Про зовнішньоекономічну діяльність
Верховна Рада УРСР; Закон від 16.04.1991959-XII
Документ 959-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 03.01.2017, підстава 1724-19
 

Сторінки:  1  2  [ 3 ]  4
« попередня сторінканаступна сторінка »  

{ Частина сорок четверта статті 16 із змінами, внесеними згідно із 
Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
{ Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Декретом N 6-92 від
09.12.92, Постановою ВР N 2330-12 від 12.05.92, Декретами N 6-93
від 12.01.93, N 15-93 від 19.02.93, Законами N 3898-12 від
01.02.94, N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98, N 1595-III
( 1595-14 ) від 23.03.2000, N 1807-III ( 1807-14 ) від 08.06.2000,
N 2953-III ( 2953-14 ) від 17.01.2002; в редакції Законів
N 1315-IV ( 1315-15 ) від 20.11.2003, N 360-V ( 360-16 ) від
16.11.2006 }
Стаття 17. Заборона окремих видів експорту та імпорту
В Україні забороняється:
експорт з території України предметів, які становлять
національне, історичне, археологічне або культурне надбання
українського народу, що визначається згідно із законами України;
імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь
відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров'ю
чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та
рослинам, або призвести до заподіяння шкоди навколишньому
природному середовищу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито
необхідних заходів для запобігання такої шкоди;
імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни,
расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать
відповідним нормам Конституції України ( 254к/96-ВР );
експорт природних ресурсів, які вичерпуються, якщо обмеження
також застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва;
експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав
інтелектуальної власності;
експорт з території України товарів у межах виконання рішень
Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про застосування
обмежень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу.
Впровадження заборони експорту або імпорту з інших підстав
можливо лише, якщо це дозволено міжнародними договорами, учасником
яких є Україна.
Перелік товарів, експорт (імпорт) яких через територію
України забороняється, визначається виключно законами України.
Контроль за виконанням вимог, що містяться в цій статті,
покладається на органи доходів і зборів та центральний орган
виконавчої влади з питань економічної політики. { Частина четверта статті 17 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
{ Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 75/95-ВР від
28.02.95; в редакції Закону N 360-V ( 360-16 ) від 16.11.2006 }
Стаття 18. Порядок застосування технічних регламентів,
фармакологічних, санітарних, фітосанітарних,
ветеринарних та екологічних заходів, стандартів
та вимог
Технічні регламенти, фармакологічні, санітарні,
фітосанітарні, ветеринарні та екологічні заходи, стандарти та
вимоги до товарів, що імпортуються в Україну, застосовуються в
порядку, встановленому законодавством України. { Стаття 18 в редакції Закону N 3078-IV ( 3078-15 ) від
15.11.2005 }
Стаття 19. Спеціальні імпортні процедури
До спеціальних імпортних процедур, що застосовуються в
Україні, належать:
- застосування процедури міжнародних торгів або аналогічних
їм процедур;
- режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться у банки;

{ Абзац четвертий частини першої статті 19 виключено на
підставі Закону N 4496-VI ( 4496-17 ) від 13.03.2012 }

Державні закупки по імпорту комплексного устаткування або
масових партій інших товарів з використанням коштів Державного
валютного фонду України мають обов'язково провадитись з
використанням процедури міжнародних торгів.
Режим попередніх імпортних депозитів запроваджується
Національним банком України з метою регулювання платіжного балансу
України. При цьому Національний банк України встановлює
порядок здійснення операцій з попередніми імпортними депозитами та
відносний розмір сум депозитів у процентах до вартості договору
(контракту), який не може перевищувати 50 процентів.
Попередній імпортний депозит відкривається не пізніш як через
три робочих дні з моменту набрання договором (контрактом)
юридичної сили. В разі порушення зазначеного строку або інших умов
відкриття попередніх імпортних депозитів до суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності застосовуються санкції, які
визначаються порядком, затвердженим Національним банком України.
Кошти, що надходять на рахунки попередніх імпортних
депозитів, відображаються на зведеному спеціальному рахунку, який
відкривається кожним комерційним банком, що веде операції з
попередніми імпортними депозитами, на користь Національного банку
України. Зазначені кошти знаходяться у розпорядженні Національного
банку України.
Суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, що відкрив
попередній імпортний депозит, відповідним банком видається довідка
встановленої форми, яка є підставою для пропуску товару через
митний кордон України. В разі передачі товару іноземними
суб'єктами господарської діяльності через банківсько-кредитні
установи України і відсутності перетину товаром митного кордону
України зазначена в цьому пункті довідка є підставою для
проведення розрахунків з іноземним суб'єктом господарської
діяльності через банківсько-кредитні установи України або для
пропуску через митницю відповідної суми готівкою. { Частина шоста
статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2157-IV
( 2157-15 ) від 04.11.2004 }
Забороняється застосування режиму попередніх імпортних
депозитів щодо товарів, до яких запроваджується режим ліцензування
і квотування імпорту.

{ Частину восьму статті 19 виключено на підставі Закону
N 4496-VI ( 4496-17 ) від 13.03.2012 }

Стаття 20. Заходи щодо захисту економічної конкуренції
в галузі зовнішньоекономічної діяльності
{ Назва статті 20 в редакції Закону N 1294-IV ( 1294-15 ) від
20.11.2003 }
Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про
захист економічної конкуренції, за винятком випадків, передбачених
цією статтею. { Частина перша статті 20 в редакції Закону N 82/95-ВР від
02.03.95, із змінами, внесеними згідно із Законом N 1294-IV
( 1294-15 ) від 20.11.2003 }
Виключно уповноваженими Україною як державою
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись
експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки та
спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових
речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді
тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок,
спеціальних неядерних матеріалів та пов'язаних з ними послуг,
джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції,
технологій і послуг, які в даний час використовуються при
створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну
таємницю України, яка визначається законами України;
дорогоцінних металів та сплавів, дорогоцінного каміння;
наркотичних і психотропних засобів; експорт творів мистецтва і
старовинних предметів з музейних фондів України.
Призначення уповноважених суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і
регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до
компетенції Кабінету Міністрів України ( 1228-99-п ), який має
погоджувати свої рішення з відповідними Комітетами Верховної Ради
України. { Частина третя статті 20 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2157-IV ( 2157-15 ) від 04.11.2004 }
Встановлення у будь-якій формі державної монополії на експорт
та імпорт інших видів товарів, не зазначених у цій статті, не
дозволяється і може бути оскаржено у судовому
порядку. Будь-які організації, в тому числі державні, не мають
права здійснювати функції, що прямо чи побічно перешкоджають іншим
суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності вільно здійснювати таку
діяльність або в іншій формі, за винятком випадків, прямо
зазначених в цьому Законі.

{ Частину п'яту статті 20 виключено на підставі Закону
N 82/95-ВР від 02.03.95 }

{ Частину шосту статті 20 виключено на підставі Закону
N 82/95-ВР від 02.03.95 }

{ Частину сьому статті 20 виключено на підставі Закону
N 82/95-ВР від 02.03.95 }

{ Частину восьму статті 20 виключено на підставі Закону
N 82/95-ВР від 02.03.95 }

Стаття 21. Державне замовлення
Державні органи управління України та місцеві Ради
народних депутатів України мають право розміщувати, як
правило, на конкурсній основі державні замовлення на виробництво,
експорт і імпорт товарів серед суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності приймають державні
замовлення виключно на добровільних засадах на умовах і в обсязі,
які визначаються цивільно-правовими договорами (контрактами), що
укладаються між цими суб'єктами та державним замовником.
Іноземні суб'єкти господарської діяльності користуються
рівними правами і повинні нести рівні обов'язки з суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності України в разі проведення
конкурсу на розміщення державного замовлення.
Стаття 22. Облік зовнішньоекономічних операцій, звітність
та аудит суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності
{ Назва статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 90/95-ВР від 14.03.95 }
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності ведуть
бухгалтерський та оперативний облік зовнішньоекономічних операцій,
а також статистичну звітність, яку надсилають органам Державної
статистики України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності в галузі обліку і
звітності, а також комерційної таємниці керуються Законом
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ).
Для бухгалтерського обліку зовнішньоекономічних операцій
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності користуються планом
рахунків та інструкцією про його використання, що діють на
території України, та відповідними змінами і доповненнями,
які відображають специфіку зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності самостійно
визначають порядок аналітичного обліку зовнішньоекономічної
діяльності, запроваджують відповідні субрахунки.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності відображають цю
діяльність та її результати у своїй річній фінансовій звітності
окремо зазначеними показниками:
- у бухгалтерському балансі окремо виділяються кошти
(активи), що знаходяться у зовнішньоекономічному обороті, -
товари, документи, цінні папери, а також їх джерела (пасиви) -
кредити, заборгованість, одержані прибутки тощо;
- у звіті про прибутки та збитки окремо відображаються
виручка від зовнішньоекономічних операцій і відповідні витрати. У
додатку (коментарі) до річного фінансового звіту робляться
необхідні пояснення щодо наведених показників зовнішньоекономічної
діяльності.
Державній податковій інспекції, крім річного фінансового
звіту, надається також інформація про суми сплачених податків на
імпорт та експорт - щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, що
слідує за звітним. Національному банку України (або за його
дорученням - банку для зовнішньоекономічної діяльності України)
надається інформація про суми по обов'язковому розподілу частини
виручки в іноземній валюті - чотири рази на рік, не пізніше 15
числа місяця, що слідує за звітним періодом.
Банківсько-кредитні установи, що здійснюють кредитування
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, мають право на
одержання необхідної інформації про фінансовий стан цих суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності та їх платоспроможність згідно з
умовами письмових угод про кредитування.
Забороняється вимагати подання статистичної звітності з
порушенням встановленого цим Законом порядку. Відомості, не
передбачені державною статистичною звітністю, суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності можуть бути подані на договірній
основі органам державного управління або правоохоронним органам на
їх вимогу у встановленому законами України порядку.
Аудит зовнішньоекономічної діяльності, відображеної
у річних фінансових звітах суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності, здійснюється уповноваженими на це незалежними
аудиторськими організаціями відповідно до чинних нормативних
актів, які регулюють аудиторську діяльність на території
України. { Частина дев'ята статті 22 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 90/95-ВР від 14.03.95 }
Податкова ревізія суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
провадиться органами державної податкової інспекції згідно з її
компетенцією не частіше одного разу на рік.
Стаття 23. Інформаційне забезпечення
зовнішньоекономічної діяльності
Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на
одержання будь-якої інформації, необхідної для здійснення цієї
діяльності, що не становить державної або комерційної таємниці.
Обсяг інформації, що становить державну таємницю, визначається
згідно із законами України.
Склад і обсяг комерційної таємниці визначаються згідно із
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) та законами України "Про
інформацію" ( 2657-12 ) і "Про доступ до публічної інформації"
( 2939-17 ). { Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1170-VII ( 1170-18 ) від 27.03.2014 }
Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на
своєчасне ознайомлення з офіційними текстами законів та інших
нормативних актів з наступною інформацією про зміни в них, що
регулюють відносини, які прямо чи побічно стосуються
зовнішньоекономічної діяльності. Державні органи, відомства та
установи, що видають нормативні акти, зобов'язані офіційно
публікувати їх у загальнодоступних засобах інформації України,
причому зазначені акти не можуть набирати чинності до їх
офіційної публікації. Кожний суб’єкт зовнішньоекономічної
діяльності має право на безпосереднє одержання інформації у
суб’єктів владних повноважень відповідно до Закону України "Про
доступ до публічної інформації" ( 2939-17 ). { Частина третя статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1170-VII ( 1170-18 ) від 27.03.2014 }
Зведення статистичної інформації щодо зовнішньоекономічної
діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері статистики, на
підставі даних, що в обов'язковому порядку надаються органами, які
провадять державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
(фінансові органи, органи доходів і зборів, Національний банк
України), а також суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. { Частина четверта статті 23 в редакції Закону N 3047-III
( 3047-14 ) від 07.02.2002; із змінами, внесеними згідно із
Законами N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013, N 1170-VII
( 1170-18 ) від 27.03.2014 }
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері статистики, щокварталу складає і
публікує статистичну інформацію щодо стану і структури
зовнішньоторговельного балансу України. { Частина п'ята статті 23 в редакції Закону N 3047-III ( 3047-14 )
від 07.02.2002; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1170-VII
( 1170-18 ) від 27.03.2014 }
Міністерство фінансів України складає відомості про стан і
структуру зовнішньої державної заборгованості. { Частина шоста
статті 23 в редакції Закону N 3047-III ( 3047-14 ) від
07.02.2002 }

{ Частину сьому статті 23 виключено на підставі Закону
N 1170-VII ( 1170-18 ) від 27.03.2014 }

Органи державного управління, юридичні, фізичні особи та інші
суб’єкти господарської діяльності, яким було надано інформацію, що
становить комерційну таємницю суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності, не мають права розголошувати, передавати таку
інформацію без дозволу відповідних суб’єктів зовнішньоекономічної
діяльності, крім випадків, передбачених законом, і несуть
відповідальність за порушення визначених цією частиною вимог
згідно з цим та іншими законами України. { Частина восьма статті 23 в редакції Закону N 1170-VII
( 1170-18 ) від 27.03.2014 }
Розділ III
СПЕЦІАЛЬНІ ПРАВОВІ РЕЖИМИ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 24. Спеціальні економічні зони
На території України можуть запроваджуватись спеціальні
економічні зони різного типу. Статус та територія зазначених зон
встановлюються Верховною Радою України згідно з законами України
про спеціальні економічні зони шляхом прийняття окремого закону
України для кожної з таких зон.
Стаття 25. Інші спеціальні правові режими
зовнішньоекономічної діяльності
Україна може укладати з державами, які мають спільні з
Україною морські та/або сухопутні кордони, двосторонні та/або багатосторонні договори, що встановлюють на основі
взаємності спеціальні правові режими торгівлі, товарообігу
(прикордонна, прибережна торгівля та інші) і передбачають
пільгові умови для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
України та суб'єктів господарської діяльності цих держав у
відносинах з ними.
Розділ IV
ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ
З ІНШИМИ ДЕРЖАВАМИ ТА МІЖНАРОДНИМИ
МІЖУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ
Стаття 26. Економічні відносини України
з іншими державами
Економічні відносини України з іншими державами
регулюються відповідними міжнародними договорами та нормами
міжнародного права.
Україна укладає, виконує і денонсує міжнародні
договори з питань зовнішньоекономічної діяльності, а також
договори, які стосуються таких питань, відповідно до Конституції
(Основного Закону) України та законів України.
Правовий статус суб'єктів господарської діяльності інших
держав на території України визначається чинними законами
України та вищезазначеними договорами.
Стаття 27. Відносини України з міжнародними
міжурядовими економічними організаціями
Україна самостійно набуває членства в міжнародних
міжурядових економічних організаціях, установчі акти яких не
суперечать цілям та принципам Конституції (Основного Закону)
України.
Україна може вступити у відносини з міжнародними
міжурядовими економічними організаціями на основі відповідних
міжнародних договорів та/або установчих актів зазначених
організацій.
Розділ V
ЗАХИСТ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ
ТА ІНШИХ СУБ'ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ І
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ
Стаття 28. Захист прав та законних інтересів суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності України
за межами України
Україна зобов'язана здійснювати захист прав та законних
інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за
межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист
здійснюється за зверненням зазначених суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності через дипломатичні та консульські
установи, державні торговельні представництва, які представляють
інтереси України.
Стаття 29. Заходи України у відповідь на дискримінаційні
та/або недружні дії інших держав, митних союзів
або економічних угруповань
У разі якщо інші держави, митні союзи або економічні
угруповання обмежують реалізацію законних прав та інтересів
суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України, у відповідь на
такі дії можуть застосовуватися адекватні заходи. У разі якщо такі
дії завдають шкоди або створюють загрозу її заподіяння державі
та/або суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, зазначені заходи
можуть передбачати її відшкодування.
Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії
інших держав, митних союзів або економічних угруповань
здійснюються відповідно до законів України, міжнародних договорів
України, загальноприйнятих правил, стандартів та норм міжнародного
права.
Такими заходами є:
застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;
застосування часткової заборони (часткового ембарго) на
торгівлю;
позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового
спеціального режиму;
запровадження спеціального мита;
запровадження режиму ліцензування зовнішньоекономічних
операцій;
встановлення квот;
інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами
України.
У разі якщо Україна та держава, яка застосувала щодо України
дії, що містять ознаки дискримінаційних та/або недружніх, є
членами тієї самої міжнародної міжурядової організації, розгляд та
врегулювання спірної ситуації здійснюються відповідно до правил і
процедур такої організації.
У разі якщо Україна та митний союз або економічне
угруповання, які застосували щодо України дії, що містять ознаки
дискримінаційних та/або недружніх, є членами тієї самої
міжнародної міжурядової організації, розгляд та врегулювання
спірної ситуації здійснюються відповідно до правил і процедур
такої організації.
З метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх
дій інших держав, митних союзів або економічних угруповань
центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики
проводить відповідне розслідування у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України.
Матеріали такого розслідування розглядаються Міжвідомчою
комісією з міжнародної торгівлі для прийняття рішення щодо
наявності або відсутності факту (фактів) дискримінаційних дій. У
разі прийняття позитивного рішення щодо наявності факту (фактів)
дискримінаційних дій рішення про застосування заходів у відповідь
на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів
або економічних угруповань приймаються органами державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх
компетенції.
За рекомендацією Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі
на підставі матеріалів розслідування, які свідчать про наявність
факту (фактів) дискримінаційних дій, центральний орган виконавчої
влади з питань економічної політики спільно з центральним органом
виконавчої влади з питань формування та реалізації державної
політики у сфері зовнішніх зносин України звертається до
відповідних державних та/або компетентних органів інших держав або
митних союзів чи економічних угруповань з пропозицією щодо
розгляду та врегулювання спірної ситуації.
У разі одержання позитивної відповіді від зазначених органів
центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики
формує робочу групу для проведення відповідних переговорів та
підготовки в разі потреби відповідних міжнародних договорів
міжвідомчого або міжурядового характеру.
Заходи у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії
інших держав, митних союзів або економічних угруповань не
застосовуються або припиняються в разі припинення відповідними
державами, митними союзами або економічними угрупованнями таких
дискримінаційних та/або недружніх дій щодо України, підписання
відповідної угоди та/або відшкодування шкоди.
У разі якщо дискримінаційні та/або недружні дії щодо України
застосовуються державою, визнаною Верховною Радою України
державою-агресором та/або державою-окупантом, заходи у відповідь,
визначені частиною третьою цієї статті, можуть застосовуватися за
рішенням Кабінету Міністрів України. { Статтю 29 доповнено новою частиною згідно із Законом N 905-VIII
( 905-19 ) від 24.12.2015 }
Додатковими заходами, що можуть застосовуватися у відповідь,
є:
заборона зовнішньоекономічних операцій або встановлення
обмеження на їх здійснення;
скасування тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок
Митного тарифу України шляхом зупинення звільнення від
оподаткування ввізним митом, застосування пільгових чи повних
ставок ввізного мита або скасування тарифних квот. { Статтю 29 доповнено новою частиною згідно із Законом N 905-VIII
( 905-19 ) від 24.12.2015 }
Кабінет Міністрів України приймає рішення про застосування
заходів у відповідь на дії держави-агресора та/або
держави-окупанта без дотримання вимог частин четвертої - дев’ятої
цієї статті. { Статтю 29 доповнено новою частиною згідно із Законом N 905-VIII
( 905-19 ) від 24.12.2015 }
Рішення про застосування заходів у відповідь на дії
держави-агресора та/або держави-окупанта має містити строк їх
застосування, крім випадків застосування заходів, що призводять до
припинення прав, та інших заходів, які за змістом не можуть
застосовуватися тимчасово. { Статтю 29 доповнено новою частиною згідно із Законом N 905-VIII
( 905-19 ) від 24.12.2015 }
Рішення про застосування відповідних заходів у відповідь на
дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів
або економічних угруповань може бути оскаржено до суду протягом
місяця з дня запровадження таких заходів у порядку, встановленому
законами України. { Стаття 29 в редакції Законів N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98,
N 360-V ( 360-16 ) від 16.11.2006, N 4436-VI ( 4436-17 ) від
23.02.2012 }
Стаття 30. Обмеження реекспорту
Забороняється реекспорт товарів, імпортованих за рахунок
Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих Рад
народних депутатів України.
Орган, який є розпорядником Державного валютного фонду
України або валютного фонду місцевої Ради народних депутатів
України, може дозволити реекспорт в разі неможливості використання
імпортного товару на території України за його призначенням.
Стаття 31. Заходи проти недобросовісної конкуренції та
зростаючого імпорту при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності
Під недобросовісною конкуренцією при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності розуміється:
здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються
антидемпінгові заходи;
здійснення субсидованого імпорту, до якого застосовуються
компенсаційні заходи;
здійснення інших дій, що законами України визнаються
недобросовісною конкуренцією.
Під зростаючим імпортом розуміється здійснення імпорту в
обсягах та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють
загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам
відповідних товарів.
За результатами антидемпінгового, антисубсидиційного або
спеціального розслідування відповідно до законів України
приймається рішення про застосування антидемпінгових,
компенсаційних або спеціальних заходів, яке може бути оскаржено в
судовому порядку протягом місяця від дати запровадження
відповідних заходів у порядку, встановленому законами України.
Застосування режимів вільної торгівлі, преференцій,
спеціальних пільгових режимів (прикордонної (прибережної)
торгівлі, спеціальних (вільних) економічних зон та інших,
передбачених законами України), а також податкових, митних та
інших пільг, що діють при імпорті в Україну товарів, щодо яких
застосовуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні
заходи, зупиняється на строк до закінчення застосування зазначених
заходів. { Стаття 31 в редакції Законів N 82/95-ВР від 02.03.95,
N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 }
Розділ VI
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 32. Загальні засади відповідальності суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності
Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть
відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів
України та/або своїх зобов'язань, які випливають з
договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених
законами України.
Україна як держава не несе відповідальності за дії
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не несуть
відповідальності за дії України як держави.
Якщо Україна бере участь у зовнішньоекономічній
діяльності як суб'єкт такої діяльності згідно з статтею 3 цього
Закону, вона несе відповідальність на загальних та рівноправних
засадах з іншими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.
Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які
виникають при застосуванні цього та пов'язаних з ним законів
України, підсудні судовим органам України. Суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської
діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ
та питань.
Стаття 33. Види та форми відповідальності у
зовнішньоекономічній діяльності
У сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим
та пов'язаними з ним законами України, можуть застосовуватися такі
види відповідальності:
- майнова відповідальність;
- кримінальна відповідальність.
Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального
відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди,
матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових
санкцій.
Якщо порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або
іноземними суб'єктами господарської діяльності цього або
пов'язаних з ним законів України призвели до виникнення
збитків, втрати вигоди та/або моральної шкоди у інших таких
суб'єктів або держави, суб'єкти, що порушили закон, несуть
матеріальну відповідальність у повному обсязі.
Кримінальна відповідальність у зовнішньоекономічній
діяльності запроваджується тільки у випадках, передбачених
кримінальним законодавством України.
Стаття 34. Відповідальність України як держави
Україна як держава несе майнову відповідальність у
повному обсязі перед суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та
іноземними суб'єктами господарської діяльності за всі свої дії, що
суперечать чинним законам України і спричиняють збитки
(прямі, побічні), моральну шкоду цим суб'єктам та призводять до
втрати ними вигоди, а також за інші свої дії, в тому числі й ті,
які регулюють зовнішньоекономічну діяльність і прямо не
передбачені в цьому Законі, що спричиняють зазначені збитки
(шкоду) та призводять до втрати вигоди, крім випадків, коли такі
дії зумовлені неправомірними діями зазначених суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів
господарської діяльності.
Україна як держава відповідає за дії, зазначені в цій
статті, всім своїм майном.
Дії державних органів та офіційних службових осіб цих органів
вважаються діями України як держави в цілому. Держава несе
за них відповідальність, як зазначено у цій статті.
Будь-який суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності або
іноземний суб'єкт господарської діяльності має право подати позов
до України як держави. Зазначені позови підсудні судам
України відповідно до статті 39 цього Закону.
Зазначений позов подається суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності за місцем їх постійного знаходження або проживання,
іноземними суб'єктами господарської діяльності - за
місцезнаходженням державного органу та/або службової особи, що
вчинили дії, зазначені у цій статті.
Позов подається у загальному порядку, визначеному
цивільно-процесуальним законодавством України. Від імені
України як держави в процесі виступають державний орган
та/або службова особа, вказані у позові. { Частина шоста статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }
Україна як держава має право на регресне відшкодування
своїх збитків, що виникли у результаті задоволення зазначеного
позову з боку державних органів та/або службових осіб за рахунок
їх майна (відповідно балансового або власного).
Стаття 35. Відповідальність суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть
відповідальність у видах та формах, передбачених статтями 33 і 37
цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними
договорами (контрактами).
Стаття 36. Порядок здійснення відповідальності
Порядок притягнення до відповідальності, здійснення
відповідальності та звільнення від відповідальності визначається
процесуальними законами України.
Порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності,
здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може
визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо
це не суперечить чинним законам України.
Стаття 37. Спеціальні санкції за порушення цього або
пов'язаних з ним законів України
За порушення цього або пов'язаних з ним законів України
до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних
суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі
спеціальні санкції:
- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або
невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та
іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків
згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір
таких штрафів визначається відповідними положеннями законів
України та/або рішеннями судових органів України;

{ Абзац третій частини першої статті 37 виключено на підставі
Закону N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 }

- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального
режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього
Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють
певні заборони, обмеження або порядок здійснення
зовнішньоекономічних операцій; { Абзац четвертий частини першої
статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом N 335-XIV
( 335-14 ) від 22.12.98; в редакції Закону N 3268-IV ( 3268-15 )
від 22.12.2005 }
- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у
випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів
України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам
національної економічної безпеки.
Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним
органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням
органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб,
правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України,
національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері
ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за
рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути
застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або
іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років
з дня виявлення порушення законодавства. { Частина друга статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98, N 1294-IV ( 1294-15 ) від
20.11.2003; в редакції Закону N 3268-IV ( 3268-15 ) від
22.12.2005, N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011; із змінами,
внесеними згідно із Законом N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }
Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані:
найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності
(для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього
місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на
конкретні положення законодавства України, вид спеціальної
санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити
контрагента, при виконанні контракту з яким порушено
законодавство, іншу доцільну інформацію. { Статтю 37 доповнено
частиною згідно із Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) від 22.12.2005 }
Застосуванню спеціальних санкцій до суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів
господарювання може передувати офіційне попередження центрального
органу виконавчої влади з питань економічної політики. { Статтю 37
доповнено частиною згідно із Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) від
22.12.2005 }
Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення
порушень законодавства України або застосування практичних
заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з
ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої
влади з питань економічної політики. { Статтю 37 доповнено
частиною згідно із Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) від 22.12.2005 }
Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до
моменту усунення порушень законодавства України або застосування
практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або
пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з
дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої
влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення
зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності
переводяться центральним органом виконавчої влади з питань
економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.
{ Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом N 3268-IV
( 3268-15 ) від 22.12.2005 }
Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної
діяльності здійснюється виключно за рішенням суду. { Статтю 37
доповнено частиною згідно із Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) від
22.12.2005 }
Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної
діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної
політики на підставі інформації ініціатора застосування даної
санкції звертається з позовною заявою до суду. { Статтю 37
доповнено частиною згідно із Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) від
22.12.2005 }
При прийнятті рішення щодо подовження дії тимчасового
зупинення зовнішньоекономічної діяльності суд зазначає термін, на
який подовжено дію цієї санкції. { Статтю 37 доповнено частиною
згідно із Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) від 22.12.2005 }
Якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або
іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких
застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства
України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього
Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання
щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу
виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх
скасування (зміну виду, тимчасове зупинення). { Статтю 37
доповнено частиною згідно із Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) від
22.12.2005 }
У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до
суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного
арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при
Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з
іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з
невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а
також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства
дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань
економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після
закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без
додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань
економічної політики. { Статтю 37 доповнено частиною згідно із
Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) від 22.12.2005 }
У разі усунення порушень законодавства України або
застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього
Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї
зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами
України або надання достатніх доказів неможливості
(безперспективності) застосування практичних заходів, що
гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної
діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких
застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу
виконавчої влади з питань економічної політики відповідні
матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду,
тимчасове зупинення) дії санкцій. { Статтю 37 доповнено частиною
згідно із Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) від 22.12.2005 }
Клопотання повинно містити такі документи:
лист-звернення з викладенням причин, що призвели до
порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у
відповідність із нормами законодавства України;
оригінали або завірені в установленому порядку копії
матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль
за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або
агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом
зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення
своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.
{ Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом N 3268-IV
( 3268-15 ) від 22.12.2005 }
Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен
перевищувати тридцяти календарних днів. { Статтю 37 доповнено
частиною згідно із Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) від 22.12.2005 }
З метою уточнення інформації центральний орган виконавчої
влади з питань економічної політики може звертатися до державних
органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із
запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо
діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які
звернулися до нього з клопотанням про скасування (зміну виду,
тимчасове зупинення) дії санкції. { Статтю 37 доповнено частиною
згідно із Законом N 3268-IV ( 3268-15 ) від 22.12.2005 }
Відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в
поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового
зупинення дії) санкцій, на підставі яких приймаються відповідні
рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної
політики, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.
{ Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом N 3268-IV
( 3268-15 ) від 22.12.2005 }
Відповідальність за недостовірність відомостей, поданих до
центрального органу виконавчої влади з питань економічної
політики, несуть суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.
{ Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом N 3268-IV
( 3268-15 ) від 22.12.2005 }

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  1  2  [ 3 ]  4
« попередня сторінканаступна сторінка »