Документ 710/97-вр, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 11.04.2014, підстава 5178-17

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
{ Закон втратив чинність на підставі Закону
N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012, ВВР,
2013, N 39, ст.517 }
Про Національну депозитарну систему
та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 15, ст.67 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 853-IV ( 853-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 36, ст.277
N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6
N 1839-IV ( 1839-15 ) від 22.06.2004, ВВР, 2004, N 38, ст.474
N 1840-IV ( 1840-15 ) від 22.06.2004, ВВР, 2004, N 38, ст.475
N 2800-IV ( 2800-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 42, ст.465
N 2802-IV ( 2802-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 48, ст.481
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199
N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.440
N 514-VI ( 514-17 ) від 17.09.2008, ВВР, 2008, N 50-51, ст.384
N 2393-VI ( 2393-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 38, ст.505
N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53
N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012, ВВР, 2013, N 26, ст.264 }

{ У тексті Закону слова "статутний фонд" та "комерційний банк"
у всіх відмінках та числах замінено відповідно словами
"статутний капітал" та "банк" у відповідному відмінку та
числі згідно із Законом N 2393-VI ( 2393-17 ) від 01.07.2010 }
{ У тексті Закону, крім розділу VI "Прикінцеві положення",
слова "Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку"
в усіх відмінках замінено словами "Національна комісія з
цінних паперів та фондового ринку" у відповідному відмінку
згідно із Законом N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011 }

Цей Закон визначає правові основи обігу цінних паперів у
Національній депозитарній системі та особливості електронного
обігу цінних паперів в Україні.
Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів і понять
У цьому Законі наведені нижче терміни і поняття вживаються в
такому значенні:
бездокументарна форма цінного паперу - здійснений зберігачем
обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний
папір;
відокремлений спосіб зберігання цінних паперів - спосіб,
згідно з яким зберігач цінних паперів (далі - зберігач)
зобов'язаний зберігати та вести облік сертифікатів цінних паперів
із зазначенням їх номерів чи інших індивідуальних ознак;
випуск цінних паперів - зареєстрована у встановленому порядку
сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним
реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але
надають однакові права;
власник цінних паперів - особа, яка має право власності на
цінні папери відповідно до закону та/або договору управління
майном; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 980-IV
( 980-15 ) від 19.06.2003 )
глобальний сертифікат - документ, оформлений на весь випуск
цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних
паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у
процесі приватизації частки майна державних підприємств,
державного житлового фонду, земельного фонду, який підтверджує
право на здійснення операцій з цінними паперами цього випуску в
Національній депозитарній системі;
депозитарій цінних паперів (далі - депозитарій) - акціонерне
товариство, яке провадить виключно депозитарну діяльність та може
здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;
{ Абзац сьомий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання
цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та
ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих
рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних
паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним
цінних паперів;
депозитарний договір - договір між зберігачем та обраним ним
депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у
цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними
паперами, переданими зберігачем;
депозитарний облік - облік цінних паперів на рахунках
власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахунках у
цінних паперах, який здійснює депозитарій для зберігачів та
емітентів;
депонент - юридична або фізична особа, яка користується
послугами зберігача на підставі договору про відкриття рахунку в
цінних паперах;
договір про відкриття рахунку в цінних паперах - договір між
власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу
власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення
депозитарної діяльності;
договір про кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних
паперів - договір між фондовою біржею та обраним нею депозитарієм
про здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних
паперів; { Абзац тринадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
договір про обслуговування емісії цінних паперів - договір
між емітентом та обраним ним депозитарієм про обслуговування
операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;
документарна форма цінного паперу - сертифікат цінних паперів
(далі - сертифікат), що містить реквізити відповідного виду цінних
паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та
засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами;
електронна торговельно-інформаційна мережа - сукупність
програмно-технічних засобів, що використовуються фондовою біржею
для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів; { Абзац
шістнадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
зберігач - банк, торговець цінними паперами або реєстратор,
який має ліцензію на зберігання та обслуговування обігу цінних
паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у
цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і
тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в
цінних паперах; { Абзац сімнадцятий статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2800-IV ( 2800-15 ) від 06.09.2005; в редакції
Закону N 2393-VI ( 2393-17 ) від 01.07.2010 }
знерухомлення цінних паперів - переведення цінних паперів,
випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом
депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів
та/або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у
вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів
та/або депозитарію;
колективний спосіб зберігання цінних паперів - спосіб, згідно
з яким депозитарій чи зберігач веде депозитарний облік цінних
паперів без зазначення їх номерів чи інших індивідуальних ознак;
кліринг - отримання, звірка та поточне оновлення інформації,
підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для
виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних
зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та
гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів;
кліринговий депозитарій - депозитарій, який одержав ліцензію
Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на
здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами; ( Абзац
двадцять перший статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2800-IV ( 2800-15 ) від 06.09.2005 )
кореспондентські відносини щодо цінних паперів - оформлені
договором відносини між депозитаріями, згідно з яким один
депозитарій веде облік цінних паперів, що зберігаються в іншому
депозитарії;
номінальний утримувач - депозитарій або зберігач цінних
паперів, зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних паперів
як юридична особа, якій ці цінні папери передано за дорученням та
в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у
Національній депозитарній системі;

{ Абзац двадцять четвертий статті 1 виключено на підставі
Закону N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }

рахунки у цінних паперах - рахунки, що ведуться зберігачами
для власників цінних паперів та депозитаріями для зберігачів щодо
обслуговування операцій з цінними паперами;
реєстр власників іменних цінних паперів - складений
реєстратором на певну дату список власників іменних цінних паперів
та номінальних утримувачів;
реєстратор - акціонерне товариство або товариство з обмеженою
відповідальністю, яке одержало у встановленому порядку ліцензію на
ведення реєстрів власників іменних цінних паперів; { Абзац
двадцять сьомий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2800-IV ( 2800-15 ) від 06.09.2005, N 5042-VI ( 5042-17 ) від
04.07.2012 }
розрахунковий банк - банк, з яким депозитарій уклав договір
про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів;
сертифікат - бланк цінного паперу, який видається власнику
цінного паперу (цінних паперів) і містить визначені законодавством
реквізити та назву виду цінного паперу (акція, облігація тощо) або
найменування "сертифікат акцій (облігацій тощо)" і засвідчує право
власності на цінний папір (цінні папери);
сертифікат якості цінних паперів у документарній формі -
документ, який засвідчує ступінь технічного захисту виготовлених у
документарній формі цінних паперів, що надається виробником
сертифікатів цінних паперів емітенту для забезпечення можливості
їх перевірки у процесі обігу на справжність (автентичність) та
відповідність міжнародним стандартам якості;
учасники Національної депозитарної системи:
прямі учасники - депозитарії, зберігачі, реєстратори
власників іменних цінних паперів;
опосередковані учасники - організатори торгівлі цінними
паперами, банки, торговці цінними паперами та емітенти.
Стаття 2. Структура Національної депозитарної системи
1. Національна депозитарна система складається з двох рівнів.
Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників
цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.
Верхній рівень - це Національний депозитарій України (далі -
Національний депозитарій) і депозитарії, що ведуть рахунки для
зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо
цінних паперів, встановлюють договірні двосторонні
повнофункціональні кореспондентські відносини щодо цінних паперів
між собою, а також зобов'язані мати спеціальний рахунок у цінних
паперах у кожному іншому депозитарії та відкривати такі рахунки
всім іншим депозитаріям. { Абзац третій частини першої статті 2 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2393-VI ( 2393-17 ) від
01.07.2010 }
Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі
депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний
банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з
державними цінними паперами встановлюються Національною комісією з
цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком
України. При здійсненні такої діяльності на Національний банк
України не поширюються обмеження, встановлені абзацом шостим
статті 1 та частиною першою статті 10 цього Закону.
У разі одержання ліцензії депозитарії та зберігачі можуть
вести реєстри власників іменних цінних паперів. ( Абзац п'ятий
частини першої статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2800-IV ( 2800-15 ) від 06.09.2005 )
Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною
діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може
поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.
2. Сферою діяльності Національної депозитарної системи є:
стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними
стандартами;
уніфікація документообігу щодо операцій з цінними паперами і
нумерація цінних паперів, випущених в Україні, згідно з
міжнародними стандартами;
відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у
документарній, так і в бездокументарній формах;
реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з
одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень
клієнтів;
акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та виплат
з погашення тощо) щодо цінних паперів, взятих на обслуговування
системою, та їх розподіл за рахунками;
регламентація та обслуговування механізмів позики та застави
для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;
надання послуг щодо виконання обов'язків номінального
утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування
системою;
розробка, впровадження, обслуговування і підтримка
комп'ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних
паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних з банківськими
та/або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій
регулярній основі.
Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного
обліку у формі відкритого акціонерного товариства створюється
Національний депозитарій. Уповноваженим органом управління часткою
держави у статутному капіталі Національного депозитарію є
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. На етапі
створення Національного депозитарію держава виходячи з фінансових
можливостей вживає заходів щодо його створення, передбачаючи на це
відповідні кошти. Частка держави у статутному капіталі
Національного депозитарію може бути відчужена іншим акціонерам не
раніше ніж через два роки після його створення.
До компетенції Національного депозитарію, крім видів
діяльності, визначених статтею 6 цього Закону, належить:
стандартизація депозитарного обліку відповідно до міжнародних
норм;
стандартизація документообігу щодо операцій з цінними
паперами і нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в
Україні, відповідно до міжнародних норм;
встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з
депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх,
так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські
відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними
паперами учасників Національної депозитарної системи. { Абзац
чотирнадцятий частини другої статті 2 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2393-VI ( 2393-17 ) від 01.07.2010 }
Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з
цінними паперами у Національному депозитарії встановлюється
Національним банком України за погодженням з Національною комісією
з цінних паперів та фондового ринку.
У назву інших депозитаріїв забороняється включати слова
"національний" чи "центральний".
Стаття 3. Законодавство про Національну депозитарну систему
Законодавство про Національну депозитарну систему складається
із цього Закону та інших законодавчих актів України.
Стаття 4. Форми випуску цінних паперів
1. Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і
цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть
випускатися в документарній та бездокументарній формах.
2. Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням
емітента про випуск цінних паперів, затверджується Національною
комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації
випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на
обслуговування Національною депозитарною системою як іменних
цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на
пред'явника у документарній формі або цінних паперів у
бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких
здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у
зберігача.
3. Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється
емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з
урахуванням вимог, визначених Національною комісією з цінних
паперів та фондового ринку.
4. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі,
крім приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на
безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних
підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, емітент
оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу
зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний
ним депозитарій.
На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів
емітент оформляє тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягає
заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку або
анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся.
Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації
та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії
протягом усього періоду існування цінних паперів у
бездокументарній формі.
Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів
та їх реквізити встановлюються Національною комісією з цінних
паперів та фондового ринку.
Стаття 5. Перехід та реалізація права власності на цінні
папери в Національній депозитарній системі
1. Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо
умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають
передачі), передаються у порядку, встановленому для відступлення
права вимоги (цесії). { Абзац перший частини першої статті 5 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V ( 997-16 ) від
27.04.2007 }
У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право
власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх
на рахунок власника у зберігача.
Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які
випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з
моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.
2. Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в
документарній формі, переходить до нового власника з моменту
передачі (поставки) цінних паперів.
У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явника
право власності на цінні папери переходить до нового власника з
моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.
3. Право власності на цінні папери, випущені в
бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту
зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.
4. Підтвердженням права власності на цінні папери є
сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в
бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку
зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.
Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметом
угод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.
5. Угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному
посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодою
сторін.
Р о з д і л II
ДЕПОЗИТАРНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Стаття 6. Види депозитарної діяльності
1. Перелік цінних паперів, що обслуговуються Національною
депозитарною системою, встановлює Національна комісія з цінних
паперів та фондового ринку.
2. Акціонерні товариства та товариства з обмеженою
відповідальністю, які згідно з цим Законом є учасниками
Національної депозитарної системи, здійснюють такі види
діяльності: { Абзац перший частини другої статті 6 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках
у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних
паперів;
кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;
ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Стаття 7. Зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на
рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо
випущених ним цінних паперів
1. Діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та
обліком прав власності на них, здійснюється на підставі договору
про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником
цінних паперів з обраним ним зберігачем; депозитарного договору,
який укладається між зберігачем і депозитарієм; договору про
обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між
емітентом та обраним ним депозитарієм; договору про
кореспондентські відносини щодо цінних паперів, який укладається
між депозитаріями. { Частина перша статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2393-VI ( 2393-17 ) від 01.07.2010 }
2. Договори про відкриття рахунку у цінних паперах,
депозитарні договори і договори про обслуговування емісії цінних
паперів повинні відповідати вимогам типових договорів,
затверджених Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку.
3. У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах,
випущених у документарній формі, визначається спосіб зберігання
цінних паперів (колективний чи відокремлений).
Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберіганні
на рахунках власників у зберігача і не обліковані на рахунках
зберігача в депозитарії, підлягають обов'язковому занесенню до
реєстру власників іменних цінних паперів на ім'я зберігача як
номінального утримувача.
Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберіганні
на рахунках у цінних паперах зберігачів у депозитарії, підлягають
обов'язковому занесенню до реєстру власників іменних цінних
паперів на ім'я депозитарію як номінального утримувача.
У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах
визначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів,
порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової та
фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послуг
тощо.
4. У депозитарному договорі встановлюється право зберігача
передавати до депозитарію виключно цінні папери, які знаходяться в
колективному зберіганні, порядок здійснення операцій депозитарієм,
умови ведення рахунків, порядок проведення операцій емітента,
порядок надання облікової та фінансової інформації депозитарієм, а
також умови оплати його послуг тощо.
Депозитарії та зберігачі не мають права укладати угоди щодо
цінних паперів, які належать депоненту і зберігаються у них на
рахунках у цінних паперах, у власних інтересах чи в інтересах
третіх осіб без відповідного доручення.
Укладення договору про відкриття рахунку у цінних паперах або
депозитарного договору не може бути обумовлене відмовою депонента
від будь-якого з прав, що надає цінний папір.
5. У договорі про обслуговування емісії цінних паперів між
емітентом чи його представником та обраним ним депозитарієм
визначається порядок взяття на обслуговування та обслуговування
емісії цінних паперів, операцій емітента в депозитарії щодо
випущених ним цінних паперів, порядок переведення цінних паперів
з документарної форми у бездокументарну тощо.
У разі розміщення на зберігання цінних паперів, випущених у
документарній формі згідно з договором про обслуговування емісії
цінних паперів, передбачається надання емітентом або зберігачем,
що передає даний випуск на зберігання депозитарію, сертифіката
якості цінних паперів у документарній формі.
6. Зберігач не має права користуватися послугами іншого
зберігача для виконання своїх зобов'язань щодо зберігання
сертифікатів та обліку прав власності на цінні папери своїх
депонентів.
{ Абзац другий частини шостої статті 7 виключено на підставі
Закону N 2393-VI ( 2393-17 ) від 01.07.2010 }

7. Для обліку цінних паперів, депонованих власником згідно з
договором про відкриття рахунку у цінних паперах, зберігач
відкриває на його ім'я рахунок у цінних паперах, на якому
обліковуються права власності на цінні папери, що належать
депоненту, а також обмеження щодо цих цінних паперів депонента.
Для обліку цінних паперів, переданих зберігачем депозитарію
на підставі депозитарного договору, депозитарій відкриває на ім'я
зберігача рахунок у цінних паперах, на якому здійснює облік
депонованих цінних паперів. Цінні папери, депоновані емітентом на
підставі договорів про обслуговування емісії цінних паперів,
зараховуються на його рахунок у цінних паперах. Для цінних
паперів, депонованих іншими депозитаріями через кореспондентські
відносини щодо цінних паперів, оформлені на підставі відповідного
договору, кожний депозитарій відкриває спеціальні рахунки у цінних
паперах.
Для обліку цінних паперів, депонованих управителем згідно з
договором про відкриття рахунку у цінних паперах, зберігач
відкриває на ім'я управителя рахунок у цінних паперах, вказуючи,
що рахунок відкритий для управителя, для обліку цінних паперів, що
належать йому на праві довірчої власності, а також обмеження щодо
цих цінних паперів. ( Частину сьому статті 7 доповнено абзацом
третім згідно із Законом N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 )
8. Обіг цінних паперів, записаних на рахунок у цінних паперах
на підставі депозитарного договору, обслуговується виключно шляхом
переведення їх на відповідний рахунок у цінних паперах у
депозитарії. При виконанні клірингу та розрахунків за угодами щодо
цінних паперів між зберігачами, а також при проведенні операцій
емітента зміни на рахунках у цінних паперах і на грошових рахунках
вносяться одночасно.
9. Депозитарії можуть одержувати від емітента безпосередньо
на свій рахунок доходи з цінних паперів для наступного
перерахування їх зберігачам. Зберігач зобов'язаний у встановлений
договором строк зарахувати зазначені доходи на грошові рахунки
власників цінних паперів. Ці доходи не є доходами депозитарію і не
підлягають оподаткуванню у складі доходів депозитарію. Депозитарії
та зберігачі цінних паперів не зобов'язані надавати власникам
цінних паперів документи (сертифікати, купони) для реалізації
відповідних прав власності при проведенні емітентом операцій із
цінними паперами, якщо інше не передбачено договором.
Стаття 8. Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних
паперів
1. Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів
здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку
цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною
оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Для здійснення
клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій
має одержати ліцензію. ( Абзац перший частини першої статті 8 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2800-IV ( 2800-15 ) від
06.09.2005 )
Банки, які є управителями, можуть здійснювати операції з
поточного обслуговування відкритих на ім'я управителя рахунків у
цінних паперах та здійснювати у грошовій формі розрахунки та
кліринг. ( Частину першу статі 8 доповнено абзацом другим згідно
із Законом N 980-IV ( 980-15 ) від 19.06.2003 )
2. Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів
здійснюються на підставі розрахункових документів, наданих
сторонами відповідно до договорів, що передбачають перехід права
власності на цінні папери, або інформації, наданої фондовими
біржами. { Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
3. Кліринговий депозитарій для здійснення грошових
розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний
користуватися послугами, що надають розрахункові банки на підставі
відповідного договору, типова форма якого затверджується
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку і
Національним банком України.
Вимоги до такого розрахункового банку встановлюються у
положенні, що затверджується Національною комісією з цінних
паперів та фондового ринку і Національним банком України.
Правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків за
угодами щодо цінних паперів затверджуються Національною комісією з
цінних паперів та фондового ринку. Правила та операційні стандарти
грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами
затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку за погодженням з Національним банком України і Міністерством
фінансів України.
Стаття 9. Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів
1. Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних
паперів здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників
іменних цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку як
максимальну для організації самостійного ведення реєстру
емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру
реєстратору шляхом укладення відповідного договору.
Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним
реєстратором. При цьому таке доручення емітента не знімає з нього
відповідальності щодо виконання зобов'язань, що випливають із угод
щодо цінних паперів.
2. Рішення про передачу ведення реєстру власників іменних
цінних паперів приймається наглядовою радою акціонерного
товариства. { Абзац перший частини другої статті 9 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 514-VI ( 514-17 ) від 17.09.2008 }
Загальні збори акціонерів або спостережна рада акціонерного
товариства затверджують умови договору на ведення реєстру
власників іменних цінних паперів у порядку, визначеному статутом
товариства. У разі неукладення договору протягом тридцяти
календарних днів Національна комісія з цінних паперів та фондового
ринку надсилає товариству розпорядження про необхідність його
укладення, а у разі невиконання зазначеного розпорядження протягом
п'ятнадцяти календарних днів притягує посадових осіб товариства до
відповідальності відповідно до Закону України "Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ).
Рішення про передачу ведення тимчасового реєстру акціонерів
до проведення перших загальних зборів приватизованого підприємства
і до розміщення не менше 60 відсотків акцій для підприємств, що
знаходяться в процесі приватизації, приймається правлінням
підприємства, що приватизується.
3. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
будь-які інші органи державної влади, а також юридичні та фізичні
особи не можуть приймати рішення обов'язкового чи рекомендаційного
характеру щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів,
забезпечення ведення таких реєстрів чи їх розподілу, що суперечать
частині другій цієї статті.
4. Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів
передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації
про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок
яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників
іменних цінних паперів.
Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних
цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право
власності на відповідні іменні цінні папери.
Реєстратор зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати
прийняття документів у порядку, визначеному Національною комісією
з цінних паперів та фондового ринку, внести зміни до реєстру
власників іменних цінних паперів або надати мотивовану відповідь
про відмову у внесенні таких змін. ( Частину четверту статті 9
доповнено абзацом третім згідно із Законом N 1839-IV ( 1839-15 )
від 22.06.2004 )
5. Реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперів
або його представника, а також номінального утримувача надати
виписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Власник або
його представник чи номінальний утримувач не мають права вимагати
включення до виписки інформації, що виходить за межі компетенції
реєстратора, у тому числі інформації про інших власників та
кількість цінних паперів, які їм належать.
6. Відомості про номінального утримувача підлягають внесенню
у реєстр власників іменних цінних паперів на підставі відповідного
доручення, якщо право зберігача або депозитарію виступати
номінальним утримувачем не передбачено договором про відкриття
рахунку у цінних паперах або депозитарним договором.
Внесення номінального утримувача в реєстр власників іменних
цінних паперів, а також перереєстрація цінних паперів на іншого
номінального утримувача не означає, що право власності на цінні
папери переходить до номінального утримувача.
Операції з цінними паперами, що здійснюються між депонентами
одного номінального утримувача, не відображаються у реєстрі
власників іменних цінних паперів.
Для складання реєстру власників іменних цінних паперів на
обумовлену дату для виконання зобов'язань емітента номінальний
утримувач повинен надати реєстратору список усіх власників.
Р о з д і л III
УЧАСНИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕПОЗИТАРНОЇ СИСТЕМИ
Стаття 10. Депозитарії
1. Депозитарій - акціонерне товариство, акціонерами якого є
не менш як 10 зберігачів і яке провадить виключно депозитарну
діяльність. При цьому частка одного акціонера у статутному
капіталі депозитарію не може перевищувати 25 відсотків. { Абзац
перший частини першої статті 10 в редакції Закону N 5042-VI
( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
Розмір статутного капіталу депозитарію має становити не менш
як 15 мільйонів гривень. { Частину першу статті 10 доповнено
абзацом другим згідно із Законом N 2393-VI ( 2393-17 ) від
01.07.2010 }
Розмір власного капіталу клірингового депозитарію має
становити не менш як 25 мільйонів гривень. { Частину першу статті
10 доповнено абзацом третім згідно із Законом N 2393-VI
( 2393-17 ) від 01.07.2010 } { Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2393-VI ( 2393-17 ) від 01.07.2010 }
2. Фондова біржа може бути засновником та учасником
депозитарію. { Частина друга статті 10 в редакції Закону N 5042-VI ( 5042-17 )
від 04.07.2012 }
3. Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним
депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій,
відкритих на підставі договорів про обслуговування емісії цінних
паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про
кореспондентські відносини.
4. Оплата послуг депозитарію здійснюється за тарифами, які
встановлює сам депозитарій. Максимальний розмір тарифів
встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.
Стаття 11. Зберігачі цінних паперів
1. Банки, торговці цінними паперами або реєстратори за
наявності ліцензії на здійснення депозитарної діяльності зберігача
цінних паперів мають право бути зберігачами, провадити за
дорученням власника операції з депонованими цінними паперами та
здійснювати іншу депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних
паперів, за винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо
цінних паперів. { Абзац перший частини першої статті 11 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2800-IV ( 2800-15 ) від
06.09.2005; в редакції Закону N 2393-VI ( 2393-17 ) від
01.07.2010 }
Для отримання ліцензії на здійснення депозитарної діяльності
зберігача цінних паперів акціонерне товариство або товариство з
обмеженою відповідальністю повинне мати повністю сплачений
грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 7
мільйонів гривень. Зберігач за дорученням власника може провадити
операції з депонованими цінними паперами та здійснювати іншу
депозитарну діяльність, пов'язану з обігом цінних паперів, за
винятком клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.
{ Абзац частини першої статті 11 в редакції Закону N 2393-VI
( 2393-17 ) від 01.07.2010; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
У статутному капіталі зберігача частка іншого зберігача,
торговця цінними паперами, інвестиційної компанії та інших
професійних учасників фондового ринку не може перевищувати п'яти
відсотків. Частка інституційного інвестора, який не є професійним
учасником фондового ринку (страхова компанія, недержавний
пенсійний фонд та інші) у статутному капіталі зберігача не може
перевищувати двадцяти відсотків, якщо інше не передбачено
законом. { Абзац частини першої статті 11 в редакції Закону
N 1840-IV ( 1840-15 ) від 22.06.2004 }
2. Зберігачі здійснюють зберігання та обслуговування обігу
цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках
у цінних паперах, які належать їх власникам (у тому числі самому
зберігачу).
У разі одержання зберігачем ліцензії на ведення реєстрів
власників іменних цінних паперів зберігачу забороняється
здійснювати будь-які операції з цінними паперами, реєстр власників
яких він веде, крім операцій реєстратора за договором з емітентом.
Зберігач не може бути інвестиційним керуючим депонента, який є
інституційним інвестором. ( Абзац другий частини другої статті 11
із змінами, внесеними згідно із Законом N 2800-IV ( 2800-15 ) від
06.09.2005 )
3. Оплата послуг зберігача провадиться за тарифами,
встановленими самим зберігачем. Максимальний розмір тарифів
встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.
Стаття 12. Реєстратори власників іменних цінних паперів
1. Акціонерні товариства та товариства з обмеженою
відповідальністю можуть одержати ліцензію на ведення реєстрів
власників іменних цінних паперів, якщо реєстраційна діяльність
передбачена їх статутом. Органи державної влади не можуть бути
засновниками або учасниками реєстратора. Центри сертифікатних
аукціонів і їх правонаступники не можуть вести реєстри і бути
засновниками та учасниками реєстратора. { Абзац перший частини
першої статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2800-IV ( 2800-15 ) від 06.09.2005, N 5042-VI ( 5042-17 ) від
04.07.2012 }
Розмір статутного капіталу реєстратора має становити не менш
як 100 тисяч гривень. { Частину першу статті 12 доповнено абзацом
згідно із Законом N 2393-VI ( 2393-17 ) від 01.07.2010 }
Реєстратор та його учасник не можуть прямо чи опосередковано
володіти акціями емітента, реєстр власників іменних цінних паперів
якого веде цей реєстратор. { Абзац частини першої статті 12 в
редакції Закону N 853-IV ( 853-15 ) від 22.05.2003 }
Емітент може вести власний реєстр самостійно, якщо кількість
власників цінних паперів не перевищує кількості, визначеної
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Емітент не може бути прямо чи опосередковано засновником та
учасником реєстратора, реєстр власників іменних цінних паперів
якого веде цей реєстратор. { Частину першу статті 12 доповнено
абзацом згідно із Законом N 853-IV ( 853-15 ) від 22.05.2003 }
2. Реєстратор веде реєстр власників іменних цінних паперів на
умовах договору, що укладається з емітентом цінних паперів.
Типова форма договору затверджується Національною комісією з
цінних паперів та фондового ринку.
3. Оплата послуг реєстратора здійснюється за тарифами, які
встановлює сам реєстратор. Максимальний розмір тарифів
встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України.
Р о з д і л IV
ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРОННОГО ОБІГУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Стаття 13. Записи на рахунках у цінних паперах на електронних
носіях
1. Цінні папери, випущені в документарній формі, можуть бути
переведені у бездокументарну форму та зберігатися на електронних
носіях внаслідок знерухомлення цінних паперів.
Обслуговування угод щодо цінних паперів у бездокументарній
формі проводиться тільки учасниками Національної депозитарної
системи.
2. Для укладення на фондовій біржі угод щодо цінних паперів,
які випущені в документарній формі, цінні папери мають бути
знерухомлені в депозитарії, що їх обслуговує. { Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5042-VI ( 5042-17 ) від 04.07.2012 }
Стаття 14. Порядок обміну інформацією та стандартизація
процедур у Національній депозитарній системі
1. Порядок обміну інформацією на умовах гарантованої
конфіденційності між учасниками Національної депозитарної системи
і формування стандартизованих процедур здійснення ними операцій із
цінними паперами, випущеними в бездокументарній формі, та
знерухомленими цінними паперами встановлюється Національною
комісією з цінних паперів та фондового ринку згідно з вимогами
міжнародних стандартів і на базі використання міжнародних систем
нумерації цінних паперів.
2. Учасники Національної депозитарної системи гарантують
конфіденційність інформації щодо рахунків у цінних паперах та
обігу цінних паперів. Усі їх працівники зобов'язані додержуватися
вимог конфіденційності інформації щодо рахунків у цінних паперах
та обігу цінних паперів.
Норми технічного захисту інформації встановлюються відповідно
до законодавства України та нормативно-правових актів Національної
комісії з цінних паперів та фондового ринку, погоджених з
Державним комітетом України з питань державних секретів та
технічного захисту інформації.
Довідки про операції з цінними паперами та рахунки в цінних
паперах видаються тільки депонентам або за їх письмовим дорученням
- іншим особам, а також в інших випадках, передбачених
законодавством України.
Р о з д і л V
РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕПОЗИТАРНОЇ
СИСТЕМИ
Стаття 15. Видача ліцензій на здійснення депозитарної
діяльності
1. Ліцензійні умови здійснення депозитарної діяльності
учасниками Національної депозитарної системи встановлюються
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
2. Для здійснення кожного з видів депозитарної діяльності
учасникам Національної депозитарної системи видається ліцензія
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних
паперів депозитарій має отримати ліцензію Національної комісії з
цінних паперів та фондового ринку. Порядок видачі ліцензії
затверджується Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку.
3. Ліцензія на здійснення депозитарної діяльності банкам
видається Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку за погодженням з Національним банком України. ( Стаття 15 в редакції Закону N 2800-IV ( 2800-15 ) від
06.09.2005 )
Стаття 16. Облік цінних паперів у Національній депозитарній
системі
Облік цінних паперів у Національній депозитарній системі
здійснюється відповідно до норм та правил обліку цінних паперів,
затверджених Національною комісією з цінних паперів та фондового
ринку за погодженням з Національним банком України, а для банків -
Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно
з Національним банком України, зареєстрованих у Міністерстві
юстиції України.
Стаття 17. Контроль за діяльністю Національної депозитарної
системи
Контроль за діяльністю Національної депозитарної системи
здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
а також у межах повноважень, визначених законодавством України, -
Національний банк України, Міністерство фінансів України та інші
державні органи.
Державним представником у Національному депозитарії,
депозитаріях, організаторах торгівлі та інших професійних
учасниках ринку цінних паперів не може бути відповідно посадова
особа органів управління Національного депозитарію, депозитаріїв,
організаторів торгівлі та інших професійних учасників ринку цінних
паперів. ( Статтю 17 доповнено частиною другою згідно із Законом
N 2802-IV ( 2802-15 ) від 06.09.2005 )


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору