до проекту організації території біосферного
заповідника та охорони його природних комплексів. { Статтю 18 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1826-VI
( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
У проекті організації території біосферного заповідника та
охорони його природних комплексів визначаються та обґрунтовуються
заходи щодо провадження природоохоронної, науково-дослідної,
рекреаційної, господарської діяльності відповідно до законодавства
і міжнародних договорів. { Статтю 18 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1826-VI
( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Проекти організації території біосферних заповідників та
охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими
проектними організаціями і затверджуються центральним органом
виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного
середовища. { Статтю 18 доповнено частиною згідно із Законом N 1287-XIV
( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Стаття 19. Особливості діяльності біосферних заповідників
Наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього
природного середовища та інша діяльність біосферних заповідників
здійснюються з урахуванням міжнародних програм.
ГЛАВА 3. НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ
Стаття 20. Статус і завдання національних природних парків
Національні природні парки є природоохоронними,
рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами
загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження,
відтворення і ефективного використання природних комплексів та
об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу,
історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними
ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і
надаються національним природним паркам у порядку, встановленому
цим Законом та іншими актами законодавства України.
До складу територій національних природних парків можуть
включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників
та землекористувачів.
На національні природні парки покладається виконання таких
основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів
і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та
інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з
додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та
об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх
змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових
рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища
та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Стаття 21. Структура території та вимоги щодо охорони
природних комплексів та об'єктів національних
природних парків
На території національних природних парків з урахуванням
природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної,
історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та
об'єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим
щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з
функціональним зонуванням: заповідна зона - призначена для охорони та відновлення
найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається
відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; зона регульованої рекреації - в її межах проводяться
короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд
особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється
влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і
екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного
користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність,
яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та
об'єктів заповідної зони; { Абзац третій частини першої статті 21
із змінами, внесеними згідно із Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від
21.01.2010 } зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення
готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування
відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська
діяльність, що не пов'язана з цільовим призначенням цієї
функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних
комплексів та об'єктів заповідної зони і зони регульованої
рекреації; { Абзац четвертий частини першої статті 21 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 } господарська зона - у її межах проводиться господарська
діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань,
знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення
парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів,
включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність
здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон
антропогенних ландшафтів біосферних заповідників. { Абзац п'ятий
частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 } { Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
На території зони регульованої рекреації, стаціонарної
рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність,
яка призводить або може призвести до погіршення стану
навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної
цінності території національного природного парку.
Зонування території національного природного парку,
рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться
відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту
організації території національного природного парку, охорони,
відтворення та рекреаційного використання його природних
комплексів і об'єктів, що затверджується центральним органом
виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного
середовища. { Частина третя статті 21 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1287-XIV ( 1287-14 ) від 14.12.99 }
Стаття 22. Рекреаційна діяльність на території національних
природних парків
Рекреаційна діяльність на території національних природних
парків організовується спеціальними підрозділами адміністрації
парків, а також іншими підприємствами, установами та організаціями
на підставі угод з адміністрацією парку.
ГЛАВА 4. РЕГІОНАЛЬНІ ЛАНДШАФТНІ ПАРКИ
Стаття 23. Статус і завдання регіональних ландшафтних
парків
Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними
рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що
створюються з метою збереження в природному стані типових або
унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення
умов для організованого відпочинку населення.
Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або
без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних
об'єктів у їх власників або користувачів. { Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
В разі необхідності вилучення земельних ділянок, водних та
інших природних об'єктів для потреб регіональних ландшафтних
парків провадиться в порядку, встановленому законодавством
України.
На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких
завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів
та об'єктів; створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших
видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням
режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів; сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.
Стаття 24. Структура території та вимоги щодо охорони
природних комплексів та об'єктів регіональних
ландшафтних парків
На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням
природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної,
історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та
об'єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням
вимог, встановлених для територій національних природних парків.
{ Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Проект організації території регіонального ландшафтного
парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його
природних комплексів та об'єктів і порядок його реалізації
затверджуються державним органом, який прийняв рішення про
організацію парку.
ГЛАВА 5. ЗАКАЗНИКИ
Стаття 25. Статус і завдання заказників
Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з
метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих
компонентів.
Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних
ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або
користувачів.
Стаття 26. Основні вимоги щодо режиму заказників
На території заказника обмежується або забороняється
мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням,
передбаченим положенням про заказник. { Частина перша статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить
цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних
вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших
природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе
зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
ГЛАВА 6. ПАМ'ЯТКИ ПРИРОДИ
Стаття 27. Статус та завдання пам'яток природи
Пам'ятками природи оголошуються окремі унікальні природні
утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне,
пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у
природному стані. { Частина перша статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010 }
Оголошення пам'яток природи провадиться без вилучення
земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх
власників або користувачів.
Стаття 28. Основні вимоги щодо режиму пам'яток природи
На території пам'яток природи забороняється будь-яка
діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації
чи зміни первісного їх стану.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших
природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе
зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
ГЛАВА 7. ЗАПОВІДНІ УРОЧИЩА
Стаття 29. Статус і завдання заповідних урочищ
Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні
та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове,
природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у
природному стані.
Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення
земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх
власників або користувачів.
Стаття 30. Основні вимоги щодо режиму заповідних урочищ
На території заповідних урочищ забороняється будь-яка
діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у
природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до
вимог, встановлених для природних заповідників.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших
природних об'єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на
себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та
збереження.
ГЛАВА 8. БОТАНІЧНІ САДИ
Стаття 31. Статус і завдання ботанічних садів

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »