Директива 97/13/ЄС Європейського Парламенту і Ради "Про спільну базу для загальних дозволів та [...]
Європейський Союз; Директива, Міжнародний документ, Умови від 10.04.199797/13/ЄС
Документ 994_096, поточна редакція — Прийняття від 10.04.1997
 

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »  

                        Директива 97/13/ЄС 
Європейського Парламенту і Ради
"Про спільну базу для загальних дозволів та індивідуальних
ліцензій в сфері телекомунікаційних послуг"
(укр/рос)
від 10 квітня 1997 року

Офіційний переклад
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ і РАДА ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ, Беручи до уваги Договір про заснування Європейського
Співтовариства ( 994_017 ) і, зокрема, статті 57(2), 66 і 100a
Договору, Беручи до уваги пропозицію від Комісії (1), Беручи до уваги думку Економічного і Соціального Комітету
(2), Діючи у відповідності до порядку, встановленого в статті 189b
Договору ( 994_017 ) (3), ___________________
(1) OJ N C 90, 27. 3. 1996, p. 5 і OJ N C 291, 4. 10. 1996,
p. 12. (2) OJ N C 204, 15. 7. 1996, p. 17. (3) Висновок Європейського Парламенту від 22 травня 1996 року
(OJ N C 166, 10. 6. 1996, p. 78), Спільна позиція Ради від 9
грудня 1996 року (OJ N C 41, 10. 2. 1997, p. 48) та Рішення
Європейського Парламенту від 20 лютого 1997 року (OJ N C 88, 17.
3. 1997). Рішення Ради від 6 березня 1997 року.
(1) Враховуючи, що резолюція Ради від 22 липня 1993 року про
перегляд ситуації в телекомунікаційному секторі і потребу
подальшого розвитку на цьому ринку (4), разом із резолюцією від 22
грудня 1994 року про принципи і графік лібералізації
телекомунікаційної інфраструктури (5), а також резолюції
Європейського Парламенту від 20 квітня 1993 року (6), 7 квітня
1995 року (7) і 19 травня 1995 року (8) підтримали процес повної
лібералізації телекомунікаційних послуг і інфраструктур до 1 січня
1998 року, з перехідними періодами для певних держав-членів;
___________________
(4) OJ N C 213, 6. 8. 1993, p. 1.
(5) OJ N C 379, 31. 12. 1994, p. 4.
(6) OJ N C 150, 31. 5. 1993, p. 39.
(7) OJ N C 109, 1. 5. 1995, p. 310.
(8) OJ N C 151, 19. 6. 1995, p. 479.
(2) Враховуючи, що повідомлення Комісії від 25 січня 1995
року про консультацію щодо Зеленої книги про лібералізацію
телекомунікаційної інфраструктури і мереж кабельного телебачення
підтвердило потребу в існуванні правил на рівні Співтовариства для
того, щоб забезпечити, що режими видачі загальних дозволів і
індивідуальних ліцензій базуються на принципі пропорційності і є
відкритими, недискримінаційними і прозорими; враховуючи, що
резолюція Ради від 18 вересня 1995 року про запровадження
майбутньої регулятивної бази для телекомунікацій (9) визнає
ключовим фактором цієї регулятивної бази в Союзі створення,
відповідно до принципу субсидіарності, спільних принципів режимів
видачі загальних дозволів і індивідуальних ліцензій в
державах-членах, базуючись на категоріях збалансованих прав і
обов'язків; враховуючи, що ці принципи повинні охоплювати всі
дозволи, які вимагаються для надання телекомунікаційних послуг і
встановлення та/чи експлуатації будь-якої інфраструктури для
надання телекомунікаційних послуг;
___________________
(9) OJ N C 258, 3. 10. 1995, p. 1.
(3) Враховуючи, що спільна база повинна бути створена для
загальних дозволів і індивідуальних ліцензій, які надаються
державами-членами в сфері телекомунікаційних послуг; враховуючи,
що згідно із законодавством Співтовариства і, зокрема, Директивою
Комісії 90/388/ЄЕС від 28 червня 1990 року про конкуренцію на
ринках телекомунікаційних послуг (10), вступ на ринок повинен
обмежуватися тільки на підставі об'єктивних, недискримінаційних,
пропорційних та прозорих критеріїв відбору, пов'язаних із
наявністю обмежених ресурсів, чи на підставі застосування
національними регулятивними органами тільки об'єктивних,
недискримінаційних, та прозорих процедур прийняття рішення;
враховуючи, що Директива 90/388/ЄЕС також встановлює принципи
стосовно, серед іншого, зборів, номерів та прав проходження;
враховуючи, що ці правила повинні бути доповнені та розширені цією
Директивою для визначення цієї спільної бази;
___________________
(10) OJ N L 192, 24. 7. 1990, p. 10, з поправками, востаннє
внесеними Директивою 96/19/ЄС ( 994_239 ) (OJ N L 74, 22. 3. 1996,
p. 13).
(4) Враховуючи, що умови, які встановлюються для отримання
дозволів, є необхідними для досягнення цілей суспільного інтересу
на користь користувачів телекомунікацій; враховуючи, що,
відповідно до статей 52 і 59 Договору ( 994_017 ), регулятивний
режим в сфері телекомунікацій має бути сумісним і відповідним
принципам свободи підприємницької діяльності у наданні послуг і
повинен враховувати необхідність спрощення запровадження нових
послуг, а також широкого застосування технологічних покращень;
враховуючи, що, таким чином, системи видачі загальних дозволів та
індивідуальних ліцензій повинні передбачати якомога менш обмежуюче
регулювання, сумісне з дотриманням відповідних вимог; враховуючи,
що від держав-членів не слід вимагати запроваджувати чи зберігати
схеми дозволів, зокрема тоді, коли надання телекомунікаційних
послуг чи встановлення або експлуатація телекомунікаційних мереж
не підлягає застосуванню схеми надання дозволу на день набуття
чинності цією Директивою;
(5) Враховуючи, що ця Директива, таким чином, буде значним
внеском у вступ нових операторів на ринок в якості складової
розвитку інформаційного суспільства;
(6) Враховуючи, що держави-члени можуть визначати та надавати
різні категорії дозволів; враховуючи, що це не має перешкоджати
підприємствам визначати типи телекомунікаційних послуг та мереж,
які вони бажають постачати, за умови дотримання відповідних
регулятивних зобов'язань;
(7) Враховуючи, що для полегшення надання послуг в рамках
Співтовариства, пріоритет повинен надаватися схемам доступу на
ринках, які не вимагають надання дозволів чи базуються на
загальних дозволах, що доповнювалися б, коли необхідно, правами та
обов'язками, що вимагають індивідуальних ліцензій для тих
елементів, які не можуть належним чином охоплюватися загальними
дозволами;
(8) Враховуючи, що загальні дозволи дозволяють надання
послуги чи встановлення та/або експлуатацію мережі без вимагання
явного рішення національного регулятивного органа; враховуючи, що
такі загальні дозволи можуть приймати форму або ряду спеціальних
умов, визначених заздалегідь у загальному вигляді, наприклад,
типової ліцензії, або загального законодавства, яке може дозволяти
надання послуги і встановлення та/чи експлуатацію відповідної
мережі;
(9) Враховуючи, що держави-члени можуть встановлювати умови
для видачі дозволів з метою забезпечення дотримання основних
вимог; враховуючи, що, окрім того, держави-члени можуть
встановлювати інші умови відповідно до Додатка до цієї Директиви;
(10) Враховуючи, що будь-які умови, які висуваються при
видачі дозволів, повинні бути об'єктивно виправдані відносно
відповідної послуги та мають бути недискримінаційними,
пропорційними та прозорими; враховуючи, що дозволи мають бути
способом виконання умов, які вимагаються законодавством
Співтовариства, зокрема в сфері забезпечення відкритих мереж;
(11) Враховуючи, що гармонізація процедур, пов'язаних із
наданням дозволів та умов, які висуваються при видачі таких
дозволів, повинні значним чином полегшувати вільне надання
телекомунікаційних послуг в Співтоваристві;
(12) Враховуючи, що будь-які платежі та збори, які
накладаються на підприємства в рамках процедур видачі дозволу,
повинні базуватися на об'єктивних, недискримінаційних та прозорих
критеріях;
(13) Враховуючи, що запровадження систем індивідуального
ліцензування повинно обмежуватися тільки окремими заздалегідь
визначеними ситуаціями; враховуючи, що держави-члени можуть
обмежувати кількість індивідуальних ліцензій для будь-якої
категорії телекомунікаційних послуг тільки тією мірою, якою це
необхідно для забезпечення ефективного використання радіочастот,
чи на час, необхідний для забезпечення достатньої кількості
номерів відповідно до законодавства Співтовариства;
(14) Враховуючи, що державам-членам слід дозволяти
встановлювати особливі умови для підприємств, що забезпечують
телекомунікаційні мережі загального користування чи
телекомунікаційні послуги в силу їхньої ринкової потужності;
враховуючи, що ринкова потужність підприємства визначається
положеннями Директиви Європейського Парламенту і Ради про
з'єднання в телекомунікаціях з огляду на забезпечення загального
обслуговування та можливості взаємодії через застосування
принципів забезпечення відкритих мереж (ЗВМ) (далі - "Директива
про з'єднання");
(15) Враховуючи, що телекомунікаційні послуги мають
відігравати роль в зміцненні соціальної та економічної
згуртованості, серед іншого, шляхом сприяння забезпеченню
загального обслуговування, особливо у віддалених, периферійних,
важкодоступних та сільських районах і на островах; враховуючи, що
з цієї причини державам-членам слід дозволити накладати
зобов'язання загального обслуговування шляхом видачі
індивідуальних ліцензій, які зобов'язуватимуть власника ліцензії
забезпечувати загальне обслуговування; враховуючи, що зобов'язання
робити внесок у фінансування загального обслуговування саме по
собі не є виправданням для встановлення індивідуальних ліцензій;
(16) Враховуючи, що для спрощення надання індивідуальних
ліцензій підприємствам, які подають заявки на отримання таких
ліцензій в більш ніж одній державі-члені, і для спрощення процедур
повідомлення у разі загальних дозволів слід встановити процедуру
"комплексного обслуговування";
(17) Враховуючи, що національні регулятивні органи повинні,
якщо це можливо, здійснювати процедуру "комплексного
обслуговування" для скорочення граничного терміну прийняття
рішення щодо видачі індивідуальних ліцензій на певні категорії
послуг у відповідь на комерційні потреби;
(18) Враховуючи, що процедура "комплексного обслуговування"
повинна застосовуватися без шкоди для національних положень,
пов'язаних із мовою, яка використовується у відповідних
процедурах;
(19) Враховуючи, що ступінь гармонізації процедур вже
передбачено в цій Директиві; враховуючи, що подальша гармонізація
може бути бажаною для досягнення більш інтегрованого
телекомунікаційного ринку; враховуючи, що ця можливість повинна
бути оцінена в доповіді, складеній Комісією;
(20) Враховуючи, що будь-які системи видачі дозволів повинні
враховувати створення транс-європейських телекомунікаційних мереж,
як це передбачено в Розділі XII Договору ( 994_017 ); враховуючи,
що з цією метою держави-члени повинні гарантувати, що їхні
національні регулятивні органи координуватимуть у можливих
випадках свої процедури надання дозволів на прохання підприємств,
що мають намір надавати телекомунікаційну послугу чи встановити
або експлуатувати телекомунікаційну мережу в більш ніж одній
державі-члені;
(21) Враховуючи, що підприємства Співтовариства повинні мати
ефективний та порівнянний доступ на ринки третіх країн та
користуватися таким режимом в третіх країнах, який подібний до
того, що надається в Співтоваристві підприємствам, які цілком
належать, контролюються через контрольний пакет акцій чи ефективно
контролюються громадянами відповідних третіх країн;
(22) Враховуючи, що для надання допомоги Комісії слід
створити комітет;
(23) Враховуючи, що, з одного боку, необхідно через певну
комерційну чутливість інформації, яка може бути отримана
національними регулятивними органами під час видачі, управління,
контролювання та забезпечення виконання ліцензій, встановити
спільні принципи, що застосовувалися б до цих регулятивних органів
в сфері конфіденційності; враховуючи, що, з другого боку,
законодавство Співтовариства і, зокрема, стаття 214 Договору
( 994_017 ) вимагає в цій сфері від членів установ Співтовариства,
членів комітетів та офіційних осіб й інших службовців не
розкривати інформацію, яка охоплюється зобов'язанням професійної
таємниці, зокрема, інформацію щодо підприємств, їхні ділові
зв'язки чи складові їхніх витрат;
(24) Враховуючи, що функціонування цієї Директиви повинно
бути переглянуте належним чином в світлі розвитку
телекомунікаційного сектора та транс-європейських мереж, а також в
світлі досвіду, отриманого в процесі гармонізації і процедур
"комплексного обслуговування", встановлених у цій Директиві;
(25) Враховуючи, що виходячи з повного застосування
конкурентної бази для досягнення ключової мети забезпечення
розвитку внутрішнього ринку в сфері телекомунікацій і, насамперед,
вільного надання телекомунікаційних послуг і експлуатації мереж в
Співтоваристві, прийняття цієї Директиви буде значним внеском в
досягнення цієї мети; враховуючи, що держави-члени повинні
запроваджувати цю спільну базу, зокрема, через свої національні
регулятивні органи;
(26) Враховуючи, що ця Директива застосовується як до
існуючих, так і до майбутніх дозволів; враховуючи, що певні
ліцензії були надані на періоди, що виходять за межі 1 січня 1999
року; враховуючи, що положення цих дозволів, які суперечать
законодавству Співтовариства, зокрема ті, що надають власникам
ліцензій спеціальні чи виключні права, є, відповідно до
прецедентної практики Суду, недійсними з дня, визначеного у
відповідних положеннях Співтовариства; враховуючи, що стосовно цих
прав, які не зачіпають інтересів інших підприємств, згідно із
законодавством Співтовариства, держави-члени можуть продовжити
їхню чинність для того, щоб уникнути вимог стосовно компенсації;
(27) Враховуючи, що, в принципі, зобов'язання, які містяться
в дозволах, що існують на день набуття чинності цією Директивою і
які не приведені у відповідність до положень цієї Директиви до 1
січня 1999 року, повинні бути недійсними; враховуючи, що Комісія
може надавати державам-членам на їхнє прохання відстрочку цієї
дати,
ПРИЙНЯЛИ ТАКУ ДИРЕКТИВУ:
Розділ I
Сфера дії, визначення і принципи
Стаття 1
Сфера дії
1. Ця Директива стосується процедур, пов'язаних з наданням
дозволів та умов, які висуваються при видачі таких дозволів, для
цілей надання телекомунікаційних послуг, включаючи дозволи на
встановлення та експлуатацію телекомунікаційних мереж, які
вимагаються для надання таких послуг. 2. Ця Директива не перешкоджає спеціальним правилам, які
приймаються державами-членами відповідно до законодавства
Співтовариства і які регулюють розповсюдження аудіовізуальних
програм, призначених для широкої громадськості, та зміст таких
програм. Вона також не перешкоджає заходам, які вживаються
державами-членами стосовно безпеки, і заходам, які вживаються
державами-членами відповідно до вимог суспільного інтересу,
визнаних Договором ( 994_017 ), зокрема, статтями 36 і 56, в тому
числі, стосовно суспільної моралі, громадського порядку, включаючи
розслідування кримінальної діяльності, та державної політики.
Стаття 2
Визначення
1. Для цілей цієї Директиви, (a) "дозволи" означають будь-який дозвіл, що встановлює права
та обов'язки, що є типовими для телекомунікаційного сектора і
дозволяють підприємствам надавати телекомунікаційні послуги і, у
відповідних випадках, встановлювати чи експлуатувати
телекомунікаційні мережі для надання таких послуг, у формі
"загального дозволу" чи "індивідуальної ліцензії", які визначено
нижче:
- "загальний дозвіл" означає дозвіл, незалежно від того,
регулюється він "типовою ліцензією" чи відповідно до загального
законодавства, і від того, чи вимагає таке регулювання реєстрації,
яка не зобов'язує відповідне підприємство отримувати явне рішення
національного регулятивного органу до здійснення прав, які
випливають з дозволу,
- "індивідуальна ліцензія" означає дозвіл, який надається
національним регулятивним органом і який надає підприємству
спеціальні права чи який накладає на операції підприємства
спеціальні зобов'язання, що доповнюють загальний дозвіл у
відповідних випадках, якщо підприємство не має права на здійснення
відповідних прав до отримання рішення національного регулятивного
органу;
(b) "національний регулятивний орган" означає орган чи
органи, які є відмінними у правовому відношенні і функціонально
незалежними від телекомунікаційних організацій і на які
держава-член поклала обов'язок розробляти дозволи і здійснювати
нагляд за їхнім дотриманням;
(c) "процедура комплексного обслуговування" означає
процедурний механізм, що полегшує отримання індивідуальних
ліцензій від більш ніж одного національного регулятивного органу
чи, у випадку загальних дозволів та якщо це вимагається,
повідомлення більш ніж одному регулятивному органу в узгодженому
порядку та в одному місці;
(d) "важливі вимоги" означають неекономічні причини, що мають
суспільний інтерес і можуть змусити державу-члена накласти умови
на встановлення та експлуатацію телекомунікаційних мереж чи
надання телекомунікаційних послуг. Ці причини включають безпеку
функціонування мережі, підтримку цілісності мережі і, у
виправданих випадках, можливість взаємодії послуг, захист даних,
захист навколишнього середовища та завдання містобудування і
землеустрою, а також ефективне використання спектра частот та
уникнення недопустимих перешкод між телекомунікаційними системами,
що базуються на радіо, та іншими космічними і земними технічними
системами. Захист даних може включати захист персональних даних,
конфіденційність інформації, що передається чи зберігається, та
захист особистого життя.
2. Інші визначення, наведені в Директиві Ради 90/387/ЄЕС від
28 червня 1990 року про створення внутрішнього ринку для
телекомунікаційних послуг через запровадження забезпечення
відкритої мережі (11) та Директиві про з'єднання, застосовуються у
відповідних випадках до цієї Директиви. ___________________
(11) OJ N L 192, 24. 7. 1990, p. 1.
Стаття 3
Принципи, якими регулюються дозволи
1. Якщо держави-члени ставлять умовою надання
телекомунікаційних послуг отримання дозволу, надання такого
дозволу і умови, які до цього висуваються, повинні відповідати
принципам, визначеним в параграфах 2, 3 і 4. 2. Дозволи можуть містити тільки умови, перераховані в
Додатку. Крім того, такі умови повинні бути об'єктивно виправдані
відносно відповідної послуги, недискримінаційними, пропорційними
та прозорими. 3. Держави-члени забезпечують, щоб телекомунікаційні послуги
надавалися та/чи телекомунікаційні мережі експлуатувалися або без
дозволів, або на підставі загальних дозволів, що доповнювалися б у
необхідних випадках правами та обов'язками, які вимагають
індивідуальної оцінки заяв та зумовлюють одну чи більше
індивідуальні ліцензії. Держави-члени можуть видавати
індивідуальну ліцензію тільки тоді, коли вигодонабувачу надається
доступ до рідкісних фізичних та інших ресурсів або на нього
накладаються особливі зобов'язання чи коли він користується
особливим правами, відповідно до положень Розділу III. 4. Держави-члени у формулюванні та застосуванні своїх систем
дозволів полегшують надання телекомунікаційних послуг між
державами-членами.
Розділ II
Загальні дозволи
Стаття 4
Умови, що висуваються при видачі дозволів
1. Якщо держави-члени ставлять умовою надання
телекомунікаційних послуг отримання загальних дозволів, умови, які
у виправданих випадках можуть висуватися для отримання таких
дозволів, визначені в пунктах 2 і 3 Додатка. Такі дозволи
передбачають якомога менш обтяжливу систему, що не суперечить
задоволенню відповідних важливих вимог та відповідних інших вимог,
що мають суспільний інтерес і визначені в пунктах 2 і 3 Додатка. 2. Держави-члени забезпечують, щоб умови, які висуваються при
наданні загальних дозволів, публікувалися належним чином з метою
забезпечення легкого доступу до такої інформації для зацікавлених
осіб. Посилання на публікацію цієї інформації робиться в
національному офіційному віснику відповідної держави-члена та в
Офіційному журналі Європейських Співтовариств. 3. Держави-члени можуть змінювати умови, які висуваються при
наданні загального дозволу, в об'єктивно виправданих випадках і
пропорційним чином. При цьому держави-члени повідомляють належним
чином про свій намір зробити це і дають можливість зацікавленим
сторонам висловити свої думки з приводу запропонованих змін.
Стаття 5
Процедури для загальних дозволів
1. Без шкоди для положень Розділу III держави-члени не
перешкоджають підприємству, яке задовольняє відповідні умови, що
висуваються при видачі загального дозволу відповідно до статті 4,
забезпечувати намічені телекомунікаційні послуги та/чи
телекомунікаційні мережі. 2. Держави-члени можуть вимагати, щоб до надання
телекомунікаційної послуги та/чи телекомунікаційної мережі,
підприємство, що користується загальним дозволом, повідомляло
національний регулятивний орган про свій намір робити це та
передавало інформацію стосовно відповідної послуги, яка необхідна
для забезпечення дотримання відповідних умов, що висуваються
згідно із статтею 4. Від підприємства можуть вимагати зачекати
протягом періоду не більше чотирьох тижнів з часу офіційного
отримання всієї необхідної інформації, опублікованої відповідно до
параграфа 4, перш ніж воно почне надавати послуги, що охоплюються
загальним дозволом. 3. Якщо підприємство, яке користується загальним дозволом, не
задовольняє вимоги, що висуваються при наданні загального дозволу
згідно із статтею 4, національний регулятивний орган може
поінформувати відповідне підприємство, що воно не має права
користуватися загальним дозволом, та/чи накласти на це
підприємство у пропорційний спосіб певні заходи, спрямовані на
забезпечення відповідності умові. В той же час, національний
регулятивний надає відповідному підприємству розумну можливість
виразити свою думку щодо застосування умов та виправити будь-які
порушення протягом місяця з часу втручання національного
регулятивного органу. Якщо відповідне підприємство виправить
порушення, національний регулятивний орган протягом двох місяців з
часу свого попереднього втручання скасовує чи змінює відповідним
чином своє рішення та зазначає причини свого рішення. Якщо
відповідне підприємство не виправляє порушення, національний
регулятивний орган протягом двох місяців з часу свого попереднього
втручання підтверджує своє рішення та зазначає причини свого
рішення. Рішення повідомляється протягом тижня з часу його
прийняття відповідному підприємству. Держави-члени встановлюють
порядок оскарження такого рішення до установи, незалежної від
національного регулятивного органу. 4. Держави-члени забезпечують, щоб інформація стосовно
процедур, пов'язаних із загальними дозволами, публікувалася
належним чином з метою забезпечення легкого доступу до цієї
інформації. Посилання на публікацію цієї інформації робиться в
національному офіційному віснику відповідної держави-члена та в
Офіційному журналі Європейських Співтовариств.
