Документ 875-XII, чинний, поточна редакція — Редакція від 20.01.2018, підстава - 2249-VIII


{  Частина  дев'ята  статті  19  в  редакції  Закону  N  2249-VIII 
( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі
підприємств, організацій громадських організацій осіб з
інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у
разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для
працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального
захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з
інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом
порядку. { Частина десята статті 19 в редакції Закону N 2249-VIII
( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб
з інвалідністю, порядок його встановлення визначаються виключно
цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих
місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, або
порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі,
застосовуються положення цього Закону. { Стаття 19 в редакції Законів N 204/94-ВР від 14.10.94,
N 2606-III ( 2606-14 ) від 05.07.2001; із змінами, внесеними
згідно із Законами N 910-IV ( 910-15 ) від 05.06.2003, N 1771-IV
( 1771-15 ) від 15.06.2004, N 2602-IV ( 2602-15 ) від 31.05.2005;
в редакції Закону N 2960-IV ( 2960-15 ) від 06.10.2005 }
Стаття 20. Підприємства, установи, організації, у тому числі
підприємства, організації громадських організацій осіб з
інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де
середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша,
ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону,
щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких
визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі
на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з
інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за
кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з
інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств,
установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій
громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де
працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських
санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з
інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в
розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному
підприємстві, в установі, організації, у тому числі на
підприємстві, в організації громадських організацій осіб з
інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і
організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного
або місцевих бюджетів. { Частина перша статті 20 із змінами, внесеними згідно з Законом
N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006; в редакції Закону
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських
санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється
виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного
банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну
суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені
підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,
організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні
особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до
закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні
після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та
сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому
числі підприємствами, організаціями громадських організацій
осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині
першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року,
наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу,
встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до
правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій,
передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені
статтею 250 Господарського кодексу України ( 436-15 ).
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або
пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в
примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства,
установи, організації, у тому числі підприємства, організації
громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка
використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом. { Частина п'ята статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що
надійшли до державного бюджету, використовуються Фондом
соціального захисту інвалідів для: { Абзац перший частини шостої
статті 20 в редакції Закону N 2249-VIII ( 2249-19 ) від
19.12.2017 }
фінансування цим Фондом заходів, які здійснюються
центральними органами виконавчої влади та підпорядкованими їм
установами, у тому числі спеціалізованими, і підприємствами,
організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, щодо
соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної (за поданням
Національного комітету спорту інвалідів України) та професійної
реабілітації осіб з інвалідністю; { Абзац другий частини шостої
статті 20 в редакції Закону N 2249-VIII ( 2249-19 ) від
19.12.2017 }
надання підприємствам, установам, організаціям, у тому числі
підприємствам, організаціям громадських організацій осіб з
інвалідністю, фізичним особам, які використовують найману працю,
цільової позики (на поворотній основі з терміном повернення до
трьох років) на створення робочих місць, призначених для
працевлаштування осіб з інвалідністю, у межах коштів, передбачених
на зазначені потреби у відповідному році. Цільові позики
підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з
інвалідністю надаються лише за наявності рішення центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни; { Абзац
третій частини шостої статті 20 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
фінансування витрат на професійне навчання осіб з
інвалідністю, у тому числі за направленням державної служби
зайнятості, на професійне навчання осіб з інвалідністю із числа
випускників спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів),
загальноосвітніх санаторних шкіл (шкіл-інтернатів),
загальноосвітніх навчальних закладів на спеціалізованих робочих
місцях підприємств, організацій осіб з інвалідністю; { Абзац
четвертий частини шостої статті 20 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
надання фінансової допомоги на здійснення заходів соціальної,
трудової, фізкультурно-спортивної (за поданням Національного
комітету спорту інвалідів України) та професійної реабілітації
осіб з інвалідністю (відновлення працездатності шляхом
забезпечення особи з інвалідністю технічними реабілітаційними
засобами, створення умов для заняття фізичною культурою і спортом,
оплата навчання та перекваліфікації, створення на робочому місці
особи з інвалідністю належних санітарно-гігієнічних, виробничих і
технічних умов згідно з індивідуальною програмою реабілітації
особи з інвалідністю, випуск для осіб з інвалідністю спеціальної
літератури та аудіозаписів для їх професійної підготовки),
працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих
місць, у тому числі спеціальних робочих місць, а також надання
фінансової допомоги на технічне оснащення діючих робочих місць для
працевлаштування на них осіб з інвалідністю та на технічне
переоснащення виробництва підприємств, організацій громадських
організацій осіб з інвалідністю з метою створення додаткових
робочих місць і працевлаштування на них осіб з інвалідністю.
Фінансова допомога надається лише за наявності рішення
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю,
ветеранів війни; { Абзац п'ятий частини шостої статті 20 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від
16.10.2012; в редакції Закону N 2249-VIII ( 2249-19 ) від
19.12.2017 }
надання підприємствам, установам, організаціям, у тому числі
підприємствам, організаціям громадських організацій осіб з
інвалідністю, фізичним особам, які використовують найману працю,
дотацій на створення спеціальних робочих місць для
працевлаштування осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній
службі зайнятості як безробітні або такі, що шукають роботу.
Дотації надаються лише за наявності рішення центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
соціального захисту осіб з інвалідністю, ветеранів війни;
{ Частину шосту статті 20 доповнено абзацом шостим згідно з
Законом N 3483-IV ( 3483-15 ) від 23.02.2006; із змінами,
внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }
на функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних
центрів професійної реабілітації осіб з інвалідністю і державних
центрів соціальної реабілітації дітей з інвалідністю у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України. { Частину шосту статті 20
доповнено абзацом сьомим згідно з Законом N 107-VI ( 107-17 ) від
28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008;
в редакції Закону N 2457-VI ( 2457-17 ) від 08.07.2010 }
У разі нецільового використання фінансової допомоги, позики
або їх частин підприємствами, установами, організаціями, у тому
числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з
інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю,
або створення ними робочих місць для працевлаштування осіб з
інвалідністю у меншій кількості, ніж передбачалося умовами надання
позики чи поворотної фінансової допомоги, відповідна сума цих
коштів, проіндексована з урахуванням рівня інфляції, підлягає
поверненню до державного бюджету на підставі відповідного рішення
Фонду соціального захисту інвалідів. { Частина сьома статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012; в редакції Закону
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені
до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції,
обліку та контролю за їх використанням, а також з урахуванням
пропозицій всеукраїнських громадських організацій осіб з
інвалідністю - використання цих коштів встановлюється законом. { Частина восьма статті 20 в редакції Законів N 5462-VI
( 5462-17 ) від 16.10.2012, N 2249-VIII ( 2249-19 ) від
19.12.2017 }
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20
цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або
в судовому порядку. { Частина дев'ята статті 20 в редакції Закону N 2249-VIII
( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають
право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в
суді. { Частина десята статті 20 в редакції Закону N 2249-VIII
( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
{ Стаття 20 в редакції Законів N 204/94-ВР від 14.10.94,
N 2606-III ( 2606-14 ) від 05.07.2001; із змінами, внесеними
згідно із Законами N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, N 1771-IV
( 1771-15 ) від 15.06.2004, N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004,
N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, N 2602-IV ( 2602-15 ) від
31.05.2005; в редакції Закону N 2960-IV ( 2960-15 ) від
06.10.2005 }
{ Щодо дії статті 20 див. Закон N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 }
Стаття 21. Держава гарантує особам з інвалідністю дошкільне
виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і
можливостям.
Дошкільне виховання, навчання осіб з інвалідністю
здійснюється в загальних або спеціальних дошкільних та навчальних
закладах.
Професійна підготовка або перепідготовка осіб з інвалідністю
здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для
наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної
підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної
експертизи.
При навчанні, професійній підготовці або перепідготовці осіб
з інвалідністю поряд із загальними допускається застосування
альтернативних форм навчання.
Обдаровані діти з інвалідністю мають право на безплатне
навчання музики, образотворчого, художньо-прикладного мистецтва у
загальних навчальних закладах або спеціальних позашкільних
навчальних закладах.
Навчальні заклади надають освітні послуги особам з
інвалідністю нарівні з іншими громадянами, у тому числі шляхом
створення належного кадрового, матеріально-технічного забезпечення
та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні
потреби особи з інвалідністю. { Статтю 21 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 4213-VI
( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
Стаття 22. Для реалізації права на вищу освіту та
професійно-технічну освіту особами з інвалідністю вищі навчальні
заклади та професійно-технічні заклади створюють їм необхідні
умови для здобуття відповідної освіти.
Прийом на навчання до вищих навчальних закладів осіб з
інвалідністю проводиться на конкурсній основі відповідно до умов
прийому на навчання до вищих навчальних закладів, затверджених
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері освіти і науки.
Спеціальні умови для здобуття вищої освіти за державним
замовленням і за рахунок цільових пільгових державних кредитів
надаються:
особам з інвалідністю, які не спроможні відвідувати
навчальний заклад (за рекомендацією органів охорони здоров’я та
соціального захисту населення);
особам, у яких є захворювання, зазначені у Переліку
захворювань та патологічних станів, що можуть бути перешкодою для
проходження зовнішнього незалежного оцінювання;
особам з інвалідністю I, II групи і дітям з інвалідністю
віком до 18 років, яким не протипоказане навчання за обраною
спеціальністю.
Прийом до професійно-технічного навчального закладу
проводиться шляхом конкурсного відбору вступників на навчання.
У разі складення вступних іспитів з позитивним результатом до
професійно-технічних навчальних закладів поза конкурсом
зараховуються діти з інвалідністю та особи з інвалідністю, яким не
протипоказане навчання за обраною спеціальністю.
За інших рівних умов переважне право на зарахування до
професійно-технічних навчальних закладів мають особи з
інвалідністю та діти з малозабезпечених сімей, у яких:
обидва батьки є особами з інвалідністю;
один з батьків є особою з інвалідністю, а інший помер;
одинока матір є особою з інвалідністю;
батько є особою з інвалідністю та виховує дитину без матері.
Під час навчання зазначеним категоріям громадян стипендія (у
разі призначення) та пенсія (державна соціальна допомога особам з
інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю) виплачуються у
повному розмірі. { Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законами N 232-IV
( 232-15 ) від 21.11.2002, N 1000-V ( 1000-16 ) від 03.05.2007,
N 1774-VIII ( 1774-19 ) від 06.12.2016; в редакції Закону
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Стаття 23. Жестова мова як мова осіб з вадами слуху є засобом
спілкування та навчання і захищається державою.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування:
сприяють поширенню жестової мови та заохоченню мовної
самобутності осіб з вадами слуху;
гарантують збереження, вивчення і всебічний розвиток жестової
мови, її використання як засобу виховання, навчання, викладання,
спілкування і творчості;
забезпечують можливість комунікації осіб з інвалідністю з
вадами слуху в органах, установах та закладах соціального захисту
населення, правоохоронних органах, органах пожежної безпеки,
аварійно-рятувальних службах, закладах охорони здоров'я,
навчальних закладах тощо;
сприяють наданню послуг перекладачів жестової мови громадянам
України з вадами слуху, які користуються жестовою мовою;
створюють умови для наукового вивчення жестової мови;
сприяють використанню жестової мови в офіційних відносинах.
Телерадіоорганізації (незалежно від форми власності та
відомчого підпорядкування) забезпечують субтитрування або переклад
на жестову мову офіційних повідомлень, кіно-, відеофільмів,
передач і програм у порядку та на умовах, визначених Кабінетом
Міністрів України. { Стаття 23 в редакції Законів N 1773-IV ( 1773-15 ) від
15.06.2004, N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
Стаття 24. Після закінчення навчального закладу особам з
інвалідністю надається право вибору місця роботи з наявних
варіантів або надається за їх бажанням право вільного
працевлаштування.
При відмові у прийнятті на роботу, ненаданні роботи за
спеціальністю особі з інвалідністю, направленій за розподілом
після закінчення навчального закладу, або при недодержанні інших
умов трудового договору і законодавства про працю підприємство,
установа та організація, фізична особа, яка використовує найману
працю відшкодовує витрати на її проїзд до місця роботи і назад до
місця, де вона проживає, а також витрати на проїзд супровідника,
якщо він є необхідним. { Частина друга статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011, N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Стаття 25. Підприємства, установи та організації, фізичні
особи, які використовують найману працю, створюють безпечні і не
шкідливі для здоров'я умови праці, вживають заходів до запобігання
інвалідності та відновлення працездатності осіб з інвалідністю. У
разі працевлаштування особам з інвалідністю забезпечують розумне
пристосування робочих місць. { Частина перша статті 25 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 )
від 22.12.2011 }
За особами з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва або
професійного захворювання, які проходять професійну реабілітацію,
у тому числі професійну підготовку і перепідготовку згідно з
індивідуальною програмою реабілітації, якщо з моменту встановлення
інвалідності минуло не більше року, зберігається середній
заробіток за попереднім місцем роботи із зарахуванням пенсії по
інвалідності протягом строку, передбаченого програмою. У таких
випадках відшкодування витрат з урахуванням сплачених сум пенсій
здійснюється підприємством, установою та організацією чи фізичною
особою, яка використовує найману працю, під час роботи в яких
настала інвалідність. { Частина друга статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
V. СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ БЕЗПЕРЕШКОДНОГО ДОСТУПУ
ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ ДО СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
Стаття 26. Підприємства, установи та організації зобов'язані
створювати умови для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю
(у тому числі осіб з інвалідністю, які використовують засоби
пересування та собак-поводирів) до об'єктів фізичного оточення.
Власники та виробники транспортних засобів, виробники та замовники
інформації (друковані засоби масової інформації,
телерадіоорганізації тощо), оператори та провайдери
телекомунікацій повинні забезпечувати надання послуг і виробництво
продукту з урахуванням потреб осіб з інвалідністю.
На об'єктах фізичного оточення і транспорті загального
користування розміщуються знаки, що застосовуються в міжнародній
практиці для позначення їх доступності для осіб з інвалідністю. { Абзац другий статті 26 набирає чинності з 1 січня 2013 року -
див. пункт 1 розділу II Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
На об'єктах фізичного оточення інформація, що оприлюднюється,
дублюється рельєфним літерно-цифровим або рельєфно-крапковим
шрифтом (шрифтом Брайля). { Абзац третій статті 26 набирає чинності з 1 січня 2013 року -
див. пункт 1 розділу II Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
Нумерація поверхів, кабінетів на об'єктах фізичного оточення
наноситься рельєфним літерно-цифровим шрифтом. { Абзац четвертий статті 26 набирає чинності з 1 січня 2013 року -
див. пункт 1 розділу II Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
{ Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 860-IV
( 860-15 ) від 22.05.2003; в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 )
від 22.12.2011 }
Стаття 27. Планування і забудова населених пунктів,
формування мікрорайонів, проектування, будівництво і реконструкція
об'єктів фізичного оточення без пристосування для використання
особами з інвалідністю не допускаються. Зазначена діяльність
здійснюється з урахуванням думки громадських організацій осіб з
інвалідністю.
У разі якщо діючі об'єкти неможливо повністю пристосувати для
потреб осіб з інвалідністю, за погодженням з громадськими
організаціями осіб з інвалідністю здійснюється їх розумне
пристосування з урахуванням універсального дизайну.
Фінансування зазначених заходів здійснюється за рахунок
власників (балансоутримувачів) об'єктів або орендарів згідно із
договором оренди. { Стаття 27 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
Стаття 28. Підприємства, організації та фізичні особи -
підприємці, що здійснюють транспортне обслуговування населення,
зобов'язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних
засобів, вокзалів, аеропортів та інших об'єктів, яке б дало змогу
особам з інвалідністю безперешкодно користуватися їх послугами. { Частина перша статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
У тих випадках, коли діючі транспортні засоби не можуть бути
пристосовані для використання особами з інвалідністю, органи
місцевого самоврядування створюють інші можливості для їх
пересування.
При проектуванні і створенні нових засобів пересування,
реконструкції і будівництві аеропортів, залізничних вокзалів і
автовокзалів, морських і річкових портів обов'язково
передбачається можливість їх використання особами з інвалідністю.
Транспорт загального користування (залізничний, морський,
річковий, автомобільний, авіаційний, а також міський
електротранспорт, у тому числі метрополітен) з метою врахування
обмежених можливостей осіб з інвалідністю забезпечується
зовнішніми звуковими інформаторами номера і кінцевих зупинок
маршруту, текстовими та звуковими системами у салоні для
обов'язкового оголошення зупинок. { Статтю 28 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 - набирає чинності з 1 січня
2013 року - див. пункт 1 розділу II Закону N 4213-VI ( 4213-17 )
від 22.12.2011 }
Транспортні засоби загального користування, що виготовляються
в Україні або ввозяться на митну територію України, мають бути
пристосовані для користування особами з інвалідністю з вадами
зору, слуху та з ураженнями опорно-рухового апарату, а також
передбачати можливість встановлення зовнішніх звукових
інформаторів номера і кінцевих зупинок маршруту, текстових та
звукових систем у салоні для оголошення зупинок. { Статтю 28 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 4213-VI
( 4213-17 ) від 22.12.2011 - набирає чинності з 1 січня 2013 року
- див. пункт 1 розділу II Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
Стаття 29. Особи з інвалідністю забезпечуються житлом у
порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством і з
урахуванням положень цього Закону.
Особи з інвалідністю та сім'ї, в яких є діти з інвалідністю,
мають переважне право на поліпшення житлових умов в порядку,
передбаченому чинним законодавством.
Стаття 30. Жилі приміщення, займані особами з інвалідністю
або сім'ями, у складі яких вони є, під'їзди, сходові площадки
будинків, в яких мешкають особи з інвалідністю, мають бути
обладнані спеціальними засобами і пристосуваннями відповідно до
індивідуальної програми реабілітації, а також телефонним зв'язком.
Обладнання зазначених жилих приміщень здійснюється органами
місцевого самоврядування, підприємствами, установами і
організаціями, у віданні яких знаходиться житловий фонд.
Обладнання індивідуальних жилих будинків, в яких проживають
особи з інвалідністю, здійснюється підприємствами, установами і
організаціями, з вини яких настала інвалідність, а в інших
випадках - відповідними органами місцевого самоврядування.
У разі невідповідності житла особи з інвалідністю вимогам,
визначеним висновком медико-соціальної експертизи, і неможливості
його пристосування до потреб особи з інвалідністю може провадитись
заміна жилої площі.
Органи місцевого самоврядування забезпечують виділення
земельних ділянок особам з інвалідністю із захворюваннями
опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з
ручним керуванням поблизу місця їх проживання.
Власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для
паркування забезпечують виділення та облаштування в межах
майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних
засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які
перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії,
які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних
засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які
здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та
громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на
встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій
з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю
користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю.
Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений
розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі
документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з
пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного
паркування транспортних засобів, якими керують водії з
інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю,
становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на
спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування,
але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними
дорожніми знаками або дорожньою розміткою. { Статтю 30 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 2409-VI
( 2409-17 ) від 01.07.2010; в редакції Закону N 2109-VIII
( 2109-19 ) від 22.06.2017 }
Якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків
для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць,
призначених для безоплатного паркування транспортних засобів,
якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб
з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках
вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими
керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з
інвалідністю. { Статтю 30 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2409-VI
( 2409-17 ) від 01.07.2010; в редакції Закону N 2109-VIII
( 2109-19 ) від 22.06.2017 }
Місця для безоплатного паркування транспортних засобів,
передбачені частиною шостою цієї статті, також виділяються на
спеціально обладнаних чи відведених майданчиках, у тому числі біля
житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших
будівель, їх власниками/співвласниками (управителями) або
орендарями, на проїзних частинах автомобільних доріг і тротуарах
(із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів) -
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування
(суб’єктами господарювання, якщо їм у встановленому порядку
передано відповідні частини доріг і тротуарів для ведення
господарської діяльності) з позначенням таких місць відповідними
дорожніми знаками або дорожньою розміткою. { Частина статті 30 в редакції Закону N 2109-VIII ( 2109-19 ) від
22.06.2017 }
Місця для транспортних засобів, передбачені частинами шостою
і восьмою цієї статті, визначені на спеціально обладнаних чи
відведених майданчиках біля будівель і будинків, мають бути
розміщені максимально близько до входу до таких будівель і
будинків, а на окремих спеціально обладнаних чи відведених
майданчиках - максимально близько до в’їзду на такі майданчики. { Частина статті 30 в редакції Закону N 2109-VIII ( 2109-19 ) від
22.06.2017 }
На всіх автостоянках незалежно від форми власності, які є
суб'єктами господарської діяльності чи належать цим суб'єктам, на
яких надаються послуги із зберігання транспортних засобів, що
належать громадянам (крім автостоянок - гаражних кооперативів), і
охороняються, облаштовуються місця для безоплатного зберігання (за
рахунок коштів місцевих бюджетів) транспортних засобів, зазначених
у частині шостій цієї статті. Кількість місць на автостоянці для
безоплатного зберігання транспортних засобів встановлюється за
поданням відповідного органу місцевого самоврядування відповідно
до потреби з позначенням цих місць дорожніми знаками та
відповідною розміткою. { Статтю 30 доповнено частиною згідно із Законом N 2409-VI
( 2409-17 ) від 01.07.2010 }
Порядок надання пільг власникам транспортних засобів
( 585-2011-п ), зазначених у частині шостій цієї статті, на
безоплатне паркування на спеціально обладнаних чи відведених
майданчиках для паркування та на безоплатне зберігання на
автостоянках, на яких надаються послуги щодо зберігання
транспортних засобів (крім автостоянок - гаражних кооперативів),
визначається Кабінетом Міністрів України. { Статтю 30 доповнено частиною згідно із Законом N 2409-VI
( 2409-17 ) від 01.07.2010 }
Стаття 31. Виконавчі комітети органів місцевого
самоврядування не можуть вилучати частину жилої площі, збудованої
за рахунок коштів громадських організацій осіб з інвалідністю, у
тому числі господарським способом або з залученням їх коштів в
порядку пайової участі.
Стаття 32. Особи з інвалідністю, влаштовані в
будинки-інтернати або в інші установи соціальної допомоги, мають
право на збереження за ними жилої площі протягом 12 місяців. При
більш тривалих строках звільнена жила площа передається для
задоволення потреб у житлі іншим особам з інвалідністю, які
потребують поліпшення житлових умов.
Стаття 33. Діти з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей,
позбавлених батьківського піклування, які проживають у сім'ях
піклувальників, прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу,
державних або інших соціальних установах, після досягнення
повноліття мають право на позачергове одержання житла і
матеріальну допомогу на його упорядження у разі, якщо за висновком
медико-соціальної експертизи вони можуть здійснювати
самообслуговування і вести самостійний спосіб життя. { Стаття 33 в редакції Закону N 2394-VI ( 2394-17 ) від
01.07.2010 }
Стаття 34. Місцеві органи виконавчої влади зобов'язані
забезпечувати особам з інвалідністю необхідні умови для вільного
доступу і користування культурно-видовищними закладами і
спортивними спорудами, для занять фізкультурою і спортом, а також
забезпечувати надання спеціального спортивного інвентаря. { Частина перша статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003, N 5462-VI ( 5462-17 ) від
16.10.2012 }
Особи з інвалідністю користуються переліченими послугами
безплатно або на пільгових умовах згідно з рішеннями органів
місцевого самоврядування за участю громадських організацій осіб з
інвалідністю.
Стаття 35. Особи з інвалідністю забезпечуються засобами
спілкування, що полегшують їх взаємодію між собою та з іншими
категоріями населення. Порядок і умови такого забезпечення
передбачаються місцевими органами виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування за участю громадських організацій осіб з
інвалідністю.
Особи з інвалідністю першої та другої груп мають право на
позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за
рахунок видатків, що здійснюються з місцевих бюджетів і
враховуються під час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.
Порядок і умови встановлення телефонів особам з інвалідністю
визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій
всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю. { Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4213-VI ( 4213-17 ) від 22.12.2011 }
Особам з інвалідністю першої, другої груп і сім'ям, у складі
яких є двоє або більше осіб з інвалідністю, оплата послуг
електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів
за почасовим (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості
встановлюється тільки за їх згодою. { Частина третя статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Особам з інвалідністю першої, другої груп по зору надається
право безплатного користування радіотрансляційною точкою.
Держава здійснює підтримку засобів масової інформації,
видавництв, підприємств та організацій, які випускають спеціальну
літературу, звукову та відеопродукцію для осіб з інвалідністю.
При розробці, виробництві та встановленні засобів зв'язку та
інформації враховуються можливості їх використання особами з
інвалідністю.
Особам з інвалідністю по слуху послуги із сурдоперекладу та
сурдотехніка надаються відповідно до Закону України "Про соціальні
послуги" ( 966-15 ) в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України. { Стаття 35 в редакції Закону N 1773-IV ( 1773-15 ) від
15.06.2004 }
VI. МАТЕРІАЛЬНЕ, СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ І МЕДИЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Стаття 36. Матеріальне, соціально-побутове і медичне
забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових
виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення
медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи друковані
видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та
аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній,
соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та
торговельному обслуговуванню. { Стаття 36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1773-IV
( 1773-15 ) від 15.06.2004 }
Стаття 37. Види необхідної матеріальної, соціально-побутової
і медичної допомоги особам з інвалідністю визначаються органами
медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі
реабілітації. Допомога подається за рахунок коштів Фонду
соціального захисту інвалідів.
Стаття 38. Особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю
надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі
індивідуальної програми реабілітації послуги із
соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші
засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби,
сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування
тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої,
протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні
апарати, ендопротези, сечо- та калоприймачі тощо), а також
автомобілі, крісла колісні з електроприводом - за наявності
відповідного медичного висновку. { Частина перша статті 38 в редакції Законыв N 1760-VI ( 1760-17 )
від 15.12.2009, N 688-VIII ( 688-19 ) від 15.09.2015 }
Особі з інвалідністю, законному представнику недієздатної
особи з інвалідністю чи дитини з інвалідністю автомобіль, виданий
безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний
гуманітарною допомогою, за бажанням може бути безоплатно переданий
у власність після закінчення 10-річного строку експлуатації у
порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. { Статтю 38 доповнено новою частиною згідно із Законом N 688-VIII
( 688-19 ) від 15.09.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Після смерті особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю
автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому
числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів її сім'ї
може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України. Технічні та інші засоби
реабілітації можуть бути залишені у власності членів сім'ї
померлої особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України. { Статтю 38 доповнено новою частиною згідно із Законом N 1760-VI
( 1760-17 ) від 15.12.2009; із змінами, внесеними згідно із
Законами N 2171-VI ( 2171-17 ) від 11.05.2010, N 2249-VIII
( 2249-19 ) від 19.12.2017 }
Особи з інвалідністю, які отримують пенсію, що не перевищує
мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу,
призначену замість пенсії, діти з інвалідністю мають право на
безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі
амбулаторного лікування.
Особи з інвалідністю першої і другої груп мають право при
амбулаторному лікуванні на придбання лікарських засобів за
рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості.
Особи з інвалідністю і діти з інвалідністю за наявності
медичних показань мають право на безплатне забезпечення
санаторно-курортними путівками.
Особи з інвалідністю першої та другої груп мають право на
позачергове обслуговування в касах міського та міжміського
транспорту, а також на підприємствах, установах та організаціях
усіх форм власності та підпорядкування, які надають будь-які
послуги населенню. { Статтю 38 доповнено частиною згідно із Законом N 2424-VI
( 2424-17 ) від 02.07.2010 }
Інформація про право на позачергове обслуговування має бути
розташована на видному місці. { Статтю 38 доповнено частиною згідно із Законом N 2424-VI
( 2424-17 ) від 02.07.2010 }
Порядок та умови забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з
інвалідністю лікарськими, технічними та іншими засобами
реабілітації, виробами медичного призначення, санаторно-курортними
путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших
засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначає
Кабінет Міністрів України. { Частина статті 38 в редакції Закону N 1760-VI ( 1760-17 ) від
15.12.2009 }
{ Стаття 38 в редакції Закону N 1773-IV ( 1773-15 ) від
15.06.2004 }
Стаття 38-1. Транспортне обслуговування осіб з інвалідністю
здійснюється на пільгових умовах.
Особи з інвалідністю I та II групи, діти з інвалідністю та
особи, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з
інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з
інвалідністю I групи або дитину з інвалідністю), мають право на
безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім таксі)
за наявності посвідчення чи довідки, зазначених у цьому Законі, а
в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду
- також електронного квитка, який видається на безоплатній основі.
{ Частини другу та третю статті 38-1 викладено в редакції Закону
N 76-VIII ( 76-19 ) від 28.12.2014; із змінами, внесеними згідно
із Законом N 1812-VIII ( 1812-19 ) від 17.01.2017 } { Установити, що норми змін по Закону N 76-VIII ( 76-19 ) від
28.12.2014 в частині вилучення пільгового проїзду окремих
категорій громадян набувають чинності з 1 червня 2015 року, крім
норм щодо забезпечення пільговим проїздом осіб з інвалідністю I та
II групи, дітей з інвалідністю, дітей-сиріт, дітей, позбавлених
батьківського піклування, учнів із малозабезпечених сімей та осіб,
які їх супроводжують і які супроводжують особу з інвалідністю I
групи, учасників бойових дій - додатково див. пункт 11 розділу III
Закону N 76-VIII ( 76-19 ) від 28.12.2014 }
Особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та особи, які
супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з
інвалідністю (не більше однієї особи, яка супроводжує особу з
інвалідністю або дитину з інвалідністю), мають право на
50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях
(маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного
транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.
Пільгове перевезення осіб з інвалідністю здійснюють усі
підприємства транспорту незалежно від форми власності та
підпорядкування відповідно до Закону України "Про транспорт"
( 232/94-ВР ).
Звуження змісту та обсягу права осіб з інвалідністю на
пільговий проїзд транспортом не допускається. { Частина статті 38-1 в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
Порядок транспортного обслуговування осіб з інвалідністю та
дітей з інвалідністю на пільгових умовах визначається
нормативно-правовими актами, що регламентують правила користування
громадянами повітряним, залізничним, річковим, автомобільним та
міським електричним транспортом. { Статтю 38-1 доповнено частиною згідно із Законом N 107-VI
( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно
з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від
22.05.2008; в редакції Закону N 4213-VI ( 4213-17 ) від
22.12.2011 }
{ Закон доповнено статтею 38-1 згідно із Законом N 1773-IV
( 1773-15 ) від 15.06.2004 }
Стаття 38-2. Пільги, передбачені цим Законом, зберігаються за
особами з інвалідністю та дітьми з інвалідністю незалежно від виду
виплачуваної пенсії або допомоги, призначеної замість пенсії.
У випадках, коли іншими нормативно-правовими актами
передбачені норми, що підвищують встановлений цим Законом рівень
соціального захисту осіб з інвалідністю, застосовуються положення
тих нормативно-правових актів, які визначають найбільший рівень
соціального захисту осіб з інвалідністю.



вгору