Документ 2464-17, чинний, попередня редакція — Редакція від 07.01.2016, підстава 903-19
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

     7)  за  вимогою  платників,  зазначених  у  пунктах  1, 4 і 5 
частини першої статті 4 цього Закону, проводити звірення сум
нарахування та сплати ними єдиного внеску;
8) надавати Пенсійному фонду інформацію про узгодження
результатів перевірок в частині достовірності поданих відомостей
про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному
пенсійному страхуванню, у порядку, визначеному центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну
податкову і митну політику, та Пенсійним фондом. { Стаття 14 в редакції Закону N 406-VII ( 406-18 ) від
04.07.2013 }
Стаття 14-1. Обов’язки Пенсійного фонду та його
територіальних органів
1. Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов’язані:
1) надавати на безоплатній основі інформацію з реєстру
застрахованих осіб Державного реєстру органам доходів і зборів,
фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування,
органам праці та соціального захисту в порядку, визначеному
Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і
митну політику, центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сферах трудових
відносин, соціального захисту населення, та фондами
загальнообов’язкового державного соціального страхування;
2) забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру
застрахованих осіб Державного реєстру;
3) здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих
до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру;
4) надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб
інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у
реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру. { Закон доповнено статтею 14-1 згідно із Законом N 406-VII
( 406-18 ) від 04.07.2013 }

{ Статтю 15 виключено на підставі Закону N 406-VII
( 406-18 ) від 04.07.2013 }

Розділ V
ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР
ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ
Стаття 16. Призначення та структура Державного реєстру
{ Назва статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
1. Державний реєстр створюється для забезпечення: { Абзац перший частини першої статті 16 в редакції Закону
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі
загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх
ідентифікації;
накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації
про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими
особами права на отримання страхових виплат за окремими видами
загальнообов'язкового державного соціального страхування;
нарахування та обліку виплат за окремими видами
загальнообов'язкового державного соціального страхування.
2. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і
реєстру застрахованих осіб.
3. Ведення реєстру страхувальників Державного реєстру
здійснюється на підставі положення ( z1005-10, z1647-13 ), що
затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну податкову і митну політику, за
погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового
державного соціального страхування.
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру
здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним
фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну
політику, та фондами загальнообов’язкового державного соціального
страхування { Частина третя статті 16 в редакції Закону N 406-VII ( 406-18 )
від 04.07.2013 }
Стаття 17. Використання інформації з Державного реєстру
1. Інформація з Державного реєстру використовується з
додержанням вимог законів України "Про інформацію" ( 2657-12 ) та
"Про захист персональних даних" ( 2297-17 ) виключно для потреб,
визначених цим Законом та законами з окремих видів
загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також
для призначення всіх видів державної соціальної допомоги та
субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних
послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного
побутового палива та для обміну інформацією з Централізованим
банком даних з проблем інвалідності. { Частина перша статті 17 в редакції Закону N 406-VII ( 406-18 )
від 04.07.2013; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1170-VII
( 1170-18 ) від 27.03.2014 }
2. Між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну податкову і митну політику, та
Пенсійним фондом, що ведуть Державний реєстр, та фондами
загальнообов’язкового державного соціального страхування
здійснюється обмін інформацією на безоплатній основі в порядку,
встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну податкову і митну політику, та
Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов’язкового
державного соціального страхування. { Частина друга статті 17 в редакції Закону N 406-VII ( 406-18 )
від 04.07.2013 }
3. Пенсійний фонд та центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сферах трудових
відносин, соціального захисту населення, здійснюють обмін
інформацією з Державного реєстру та Централізованого банку даних з
проблем інвалідності у порядку, встановленому Пенсійним фондом
спільно із зазначеним центральним органом виконавчої влади. { Частина третя статті 17 в редакції Законів N 5462-VI ( 5462-17 )
від 16.10.2012, N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
4. Інформація з Державного реєстру надається на запит органів
праці та соціального захисту населення для призначення всіх видів
державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат
на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу,
твердого та рідкого пічного побутового палива у порядку та за
формою, встановленими Пенсійним фондом спільно з центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері соціального захисту населення. { Статтю 17 доповнено новою частиною згідно із Законом N 406-VII
( 406-18 ) від 04.07.2013 }
5. Інформація з Державного реєстру надається на запит
платників єдиного внеску та/або застрахованих осіб у порядку та за
формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну
політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами
загальнообов’язкового державного соціального страхування. { Частина п'ята статті 17 в редакції Закону N 406-VII ( 406-18 )
від 04.07.2013 }
6. Надання доступу до інформації з Державного реєстру
здійснюється у порядку, встановленому Пенсійним фондом за
погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального
страхування.
Стаття 18. Джерела формування Державного реєстру
1. Джерелами формування Державного реєстру є відомості, що
надходять до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну податкову і митну політику, та
Пенсійного фонду від: { Абзац перший частини першої статті 18 в редакції Закону
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців;
платників єдиного внеску;
застрахованих осіб;
фондів загальнообов'язкового державного соціального
страхування;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану,
виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст
обласного значення) рад; { Абзац шостий частини першої статті 18 в
редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
органів доходів і зборів та уповноважених суб’єктів для
обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; { Абзац сьомий частини першої статті 18 в редакції Закону
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері статистики; { Абзац восьмий частини першої статті
18 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
державної служби зайнятості;
інших підприємств, установ, організацій та військових частин;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів;
територіальних органів Пенсійного фонду за результатами
перевірок платників єдиного внеску;
інших джерел, передбачених законодавством.
Стаття 19. Реєстр страхувальників
1. Реєстр страхувальників - автоматизований банк відомостей,
створений для ведення обліку платників єдиного внеску -
страхувальників.
Реєстр страхувальників формує та веде центральний орган
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну
податкову і митну політику, користувачами цього реєстру є органи
доходів і зборів, Пенсійний фонд та фонди загальнообов’язкового
державного соціального страхування. { Частину першу статті 19 доповнено абзацом другим згідно із
Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
2. До реєстру страхувальників вносяться такі відомості:
1) податковий номер юридичних осіб (ідентифікаційний номер
фізичних осіб - платників податків). Відомості про осіб, які через
релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного
номера та мають відповідний запис у безконтактному електронному
носії паспорта громадянина України про наявність у них права
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера,
обліковуються в порядку, встановленому центральним органом
державної влади, що забезпечує формування та реалізує державну
податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та
Пенсійним фондом ; { Пункт 1 частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012, N 406-VII
( 406-18 ) від 04.07.2013 }
2) найменування (для фізичних осіб - підприємців та фізичних
осіб, які використовують найману працю, - прізвище, ім'я, по
батькові);
3) місцезнаходження (для юридичної особи) та місце реєстрації
місця проживання або місце фактичного проживання (для фізичної
особи);
4) форма власності;
5) види економічної діяльності, в тому числі основний;

{ Пункт 6 частини другої статті 19 виключено на підставі
Закону N 909-VIII ( 909-19 ) від 24.12.2015 }

7) кількість працівників на дату подання звітності та осіб,
які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими
договорами;
8) інша інформація, необхідна для обліку платників, їх
зобов'язань та сплати єдиного внеску.
3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну податкову і митну політику,
оприлюднює на власному офіційному веб-сайті дані з реєстру
страхувальників про взяття на облік страхувальника. { Статтю 19 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 406-VII
( 406-18 ) від 04.07.2013; із змінами, внесеними згідно із Законом
N 909-VIII ( 909-19 ) від 24.12.2015 }
Стаття 20. Реєстр застрахованих осіб
1. Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк
відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб,
які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному
страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд,
користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди
загальнообов’язкового державного соціального страхування. { Частину першу статті 20 доповнено абзацом другим згідно із
Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
2. Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід,
грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб,
на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші
відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями,
підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами
та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та
компенсацію відповідно до законодавства.
Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які
провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо
зазначеними особами. { Абзац другий частини другої статті 20 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 909-VIII ( 909-19 ) від
24.12.2015 }
Порядок та строки подання відомостей, зазначених в абзацах
першому і другому цієї частини, встановлюються Пенсійним фондом за
погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сферах трудових відносин,
соціального захисту населення.
3. На кожну застраховану особу заводиться персональна
облікова картка, до якої включаються такі відомості:
1) умовно-постійна частина картки:

{ Дію абзацу другого підпункту 1 частини третьої статті 20
зупинено до 1 січня 2017 року - див. пункт 1-1 розділу VIII цього
Закону }
номер посвідчення застрахованої особи; { Абзац другий підпункту 1 частини третьої статті 20 набирає
чинності з 1 січня 2014 року - див. п.1 розділу VIII цього
Закону }
прізвище, ім'я та по батькові на момент подання відомостей до
Пенсійного фонду;
дата народження;
стать;
унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному
реєстрі та серія, номер і назва документа, з якого взяті відомості
до персональної облікової картки; { Абзац шостий пункту 1 частини
третьої статті 20 в редакції Закону N 5492-VI ( 5492-17 ) від
20.11.2012 }
громадянство;
номер телефону (за згодою);
відмітка про смерть;
2) частина картки, що відображає загальний страховий стаж,
заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого
єдиного внеску та інші дані, необхідні для обчислення та
призначення страхових виплат за окремими видами
загальнообов'язкового державного соціального страхування:
ідентифікаційний номер платника (крім осіб, які через
релігійні або інші переконання відмовилися від ідентифікаційного
номера);
рік, за який внесено відомості;
розмір єдиного внеску за відповідний місяць;
сума сплаченого єдиного внеску за відповідний місяць;
позначка про особливі умови праці, що дають право на пільги
із загальнообов'язкового державного соціального страхування;
сума виплат (доходу), з якої сплачено страхові внески за
відповідний місяць;
кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних
днів (годин) за відповідний місяць;
інша інформація, необхідна для обчислення та призначення
страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового
державного соціального страхування;
3) частина картки, що відображає здійснення виплат за
окремими видами загальнообов'язкового державного соціального
страхування.
Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається
в Пенсійному фонді протягом усього життя особи, а після її
смерті - протягом 75 років на паперових та/або електронних носіях
за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперового та
електронного документів.
4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, за
формою, встановленою відповідно до законодавства, протягом десяти
робочих днів після реєстрації смерті особи подає відповідні
відомості територіальному органу Пенсійного фонду. { Частина четверта статті 20 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
5. Зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру
застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за
погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сферах трудових відносин,
соціального захисту населення.
6. Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід,
грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші
дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються
для обчислення та призначення страхових виплат за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Стаття 21. Захист інформації Державного реєстру
1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну податкову і митну політику, та
Пенсійний фонд забезпечують захист інформації Державного реєстру
відповідно до законодавства. { Частина перша статті 21 в редакції Закону N 406-VII ( 406-18 )
від 04.07.2013 }
2. Захист інформації Державного реєстру забезпечується
шляхом:
додержання вимог щодо захисту інформації, встановлених
відповідно до цього Закону та інших актів законодавства;
використання засобів обчислювальної техніки, програмного
забезпечення, засобів зв'язку та інших засобів, які відповідають
установленим вимогам щодо захисту інформації;
здійснення контролю за станом роботи щодо захисту інформації.
3. Контроль за додержанням вимог щодо захисту інформації
Державного реєстру здійснюється центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері організації
спеціального зв’язку та захисту інформації. { Частина третя статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012, N 1262-VII ( 1262-18 ) від
13.05.2014 }

{ Дію статті 22 зупинено до 1 січня 2017 року - див. пункт
1-1 розділу VIII цього Закону }
{ Стаття 22 набирає чинності з 1 січня 2014 року - див. п.1
розділу VIII цього Закону }
Стаття 22. Посвідчення застрахованої особи
1. Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному
соціальному страхуванню, одержують посвідчення застрахованої
особи, яке є єдиним для всіх видів страхування. { Абзац перший
частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5316-VI ( 5316-17 ) від 02.10.2012 }
Порядок видачі та зразок посвідчення застрахованої особи
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Посвідчення застрахованої особи має номер, що відповідає
номеру облікової картки застрахованої особи в Державному реєстрі і
не змінюється протягом усього життя застрахованої особи.
2. Номер посвідчення застрахованої особи є обов'язковим для
використання підприємствами, установами, організаціями всіх форм
власності, фізичними особами у разі виплати доходів, з яких
сплачується єдиний внесок.
3. За невиконання вимог, передбачених частиною другою цієї
статті, посадові особи несуть відповідальність згідно із законом.
Розділ VI
ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДОХОДІВ І ЗБОРІВ,
ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ ТА ФОНДІВ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО
ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ
у СФЕРІ ЗБОРУ ТА ОБЛІКУ ЄДИНОГО ВНЕСКУ.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
ПРО ЗБІР ТА ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ ЄДИНОГО ВНЕСКУ
Стаття 23. Повноваження Пенсійного фонду та фондів
загальнообов’язкового державного соціального страхування
1. На виконання своїх повноважень Пенсійний фонд та фонди
загальнообов’язкового державного соціального страхування мають
право безоплатно отримувати від органів доходів і зборів відомості
про суми надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій
та суми коштів, перерахованих на їхні рахунки, а в разі виявлення
розбіжностей - письмову інформацію про причини таких розбіжностей.
2. Пенсійний фонд та фонди загальнообов’язкового державного
соціального страхування зобов’язані:
1) надавати центральному органу виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну
політику, відомості про свої рахунки, відкриті в центральному
органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
казначейського обслуговування бюджетних коштів, для перерахування
на них страхових коштів та завчасно повідомляти про зміну таких
рахунків;
2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну податкову і митну політику,
Пенсійний фонд, фонди загальнообов’язкового державного соціального
страхування здійснюють обмін інформацією у випадках, передбачених
цим Законом. Порядок здійснення такого обміну визначається
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та
реалізує державну податкову і митну політику, спільно з Пенсійним
фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального
страхування. { Стаття 23 в редакції Закону N 406-VII ( 406-18 ) від
04.07.2013 }
Стаття 24. Обов'язки банків щодо дотримання законодавства
про збір та ведення обліку єдиного внеску
1. Банки під час відкриття рахунків зобов'язані вимагати від
юридичних та фізичних осіб, зазначених у пункті 1 частини першої
статті 4 цього Закону, документи, що підтверджують їх взяття на
облік в органі доходів і зборів як платників єдиного внеску, або
виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних
осіб - підприємців (для осіб, зазначених в абзацах другому,
третьому, п’ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4
цього Закону, взяття на облік яких у в органі доходів і зборів
здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки,
наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ). { Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4839-VI ( 4839-17 ) від 24.05.2012, N 406-VII ( 406-18 ) від
04.07.2013 }
2. Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у
пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення
та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів
для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону
нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування)
зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником
розрахункових документів про перерахування коштів для сплати
відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують
фактичну сплату таких сум у порядку ( z0953-10, z1602-13 ),
визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну податкову і митну політику за
погодженням з Національним банком України та центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сферах трудових відносин, соціального захисту населення. { Абзац перший частини другої статті 24 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних
коштів у порядку, встановленому Національним банком України,
сплачують відповідному територіальному органу доходів і зборів
суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом
зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування
цієї суми. { Абзац другий частини другої статті 24 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }

Стаття 25. Заходи впливу та стягнення
1. Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами
Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції
відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання
платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими
особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які
відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і
сплачувати єдиний внесок. { Частина перша статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
2. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових
внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити
ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах,
визначених цією статтею.
3. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та
застосуванням штрафів.
4. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки,
встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну податкову і митну політику,
надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про
її сплату. { Абзац перший частини четвертої статті 25 в редакції
Закону N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти
календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки
сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. { Абзац третій частини четвертої статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного
внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження
вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому
порядку. { Абзац четвертий частини четвертої статті 25 в редакції
Закону N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до
органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом
десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником
єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням
про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату
єдиного внеску. { Частину четверту статті 25 доповнено новим
абзацом згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника
єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та
надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних
днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника
єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому
під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення
органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску,
така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника
єдиного внеску. { Частину четверту статті 25 доповнено новим
абзацом згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску
встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну податкову і митну політику.
{ Частину четверту статті 25 доповнено новим абзацом згідно із
Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто,
платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та
штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів
з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або
оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в
судовому порядку. { Абзац восьмий частини четвертої статті 25 в
редакції Закону N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти
календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у
вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не
узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в
судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом
десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган
доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до
підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
{ Абзац дев'ятий частини четвертої статті 25 в редакції Закону
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013; із змінами, внесеними згідно
із Законом N 909-VIII ( 909-19 ) від 24.12.2015 }
У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган
доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про
стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання
спорів, передбачені законом, не застосовуються. { Абзац десятий
частини четвертої статті 25 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
5. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або
рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною
виконавчою службою в порядку, встановленому законом. { Частина п'ята статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
6. За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску
або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки,
штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх
виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки,
штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в
рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної
черговості їх виникнення.
7. Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі
укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до
вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ), крім випадків повної
ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її
безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та
відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть
зобов'язання із сплати єдиного внеску.
8. У разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного
внеску або втрати платником з інших причин статусу платника
єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та
іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення
недоїмки є:
ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника
єдиного внеску, що ліквідується;
юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або
іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що
ліквідується.
У разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та
іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:
засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного
внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну
чи додаткову відповідальність за її зобов'язаннями;
юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та
іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що
ліквідується;
правонаступники юридичної особи - платника єдиного внеску, що
ліквідується.
У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення
платника єдиного внеску зобов'язання із сплати недоїмки
покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли
його права та обов'язки.
9. Передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його
сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених
законодавством.
10. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку
0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
11. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного
внеску такі штрафні санкції: { Абзац перший частини одинадцятої статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного
подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на
яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ( 755-15 ),
накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату
(несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у
розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; { Пункт 2 частини одинадцятої статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 77-VIII ( 77-19 ) від 28.12.2014 }
3) за донарахування територіальним органом доходів і зборів
або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску
накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за
кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано
таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого
єдиного внеску; { Пункт 3 частини одинадцятої статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 5292-VI ( 5292-17 ) від 18.09.2012, N 406-VII
( 406-18 ) від 04.07.2013, N 77-VIII ( 77-19 ) від 28.12.2014 }

{ Пункт 4 частини одинадцятої статті 25 виключено на підставі
Закону N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }

5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на
підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у
розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми
єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які
нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається
штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно
сплачених сум.
7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за
встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом
доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке
неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою
формою.
Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого
протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке
неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою
формою звітності, передбаченої цим Законом. { Частину одинадцяту статті 25 доповнено пунктом 7 згідно із
Законом N 77-VIII ( 77-19 ) від 28.12.2014 }
12. Органи доходів і зборів застосовують до банків такі
фінансові санкції: { Абзац перший частини дванадцятої статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
1) за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування
на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових
санкцій, зазначених у частині одинадцятій цієї статті,
нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка зазначених сум,
розрахована за кожний день прострочення їх перерахування
(зарахування), та накладається штраф у розмірі 10 відсотків
своєчасно не зарахованих (неперерахованих) сум; { Пункт 1 частини дванадцятої статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
2) за порушення вимог, передбачених частиною другою статті 24
цього Закону, накладається штраф у розмірі суми єдиного внеску,
яка підлягає сплаті платниками.
13. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з
першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку
внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати
(перерахування) включно.
У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату
недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до
органу доходів і зборів або позову до суду. { Абзац другий частини тринадцятої статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
14. Про нарахування пені та застосування штрафів,
передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у
порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну
політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке
протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
{ Абзац перший частини чотирнадцятої статті 25 в редакції Закону
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають
сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів
після надходження відповідного рішення. Зазначені суми
зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в
центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів,
для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений
строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів
вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим
повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким
прийнято це рішення. { Абзац другий частини чотирнадцятої статті
25 із змінами, внесеними згідно із Законами N 406-VII ( 406-18 )
від 04.07.2013, N 909-VIII ( 909-19 ) від 24.12.2015 }
Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування
фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення
органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну
податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк
сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом
рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про
сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з
виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки. { Абзац третій
частини чотирнадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату
єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і
зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів. { Частину
чотирнадцяту статті 25 доповнено абзацом четвертим згідно із
Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
15. Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені
та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і
дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. { Абзац перший
частини п'ятнадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в
рішенні суми протягом десяти календарних днів, а також не
повідомив у цей строк орган доходів і зборів про оскарження
рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в
порядку, встановленому законом. { Абзац другий частини
п'ятнадцятої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013, N 909-VIII ( 909-19 ) від
24.12.2015 }
Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення
порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного
внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із
сплати єдиного внеску.
Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про
сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та
сплатою недоїмки.
16. Строк давності щодо нарахування, застосування та
стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не
застосовується.
17. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
здійснюється в порядку, встановленому Кодексом України про
адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ).

{ Частину вісімнадцяту статті 25 виключено на підставі Закону
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
{ Частину дев'ятнадцяту статті 25 виключено на підставі
Закону N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }

Стаття 26. Відповідальність за порушення цього Закону
1. Посадові особи платників єдиного внеску несуть
адміністративну відповідальність за:
порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати
єдиного внеску;
неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою
формою звітності щодо єдиного внеску;
подання недостовірних відомостей, що використовуються в
Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.
2. Застраховані особи, які не подають інформацію для внесення
до Державного реєстру або подають недостовірну інформацію,
притягаються до відповідальності згідно із законом.
3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування та реалізує державну податкову і митну політику, та
Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за розголошення
інформації про застрахованих осіб, невиконання або неналежне
виконання своїх обов'язків, визначених цим Законом, несуть
відповідальність згідно із законом. { Абзац перший частини третьої
статті 26 в редакції Закону N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами
доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, підлягають
поверненню з рахунків органами доходів і зборів в триденний строк
з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів
або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою
нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку
120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.
{ Абзац другий частини третьої статті 26 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім
підпункту 8 частини першої статті 1, підпунктів 7 та 8 (в частині
пред'явлення посвідчення застрахованої особи), 9 частини другої
статті 6, абзацу другого підпункту 1 частини третьої статті 20,
статті 22 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня
2014 року.
1-1. Зупинити дію підпункту 8 частини першої статті 1,
підпунктів 7, 8 (в частині пред’явлення посвідчення застрахованої
особи) та 9 частини другої статті 6, абзацу другого підпункту 1
частини третьої статті 20, статті 22 цього Закону до 1 січня 2017
року. { Розділ VIII доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом N 76-VIII
( 76-19 ) від 28.12.2014 }
2. З дня набрання чинності цим Законом суб'єкти
підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему
оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня
1998 року N 727/98 ( 727/98 ) "Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV
Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92
( 13-92 ) "Про прибутковий податок з громадян" (Відомості
Верховної Ради України, 1993 р., N 10, ст. 77), нараховують,
обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.
3. З дня набрання чинності цим Законом платники страхових
внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування,
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються
платниками єдиного внеску.


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору