Про Державний земельний кадастр
Верховна Рада України; Закон від 07.07.20113613-VI
Документ 3613-17, чинний, поточна редакція — Редакція від 03.07.2014, підстава 1325-18
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про Державний земельний кадастр
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 8, ст.61 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4152-VI ( 4152-17 ) від 09.12.2011, ВВР, 2012, N 29, ст.331
N 4444-VI ( 4444-17 ) від 23.02.2012, ВВР, 2012, N 49, ст.555
N 5037-VI ( 5037-17 ) від 04.07.2012, ВВР, 2013, N 23, ст.224
N 5245-VI ( 5245-17 ) від 06.09.2012, ВВР, 2013, N 36, ст.472
N 5394-VI ( 5394-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 40, ст.534
N 5395-VI ( 5395-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 40, ст.535
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 6-7, ст.80
N 233-VII ( 233-18 ) від 14.05.2013, ВВР, 2014, N 11, ст.136
N 365-VII ( 365-18 ) від 02.07.2013, ВВР, 2014, N 14, ст.248
N 1325-VII ( 1325-18 ) від 05.06.2014 }

{ У тексті Закону слова "центральний орган виконавчої влади з
питань земельних ресурсів" в усіх відмінках замінено словами
"центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері земельних відносин" у відповідному відмінку
згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

Цей Закон установлює правові, економічні та організаційні
основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна
система відомостей про землі, розташовані в межах державного
кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх
використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику
земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і
користувачами;
державна реєстрація земельної ділянки - внесення до
Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей
про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового
номера;
геоінформаційна система - інформаційна (автоматизована)
система, що забезпечує збирання, оброблення, аналіз, моделювання
та постачання геопросторових даних;
геопросторовий об'єкт - об'єкт реального світу, що
характеризується певним місцеположенням на Землі і визначений у
встановленій системі просторово-часових координат;
геопросторові дані - набір даних про геопросторовий об'єкт;
індексна кадастрова карта (план) - картографічний документ,
що відображає місцезнаходження, межі і нумерацію кадастрових зон і
кварталів та використовується для присвоєння кадастрових номерів
земельним ділянкам і ведення кадастрової карти (плану);
кадастрова зона - сукупність (об'єднання) кадастрових
кварталів;
кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить
відомості про об'єкти Державного земельного кадастру;
кадастровий квартал - компактна територія, що визначається з
метою раціональної організації кадастрової нумерації та межі якої,
як правило, збігаються з природними або штучними межами (річками,
струмками, каналами, лісосмугами, вулицями, шляхами, інженерними
спорудами, огорожами, фасадами будівель, лінійними спорудами
тощо);
кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не
повторюється на всій території України, послідовність цифр та
знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної
реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування;
режимоутворюючий об'єкт - об'єкт природного або штучного
походження (водний об'єкт, об'єкт магістральних трубопроводів,
енергетичний об'єкт, об'єкт культурної спадщини, військовий
об'єкт, інший визначений законом об'єкт), під яким та /або навколо
якого у зв'язку з його природними або набутими властивостями
згідно із законом встановлюються обмеження у використанні земель.
Стаття 2. Мета ведення Державного земельного кадастру
Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного
забезпечення органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, фізичних та юридичних осіб при:
регулюванні земельних відносин;
управлінні земельними ресурсами;
організації раціонального використання та охорони земель;
здійсненні землеустрою;
проведенні оцінки землі;
формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів
інших природних ресурсів;
справлянні плати за землю.
Стаття 3. Принципи Державного земельного кадастру
Державний земельний кадастр базується на таких основних
принципах:
обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру
відомостей про всі його об'єкти;
єдності методології ведення Державного земельного кадастру;
об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у
Державному земельному кадастрі;
внесення відомостей до Державного земельного кадастру
виключно на підставі та відповідно до цього Закону;
відкритості та доступності відомостей Державного земельного
кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання;
безперервності внесення до Державного земельного кадастру
відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що
змінюються;
документування всіх відомостей Державного земельного
кадастру.
Стаття 4. Регулювання відносин, що виникають при веденні
Державного земельного кадастру
Регулювання відносин, що виникають при веденні Державного
земельного кадастру, здійснюється відповідно до Конституції
України ( 254к/96-ВР ), Земельного кодексу України ( 2768-14 ),
цього Закону, законів України "Про землеустрій" ( 858-15 ), "Про
оцінку земель" ( 1378-15 ), "Про топографо-геодезичну і
картографічну діяльність" ( 353-14 ), "Про захист персональних
даних" ( 2297-17 ), інших законів України та прийнятих відповідно
до них нормативно-правових актів.
Стаття 5. Загальні засади ведення Державного
земельного кадастру
1. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється
шляхом:
створення відповідної державної геодезичної та картографічної
основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону;
внесення відомостей про об'єкти Державного земельного
кадастру;
внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного
кадастру;
оброблення та систематизації відомостей про об'єкти
Державного земельного кадастру.
2. Державний земельний кадастр ведеться на електронних та
паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на
електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на
паперових носіях.
3. Порядок ведення Державного земельного кадастру
( 1051-2012-п ) визначається Кабінетом Міністрів України
відповідно до вимог цього Закону.
4. Державний земельний кадастр є державною власністю.
5. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та
користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі
та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення
відомостей до Державного земельного кадастру та користування
такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не
передбачених цим Законом.
Розділ II
ОРГАНИ ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
Стаття 6. Система органів Державного земельного кадастру
1. Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру
забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері земельних відносин. { Частина перша статті 6 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 )
від 16.10.2012 }
2. Держателем Державного земельного кадастру є центральний
орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
земельних відносин.
3. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне
підприємство, що належить до сфери управління центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних
відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження
програмного забезпечення Державного земельного кадастру,
відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та
захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.
Стаття 7. Повноваження органів, що здійснюють ведення
Державного земельного кадастру
1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері земельних
відносин, належать:
нормативно-правове забезпечення у сфері Державного земельного
кадастру;
здійснення інших повноважень згідно з цим Законом.
2. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать:
ведення та адміністрування Державного земельного кадастру;
погодження надання висновків за результатами проведення
державної експертизи програм і проектів з питань ведення та
адміністрування Державного земельного кадастру, матеріалів і
документації Державного земельного кадастру;
здійснення підготовки земельно-кадастрової документації;
внесення до Державного земельного кадастру та надання
відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону
України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст;
здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у
їх використанні;
ведення поземельних книг та надання витягів із Державного
земельного кадастру про земельні ділянки;
організація здійснення на відповідній території робіт із
землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення
відомостей до Державного земельного кадастру;
розроблення стандартів і технічних регламентів у сфері
Державного земельного кадастру відповідно до закону, а також
порядків створення та актуалізації картографічних матеріалів,
кадастрових класифікаторів, довідників та баз даних;
розроблення форм витягів, інформаційних довідок із Державного
земельного кадастру, повідомлень про відмову у наданні відомостей,
порядку обліку заяв і запитів про отримання відомостей із
Державного земельного кадастру;
створення документів Державного земельного кадастру; { Абзац
одинадцятий частини другої статті 7 в редакції Закону N 365-VII
( 365-18 ) від 02.07.2013 }
участь у погодженні матеріалів і документації Державного
земельного кадастру та в установленому порядку надання відповідних
висновків;
затвердження статуту Адміністратора Державного земельного
кадастру, здійснення контролю за його діяльністю, призначення його
керівника;
організація взаємодії з органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування, міжнародними організаціями з питань
ведення Державного земельного кадастру;
організація робіт з підготовки та підвищення кваліфікації
державних кадастрових реєстраторів;
здійснення інших повноважень згідно з цим Законом. { Текст статті 7 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 ) від
16.10.2012 }
Розділ III
СКЛАД ВІДОМОСТЕЙ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
Стаття 8. Геодезична та картографічна основа Державного
земельного кадастру
1. Геодезичною основою для Державного земельного кадастру є
державна геодезична мережа.
2. Картографічною основою Державного земельного кадастру є
карти (плани), що складаються у формі і масштабі відповідно до
державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
3. Для формування картографічної основи Державного земельного
кадастру використовується єдина державна система координат.
4. До Державного земельного кадастру включаються відомості
про координати пунктів державної геодезичної мережі.
5. До Державного земельного кадастру включаються такі
відомості про картографічну основу:
склад відомостей, що відображаються на картографічній основі;
дата створення картографічної основи;
відомості про особу, яка створила картографічну основу;
масштаб (точність) картографічної основи;
система координат картографічної основи.
6. Картографічна основа Державного земельного кадастру є
єдиною для формування та ведення містобудівного кадастру та
кадастрів інших природних ресурсів.
Стаття 9. Державний кадастровий реєстратор
1. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і
надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими
реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері земельних відносин. { Частина перша статті 9 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 )
від 16.10.2012 }
2. Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем.
3. Державним кадастровим реєстратором може бути громадянин
України, який має вищу землевпорядну або юридичну освіту та стаж
землевпорядної або юридичної роботи не менш як два роки.
4. Державний кадастровий реєстратор:
здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до
Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;
перевіряє відповідність поданих документів вимогам
законодавства;
формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи
до них, забезпечує зберігання таких книг;
здійснює внесення відомостей до Державного земельного
кадастру або надає відмову у їх внесенні;
присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;
надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у
їх наданні;
здійснює виправлення помилок у Державному земельному
кадастрі;
передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме
майно відомості про земельні ділянки.
5. Державний кадастровий реєстратор має посвідчення
Державного кадастрового реєстратора та власну печатку
( z0125-13 ).
6. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх
відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає
рішення про внесення відомостей до нього, надання таких
відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.
7. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб,
громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового
реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації
земельних ділянок, забороняється.
8. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх
використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного
земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються
Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою
діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто
республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто
обласного значення). { Статтю 9 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 365-VII
( 365-18 ) від 02.07.2013 }
Стаття 10. Об'єкти Державного земельного кадастру
1. Об'єктами Державного земельного кадастру є:
землі в межах державного кордону України;
землі в межах території адміністративно-територіальних
одиниць;
обмеження у використанні земель;
земельна ділянка.
Стаття 11. Вимоги до відомостей про об'єкти Державного
земельного кадастру
1. Відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під
час внесення їх до Державного земельного кадастру мають
відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на
місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних
стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
2. Зміна вимог державних стандартів, норм та правил,
технічних регламентів щодо показників точності або способів її
визначення, зміна геодезичної або картографічної основи Державного
земельного кадастру (у тому числі систем координат), що
використовувалися для його ведення, не є підставою для визнання
відомостей Державного земельного кадастру такими, що підлягають
уточненню, якщо на момент їх внесення вони відповідали державним
стандартам, нормам та правилам, технічним регламентам.
Стаття 12. Склад відомостей Державного земельного кадастру
про державний кордон України
1. До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості
про державний кордон України:
графічне зображення державного кордону України;
повні назви суміжних іноземних держав;
опис меж прикордонної смуги;
інформація про документи, на підставі яких встановлено
державний кордон України;
дані щодо демаркації державного кордону України.
Стаття 13. Склад відомостей Державного земельного кадастру
про землі в межах територій
адміністративно-територіальних одиниць
1. До Державного земельного кадастру включаються такі
відомості про землі в межах території
адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки
Крим, областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, селищ,
сіл, районів у містах):
а) найменування адміністративно-територіальної одиниці;
б) опис меж адміністративно-територіальної одиниці;
в) площа земель в межах території
адміністративно-територіальної одиниці;
г) повне найменування суміжних адміністративно-територіальних
одиниць;
ґ) інформація про акти, на підставі яких встановлені та
змінені межі адміністративно-територіальних одиниць;
д) відомості про категорії земель у межах
адміністративно-територіальної одиниці:
назва, код (номер), межі категорії земель;
опис меж;
площа;
інформація про документи, на підставі яких встановлено
категорію земель;
е) відомості про угіддя адміністративно-територіальної
одиниці:
назва, код (номер);
контури угідь;
площа;
інформація про документи, на підставі яких визначено угіддя;
інформація про якісні характеристики угідь;
є) відомості про економічну та нормативну грошову оцінку
земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці;
ж) відомості про бонітування ґрунтів
адміністративно-територіальної одиниці.
2. Обсяг інформації Державного земельного кадастру про якісні
характеристики земельних угідь в межах території
адміністративно-територіальної одиниці визначається Порядком
ведення Державного земельного кадастру.
Стаття 14. Склад відомостей Державного земельного кадастру
про обмеження у використанні земель
1. До Державного земельного кадастру включаються такі
відомості про обмеження у використанні земель:
вид;
опис меж;
площа;
зміст обмеження;
опис режимоутворюючого об'єкта - контури, назви та
характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності
такого об'єкта);
інформація про документи, на підставі яких встановлено
обмеження у використанні земель.
Стаття 15. Відомості про земельні ділянки
1. До Державного земельного кадастру включаються такі
відомості про земельні ділянки:
кадастровий номер;
місце розташування;
опис меж;
площа;
міри ліній по периметру;
координати поворотних точок меж;
дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної
геодезичної мережі;
дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів;
відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до
яких територіально (повністю або частково) входить земельна
ділянка;
цільове призначення (категорія земель, вид використання
земельної ділянки в межах певної категорії земель);
склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх
назв;
відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;
відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється
дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;
нормативна грошова оцінка;
інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель
щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких
встановлено відомості про земельну ділянку.
2. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її
власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30
цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних
Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Стаття 16. Кадастровий номер земельної ділянки
1. Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного
земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.
2. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у
Державному земельному кадастрі.
3. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною
на всій території України.
4. Структура кадастрових номерів земельної ділянки
визначається Кабінетом Міністрів України.
5. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у
рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих
ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового
призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження
документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних
земельних ділянок.
6. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування
державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи
користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є
підставою для скасування кадастрового номера.
7. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може
бути присвоєний іншій земельній ділянці.
8. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних
ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Стаття 17. Склад відомостей Державного земельного кадастру
про кадастрове зонування земель в межах
території України
1. До Державного земельного кадастру вносяться такі відомості
про кадастрове зонування земель в межах території України:
номери кадастрових зон та кварталів;
опис меж кадастрових зон та кварталів;
площа кадастрових зон та кварталів;
підстави встановлення меж кадастрових зон та кварталів.
2. Порядок здійснення кадастрового зонування земель в межах
території України визначається Порядком ведення Державного
земельного кадастру.
Стаття 18. Документи, які створюються під час ведення
Державного земельного кадастру
1. Документами Державного земельного кадастру, які
створюються під час його ведення, є:
індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної
Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст;
індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони,
кадастрового кварталу;
кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим,
областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани),
перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного
кадастру;
Поземельні книги.
2. Копії документів Державного земельного кадастру, а також
документів, що стали підставою для внесення відомостей до нього,
можуть бути вилучені в органів, що здійснюють ведення Державного
земельного кадастру, лише за рішенням відповідних державних
органів, прийнятим у межах їх повноважень, визначених законом.
Обов'язковим є складання реєстру копій документів, що вилучаються.
Вилучення оригіналів таких документів забороняється.
Стаття 19. Класифікатори, довідники та бази даних, необхідні
для ведення Державного земельного кадастру
1. Для ведення Державного земельного кадастру
використовуються класифікатори, довідники та бази даних, які
ведуться центральним органом виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері земельних відносин, а також державні та
галузеві класифікатори, довідники та бази даних, які ведуться
іншими центральними органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування.
Розділ IV
ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
Стаття 20. Статус відомостей Державного земельного кадастру
1. Відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
2. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених
цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру
є обов'язковим.
Стаття 21. Підстави та основні вимоги щодо внесення
відомостей до Державного земельного кадастру
1. Відомості про межі земельної ділянки вносяться до
Державного земельного кадастру:
на підставі відповідної документації із землеустрою щодо
формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1
Земельного кодексу України ( 2768-14 ), при їх формуванні;
на підставі технічної документації із землеустрою щодо
встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на
місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної
ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107
Земельного кодексу України ( 2768-14 );
на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих
землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх
власниками.
2. Відомості про цільове призначення земельних ділянок
вносяться до Державного земельного кадастру:
а) щодо категорії земель:
на підставі відповідної документації із землеустрою, яка
розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних
ділянок, які формуються;
на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної
ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення;
б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної
категорії земель:
на підставі відповідної документації із землеустрою, яка
розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних
ділянок, які формуються;
на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної
ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду
використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського
призначення та земель оборони);
на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної
ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.
3. Відомості про економічну оцінку земель вносяться до
Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної
документації з такої оцінки.
4. Відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до
Державного земельного кадастру:
на підставі відповідної документації із землеустрою, яка
розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних
ділянок, які формуються;
на підставі проектів землеустрою, що забезпечують
еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь
(щодо земель сільськогосподарського призначення), проектів
землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь та
землекористувань (щодо земель інших категорій).
5. Відомості про обмеження у використанні земель вносяться до
Державного земельного кадастру на підставі схем землеустрою і
техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель
адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо
створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і
землекористувань, проектів землеустрою, що забезпечують
еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь,
проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної
документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної
ділянки в натурі (на місцевості), іншої документації із
землеустрою.
6. Відомості про межі частини земельної ділянки, на яку
поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного
земельного кадастру на підставі технічної документації із
землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на
яку поширюється право суборенди, сервітуту.
7. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться
до Державного земельного кадастру на підставі технічної
документації з такої оцінки.
8. Відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць
вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів
землеустрою щодо встановлення та зміни меж
адміністративно-територіальних одиниць.
9. Відомості про розподіл земель між власниками та
користувачами вносяться до Державного земельного кадастру
відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме
майно.
10. Відомості про бонітування ґрунтів вносяться до Державного
земельного кадастру на підставі затвердженої технічної
документації з бонітування ґрунтів.
11. Відомості про державний кордон України вносяться до
Державного земельного кадастру на підставі документації із
землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) державного
кордону України, розробленої відповідно до актів (міжнародних
договорів) щодо демаркації та делімітації державного кордону
України.
12. Органи державної влади (крім Верховної Ради України) та
органи місцевого самоврядування у строк не пізніше п'яти робочих
днів після прийняття рішень про затвердження документації із
землеустрою і технічної документації з оцінки земель, яка згідно з
цією статтею є підставою для внесення відомостей до Державного
земельного кадастру, надають центральному органу виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері земельних відносин,
відповідно до їх компетенції засвідчені копії вказаних рішень для
внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру.
{ Частина дванадцята статті 21 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
13. Документація із землеустрою і технічна документація з
оцінки земель подається до центрального органу виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері земельних відносин,
відповідно до їх повноважень, визначених цим Законом, разом з
електронним документом, що містить результати робіт із землеустрою
та оцінки земель. { Частина тринадцята статті 21 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
14. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру
здійснюється у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з
дня отримання відповідних документів, якщо цим Законом не
встановлено інший строк для здійснення цих дій.
15. Відомості вносяться одночасно до документів Державного
земельного кадастру у текстовій та графічній формі.
16. Подання документації із землеустрою до центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
земельних відносин, для внесення відомостей до Державного
земельного кадастру здійснюється розробником такої документації,
якщо інше не встановлено договором на виконання робіт із
землеустрою. { Частина шістнадцята статті 21 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
17. Інформація про дату реєстрації заяв про внесення
відомостей до Державного земельного кадастру, вхідний номер,
стислий зміст заяви, а також інформація про наслідки її розгляду
підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних
відносин.
18. Внесені відомості зберігаються у Державному земельному
кадастрі постійно.
Стаття 22. Вимоги до документів, які є підставою для внесення
відомостей до Державного земельного кадастру
1. Документи, які є підставою для внесення відомостей до
Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:
текст документів має бути написаний розбірливо;
документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені
слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та
арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з
пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;
документи мають відповідати законодавству.
Стаття 23. Електронний документ, що містить відомості
про результати робіт із землеустрою та оцінки
земель, які підлягають внесенню до Державного
земельного кадастру
1. Документація із землеустрою та оцінки земель, яка є
підставою для внесення відомостей до Державного земельного
кадастру, подається органу, що здійснює внесення таких відомостей,
також у формі електронного документа.
2. Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик
електронного документа визначаються Порядком ведення Державного
земельного кадастру.
3. Електронний документ подається Державному кадастровому
реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до
Державного земельного кадастру, разом із документацією, яка є
підставою для такого внесення, у паперовому вигляді.
Перевірка відповідності наданого електронного документа
наявним даним Державного земельного кадастру та встановленим
вимогам до змісту, структури і технічних характеристик щодо
розроблення такого документа здійснюється Державним кадастровим
реєстратором, уповноваженим здійснювати внесення відповідних
відомостей до Державного земельного кадастру, протягом строку,
встановленого статтею 21 цього Закону для їх внесення.
Стаття 24. Державна реєстрація земельної ділянки
1. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її
формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
2. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за
місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим
реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері земельних відносин. { Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
3. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за
заявою:
особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу
місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації
із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки
при передачі її у власність чи користування із земель державної чи
комунальної власності, або уповноваженої нею особи;
власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки
державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання
раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними
особи;
органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у
разі формування земельних ділянок відповідно державної чи
комунальної власності).
4. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному
кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію,
подаються:
заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої
влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
земельних відносин; { Абзац другий частини четвертої статті 24 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від
16.10.2012 }
оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для
формування земельної ділянки;
документація із землеустрою, яка є підставою для формування
земельної ділянки у формі електронного документа.

{ Абзац п'ятий частини четвертої статті 24 виключено на
підставі Закону N 1325-VII ( 1325-18 ) від 05.06.2014 }

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи
уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з
описом вкладення та повідомленням про вручення.
5. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну
реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня
реєстрації заяви:
перевіряє відповідність документів вимогам законодавства;
за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію
земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у
державній реєстрації.
6. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації
земельної ділянки є:
розташування земельної ділянки на території дії повноважень
іншого Державного кадастрового реєстратора;
подання заявником документів, передбачених частиною четвертою
цієї статті, не в повному обсязі;
невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається
зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
7. У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом
другим частини шостої цієї статті, заявнику повідомляється
найменування та адреса органу, до повноважень якого належить
здійснення державної реєстрації земельної ділянки.
8. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки
заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного
кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про
земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною
витягу є кадастровий план земельної ділянки.
9. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй
присвоюється кадастровий номер.
10. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується
Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію,
у разі:
поділу чи об'єднання земельних ділянок;
якщо протягом одного року з дня здійснення державної
реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано
з вини заявника.
11. У разі скасування державної реєстрації з підстав,
зазначених в абзаці третьому цієї частини, Державний кадастровий
реєстратор у десятиденний термін повідомляє про це особу, за
заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.
Стаття 25. Поземельна книга
1. Поземельна книга є документом Державного земельного
кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку:
а) кадастровий номер;
б) площа;
в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця);
г) склад угідь;
ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання
земельної ділянки в межах певної категорії земель);
д) нормативна грошова оцінка;
е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки;
є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку
поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;
ж) кадастровий план земельної ділянки;
з) дата державної реєстрації земельної ділянки;
и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі
якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також
внесені зміни до цих відомостей;
і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки
відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному
реєстрі речових прав на нерухоме майно;
ї) дані про бонітування ґрунтів.
2. Поземельна книга відкривається одночасно з державною
реєстрацією земельної ділянки.
3. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній
(цифровій) формі.
4. Поземельна книга закривається у разі скасування державної
реєстрації земельної ділянки.
5. До Поземельної книги в паперовій формі долучаються всі
документи, які стали підставою для внесення відомостей до неї.
6. Форма Поземельної книги ( 1051-2012-п ) та порядок її
ведення визначаються Порядком ведення Державного земельного
кадастру ( 1051-2012-п ).
Стаття 26. Внесення відомостей до Поземельної книги
1. При відкритті Поземельної книги відомості до неї вносяться
на підставі документації, яка подана для державної реєстрації
земельної ділянки (крім відомостей про власників та користувачів
земельної ділянки).
2. Відомості про віднесення земельної ділянки до земель іншої
адміністративно-територіальної одиниці, про зміну нормативної
грошової оцінки земельної ділянки, яка відбулася внаслідок
проведення нормативної грошової оцінки земель
адміністративно-територіальних одиниць, про обмеження у
використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно
до них нормативно-правовими актами, вносяться до Поземельної книги
без подання заяв, зазначених у частині третій цієї статті, на
підставі документації, яка є підставою для внесення таких
відомостей, а також рішень про її затвердження (якщо згідно із
законом документація підлягає затвердженню), поданої органом, що
прийняв рішення про таке затвердження.
3. Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків,
визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної
книги за заявою власника або користувача земельної ділянки
державної чи комунальної власності на підставі документації,
передбаченої цим Законом.
4. Для внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо
цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної
грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки
(у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням
земельної ділянки) заявник подає до органу, який здійснює ведення
Поземельної книги:
заяву за формою, встановленою Порядком ведення Державного
земельного кадастру;
оригінали документації із землеустрою, технічної документації
з оцінки земель, які згідно з цим Законом є підставою для внесення
таких змін (крім випадків зміни виду використання земельної
ділянки в межах певної категорії земель, що згідно з цим Законом
не потребує розроблення проекту землеустрою щодо відведення
земельної ділянки);
документацію із землеустрою, на підставі якої вносяться зміни
до відомостей Державного земельного кадастру, у формі електронного
документа (крім випадків внесення відомостей про зміну виду
використання).

{ Абзац п'ятий частини четвертої статті 26 виключено на
підставі Закону N 1325-VII ( 1325-18 ) від 05.06.2014 }

5. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює ведення
Поземельної книги, протягом чотирнадцяти робочих днів з дати
реєстрації заяви вносить до Поземельної книги інформацію про зміну
відомостей про земельну ділянку або надає мотивовану відмову у
внесенні таких відомостей.
6. Відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей
про земельну ділянку надається у разі, якщо:
земельна ділянка розташована на території дії повноважень
іншого Державного кадастрового реєстратора;
із заявою звернулася неналежна особа;
подані документи не відповідають вимогам законодавства;
заявлені відомості вже внесені до Поземельної книги.
У разі надання відмови з підстави, визначеної абзацом другим
цієї частини, заявнику повідомляється найменування та адреса
органу, до повноважень якого належить внесення змін до відомостей
про відповідну земельну ділянку.
Стаття 27. Особливості внесення до Державного земельного
кадастру відомостей про земельну ділянку у разі
її поділу чи об'єднання з іншою земельною
ділянкою, а також відновлення її меж
1. У разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про
державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер
земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку
земельну ділянку закривається.
2. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в
результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, здійснюється
запис про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованих
кадастрових номерів земельних ділянок.
3. Записи про обмеження у використанні земельної ділянки, яка
була поділена чи об'єднана з іншою, переносяться до поземельних
книг на земельні ділянки, сформовані в результаті такого поділу чи
об'єднання (крім випадків, коли обмеження поширювалося лише на
частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної
ділянки не увійшла до новосформованої земельної ділянки).
4. У разі відновлення меж земельної ділянки за її фактичним
використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж
кадастрові номери відповідних земельних ділянок не скасовуються, а
відповідні зміни до відомостей про межі земельних ділянок
вносяться до поземельних книг у порядку, визначеному частиною
четвертою статті 26 цього Закону.
Стаття 28. Внесення до Державного земельного кадастру
відомостей про обмеження у використанні земель
1. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про
обмеження у використанні земель здійснюється у формі:
державної реєстрації обмежень у використанні земель;
внесення до Державного земельного кадастру відомостей про
межі обмежень у використанні земель, безпосередньо встановлених
законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими
актами.
2. Державна реєстрація обмеження у використанні земель
здійснюється на підставі заяви:
власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки
державної чи комунальної власності або особи, на користь якої
встановлені обмеження, - щодо обмежень, які стосуються
використання певної земельної ділянки;
органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування,
рішенням якого затверджена документація із землеустрою, яка є
підставою для внесення відомостей про ці обмеження до Державного
земельного кадастру, - щодо інших обмежень.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »