Господарський кодекс України
Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003436-IV
Документ 436-15, чинний, попередня редакція — Редакція від 11.10.2013, підстава 5178-17
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )
 

Сторінки:  1  2  [ 3 ]  4  5  6  7  8  9  10  11
« попередня сторінканаступна сторінка »  

     4. Статут суб'єкта господарювання повинен  містити  відомості 
про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок
утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу
прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх
компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта
господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями
організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені
законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не
суперечать законодавству.
Положенням визначається господарська компетенція органів
державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших
суб'єктів у випадках, визначених законом. { Частина четверта статті 57 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 2452-IV ( 2452-15 ) від 03.03.2005, N 2850-VI
( 2850-17 ) від 22.12.2010 }
5. Статут (положення) затверджується власником майна
(засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками,
органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.
Стаття 58. Державна реєстрація суб'єкта господарювання
1. Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як
юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному
законом.
2. Відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень),
представництв без створення юридичної особи не потребує їх
державної реєстрації.
Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів
господарювання залучаються до її реєстраційної справи та
включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному
законом. ( Стаття 58 в редакції Закону N 2424-IV ( 2424-15 ) від
04.02.2005 )
Стаття 59. Припинення діяльності суб'єкта господарювання
1. Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється
шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу,
перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи
уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників
суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках,
передбачених законами, - за рішенням суду. { Частина перша статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }
2. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права
та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання,
що утворений внаслідок злиття.
3. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів
господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього
останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних
суб'єктів господарювання.
4. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові
права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у
відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання,
що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або
кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять
за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права
і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
5. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший
до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові
права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
6. Суб'єкт господарювання ліквідується:
за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;
у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи
у разі досягнення мети, заради якої його було створено;
у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім
випадків, передбачених законом;
у разі скасування його державної реєстрації у випадках,
передбачених законом.
7. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта
господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення
його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається
ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про
припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після
затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього
Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою
ним особою документів для проведення державної реєстрації
припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною
особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців
( 755-15 ). { Частина сьома статті 59 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }
8. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської
організації або припинення підприємницької діяльності фізичної
особи - підприємця протягом десяти робочих днів з дня внесення
відповідного запису до зазначеного реєстру підлягає опублікуванню
у виданні центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та
фізичних осіб - підприємців, в якому зазначаються відомості з
єдиного державного реєстру. { Частина восьма статті 59 в редакції Закону N 3384-VI ( 3384-17 )
від 19.05.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5463-VI
( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
9. Порядок припинення суб'єкта господарювання визначається
законодавством. { Статтю 59 доповнено частиною дев'ятою згідно із Законом
N 3384-VI ( 3384-17 ) від 19.05.2011 }
Стаття 60. Загальний порядок ліквідації суб'єкта
господарювання
1. Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється
ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками)
майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками
(органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший
порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію
суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган
управління суб'єкта, що ліквідується.
2. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію
суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки
проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій
кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня
оголошення про ліквідацію.
3. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить
ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах
відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про
порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих)
кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені
цим Кодексом чи спеціальним законом строки. ( Частина третя статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2424-IV ( 2424-15 ) від 04.02.2005 )
4. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів
щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта
господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів,
з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта
господарювання.
5. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта
господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами,
складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу,
який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота
ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому
законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом доходів і
зборів, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання. { Частина п'ята статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2756-VI ( 2756-17 ) від 02.12.2010 }
Стаття 61. Порядок розрахунків з кредиторами у разі
ліквідації суб'єкта господарювання
1. Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що
ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта, якщо інше не
передбачено цим Кодексом та іншими законами.
2. У разі ліквідації платоспроможного суб'єкта господарювання
вимоги його кредиторів задовольняються в порядку черговості,
встановленої Цивільним кодексом України ( 435-15 ).
У разі визнання суб'єкта господарювання банкрутом вимоги його
кредиторів задовольняються у порядку черговості, встановленої
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ). { Стаття 61 в редакції Закону N 3384-VI ( 3384-17 ) від
19.05.2011 }
Глава 7
ПІДПРИЄМСТВО
Стаття 62. Підприємство як організаційна форма
господарювання
1. Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання,
створений компетентним органом державної влади або органом
місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення
суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення
виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської
діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими
законами.
2. Підприємства можуть створюватись як для здійснення
підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
3. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на
основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від
форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих
документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні
права та обов'язки. { Частина третя статті 62 в редакції Закону N 3262-VI ( 3262-17 )
від 21.04.2011 }
4. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно,
самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм
найменуванням та ідентифікаційним кодом.
5. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Стаття 63. Види та організаційні форми підприємств
1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в
Україні можуть діяти підприємства таких видів:
приватне підприємство, що діє на основі приватної власності
громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
підприємство, що діє на основі колективної власності
(підприємство колективної власності);
комунальне підприємство, що діє на основі комунальної
власності територіальної громади;
державне підприємство, що діє на основі державної власності;
підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі
об'єднання майна різних форм власності).
В Україні можуть діяти також інші види підприємств,
передбачені законом.
2. У разі якщо в статутному капіталі підприємства іноземна
інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається
підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в
статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто
відсотків, вважається іноземним підприємством.
3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування
статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та
корпоративні.
4. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який
виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону
статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує
статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який
ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий
колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації
та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні,
комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання
громадян, релігійної організації або на приватній власності
засновника.
5. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома
або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє
на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової
діяльності засновників (учасників), їх спільного управління
справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи,
що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі
доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні
підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського
товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на
приватній власності двох або більше осіб.
6. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних
підприємств встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими
актами.

{ Частину сьому статті 63 виключено на підставі Закону
N 4618-VI ( 4618-17 ) від 22.03.2012 }

8. У випадках існування залежності від іншого підприємства,
передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається
дочірнім.
9. Для підприємств певного виду та організаційних форм
законами можуть встановлюватися особливості господарювання.
Стаття 64. Організаційна структура підприємства
1. Підприємство може складатися з виробничих структурних
підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро,
лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів
апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).
2. Функції, права та обов'язки структурних підрозділів
підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються
в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими
установчими документами.
3. Підприємство самостійно визначає свою організаційну
структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
4. Підприємство має право створювати філії, представництва,
відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про
розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами
місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і
діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.
Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через
свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. ( Частина четверта статті 64 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2424-IV ( 2424-15 ) від 04.02.2005 )
5. Діяльність розташованих на території України відокремлених
підрозділів підприємств, що знаходяться за її межами, регулюється
цим Кодексом та іншими законами.
Стаття 65. Управління підприємством
1. Управління підприємством здійснюється відповідно до його
установчих документів на основі поєднання прав власника щодо
господарського використання свого майна і участі в управлінні
трудового колективу.
2. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством
безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до
статуту підприємства чи інших установчих документів.
3. Для керівництва господарською діяльністю підприємства
власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає)
керівника підприємства.
4. У разі найму керівника підприємства з ним укладається
договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права,
обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального
забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за
погодженням сторін.
5. Керівник підприємства без доручення діє від імені
підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади
і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у
відносинах з юридичними особами та громадянами, формує
адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності
підприємства в межах та порядку, визначених установчими
документами.
6. Керівника підприємства може бути звільнено з посади
достроково на підставах, передбачених договором (контрактом)
відповідно до закону.
7. На всіх підприємствах, які використовують найману працю,
між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом
або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний
договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні
відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.
Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів
визначаються законодавством про колективні договори ( 3356-12 ).
8. Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни,
які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі
трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють
трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження
трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством
встановлюються статутом або іншими установчими документами
відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види
підприємств, закону про трудові колективи.
9. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються
діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами
управління за участі трудового колективу і уповноважених ним
органів.
10. Особливості управління підприємствами окремих видів
(організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та
законами про такі підприємства.
Стаття 66. Майно підприємства
1. Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі
фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в
самостійному балансі підприємства.
2. Джерелами формування майна підприємства є:
грошові та матеріальні внески засновників;
доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших
видів господарської діяльності;
доходи від цінних паперів;
кредити банків та інших кредиторів;
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій
та громадян у встановленому законодавством порядку;
інші джерела, не заборонені законодавством України.
3. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається
нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на
умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами,
прийнятими відповідно до нього.
4. Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в
порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами
України.
5. Володіння і користування природними ресурсами підприємство
здійснює в установленому законодавством порядку за плату, а у
випадках, передбачених законом, на пільгових умовах.
6. Підприємство випускає, реалізує та придбаває цінні папери
відповідно до законодавства України.
7. Держава гарантує захист майнових прав підприємства.
Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується,
здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Стаття 67. Господарські відносини підприємства з іншими
підприємствами, організаціями, громадянами
1. Відносини підприємства з іншими підприємствами,
організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності
здійснюються на основі договорів.
2. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні
зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не
суперечать законодавству України.
3. Підприємство має право реалізовувати самостійно всю
продукцію на території України і за її межами, якщо інше не
передбачено законом. { Частина третя статті 67 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }
4. Державні підприємства, у тому числі господарські
товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі
належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють
залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та
зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за
такими зобов'язаннями за погодженням з центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику,
здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року)
кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими
зобов'язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який
здійснює функції управління державною власністю. Порядок
( 809-2011-п ) таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів
України. { Статтю 67 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010; із змінами, внесеними згідно
із Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 68. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства
1. Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну
діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України
і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до
них нормативно-правовими актами.
2. Порядок використання коштів підприємства в іноземній
валюті визначається цим Кодексом та іншими законами.
3. Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність,
може відкривати за межами України свої представництва, філії та
виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти
підприємства.
Стаття 69. Соціальна діяльність підприємства
1. Питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я,
гарантії обов'язкового медичного страхування працівників
підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального
розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або
уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих
документів підприємства, колективного договору.
2. Підприємство забезпечує підготовку кваліфікованих
робітників та спеціалістів, їх економічне і професійне навчання як
у власних навчальних закладах, так і в інших навчальних закладах
за відповідними угодами. Підприємство надає пільги відповідно до
закону своїм працівникам, які навчаються без відриву від
виробництва.
3. Пенсіонери та інваліди, які працювали до виходу на пенсію
на підприємстві, користуються нарівні з його працівниками наявними
можливостями медичного обслуговування, забезпечення житлом,
путівками в оздоровчі та профілактичні заклади, іншими соціальними
послугами і пільгами, що передбачені статутом підприємства.
4. Власник, органи управління підприємства зобов'язані
забезпечити для всіх працівників підприємства належні і безпечні
умови праці. Підприємство несе відповідальність в установленому
законом порядку за шкоду, завдану здоров'ю та працездатності його
працівників.
5. Підприємство зобов'язане забезпечити сприятливі умови
праці жінок та неповнолітніх, забезпечувати їх роботою переважно в
денний час; жінок, які мають малолітніх дітей, вагітних жінок
переводити на легшу роботу з нешкідливими умовами праці, надавати
їм інші пільги, передбачені законом. Підприємство із шкідливими
умовами праці створює окремі цехи, дільниці для надання жінкам,
неповнолітнім та окремим категоріям працюючих більш легкої роботи.
6. Підприємство самостійно встановлює для своїх працівників
додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги, а
також має право заохочувати працівників інших підприємств,
установ, організацій, які його обслуговують.
7. Підприємство має право забезпечувати додатковою пенсією,
незалежно від розмірів державної пенсії, працівника, який став
інвалідом на даному підприємстві внаслідок нещасного випадку або
професійного захворювання. У разі смерті працівника підприємства
при виконанні ним службових обов'язків власник, підприємство
добровільно чи за рішенням суду забезпечують сім'ю працівника
допомогою відповідно до закону.
8. Підприємство з правом найму робочої сили забезпечує
визначену відповідно до закону кількість робочих місць для
працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій
громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність
підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Стаття 70. Об'єднання підприємств
1. Підприємства мають право на добровільних засадах
об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та
інші види діяльності) на умовах і в порядку, встановлених цим
Кодексом та іншими законами.
2. За рішенням Кабінету Міністрів України або органів, до
повноважень яких належить управління державними або комунальними
підприємствами, можуть утворюватися об'єднання підприємств на
умовах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
3. Види об'єднань підприємств, їх загальний статус, а також
основні вимоги щодо здійснення ними господарської діяльності
визначаються цим Кодексом, інші питання їх діяльності регулюються
законодавством України.
Стаття 71. Облік і звітність підприємства
1. Облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до
вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.
2. Відомості, не передбачені законом, підприємство надає
органам державної влади, органам місцевого самоврядування, іншим
підприємствам, установам, організаціям на договірній основі або в
порядку, передбаченому установчими документами підприємства.
Стаття 72. Законодавство про підприємства
1. Підприємства в Україні здійснюють свою діяльність
відповідно до вимог статей 62-71 цього Кодексу, якщо інше щодо
підприємств окремих видів не передбачено цим Кодексом та іншими
законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
2. Якщо чинним міжнародним договором України, згоду на
обов'язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено
правила інші, ніж ті, які передбачені законодавством про
підприємства, то застосовуються правила міжнародного договору.
Глава 8
ДЕРЖАВНІ ТА КОМУНАЛЬНІ УНІТАРНІ ПІДПРИЄМСТВА
Стаття 73. Поняття державного унітарного підприємства
1. Державне унітарне підприємство утворюється компетентним
органом державної влади в розпорядчому порядку на базі
відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу
її на частки, і входить до сфери його управління.
2. Орган державної влади, до сфери управління якого входить
підприємство, є представником власника і виконує його функції у
межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
3. Майно державного унітарного підприємства перебуває у
державній власності і закріплюється за таким підприємством на
праві господарського відання чи праві оперативного управління.
4. Найменування державного унітарного підприємства повинно
містити слова "державне підприємство".
5. Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за
зобов'язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого
воно входить.
6. Органом управління державного унітарного підприємства є
керівник підприємства, який призначається органом, до сфери
управління якого входить підприємство, і є підзвітним цьому
органові.
7. Законом можуть бути визначені особливості статусу
керівника державного унітарного підприємства, в тому числі
встановлено підвищену відповідальність керівника за результати
роботи підприємства.
8. Державні унітарні підприємства діють як державні
комерційні підприємства або казенні підприємства.
Стаття 74. Державне комерційне підприємство
1. Державне комерційне підприємство є суб'єктом
підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного
статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім
належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим
Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього
Кодексу. { Частина перша статті 74 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2664-IV ( 2664-15 ) від 16.06.2005, N 3262-VI ( 3262-17 ) від
21.04.2011 }
2. Майно державного комерційного підприємства закріплюється
за ним на праві господарського відання.
3. Статутний капітал державного комерційного підприємства
утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно
належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного
підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом.
Статутний капітал державного комерційного підприємства
підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної
реєстрації такого підприємства. { Частина третя статті 74 в редакції Закону N 3263-VI ( 3263-17 )
від 21.04.2011 }

{ Частину четверту статті 74 виключено на підставі Закону
N 3263-VI ( 3263-17 ) від 21.04.2011 }
{ Зміни до частини четвертої статті 74 див. в Законі N 3262-VI
( 3262-17 ) від 21.04.2011 }
5. Держава та орган, до сфери управління якого входить
державне комерційне підприємство, не несуть відповідальності за
його зобов'язаннями, крім випадків, передбачених цим Кодексом та
іншими законами.
6. Збитки, завдані державному комерційному підприємству
внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів
місцевого самоврядування, які було визнано судом неконституційними
або недійсними, підлягають відшкодуванню зазначеними органами
добровільно або за рішенням суду.
7. Державне унітарне комерційне підприємство може бути
перетворене у державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій
якого належать державі, у порядку ( 802-2012-п ), встановленому
Кабінетом Міністрів України. { Частина сьома статті 74 в редакції Закону N 4498-VI ( 4498-17 )
від 13.03.2012 }
Стаття 75. Особливості господарської діяльності державних
комерційних підприємств
1. Державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та
виконувати доведені до нього в установленому законодавством
порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні
виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і
соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і
виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на
кожен наступний рік.

{ Абзац другий частини першої статті 75 виключено на підставі
Закону N 5044-VI ( 5044-17 ) від 04.07.2012 }
{ Частина перша статті 75 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3205-IV ( 3205-15 ) від 15.12.2005 }
2. Основним плановим документом державного комерційного
підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство
отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування
коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до
установчих документів.
Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що
передує плановому, якщо інше не передбачено законом: { Абзац
другий частини другої статті 75 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5213-VI ( 5213-17 ) від 06.09.2012 }
підприємств, що є суб’єктами природних монополій, та
підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких
перевищує 50 мільйонів гривень, - Кабінетом Міністрів України;
інших підприємств - органами, до сфери управління яких вони
належать.
Підприємства електроенергетики, ліцензована діяльність яких
регулюється шляхом затвердження національною комісією, що здійснює
державне регулювання у сфері енергетики, складають фінансові плани
з урахуванням затвердженої цією комісією структури тарифів на
електричну та теплову енергію. Фінансові плани таких підприємств
підлягають затвердженню до 31 грудня року, що передує плановому.
За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або
затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання
посадові особи державного комерційного підприємства несуть
адміністративну відповідальність, установлену законом. { Частина друга статті 75 в редакції Закону N 4498-VI ( 4498-17 )
від 13.03.2012 }
3. Органи, до сфери управління яких входять державні
комерційні підприємства, надають центральному органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері економічного
розвитку, до 1 вересня року, що передує планованому, зведені
показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих
державних комерційних підприємств, які входять до сфери їх
управління. { Частина третя статті 75 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 4498-VI ( 4498-17 ) від 13.03.2012, N 5463-VI ( 5463-17 ) від
16.10.2012 }
4. Форма та методичні рекомендації по розробці фінансового
плану затверджуються центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері економічного
розвитку. { Частина четверта статті 75 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 }
5. Державне комерційне підприємство не має права безоплатно
передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи
громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати
майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне
комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою
органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на
конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом.
Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних
фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах
повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими
законами.
Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських
суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного
транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в
установленому порядку з Фондом державного майна України. { Частину
п'яту статті 75 доповнено абзацом згідно із Законом N 549-V
( 549-16 ) від 09.01.2007 }
Фонд державного майна України виступає організатором продажу
нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів
України. { Частину п'яту статті 75 доповнено абзацом третім згідно
із Законом N 3713-VI ( 3713-17 ) від 08.09.2011 } { Частина п'ята статті 75 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 549-V ( 549-16 ) від 09.01.2007 }
6. Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать
до основних фондів державного комерційного підприємства,
використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану,
якщо інше не передбачено законом.
Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, за вирахуванням
балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не
встановлено законом, зараховуються до загального фонду Державного
бюджету України. { Частину шосту статті 75 доповнено абзацом
другим згідно із Законом N 3713-VI ( 3713-17 ) від 08.09.2011 } { Частина шоста статті 75 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3713-VI ( 3713-17 ) від 08.09.2011 }
7. Списання з балансу не повністю амортизованих основних
фондів, а також прискорена амортизація основних фондів державного
комерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою
органу, до сфери управління якого входить дане підприємство.
8. Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок
прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для
покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю:
амортизаційний фонд;
фонд розвитку виробництва;
фонд споживання (оплати праці);
резервний фонд;
інші фонди, передбачені статутом підприємства.
Порядок використання цих фондів визначається відповідно до
затвердженого фінансового плану.
9. Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних
підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового
плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.
10. В фінансовому плані затверджуються суми коштів, які
направляються державі як власнику і зараховуються до Державного
бюджету України.
11. Органи, до сфери управління яких відносяться державні
комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому,
надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги
перерахування прибутку державних комерційних підприємств для їх
врахування при формуванні державного бюджету.
12. У разі зміни керівника державного комерційного
підприємства обов'язковим є проведення ревізії
фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку,
передбаченому законом.
13. Інші особливості господарської та соціальної діяльності
державних комерційних підприємств визначаються законом. ( Стаття 75 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005; в редакції Закону N 2668-IV
( 2668-15 ) від 16.06.2005 )
Стаття 76. Казенне підприємство
1. Казенні підприємства створюються у галузях економіки, в
яких:
законом дозволено здійснення господарської діяльності лише
державним підприємствам;
основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції
(робіт, послуг) виступає держава;
за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція
товаровиробників чи споживачів;
переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво
суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми
умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило,
не може бути рентабельним;
приватизацію майнових комплексів державних підприємств
заборонено законом.
2. Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету
Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства
визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а
також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що
створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства
проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу,
до компетенції якого належить створення даного підприємства.
3. Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві
оперативного управління. { Частина третя статті 76 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3262-VI ( 3262-17 ) від 21.04.2011 }
4. Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні
рахунки в установах державного банку, печатку із своїм
найменуванням.
5. Орган, до сфери управління якого входить казенне
підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його
керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством
господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг),
на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.
6. Найменування казенного підприємства повинно містити слова
"казенне підприємство".
Стаття 77. Особливості господарської діяльності казенних
підприємств
1. Казенне підприємство здійснює господарську діяльність
відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого
воно входить.
2. Казенне підприємство самостійно організовує виробництво
продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що
визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
якщо інше не передбачено законом.

{ Абзац другий частини другої статті 77 виключено на підставі
Закону N 5044-VI ( 5044-17 ) від 04.07.2012 }

3. Орган, до сфери управління якого входить казенне
підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням
належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного
підприємства майно, яке не використовується або використовується
не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх
повноважень.
4. Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим
способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до
основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління
якого воно входить.
Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських
суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного
транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в
установленому порядку з Фондом державного майна України. { Частину
четверту статті 77 доповнено абзацом згідно із Законом N 549-V
( 549-16 ) від 09.01.2007 }
Фонд державного майна України виступає організатором продажу
нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів
України. { Частину четверту статті 77 доповнено абзацом третім
згідно із Законом N 3713-VI ( 3713-17 ) від 08.09.2011 }
5. Джерелами формування майна казенного підприємства є:
державне майно, передане підприємству відповідно до рішення
про його створення;
кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції
(робіт, послуг) підприємства;
цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;
кредити банків;
частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами
господарської діяльності, передбачена статутом;
інші джерела, не заборонені законом.
6. Казенне підприємство одержує кредити для виконання
статутних завдань під гарантію органу, до сфери управління якого
входить підприємство.
7. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями
лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі
недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери
управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну
відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.
8. Порядок розподілу та використання прибутку (доходу)
казенного підприємства визначається фінансовим планом, який
затверджується у порядку, встановленому статтею 75 цього Кодексу
для державних комерційних підприємств. ( Частина восьма статті 77
в редакції Законів N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, N 2668-IV
( 2668-15 ) від 16.06.2005 )
9. Інші особливості господарської та соціальної діяльності
казенних підприємств визначаються цим Кодексом, законом про
державні підприємства та іншими законодавчими актами.
Стаття 78. Комунальні унітарні підприємства
1. Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним
органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі
відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери
його управління.
2. Орган, до сфери управління якого входить комунальне
унітарне підприємство, є представником власника - відповідної
територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених
цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
3. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у
комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на
праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство)
або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне
підприємство).
4. Статутний капітал комунального унітарного підприємства
утворюється органом, до сфери управління якого воно належить.
Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства
визначається відповідною місцевою радою.
Статутний капітал комунального унітарного підприємства
підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної
реєстрації такого підприємства. { Частина четверта статті 78 в редакції Закону N 3263-VI
( 3263-17 ) від 21.04.2011 }
5. Найменування комунального унітарного підприємства повинно
містити слова "комунальне підприємство" та вказівку на орган
місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить дане
підприємство.
6. Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності
за зобов'язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до
сфери управління якого воно входить.
7. Комунальне унітарне підприємство очолює керівник
підприємства, що призначається органом, до сфери управління якого
входить підприємство, і є підзвітним цьому органові.
8. Збитки, завдані комунальному унітарному підприємству
внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів
місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними
органами добровільно або за рішенням суду.
9. Особливості господарської діяльності комунальних унітарних
підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим
Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних
підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

{ Абзац другий частини дев'ятої статті 78 виключено на
підставі Закону N 5044-VI ( 5044-17 ) від 04.07.2012 }

Глава 9
ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА
Стаття 79. Поняття господарського товариства
1. Господарськими товариствами визнаються підприємства або
інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або
громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій
діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках,
передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у
складі одного учасника.
2. Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти
господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у
статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами
господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в
господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб
встановлюються цим Кодексом, іншими законами.
3. Господарські товариства є юридичними особами.
4. Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали
засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають
статус юридичної особи.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  2  [ 3 ]  4  5  6  7  8  9  10  11
« попередня сторінканаступна сторінка »