Документ 875-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 26.10.2017, підстава 2109-19


     Адміністративно-господарські санкції    розраховуються     та 
сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому
числі підприємствами, організаціями громадських організацій
інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї
статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком,
в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною
першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із
стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим
Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250
Господарського кодексу України ( 436-15 ).
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або
пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в
примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства,
установи, організації, у тому числі підприємства, організації
громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка
використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом. { Частина п'ята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що
надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом
соціального захисту інвалідів на:
фінансування цим Фондом заходів, які здійснюються
центральними органами виконавчої влади та підпорядкованими їм
установами, у тому числі спеціалізованими, і підприємствами,
організаціями громадських організацій інвалідів, щодо соціальної,
трудової, фізкультурно-спортивної (за поданням Національного
комітету спорту інвалідів України) та професійної реабілітації
інвалідів;
надання підприємствам, установам, організаціям, у тому числі
підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів,
фізичним особам, які використовують найману працю, цільової позики
(на поворотній основі з терміном повернення до трьох років) на
створення робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів, у межах коштів, передбачених на зазначені потреби у
відповідному році. Цільові позики підприємствам та організаціям
громадських організацій інвалідів надаються лише за наявності
рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері соціального захисту інвалідів, ветеранів війни;
{ Абзац третій частини шостої статті 20 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
фінансування витрат на професійне навчання інвалідів, у тому
числі за направленням державної служби зайнятості, на професійне
навчання інвалідів із числа випускників спеціальних
загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), загальноосвітніх
санаторних шкіл (шкіл-інтернатів), загальноосвітніх навчальних
закладів на спеціалізованих робочих місцях підприємств,
організацій інвалідів; { Абзац четвертий частини шостої статті 20
із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від
16.10.2012 }
надання фінансової допомоги на здійснення заходів соціальної,
трудової, фізкультурно-спортивної (за поданням Національного
комітету спорту інвалідів України) та професійної реабілітації
інвалідів (відновлення працездатності шляхом забезпечення інваліда
технічними реабілітаційними засобами, створення умов для занять
фізичною культурою і спортом, оплата навчання та перекваліфікації,
створення на робочому місці інваліда належних
санітарно-гігієнічних, виробничих і технічних умов згідно з
індивідуальною програмою реабілітації інваліда, випуск для
інвалідів спеціальної літератури та аудіозаписів для їх
професійної підготовки), працевлаштування інвалідів шляхом
створення робочих місць, у тому числі спеціальних робочих місць, а
також надання фінансової допомоги на технічне оснащення діючих
робочих місць для працевлаштування на них інвалідів та на технічне
переоснащення виробництва підприємств, організацій громадських
організацій інвалідів з метою створення додаткових робочих місць і
працевлаштування на них інвалідів. Фінансова допомога надається
лише за наявності рішення центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері соціального захисту інвалідів,
ветеранів війни; { Абзац п'ятий частини шостої статті 20 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від
16.10.2012 }
надання підприємствам, установам, організаціям, у тому числі
підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів,
фізичним особам, які використовують найману працю, дотацій на
створення спеціальних робочих місць для працевлаштування
інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості як
безробітні або такі, що шукають роботу. Дотації надаються лише за
наявності рішення центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері соціального захисту інвалідів,
ветеранів війни; { Частину шосту статті 20 доповнено абзацом
шостим згідно з Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006; із
змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від
16.10.2012 }
на функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних
центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів
соціальної реабілітації дітей-інвалідів у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України. { Частину шосту статті 20 доповнено
абзацом сьомим згідно з Законом N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007
- зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного
Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008; в редакції
Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 }
У разі нецільового використання фінансової допомоги, позики
або їх частин підприємствами, установами, організаціями, у тому
числі підприємствами, організаціями громадських організацій
інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю,
або створення ними робочих місць для працевлаштування інвалідів у
меншій кількості, ніж передбачалось умовами надання позики чи
поворотної фінансової допомоги, відповідна сума цих коштів,
проіндексована з урахуванням рівня інфляції, підлягає поверненню
до державного бюджету на підставі відповідного рішення Фонду
соціального захисту інвалідів. { Частина сьома статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені
до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції,
обліку та контролю за їх використанням, а також з урахуванням
пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів -
використання цих коштів встановлюється законом. { Частина восьма статті 20 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 )
від 16.10.2012 }
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього
Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в
судовому порядку.
Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають
право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в
суді. { Стаття 20 в редакції Законів N 204/94-ВР від 14.10.94,
N 2606-III ( 2606-14 ) від 05.07.2001; із змінами, внесеними
згідно із Законами N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, N 1771-IV
( 1771-15 ) від 15.06.2004, N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004,
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, N 2602-IV ( 2602-15 ) від
31.05.2005; в редакції Закону N 2960-IV ( 2960-15 ) від
06.10.2005 }
{ Щодо дії статті 20 див. Закон N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 }
Стаття 21. Держава гарантує інвалідам дошкільне виховання,
здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і
можливостям.
Дошкільне виховання, навчання інвалідів здійснюється в
загальних або спеціальних дошкільних та навчальних закладах.
Професійна підготовка або перепідготовка інвалідів
здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для
наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної
підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної
експертизи.
При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці
інвалідів поряд із загальними допускається застосування
альтернативних форм навчання.
Обдаровані діти-інваліди мають право на безплатне навчання
музики, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва у загальних
навчальних закладах або спеціальних позашкільних навчальних
закладах.
Навчальні заклади надають освітні послуги інвалідам нарівні
з іншими громадянами, у тому числі шляхом створення належного
кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення
розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби
інваліда. { Статтю 21 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 4213-VI
( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
Стаття 22. У разі складення вступних іспитів (вступних
випробувань) з позитивним результатом до вищих навчальних закладів
I-IV рівнів акредитації зараховуються поза конкурсом діти-інваліди
та інваліди першої і другої груп, яким не протипоказане навчання
за обраною спеціальністю, до професійно-технічних навчальних
закладів - діти-інваліди та інваліди, яким не протипоказане
навчання за обраною професією (спеціальністю) та спеціалізацією.
За інших рівних умов переважне право на зарахування до вищих
навчальних закладів I-IV рівнів акредитації та
професійно-технічних навчальних закладів мають інваліди та діти з
малозабезпечених сімей, у яких:
обидва батьки є інвалідами;
один з батьків - інвалід, а інший помер;
одинока матір з числа інвалідів;
батько - інвалід, який виховує дитину без матері.
Під час навчання зазначеним категоріям громадян академічна
стипендія (у разі призначення) та пенсія (державна соціальна
допомога інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам) виплачуються в
повному розмірі. { Частина третя статті 22 в редакції Закону N 1774-VIII
( 1774-19 ) від 06.12.2016 }
{ Стаття 22 в редакції Законів N 232-IV ( 232-15 ) від 21.11.2002,
N 1000-V ( 1000-16 ) від 03.05.2007 }
Стаття 23. Жестова мова як мова осіб з вадами слуху є засобом
спілкування та навчання і захищається державою.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування:
сприяють поширенню жестової мови та заохоченню мовної
самобутності осіб з вадами слуху;
гарантують збереження, вивчення і всебічний розвиток жестової
мови, її використання як засобу виховання, навчання, викладання,
спілкування і творчості;
забезпечують можливість комунікації інвалідів з вадами слуху
в органах, установах та закладах соціального захисту населення,
правоохоронних органах, органах пожежної безпеки,
аварійно-рятувальних службах, закладах охорони здоров'я,
навчальних закладах тощо;
сприяють наданню послуг перекладачів жестової мови громадянам
України з вадами слуху, які користуються жестовою мовою;
створюють умови для наукового вивчення жестової мови;
сприяють використанню жестової мови в офіційних відносинах.
Телерадіоорганізації (незалежно від форми власності та
відомчого підпорядкування) забезпечують субтитрування або переклад
на жестову мову офіційних повідомлень, кіно-, відеофільмів,
передач і програм у порядку та на умовах, визначених Кабінетом
Міністрів України. { Стаття 23 в редакції Законів N 1773-IV ( 1773-15 ) від
15.06.2004, N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
Стаття 24. Після закінчення навчального закладу інвалідам
надається право вибору місця роботи з наявних варіантів або
надається за їх бажанням право вільного працевлаштування.
При відмові у прийнятті на роботу, ненаданні роботи за
спеціальністю інваліду, направленому за розподілом після
закінчення навчального закладу, або при недодержанні інших умов
трудового договору і законодавства про працю підприємство,
установа та організація, фізична особа, яка використовує найману
працю відшкодовує витрати на його проїзд до місця роботи і назад
до місця, де він проживає, а також витрати на проїзд супровідника,
якщо він є необхідним. { Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
Стаття 25. Підприємства, установи та організації, фізичні
особи, які використовують найману працю, створюють безпечні і не
шкідливі для здоров'я умови праці, вживають заходів до запобігання
інвалідності та відновлення працездатності інвалідів. У разі
працевлаштування інвалідам забезпечують розумне пристосування
робочих місць. { Частина перша статті 25 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 )
від 22.12.2011 }
За інвалідами внаслідок трудового каліцтва або професійного
захворювання, які проходять професійну реабілітацію, у тому числі
професійну підготовку і перепідготовку згідно з індивідуальною
програмою реабілітації, якщо з моменту встановлення інвалідності
минуло не більше року, зберігається середній заробіток за
попереднім місцем роботи із зарахуванням пенсії по інвалідності
протягом строку, передбаченого програмою. У таких випадках
відшкодування витрат з урахуванням сплачених сум пенсій
здійснюється підприємством, установою та організацією чи фізичною
особою, яка використовує найману працю, під час роботи в яких
настала інвалідність. { Частина друга статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
V. СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ БЕЗПЕРЕШКОДНОГО ДОСТУПУ
ІНВАЛІДІВ ДО СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
Стаття 26. Підприємства, установи та організації зобов'язані
створювати умови для безперешкодного доступу інвалідів (у тому
числі інвалідів, які використовують засоби пересування та
собак-поводирів) до об'єктів фізичного оточення. Власники та
виробники транспортних засобів, виробники та замовники інформації
(друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації тощо),
оператори та провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати
надання послуг і виробництво продукту з урахуванням потреб
інвалідів.
На об'єктах фізичного оточення і транспорті загального
користування розміщуються знаки, що застосовуються в міжнародній
практиці для позначення їх доступності для інвалідів. { Абзац другий статті 26 набирає чинності з 1 січня 2013 року -
див. пункт 1 розділу II Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
На об'єктах фізичного оточення інформація, що оприлюднюється,
дублюється рельєфним літерно-цифровим або рельєфно-крапковим
шрифтом (шрифтом Брайля). { Абзац третій статті 26 набирає чинності з 1 січня 2013 року -
див. пункт 1 розділу II Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
Нумерація поверхів, кабінетів на об'єктах фізичного оточення
наноситься рельєфним літерно-цифровим шрифтом. { Абзац четвертий статті 26 набирає чинності з 1 січня 2013 року -
див. пункт 1 розділу II Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
{ Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 860-IV
( 860-15 ) від 22.05.2003; в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 )
від 22.12.2011 }
Стаття 27. Планування і забудова населених пунктів,
формування мікрорайонів, проектування, будівництво і реконструкція
об'єктів фізичного оточення без пристосування для використання
інвалідами не допускаються. Зазначена діяльність здійснюється з
урахуванням думки громадських організацій інвалідів.
У разі якщо діючі об'єкти неможливо повністю пристосувати для
потреб інвалідів, за погодженням з громадськими організаціями
інвалідів здійснюється їх розумне пристосування з урахуванням
універсального дизайну.
Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок
власників (балансоутримувачів) об'єктів або орендарів згідно із
договором оренди. { Стаття 27 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
Стаття 28. Підприємства, організації та фізичні особи -
підприємці, що здійснюють транспортне обслуговування населення,
зобов'язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних
засобів, вокзалів, аеропортів та інших об'єктів, яке б дало змогу
інвалідам безперешкодно користуватися їх послугами. { Частина перша статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
У тих випадках, коли діючі транспортні засоби не можуть бути
пристосовані для використання інвалідами, органи місцевого
самоврядування створюють інші можливості для їх пересування.
При проектуванні і створенні нових засобів пересування,
реконструкції і будівництві аеропортів, залізничних вокзалів і
автовокзалів, морських і річкових портів обов'язково
передбачається можливість їх використання інвалідами.
Транспорт загального користування (залізничний, морський,
річковий, автомобільний, авіаційний, а також міський
електротранспорт, у тому числі метрополітен) з метою врахування
обмежених можливостей інвалідів забезпечується зовнішніми
звуковими інформаторами номера і кінцевих зупинок маршруту,
текстовими та звуковими системами у салоні для обов'язкового
оголошення зупинок. { Статтю 28 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 - набирає чинності з 1 січня
2013 року - див. пункт 1 розділу II Закону N 4213-VI ( 4213-17 )
від 22.12.2011 }
Транспортні засоби загального користування, що виготовляються
в Україні або ввозяться на митну територію України, мають бути
пристосовані для користування інвалідами з вадами зору, слуху та з
ураженнями опорно-рухового апарату, а також передбачати можливість
встановлення зовнішніх звукових інформаторів номера і кінцевих
зупинок маршруту, текстових та звукових систем у салоні для
оголошення зупинок. { Статтю 28 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 4213-VI
( 4213-17 ) від 22.12.2011 - набирає чинності з 1 січня 2013 року
- див. пункт 1 розділу II Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
Стаття 29. Інваліди забезпечуються житлом у порядку і на
умовах, передбачених чинним законодавством і з урахуванням
положень цього Закону.
Інваліди та сім'ї, в яких є діти-інваліди, мають переважне
право на поліпшення житлових умов в порядку, передбаченому чинним
законодавством.
Стаття 30. Жилі приміщення, займані інвалідами або сім'ями, у
складі яких вони є, під'їзди, сходові площадки будинків, в яких
мешкають інваліди, мають бути обладнані спеціальними засобами і
пристосуваннями відповідно до індивідуальної програми
реабілітації, а також телефонним зв'язком.
Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами
місцевого самоврядування, підприємствами, установами і
організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.
Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають
інваліди, здійснюється підприємствами, установами і організаціями,
з вини яких настала інвалідність, а в інших випадках -
відповідними органами місцевого самоврядування.
У разі невідповідності житла інваліда вимогам, визначеним
висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості його
пристосування до потреб інваліда може провадитись заміна жилої
площі.
Органи місцевого самоврядування забезпечують виділення
земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового
апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним
керуванням поблизу місця їх проживання.
Власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для
паркування забезпечують виділення та облаштування в межах
майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних
засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які
перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії,
які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних
засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які
здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та
громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на
встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій
з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю
користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю.
Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений
розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі
документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з
пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного
паркування транспортних засобів, якими керують водії з
інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю,
становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на
спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування,
але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними
дорожніми знаками або дорожньою розміткою. { Статтю 30 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 2409-VI
( 2409-17 ) від 01.07.2010; в редакції Закону N 2109-VIII
( 2109-19 ) від 22.06.2017 }
Якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків
для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць,
призначених для безоплатного паркування транспортних засобів,
якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб
з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках
вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими
керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з
інвалідністю. { Статтю 30 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2409-VI
( 2409-17 ) від 01.07.2010; в редакції Закону N 2109-VIII
( 2109-19 ) від 22.06.2017 }
Місця для безоплатного паркування транспортних засобів,
передбачені частиною шостою цієї статті, також виділяються на
спеціально обладнаних чи відведених майданчиках, у тому числі біля
житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших
будівель, їх власниками/співвласниками (управителями) або
орендарями, на проїзних частинах автомобільних доріг і тротуарах
(із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів) -
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
(суб’єктами господарювання, якщо їм у встановленому порядку
передано відповідні частини доріг і тротуарів для ведення
господарської діяльності) з позначенням таких місць відповідними
дорожніми знаками або дорожньою розміткою. { Частина статті 30 в редакції Закону N 2109-VIII ( 2109-19 ) від
22.06.2017 }
Місця для транспортних засобів, передбачені частинами шостою
і восьмою цієї статті, визначені на спеціально обладнаних чи
відведених майданчиках біля будівель і будинків, мають бути
розміщені максимально близько до входу до таких будівель і
будинків, а на окремих спеціально обладнаних чи відведених
майданчиках - максимально близько до в’їзду на такі майданчики. { Частина статті 30 в редакції Закону N 2109-VIII ( 2109-19 ) від
22.06.2017 }
На всіх автостоянках незалежно від форми власності, які є
суб'єктами господарської діяльності чи належать цим суб'єктам, на
яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів, що
належать громадянам (крім автостоянок - гаражних кооперативів), і
охороняються, облаштовуються місця для безоплатного зберігання (за
рахунок коштів місцевих бюджетів) транспортних засобів, зазначених
у частині шостій цієї статті. Кількість місць на автостоянці для
безоплатного зберігання транспортних засобів встановлюється за
поданням відповідного органу місцевого самоврядування відповідно
до потреби з позначенням цих місць дорожніми знаками та
відповідною розміткою. { Статтю 30 доповнено частиною згідно із Законом N 2409-VI
( 2409-17 ) від 01.07.2010 }
Порядок надання пільг власникам транспортних засобів
( 585-2011-п ), зазначених у частині шостій цієї статті, на
безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених
майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на
автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання
транспортних засобів (крім автостоянок - гаражних кооперативів),
визначається Кабінетом Міністрів України. { Статтю 30 доповнено частиною згідно із Законом N 2409-VI
( 2409-17 ) від 01.07.2010 }
Стаття 31. Виконавчі комітети органів місцевого
самоврядування не можуть вилучати частину жилої площі, збудованої
за рахунок коштів громадських організацій інвалідів, у тому числі
господарським способом або з залученням їх коштів в порядку
пайової участі.
Стаття 32. Інваліди, влаштовані в будинки-інтернати або в
інші установи соціальної допомоги, мають право на збереження за
ними жилої площі протягом 12 місяців. При більш тривалих строках
звільнена жила площа передається для задоволення потреб у житлі
іншим інвалідам, які потребують поліпшення житлових умов.
Стаття 33. Діти-інваліди з числа дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях
піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу,
державних або інших соціальних установах, після досягнення
повноліття мають право на позачергове одержання житла і
матеріальну допомогу на його упорядження у разі, якщо за висновком
медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати
самообслуговування і вести самостійний спосіб життя. { Стаття 33 в редакції Закону N 2394-VI ( 2394-17 ) від
01.07.2010 }
Стаття 34. Місцеві органи виконавчої влади зобов'язані
забезпечувати інвалідам необхідні умови для вільного доступу і
користування культурно-видовищними закладами і спортивними
спорудами, для занять фізкультурою і спортом, а також
забезпечувати надання спеціального спортивного інвентаря. { Частина перша статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003, N 5462-VI ( 5462-17 ) від
16.10.2012 }
Інваліди користуються переліченими послугами безплатно або на
пільгових умовах згідно з рішеннями органів місцевого
самоврядування за участю громадських організацій інвалідів.
Стаття 35. Інваліди забезпечуються засобами спілкування, що
полегшують їх взаємодію між собою та з іншими категоріями
населення. Порядок і умови такого забезпечення передбачаються
місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування за участю громадських організацій інвалідів.
Інваліди першої та другої груп мають право на позачергове і
пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок видатків, що
здійснюються з місцевих бюджетів і враховуються під час визначення
обсягу міжбюджетних трансфертів. Порядок і умови встановлення
телефонів інвалідам визначаються Кабінетом Міністрів України з
урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій
інвалідів. { Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
Інвалідам першої, другої груп і сім'ям, у складі яких є два
або більше інвалідів, оплата послуг електрозв'язку за місцеві
телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим
(похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості встановлюється
тільки за їх згодою.
Інвалідам першої, другої груп по зору надається право
безплатного користування радіотрансляційною точкою.
Держава здійснює підтримку засобів масової інформації,
видавництв, підприємств та організацій, які випускають спеціальну
літературу, звукову та відеопродукцію для інвалідів.
При розробці, виробництві та встановленні засобів зв'язку та
інформації враховуються можливості їх використання інвалідами.
Інвалідам по слуху послуги із сурдоперекладу та сурдотехніка
надаються відповідно до Закону України "Про соціальні послуги"
( 966-15 ) в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. { Стаття 35 в редакції Закону N 1773-IV ( 1773-15 ) від
15.06.2004 }
VI. МАТЕРІАЛЬНЕ, СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ І МЕДИЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВАЛІДІВ
Стаття 36. Матеріальне, соціально-побутове і медичне
забезпечення інвалідів здійснюється у вигляді грошових виплат
(пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами,
технічними й іншими засобами, включаючи друковані видання із
спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а
також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і
професійній реабілітації, побутовому та торговельному
обслуговуванню. { Стаття 36 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1773-IV ( 1773-15 ) від 15.06.2004 }
Стаття 37. Види необхідної матеріальної, соціально-побутової
і медичної допомоги інвалідам визначаються органами
медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі
реабілітації. Допомога подається за рахунок коштів фонду
соціального захисту інвалідів.
Стаття 38. Інвалідам і дітям-інвалідам надаються безоплатно
або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми
реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного
обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для
пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні
телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного
призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп,
окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо-
та калоприймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з
електроприводом - за наявності відповідного медичного висновку. { Частина перша статті 38 в редакції Законыв N 1760-VI ( 1760-17 )
від 15.12.2009, N 688-VIII ( 688-19 ) від 15.09.2015 }
Інваліду, законному представнику недієздатного інваліда чи
дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових
умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням
може бути безоплатно переданий у власність після закінчення
10-річного строку експлуатації у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України. { Статтю 38 доповнено новою частиною згідно із Законом N 688-VIII
( 688-19 ) від 15.09.2015 }
Після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий
безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний
гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути
переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби реабілітації
можуть бути залишені у власності членів сім'ї померлого інваліда,
дитини-інваліда в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України. { Статтю 38 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1760-VI
( 1760-17 ) від 15.12.2009; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2171-VI ( 2171-17 ) від 11.05.2010 }
Інваліди, які отримують пенсію, що не перевищує мінімального
розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену
замість пенсії, діти-інваліди мають право на безплатне придбання
лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного
лікування.
Інваліди першої і другої груп мають право при амбулаторному
лікуванні на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з
оплатою 50 відсотків їх вартості.
Інваліди і діти-інваліди за наявності медичних показань мають
право на безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками.
Інваліди першої та другої груп мають право на позачергове
обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також
на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності та
підпорядкування, які надають будь-які послуги населенню. { Статтю 38 доповнено частиною згідно із Законом N 2424-VI
( 2424-17 ) від 02.07.2010 }
Інформація про право на позачергове обслуговування має бути
розташована на видному місці. { Статтю 38 доповнено частиною згідно із Законом N 2424-VI
( 2424-17 ) від 02.07.2010 }
Порядок та умови забезпечення інвалідів і дітей-інвалідів
лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами
медичного призначення, санаторно-курортними путівками,
автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів
реабілітації і виробів медичного призначення визначає Кабінет
Міністрів України. { Частина статті 38 в редакції Закону N 1760-VI ( 1760-17 ) від
15.12.2009 }
{ Стаття 38 в редакції Закону N 1773-IV ( 1773-15 ) від
15.06.2004 }
Стаття 38-1. Транспортне обслуговування інвалідів
здійснюється на пільгових умовах.
Інваліди I та II групи, діти-інваліди та особи, які
супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше
однієї особи, яка супроводжує інваліда I групи або
дитину-інваліда), мають право на безплатний проїзд у пасажирському
міському транспорті (крім таксі) за наявності посвідчення чи
довідки, зазначених у цьому Законі, а в разі запровадження
автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного
квитка, який видається на безоплатній основі. { Частини другу та третю статті 38-1 викладено в редакції Закону
N 76-VIII ( 76-19 ) від 28.12.2014; із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1812-VIII ( 1812-19 ) від 17.01.2017 }
{ Установити, що норми змін по Закону N 76-VIII ( 76-19 ) від
28.12.2014 в частині вилучення пільгового проїзду окремих
категорій громадян набувають чинності з 1 червня 2015 року, крім
норм щодо забезпечення пільговим проїздом інвалідів I та II групи,
дітей-інвалідів, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського
піклування, учнів із малозабезпечених сімей та осіб, які їх
супроводжують і які супроводжують інваліда I групи, учасників
бойових дій - додатково див. пункт 11 розділу III Закону N 76-VIII
( 76-19 ) від 28.12.2014 }
Інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів
першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка
супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на
50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях
(маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного
транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.
Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства
транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування
відповідно до Закону України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ).
Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на
пільговий проїзд транспортом не допускається. { Частина статті 38-1 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
Порядок транспортного обслуговування інвалідів та
дітей-інвалідів на пільгових умовах визначається
нормативно-правовими актами, що регламентують правила користування
громадянами повітряним, залізничним, річковим, автомобільним та
міським електричним транспортом. { Статтю 38-1 доповнено частиною згідно із Законом N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від
22.05.2008; в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
{ Закон доповнено статтею 38-1 згідно із Законом N 1773-IV
( 1773-15 ) від 15.06.2004 }
Стаття 38-2. Пільги, передбачені цим Законом, зберігаються за
інвалідами та дітьми-інвалідами незалежно від виду виплачуваної
пенсії або допомоги, призначеної замість пенсії.
У випадках, коли іншими нормативно-правовими актами
передбачені норми, що підвищують встановлений цим Законом рівень
соціального захисту інвалідів, застосовуються положення тих
нормативно-правових актів, які визначають найбільший рівень
соціального захисту інвалідів.
Якщо інвалід має право на одну і ту ж пільгу за цим Законом і
одночасно за іншим нормативно-правовим актом, пільга йому
надається лише за одним з них за його вибором (незалежно від
підстави встановлення пільги). { Закон доповнено статтею 38-2 згідно із Законом N 1773-IV
( 1773-15 ) від 15.06.2004 }
Стаття 39. Інвалід має право вибору конкретного виду
соціальної допомоги. Інвалід може відмовитися від того чи іншого виду соціальної
допомоги, якщо вона не повною мірою відповідає його потребам. У
такому разі інвалід вправі самостійно вирішувати питання про
забезпечення себе конкретним видом допомоги за рахунок власних
коштів з урахуванням компенсації вартості аналогічного виду
соціальної допомоги, що подається державним органом.
Стаття 40. Конкретні умови і порядок пенсійного забезпечення
і надання допомоги та інших соціальних послуг визначаються
законодавством про пенсійне забезпечення в Україні і актами
Кабінету Міністрів України з відповідних питань. { Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI
( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Стаття 41. Підприємствам та організаціям, що спеціалізуються
на виробництві товарів, протезно-ортопедичних виробів та виробів
фізкультурно-спортивного призначення, спеціальних технічних
засобів і пристосувань для інвалідів, встановлюються пільги по
оподаткуванню в порядку і на умовах, встановлених законодавством
України. { Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 200/94-ВР
від 13.10.94 }
Стаття 42. Особи, винні у порушенні вимог цього Закону,
несуть установлену законом матеріальну, дисциплінарну,
адміністративну чи кримінальну відповідальність. { Закон доповнено статтею 42 згідно із Законом N 4213-VI
( 4213-17 ) від 22.12.2011 }

Голова Верховної Ради України Л. КРАВЧУК
м. Київ, 21 березня 1991 року
N 875-XII


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору