Документ 994_125, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 06.03.2008, підстава 130-17

                      Європейська конвенція 
про незастосування строків давності до злочинів
проти людяності та воєнних злочинів
(укр/рос)
Статус Конвенції див. ( 994_863 )

{ Конвенцію ратифіковано Законом
N 130-VI ( 130-17 ) від 06.03.2008, ВВР, 2008, N 15, ст.119 }

Дата підписання: 25.01.1974 Дата ратифікації Україною: 06.03.2008 Дата набрання чинності для України: 31.10.2008
Держави - члени Ради Європи, що підписали цю Конвенцію,
уважаючи необхідним захищати людську гідність під час війни
та в мирний час;
ураховуючи те, що злочини проти людяності і найсерйозніші
порушення законів і звичаїв війни є серйозним замахом на людську
гідність;
будучи внаслідок цього заінтересованими в забезпеченні
відсутності перешкод з боку строків давності стосовно як
притягнення до відповідальності, так і виконання покарання за ці
злочини;
ураховуючи суттєву заінтересованість у сприянні застосуванню
спільної політики в кримінальному праві з цього питання й те, що
метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між її членами,
домовилися про таке:
Стаття 1
Кожна Договірна Держава зобов'язується вживати будь-яких
необхідних заходів з метою забезпечення незастосування строків
давності притягнення до кримінальної відповідальності або
виконання вироків у зв'язку з такими правопорушеннями настільки,
наскільки вони підлягають покаранню відповідно до її внутрішнього
права:
1. Злочинами проти людяності, визначеними в Конвенції про
запобігання злочину геноциду та покарання за нього ( 995_155 ),
прийнятій Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй
9 грудня 1948 р.;
2. a) порушеннями, визначеними в статті 50 Женевської
конвенції 1949 р. про поліпшення долі поранених і хворих у діючих
арміях ( 995_151 ), статті 51 Женевської конвенції 1949 р. про
поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної
аварії, зі складу збройних сил на морі ( 995_152 ), статті 130
Женевської конвенції 1949 р. про поводження з військовополоненими
( 995_153 ) й статті 147 Женевської конвенції 1949 р. про захист
цивільного населення під час війни ( 995_154 );
b) будь-якими аналогічними порушеннями законів війни, що
діють під час набрання чинності Конвенцією, і звичаїв війни, які
існують у цей час і які не охоплюються зазначеними вище
положеннями Женевських конвенцій, -
коли відповідне конкретне порушення має особливо серйозний
характер або за фактичними обставинами і умисним характером, або
за масштабами передбачуваних наслідків.
3. Будь-яким іншим порушенням норми або звичаю міжнародного
права, яке може бути надалі встановлене і яке відповідна Договірна
Держава вважає відповідно до заяви, зробленої згідно зі статтею 6,
таким, що має характер, аналогічний до тих, що згадані в пунктах 1
або 2 цієї статті.
Стаття 2
1. Ця Конвенція застосовується до правопорушень, учинених
після набрання нею чинності для відповідної Договірної Держави.
2. Вона також застосовується до правопорушень, учинених до
такого набрання чинності, у випадках, коли в той час строк
давності ще не минув.
Стаття 3
1. Ця Конвенція відкрита для підписання Державами - членами
Ради Європи. Вона підлягає ратифікації або прийняттю.
Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття передаються на
зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.
2. Ця Конвенція набирає чинності через три місяці після дати
здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти або документа
про прийняття.
3. Стосовно Держави-підписанта, яка ратифікує або приймає її
згодом, Конвенція набирає чинності через три місяці після дати
передачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про
прийняття.
Стаття 4
1. Після набрання цією Конвенцією чинності Комітет Міністрів
Ради Європи може запросити будь-яку Державу, що не є членом Ради,
приєднатися до неї за умови, що резолюція, яка містить таке
запрошення, одержить одностайне схвалення членів Ради, що
ратифікували цю Конвенцію.
2. Таке приєднання здійснюється шляхом передачі на зберігання
Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання та
набирає чинності через три місяці після дати передачі на
зберігання.
Стаття 5
1. Будь-яка Держава під час підписання або передачі на
зберігання ратифікаційної грамоти, документа про прийняття або
приєднання може точно визначити територію або території, на які
поширюється дія цієї Конвенції.
2. Будь-яка Держава під час передачі на зберігання своєї
ратифікаційної грамоти, документа про прийняття або приєднання чи
будь-коли пізніше може шляхом заяви на ім'я Генерального секретаря
Ради Європи, поширити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу
територію або території, які зазначено в заяві й за міжнародні
відносини яких вона несе відповідальність або від імені яких вона
вповноважена брати на себе зобов'язання.
3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до попереднього пункту
стосовно будь-якої території, згаданої в такій заяві, може бути
відкликана відповідно до процедури, передбаченої в статті 7 цієї
Конвенції.
Стаття 6
1. Будь-яка Договірна Держава може будь-коли шляхом заяви на
ім'я Генерального секретаря Ради Європи поширити дію цієї
Конвенції на будь-які порушення, передбачені в пункті 3 статті 1
цієї Конвенції.
2. Будь-яка заява, зроблена відповідно до попереднього
пункту, може бути відкликана відповідно до процедури, передбаченої
в статті 7 цієї Конвенції.
Стаття 7
1. Ця Конвенція залишається чинною протягом невизначеного
строку.
2. Будь-яка Договірна Держава може настільки, наскільки це її
стосується, денонсувати цю Конвенцію шляхом надіслання
повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.
3. Така денонсація набирає чинності через шість місяців після
дати одержання такого повідомлення Генеральним секретарем.
Стаття 8
Генеральний секретар Ради Європи повідомляє Державам - членам
Ради і будь-якій Державі, що приєдналася до цієї Конвенції, про:
a) будь-яке підписання;
b) будь-яку передачу на зберігання ратифікаційної грамоти,
документа про прийняття або приєднання;
c) будь-яку дату набрання чинності Конвенцією відповідно до
її статті 3;
d) будь-яку заяву, отриману відповідно до положень статей 5
або 6;
е) будь-яке повідомлення, отримане відповідно до положень
статті 7, і дату набрання чинності денонсацією.
На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином
на це вповноважені, підписали цю Конвенцію.
Учинено в Страсбурзі 25 січня 1974 р. англійською та
французькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу, в
одному примірнику, що залишається на зберіганні в архіві Ради
Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії
Конвенції кожній Державі, яка підписала її або приєдналася до неї.

Европейская конвенция
о неприменимости срока давности к преступлениям против
человечества и военным преступлениям
Страсбург, 25 января 1974 года

Государства - члены Совета Европы, подписавшие настоящую
Конвенцию, учитывая необходимость защиты человеческого достоинства во
время войны и в мирное время; учитывая, что преступления против человечества и наиболее
грубые нарушения законов и обычаев войны являются серьезным
покушением на человеческое достоинство; будучи вследствие этого заинтересованными в обеспечении того,
чтобы наказанию за эти преступления не препятствовали сроки
давности в отношении как судебного преследования, так и исполнения
наказания; учитывая существенно важную заинтересованность в содействии
применению единой политики в этой области уголовного права и
задачу Совета Европы, заключающуюся в достижении большего единства
между его членами, согласились о следующем:
Статья 1
Каждое Договаривающееся государство обязуется принимать любые
необходимые меры в целях обеспечения неприменения сроков давности
к судебному преследованию или осуществлению приговора в связи со
следующими правонарушениями постольку, поскольку они являются
наказуемыми в соответствии с внутренним правом: 1. Преступления против человечества, перечисленные в
Конвенции о предупреждении преступления геноцида и наказании за
него ( 995_155 ), принятой Генеральной Ассамблеей Организации
Объединенных Наций 9 декабря 1948 года. 2. a) Преступления, перечисленные в статье 50 Женевской
конвенции 1949 года об улучшении участи раненых и больных в
действующих армиях ( 995_151 ), статье 51 Женевской конвенции 1949
года об улучшении участи раненых, больных и лиц, потерпевших
кораблекрушение, из состава вооруженных сил на море ( 995_152 ),
статье 130 Женевской конвенции 1949 года об обращении с
военнопленными ( 995_153 ) и статье 147 Женевской конвенции 1949
года о защите гражданского населения во время войны ( 995_154 ); b) любые аналогичные нарушения законов войны, действующих во
время вступления Конвенции в силу, и обычаев войны, действующих в
это время, которые не охватывают вышеупомянутые положения
Женевской конвенции, когда соответствующее конкретное нарушение
носит особо серьезный характер либо по фактическим обстоятельствам
и преднамеренному характеру, либо по масштабам предвидимых
последствий. 3. Любые другие нарушения нормы или обычая международного
права, которые могут быть в дальнейшем установлены и которые
Договаривающиеся государства рассматривают в соответствии с
заявлением, сделанным согласно статье 6, как имеющие аналогичный
характер по отношению к тем нарушениям, которые упомянуты в
пунктах 1 или 2 настоящей статьи.
Статья 2
1. Настоящая Конвенция применяется к правонарушениям,
совершенным после ее вступления в силу в отношении
соответствующего Договаривающегося государства. 2. Она также применяется к правонарушениям, совершенным до
такого вступления в силу, в тех случаях, когда срок давности в то
время еще не истек.
Статья 3
1. Настоящая Конвенция открыта для подписания
государствами-членами Совета Европы. Она подлежит ратификации или
принятию. Ратификационные грамоты или документы о принятии сдаются
на хранение Генеральному секретарю Совета Европы. 2. Настоящая Конвенция вступает в силу через три месяца после
даты сдачи на хранение третьей ратификационной грамоты или
документа о принятии. 3. В отношении подписавшего государства, ратифицирующего или
принимающего ее впоследствии, Конвенция вступает в силу через три
месяца после даты сдачи на хранение ратификационной грамоты или
документа о принятии.
Статья 4
1. После вступления настоящей Конвенции в силу Комитет
министров Совета Европы может пригласить любое государство, не
являющееся членом Совета, присоединиться к ней при условии, что
резолюция, содержащая такое приглашение, получит единогласное
одобрение членов Совета, ратифицировавших Конвенцию. 2. Подобное присоединение осуществляется путем сдачи на
хранение Генеральному секретарю Совета Европы документа о
присоединении, которое вступает в силу через три месяца после даты
сдачи на хранение.
Статья 5
1. Любое государство при подписании или сдаче на хранение
ратификационной грамоты, документа о принятии или присоединении
может указать территорию или территории, на которые
распространяется действие настоящей Конвенции. 2. Любое государство при сдаче на хранение своей
ратификационной грамоты, документа о принятии или присоединении
или в любое более позднее время может путем заявления,
представленного на имя Генерального секретаря Совета Европы,
распространить действие настоящей Конвенции на любую другую
территорию или территории, которые указаны в заявлении и за
международные отношения которых оно несет ответственность или от
имени которых оно полномочно брать на себя обязательства. 3. Любое заявление, сделанное согласно предшествующему пункту
в отношении любой территории, упомянутой в таком заявлении, может
быть снято в соответствии с процедурой, предусмотренной в статье 7
настоящей Конвенции.
Статья 6
1. Любое Договаривающееся государство может в любое время
путем заявления на имя Генерального секретаря Совета Европы
распространить действие данной Конвенции на любые преступления,
предусмотренные в пункте 3 статьи 1 настоящей Конвенции. 2. Любое заявление, сделанное согласно предыдущему пункту,
может быть снято в соответствии с процедурой, предусмотренной в
статье 7 настоящей Конвенции.
Статья 7
1. Настоящая Конвенция остается в силе в течение
неопределенного срока. 2. Любое Договаривающееся государство может денонсировать
настоящую Конвенцию в той мере, в которой его это касается, путем
направления уведомления на имя Генерального секретаря Совета
Европы. 3. Денонсация вступает в силу через шесть месяцев после даты
получения такого уведомления Генеральным секретарем.
Статья 8
Генеральный секретарь Совета Европы уведомляет
государства-члены Совета и любое государство, которое
присоединилось к настоящей Конвенции, о: a) каждом подписании; b) каждой сдаче на хранение ратификационной грамоты,
документа о принятии или присоединении; c) любой дате вступления в силу Конвенции в соответствии со
статьей 3; d) любом заявлении, полученном в соответствии с положениями
статей 5 или 6; е) любом сообщении, полученном в соответствии с положениями
статьи 7, и дате, на которую денонсация вступает в силу.
В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то
уполномоченные, подписали настоящую Конвенцию.
Совершено в Страсбурге 25 января 1974 года на английском и
французском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу, в
единственном экземпляре, который будет находиться на хранении в
архивах Совета Европы. Генеральный секретарь Совета Европы
препровождает заверенные копии Конвенции каждому из подписавших ее
или присоединившихся к ней правительств.
Сборник документов Совета Европы в области защиты прав
человека и борьбы с преступностью. М.: Спарк, 1988.
Сборник международно-правовых документов.
"Права человека". Минск: Белфранс, 1999 г.


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору