Про виконавче провадження
Верховна Рада України; Закон, Перелік від 21.04.1999606-XIV
Документ 606-14, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 05.01.2017, підстава 1404-19
 

Сторінки:  1  2  3  [ 4 ]  5
« попередня сторінканаступна сторінка »  

     6. У разі якщо в місячний строк з  дня  проведення  повторної 
уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на
комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це
стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою
нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням
суду.
7. У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня
отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про
своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна
знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в
боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення,
виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
8. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою
нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з
дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення
внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу
державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю
нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на
його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна
перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим
документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються
витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій,
задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий
збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
9. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює
початковій вартості майна, за якою воно передавалося на
реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу
державний виконавець виносить постанову, яка затверджується
начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За
фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова
та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права
власності на це майно.
10. У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання
залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку
календарного надходження виконавчих документів до виконання з
урахуванням черговості, визначеної статтею 44 цього Закону.
11. У разі якщо від продажу частини майна виручено суму,
достатню для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого
збору, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та
проведенням виконавчих дій, а також сплати штрафу, продаж
арештованого майна припиняється.
12. Витрати, пов'язані з організацією та проведенням
прилюдних торгів, аукціонів або реалізації майна боржника на
комісійних умовах, не повинні перевищувати п'яти відсотків
вартості реалізації майна. { Статтю 62 доповнено частиною дванадцятою згідно із Законом
N 5405-VI ( 5405-17 ) від 02.10.2012 }
Стаття 63. Звернення стягнення на будинок, квартиру,
інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи
1. Звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну
ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі
відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При
цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку
земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню
чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в
якому фактично проживає боржник.
2. Разом з житловим будинком стягнення звертається також на
прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
3. У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше
приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до
відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік
майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а
також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.
4. Після надходження документального підтвердження належності
боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна
державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості
про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому
законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше
нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець
невідкладно повідомляє таким особам.
5. У разі відсутності документів, що характеризують об'єкт
нерухомості, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до
реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у
встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. У разі якщо
стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного
повідомлення державного виконавця не авансує витрати, пов'язані з
підготовкою документів, що характеризують об'єкт нерухомості,
арешт з нього знімається.
Стаття 64. Виконання рішення про конфіскацію майна
1. Майно, що підлягає конфіскації, вилучається.
2. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку,
встановленому цим Законом.
3. Порядок подальшого розпорядження конфіскованим майном, не
реалізованим у порядку, визначеному статтею 62 цього Закону, та
майном, яке не підлягає реалізації, встановлюється Кабінетом
Міністрів України.
Глава 5. ОСОБЛИВОСТІ ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ
НА МАЙНО БОРЖНИКА - ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
Стаття 65. Звернення стягнення на кошти боржника -
юридичної особи
1. Готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в
касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає
невідкладному вилученню після її виявлення та складання
відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається
представнику боржника - юридичної особи.
2. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок
органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого
дня з моменту вилучення.
3. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника -
юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових
установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про
наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в
органах доходів і зборів, інших органах державної влади,
підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати
йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями
стягувача. { Частина третя статті 65 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
4. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти
боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а
також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через
свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
5. Не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим
Законом, кошти:
що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої
організації (оператора) відповідно до Закону України "Про
впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної
безпеки" ( 1868-15 );
що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом
використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону
України "Про теплопостачання" ( 2633-15 ) та статті 15-1 Закону
України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ). { Частина п'ята статті 65 в редакції Законів N 5209-VI ( 5209-17 )
від 06.09.2012, N 423-VIII ( 423-19 ) від 14.05.2015 }
6. У разі якщо після накладення державним виконавцем арешту
на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових
установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває
нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний
виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали
для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
7. Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб -
підприємців здійснюється також за правилами цієї глави.
8. У разі виконання судового рішення про виплату працівникові
середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в
заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є
податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням
податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування із сум, що
належать до виплати стягувачу. { Статтю 65 доповнено частиною восьмою згідно із Законом N 406-VII
( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Стаття 66. Звернення стягнення на інше майно боржника -
юридичної особи
1. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у
обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення
звертається на інше майно, належне такому боржникові або
закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на
окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого
підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з
обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто
фактично використовує це майно.
2. У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно
реалізується в такій черговості:
1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не
використовується у виробництві (цінні папери, легковий
автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова
продукція (товари);
2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати,
обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали,
призначені для використання у виробництві.
3. У разі накладення арешту на майно другої черги, що
належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному
фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту
на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для
економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох
робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до
сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна
України про накладення арешту на майно такого боржника та подає
відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а
також про розмір вимог стягувача.
4. У разі звернення стягнення на майно боржника - юридичної
особи витрати, пов'язані з організацією та проведенням прилюдних
торгів, не повинні перевищувати п'яти відсотків вартості
реалізації майна. { Статтю 66 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 5405-VI ( 5405-17 ) від 02.10.2012 }
Стаття 67. Порядок звернення стягнення на майно у разі
злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення
та ліквідації боржника - юридичної особи
1. У разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення
боржника - юридичної особи стягнення за виконавчими документами
звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку
відповідно до закону покладено відповідальність за зобов'язаннями
боржника - юридичної особи.
2. У разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий
документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для
вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у
встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого
документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна
боржника знімається за постановою державного виконавця,
затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо
підпорядкований.
3. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній
комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в
порядку, встановленому цим Законом.
Глава 6. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ,
ПЕНСІЮ, СТИПЕНДІЮ ТА ІНШІ ДОХОДИ БОРЖНИКА
Стаття 68. Умови звернення стягнення на заробітну плату,
пенсію, стипендію та інші доходи боржника
1. Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші
доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів
на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи
недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі
належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про
стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не
перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати.
2. За іншими виконавчими документами державний виконавець має
право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та
інші доходи боржника без застосування заходів примусового
звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою
стягувача.
3. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію,
стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить
постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі,
організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем
отримання боржником відповідних доходів.
Стаття 69. Відрахування із заробітної плати, пенсії,
стипендії та інших доходів боржника
1. Підприємства, установи, організації, фізичні особи,
фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної
плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують
кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених
виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого
числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства,
установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці
кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про
здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою
Міністерством юстиції України.
2. У разі припинення перерахування коштів стягувачу у зв'язку
із зміною боржником місця роботи, проживання, перебування чи
навчання або з інших причин підприємства, установи, організації,
фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний
строк повідомляють державному виконавцю про причину припинення
виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання
боржника, якщо воно відоме. Посадові особи, винні у ненаданні
таких відомостей без поважних причин, можуть бути притягнуті до
відповідальності, передбаченої законом.
Стаття 70. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії,
стипендії та інших доходів боржника
1. Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів
боржника вираховується із суми, що залишається після утримання
податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування. { Частина перша статті 70 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
2. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати
встановлюється законодавством про працю.
3. Із заробітної плати боржника може бути утримано за
виконавчими документами до погашення у повному обсязі
заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування
шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди,
заподіяних злочином, - п'ятдесят відсотків;
за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено
законом, - двадцять відсотків.
4. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати
заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків
заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в
разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це
обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в
разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і
стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках
розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати
сімдесяти відсотків.
5. Положення цієї статті застосовуються також у разі
звернення стягнення на належні боржникові стипендію та інші
доходи.
6. Звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ).
Стаття 71. Звернення стягнення на заробітну плату боржника,
який відбуває покарання
1. Відрахування із заробітної плати боржника, який за вироком
суду відбуває покарання без позбавлення волі, здійснюється з усієї
суми заробітної плати без урахування стягнень за вироком.
2. Із заробітної плати засуджених, які відбувають покарання у
виді позбавлення волі, а також з осіб, які перебувають у
наркологічних відділеннях психіатричних диспансерів та
стаціонарних лікувальних закладах, відрахування здійснюється з
усієї суми заробітної плати без урахування відрахувань витрат,
пов'язаних з їх утриманням у таких закладах.
Стаття 72. Звернення стягнення на допомогу по державному
соціальному страхуванню та соціальну допомогу
інвалідам з дитинства
1. На допомогу по державному соціальному страхуванню, що
виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших
випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з
дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну
соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам"
( 2109-14 ), стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про
стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або
іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
Стаття 73. Кошти, на які не може бути звернено стягнення
1. Стягнення не може бути звернено на такі виплати:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення
працівника;
2) компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім
випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за
відпустку, не використану протягом кількох років;
3) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням,
направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим
відрядженням;
4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші
кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на
допомогу по безробіттю;
6) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
7) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;
8) допомогу по догляду за дитиною;
9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей
віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій
непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також
на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
10) допомогу на лікування;
11) допомогу на поховання;
12) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням
споживання продуктів харчування місцевого виробництва та
особистого підсобного господарства громадян, які проживають на
території, що зазнала радіоактивного забруднення;
13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і
будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
2. Стягнення не здійснюється також із сум:
1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне
постачання;
3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з
військової служби, служби в органах внутрішніх справ та Державної
кримінально-виконавчої служби України, а також грошового
забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках,
передбачених законом.
Стаття 74. Порядок стягнення аліментів
1. Порядок стягнення аліментів визначається законом.
2. У разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад
три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника.
Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню
стягнення на майно боржника.
3. Розмір заборгованості із сплати аліментів визначається
державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку,
встановленому Сімейним кодексом України ( 2947-14 ). У разі
визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу)
розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним
кодексом України ( 2947-14 ).
4. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із
сплати аліментів, суму індексації розміру аліментів, визначеного
судом у твердій грошовій сумі, складає відповідний розрахунок та
повідомляє про нього стягувачу і боржнику: { Абзац перший частини
четвертої статті 74 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1368-VIII ( 1368-19 ) від 17.05.2016 }
у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для
виконання;
за заявою сторін виконавчого провадження;
у разі надсилання постанови до адміністрації підприємства,
установи, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця
для проведення відрахування із заробітної плати (доходів), пенсії
та стипендії боржника;
у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з
надходженням виконавчого документа за належністю до іншого органу
державної виконавчої служби;
за власною ініціативою;
в інших передбачених законом випадках.
5. У разі виїзду особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, на
постійне місце проживання до іноземних держав, з якими Україна не
уклала договорів про надання правової допомоги, стягнення
аліментів за рішенням суду проводиться на день виїзду за весь
період до досягнення дитиною повноліття.
6. З осіб, які працюють за контрактом на території іноземних
держав і одержують заробітну плату (доходи) тільки за кордоном,
аліменти стягуються в порядку та розмірах, передбачених законом.
7. У разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу)
боржника на підприємстві, в установі, організації, у фізичної
особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з
фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови державного
виконавця. При цьому розмір аліментів у разі їх стягнення у частці
від заробітку (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним
кодексом України ( 2947-14 ). У разі якщо стягнути аліменти в
зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства,
установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець,
які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із
сплати аліментів.
У разі стягнення з боржника аліментів, розмір яких визначений
судом у твердій грошовій сумі, на підприємстві, в установі,
організації, у фізичної особи, фізичної особи - підприємця
відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на
підставі постанови державного виконавця. Індексація розміру
аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється
підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами,
фізичними особами - підприємцями на підставі розрахунку,
зробленого (обчисленого) державним виконавцем відповідно до
закону. У разі якщо стягнути аліменти у визначеному розмірі та/або
суму їх індексації неможливо, адміністрація підприємства,
установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець,
які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із
сплати аліментів та/або індексації таких аліментів. { Частину
сьому статті 74 доповнено абзацом другим згідно із Законом
N 1368-VIII ( 1368-19 ) від 17.05.2016 }
8. Після закінчення строку, передбаченого законом для
стягнення аліментів, у разі відсутності заборгованості із сплати
аліментів адміністрація підприємства, установи, організації,
фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили
відрахування, повертають постанову державного виконавця про
стягнення аліментів органу державної виконавчої служби з відміткою
про перерахування в повному обсязі стягувачу утриманих сум
аліментів. У разі якщо утримані суми аліментів стягувачу не
перераховані, державний виконавець письмово повідомляє стягувачу
про розмір заборгованості, роз'яснює йому права, встановлені
частиною першою статті 87 цього Закону, та виносить постанову про
закінчення виконавчого провадження.
9. Спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів
вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку,
встановленому законом.
10. За наявності заборгованості із сплати аліментів у
розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість
місяців, державний виконавець звертається до правоохоронних
органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до
кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати
аліментів.
Глава 7. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ, ЗА ЯКИМИ БОРЖНИК ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ
ОСОБИСТО ВЧИНИТИ ПЕВНІ ДІЇ
АБО УТРИМАТИСЯ ВІД ЇХ ВЧИНЕННЯ
Стаття 75. Загальні умови виконання рішень,
за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити
певні дії або утриматися від їх вчинення
1. Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим
документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або
утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє
виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після
закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього
Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає
негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше
наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
2. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин
державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до
статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його
накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без
участі боржника, державний виконавець організовує виконання
відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить
подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення
боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на
боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому
статтею 89 цього Закону.
3. У разі якщо виконати рішення без участі боржника
неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф
відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання
(повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до
відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову
про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується
начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний
виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого
органу (посадової особи), що його видав.
4. Державний виконавець під час виконання рішення про
заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних
дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого
рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта
виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
Стаття 76. Виконання рішення про поновлення на роботі
1. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або
переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення
вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або
розпорядження власником підприємства, установи, організації або
уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою -
підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або
переведення працівника, після чого державний виконавець виносить
постанову про закінчення виконавчого провадження.
2. У разі невиконання власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою,
фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі
незаконно звільненого або переведеного працівника на них
накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені
законом.
Стаття 77. Виконання рішення про відібрання дитини
1. Під час виконання рішення про відібрання дитини державний
виконавець провадить виконавчі дії за обов'язковою участю особи,
якій дитина передається на виховання, із залученням представників
органів опіки і піклування.
2. За необхідності державний виконавець може звернутися до
суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування
дитини до дитячого або лікувального закладу.
3. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про
відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені
законом.
Стаття 78. Виконання рішення про виселення боржника
1. Державний виконавець перевіряє стан виконання рішення про
виселення боржника на наступний день після закінчення строку,
встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для
самостійного виконання рішення.
2. У разі невиконання боржником рішення самостійно державний
виконавець виконує його примусово.
3. Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити
боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається
повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано
йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою
адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність
боржника, повідомленого про день і час виселення, під час
виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення.
4. Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у
виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її
майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим
приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи,
зазначені у виконавчому документі.
5. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням
поліцейських з обов'язковим описом майна державним виконавцем.
Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику.
За необхідності державний виконавець в установленому законом
порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням
пов'язаних з цим витрат на боржника. { Частина п'ята статті 78 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 901-VIII ( 901-19 ) від 23.12.2015 }
6. У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності
осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний
провести опис майна. Описане майно передається для відповідального
зберігання особі, визначеній державним виконавцем.
7. Передане для зберігання майно боржника видається йому
державним виконавцем на підставі акта після відшкодування
боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі
якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із
зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації
частини майна боржника.
8. Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох
місяців. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно
реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від
реалізації кошти, за вирахуванням понесених витрат,
перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано,
розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для
розпорядження безхазяйним майном.
9. Про виконання рішення про виселення боржника державний
виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь
у виконанні.
10. У разі якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути
надано інше житлове приміщення, державний виконавець надсилає
відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк
виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання
у визначений строк іншого житлового приміщення державний
виконавець складає відповідний акт і звертається до суду з
поданням про встановлення порядку подальшого виконання рішення. До
вирішення судом зазначеного питання виконавчі дії не провадяться.
11. У разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з
якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може
бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який
прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження в такому разі
підлягає поновленню за постановою державного виконавця.
Стаття 79. Виконання рішення про вселення стягувача
1. Державний виконавець перевіряє виконання рішення про
вселення стягувача на наступний день після закінчення строку,
встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для
самостійного виконання рішення.
2. У разі невиконання боржником рішення державний виконавець
виконує його примусово.
Примусове вселення полягає у забезпеченні державним
виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення,
зазначене у виконавчому документі, та його проживання
(перебування) в ньому.
3. Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити
боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник
вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо
повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися
вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним
виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час
вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.
4. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про
вселення стягувача, на нього накладається штраф та застосовуються
інші заходи, передбачені законом. При цьому вселення здійснюється
у присутності понятих із залученням поліцейських.
5. Про примусове вселення стягувача державний виконавець
складає акт. Після складення акта виноситься постанова про
закінчення виконавчого провадження.
6. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню
(перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач
має право звернутися до державного виконавця із заявою про
відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний
виконавець має право повторно здійснити примусове вселення
стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі
відповідно до статті 89 цього Закону. Виконавче провадження не
відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не
здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню
(перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в
такому разі вирішується в судовому порядку.
Глава 8. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ЩОДО ІНОЗЕМЦІВ,
ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ТА ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ.
ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ І АРБІТРАЖІВ
Стаття 80. Виконання рішень щодо іноземців,
осіб без громадянства та іноземних
юридичних осіб
1. Під час виконання рішень щодо іноземців, осіб без
громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно
проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або
мають на території України власне майно, яким володіють самостійно
або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
2. У разі невиконання зазначеними в частині першій цієї
статті особами рішень державний виконавець звертається до
компетентних органів з поданням про заборону в'їзду в Україну чи
видворення за межі України таких осіб відповідно до Закону України
"Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"
( 3773-17 ).
Стаття 81. Виконання рішень іноземних судів і арбітражів
1. Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і
арбітражів встановлюється відповідними міжнародними договорами
України, цим Законом та іншими законами України.
Глава 9. ЗАХИСТ ПРАВ СТЯГУВАЧА, БОРЖНИКА
ТА ІНШИХ ОСІБ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Стаття 82. Оскарження рішень, дій або бездіяльності
посадових осіб державної виконавчої служби
1. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та
інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути
оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження
(крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо
підпорядкований державний виконавець, або до керівника
відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до
суду.
2. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або
бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб
державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
3. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного
виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо
підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи
бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до
вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент
державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає
виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників
управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та
Севастополі.
4. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або
іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання
судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який
видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого
провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих
дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку,
передбаченому законом.
5. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або
іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання
рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до
відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому
законом.
6. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або
іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути
оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо
їх оскарження передбачено цим Законом.
7. Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій
формі та має містити:
1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого
вона подається;
2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце
проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження
(для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника
сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається
представником;
3) реквізити виконавчого документа (вид документа,
найменування органу, що його видав, день видачі та номер
документа, його резолютивна частина);
4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму
закону, яку порушено;
5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої
вимоги;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня
подання скарги.
8. Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику
відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець,
розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За
результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову
про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути
оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або
до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині
шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку,
встановленому Законом України "Про звернення громадян"
( 393/96-ВР ).
Стаття 83. Контроль за законністю виконавчого провадження
1. Контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою
виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник
відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець,
а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
2. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований
державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями
державного виконавця під час виконання рішень має право у разі,
якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати
постанову або інший процесуальний документ (або їх частину),
винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати
недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати
державного виконавця провести виконавчі дії в порядку,
встановленому цим Законом.
3. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований
державний виконавець, або державний виконавець з власної
ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може
виправити допущені у процесуальних документах, винесених у
виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи
арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
4. Керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби у
разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою
та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо
підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій,
передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
5. Постанови, зазначені в частинах другій - четвертій цієї
статті, можуть бути оскаржені в десятиденний строк з дня їх
винесення у порядку, встановленому цим Законом.
6. Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють
Міністерство юстиції України через Департамент державної
виконавчої служби, а Головне управління юстиції Міністерства
юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління
юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - через відповідні
управління державної виконавчої служби.
7. Забороняється втручання інших державних або недержавних
органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім
випадків, передбачених цим Законом. Виїмка документа виконавчого
провадження здійснюється виключно за рішенням суду. При проведенні
виїмки оригіналу виконавчого документа чи виконавчого провадження
суд у своєму рішенні зазначає про зупинення виконавчого
провадження.
Стаття 84. Посадові особи, які мають право здійснювати
перевірку законності виконавчого провадження
1. Здійснювати перевірку законності виконавчого провадження
мають право:
1) директор Департаменту державної виконавчої служби
Міністерства юстиції України та його заступники - щодо виконавчого
провадження, яке перебуває на виконанні у будь-якому структурному
підрозділі органів державної виконавчої служби;
2) заступники начальника Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
головного управління юстиції в області, містах Києві та
Севастополі - начальники управлінь державної виконавчої служби, їх
заступники - щодо виконавчого провадження, яке перебуває на
виконанні у відділі примусового виконання рішень таких управлінь і
районних, міських (міст обласного значення), районних у містах
відділах державної виконавчої служби, підпорядкованих зазначеним
управлінням юстиції.
Стаття 85. Витребування виконавчого провадження
1. Посадові особи, зазначені у статті 84 цього Закону, мають
право витребувати виконавче провадження з відповідного органу
державної виконавчої служби для його перевірки.
2. Про проведення перевірки виконавчого провадження та
витребування його матеріалів відповідною посадовою особою
виноситься постанова.
Стаття 86. Перевірка законності виконавчого провадження
1. Посадові особи, зазначені у статті 84 цього Закону, можуть
проводити перевірку законності виконавчого провадження за
дорученням вищої посадової особи, з власної ініціативи або під час
розгляду поданої відповідно до частини сьомої статті 82 цього
Закону скарги на постанову начальника підпорядкованого органу
державної виконавчої служби, винесену за результатами розгляду
скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця, інших
посадових осіб державної виконавчої служби.
2. Перевірка законності виконавчого провадження має бути
проведена протягом десяти робочих днів, а зведеного виконавчого
провадження - протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня надходження
витребуваного виконавчого провадження.
3. Постанова про проведення або результати перевірки
законності виконавчого провадження може бути оскаржена в
десятиденний строк з дня її прийняття у порядку, встановленому цим
Законом.
4. На час проведення перевірки виконавче провадження може
бути зупинено посадовою особою, яка його витребувала, про що
зазначається в постанові.
5. Про результати перевірки законності виконавчого
провадження посадовою особою, яка його витребувала, виноситься
постанова, яка є обов'язковою для виконання державними виконавцями
та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.
Стаття 86-1. Нагляд за додержанням законів при виконанні
судових рішень у кримінальних справах
1. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень
у кримінальних справах здійснюється прокурором. { Закон доповнено статтею 86-1 згідно із Законом N 1697-VII
( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
Стаття 87. Захист прав сторін у виконавчому провадженні
1. Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної
особи, зазначеної у статті 3 цього Закону, яка зобов'язана
здійснити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення
з вини такої юридичної особи. { Частина перша статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3674-VI ( 3674-17 ) від 08.07.2011 }
2. Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним
особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають
відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Стаття 88. Порядок видачі документів виконавчого провадження
1. У разі надходження ухвали суду про витребування або
вилучення документа виконавчого провадження, відповідно до якої
витребується або вилучається документ виконавчого провадження,
державний виконавець зобов'язаний не пізніше трьох днів виготовити
копію документа, що витребується або вилучається, засвідчити її
власним підписом із зазначенням посади, прізвища та дати, скріпити
печаткою органу державної виконавчої служби та надіслати до суду
або іншої особи чи органу, які витребовують або вилучають
документ, або видати копію уповноваженій ними особі.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  2  3  [ 4 ]  5
« попередня сторінканаступна сторінка »