Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні
Верховна Рада УРСР; Закон від 21.03.1991875-XII
Документ 875-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 01.08.2016, підстава 922-19
 

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »  

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 21, ст.252 )
{ Вводиться в дію Постановою ВР
N 876-XII ( 876-12 ) від 21.03.91, ВВР, 1991, N 21, ст.253 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 200/94-ВР від 13.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.404
N 204/94-ВР від 14.10.94, ВВР, 1994, N 45, ст.406
N 481/96-ВР від 12.11.96, ВВР, 1996, N 52, ст.301
N 1926-III ( 1926-14 ) від 13.07.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.363
N 2606-III ( 2606-14 ) від 05.07.2001, ВВР, 2001, N 45, ст.237
N 232-IV ( 232-15 ) від 21.11.2002, ВВР, 2002, N 52, ст.380
N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.300
N 910-IV ( 910-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 39, ст.333
N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250
N 1771-IV ( 1771-15 ) від 15.06.2004, ВВР, 2004, N 37, ст.451
N 1773-IV ( 1773-15 ) від 15.06.2004, ВВР, 2004, N 37, ст.453
N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,
ст.267
N 2602-IV ( 2602-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 25, ст.337
N 2960-IV ( 2960-15 ) від 06.10.2005, ВВР, 2006, N 2-3, ст.35
N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11,
ст.96
N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006, ВВР, 2006, N 32, ст.271
N 1000-V ( 1000-16 ) від 03.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.441
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78
- зміни діють по 31 грудня 2008 року }
{ Додатково див. Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535
N 1760-VI ( 1760-17 ) від 15.12.2009, ВВР, 2010, N 8, ст.62
N 2171-VI ( 2171-17 ) від 11.05.2010, ВВР, 2010, N 31, ст.418
N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471
N 2394-VI ( 2394-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 39, ст.513
N 2409-VI ( 2409-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 40, ст.526
N 2424-VI ( 2424-17 ) від 02.07.2010, ВВР, 2010, N 46, ст.535
N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010, ВВР, 2010, N 48, ст.564
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011, ВВР, 2012, N 31, ст.381
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 6-7, ст.80
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013, ВВР, 2014, N 20-21, ст.712
N 1519-VII ( 1519-18 ) від 18.06.2014, ВВР, 2014, N 32, ст.1124
N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014, ВВР, 2015, N 2-3, ст.12
N 76-VIII ( 76-19 ) від 28.12.2014, ВВР, 2015, N 6, ст.40
N 552-VIII ( 552-19 ) від 30.06.2015, ВВР, 2015, N 32, ст.318
N 688-VIII ( 688-19 ) від 15.09.2015, ВВР, 2015, N 46, ст.418
N 922-VIII ( 922-19 ) від 25.12.2015, ВВР, 2016, N 9, ст.89 }

{ У назві та тексті Закону слова "Українська РСР",
"Рада Міністрів Української РСР", "Міністерство
соціального забезпечення" у всіх відмінках замінено
відповідно словами "Україна", "Кабінет Міністрів
України", "Міністерство соціального захисту
населення" у відповідних відмінках згідно із Законом
N 204/94-ВР від 14.10.94 }
{ У тексті Закону слова "Міністерство економіки України",
"місцеві Ради народних депутатів" в усіх відмінках
замінено відповідно словами "центральний орган виконавчої
влади з питань економічної політики", "органи місцевого
самоврядування" у відповідних відмінках, а слова
"Міністерство соціального захисту населення України",
"Міністерство праці та соціальної політики України",
"Міністерство праці України" в усіх відмінках замінено
словами "центральний орган виконавчої влади з питань
праці та соціальної політики" у відповідних відмінках
згідно із Законом N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003 }
{ У тексті Закону слова "Фонд України соціального захисту
інвалідів" у всіх відмінках замінено словами "Фонд
соціального захисту інвалідів" у відповідному відмінку
згідно із Законом N 1773-IV ( 1773-15 ) від 15.06.2004 }

Цей Закон визначає основи соціальної захищеності інвалідів
в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами
можливості для участі в економічній, політичній і соціальній
сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають
можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини
і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з
індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
{ Преамбула із змінами, внесеними згідно із Законом N 4213-VI
( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Інваліди в Україні володіють усією повнотою
соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод,
закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України
та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України. { Частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи
місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації
(незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і
галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що
ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської
діяльності, банки та інші фінансові установи, а також
представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних
організацій), які використовують працю найманих працівників -
громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами
України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні
особи, які використовують найману працю, залучають представників
громадських організацій інвалідів до підготовки рішень, що
стосуються прав та інтересів інвалідів. { Частина друга статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003; в редакції Законів N 2960-IV
( 2960-15 ) від 06.10.2005, N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }

{ Частину третю статті 1 виключено на підставі Закону
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }

Стаття 2. Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій
організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може
призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава
зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з
іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.
Терміни "розумне пристосування" та "універсальний дизайн"
вживаються у значенні, наведеному в Конвенції про права інвалідів
( 995_g71 ), а термін "дискримінація за ознакою інвалідності"
вживається у значенні, наведеному в Конвенції про права інвалідів
та Законі України "Про засади запобігання та протидії
дискримінації в Україні" ( 5207-17 ). { Частина третя статті 2 в редакції Закону N 1519-VII ( 1519-18 )
від 18.06.2014 }
{ Стаття 2 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
Стаття 3. Інвалідність як міра втрати здоров'я визначається
шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної
експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я. { Частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Положення про медико-соціальну експертизу ( 1317-2009-п )
затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок
громадських організацій інвалідів. { Частина друга статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 4. Діяльність держави щодо інвалідів виявляється у
створенні правових, економічних, політичних, соціальних,
психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і
можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному
житті та полягає у:
виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають
забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно
доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення,
благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу
(далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та
зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей,
здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної
культури і спорту;
охороні здоров'я;
соціальному захисті;
забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації
інвалідів;
наданні пристосованого житла;
сприянні громадській діяльності.
Соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави
щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими
громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги,
компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг,
здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки
(піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Пільги інвалідам надаються на підставі посвідчення, яке
підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи
посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги
відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу
інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" ( 2109-14 ), "Про
державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію,
та інвалідам" ( 1727-15 ), в яких зазначено групу та причину
інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина-інвалід"
(для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні
нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням
опорно-рухового апарату).
Інвалідам, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу
відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу
інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" ( 2109-14 ), "Про
державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію,
та інвалідам" ( 1727-15 ), пільги надаються на підставі довідки,
що безоплатно видається структурними підрозділами соціального
захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі
державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад за
місцем проживання, в якій зазначаються прізвище, ім’я, по
батькові, група та причина інвалідності, а також у відповідних
випадках - основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху
та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок видачі такої
довідки та її форма ( z1198-15 ) затверджуються центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сфері соціального захисту населення. { Статтю 4 доповнено новою частиною згідно із Законом N 552-VIII
( 552-19 ) від 30.06.2015 }
З метою реалізації інвалідами прав та свобод людини і
громадянина під час розроблення державних соціальних стандартів та
державних соціальних гарантій, національних стандартів, правил
усталеної практики та класифікаторів, стандартів, технічних умов,
проведення дослідно-конструкторських, науково-дослідних робіт
враховуються потреби інвалідів та/або застосовуються принципи
розумного пристосування та універсального дизайну.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування
сприяють забезпеченню прав інвалідів щодо включення до суспільного
життя нарівні з іншими громадянами. { Стаття 4 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
Стаття 5. Порядок та умови визначення потреб у зв'язку з
інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної
експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової
діяльності інваліда. Види і обсяги необхідного соціального захисту
інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної,
соціально-трудової реабілітації і адаптації.
Індивідуальна програма реабілітації є обов'язковою для
виконання державними органами, підприємствами (об'єднаннями),
установами і організаціями.
Стаття 6. Захист прав, свобод і законних інтересів інвалідів
забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому
законом.
Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення
органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання
його інвалідом. { Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1000-V ( 1000-16 ) від 03.05.2007 }

{ Частину третю статті 6 виключено на підставі Закону
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }

Стаття 7. Законодавство про соціальну захищеність інвалідів
в Україні складається з цього Закону та інших актів
законодавства, що видаються відповідно до нього.
Органи місцевого самоврядування зобов'язані інформувати
інвалідів про зміни і доповнення законодавства про соціальну
захищеність інвалідів.
Нормативно-правові акти, які стосуються матеріального,
соціально-побутового і медичного забезпечення інвалідів,
розробляються за участю громадських організацій інвалідів. { Статтю 7 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1773-IV
( 1773-15 ) від 15.06.2004 }
II. ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ УКРАЇНИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРАВ ІНВАЛІДІВ ТА ЇХ СОЦІАЛЬНОЇ ЗАХИЩЕНОСТІ
{ Назва розділу II із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
Стаття 8. Державне управління з питань забезпечення прав
інвалідів та їх соціальної захищеності здійснюється в межах
повноважень центральними та місцевими органами виконавчої влади,
органами місцевого самоврядування. { Стаття 8 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
Стаття 9. Центральні та місцеві органи виконавчої влади,
органи місцевого самоврядування за участю громадських організацій
інвалідів, у межах своїх повноважень здійснюють розроблення та
координацію довгострокових і короткострокових програм з реалізації
державної політики щодо інвалідів та контролюють їх виконання,
сприяють розвитку міжнародного співробітництва з питань, що
стосуються інвалідів. { Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
Центральні органи виконавчої влади у межах своїх повноважень
з урахуванням думки громадських організацій інвалідів можуть
звертатися до Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо
вдосконалення законодавства з проблем інвалідності, сприяють
розвитку співробітництва державних і громадських організацій з
іноземними країнами з питань соціальної захищеності інвалідів. { Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 860-IV
( 860-15 ) від 22.05.2003; в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 )
від 22.12.2011 }
Стаття 10. Фінансове забезпечення заходів щодо соціальної
захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється за рахунок
коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту
інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого
самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих
категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів. { Частина перша статті 10 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 )
від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008;
в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 }
Положення про Фонд соціального захисту інвалідів
затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням
пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів. { Стаття 10 в редакції Закону N 2960-IV ( 2960-15 ) від
06.10.2005 }
Стаття 11. Бюджет Фонду соціального захисту інвалідів
формується за рахунок коштів державного бюджету, благодійних
внесків, добровільних пожертвувань та інших надходжень.

{ Частину другу статті 11 виключено на підставі Закону
N 922-VIII ( 922-19 ) від 25.12.2015 - щодо введення в дію зміни
див. пункт 1 розділу IX Закону N 922-VIII від 25.12.2015 }

Органи місцевого самоврядування мають право утворювати
цільові фонди соціальної допомоги інвалідам, які є складовою
спеціального фонду відповідного місцевого бюджету. Порядок і умови
витрачання коштів цих фондів визначаються органами місцевого
самоврядування з урахуванням пропозицій громадських організацій
інвалідів. { Частина статті 11 із змінами, внесеними згідно з Законом
N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
{ Стаття 11 в редакції Закону N 2960-IV ( 2960-15 ) від
06.10.2005 }
III. ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНВАЛІДІВ
Стаття 12. Громадські організації інвалідів, їх спілки
створюються з метою забезпечення рівних прав і можливостей
інвалідів та їх соціального захисту, виявлення, усунення перепон і
бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб
таких осіб, у тому числі стосовно доступу їх нарівні з іншими
громадянами до об'єктів фізичного оточення, транспорту, інформації
та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей,
здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної
культури і спорту, надання соціальних послуг, залучення інвалідів
до суспільної діяльності, здійснення громадського контролю за
дотриманням прав інвалідів, представництва їхніх інтересів та
усунення будь-яких проявів дискримінації стосовно інвалідів та
мають право користуватися пільгами і преференціями, передбаченими
законодавством.
Представники всеукраїнських громадських організацій
інвалідів, їх спілок залучаються (за їх зверненням) до складу
колегій і консультативно-дорадчих органів центральних органів
виконавчої влади.
Представники місцевих громадських організацій інвалідів, їх
спілок залучаються (за їх зверненням) до складу колегій і
консультативно-дорадчих органів місцевих органів виконавчої влади
та органів місцевого самоврядування відповідно до свого статусу та
території діяльності. { Стаття 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 200/94-ВР
від 13.10.94; в редакції Законів N 2960-IV ( 2960-15 ) від
06.10.2005, N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
Стаття 13. Центральні і місцеві органи виконавчої влади та
органи місцевого самоврядування повинні подавати допомогу і
сприяти громадським організаціям інвалідів в їх діяльності. { Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 860-IV
( 860-15 ) від 22.05.2003 }
Стаття 14. З метою виконання статутних завдань і цілей
зареєстровані громадські організації інвалідів, їх спілки мають
право здійснювати необхідну господарську діяльність без мети
отримання прибутку, а також господарську та підприємницьку
діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і
організацій із статусом юридичної особи, а також підприємств,
заснованих на колективній власності громадських організацій. { Частина перша статті 14 в редакції Законів N 2960-IV ( 2960-15 )
від 06.10.2005, N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
Продукція підприємств і організацій громадських організацій
інвалідів включається до державного замовлення в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України. { Частина друга статті
14 в редакції Законів N 481/96-ВР від 12.11.96; N 2960-IV
( 2960-15 ) від 06.10.2005 }
Об'єкти капітального будівництва, які зводяться за рахунок
коштів громадських організацій інвалідів, у заявленому обсязі
включаються до державного замовлення. { Частина третя статті 14 в
редакції Закону N 481/96-ВР від 12.11.96 }
Держава сприяє забезпеченню матеріально-технічними та іншими
ресурсами виконання державних замовлень, зазначених у частинах
другій та третій цієї статті. { Статтю 14 доповнено частиною
четвертою згідно із Законом N 481/96-ВР від 12.11.96 }
Стаття 14-1. Підприємства та організації громадських
організацій інвалідів мають право на пільги із сплати податків і
зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України з
питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі
підприємства та організації мають право за наявності дозволу на
право користування пільгами з оподаткування, який надається на
квартал, півріччя, три квартали, рік центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
соціального захисту інвалідів, ветеранів війни. { Частина перша статті 14-1 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері соціального захисту інвалідів, ветеранів війни,
може делегувати в установленому Кабінетом Міністрів України
порядку повноваження з надання адміністративних послуг бюджетній
установі, що належить до сфери його управління. { Статтю 14-1 доповнено новою частиною згідно із Законом N 5462-VI
( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері соціального захисту інвалідів, ветеранів війни,
визначає доцільність надання державної допомоги підприємствам та
організаціям громадських організацій інвалідів у вигляді пільг з
оподаткування, поворотної та безповоротної фінансової допомоги
(далі - фінансова допомога), позик, сприяє в наданні пріоритетів
при розміщенні державного замовлення, у працевлаштуванні інвалідів
та в інших формах, а також здійснює облік і контроль за
використанням такої допомоги. { Частина третя статті 14-1 в редакції Закону N 5462-VI
( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

{ Частину четверту статті 14-1 виключено на підставі Закону
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

{ Частину п'яту статті 14-1 виключено на підставі Закону
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

{ Частину шосту статті 14-1 виключено на підставі Закону
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

{ Частину сьому статті 14-1 виключено на підставі Закону
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

{ Частину восьму статті 14-1 виключено на підставі Закону
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

{ Частину дев'яту статті 14-1 виключено на підставі Закону
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

{ Частину десяту статті 14-1 виключено на підставі Закону
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
{ Закон доповнено статтею 14-1 згідно із Законом N 1926-III
( 1926-14 ) від 13.07.2000; в редакції Закону N 2960-IV
( 2960-15 ) від 06.10.2005 }
Стаття 14-2. Рішення про надання дозволу підприємствам та
організаціям громадських організацій інвалідів на право
користування пільгами з оподаткування, отримання позик, фінансової
допомоги, дотацій приймаються центральним органом виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту
інвалідів, ветеранів війни, обласними, Київською та
Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом
виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціальної
політики, виходячи з техніко-економічного та соціального
обґрунтування заходів, для здійснення яких використовуватимуться
ці кошти. { Частина перша статті 14-2 із змінами, внесеними згідно з
Законами N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006, N 5462-VI
( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері соціального захисту інвалідів, ветеранів
війни, обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим
з питань соціальної політики про надання дозволу підприємствам та
організаціям громадських організацій інвалідів на право
користування пільгами з оподаткування або відмову в наданні такого
дозволу має бути вмотивованим та базуватися на аналізі соціальної
значимості відповідного підприємства, організації громадської
організації інвалідів та можливості працевлаштування інвалідів. { Частина друга статті 14-2 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері соціального захисту інвалідів, ветеранів війни,
приймає рішення щодо: { Абзац перший частини третьої статті 14-2
із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від
16.10.2012 }
надання дозволу підприємствам та організаціям громадських
організацій інвалідів на право користування пільгами з
оподаткування;
доцільності надання підприємствам та організаціям громадських
організацій інвалідів позик, фінансової допомоги (крім фінансової
допомоги на здійснення заходів щодо фізкультурно-спортивної
реабілітації, яка надається за поданням Національного комітету
спорту інвалідів України), дотацій з урахуванням фінансових
можливостей Фонду соціального захисту інвалідів. { Абзац третій
частини третьої статті 14-2 із змінами, внесеними згідно з Законом
N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
Обласні, Київська та Севастопольська міські державні
адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з
питань соціальної політики приймають рішення з питань, зазначених
у частині третій цієї статті, стосовно підприємств та організацій
громадських організацій інвалідів, що отримали за попередній
податковий рік валовий дохід в обсязі, меншому за 8400 мінімальних
заробітних плат. { Частина четверта статті 14-2 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

{ Частину п'яту статті 14-2 виключено на підставі Закону
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }

Порядок ( 1010-2007-п ) і критерії надання дозволу на право
користування пільгами з оподаткування, підстави для відмови в
наданні такого дозволу та його скасування, а також порядок та
умови надання позик, фінансової допомоги, дотацій підприємствам та
організаціям громадських організацій інвалідів визначаються
Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій
всеукраїнських громадських організацій інвалідів. { Частина шоста
статті 14-2 із змінами, внесеними згідно з Законом N 3483-IV
( 3483-15 ) від 23.02.2006 } { Закон доповнено статтею 14-2 згідно із Законом N 1926-III
( 1926-14 ) від 13.07.2000; в редакції Закону N 2960-IV
( 2960-15 ) від 06.10.2005 }
Стаття 14-3. Рішення про скасування дозволу на право
користування пільгами з оподаткування підприємством, організацією
громадської організації інвалідів приймається центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
соціального захисту інвалідів, ветеранів війни, в разі: { Абзац
перший статті 14-3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
отримання заяви від громадської організації інвалідів щодо
скасування зазначеного дозволу;
подання відповідних органів доходів і зборів та інших
державних органів про порушення законодавства України
підприємством, організацією громадської організації інвалідів;
{ Абзац третій статті 14-3 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
неефективності виробничої діяльності та відсутності
соціальної значимості за результатами аналізу центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
соціального захисту інвалідів, ветеранів війни,
соціально-економічних показників діяльності підприємства,
організації громадської організації інвалідів; { Абзац четвертий
статті 14-3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI
( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
ліквідації підприємства, організації громадської організації
інвалідів. { Закон доповнено статтею 14-3 згідно із Законом N 1926-III
( 1926-14 ) від 13.07.2000; в редакції Закону N 2960-IV
( 2960-15 ) від 06.10.2005 }
Стаття 15. { Частину першу статті 15 виключено на підставі
Закону N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003 }
Місцеві органи громадських організацій інвалідів, а також
трудові колективи їх підприємств (об'єднань), установ і
організацій вправі вносити в органи місцевого самоврядування
пропозиції з питань соціального захисту інвалідів.
Стаття 16. Порядок створення, діяльності і ліквідації
громадських організацій інвалідів регулюється законодавством
України про громадські організації, статутами цих організацій,
зареєстрованими у встановленому порядку.
IV. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ, ОСВІТА І ПРОФЕСІЙНА
ПІДГОТОВКА ІНВАЛІДІВ
Стаття 17. З метою реалізації творчих і виробничих
здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм
реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в
установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та
іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. { Частина
перша статті 17 в редакції Закону N 3483-IV ( 3483-15 ) від
23.02.2006 }
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду
соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за
рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні
робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього
адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення
і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей
інваліда. { Статтю 17 доповнено частиною згідно з Законом
N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по
службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення
інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не
допускається, за винятком випадків, коли за висновком
медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає
виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці
праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її
характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.
Стаття 18. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування
та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи
вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до
підприємств, установ, організацій чи до державної служби
зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві,
де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних
у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій
медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які
використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати
робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі
спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з
урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати
інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним
законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію,
необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати
Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та
працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в
установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у
працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт
за їх згодою. { Стаття 18 в редакції Закону N 3483-IV ( 3483-15 ) від
23.02.2006 }
Стаття 18-1. Інвалід, який не досяг пенсійного віку, не
працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у
державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на
облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за
місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації
МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи
відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації
та знань, з урахуванням його побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального
захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення
спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у
державній службі зайнятості, а також проводити професійну
підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї
категорії інвалідів у порядку ( 1836-2006-п ), встановленому
Кабінетом Міністрів України. { Закон доповнено статтею 18-1 згідно з Законом N 3483-IV
( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
Стаття 19. Для підприємств, установ, організацій, у тому
числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів,
фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється
норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі
чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних
працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25
осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі
підприємства, організації громадських організацій інвалідів,
фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно
розраховують кількість робочих місць для працевлаштування
інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою
цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При
розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого
значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі
підприємства, організації громадських організацій інвалідів,
фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно
здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих
місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
У межах зазначених нормативів здійснюється також
працевлаштування інвалідів унаслідок психічного розладу відповідно
до Закону України "Про психіатричну допомогу" ( 1489-14 ).
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній
згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування
підприємством, установою, організацією, у тому числі
підприємством, організацією громадських організацій інвалідів,
фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для
яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями,
фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу
робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті,
може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на
підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів
шляхом створення господарських об'єднань підприємствами,
установами, організаціями, фізичними особами, які використовують
найману працю, та підприємствами, організаціями громадських
організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та
іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних
завдань.
Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів,
його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та
працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць
для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів
робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у
тому числі підприємств, організацій громадських організацій
інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо
їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його
відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній
службі зайнятості інформації, необхідної для організації
працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів
України ( 70-2007-п ). { Частина сьома статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства
про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням
нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї
статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,
здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі
підприємств, організацій громадських організацій інвалідів,
фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у
Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про
зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу
робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому
числі шляхом зарахування. { Частина восьма статті 19 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 )
від 16.10.2012 }
Підприємства, установи, організації, у тому числі
підприємства, організації громадських організацій інвалідів,
фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше
осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального
захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим
відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі
підприємств, організацій громадських організацій інвалідів,
фізичні особи, які використовують найману працю, у разі
незабезпечення виконання нормативів робочих місць для
працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту
інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів
несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим
Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих
місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх
встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі,
застосовуються положення цього Закону. { Стаття 19 в редакції Законів N 204/94-ВР від 14.10.94,
N 2606-III ( 2606-14 ) від 05.07.2001; із змінами, внесеними
згідно із Законами N 910-IV ( 910-15 ) від 05.06.2003, N 1771-IV
( 1771-15 ) від 15.06.2004, N 2602-IV ( 2602-15 ) від 31.05.2005;
в редакції Закону N 2960-IV ( 2960-15 ) від 06.10.2005 }
Стаття 20. Підприємства, установи, організації, у тому числі
підприємства, організації громадських організацій інвалідів,
фізичні особи, які використовують найману працю, де
середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж
установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону,
щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких
визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі
підприємстві, організації громадських організацій інвалідів,
фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче
місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте
інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі
підприємств, організацій громадських організацій інвалідів,
фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір
адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене
для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається
в розмірі половини середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі
підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у
фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї
частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що
повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих
бюджетів. { Частина перша статті 20 із змінами, внесеними згідно з
Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006 }
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських
санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється
виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного
банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну
суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені
підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,
організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які
використовують найману працю, проводять відповідно до закону за
рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати
всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та
сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому
числі підприємствами, організаціями громадських організацій
інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї
статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком,
в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною
першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із
стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим
Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250
Господарського кодексу України ( 436-15 ).

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2
наступна сторінка »