Документ 860_005, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 19.03.1999, підстава - 532-XIV
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 20.06.1999. Подивитися в історії? )


Договір
між Україною та Республікою Узбекистан про
передачу осіб, засуджених до позбавлення волі,
для подальшого відбування покарання

( Договір ратифіковано Законом N 532-XIV ( 532-14 )
від 19.03.99 )

Дата підписання: 19.02.1998 Дата ратифікації: 19.03.1999 Дата набуття чинності: 20.06.1999
Україна і Республіка Узбекистан, які надалі іменуються
"Договірні Сторони", - виходячи з принципів державного суверенітету,
рівноправності і взаємної поваги, - ґрунтуючись на нормах міжнародного права і бажаючи
розвивати міждержавне співробітництво в галузі кримінального
права, - враховуючи, що відбування засудженими покарання у державі,
громадянами якого вони є, сприяє більш ефективному досягненню мети
виконання покарання, поверненню правопорушників до нормального
життя у суспільстві, - керуючись принципами гуманізму і поважання прав людини, - домовились про нижченаведене:
Стаття 1
Визначення термінів
1. Для досягнення цілей цього Договору нижчезазначені
терміни означають: 1) "держава винесення вироку" - Договірна Сторона, судом
якої був винесений вирок про засудження особи до покарання у
вигляді позбавлення волі; 2) "держава виконання вироку" - Договірна Сторона, якій
передається для подальшого відбування покарання особа, засуджена
до позбавлення волі і яка є її громадянином; 3) "засуджений" - особа, засуджена судом однієї з Договірних
Сторін за вчинення злочину до покарання у вигляді позбавлення
волі; 4) "близькі родичі" - для України: особи, які перебувають у спорідненості, тобто
мати, батько, чоловік, дружина, діти, рідні брати і сестри, онуки,
дід і бабка, усиновлювачі, усиновлені, для Республіки Узбекистан: особи, які перебувають у
спорідненості чи свояцтві, тобто батьки, брати і сестри, подружжя,
діти, у томі числі усиновлені (удочерені), онуки, а також батьки,
брати і сестри подружжя; 5) "законні представники" - визнані такими у порядку,
встановленому законодавством кожної з Договірних Сторін; 6) "компетентні органи" - органи Договірних Сторін, які
виконують рішення про передачу засуджених; 7) "центральні органи" - для України: Міністерство юстиції України, для Республіки Узбекистан: Прокуратура Республіки Узбекистан. 2. З питань виконання цього Договору компетентні органи
Договірних Сторін зносяться один з одним через центральні органи.
Стаття 2
Загальні принципи
1. Договірні Сторони зобов'язуються згідно з умовами цього
Договору передавати на запит одна одній засуджених, які відбувають
покарання у місцях позбавлення волі за вчинення злочинів на
території держави винесення вироку і мають громадянство другої
Договірної Сторони, для відбування покарання у державі виконання
вироку. 2. Договірна Сторона, громадянином якої є засуджений, може
звернутися до Договірної Сторони, судом якої винесений вирок, з
проханням розглянути питання про можливість передачі засудженого. 3. Договірна Сторона, судом якої був винесений вирок, може
звернутися до Договірної Сторони, громадянином якої є засуджений,
з проханням розглянути питання про можливість передачі
засудженого.
Стаття 3
Підстава для порушення процедури
передачі засудженого
Підставою для порушення процедури передачі засудженого
Договірній Стороні, громадянином якої він є, служить заява цієї
особи, або її близьких родичів чи її законного представника,
направлена центральному органу держави винесення вироку.
Стаття 4
Рішення за заявою про передачу засудженого
1. Рішення у запиті, що поступив, про згоду або відмову у
передачі приймається центральним органом Договірної Сторони не
пізніше місячного строку з дня отримання документів, перелічених у
пункті 1 статті 8 цього Договору. Про рішення, що прийнято, у
письмовій формі повідомляється особі, стосовно якої направлений
запит, або особі, яка звернулась із заявою про передачу. 2. Рішення про відмову у передачі засудженого має бути
вмотивованим.
Стаття 5
Умови передачі засудженого
1. Засуджена особа може бути передана згідно з цим Договором
за наявності наступних умов: 1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; 2) якщо вирок набув чинності; 3) якщо в момент отримання запиту про передачу засуджений
повинен ще відбувати покарання протягом не менш як шість місяців; 4) якщо на передачу згодна засуджена особа або, коли беручи
до уваги її вік, фізичний чи психічний стан, одна з Договірних
Сторін вважає це за необхідне, - законний представник засудженої
особи; 5) якщо дія або бездіяльність, за яку був винесений вирок, є
злочином згідно з законодавством держави виконання вироку; 6) якщо відшкодовано матеріальні збитки, заподіяні злочином; 7) якщо держава винесення вироку і держава виконання вироку
згодні на передачу засудженої особи. 2. Про можливість передачі та її юридичні наслідки
засудженому або його законному представнику має бути роз'яснено
посадовими особами органів управління кримінально-виконавчої
системи держави винесення вироку. 3. У виняткових випадках Договірні Сторони можуть погодитися
на передачу засудженої особи, навіть якщо їй залишається відбувати
міру покарання менш як шість місяців або якщо матеріальні збитки,
заподіяні злочином, відшкодовані не в повному обсязі.
Стаття 6
Умови, за яких передача засудженого не здійснюється
Передача засудженого не здійснюється, якщо: 1) не додержано умов, перелічених у частині 1 статті 5 цього
Договору; 2) покарання не може бути виконано Договірною Стороною,
громадянином якої є засуджений, внаслідок закінчення строку
давності кримінального переслідування за законодавством цієї
Договірної Сторони; 3) запитуючою Договірною Стороною належним чином не виконані
вимоги статті 8 цього Договору.
Стаття 7
Надання інформації
Договірні Сторони беруть на себе зобов'язання: 1) через центральні органи письмово інформувати одна одну про
засудження до позбавлення волі громадян другої Договірної Сторони,
а також про їх місцезнаходження; 2) роз'яснювати і реально забезпечувати засудженим, їх
законним представникам або близьким родичам можливість звертатися
до компетентних органів будь-якої з Договірних Сторін із заявою
про передачу у державу, громадянами якої є засуджені.
Стаття 8
Запит про передачу засудженого і необхідні документи
1. Запит про передачу засудженого складається у письмовій
формі, і до нього компетентним органом держави винесення вироку
додаються: 1) відомості про особу засудженого (прізвище, ім'я, по
батькові, дата і місце народження); 2) документ, що підтверджує громадянство засудженого; 3) текст статей кримінального закону, на основі якого
засуджено особу; 4) письмова заява засудженого або, у випадках, передбачених
підпунктом "4" пункту 1 статті 5 цього Договору, - його законного
представника про згоду на передачу; 5) копії вироку і таких, що є у справі, рішень вищих судових
органів, документів про набуття вироком чинності; 6) документ про відбуту частину покарання і ту частину
покарання, яка підлягає подальшому відбуванню; 7) документ про виконання додаткового покарання, якщо воно
було призначено; 8) медичний висновок про стан здоров'я і відомості про
особливості поведінки засудженого; 9) відомості про наявність матеріальних збитків і порядок їх
відшкодування; 10) копії інших документів можуть додаватися за взаємною
згодою компетентних органів. 2. Всі перелічені документи мають бути підписані
уповноваженою на те особою і завірені гербовою печаткою.
Стаття 9
Гарантія добровільності згоди
1. Держава винесення вироку забезпечує, щоб особа, яка дає
згоду на передачу відповідно до підпункту "4" пункту 1 статті 5
цього Договору, робила це добровільно і з повним усвідомленням
правових наслідків такої згоди. 2. Держава винесення вироку надає державі виконання вироку
можливість перевірити за допомогою офіційної особи, що згоду на
передачу засудженої особи отримано відповідно до пункту 1 цієї
статті.
Стаття 10
Процедура передачі засудженого
Місце і порядок передачі засудженого встановлюються органами
Договірних Сторін, які виконують покарання.
Стаття 11
Витрати
Всі витрати, пов'язані з передачею засуджених, крім тих, які
виникли виключно на території держави винесення вироку, несе
держава виконання вироку.
Стаття 12
Виконання покарання
1. Держава виконання вироку зобов'язана забезпечити виконання
вироку у повному обсязі, керуючись при цьому своїм національним
законодавством. 2. Держава виконання вироку забезпечує продовження відбування
покарання відповідно до свого законодавства, не погіршуючи
становища засудженого. Питання, пов'язані з виконанням вироку
другою Договірною Стороною, визначаються за законодавством кожної
з Договірних Сторін. 3. Призначене засудженому покарання відбувається на підставі
вироку суду держави винесення вироку. Суд держави виконання
вироку, виходячи з винесеного вироку, приймає рішення про його
виконання. 4. Якщо за законодавством держави виконання вироку за дане
діяння граничний строк позбавлення волі менший, ніж призначений за
вироком, суд держави виконання вироку визначає максимальний строк
позбавлення волі, передбачений законодавством цієї держави. 5. Якщо вирок стосується двох чи більше діянь, з яких одне чи
кілька не визнаються злочинами у державі виконання вироку, суд
цієї держави визначає, яка частина покарання застосовується до
діяння, що є злочином. 6. Рішення про виконання додаткового покарання приймається
судом держави виконання вироку, якщо таке покарання за вчинене
діяння передбачено законодавством цієї держави.
Стаття 13
Помилування і амністія
Кожна Договірна Сторона вправі застосовувати до переданого
засудженого помилування чи амністію.
Стаття 14
Компетенція судів
1. Переглядати вирок у частині його обґрунтованості стосовно
переданого засудженого правочинною є лише держава винесення
вироку. 2. У випадку перегляду вироку держава його винесення негайно
направляє державі виконання вироку завірену копію рішення суду,
яким скасовано чи змінено вирок. 3. Якщо після передачі засудженого для відбування покарання
вирок у державі винесення вироку скасований і передбачено нове
розслідування чи судовий розгляд, копія рішення про це, матеріали
кримінальної справи та інші матеріали за результатами проведення
необхідних процесуальних дій, можливих у відсутність засудженого,
з перекладом усіх матеріалів кримінальної справи на російську
мову, направляються державі виконання вироку для здійснення
кримінального переслідування за законодавством цієї держави. 4. У випадку припинення кримінальної справи за результатами
додаткового розслідування з реабілітуючих підстав чи винесення
судом виправдувального вироку, збитки, заподіяні особі
безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності,
відшкодовуються державою винесення безпідставного вироку. 5. Якщо після передачі засудженого для відбування покарання
вирок державою його винесення змінений, копія рішення про це та
інші необхідні документи направляються центральному органу держави
виконання вироку. Суд держави виконання вироку вирішує питання про
виконання такого рішення в порядку, передбаченому статтею 12 цього
Договору.
Стаття 15
Правові наслідки передачі
1. Стосовно особи, переданої для відбування покарання державі
виконання вироку, настають такі самі правові наслідки засудження,
як і стосовно осіб, засуджених на території цієї держави за
вчинення такого ж діяння. 2. Особа, передана для виконання вироку, винесеного судом
другої Договірної Сторони, не може бути знов притягнута до
кримінальної відповідальності на території держави виконання
вироку за те саме діяння, у зв'язку з яким був винесений вирок, що
набув чинності.
Стаття 16
Транзитне перевезення
1. Одна Договірна Сторона відповідно до свого законодавства
може задовольнити прохання про транзитне перевезення засудженої
особи по її території, якщо друга Договірна Сторона звертається до
неї з таким проханням і якщо Договірна Сторона, що звертається,
домовилась з третьою державою про передачу такої особи на її
територію чи з її території. При цьому забезпечуються необхідні
умови тримання засудженого під вартою. 2. Витрати, пов'язані із здійсненням транзитного перевезення
засудженої особи, несе Договірна Сторона, яка звертається з
проханням про таке перевезення.
Стаття 17
Вирішення питань, які виникають
Питання, які виникають при застосуванні цього Договору,
вирішують центральні органи Договірних Сторін.
Стаття 18
Мова
1. При виконанні цього Договору Договірні Сторони
користуються своїми державними мовами. 2. До документів, виконаних державною мовою Договірної
Сторони, додаються завірені переклади російською мовою.
Стаття 19
Дія в часі
Дія цього Договору поширюється також на осіб, засуджених
судами Договірних Сторін до набуття Договором чинності.
Стаття 20
Відношення до інших міжнародних договорів
Положення цього Договору не торкаються прав і обов'язків
Договірних Сторін, що випливають з інших міжнародних договорів,
учасниками яких вони є.
Стаття 21
Набуття чинності
1. Цей Договір підлягає ратифікації і набуває чинності через
тридцять днів після обміну Договірними Сторонами ратифікаційними
грамотами. 2. Договір укладається на невизначений строк. 3. Дія цього Договору припиняється після перебігу шести
місяців з дати отримання однією з Договірних Сторін письмового
повідомлення другої Договірної Сторони про намір припинити його
дію.
Вчинено 19 лютого 1998 року у м. Києві у двох примірниках,
кожний українською, узбецькою і російською мовами, причому всі
тексти є автентичними. У випадку виникнення розбіжностей при тлумаченні тексту цього
Договору Договірні Сторони звертатимуться до тексту, викладеного
російською мовою.
За Україну За Республіку Узбекистан
(підпис) (підпис)



вгору