Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його [...]
Верховна Рада України; Закон від 07.03.20023088-III
Документ 3088-14, чинний, поточна редакція — Прийняття від 07.03.2002
 

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення змін до Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом"
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 33, ст.235 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. Внести до Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 42-43,
ст. 378) такі зміни:
1. У статті 1:
а) доповнити абзац шостий реченнями такого змісту:
"Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які
виникли до порушення провадження у справі про банкрутство або що
визнані як конкурсні згідно з цим Законом і зобов'язання яких не
забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори
за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у
справі про банкрутство";
б) у абзаці сьомому виключити останнє речення;
в) в абзаці сімнадцятому виключити друге - третє речення;
г) абзац дев'ятнадцятий викласти в такій редакції:
"офіційний друкований орган - газети "Голос України" або
"Урядовий кур'єр";
д) абзац двадцять четвертий викласти в такій редакції:
"мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення
виконання боржником всіх вимог кредиторів за зобов'язаннями, що
виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство,
включаючи вимоги за зобов'язаннями, що виникли після порушення
справи, але згідно з цим Законом віднесені до вимог конкурсних
кредиторів, а також зупинення будь-яких заходів, спрямованих на
забезпечення примусового виконання таких вимог".
2. Доповнити Закон статтею 3-1 в такій редакції:
"Стаття 3-1. Арбітражний керуючий
1. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражним керуючим
(розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути
призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності,
яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними
знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів.
Згідно з цим Законом одна і та ж особа може виконувати
функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого
санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про
банкрутство відповідно до вимог цього Закону.
2. Якщо інше не передбачено цим Законом, арбітражні керуючі
діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої
уповноваженим органом у порядку, встановленому законом.
Анулювання ліцензії арбітражного керуючого під час здійснення
арбітражним керуючим своїх повноважень є підставою для усунення
його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час
провадження у справі про банкрутство.
Про усунення арбітражного керуючого від виконання обов'язків
з цих підстав під час провадження у справі господарський суд
виносить ухвалу.
3. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені:
особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими;
особи, які здійснювали раніше управління цим боржником -
юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї
особи від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох
років, якщо інше не встановлено цим Законом;
особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької
діяльності або займати керівні посади;
особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів.
До призначення арбітражним керуючим особа має подати до
господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не
належить до жодної категорії вищезазначених осіб.
4. Арбітражний керуючий має право:
скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з
правом дорадчого голосу;
звертатися до господарського суду у випадках, передбачених
цим Законом;
отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим
Законом;
залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на
договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з
оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не
встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами;
запитувати і отримувати документи або їх копії від
підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за
їх згодою;
отримувати з державного реєстру застав інформацію про майно
боржника, яке є предметом застави;
подавати до господарського суду заяву про дострокове
припинення своїх обов'язків;
виконувати інші дії відповідно до закону.
5. Арбітражний керуючий зобов'язаний:
здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;
аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну
діяльність боржника, його становище на ринках;
в порядку, установленому законодавством, надавати державному
органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення
Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження
у справі про банкрутство;
виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.
6. При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний
керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням
інтересів боржника та його кредиторів.
7. На випадок заподіяння шкоди боржнику чи кредиторам
діяльність арбітражного керуючого підлягає обов'язковому
страхуванню. Порядок обов'язкового страхування діяльності
арбітражних керуючих визначається законом.
8. Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених
на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, що завдало значної
шкоди боржнику чи кредиторам, може бути підставою для анулювання
його ліцензії.
Про невиконання або неналежне виконання обов'язків,
покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може
винести ухвалу, яка направляється державному органу з питань
банкрутства.
9. Невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених
на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності
наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для
усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх
обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.
10. Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного
керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у
зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку,
встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від
продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи
коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.
Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна,
керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення
господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про
банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на
якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат
арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за
заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному
цією статтею.
11. Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг,
відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному
керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).
Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються
рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою
господарського суду.
12. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна,
керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним
своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі,
встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським
судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох
мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної
заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців
його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.
13. Кредитори мають право встановлювати і виплачувати
арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову
винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.
14. Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного
керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою
господарського суду. Ухвала може бути оскаржена у встановленому
порядку.
15. Життя та здоров'я арбітражного керуючого можуть бути
застраховані за рахунок коштів кредиторів у порядку, визначеному
законодавством".
3. Статтю 12 викласти в такій редакції:
"Стаття 12. Забезпечення вимог кредиторів і мораторій
на задоволення вимог кредиторів
1. Господарський суд має право за клопотанням сторін або
учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю
ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна,
кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без
згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника
передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання
третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що
виноситься ухвала.
2. У процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін,
учасників провадження у справі про банкрутство, або розпорядника
майна, що містить відомості про перешкоджання керівником боржника
діям розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника
дій, що порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів,
господарський суд має право відсторонити керівника боржника від
посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника
майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський
суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена керівником боржника у
встановленому порядку.
3. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно
до дня введення процедури санації і призначення керуючого
санацією, або до винесення постанови про визнання боржника
банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення
ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової
угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника
банкрутом.
Господарський суд також має право скасувати або змінити
заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання
вищезазначених обставин, про що виноситься ухвала, яка може бути
оскаржена в установленому порядку.
4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться
одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про
що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та
інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до
законодавства;
не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються
інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових
зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
5. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується
до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у
зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку,
передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону.
6. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не
поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування
шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської
винагороди, а також на вимоги кредиторів, які виникли після
порушення провадження у справі.
Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів,
що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14
цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації,
затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній
процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього
Закону.
Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за
зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з
рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями
здійснює арбітражний керуючий.
Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не
поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою
господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про
банкрутство боржника.
7. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у
справі про банкрутство".
4. Статтю 14 викласти в такій редакції:
"Стаття 14. Виявлення кредиторів та осіб, які виявлять
бажання взяти участь у санації боржника
1. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня
порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти
днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі
оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство
зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з
вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати,
авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо
відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають
право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до
боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори
надсилають боржнику та розпоряднику майном.
2. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення
строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, -
не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд
зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.
Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
3. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду
зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з
обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна
повідомляє письмово заявників і господарський суд.
Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до
господарського суду, що порушив провадження у справі про
банкрутство.
4. У разі визнання кредитора конкурсним, він має право
отримати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших
кредиторів, визнаних боржником та (або) розпорядником майна. Такий
кредитор має право подати боржнику та господарському суду
заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є
заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються
господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру
вимог.
За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд
ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких
кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку.
5. Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної
плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо
відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, щодо
яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з підсудністю,
що встановлена цим Законом.
6. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським
судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог
кредиторів.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру
вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно
з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку
боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно
боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром
застав.
Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру
відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської
винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування
шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами
таких кредиторів та даними обліку боржника.
7. Фізичні особи та (або) юридичні особи, які бажають взяти
участь у санації боржника (далі - інвестори), можуть подати
розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої
пропозиції щодо санації (план санації)".
5. У статті 17:
а) абзац перший частини першої викласти в такій редакції:
"1. Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у
строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном,
установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу
про проведення санації боржника та призначення керуючого
санацією";
б) абзац другий частини третьої викласти в такій редакції:
"Ухвала про проведення санації та призначення керуючого
санацією набирає чинності з дня її ухвалення, але може бути
оскаржена у встановленому порядку";
в) абзац другий частини четвертої викласти в такій редакції:
"керівник боржника відсторонюється від посади у порядку,
визначеному законодавством про працю, управління боржником
переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого
статтею 53 цього Закону";
г) абзац п'ятий частини четвертої виключити;
д) частину п'яту викласти в такій редакції:
"5. Керуючий санацією має право:
розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень,
передбачених цим Законом;
укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові,
трудові та інші угоди;
подавати заяви про визнання угод, укладених боржником,
недійсними";
е) абзац четвертий частини шостої викласти в такій редакції:
"розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план
санації боржника";
є) абзац шостий частини шостої викласти в такій редакції:
"здійснювати заходи щодо стягнення дебіторської
заборгованості перед боржником; від імені боржника заявляти позови
про стягнення заборгованості з дебіторів боржника, а також з осіб,
які несуть з боржником відповідно до закону або договору
субсидіарну (додаткову) чи солідарну відповідальність";
ж) абзац другий частини десятої викласти в такій редакції:
"виконання договору завдає збитків боржнику";
з) частину одинадцяту викласти в такій редакції:
"11. Угода боржника, що укладена або виконана боржником з
окремим кредитором чи іншою особою після порушення провадження у
справі про банкрутство або протягом шести місяців, що передували
дню порушення провадження у справі про банкрутство, може бути за
заявою арбітражного керуючого або одного з кредиторів визнана
господарським судом недійсною, якщо:
відповідно до такої угоди кредитору чи на його користь
здійснено оплату його вимог, які виникли до укладення зазначеної
угоди, або в рахунок оплати зазначених вимог передано (відчужено)
майно боржника, за умови, якщо угоду укладено на день, коли сума
вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість його майна, та
якщо внаслідок реалізації угоди кредитор отримав більше, ніж він
отримав би у разі ліквідації боржника, якби реалізація такої угоди
не відбулася;
відповідно до такої угоди боржником відчужено або придбано
майно за цінами, що є відповідно нижчими або вищими за ринкові, за
умови, якщо до дня укладення угоди або внаслідок її виконання
майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог
кредиторів.
За угодою, що визнана господарським судом недійсною з
вищезазначених підстав, кожна із сторін зобов'язана повернути
іншій стороні все, що отримано за угодою, а у разі неможливості
повернути отримане в натурі - відшкодувати його вартість у
грошовій формі за ринковими цінами, що існували на день укладення
угоди.
У разі оспорювання зазначених угод господарський суд має
виходити з презумпції недостатності майна боржника для задоволення
вимог кредиторів. Обов'язок доказування платоспроможності
(достатності майна для задоволення вимог кредиторів) покладається
на боржника.
Угода боржника, що укладена або виконана боржником -
юридичною особою після порушення провадження у справі про
банкрутство або протягом шести місяців, що передували дню
порушення провадження у справі, що пов'язана з виплатою
(виділенням) долі (частки) в майні боржника учасникові боржника у
зв'язку з його виходом із складу учасників боржника, за заявою
арбітражного керуючого або кредитора визнається господарським
судом недійсною, а все отримане за цією угодою повертається
боржникові.
Розгляд заяв арбітражних керуючих про визнання угод
недійсними і повернення всього отриманого за такими угодами
здійснюється господарським судом під час провадження у справі про
банкрутство";
и) частину дванадцяту виключити.
6. У статті 21:
а) абзац шостий частини другої викласти в такій редакції:
"відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на
дату подання звіту";
б) абзаци перший та четвертий частини третьої викласти в
такій редакції:
"3. До звіту керуючого санацією додаються докази задоволення
вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром";
"про прийняття рішення щодо припинення процедури санації і
укладення мирової угоди";
в) частини четверту та п'яту викласти в такій редакції:
"4. Звіт керуючого санацією має бути розглянутий комітетом
кредиторів не пізніше десяти днів від дати його надходження.
5. За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет
кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з
клопотанням щодо:
припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану
санації і відновленням платоспроможності боржника;
продовження встановленого строку процедури санації;
припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури;
припинення процедури санації і укладення мирової угоди.
У разі виникнення обставин, що є підставою для припинення
процедури санації, комітет кредиторів може прийняти відповідне
рішення за відсутності звіту керуючого санацією";
г) частину дев'яту викласти в такій редакції:
"9. Якщо комітет кредиторів прийняв рішення про припинення
процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і
відновленням платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією
підлягає затвердженню господарським судом, якщо інше не
передбачено цим Законом.
У разі встановлення господарським судом обгрунтованості скарг
кредиторів господарський суд може відмовити у затвердженні звіту
керуючого санацією";
д) частини дванадцяту і тринадцяту викласти в такій редакції:
"12. Розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до
реєстру, проводяться керуючим санацією починаючи з дати,
зазначеної у затвердженому господарським судом плані санації, в
порядку черговості, установленому статтею 31 цього Закону.
13. Якщо розрахунки з кредиторами не проведені в строки,
передбачені планом санації, господарський суд визнає боржника
банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру";
е) частини чотирнадцяту - п'ятнадцяту виключити.
7. У статті 25:
а) абзаци одинадцятий та дванадцятий частини першої викласти
в такій редакції:
"заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до
боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які
виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є
неоплаченими;
з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього
Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними
угод боржника";
б) абзац перший частини другої викласти в такій редакції:
"2. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора
відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати
бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи,
матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення
від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи
банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України".
8. Статті 27 та 28 виключити.
9. Статтю 52 викласти в такій редакції:
"Стаття 52. Особливості банкрутства відсутнього боржника
1. У разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні
органи боржника - юридичної особи відсутні за її
місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до
органів державної податкової служби згідно із законодавством
податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а
також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність
підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи
про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором
незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання
зобов'язань.
2. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення
ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство
відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього
боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає
ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.
3. У разі виявлення майна відсутнього боржника ліквідатора
має бути замінено за клопотанням кредитора арбітражним керуючим,
про що господарський суд виносить ухвалу.
У разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника,
визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна
направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у
справі про банкрутство.
4. У разі, якщо кредитор не подав до господарського суду
клопотання щодо кандидатури арбітражного керуючого (ліквідатора),
ухвала господарського суду надсилається державному органу з питань
банкрутства, якою зобов'язується протягом семи днів від дати
винесення ухвали забезпечити участь у справі ліквідатора з числа
працівників державного органу з питань банкрутства.
5. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським
судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів
відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання
повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до
банкрута.
6. За клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна
відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може
винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої
цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі
про банкрутство, передбачених цим Законом.
7. Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку
черговості, передбаченому статтею 31 цього Закону. Кредитори
можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до
господарського суду до затвердження господарським судом
ліквідаційного балансу".
10. Статтю 53 викласти в такій редакції:
"Стаття 53. Особливості провадження санації боржника
його керівником
1. Керівник боржника має право подати згідно з вимогами
статті 7 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство
боржника з метою проведення керівником процедури санації до
подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за
таких умов:
за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з
законодавством або установчими документами боржника, віднесено
право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із
заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку,
якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу
боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо
реорганізації чи ліквідації боржника;
за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів,
загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків
кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його
бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на
призначення керуючим санації керівника боржника.
2. Для проведення санації боржника його керівником керівник
боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до
господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство
для проведення санації з урахуванням особливостей, передбачених
цією статтею. До заяви керівника боржника додаються план санації
боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її
проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим
санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури
розпорядника майна.
3. Після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані
до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Законом,
суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про
банкрутство боржника і відкриття процедури санації, введення
мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначає
розпорядника майна та керуючого санацією - керівника боржника, які
діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей,
передбачених цією статтею.
Керуючий санацією - керівник боржника здійснює свої
повноваження згідно з цим Законом, з урахуванням обмежень,
встановлених частиною тринадцятою статті 13 цього Закону.
4. Керуючий санацією - керівник боржника зобов'язаний у
тридцятиденний строк з дня винесення ухвали про порушення справи
про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подати
повідомлення про порушення справи про банкрутство боржника і
відкриття процедури санації в офіційному друкованому органі та
подати докази опублікування до господарського суду.
5. В оголошенні повинні міститися:
відомості про порушення провадження у справі про банкрутство
боржника та відкриття процедури санації;
повне найменування боржника, його місцезнаходження, реквізити
його рахунків в установах банків;
ідентифікаційний код боржника згідно з Єдиним державним
реєстром підприємств та організацій України;
відомості про керуючого санацією - керівника боржника та
розпорядника майна боржника.
6. Кредитори у місячний строк з дня опублікування оголошення
боржника про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття
процедури санації подають до господарського суду письмові заяви з
вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, та
(або) заперечення кредиторів проти здійснення процедури санації
керівником боржника.
7. Керуючий санацією - керівник боржника разом із
розпорядником майна зобов'язані відповідно до вимог цього Закону
розглянути вимоги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів,
письмово повідомивши про результати розгляду заявників та
господарський суд.
8. Господарський суд в порядку, передбаченому цим Законом,
розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких
були заперечення боржника і які не були включені до реєстру вимог
кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить
ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів,
затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення
зборів кредиторів.
9. Порядок проведення зборів кредиторів, утворення і
діяльності комітету кредиторів визначаються цим Законом. Комітет
кредиторів у місячний строк від дати його утворення повинен подати
господарському суду схвалений план санації боржника.
10. Господарський суд затверджує план санації боржника, про
що виноситься ухвала, яка може бути перевірена в порядку нагляду.
Боржник розпочинає реалізацію плану санації після його
затвердження судом.
11. Якщо справу про банкрутство боржника порушено за заявою
кредитора (кредиторів), комітет кредиторів має право звернутися до
господарського суду з клопотанням про призначення керуючим
санацією керівника боржника, а також розпорядника майна. Керуючий
санацією та розпорядник майна діють відповідно до вимог цього
Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.
12. Керуючий санацією - керівник боржника виконує
повноваження керуючого санацією без ліцензії і отримує заробітну
плату в тому ж розмірі, в якому він її отримував до призначення
керуючим санацією.
13. За поданням комітету кредиторів або розпорядника майна
керуючий санацією - керівник боржника може бути звільнений
господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією.
Звільнення керівника боржника від виконання ним повноважень
керуючого санацією позбавляє керівника боржника права самому
здійснювати санацію боржника.
14. Розпорядник майна продовжує виконувати свої обов'язки
протягом здійснення керуючим санацією - керівником боржника
процедури санації боржника.
15. У разі невиконання плану санації боржника або якщо стає
очевидним, що виконання плану санації боржника не приведе до
відновлення його платоспроможності, процедура банкрутства
здійснюється відповідно до цього Закону, про що господарський суд
виносить ухвалу".
11. У тексті Закону слова "арбітражний суд", "перевірена в
порядку нагляду" замінити у всіх відмінках відповідно словами
"господарський суд", "оскаржена у встановленому порядку".
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його
опублікування.
2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:
розробити та внести на розгляд Верховної Ради України
пропозиції про внесення змін до законодавчих актів, що випливають
з цього Закону;
розробити і привести у відповідність з цим Законом свої
нормативно-правові акти;
забезпечити розроблення і прийняття міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів
відповідно до цього Закону.
3. З метою збереження майна сільськогосподарських
товаровиробників і його цільового використання тимчасово, до
збирання врожаю (1 вересня 2002 року), зупинити виконання судових
рішень щодо вилучення та реалізації зазначеного майна.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 7 березня 2002 року
N 3088-III

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...