Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Таджикистан про вільну торгівлю
Угода Кабінету Міністрів України; Таджикистан; Міжнародний документ від 06.07.2001
Документ 762_008, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 11.07.2002, підстава - 110-IV
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 11.08.2002, підстава - v1184342-04. Подивитися в історії? )

                              Угода 
між Кабінетом Міністрів України і
Урядом Республіки Таджикистан
про вільну торгівлю
( Угоду ратифіковано Законом
N 110-IV ( 110-15 ) от 11.07.2002 )

Кабінет Міністрів України й Уряд Республіки Таджикистан, що
надалі іменуються "Сторони", прагнучи до розвитку торгово-економічного співробітництва між
Україною та Республікою Таджикистан на основі рівності і взаємної
вигоди, керуючись Угодою про створення зони вільної торгівлі СНД від
15 квітня 1994 року ( 997_051 ) і Протоколом про внесення змін і
доповнень в Угоду про створення зони вільної торгівлі від 2 квітня
1999 року ( 997_181 ), висловлюючи рішучість сприяти гармонічному розвитку і росту
світової торгівлі, усуненню бар'єрів на шляху її розвитку, підтверджуючи необхідність розвивати двосторонні відносини в
сфері торгово-економічних зв'язків відповідно до принципів
Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) ( 995_264 ) і
Всесвітньої торгової організації (ВТО), сприяючи росту економічного потенціалу держав на основі
розвитку взаємної торгівлі і коопераційних зв'язків домовилися про нижченаведене:
Стаття 1
1. Сторони не застосовують мито, а також податки і збори, що
мають із ними еквівалентну дію, і кількісні обмеження на ввезення
і (або) вивезення товарів, що походять з митної території однієї
Сторони і призначені для митної території іншої Сторони. Вилучення
з даного торгового режиму за погодженою номенклатурою товарів,
якщо Сторони вважають це необхідним, оформляються окремим
Протоколом, який є невід'ємною частиною цієї Угоди. 2. Для мети цієї Угоди і на період її дії під товарами, що
походять з території Сторін, маються на увазі товари, визначені
походженням із території Сторони відповідно до Правил визначення
країни походження товарів ( 997_055 ), які є невід'ємною частиною
Угоди про створення зони вільної торгівлі СНД від 15 квітня 1994
року ( 997_051 ).
Стаття 2
Сторони не будуть: прямо або побічно обкладати товари, які підпадають під дію
цієї Угоди, внутрішніми податками або зборами, що перевищують
відповідні податки або збори, якими обкладаються аналогічні товари
внутрішнього виробництва або товари, які походять з третіх країн; вводити у відношенні імпорту або експорту товарів, які
підпадають під дію цієї Угоди, які-небудь спеціальні обмеження або
вимоги, які в аналогічній ситуації не застосовуються до
аналогічних товарів внутрішнього виробництва або товарів, які
походять з третіх країн; застосовувати щодо складування, перевантаження, зберігання,
перевезення товарів походженням з іншої Сторони, а також платежів
та переказу платежів правила інші, ніж ті, що застосовуються в
аналогічних випадках щодо власних товарів або товарів походженням
із третіх країн.
Стаття 3
1. Ця Угода не перешкоджає праву будь-якої з Сторін вживати
загальноприйнятних у міжнародній практиці заходів державного
регулювання в сфері зовнішньоекономічних зв'язків, які вона вважає
необхідними для захисту своїх життєвих інтересів або які
безперечно необхідні для виконання міжнародних договорів,
учасником яких вона є або має намір стати, якщо ці заходи
стосуються: захисту суспільної моралі і суспільного порядку; захисту життя і здоров'я людей; охорони тварин і рослин; захисту навколишнього середовища; охорони художніх, археологічних і історичних цінностей, які
становлять національне надбання; захисту промислової й інтелектуальної власності; торгівлі золотом, сріблом або інших дорогоцінних металів і
каменів; збереження природних ресурсів, які не відновлюються; порушення платіжного балансу,
а також:
обмеження експорту продукції, коли внутрішня ціна на цю
продукцію нижча від світової у результаті здійснення державних
програм підтримки; обмеження імпорту продукції, якщо якийсь товар імпортується
на територію однієї зі Сторін у таких кількостях або на таких
умовах, що завдають або загрожують завдати шкоди вітчизняним
виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів. 2. Ніщо в цій Угоді не перешкоджає праву будь-якої із Сторін
застосовувати будь-які заходи державного регулювання, які вона
вважає необхідними, якщо ці заходи стосуються: забезпечення національної безпеки, включаючи запобігання
витоку конфіденційної інформації, яка відноситься до державної
таємниці; торгівлі зброєю, військовою технікою, боєприпасами, надання
послуг військового характеру, передача технологій і надання послуг
для виробництва озброєння і військової техніки та в інших
військових цілях; постачання матеріалів, які розщеплюються, та джерел
радіоактивних речовин, утилізації радіоактивних відходів; заходів, які застосовують у військовий час або в інших
надзвичайних обставинах у міжнародних відносинах; дій на виконання нею зобов'язань на підставі Статуту ООН
( 995_010 ) для збереження міжнародного миру і безпеки.
Стаття 4
Сторони погодилися не допускати несанкціонованого реекспорту
товарів, у відношенні експорту яких Сторона, із митної території
якої походять ці товари, застосовує заходи тарифного і (або)
нетарифного регулювання. Реекспорт товарів, вказаних у частині
першій цієї статті, може здійснюватися тільки при наявності
належно оформленого письмового дозволу, виданого уповноваженим
відомством Сторони, із території держави якої походять ці товари. У випадку недотримання цього положення Угоди, Сторона,
інтереси якої порушені, вправі в однобічному порядку вводити
заходи для регулюванню експорту таких товарів на територію іншої
Сторони, яка допустила неузгоджений реекспорт. Під реекспортом розуміється вивіз товару, що походить з
митної території однієї Сторони, іншою Стороною за межі її митної
території з метою експорту в третю країну.
Стаття 5
Сторони будуть обмінюватися на регулярній основі інформацією
про закони та інші нормативно-правові акти, пов'язані з
економічною діяльністю, в тому числі з питань торгівлі,
інвестицій, оподатковування, банківської і страхової діяльності та
інших фінансових послуг, з транспортних та митних питань,
включаючи митну статистику. Сторони негайно будуть повідомляти одна одній про зміни в
національному законодавстві, які можуть вплинути на виконання цієї
Угоди. Відповідні уповноважені органи Сторін узгодять порядок обміну
такою інформацією. Положення цієї статті не будуть тлумачитись як такі, що
зобов'язуватимуть компетентні органи будь-якої Сторони: надавати інформацію, яку не можна одержувати по законодавству
або в ході звичної адміністративної практики однієї зі Сторін; надавати інформацію, яка розкрила б яку-небудь торгову,
підприємницьку, промислову, комерційну чи фахову таємницю або
торговий процес, або іншу інформацію, передача якої суперечила б
державним інтересам Сторони.
Стаття 6
Сторони, відповідно до законодавства Сторін, визнають
несумісною з положеннями цієї Угоди недобросовісну ділову практику
і зобов'язуються не допускати та усувати наступне: - договори між підприємствами, рішення, прийняті об'єднанням
підприємств, які мають на меті перешкодити чи обмежити конкуренцію
або порушити умови для неї на територіях Сторін; - дії, за допомогою яких одне або декілька підприємств
використовують своє домінуюче становище, обмежуючи конкуренцію на
всій або на значній частині територій Сторін.
Стаття 7
Сторони згідні в тому, що додержання принципу свободи
транзиту є важливою умовою досягнення мети цієї Угоди та істотним
елементом процесу їх підключення до системи міжнародного поділу
праці та кооперування. Транзитні перевезення не повинні піддаватися необгрунтованим
затримкам або обмеженням. У зв'язку з цим кожна Сторона забезпечить безперешкодний
транзит через її територію товарів, які походять з митної
території іншої Сторони і/або третіх країн та призначених для
митної території іншої Сторони чи будь-якої третьої країни і
надаватиме експортерам, імпортерам чи перевізникам усі наявні та
необхідні для забезпечення транзиту засоби та послуги на умовах не
гірших, ніж ті, на яких ті ж засоби і послуги надаються власним
експортерам, імпортерам чи перевізникам будь-якої третьої країни. Порядок і умови проходження вантажів по територіях держав
Сторін регулюються двосторонніми та багатосторонніми Угодами в
галузі транспорту, учасницями яких є обидві Сторони.
Стаття 8
З метою проведення узгодженої політики експортного контролю
щодо третіх країн Сторони будуть проводити регулярні консультації
і вживати взаємопогоджувані заходи для створення ефективної
системи експортного контролю.
Стаття 9
Положення цієї Угоди мають переважну силу положенням
двосторонніх угод, укладених раніше між Сторонами, тією мірою,
якою останні або не сумісні з першими, або ідентичні їм за
винятком положень двосторонніх і багатосторонніх угод в галузі
транспорту, що регулюють порядок та умови здійснення перевезень.
Стаття 10
Ця Угода не перешкоджає будь-якій із Сторін встановлювати
стосунки з третіми країнами, виконувати взяті на себе зобов'язання
відповідно до яких-небудь інших міжнародних угод, учасницею яких
ця Сторона є або може бути за умови, якщо ці стосунки і
зобов'язання не суперечать положенням і меті цієї Угоди.
Стаття 11
Для реалізації мети цієї Угоди та вироблення рекомендацій
щодо вдосконалення торгово-економічного співробітництва між двома
країнами Сторони погодилися заснувати Спільну міжурядову
українсько-таджицьку комісію з питань економічного
співробітництва.
Стаття 12
Всі спори між Сторонами щодо тлумачення або застосування
положень цієї Угоди розв'язуватимуться шляхом переговорів. Сторони намагатимуться уникати конфліктних ситуацій у
взаємній торгівлі.
Стаття 13
У цю Угоду можуть бути внесені зміни чи доповнення за
узгодженням Сторін. Вказані зміни та доповнення здійснюватимуться
в письмовій формі і становитимуть невід'ємну частину цієї Угоди.
Стаття 14
Ця Угода набуває чинності з дати останнього повідомлення про
виконання Сторонами необхідних для цього внутрідержавних процедур
і залишатиметься чинною до закінчення дванадцяти місяців із дати,
коли одна зі Сторін надішле письмове повідомлення іншій Стороні
про намір припинити її дію. Положення цієї Угоди після припинення її дії
застосовуватимуться до контрактів між підприємствами та
організаціями обох країн, укладених, але не виконаних у період її
дії.
Укладено в місті Києві 6 липня 2001 року в двох дійсних
примірниках, кожний українською, таджицькою і російською мовами,
причому усі тексти автентичні. У випадку виникнення розбіжностей між Сторонами із приводу
тлумачення або виконання цієї Угоди, Сторони будуть керуватися
текстом Угоди російською мовою.
За Кабінет Міністрів За Уряд
України Республіки Таджикистан



вгору