Господарський кодекс України
Кодекс України; Закон, Кодекс від 16.01.2003436-IV
Документ 436-IV, попередня редакція — Редакція від 11.10.2013, підстава - 5178-VI
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )


     5. Господарські   товариства   можуть   здійснювати  будь-яку 
підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.

{ Абзац другий частини п'ятої статті 79 виключено на підставі
Закону N 5044-VI ( 5044-17 ) від 04.07.2012 }
{ Частина п'ята статті 79 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }
Стаття 80. Види господарських товариств
1. До господарських товариств належать: акціонерні
товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з
додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні
товариства.
2. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має
статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій
однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за
зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик
збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості
належних їм акцій.
3. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське
товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір
яких визначається установчими документами, і несе відповідальність
за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства,
які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків,
пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
4. Товариством з додатковою відповідальністю є господарське
товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених
установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за
своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності
учасники цього товариства несуть додаткову солідарну
відповідальність у визначеному установчими документами однаково
кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.
5. Повним товариством є господарське товариство, всі учасники
якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють
підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову
солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм
майном.
6. Командитним товариством є господарське товариство, в якому
один або декілька учасників здійснюють від імені товариства
підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями
додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за
законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші
учасники присутні в діяльності товариства лише своїми
вкладами (вкладники).
7. Учасниками повного товариства, повними учасниками
командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як
суб'єкти підприємництва.

{ Статтю 81 виключено на підставі Закону N 514-VI ( 514-17 )
від 17.09.2008 }

Стаття 82. Установчі документи господарського товариства
1. Установчим документом повного товариства і командитного
товариства є засновницький договір. Установчим документом
акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і
товариства з додатковою відповідальністю є статут.
2. Установчі документи господарського товариства повинні
містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його
діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію
органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи
перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована
більшість голосів, інші відомості, передбачені статтею 57 цього
Кодексу.
3. Статут акціонерного товариства, крім зазначених у частині
другій цієї статті відомостей, повинен містити також відомості про
види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість,
співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються
засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.
4. Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім
відомостей, зазначених у частині другій цієї статті, повинен
містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір,
склад та порядок внесення ними вкладів.
Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру
часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як
вклад, та додаткових внесків учасників.
5. Засновницький договір повного товариства і командитного
товариства, крім відомостей, зазначених у частині другій цієї
статті, повинні визначати розмір частки кожного з учасників, форму
їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення
ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в
засновницькому договорі вказуються тільки сукупний розмір їх
часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними
вкладів.
6. Найменування господарського товариства повинно містити
зазначення виду товариства, для повних товариств і командитних
товариств - прізвища (найменування) учасників товариства, які
несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства
усім своїм майном, а також інші необхідні відомості. Найменування
господарського товариства не може вказувати на належність
товариства до органів державної влади чи органів місцевого
самоврядування.
7. До установчих документів можуть бути включені також
відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства,
які не суперечать закону. Якщо в установчих документах не вказано
строк діяльності господарського товариства, воно вважається
створеним на невизначений строк.
8. Установчі документи господарського товариства у
передбачених законом випадках погоджуються з Антимонопольним
комітетом України.
9. Порушення встановлених цією статтею вимог щодо змісту
установчих документів господарського товариства є підставою для
відмови у його державній реєстрації.
10. Господарське товариство може створюватися та діяти на
підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Якщо господарське товариство створюється та діє на підставі
модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується
усіма засновниками, зазначаються відомості про вид товариства,
його найменування, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності,
склад засновників та учасників, розмір статутного (складеного)
капіталу, розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними
вкладів, а також інформація про провадження діяльності на основі
модельного статуту. { Статтю 82 доповнено частиною десятою згідно із Законом N 3262-VI
( 3262-17 ) від 21.04.2011 }
Стаття 83. Державна реєстрація господарського товариства
1. Державна реєстрація господарського товариства здійснюється
відповідно до закону. ( Частина перша статті 83 в редакції Закону N 2424-IV ( 2424-15 )
від 04.02.2005 )
2. Особливості реєстрації господарських товариств, які
здійснюють банківську і страхову діяльність, а також професійну
діяльність на ринку цінних паперів, визначаються цим Кодексом та
відповідними законами.
3. Господарське товариство набуває статусу юридичної особи з
дня його державної реєстрації.
4. Зміни, які сталися в установчих документах господарського
товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають
державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для
державної реєстрації товариства. ( Частина четверта статті 83 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2424-IV ( 2424-15 ) від 04.02.2005 )
Стаття 84. Наслідки укладення угод до реєстрації
господарського товариства
1. Господарське товариство може відкривати рахунки у банках,
а також укладати договори та інші угоди лише після його державної
реєстрації. Угоди, укладені засновниками товариства до дня його
реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки
за умови їх подальшого схвалення товариством в порядку,
визначеному законом та установчими документами.
2. Угоди, укладені засновниками до дня реєстрації товариства
і в подальшому не схвалені товариством, тягнуть за собою правові
наслідки лише для осіб, які уклали ці угоди.
Стаття 85. Власність господарського товариства
1. Господарське товариство є власником:
майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками
як внески;
продукції, виробленої в результаті господарської діяльності
товариства;
доходів, одержаних від господарської діяльності товариства;
іншого майна, набутого товариством на підставах, не
заборонених законом.
Стаття 86. Вклади учасників та засновників господарського
товариства
1. Вкладами учасників та засновників господарського
товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші
матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею,
водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а
також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти
інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній
валюті.
2. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та
засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки
вкладів визначається в установчих документах господарського
товариства, якщо інше не передбачено законом.
3. Забороняється використовувати для формування статутного
(складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в
кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних)
підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого
самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в
оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не
передбачено законом. Фінансовий стан засновників - юридичних осіб
щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного
капіталу господарського товариства у випадках, передбачених
законом, має бути перевірений незалежним аудитором (аудиторською
організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників
- громадян має бути підтверджений довідкою органу доходів і зборів
про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову
декларацію). { Частина третя статті 86 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 639-VI ( 639-17 ) від 31.10.2008 - зміни діють не пізніше ніж до
1 січня 2011 року; в редакції Закону N 1873-VI ( 1873-17 ) від
11.02.2010; із змінами, внесеними згідно із Законами N 2457-VI
( 2457-17 ) від 08.07.2010, N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010,
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Стаття 87. Статутний капітал та фонди господарського
товариства { Назва статті 87 в редакції Закону N 2850-VI ( 2850-17 ) від
22.12.2010 }
1. Сума вкладів засновників та учасників господарського
товариства становить статутний капітал товариства.
2. Товариство має право змінювати (збільшувати або
зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому
цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.
3. Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу
набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.
4. У господарському товаристві створюються резервний
(страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами,
але не менш як п'ятнадцять відсотків статутного капіталу, а також
інші фонди, передбачені законодавством України або установчими
документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного
(страхового) фонду передбачається установчими документами, але не
може бути меншим п'яти відсотків суми прибутку товариства. { Частина четверта статті 87 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 514-VI ( 514-17 ) від 17.09.2008 }
5. Прибуток господарського товариства утворюється з
надходжень від його господарської діяльності після покриття
матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату
праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені
законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по
кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після
зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства,
яке визначає напрями його використання відповідно до установчих
документів товариства.
Стаття 88. Права і обов'язки учасників господарського
товариства
1. Учасники господарського товариства мають право:
брати участь в управлінні справами товариства в порядку,
визначеному в установчих документах, за винятком випадків,
передбачених цим Кодексом та іншими законами;
брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати
його частку (дивіденди);
одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника
товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси,
звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи
ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства
тощо; { Абзац частини першої статті 88 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 514-VI ( 514-17 ) від 17.09.2008 }
вийти в передбаченому установчими документами порядку зі
складу товариства.
2. Учасники товариства мають також інші права, передбачені
цим Кодексом, іншими законами та установчими документами
товариства.
3. Учасники господарського товариства зобов'язані:
додержуватися вимог установчих документів товариства,
виконувати рішення його органів управління;
вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та
коштами (засобами), що передбачені установчими документами,
відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства
( 1576-12 );
нести інші обов'язки, передбачені цим Кодексом, іншими
законами та установчими документами товариства.
Стаття 89. Управління господарським товариством
1. Управління діяльністю господарського товариства здійснюють
його органи та посадові особи, склад і порядок обрання
(призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у
визначених законом випадках - учасники товариства.
2. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени
виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі
створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени
цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад
встановлюються законом.
3. Посадовими особами господарського товариства не можуть
бути особи, службову або іншу діяльність яких визнано Конституцією
України ( 254к/96-ВР ) та законом несумісною з перебуванням на цих
посадах, а також особи, яким перебування на відповідних посадах
заборонено рішенням суду.
4. Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними
господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом
та установчими документами товариства.
5. Господарське товариство, у статутному капіталі якого
більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі,
зобов'язане на кожний наступний рік складати і виконувати річний
фінансовий план відповідно до статті 75 цього Кодексу. { Статтю 89 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
Стаття 90. Облік і звітність господарського товариства
1. Облік і звітність господарських товариств здійснюються
відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших
нормативно-правових актів.
2. Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються
органами доходів і зборів, іншими органами державної влади у
межах визначених законом повноважень, ревізійною комісією
(ревізором) господарського товариства та/або аудиторами.
3. Достовірність та повнота річного балансу і звітності
господарського товариства у випадках, визначених законом, повинні
бути підтверджені аудитором (аудиторською організацією).
Стаття 91. Припинення діяльності господарського товариства
1. Припинення діяльності господарського товариства
відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно
до статті 59 цього Кодексу.
2. Ліквідація господарського товариства провадиться
ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі
припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною
комісією, сформованою відповідно до рішення суду.
3. З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять
повноваження по управлінню справами господарського товариства.
Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її утворення
публікує інформацію про ліквідацію господарського товариства і
здійснює інші дії відповідно до вимог статей 58-61 цього Кодексу
та інших законів.
4. Розрахунки з кредиторами у разі ліквідації господарського
товариства здійснюються відповідно до статті 61 цього Кодексу з
урахуванням таких особливостей:
кошти, що належать господарському товариству, у тому числі
від продажу його майна у разі ліквідації, після розрахунків по
оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, виконання
зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій,
випущених товариством, та іншими кредиторами розподіляються між
учасниками товариства в порядку і на умовах, передбачених цим
Кодексом, законом про господарські товариства ( 1576-12 ) та
установчими документами товариства, у шестимісячний строк після
опублікування інформації про його ліквідацію;
майно, передане товариству його засновниками або учасниками у
користування, повертається у натуральній формі без винагороди. У
разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його
кошти не підлягають розподілу між учасниками товариства до
вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних
гарантій погашення заборгованості.
5. Ліквідація господарського товариства вважається
завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з
дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.

Стаття 92. Законодавство про господарські товариства
1. Порядок створення та порядок діяльності окремих видів
господарських товариств регулюються цим Кодексом, Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) та іншими законами.
Глава 10
ПІДПРИЄМСТВА КОЛЕКТИВНОЇ ВЛАСНОСТІ
Стаття 93. Поняття підприємства колективної власності
1. Підприємством колективної власності визнається
корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі
колективної власності засновника (засновників).
2. Підприємствами колективної власності є виробничі
кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства
громадських та релігійних організацій, інші підприємства,
передбачені законом.
Стаття 94. Господарська діяльність кооперативів
1. Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою
спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших
питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі,
житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється
законом.
2. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися
відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів.
З метою здійснення господарської діяльності на засадах
підприємництва громадяни можуть утворювати виробничі кооперативи
(кооперативні підприємства).
Стаття 95. Виробничий кооператив
1. Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання
громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої
господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій
участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні
підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу
відповідно до їх участі у його діяльності.
2. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу,
переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і
будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.
3. Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі
статуту.
4. Найменування виробничого кооперативу повинно містити слова
"виробничий кооператив" або "кооперативне підприємство".
Стаття 96. Принципи діяльності виробничого кооперативу
1. Виробничі кооперативи створюються та здійснюють свою
діяльність за такими принципами:
добровільність членства громадян у кооперативі та вільний
вихід з нього;
особиста трудова участь членів кооперативу у діяльності
підприємства;
відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут
кооперативу, бажає брати участь у його діяльності на умовах,
встановлених статутом кооперативу;
демократичний характер управління кооперативом, рівні права
членів кооперативу при прийнятті рішень;
розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх
трудової та майнової участі в діяльності кооперативу;
контроль членів кооперативу за його роботою в порядку,
визначеному статутом.
Стаття 97. Загальні умови створення виробничого кооперативу
1. Засновниками (членами) виробничого кооперативу можуть бути
громадяни, іноземці та особи без громадянства. Чисельність членів
виробничого кооперативу не може бути меншою, ніж три особи.
2. Рішення про створення виробничого кооперативу приймається
його установчими зборами.
3. Виробничий кооператив вважається створеним і набуває
статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації відповідно
до вимог цього Кодексу.
Стаття 98. Членство у виробничому кооперативі
1. Членами виробничого кооперативу можуть бути громадяни, які
досягли 16-річного віку, визнають статут кооперативу та
дотримуються його вимог, беруть майнову та трудову участь у
діяльності кооперативу.
2. Громадяни можуть бути одночасно членами виробничих
кооперативів, а також членами кооперативів інших типів (споживчих,
житлових тощо).
3. Вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі
письмової заяви громадянина. Член кооперативу робить вступний та
пайовий внески в порядку, визначеному статутом виробничого
кооперативу. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття
у члени кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами.
Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається
статутом кооперативу.
4. Членство у виробничому кооперативі припиняється у разі:
добровільного виходу з кооперативу;
припинення трудової участі в діяльності кооперативу;
виключення з кооперативу у випадках і в порядку, визначених
статутом;
незатвердження загальними зборами членів кооперативу рішення
правління (голови) про прийняття до кооперативу;
смерті члена кооперативу.
5. Порядок і майнові наслідки припинення членства у
виробничому кооперативі визначаються цим Кодексом та статутом
кооперативу.
6. Виключення з виробничого кооперативу (звільнення члена
кооперативу з кооперативного підприємства) може бути оскаржено до
суду.
Стаття 99. Права та обов'язки членів виробничого кооперативу
1. Основними правами членів виробничого кооперативу є:
участь в управлінні кооперативом, право голосу на загальних
зборах членів кооперативу, право обирати і бути обраним в органи
управління кооперативом;
користування послугами кооперативу;
одержання кооперативних виплат та частки доходу на пай;
одержання достовірної та повної інформації про
фінансово-господарську діяльність кооперативу;
одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і строки,
визначені його статутом.
2. Основними обов'язками членів виробничого кооперативу є
дотримання статуту та виконання рішень органів управління
кооперативу.
3. Статутом виробничого кооперативу можуть передбачатися
також інші права та обов'язки членів кооперативу.
Стаття 100. Майно виробничого кооперативу
1. Майно виробничого кооперативу становить колективну
власність кооперативу. Виробничий кооператив є власником будівель,
споруд, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції,
доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності,
передбаченої статутом кооперативу, іншого майна, придбаного на
підставах, не заборонених законом.
2. Члени кооперативу можуть передавати як пайовий внесок
право користування належною їм земельною ділянкою у порядку,
визначеному земельним законодавством. За земельну ділянку,
передану виробничому кооперативу в користування, з кооперативу
може справлятися плата у розмірах, визначених загальними зборами
членів кооперативу.
3. Для здійснення господарської та іншої діяльності
виробничий кооператив за рахунок власного майна формує відповідні
фонди.
4. Майно виробничого кооперативу відповідно до його статуту
поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд
утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперативу (за
винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не
включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду
встановлюються статутом.
5. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в
рівних частинах та/або пропорційно очікуваній участі члена
кооперативу в його господарській діяльності.
6. Фінансові ресурси виробничого кооперативу формуються за
рахунок доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових
та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень,
не заборонених законодавством.
Стаття 101. Управління виробничим кооперативом
1. Управління виробничим кооперативом здійснюється на основі
самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань
діяльності кооперативу.
2. Вищим органом управління виробничого кооперативу є
загальні збори членів кооперативу. До органів управління
кооперативу належать правління (голова) кооперативу та ревізійна
комісія (ревізор) кооперативу.
3. Статутом виробничого кооперативу може бути передбачено
спостережну раду кооперативу. Члени ревізійної комісії (ревізор)
кооперативу не можуть бути членами його правління (головою
кооперативу) чи спостережної ради.
Стаття 102. Загальні збори членів виробничого кооперативу
1. Загальні збори:
вносять зміни до статуту кооперативу;
обирають шляхом прямого таємного голосування голову
кооперативу, членів правління кооперативу, членів ревізійної
комісії (ревізора), членів спостережної ради кооперативу;
затверджують напрями розвитку кооперативу;
заслуховують звіти органів управління кооперативу про їх
діяльність;
визначають види і розміри фондів кооперативу, порядок їх
формування та використання;
затверджують правила внутрішнього розпорядку кооперативного
підприємства, річний звіт і баланс кооперативу, порядок формування
і розподілу доходу кооперативу, рішення правління (голови)
кооперативу про прийняття нових членів;
вирішують питання про входження кооперативного підприємства
до об'єднань підприємств (кооперативів), участь кооперативу у
заснуванні інших суб'єктів господарювання;
приймають рішення про реорганізацію або ліквідацію
кооперативу.
2. Загальні збори мають право приймати будь-які інші рішення,
пов'язані зі статутною діяльністю виробничого кооперативу.
3. Загальні збори членів кооперативу проводяться щорічно
після закінчення фінансового року. Вони можуть скликатися також у
будь-який час за рішенням правління (голови) кооперативу чи з
ініціативи не менш як третини членів кооперативу, якщо інше не
передбачено статутом.
4. Загальні збори правомочні приймати рішення, якщо на них
присутні більше половини членів виробничого кооперативу. Рішення з
питань, зазначених у частині першій цієї статті, приймаються
більшістю голосів загальної кількості членів кооперативу.
Стаття 103. Правління виробничого кооперативу
1. Правління виробничого кооперативу створюється у
кооперативі, до складу якого входить не менше десяти членів.
2. Правління кооперативу:
розробляє і вносить на затвердження загальних зборів напрями
розвитку кооперативу;
скликає загальні збори членів кооперативу і контролює
виконання прийнятих ними рішень;
вносить на затвердження загальних зборів рішення про
прийняття до кооперативу нових членів та припинення членства;
забезпечує збереження майна кооперативу;
організовує проведення незалежних аудиторських перевірок
діяльності кооперативу;
вирішує питання навчання членів кооперативу, співробітництва
з вітчизняними та іноземними організаціями;
делегує виконавчому директору кооперативу право на прийняття
відповідних рішень з питань компетенції правління, якщо це
передбачено статутом кооперативу;
вирішує інші питання діяльності кооперативу.
3. Правління очолює голова кооперативу, який обирається
загальними зборами членів виробничого кооперативу. Функції голови
кооперативу і порядок його відкликання визначаються статутом
кооперативу.
4. Члени правління можуть обирати зі свого складу заступника
голови та секретаря правління відповідно до статуту кооперативу.
5. Члени правління кооперативу працюють переважно на
громадських засадах. У статуті кооперативу може бути передбачено
винагороду за роботу членів правління.
6. Періодичність проведення засідань правління кооперативу
визначається статутом кооперативу. Рішення приймається більшістю
голосів за наявності на засіданні не менше двох третин членів
правління кооперативу.
7. У разі якщо до складу виробничого кооперативу входить
менше десяти членів, функції та повноваження правління здійснюють
загальні збори та голова кооперативу відповідно до статуту.
Стаття 104. Виконавчий директор виробничого кооперативу
1. Правління виробничого кооперативу може наймати виконавчого
директора для оперативного управління діяльністю підприємства.
Виконавчий директор не може бути членом кооперативу.
2. Виконавчий директор здійснює свою діяльність на умовах
контракту, який укладає з ним правління кооперативу, та виконує
функції відповідно до статуту.
3. Виконавчий директор несе відповідальність за свою
діяльність перед кооперативом.
4. У разі відсутності у виробничому кооперативі посади
виконавчого директора роботою кооперативного підприємства керує
голова кооперативу.
Стаття 105. Спостережна рада виробничого кооперативу
1. У разі якщо кількість членів виробничого кооперативу
становить більш як п'ятдесят осіб, у кооперативі може утворюватися
спостережна рада для контролю за діяльністю виконавчого директора
кооперативного підприємства.
2. Спостережна рада обирається загальними зборами з числа
членів кооперативу у складі трьох - п'яти осіб. Член спостережної
ради не може бути членом правління чи ревізійної комісії.
3. Порядок обрання спостережної ради та її голови, а також
порядок діяльності спостережної ради встановлюються статутом
кооперативу.
Стаття 106. Ревізійна комісія (ревізор) виробничого
кооперативу
1. З метою контролю за фінансово-господарською діяльністю
виробничого кооперативу обирається ревізійна комісія, а в
кооперативі, до складу якого входить менше десяти членів, -
ревізор.
2. Ревізійна комісія (ревізор) обирається загальними зборами
з числа членів кооперативу відповідно до його статуту. Членами
ревізійної комісії (ревізором) не можуть бути члени правління чи
спостережної ради виробничого кооперативу.
3. Ревізійна комісія (ревізор) підзвітна загальним зборам
членів виробничого кооперативу.
Стаття 107. Господарська діяльність виробничого кооперативу
1. Виробничий кооператив відповідно до його статуту
самостійно визначає основні напрями господарської діяльності,
здійснює її планування та організацію.
2. Виробничий кооператив реалізує свою продукцію, надає
послуги за цінами і тарифами, які встановлюються ним самостійно
або на договірній основі, а у випадках, передбачених
законодавством, - за державними цінами і тарифами.
3. Відносини виробничого кооперативу з іншими підприємствами,
установами, організаціями та громадянами в усіх сферах
господарської діяльності встановлюються на основі договорів.
4. Доход виробничого кооперативу формується з надходжень від
господарської діяльності після покриття матеріальних та
прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці найманого
персоналу. Доход спрямовується на сплату податків та інших
обов'язкових платежів, на погашення кредитів, покриття збитків,
проведення відрахувань у фонди кооперативу, кооперативні виплати,
виплату часток доходу на паї тощо.
5. Кооперативні виплати - частина доходу виробничого
кооперативу, що розподіляється між членами кооперативу з
урахуванням їх трудової та іншої участі в діяльності кооперативу.
Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюються за
підсумками фінансового року з доходу, що залишається у
розпорядженні кооперативу з урахуванням необхідності формування
його фондів. За рішенням загальних зборів членів кооперативу
виплата часток доходу на паї може здійснюватися у грошовій формі,
товарами, цінними паперами тощо.
6. Порядок використання доходу виробничого кооперативу
визначається статутом кооперативу відповідно до закону.
7. Виробничий кооператив самостійно здійснює
зовнішньоекономічну діяльність відповідно до закону. Порядок
використання коштів кооперативу в іноземній валюті встановлюється
законом та статутом кооперативу.
8. Майнові відносини члена виробничого кооперативу з
кооперативом у разі припинення членства в кооперативі та щодо
переходу паю регулюються цивільним законодавством.
Стаття 108. Майнова відповідальність виробничого кооперативу
1. Виробничий кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями
усім належним йому майном. Члени виробничого кооперативу несуть за
зобов'язаннями кооперативу субсидіарну (додаткову)
відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому їх пайового
внеску, якщо більший розмір відповідальності не передбачено
законом або статутом кооперативу. Виробничий кооператив не несе
відповідальності за зобов'язаннями членів кооперативу.
2. Виробничий кооператив може застрахувати своє майно і
майнові права за рішенням загальних зборів членів кооперативу,
якщо інший порядок не встановлено законом.
Стаття 109. Припинення діяльності виробничого кооперативу
1. Виробничий кооператив за рішенням загальних зборів членів
кооперативу може бути реорганізований у підприємства інших форм
господарювання в порядку, визначеному статутом кооперативу
відповідно до вимог цього Кодексу.
2. Виробничий кооператив ліквідується в загальному порядку
ліквідації суб'єкта господарювання, передбаченому цим Кодексом, з
урахуванням такого:
ліквідація виробничого кооперативу здійснюється ліквідаційною
комісією, призначеною загальними зборами членів кооперативу, а у
разі його ліквідації за рішенням суду - ліквідаційною комісією,
сформованою відповідно до цього рішення;
розпорядження землею виробничого кооперативу, що
ліквідується, здійснюється в порядку і на умовах, передбачених
земельним законодавством. Майно кооперативу, що залишилося після
розрахунків з бюджетом та кредиторами, розподіляється між членами
виробничого кооперативу пропорційно вартості їх паю.
Стаття 110. Інші питання діяльності виробничого кооперативу
1. Інші питання діяльності виробничого кооперативу
регулюються цим Кодексом, іншими законами.
Стаття 111. Споживча кооперація. Підприємства споживчої
кооперації
1. Споживча кооперація в Україні - система самоврядних
організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань),
а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною
організаційною формою кооперативного руху.
2. Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче
товариство - самоврядна організація громадян, які на основі
добровільності членства, майнової участі та взаємодопомоги
об'єднуються для спільної господарської діяльності з метою
колективного організованого забезпечення своїх економічних і
соціальних інтересів. Кожний член споживчого товариства має свою
частку в його майні.
3. Споживче товариство є юридичною особою і діє на основі
статуту.
4. Споживчі товариства можуть на добровільних засадах
об'єднуватися в спілки, інші форми об'єднання, передбачені
законом, єдину спілку споживчих товариств України та мають право
вільного виходу з них.
5. Власність споживчої кооперації складається з власності
споживчих товариств, спілок (об'єднань) та їх спільної власності і
є однією з форм колективної власності. Володіння, користування та
розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи
відповідно до установчих документів товариств, спілок (об'єднань).
Об'єкти права власності споживчої кооперації можуть
перебувати у спільній власності споживчих товариств, спілок
(об'єднань). Їх частка у власності визначається договором.
6. Правові засади організації та діяльності споживчої
кооперації визначаються законом.
7. Споживчі товариства, їх спілки (об'єднання) можуть
утворювати для здійснення своїх статутних цілей підприємства,
установи та інші суб'єкти господарювання відповідно до вимог цього
Кодексу та інших законів.
8. Підприємствами споживчої кооперації визнаються унітарні
або корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством
(товариствами) або спілкою (об'єднанням) споживчих товариств
відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів з
метою здійснення статутних цілей цих товариств, спілок
(об'єднань).
Стаття 112. Підприємства об'єднань громадян, релігійних
організацій
1. Підприємством об'єднання громадян, релігійної організації
є унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання
громадян (громадської організації, політичної партії) або
власності релігійної організації для здійснення господарської
діяльності з метою виконання їх статутних завдань.
2. Право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі
статутні органи управління в порядку, передбаченому законом та
статутними документами. Право власності релігійних організацій
реалізується їх органами управління відповідно до закону.
3. Засновником підприємства об'єднання громадян є відповідне
об'єднання громадян, що має статус юридичної особи, а також
об'єднання (спілка) громадських організацій у разі, якщо його
статутом передбачено право заснування підприємств. Політичним
партіям та юридичним особам, що ними створюються, забороняється
засновувати підприємства, за винятком засобів масової інформації,
підприємств, що здійснюють продаж суспільно-політичної літератури,
інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів з власною
символікою, проведення виставок, лекцій, фестивалів та інших
суспільно-політичних заходів.
4. Релігійні організації мають право засновувати видавничі,
поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні,
сільськогосподарські та інші підприємства, необхідні для
забезпечення діяльності цих організацій.
5. Підприємство об'єднання громадян, релігійної організації
діє на основі статуту і є юридичною особою, здійснюючи свою
діяльність на праві оперативного управління або господарського
відання відповідно до вимог цього Кодексу.
6. Обмеження щодо створення та діяльності окремих видів
підприємств об'єднання громадян, релігійної організації
встановлюються законами.
Глава 11
ПРИВАТНІ ПІДПРИЄМСТВА. ІНШІ ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ
Стаття 113. Приватні підприємства
1. Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на
основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців,
осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням
найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі
приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.
2. Порядок організації та діяльності приватних підприємств
визначається цим Кодексом та іншими законами.
Стаття 114. Фермерське господарство
1. Фермерське господарство є формою підприємництва громадян з
метою виробництва, переробки та реалізації товарної
сільськогосподарської продукції.
2. Членами фермерського господарства не можуть бути особи,
які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).
3. Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю
фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом
про фермерське господарство ( 973-15 ), іншими законами. ( Стаття 114 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2454-IV
( 2454-15 ) від 03.03.2005 )

{ Статтю 115 виключено на підставі Закону N 3269-VI
( 3269-17 ) від 21.04.2011 }

Стаття 116. Підприємство з іноземними інвестиціями
1. Підприємство, створене відповідно до вимог цього Кодексу,
в статутному капіталі якого не менш як десять відсотків становить
іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними
інвестиціями. Підприємство набуває статусу підприємства з
іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на
його баланс.
2. Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються
іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності
відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або
досягнення соціального ефекту.
3. Іноземні інвестиції можуть вкладатися в об'єкти,
інвестування в які не заборонено законами України.
4. Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути
засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і
представництва на території України і за її межами з додержанням
вимог законодавства України та законодавства відповідних держав.
5. Законом можуть бути визначені галузі господарювання та/або
території, в яких встановлюється загальний розмір участі
іноземного інвестора, а також території, на яких діяльність
підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або
забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.
6. Правовий статус і порядок діяльності підприємств з
іноземними інвестиціями визначаються цим Кодексом, законом про
режим іноземного інвестування в Україні ( 93/96-ВР ), іншими
законодавчими актами.
Стаття 117. Іноземне підприємство
1. Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне
підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно
на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або
діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб.
2. Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях,
визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки
держави.
3. Діяльність філій, представництв та інших відокремлених
підрозділів підприємств, утворених за законодавством інших держав,
здійснюється на території України відповідно до законодавства
України.
4. Умови і порядок створення, вимоги до організації та
діяльності іноземних підприємств визначаються цим Кодексом,
законом про режим іноземного інвестування ( 93/96-ВР ), іншими
законами.
Глава 12
ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ
Стаття 118. Поняття об'єднання підприємств
1. Об'єднанням підприємств є господарська організація,
утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації
їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних
економічних та соціальних завдань.
2. Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на
добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до
цього Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання
підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства,
утворені за законодавством інших держав, а підприємства України
можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території
інших держав.
3. Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк
або як тимчасові об'єднання.
4. Об'єднання підприємств є юридичною особою.
5. Державна реєстрація об'єднання підприємств здійснюється
відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Стаття 119. Види об'єднань підприємств
1. Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств
можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи
комунальні господарські об'єднання.
2. Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене
за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на
добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.
3. Господарські об'єднання діють на основі установчого
договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.
4. Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання
підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за
рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом
випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління
яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням
компетентних органів місцевого самоврядування.
5. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на
основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується
органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.
6. Положення цієї глави застосовуються також до об'єднань
інших суб'єктів господарювання - юридичних осіб або об'єднань
підприємств за участі таких осіб, якщо інше не передбачено цим
Кодексом та іншими законами.



вгору