Стаття 6
Платежі та збори при процедурах загальних дозволів
Без шкоди для фінансових внесків до забезпечення загального
обслуговування відповідно до Додатка, держави-члени забезпечують,
щоб будь-який платіж, що накладається на підприємства в рамках
процедури дозволу, мав на меті тільки покрити адміністративні
витрати, пов'язані з видачею, управлінням, контролем та
застосуванням відповідної схеми загального дозволу. Такі платежі
публікуються належним чином і достатньо детально, щоб інформація
про них була легкодоступною.
Розділ III
Індивідуальні ліцензії
Стаття 7
Сфера дії
1. Держави-члени можуть видавати індивідуальні ліцензії
тільки для наступних цілей: (a) щоб надати власнику ліцензії доступ до радіочастот чи
номерів;
(b) щоб надати власнику ліцензії певні права стосовно доступу
до державної чи приватної землі;
(c) щоб накласти на власника ліцензії зобов'язання та вимоги,
пов'язані з обов'язковим забезпеченням загальнодоступних
телекомунікаційних послуг та/чи телекомунікаційних мереж
загального користування, включаючи зобов'язання, за яким від
власника ліцензії вимагається забезпечувати загальне
обслуговування, та інші зобов'язання відповідно до законодавства
про ЗВМ;
(d) щоб встановити спеціальні зобов'язання, відповідно до
правил Співтовариства щодо конкуренції, коли власник ліцензії має
значну ринкову потужність, як це визначено в статті 4 (3)
Директиви про з'єднання, у зв'язку із забезпеченням
телекомунікаційних мереж загального користування та
загальнодоступних телекомунікаційних послуг.
2. Незважаючи на параграф 1, надання загальнодоступних послуг
голосової телефонії, встановлення та експлуатація
телекомунікаційних мереж, а також інших мереж, що включають
використання радіочастот, можуть підлягати індивідуальним
ліцензіям.
Стаття 8
Умови, що висуваються при видачі індивідуальних ліцензій
1. Умови, на додачу до тих, що встановлені для загальних
дозволів, можуть висуватися у виправданих випадках при видачі
індивідуальних ліцензій, як визначено в пунктах 2 і 4 Додатка. Такі умови стосуються тільки ситуацій, які виправдовують
надання такої ліцензії, як визначено в статті 7. 2. Держави-члени можуть включати умови відповідних загальних
дозволів в індивідуальну ліцензію шляхом висування при видачі
індивідуальної ліцензії умов, викладених в Додатку. Права, які надаються відповідно до загальних дозволів, і
умови, які висуваються при їхній видачі, не повинні обмежуватися
чи доповнюватися наданням індивідуальної ліцензії, окрім як в
об'єктивно виправданих випадках і пропорційним чином, зокрема для
відображення зобов'язань, пов'язаних із забезпеченням загального
обслуговування та/чи контролем за значною ринковою потужністю, чи
зобов'язань, що відповідають пропозиціям, представленим під час
процедури порівняльних торгів. 3. Без шкоди для статті 20, держави-члени забезпечують, щоб
інформація щодо умов, які висуваються при видачі будь-якої
індивідуальної ліцензії, публікувалися належним чином, щоб
забезпечити легкий доступ до такої інформації. Посилання на
публікацію такої інформації робиться в національному офіційному
віснику відповідної держави-члена та в Офіційному журналі
Європейських Співтовариств. 4. Держави-члени можуть змінювати умови, які висуваються при
видачі індивідуальної ліцензії, в об'єктивно виправданих випадках
і пропорційним чином. При цьому держави-члени належним чином
повідомляють свій намір зробити це та дозволяють зацікавленим
сторонам висловити свої думки щодо запропонованих змін.
Стаття 9
Процедури надання індивідуальних ліцензій
1. Якщо держава-член надає індивідуальні ліцензії, вона
забезпечує, щоб інформація стосовно процедур, пов'язаних з
індивідуальними ліцензіями, публікувалася належним чином, щоб бути
легкодоступною. Посилання на публікацію такої інформації робиться в
національному офіційному віснику відповідної держави-члена та в
Офіційному журналі Європейських Співтовариств. 2. Якщо держава-член має намір надавати індивідуальні
ліцензії: - вона надає індивідуальні ліцензії шляхом відкритих,
недискримінаційних і прозорих процедур та з цією метою накладає на
всіх заявників одні й ті самі процедури, якщо не існує об'єктивних
причин для диференціації, і - вона встановлює розумний граничний термін; серед іншого,
вона якомога швидше інформує заявника про своє рішення, але не
пізніше ніж через шість тижнів після отримання заяви. В
положеннях, прийнятих на виконання цієї Директиви, держави-члени
можуть продовжити граничний термін до чотирьох місяців в
об'єктивно виправданих випадках, спеціально визначених в цих
положеннях. Зокрема, у разі процедур порівняльних торгів
держави-члени можуть далі продовжити цей граничний термін на
період до чотирьох місяців. Ці граничні терміни не повинні
перешкоджати жодним застосовуваним міжнародним домовленостям, які
стосуються міжнародної координації частот і супутників. 3. Без шкоди для статті 10 (1), будь-яке підприємство, яке
задовольняє умови, прийняті і опубліковані державами-членами
згідно з відповідними положеннями цієї Директиви, має право
отримати індивідуальну ліцензію. Однак, якщо підприємство, яке
подає заявку на отримання індивідуальної ліцензії, не надає
інформації, яка виправдано вимагається для засвідчення того, що
воно задовольняє умови, встановлені згідно з відповідними
положеннями цієї Директиви, національний регулятивний орган може
відмовити у наданні індивідуальної ліцензії. 4. Якщо власник індивідуальної ліцензії не дотримується
умови, яка висувається при видачі цієї ліцензії згідно з
відповідними положеннями цієї Директиви, національний регулятивний
орган може вилучати індивідуальну ліцензію, внести до неї зміни чи
тимчасово припинити її дію або накласти пропорційним чином
спеціальні заходи, спрямовані на забезпечення відповідності. В той
же час, національний регулятивний орган надає відповідному
підприємству можливість висловити свою думку щодо застосування
умов і, окрім випадків неодноразових порушень згаданим
підприємством, коли національний регулятивний орган вживає
негайних заходів, можливість виправити будь-які порушення протягом
місячного терміну з часу втручання національного регулятивного
органу. Якщо відповідне підприємство виправляє порушення,
національний регулятивний орган протягом двох місяців з часу
попереднього втручання скасовує своє рішення або вносить до нього
зміни належним чином та зазначає причини свого рішення. Якщо
відповідне підприємство не виправляє порушення, національний
регулятивний орган підтверджує протягом двох місяців з часу свого
попереднього втручання своє рішення та зазначає причини такого
рішення. Протягом тижня з часу прийняття рішення повідомляється
відповідному підприємству. Держави-члени встановлюють порядок
оскарження такого рішення до установи, що є незалежною від
національного регулятивного органу. 5. У разі недопустимих перешкод між телекомунікаційними
мережами, які використовують радіочастоти, та іншими технічними
системами національний регулятивний орган може вжити негайних
заходів для вирішення проблеми. В такому разі відповідному
підприємству після цього надається можливість висловити свою думку
та запропонувати будь-яке вирішення проблеми недопустимих
перешкод. 6. Держави-члени, що відмовляються надавати індивідуальну
ліцензію або вилучають її, вносять до неї зміни чи тимчасово
припиняють її дію, інформують відповідне підприємство про причини
своїх дій. Держави-члени встановлюють належний порядок оскарження
такої відмови, вилучення, внесення змін чи тимчасового припинення
дії до установи, що є незалежною від національного регулятивного
органу.
Стаття 10
Обмеження кількості індивідуальних ліцензій
1. Держави-члени можуть обмежувати кількість індивідуальних
ліцензій для будь-якої категорії телекомунікаційних послуг і для
встановлення та/чи експлуатації телекомунікаційної інфраструктури
тільки тією мірою, якою це необхідно для забезпечення ефективного
використання радіочастот, чи на час, необхідний для забезпечення
достатньої кількості номерів відповідно до законодавства
Співтовариства. 2. Якщо держава-член має намір обмежити кількість
індивідуальних ліцензій, що надаються відповідно до параграфа 1,
вона: - приділяє належну увагу потребі максимізації вигод
користувачів і сприяння розвитку конкуренції, - створює можливість для всіх зацікавлених сторін
висловлювати свої думки щодо будь-якого обмеження, - публікує своє рішення про обмеження кількості
індивідуальних ліцензій, зазначаючи його причини, - переглядає обмеження через розумні проміжки часу, - запрошує подавати заявки на ліцензії. 3. Держави-члени надають такі індивідуальні ліцензії
відповідно до критеріїв відбору, що повинні бути об'єктивними,
недискримінаційними, детальними, прозорими і пропорційними. При
будь-якому такому відборі належна увага повинна приділятися
потребі сприяння розвитку конкуренції і максимізації вигод
користувачів. Держави-члени забезпечують, щоб інформація стосовно таких
критеріїв публікувалася заздалегідь належним чином, щоб бути легко
доступною. Посилання на публікацію такої інформації робиться в
національному офіційному віснику відповідної держави-члена. 4. Якщо держава-член за своєю ініціативою або у відповідь на
прохання підприємства дійде висновку, як на час набуття чинності
цією Директивою, так і пізніше, що кількість індивідуальних
ліцензій можна збільшити, вона публікує цей факт і запрошує
подавати заявки на додаткові ліцензії.
Стаття 11
Платежі і збори за індивідуальні ліцензії
1. Держави-члени забезпечують, щоб будь-які платежі, які
стягуються з підприємств в рамках процедур видачі дозволів, мали
на меті тільки покриття адміністративних видатків, які виникають
при видачі відповідних індивідуальних ліцензій, управлінні ними,
контролі і виконанні їхніх умов в примусовому порядку. Платежі за
індивідуальну ліцензію мають бути пропорційними до роботи, яка
вимагається у зв'язку з нею, а інформація про них має
публікуватися вчасно і достатньо детально, щоб бути
легкодоступною. 2. Незважаючи на параграф 1, у разі, коли передбачається
використання рідкісних ресурсів, держави-члени дозволяють своїм
національним регулятивним органам встановлювати збори, в яких
відображається потреба забезпечити оптимальне використання таких
ресурсів. Такі збори мають бути недискримінаційними і особливо
враховувати потребу сприяння розвитку інноваційних послуг та
конкуренції.
Розділ IV
Надання телекомунікаційних послуг в Співтоваристві
Стаття 12
Гармонізація
1. У необхідних випадках умови, які висуваються при видачі
загальних дозволів, та процедури видачі загальних дозволів мають
гармонізуватися. Гармонізація цих умов та процедур має на меті розробку
якомога менш обтяжливої системи, що відповідала б забезпеченню
дотримання положень цієї Директиви, зокрема її статей 3, 4 і 5, а
також відповідних важливих вимог, визначених в пунктах 1, 2 і 3
Додатка. Крім того, гармонізація повинна бути спрямована на
встановлення збалансованих прав і обов'язків підприємств, що
користуються дозволами. 2. Відповідно до процедури, встановленої в статті 16, Комісія
видає мандати Європейській конференції поштових та
телекомунікаційних адміністрацій (CEPT) через Європейський комітет
з питань регулювання телекомунікацій (Ectra) або через
Європейський радіокомунікаційний комітет (ERC) чи іншим
відповідним органам, що здійснюють гармонізацію. Ці мандати
визначають завдання, які мають виконуватися, і категорії загальних
дозволів, які мають гармонізуватися, та встановлюють графік
підготовки гармонізованих умов та процедур. 3. В світлі роботи, виконаної відповідно до параграфа 2, і
без шкоди для статті 7, рішення, в якому говориться про те, що
застосовується гармонізований загальний дозвіл, приймається
відповідно до процедури, встановленої в статті 17.
Стаття 13
Процедура комплексного обслуговування
1. У відповідних випадках і разом із CEPT/Ectra і CEPT/ERC,
Комісія вживає заходів, необхідних для функціонування процедури
комплексного обслуговування при видачі індивідуальних ліцензій,
та, у разі загальних дозволів, процедур повідомлення, включаючи
відповідні механізми управління, згідно з порядком, встановленим в
статті 17. Інформація про процедуру комплексного обслуговування
публікується в Офіційному журналі Європейських Співтовариств. 2. Процедура комплексного обслуговування відповідає наступним
умовам: (a) вона є відкритою для всіх підприємств, що бажають
надавати телекомунікаційні послуги на території Співтовариства;
(b) можливе подання заявок та повідомлень, призначаються один
чи більше органів, до яких можуть подаватися заявки та
повідомлення;
(c) у разі індивідуальних ліцензій заявки передаються
відповідному національному регулятивному органу протягом семи
робочих днів з часу їх офіційного одержання органами, до яких вони
були подані.
У разі загальних дозволів повідомлення передаються
відповідному національному регулятивному органу протягом двох
робочих днів з часу їх офіційного одержання органами; (d) у разі індивідуальних ліцензій відповідні національні
регулятивні органи приймають рішення про видачу такої ліцензії
протягом граничного терміну, про який йдеться в статті 9 (2); вони
інформують як заявника, так і органи, до яких була подана
відповідна заявка, протягом тижня з часу прийняття рішення.
У разі загальних дозволів відповідні національні регулятивні
органи дотримуються граничного терміну, про який йдеться в статті
5 (2); (e) Стаття 9 і стаття 5 застосовуються, відповідно, до заявок
на індивідуальні ліцензії і повідомлень, зроблених за допомогою
процедури комплексного обслуговування;
(f) органи, до яких можуть подаватися заявки та повідомлення,
щорічно подають звіт до Комісії про функціонування процедури
комплексного обслуговування, включаючи інформацію про відмови за
заявками та заперечення стосовно повідомлень;
(g) органи, задіяні в процедурі комплексного обслуговування,
дотримуються рівня конфіденційності, передбаченого статтею 20.
Розділ V
Комітет з питань ліцензування
Стаття 14
Створення Комітету з питань ліцензування
Комісії надає допомогу комітет у складі представників
держав-членів, очолюваний представником Комісії. Комітет
називається Комітетом з питань ліцензування (далі - "Комітет").
Стаття 15
Обмін інформацією
У необхідних випадках Комісія інформує Комітет про результати
чергових консультацій з представниками телекомунікаційних
організацій, користувачами, споживачами, виробниками,
постачальниками послуг та профспілками. Крім того, Комісія, беручи
до уваги телекомунікаційну політику Співтовариства, сприяє обміну
інформацією між державами-членами та Комісією стосовно становища і
розвитку регулятивної діяльності щодо видачі дозволів на
телекомунікаційні послуги.
Стаття 16
Процедура Комітету N 1 (12*)
Представник Комісії подає Комітету проект заходів, які мають
бути вжиті. Комітет виносить свою думку щодо проекту протягом
періоду, який може встановити Голова відповідно до терміновості
справи, якщо необхідно - шляхом голосування. Ця думка заноситься в протокол; крім того, кожна держава-член
має право просити занести в протокол свою позицію. Комісія якомога повніше враховує думку, винесену Комітетом.
Вона інформує Комітет про спосіб, у який було враховано його
думку. ___________________
(12*) Процедури, встановлені в Рішенні Ради 87/373/ЄЕС від 13
липня 1987 року, яким встановлюються процедури здійснення
імплементаційних повноважень, покладених на Комісію (OJ N L 197,
18. 7. 1987, p. 33).
Стаття 17
Процедура Комітету N 2 (b) (13*)
Представник Комісії подає комітету проект заходів, які мають
бути вжиті. Комітет виносить свою думку щодо проекту протягом
періоду, який може встановити голова відповідно до терміновості
справи. Думку виносить більшість, визначена в статті 148 (2)
Договору ( 994_017 ), у разі рішень, які Рада зобов'язана приймати
за пропозицією Комісії. Голоси представників держав-членів
зважуються у спосіб, встановлений в цій статті. Голова утримується
від голосування. Комісія приймає заходи, які застосовуються негайно. Однак,
якщо ці заходи не відповідають думці комітету, про них невідкладно
повідомляється Рада. В такому разі: - Комісія відстрочує застосування заходів, щодо яких було
прийнято рішення, на тримісячний період з дня повідомлення, - Рада, діючи кваліфікованою більшістю, може прийняти інше
рішення протягом терміну, про який йдеться в першому абзаці.
Розділ VI
Загальні та заключні положення
Стаття 18
Треті країни
1. Держави-члени можуть інформувати Комісію про будь-які
загальні труднощі, з якими стикаються де-юре чи де-факто при
отриманні дозволів і проведенні діяльності згідно з дозволами в
третіх країнах і які було доведено до їх відома. 2. Коли Комісію інформують про такі труднощі, вона може, якщо
потрібно, подати пропозиції до Ради стосовно відповідного мандата
на переговори щодо сумірних прав для організацій Співтовариства в
цих третіх країнах. Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю. 3. Заходи, вжиті відповідно до параграфа 2, не першкоджають
зобов'язанням Співтовариства та держав-членів згідно з
відповідними міжнародними домовленостями.
Стаття 19
Нові послуги
Без шкоди для Розділів II і III, якщо надання
телекомунікаційних послуг ще не охоплюється загальним дозволом і
якщо така послуга та/чи мережа не може забезпечуватися без
дозволу, держава-член не пізніше ніж через шість місяців з часу
отримання заявки приймає тимчасові умови, що дозволяють
підприємству розпочати надання послуги, чи відхиляють заявку та
інформують відповідне підприємство про причини такого рішення.
Якомога швидше після цього держава-член приймає остаточні рішення
чи дає згоду на надання відповідної послуги без дозволу або
повідомляє про причини своєї відмови зробити це. Держави-члени
встановлюють відповідний порядок оскарження до установи, що є
незалежною від національного регулятивного органу, відмов
визначити тимчасові чи остаточні умови, відхилень заявок чи відмов
погодитися на надання відповідної послуги без дозволу.
Стаття 20
Конфіденційність
1. Національні регулятивні органи не розкривають інформації,
що охоплюється професійною таємницею, зокрема, інформацію про
підприємства, їхні ділові відносини та складові їхніх витрат. 2. Параграф 1 не перешкоджає праву національних регулятивних
органів здійснювати розкриття, коли це принципово важливо для
цілей виконання їхніх обов'язків, при цьому таке розкриття є
пропорційним і враховує законні інтереси підприємств у захисті
їхніх ділових таємниць. 3. Параграф 1 не перешкоджає публікації інформації щодо умов
ліцензування, що не включає інформації конфіденційного характеру.
Стаття 21
Повідомлення
1. Окрім інформації, яка вже вимагається відповідно до
Директиви 90/388/ЄЕС, держави-члени подають Комісії наступну
інформацію: - назви та адреси національних органів та установ,
уповноважених видавати національні дозволи. 2. Держави-члени повідомляють про будь-які зміни, що
стосуються інформації, поданої згідно з параграфом 1, протягом
місяця з дня набуття ними чинності.
Стаття 22
Дозволи, що існують на день набуття чинності цією Директивою
1. Держави-члени докладають необхідних зусиль для приведення
дозволів, що існують на день набуття чинності цією Директивою, у
відповідність до її положень до 1 січня 1999 року. 2. Якщо застосування положень цієї Директиви призводить до
змін в умовах дозволів, які вже існують, держави-члени можуть
продовжити чинність цих умов, окрім тих, які надають спеціальні та
виключні права, що припинили своє існування або мають припинити
своє існування відповідно до законодавства Співтовариства, за
умови, що це можна зробити без шкоди для прав інших підприємств
згідно із законодавством Співтовариства, включаючи цю Директиву.
В таких випадках держави-члени повідомляють Комісію про заходи,
вжиті з цією метою, і вказують їхні причини. 3. Без шкоди для положень параграфа 2, зобов'язання за
дозволами, які існують на день набуття чинності цією Директивою і
які не були узгоджені до 1 січня 1999 року з положеннями цієї
Директиви, є недійсними. У виправданих випадках Комісія може надавати державам-членам
на їхнє прохання відстрочку щодо цієї дати.
Стаття 23
Процедури перегляду
До 1 січня 2000 року Комісія готує доповідь для подачі до
Європейського Парламенту і Ради, яка має супроводжуватися у
відповідних випадках новими законодавчими пропозиціями. Доповідь
включає оцінку відповідно до отриманого досвіду потреби подальшого
розвитку регулятивних структур в тому, що стосується дозволів,
зокрема у зв'язку із гармонізацією процедур та сфери застосування
індивідуальних ліцензій, іншими аспектами гармонізації і
транс-європейськими послугами та мережами. Доповідь також включає
пропозиції з метою консолідації різноманітних комітетів, що
існують відповідно до законодавства Співтовариства про
телекомунікації. Будь-які зміни, необхідні для пристосування
змісту додатка до відповідних практичних процедур, разом із
статтею 7 (2), також розглядаються в цій доповіді.

  Пошук Знайти слова на сторiнцi:     
* тiльки українськi (або рос.) лiтери, мiнiмальна довжина слова 3 символи...

Сторінки:  [ 1 ]  2  3
наступна сторінка »