Документ 356_011, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 06.03.2003, підстава 623-15

                             Договір 
між Україною та Республікою Індія
про видачу правопорушників

( Договір ратифіковано Законом
N 623-IV ( 623-15 ) від 06.03.2003 )

Дата підписання: 03.10.2002 Дата ратифікації Україною: 06.03.2003 Дата набрання чинності для України: 18.01.2007
Україна та Республіка Індія (далі - Договірні Сторони), бажаючи зробити ефективнішою співпрацю двох країн в боротьбі
зі злочинами загалом та організованою злочинністю зокрема шляхом
створення положень про взаємну видачу правопорушників, домовилися про таке:
Стаття 1
Обов'язок видачі правопорушників
Договірні Сторони погоджуються видавати одна одній відповідно
до положень цього Договору будь-яку особу, яка підозрюється,
обвинувачується або засуджена у зв'язку з вчиненням злочину, що
тягне видачу, компетентними установами запитуючої Договірної
Сторони, незалежно від того, чи був такий злочин скоєний до або
після набрання чинності цим Договором, а також якщо він скоєний у
третій державі громадянином запитуючої Договірної Сторони та
запитуюча Договірна Сторона обґрунтовує свою юрисдикцію на
підставі громадянства правопорушника.
Стаття 2
Злочини, що тягнуть видачу
1. Злочином, що тягне видачу, для цілей цього Договору є
такий, що становить діяння, яке за законодавством кожної з
Договірних Сторін карається позбавленням волі на строк щонайменше
один рік. 2. Злочин може бути таким, що тягне видачу, незалежно від
того, чи він стосується оподаткування або доходів, або має
виключно фіскальний характер. 3. При вирішенні питання щодо того, чи є злочин таким, що
тягне видачу, до уваги приймаються суттєві аспекти злочину, а не
лише термінологія, яка використовується.
Стаття 3
Складені злочини
Видача правопорушників може мати місце відповідно до цього
Договору за злочин, що тягне видачу, незалежно від того, чи
сталось діяння особи, видача якої запитується, повністю або
частково на території запитуваної Договірної Сторони, якщо це
діяння та його наслідки або його очікувані наслідки в цілому
можуть уважатися такими, що становлять вчинення злочину, що тягне
видачу, відповідно до законодавства обох Договірних Сторін.
Стаття 4
Відмова у видачі власних громадян
Громадяни однієї Договірної Сторони не можуть бути видані
другій Договірній Стороні. У цьому разі запитувана Договірна
Сторона передає матеріали та докази своїм компетентним установам
для здійснення кримінального переслідування, якщо вчинене діяння є
злочином відповідно до законодавства обох Договірних Сторін.
Стаття 5
Виняток щодо політичних злочинів
1. Запитувана Договірна Сторона може відмовити у видачі
правопорушника, якщо злочин, у зв'язку з яким така видача
запитується, розглядається як злочин політичного характеру. 2. Для цілей цього Договору злочинами політичного характеру
не вважаються такі злочини: a) злочин, передбачений Конвенцією про боротьбу з незаконним
захопленням повітряних суден, відкритою до підписання в Гаазі 16
грудня 1970 року ( 995_167 ); b) злочин, передбачений Конвенцією про боротьбу з незаконними
актами, що спрямовані проти безпеки цивільної авіації, відкритою
до підписання в Монреалі 23 вересня 1971 року ( 995_165 ); c) злочин, передбачений Конвенцією про запобігання та
покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним
захистом, у тому числі дипломатичних агентів, відкритою до
підписання в Нью-Йорку 14 грудня 1973 року ( 995_389 ); d) злочин, передбачений Міжнародною конвенцією про боротьбу
із захопленням заручників, відкритою до підписання в Нью-Йорку 18
грудня 1979 року ( 995_087 ); e) злочин, передбачений Міжнародною конвенцією про боротьбу з
бомбовим тероризмом, відкритою до підписання у Нью-Йорку 12 січня
1998 року ( 995_374 ); f) будь-який інший злочин, передбачений міжнародним
договором/конвенцією, сторонами яких є обидві країни; g) умисне вбивство або підбурювання до умисного вбивства; h) вбивство через необережність; i) напад, що заподіяв тілесні ушкодження, зловмисне нанесення
ран, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження, із застосуванням
зброї, небезпечних речовин, та іншим шляхом; j) вчинення вибуху, який може складати загрозу життю або
завдати значної майнової шкоди; k) виготовлення або володіння вибуховими речовинами особою,
яка має намір особисто або через іншу особу створити небезпечну
для життя ситуацію, або нанести значної майнової шкоди; l) володіння вогнепальною зброєю або боєприпасами особою, яка
має намір особисто або через іншу особу створити небезпечну для
життя ситуацію; m) застосування вогнепальної зброї особою з наміром вчинити
опір або запобігти власному арешту або затриманню чи арешту або
затриманню іншої особи; n) пошкодження майна, яке використовується для громадських
потреб або з іншою метою, з наміром створити загрозу життю, або з
недбалості, незалежно від того, чи було піддано небезпеці життя
іншої особи в результаті цього; o) викрадення людей з метою шантажу або викупу, незаконне
позбавлення волі, включаючи незаконне тримання або взяття
заручників; p) змова або замах вчинити будь-який з вищезазначених
злочинів або сприяння особі, яка вчиняє чи здійснює замах на такий
злочин; та q) будь-який інший злочин, пов'язаний з тероризмом.
Стаття 6
Злочинна змова, підбурювання і замах на злочин
та екстериторіальна юрисдикція
1. Злочинами відповідно до законодавства обох Договірних
Сторін вважатимуться для будь-якої особи такі діяння, як сприяння,
змова або замах, або підбурювання чи співучасть у скоєнні
будь-якого злочину, що тягне видачу. 2. Також злочином за законодавством обох Договірних Сторін
вважатиметься вчинення будь-яким громадянином однієї з Договірних
Сторін будь-якого злочину в будь-якому місці поза межами її
території.
Стаття 7
Видача правопорушників та кримінальне переслідування
1. Запитувана Договірна Сторона може відмовити у видачі
особи, видача якої запитується, якщо компетентні установи цієї
Договірної Сторони здійснюють кримінальне переслідування такої
особи у зв'язку із злочином або злочинами, за які запитується
видача. 2. Якщо запитувана Договірна Сторона відмовляє у видачі з
причин, зазначених у пункті 1 цієї статті, то вона повинна
передати справу до своїх компетентних установ для кримінального
переслідування. Ці компетентні установи приймають рішення в такий
самий спосіб, як і у випадку будь-якого тяжкого злочину
аналогічного характеру за законодавством цієї Договірної Сторони. 3. Якщо компетентні установи вирішать не здійснювати
переслідування в такому випадку, то запит про видачу буде
переглянуто відповідно до цього Договору.
Стаття 8
Підстави для відмови у видачі правопорушника
Видача правопорушника не здійснюється, якщо: a) особа є громадянином запитуваної Договірної Сторони; або b) на дату отримання запиту особа не підлягає переслідуванню
або покаранню у зв'язку із закінченням строку давності відповідно
до законодавства запитуваної Договірної Сторони; або c) злочин, за який особу обвинувачено або засуджено, є
військовим злочином, який при цьому не є злочином за загальним
кримінальним правом; або d) особі, засудженій за скоєння злочину, що тягне видачу,
було призначено покарання у вигляді позбавлення волі або іншого
виду ув'язнення строком на чотири місяці або менше; або e) особа, в разі кримінального переслідування на території
запитуваної Договірної Сторони за злочин, у зв'язку з яким
отримано запит про видачу, була б звільнена відповідно до
законодавства запитуваної Договірної Сторони з огляду на попереднє
виправдання або засудження.
Стаття 9
Відстрочка передачі та тимчасова передача
1. Якщо на території запитуваної Договірної Сторони розпочато
кримінальне переслідування особи, видача якої запитується, або її
законно затримано у зв'язку з кримінальним переслідуванням за
інший злочин, ніж той, за який запитується видача, рішення щодо
видачі може бути відстрочене до завершення кримінального
переслідування цієї особи чи строку її затримання. 2. Особа, видача якої запитується, не може бути видана до
прийняття рішення відповідно до законодавства запитуваної
Договірної Сторони про те, що вона підлягає видачі. 3. Запитувана Договірна Сторона може не відстрочувати
передачу, а тимчасово передати особу, видача якої запитується,
запитуючій Договірній Стороні на умовах, які визначаються
Договірними Сторонами за взаємною згодою.
Стаття 10
Канали зв'язку та Центральні органи
1. Запит про видачу відповідно до цього Договору надсилається
дипломатичними каналами. 2. Для цілей цього Договору Договірні Сторони підтримують
зв'язок через свої Центральні органи. Центральним органом для
України є Генеральна прокуратура (щодо справ на стадії досудового
слідства) та Міністерство юстиції (щодо справ на стадії судового
слідства та виконання вироку). Центральним органом для Республіки
Індія є Міністерство закордонних справ.
Стаття 11
Процедура видачі
1. Запит складається у письмовій формі, і до нього додається: a) якомога точний опис особи, видача якої запитується, разом
з будь-якою іншою інформацією, яка може допомогти встановити її
особу, громадянство та місце проживання особи; b) виклад фактів злочину, за який вимагається видача, та c) текст закону, що:
(i) визначає цей злочин; та
(ii) встановлює максимальне покарання за цей злочин. 2. До запиту про видачу з метою здійснення кримінального
переслідування крім вищезазначеної інформації потрібно додати
ордер на арешт/рішення про затримання чи взяття під варту, виданий
компетентним судом або компетентною установою запитуючої
Договірної Сторони, а також заяву про докази, які є підставою для
запиту про видачу. 3. Якщо запит стосується особи, яку визнано винною і
засуджено, до нього також додаються засвідчена копія судового
рішення та довідка про те, що вирок більше не може бути оскаржений
особою, і про невідбуту частину строку покарання. 4. Якщо запитувана Договірна Сторона вирішить, що пред'явлені
докази чи надана інформація для цілей цього Договору не є
достатніми для прийняття рішення щодо запиту, додаткові докази чи
інформація повинні бути надані протягом розумного строку.
Стаття 12
Тимчасовий арешт
1. У невідкладних випадках особа, видача якої запитується,
відповідно до законодавства запитуваної Договірної Сторони може
бути тимчасово заарештована за зверненням компетентних установ
запитуючої Договірної Сторони. У такому зверненні повідомляється
про намір направити запит про видачу цієї особи та про існування
ордера на арешт/рішення про затримання чи взяття під варту або
вироку щодо неї та наводиться, у разі наявності, її опис і така
інша інформація, яка була б необхідною для видачі ордера на
арешт/рішення про затримання чи взяття під варту у разі скоєння
злочину або засудження розшукуваної особи на території запитуваної
Договірної Сторони. 2. Особа, заарештована на підставі такого звернення, може
бути звільнена після закінчення 40 днів від дати її арешту, якщо
не отримано запит про її видачу. Цей строк може бути продовжено
додатково на 20 днів на прохання запитуючої Договірної Сторони. Ці
положення не перешкоджають повторному арешту відповідної особи для
видачі, якщо запит буде отриманий згодом. 3. Звернення про тимчасовий арешт надсилається компетентним
установам запитуваної Договірної Сторони або дипломатичними
каналами, або звичайною поштою чи телеграфом, або через Міжнародну
організацію кримінальної поліції (Інтерпол), або будь-якими іншими
засобами, які дозволяють мати письмове підтвердження або є
прийнятними для запитуваної Договірної Сторони. Запитуюча установа
без зволікань повинна бути проінформована про результати розгляду
такого звернення.
Стаття 13
Спеціальне правило
1. Без згоди запитуваної Договірної Сторони видану особу не
може бути притягнуто до кримінальної відповідальності або піддано
покаранню в запитуючій Договірній Стороні за інший злочин, ніж
той, за який її було видано, або за будь-який менш значний злочин,
розкритий за фактами, що доводять підстави її видачі, а також така
особа не може бути видана третій державі без згоди запитуваної
Договірної Сторони. 2. Згода запитуваної Договірної Сторони не вимагається, якщо: a) видана особа не залишила, маючи таку можливість, територію
запитуючої Договірної Сторони протягом 45 днів після завершення
кримінального переслідування, відбуття покарання або звільнення на
іншій законній підставі. Цей період не включає час, протягом якого
видана особа не могла залишити територію запитуючої Договірної
Сторони з незалежних від неї обставин; b) видана особа, залишивши територію запитуючої Договірної
Сторони, добровільно туди повернулася. 3. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються щодо
злочинів, вчинених після повернення особи до запитуючої Договірної
Сторони, або щодо справ, пов'язаних з такими злочинами. 4. Особа не може бути видана третій державі, крім випадків,
коли маючи можливість залишити територію держави, куди її було
передано, вона цього не зробила протягом шістдесяти днів після її
остаточного звільнення або, залишивши цю територію, знову на неї
повернулася.
Стаття 14
Визнання документів і доказів
1. Документи, що були складені або засвідчені компетентними
судами або іншими компетентними установами у встановленій формі на
території однієї Договірної Сторони відповідно до її
законодавства, не потребують жодного іншого засвідчення на
території іншої Договірної Сторони. 2. Документи, які є публічними на території однієї Договірної
Сторони, мають доказову силу публічних документів також на
території другої Договірної Сторони.
Стаття 15
Одночасні запити
Якщо видача правопорушника запитується одночасно більш ніж
однією державою за один і той самий злочин або за різні злочини,
запитувана Договірна Сторона приймає рішення з урахуванням всіх
обставин і, особливо, відносної серйозності та місця вчинення
злочинів, відповідних дат надходження запитів, громадянства
відповідної особи та можливості подальшої видачі правопорушника
іншій державі.
Стаття 16
Смертна кара
Якщо відповідно до законодавства запитуючої Договірної
Сторони особа, видача якої запитується, підлягає смертній карі за
злочин, за який запитується її видача, але за законодавством
запитуваної Договірної Сторони смертна кара в подібних справах не
передбачена, то у видачі може бути відмовлено, якщо запитуюча
Договірна Сторона не надасть гарантію, яку запитувана Договірна
Сторона вважатиме достатньою, що смертний вирок не буде виконано.
Стаття 17
Передача осіб
1. Запитувана Договірна Сторона інформує запитуючу Договірну
Сторону про своє рішення щодо видачі правопорушника. 2. Якщо запит про видачу задоволено, особа, видача якої
запитується, повинна бути доставлена компетентними установами
запитуваної Договірної Сторони до зручного місця відправлення з
території цієї Договірної Сторони, яке вказує запитуюча Договірна
Сторона. 3. Запитуюча Договірна Сторона забирає особу, видача якої
запитується, з території запитуваної Договірної Сторони протягом
одного місяця або такого більш тривалого періоду, який може бути
встановлений за законодавством запитуваної Договірної Сторони.
Якщо запитуюча Договірна Сторона не прийме особу впродовж цього
періоду, запитувана Договірна Сторона може відмовити в її видачі
за такий самий злочин. 4. Якщо Договірна Сторона з незалежних від неї обставин не
може передати або прийняти особу, яка підлягає видачі, вона
повідомляє про це іншу Договірну Сторону. Обидві Договірні Сторони
домовляються про нову дату передачі правопорушника.
Стаття 18
Передача майна
1. В разі задоволення запиту про видачу, запитувана Договірна
Сторона, у відповідь на звернення і в тій мірі, в якій це
дозволяється її законодавством, передає запитуючій Договірній
Стороні предмети (включаючи суми грошей), які можуть слугувати як
докази злочину. 2. Якщо відповідні предмети підлягають виїмці або конфіскації
на території запитуваної Договірної Сторони, остання може у
зв'язку з незакінченим провадженням у справі тимчасово тримати їх
або передати на умовах їх повернення. 3. Ці положення не зачіпають права запитуваної Договірної
Сторони чи будь-якої особи, іншої ніж особа, видача якої
запитується. В разі існування цих прав, предмети, у відповідь на
запит, повертаються запитуваній Договірній Стороні без оплати
якнайшвидше після закінчення кримінального переслідування.
Стаття 19
Взаємна правова допомога у видачі
Кожна Договірна Сторона буде, наскільки дозволяє її
законодавство, надавати якнайширшу взаємну допомогу у кримінальних
справах у зв'язку зі злочином, за який запитується видача
правопорушника.
Стаття 20
Мова документів
Запит, документи, що додаються, та інші повідомлення,
направлені відповідно до цього Договору, повинні супроводжуватися
перекладом на англійську мову.
Стаття 21
Витрати
Витрати, що виникли на території запитуваної Договірної
Сторони у зв'язку з запитом про видачу правопорушника,
покриваються цією Стороною.
Стаття 22
Заключні положення
1. Цей Договір підлягає ратифікації, та обмін ратифікаційними
документами відбудеться якомога швидше у місці та в дату, взаємно
визначені Договірними Сторонами. Договір набирає чинності через
тридцять (30) днів після дати обміну ратифікаційними документами. 2. Будь-яка Договірна Сторона може припинити дію цього
Договору в будь-який час, письмово повідомивши про це
дипломатичними каналами іншу Договірну Сторону. У разі направлення
такого повідомлення Договір втрачає силу через шість місяців після
його одержання іншою Договірною Стороною.

Вчинено в м. Нью-Делі, 3 дня жовтня 2002 року в двох
примірниках, кожний українською, хінді та англійською мовами,
причому всі тексти є автентичними. У разі будь-яких розбіжностей у
тлумаченні, текст англійською мовою матиме переважну силу.
За Україну За Республіку Індія
(підпис) (підпис)


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору