Документ 994_224, поточна редакція — Прийняття від 08.06.2000

                       Директива 2000/31/ЄС 
Європейського парламенту та Ради
"Про деякі правові аспекти інформаційних послуг,
зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку"
("Директива про електронну комерцію")
від 8 червня 2000 року
(укр/рос)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ ТА РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ, Беручи до уваги Договір про утворення Європейського
Співтовариства ( 994_017 ) та його статті 47(2), 55 та 95, Беручи до уваги пропозиції Комісії (1), Беручи до уваги висновки Економічного і Соціального Комітету
(2), Діючи відповідно до порядку, передбаченого статтею 251
Договору ( 994_017 ) (3), ___________________
(1) OJ C 30, 05.02. 1999, p. 4.
(2) OJ C 169, 16.06.1999, p. 36.
(3) Висновки Європейського парламенту від 6 травня 1999 року
(OJ C 279, 01.10.1999, p. 389), Спільна позиція Ради від 28 лютого
2000 року (OJ C 128, 08.05.2000 року, p.32) та Рішення
Європейського парламенту від 4 травня 2000 року (ще не
опубліковане в Офіційному журналі).
Враховуючи, що: 1) Європейський Союз прагне розвивати якомога тісніші зв'язки
між державами та народами Європи з метою забезпечення економічного
та соціального прогресу; відповідно до статті 14(2) Договору
( 994_017 ), внутрішній ринок включає в себе зону без внутрішніх
кордонів, в якій забезпечується вільний рух товарів, послуг та
свобода організації; розвиток інформаційних послуг в межах зони
без внутрішніх кордонів життєво важливий для скасування бар'єрів,
які розділяють європейські народи. 2) Розвиток електронної комерції в межах інформаційного
суспільства пропонує істотні можливості зайнятості в межах
Співтовариства, зокрема, в малих та середніх підприємствах, та
стимулюватиме економічне зростання і інвестування європейськими
компаніями в інноваційні технології, а також може посилити
конкурентоспроможність європейської промисловості, забезпечуючи
доступ до Інтернету всім громадянам. 3) Законодавство та характеристики правопорядку
Співтовариства є життєво важливими для наділення громадян та
операторів європейських держав можливістю, незважаючи на кордони,
повноцінно користуватися перевагами, які надає електронна
комерція; таким чином, ця Директива має на меті забезпечити
високий рівень правової інтеграції держав Співтовариства з тим,
щоб сформувати реальну зону без внутрішніх кордонів для обміну
інформаційними послугами. 4) Важливо забезпечити отримання переваг для електронної
комерції від внутрішнього ринку і, таким чином досягти високого
рівня інтеграції в межах Співтовариства, як це передбачає
Директива Ради 89/552/ЄЕС від 3 жовтня 1989 року про координацію
визначених положень, передбачених законом, постановою чи
адміністративним актом в державах-членах стосовно заняття
діяльністю в сфері телевізійного мовлення ( 994_446 ) (4). ___________________
(4) OJ L 298, 17.10.1989, p. 23. Директива з поправками,
внесеними Директивою 97/36/ЄС Європейського парламенту та Ради (OJ
L 202, 30.07.1997, p.60).
5) Розвиткові інформаційних послуг в межах Співтовариства
перешкоджає ряд правових перепон на шляху до ефективного
функціонування внутрішнього ринку, які роблять реалізацію свободи
організації та свободи надання послуг менш привабливою; ці
перешкоди виникають з розбіжностей в законодавстві та з правової
невизначеності щодо вибору тих норм національного законодавства,
які мають бути застосовані до таких послуг; за умов відсутності
координації та адаптації законодавства у відповідних сферах,
перешкоди можуть бути обгрунтовані на підставі прецедентного
права, відповідно до якого здійснює судочинство Європейський Суд
Справедливості; має місце правова невизначеність щодо того, до
якої міри держави-члени можуть контролювати послуги, що надаються
іншою державою-членом. 6) Беручи до уваги цілі держав Співтовариства, статей 43 та
49 Договору ( 994_017 ) та вторинного права держав Співтовариства,
ці перешкоди мають бути скасовані шляхом координації певних
національних законів та шляхом уточнення правових концепцій на
рівні Співтовариства до міри, необхідної для ефективного
функціонування внутрішнього ринку; регулюючи лише окремі питання,
які спричиняють виникнення проблем для внутрішнього ринку, ця
Директива повною мірою узгоджується із потребою поважати принцип
субсидіарності, як визначено в статті 5 Договору. 7) З тим, щоб досягти правової визначеності та забезпечити
впевненість споживача, ця Директива повинна закласти чітку та
загальну структуру з метою регулювання визначених правових
аспектів електронної комерції на внутрішньому ринку. 8) Метою цієї Директиви є створення правової структури для
забезпечення вільного переміщення інформаційних послуг між
державами-членами, а не гармонізація сфер дії кримінального права,
як такого. 9) Вільне переміщення інформаційних послуг в багатьох
випадках може відобразити в праві держав Співтовариства більш
загальний принцип, а саме - принцип свободи вираження, як це
передбачено в статті 10(1) Конвенції про захист основних прав та
свобод людини ( 995_004 ), ратифікованої усіма державами-членами;
з цієї причини директиви, що регулюють постачання інформаційних
послуг, повинні забезпечувати право вільно займатись цією
діяльністю відповідно до статті 46(1) Договору ( 994_017 ), на яку
поширюються обмеження, що містяться в положеннях пункту 2 тієї
статті та в статті 46(1) Договору; ця Директива не має на меті
впливати на основоположні норми і принципи національного
законодавства, що регулюють свободу самовираження. 10) Відповідно до принципу пропорційності, заходи,
передбачені в цій Директиві, суворо обмежені до мінімуму,
необхідного для досягнення ефективного функціонування внутрішнього
ринку; у випадку, коли необхідні дії на рівні Співтовариства з
метою гарантування зони без внутрішніх кордонів, чого і потребує
електронна комерція, ця Директива повинна забезпечити високий
рівень захисту цілей, які представляють загальний інтерес,
зокрема, у сфері захисту неповнолітніх та людської гідності,
захисту прав споживача та здоров'я громадян; відповідно до статті
152 Договору ( 994_017 ) захист здоров'я громадян є суттєвим
компонентом політики інших держав Співтовариства. 11) Ця Директива застосовується без перешкод до рівня
захисту, зокрема, здоров'я громадян та інтересів, як це
передбачено актами Співтовариства; серед інших, Директива Ради
93/13/ЄЕС від 5 квітня 1993 року про нечесні строки в контрактах
споживачів (5) та Директива 97/7/ЄС ( 994_245 ) Європейського
парламенту та Ради від 20 травня 1997 року про захист прав
споживачів по відношенню до контрактів, що укладаються на відстані
(6), складають важливий елемент захисту споживачів у сфері
укладання контрактів; ті ж директиви також застосовуються до
інформаційних послуг; те ж базове законодавство держав
Співтовариства, яке повною мірою застосовується до інформаційних
послуг, також включає в себе, зокрема, Директиву Ради 84/450/ЄЕС
( 994_347 ) від 10 вересня 1984 року про порівняльну рекламу та
рекламу, що вводить в оману (7), Директива Ради 87/102/ЄЕС від 22
грудня 1986 року про зближення законів, постанов та
адміністративних положень держав-членів в сфері операцій із
споживацьким кредитом ( 994_350 ) (8), Директива Ради 93/22/ЄЕС
від 10 травня 1993 року про інвестиційні послуги в сфері цінних
паперів ( 994_187 ) (9), Директива Ради 90/314/ЄЕС від 13 червня
1990 року про груповий туризм (10), Директива 98/6/ЄС
Європейського парламенту і Ради від 16 лютого 1998 року про
виробництво, орієнтоване на споживача, при вказівці на ціни на
продукти, що пропонуються споживачам (11), Директива Ради
92/59/ЄЕС від 29 червня 1992 року про загальну безпеку продукції
(12), Директива 94/47/ЄС Європейського парламенту та Ради від 26
жовтня 1994 року про захист покупців у певних сферах укладення
контрактів, що стосуються купівлі права на використання
нерухомості на тимчасовій основі (13), Директива 98/27/ЄС
Європейського парламенту та Ради від 19 травня 1998 року про
судову заборону захищати інтереси споживачів (14), Директива Ради
85/374/ЄЕС ( 994_348 ) від 25 липня 1985 року про зближення
законів, постанов та адміністративних положень стосовно несення
відповідальності за дефективні продукти (15), Директива 1999/44/ЄС
Європейського парламенту та Ради від 25 травня 1999 року про
визначені аспекти продажу товарів споживання та взаємодіючі
гарантії ( 994_b07 ) (16), майбутня Директива Європейського
парламенту та Ради стосовно дистанційного маркетингу споживацьких
фінансових послуг та Директива Ради 92/28/ЄЕС від 31 травня 1992
року про рекламування медичної продукції (17); ця Директива має
застосовуватись без перешкод до Директиви 98/43/ЄС Європейського
парламенту та Ради від 6 липня 1998 року про зближення законів,
постанов та адміністративних положень держав-членів стосовно
рекламування та спонсорування виробництва тютюнової продукції
(18), прийнятих в межах структури внутрішнього ринку; ця Директива
доповнює інформаційні вимоги, визначені вищезазначеними
директивами, а, зокрема, Директивою 97/7/ЄС ( 994_245 ). ___________________
(5) OJ L 95, 21.04.1993, p. 29.
(6) OJ L 144, 04.06.1999, p.19.
(7) OJ L 250, 19.09.1984, p. 17. Директива з поправками,
внесеними Директивою 97/55/ЄС Європейського парламенту та Ради (OJ
L 290, 23.10.1997, p.18). (8) OJ L 42, 12.02.1987, p.48. Директива з поправками,
востаннє внесеними Директивою 98/7/ЄС Європейського парламенту та
Ради (OJ L 101, 01.04.1998, p. 17).
(9) OJ L 141, 11.06.1993, p.27. Директива з поправками,
востаннє внесеними Директивою 97/9/ЄС Європейського парламенту та
Ради (OJ L 84, 26.03.1997, p.22).
(10) OJ L 158, 23.06.1990, p.59. (11) OJ L 80, 18.03.1998, p.27. (12) OJ L 228, 11.08.1992, p. 24. (13) OJ L 280, 29.10.1994, p.83. (14) OJ L 166, 11.06.1998, p.51. Директива з поправками,
внесеними Директивою 1999/44/ЄС ( 994_b07 ) (OJ L 171, 07.07.1999,
p.12).
(15) OJ L 210, 07.08.1985, p.29. Директива з поправками,
внесеними Директивою 1999/34/ЄС (OJ L 141, 04.06.1999, p.20).
(16) OJ L 171, 07.07.1999, p.12. (17) OJ L 113, 30.04.1992, p.13. (18) OJ L 213, 30.07.1998, p.9.
12) Зі сфери застосування цієї Директиви слід виключити певні
види діяльності на підставі того, що свобода надання послуг у цій
сфері на цьому етапі не може гарантуватись відповідно до Договору
( 994_017 ) чи існуючого вторинного законодавства; виключення цієї
діяльності не усуває ніяких засобів, які можуть бути необхідними
для ефективного функціонування внутрішнього ринку; оподаткування,
зокрема, податок на додану вартість, накладений на велику
кількість послуг, передбачених цією Директивою, має бути
виключений зі сфери застосування цієї Директиви. 13) Ця Директива не має на меті встановлювати норми щодо
податкових зобов'язань чи визначати засоби, що використовують
держави Співтовариства у фіскальній сфері електронної комерції. 14) Захист осіб в сфері переробки особистої інформації
регулюється виключно Директивою 95/46/ЄС Європейського парламенту
та Ради від 24 жовтня 1995 року ( 994_242 ) про захист осіб в
сфері переробки особистої інформації та вільного переміщення такої
інформації (19) та Директивою 97/66/ЄС ( 994_243 ) Європейського
парламенту та Ради від 15 грудня 1997 року стосовно переробки
особистої інформації та захисту таємниці у сфері телекомунікацій
(20), які повною мірою можуть бути застосовані до інформаційних
послуг; ці директиви вже визначають правову структуру
Співтовариства в сфері обробки особистої інформації і, таким
чином, немає потреби роз'яснювати цю проблему в даній Директиві з
тим, щоб забезпечити ефективне функціонування внутрішнього ринку,
зокрема, вільне переміщення особистої інформації між
державами-членами; запровадження та застосування цієї Директиви
має бути здійснене у повній відповідності із принципами, що
стосуються захисту особистих даних, зокрема, стосовно надсилання
комерційного повідомлення без згоди одержувача та відповідальності
посередників; ця Директива не може перешкоджати анонімному
використанню відкритих мереж, таких як Інтернет. ___________________
(19) OJ L 281, 23.11.1995, p.31.
(20) OJ L 24, 30.01.1998, p.1.
15) Конфіденційність повідомлень гарантується статтею 5
Директиви 97/66/ЄС ( 994_243 ); згідно із цією Директивою
держави-члени повинні заборонити будь-який вид перехоплень чи
контролю над такими повідомленнями іншими суб'єктами, відмінними
від відправників та одержувачів, окрім випадків законного дозволу
на таку діяльність. 16) Виключення азартних ігор зі сфери застосування цієї
Директиви поширюється виключно на лотереї та парі, що передбачає
ставку із грошовою вартістю; це не передбачає рекламну конкуренцію
чи ігри, метою яких є стимулювання продажу товарів чи послуг, і в
яких оплата, якщо така буде передбачатись, служить лише для
придбання товарів чи послуг, що рекламувались. 17) Визначення поняття "інформаційне суспільство" вже
міститься в законодавстві держав Співтовариства у Директиві
98/34/ЄС Європейського парламенту та Ради від 22 червня 1998 року,
яка передбачає процедуру для постачання інформації в області
технічних стандартів та постанови і правила надання інформаційних
послуг ( 994_b11 ) (21) та Директиві 98/84/ЄС Європейського
парламенту та Ради від 20 листопада 1998 року про правовий захист
послуг, що грунтуються чи складаються з умовного доступу (22); це
визначення включає в себе будь-які послуги, що надаються, як
правило, за винагороду на відстані за допомогою електронного
обладнання, що використовується для переробки (включаючи цифрове
стиснення) та зберігання інформації та за індивідуальним запитом
одержувача послуг; ті послуги, про які йдеться у вказівному списку
в Додатку V до Директиви 98/34/ЄС, які не передбачають переробки
та збереження інформації, не регулюються цим визначенням.
___________________
(21) OJ L 204, 21.07.1998, p. 37. Директива з поправками,
внесеними Директивою 98/48/ЄС (OJ L 217, 05.08.1998, p.18). (22) OJ L 320, 28.11.1998, p.54.
18) Інформаційні послуги охоплюють широкий спектр сфер
економічної діяльності, що здійснюється в оперативному режимі; ця
діяльність, зокрема, може включати в себе продаж товарів в
оперативному режимі; не включаються такі сфери діяльності, як
постачання товарів, як таке, або постачання послуг в автономному
режимі; інформаційні послуги не обмежуються виключно послугами,
які забезпечують інтерактивне укладання договорів, але, оскільки
вони є економічною діяльністю, то включають в себе і послуги,
надання яких не оплачується їх одержувачами, такими як ті, хто
пропонує інтерактивну інформацію чи комерційні повідомлення або
ті, хто забезпечує механізми, що дозволяють пошук, доступ та
отримання інформації; інформаційні послуги також включають в себе
послуги, що складаються з передачі інформації через мережу
зв'язку, надання доступу до мережі зв'язку чи послуги по
розміщенню інформації, що надається одержувачем послуг;
телевізійне мовлення в тому сенсі, в якому воно вживається в
Директиві ЄЕС/89/552 ( 994_446 ), та радіомовлення не є
інформаційними послугами, оскільки вони надаються не за
індивідуальним запитом; послуги, що передаються від одного місця
до іншого, такі як надання відео послуг за запитом, або
відправлення комерційних повідомлень за допомогою електронної
пошти, навпаки, є інформаційними послугами; використання
електронної пошти чи еквівалентного індивідуального зв'язку,
наприклад, фізичними особами, які діють не з метою здійснення
професійної чи комерційної діяльності, в тому числі використання
ними вищезазначеного виду пошти та зв'язку для укладення
контрактів між такими особами, не є інформаційними послугами;
відносини між службовцем та його роботодавцем, засновані на
контракті, не є наданням інформаційних послуг; діяльність, яка
через саму сутність своєї природи не може здійснюватись на
відстані та за допомогою електронних засобів, така як законний
аудит рахунків компаній чи надання консультації лікарем, що
вимагає фізичного дослідження пацієнта, не є наданням
інформаційних послуг. 19) Місце заснування постачальника послуг має визначатися
відповідно до прецедентного права Суду Справедливості, відповідно
до якого концепція заснування передбачає фактичне здійснення
економічної діяльності через фіксовану установу протягом
невизначеного періоду часу; ця вимога також виконується, якщо
компанія створюється на певний період; місце заснування компанії,
що надає послуги через вебсайт Інтернету, не є місцем розташування
технологій, що забезпечують підтримку цьому вебсайту, або місцем,
з якого цей вебсайт доступний. Це місце, де компанія здійснює свою
економічну діяльність; у випадках, якщо постачальник має декілька
місць заснування компанії, важливо визначити, з якого з них
надаються відповідні послуги; у тому випадку, якщо важко
визначити, з якого із декількох місць заснування надається певна
послуга, таким вважається місце знаходження центру діяльності
компанії, який має відношення до цієї конкретної послуги. 20) Визначення "одержувач послуг" охоплює усі види
використання інформаційних послуг як особами, які надають
інформацію всередині відкритих мереж, таких як Інтернет, так і
особами, які здійснюють пошук інформації в Інтернет в приватних чи
професійних цілях. 21) Сфера координації застосовується без перешкод до
майбутньої гармонізації законодавства держав Співтовариства
стосовно надання інформаційних послуг та майбутнього
законодавства, прийнятого на національному рівні відповідно до
законодавства Співтовариства; сфера координації охоплює лише
вимоги, що стосуються інтерактивної діяльності, такої як
інтерактивна інформація, інтерактивна реклама, інтерактивні
покупки, інтерактивне укладання контрактів, і не стосується
правових вимог держав-членів щодо товарів, таких як стандарти
безпеки, зобов'язання щодо маркування чи відповідальність за
товари, або вимог держав-членів стосовно доставки чи перевезення
товарів, включаючи розподіл медичних продуктів; сфера координації
не охоплює здійснення переважного права купівлі державними
органами товарів, таких як твори мистецтва. 22) Надання інформаційних послуг контролюється від самого
початку діяльності з метою забезпечення ефективного захисту
громадських інтересів; з цією метою необхідно забезпечити надання
такого захисту з боку компетентного органу не лише для громадян
власної держави, але й для громадян всього Співтовариства; з метою
посилення взаємної довіри між державами-членами важливо чітко
наголосити на відповідальності з боку держави-члена, з території
якої надходять послуги; більш того, з метою ефективного
гарантування свободи надання послуг та правової визначеності для
постачальників та одержувачів послуг, надання таких інформаційних
послуг, в принципі, має підпорядковуватись законодавству
держави-члена, на території якої знаходиться місце заснування
постачальника послуг. 23) Ця Директива не має на меті ні встановлювати додаткові
норми стосовно колізійного права у міжнародному приватному праві,
ні зачіпає судочинство судів; положення правової норми, що
застосовується, утвореної нормами міжнародного приватного права,
не повинні обмежувати свободу надання інформаційних послуг, як
передбачено цією Директивою. 24) На підставі цієї Директиви, незалежно від норми щодо
контролю за джерелами інформаційних послуг, вживання заходів по
обмеженню вільного переміщення інформаційних послуг є законним
відповідно до умов, визначених у цій Директиві для держав-членів. 25) Національні суди, в тому числі і суди цивільної
юрисдикції, які розглядають спори у приватному праві, можуть
вживати заходів щодо відступу від свободи надання інформаційних
послуг відповідно до умов, передбачених цією Директивою. 26) Держави-члени відповідно до умов, передбачених цією
Директивою, можуть застосовувати свої внутрішні норми у
кримінальному праві та кримінальному провадженні з метою
проведення усіх слідчих та інших заходів, необхідних для
затримання та переслідування злочинців без потреби повідомляти
Комісію про такі заходи. 27) Ця Директива разом із майбутньою Директивою Європейського
парламенту та Ради стосовно дистанційного маркетингу споживацьких
фінансових послуг є внеском у створення правової структури для
інтерактивного надання фінансових послуг; ця Директива не є
поштовхом до майбутніх ініціатив в області фінансових послуг,
зокрема, в сфері гармонізації норм поведінки; можливість
(передбачена цією Директивою для держав-членів) обмеження свободи
надання інформаційних послуг за певних умов з метою захисту
споживачів також охоплює заходи в сфері фінансових послуг,
зокрема, заходи, спрямовані на захист інвесторів. 28) Зобов'язання держав-членів не ставити умовою доступу до
здійснення діяльності постачальником інформаційних послуг
отримання попередньої ліцензії не поширюється на поштові послуги,
які регулюються положеннями Директиви 97/67/ЄС Європейського
парламенту та Ради від 15 грудня 1997 року про спільні правила
розвитку внутрішнього ринку поштових послуг держав Співтовариства
та вдосконалення якості послуг (23), що складаються з фізичної
доставки роздрукованого повідомлення електронної пошти і не
впливають на добровільні системи акредитації, зокрема, для
постачальників електронних послуг по засвідченню підписів. ___________________
(23) OJ L 15, 21.01.1998, p.14.
29) Комерційні повідомлення важливі для фінансування
інформаційних послуг та для розвитку широкого спектру нових
безкоштовних послуг; в інтересах захисту споживача та справедливої
торгівлі комерційні повідомлення, включаючи повідомлення про
знижки, рекламні пропозиції та рекламні змагання чи ігри, повинні
задовольняти ряд прозорих умов; ці умови застосовуються без
перешкод до Директиви 97/7/ЄС ( 994_245 ); ця Директива не впливає
на положення існуючих Директив про комерційні повідомлення,
зокрема, директиву 98/43/ЄС. 30) Розсилка комерційних повідомлень без згоди одержувача
електронною поштою може бути небажаною для споживачів та
постачальників інформаційних послуг і може завадити стабільному
функціонуванню інтерактивних мереж; питання узгодження одержувачем
певних форм комерційних повідомлень, що розсилаються без його
згоди, не регулюються цією Директивою, але воно передбачалось
Директивою 97/7/ЄС ( 994_245 ) та Директивою 97/66/ЄС ( 994_243 );
в тих державах-членах, які дозволяють розсилку комерційних
повідомлень без згоди одержувача електронною поштою, має
стимулюватись та полегшуватись запровадження відповідної системи
фільтрації повідомлень; крім того, в будь-якому випадку комерційні
повідомлення, що розсилаються без згоди одержувача, мають чітко
ідентифікуватись як такі з метою посилення прозорості та
полегшення функціонування такої системи фільтрації; добровільна
доставка комерційних повідомлень по електронній пошті не повинна
завдавати додаткових витрат для одержувача. 31) Держави-члени, які дозволяють розсилку постачальником
послуг, заснованим на їх території, комерційних повідомлень без
згоди одержувача електронною поштою, мають забезпечити регулярні
консультації постачальників послуг між собою та поважання ними
списків відмов, в яких фізичні особи, які не бажають отримувати
такі комерційні повідомлення, можуть зареєструватись. 32) З метою усунути перешкоди до розвитку транскордонних
послуг в межах Співтовариства, які представники професій, які
регулюються законодавством держав ЄС, можуть пропонувати в
Інтернет, необхідно гарантувати на рівні Співтовариства
відповідність професійним нормам, спрямованим, зокрема, на захист
споживачів чи здоров'я громадян; прийняття кодексів поведінки на
рівні Співтовариства було б найкращим засобом визначення правил
професійної етики в сфері комерційних повідомлень; розробка чи,
якщо необхідно, адаптація таких правил має стимулюватись без
перешкод до самостійності професійних органів та об'єднань. 33) Ця Директива доповнює законодавство Співтовариства та
національне законодавство в області професій, що регулюються
законодавством держав ЄС, формуючи повну систему норм, що
застосовуються у цій сфері. 34) Кожна держава-член має доповнити своє законодавство, що
містить вимоги, а, зокрема, вимоги до форми, які обмежують
використання контрактів за допомогою електронних засобів; вивчення
законодавства, що потребує такої адаптації, має бути систематичним
та охоплювати усі необхідні етапи та дії процесу укладання
контракту, включаючи його зберігання; ці доповнення повинні мати
на меті зробити дієвими контракти, укладені за допомогою
електронних засобів; законна сила підписів в електронному вигляді
регулюється Директивою 1999/93/ЄС Європейського парламенту та Ради
від 13 грудня 1999 року ( 994_240 ) про систему електронних
підписів в межах Співтовариства (24); підтвердження отримання
постачальником послуг може прийняти форму інтерактивного надання
оплачених послуг. ___________________
(24) OJ L 13,19.01.2000, p.12.
35) Ця Директива не впливає на можливість для держав-членів
формулювати чи встановлювати загальні чи специфічні вимоги для
контрактів, які можуть бути задоволені за допомогою електронних
засобів, зокрема, вимоги щодо гарантування електронних підписів. 36) Держави-члени можуть встановлювати обмеження на
використання контрактів, укладених в електронній формі, які за
законом вимагають для свого укладення залучення судів, державних
органів чи осіб, які здійснюють державні повноваження; ця
можливість також охоплює контракти, що вимагають залучення судів,
державних органів чи осіб, які здійснюють державні повноваження, з
метою впливу на треті сторони, а також контракти, які, згідно
закону, мають бути засвідчені нотаріусом. 37) Зобов'язання держав-членів усувати перешкоди до
використання контрактів, укладених електронним шляхом, поширюються
виключно на перешкоди, що випливають з правових вимог, а не на
практичні перешкоди, що з'являються внаслідок неможливості
використання у певних випадках електронних засобів. 38) Зобов'язання держав-членів усувати перешкоди для
використання контрактів, укладених електронним шляхом, мають бути
виконані згідно із правовими вимогами до контрактів, які
передбачені в законодавстві Співтовариства. 39) Виключення до положень стосовно контрактів, укладених
винятково за допомогою електронної пошти чи еквівалентного
індивідуального зв'язку, що передбачено цією Директивою, стосовно
інформації, що надається, та розміщення запитів не повинні, як
наслідок, призводити до ігнорування постачальниками інформаційних
послуг цих положень. 40) Як існуючі, так і нові розбіжності в законодавстві
держав-членів та прецедентному праві стосовно відповідальності
постачальників послуг, що діють як посередники, перешкоджають
стабільному функціонуванню внутрішнього ринку, зокрема, шляхом
послаблення розвитку транскордонних послуг та створюючи
диспропорції в конкуренції; діяльність постачальників послуг за
певних умов повинна бути спрямована на попередження чи припинення
незаконної діяльності; ця Директива має бути відповідною основою
для розвитку швидких та надійних процедур усунення та відключення
доступу до незаконної інформації; такі механізми можуть бути
розвинені на підставі добровільних угод між усіма зацікавленими
сторонами та мають стимулюватись державами-членами; в інтересах
усіх сторін, залучених до постачання інформаційних послуг,
приймати та запроваджувати ці процедури; положення цієї Директиви
стосовно відповідальності не повинні створювати перешкоди з боку
різних зацікавлених сторін розвитку та ефективному функціонуванню
технічних систем захисту та ідентифікації, засобів технічного
контролю, які стали можливі завдяки розвитку цифрових технологій в
рамках обмежень, передбачених Директивами 95/46/ЄС ( 994_242 ) та
97/66/ЄС ( 994_243 ). 41) Ця Директива сприяє встановленню рівноваги між різними
інтересами, поставленими на карту, та встановлює принципи, на яких
можуть грунтуватись угоди та стандарти у цій області. 42) Звільнення від відповідальності, передбачене в цій
Директиві, поширюється лише на випадки, коли діяльність
постачальників інформаційних послуг обмежена технічним процесом
дії та наданням доступу до мережі передачі даних, за допомогою
якої інформація, що стає доступною для третіх сторін, передається
чи тимчасово зберігається з єдиною метою - зробити передачу більш
ефективною; ця діяльність має просту технічну, автоматичну та
пасивну сутність, яка передбачає, що постачальник інформаційних
послуг не має ні знань, ні може контролювати інформацію, що
передається чи зберігається. 43) Постачальник послуг може виграти внаслідок використання
каналів передачі інформації чи кешування, якщо він ніяким чином не
залучений до передачі інформації; серед іншого, це вимагає
незмінності інформації, яку він передає; ця вимога не поширюється
на управління операціями технічного характеру, яке має місце в
ході передачі, оскільки вони не змінюють цілісність інформації, що
міститься при передачі. 44) Постачальник послуг, який цілеспрямовано співробітничає
із одним з одержувачів інформації, з метою здійснення незаконних
дій, виходить за межі діяльності стосовно каналів передачі
інформації чи кешування і, як наслідок, не може отримати вигоду
від звільнення від відповідальності, що передбачено за таку
діяльність. 45) Обмеження відповідальності посередника у постачанні
послуг, що передбачено цією Директивою, не впливає на можливість
судових заборон різного роду; такі заборони можуть, зокрема,
складатись із наказів судів чи адміністративних органів, що
вимагають попередження будь-якого порушення, включаючи переміщення
незаконної інформації чи відключення доступу до неї. 46) З метою отримання переваг від обмеження відповідальності
постачальник інформаційних послуг, які включають в себе зберігання
інформації, по отриманню фактичних знань чи обізнаності про
незаконну діяльність має терміново вживати певні дії з метою
усунення можливості доступу чи відключення доступу до відповідної
інформації; усунення можливості доступу чи його відключення має
здійснюватись при дотриманні принципу свободи самовираження та
процедур, визначених для цих цілей на національному рівні; ця
Директива не впливає на здатність держав-членів встановлювати
особливі вимоги, які мають бути терміново задоволені до того як
інформація буде знищена чи доступ до неї буде відключений. 47) Державам-членам не дозволяється накладати на
постачальників послуг зобов'язання по відслідковуванню виключно
стосовно зобов'язань загального характеру; це не стосується
зобов'язань по відслідковуванню в особливому випадку та, зокрема,
не впливає на розпорядження, видані національними органами влади
відповідно до внутрішнього законодавства. 48) Ця Директива не впливає на здатність держав-членів
вимагати від постачальників послуг, які розпоряджаються
інформацією, наданою одержувачами їхніх послуг, застосовувати
засоби безпеки, що логічно було б очікувати з їх боку, та які
мають відповідати нормам національного законодавства, з метою
виявлення та запобігання певним видам незаконної діяльності. 49) Держави-члени та Комісія мають заохочувати розробку
кодексів поведінки; не варто принижувати добровільний характер
таких кодексів та можливість вільного вирішення зацікавленими
сторонами, чи дотримуватись положень таких кодексів. 50) Важливо, щоб запропонована директива про гармонізацію
певних галузей авторського права та суміжних прав в інформаційному
суспільстві та ця Директива набирали чинності одночасно з метою
встановлення чіткої системи правил стосовно питання
відповідальності посередників за порушення в сфері авторського
права та суміжних прав на рівні Співтовариства. 51) Від кожної держави-члена у випадку необхідності
вимагається доповнити будь-яке законодавство, яке має на меті
перешкоджати використанню механізмів вирішення спорів поза межами
суду за допомогою електронних каналів; ці доповнення мають на меті
зробити функціонування таких механізмів ефективним у законі та на
практиці на міжнародному рівні. 52) Ефективна реалізація свобод на внутрішньому ринку
потребує гарантувати жертвам ефективний доступ до засобів
вирішення спорів; шкода, що може бути нанесена через інформаційні
послуги, характеризується як швидкістю нанесення, так і її
географічним поширенням; беручи до уваги цей особливий характер
шкоди та потребу забезпечити неможливість перешкоджання державними
органами влади встановлювати взаємну довіру між собою, ця
Директива містить запит до держав-членів про доступність
відповідних судових позовів; держави-члени мають вивчити потребу
надання доступу до судових процедур за допомогою відповідних
електронних засобів. 53) Директива 98/27/ЄС, що застосовується до інформаційних
послуг, передбачає механізм подання позовів щодо винесення судової
заборони, спрямований на захист колективних інтересів споживачів;
цей механізм сприятиме вільному переміщенню інформаційних послуг
шляхом забезпечення високого рівня захисту споживача. 54) Санкції, передбачені цією Директивою, застосовуються без
перешкод до будь-яких інших санкцій чи засобів, передбачених
національним правом; держави-члени не зобов'язані передбачати
кримінальні санкції за порушення положень національного
законодавства, прийнятих відповідно до цієї Директиви. 55) Ця Директива не впливає на закон, що застосовується до
контрактних зобов'язань споживачів; відповідно, ця Директива не
може мати наслідком позбавлення споживача захисту, наданого йому
обов'язковими правилами стосовно контрактних зобов'язань за
законодавством держави-члена, в якій він постійно проживає. 56) Що стосується передбачених в цій Директиві відступів від
контрактних зобов'язань стосовно контрактів, укладених
споживачами, то ці зобов'язання мають тлумачитись як такі, що
містять інформацію про істотні елементи змісту контракту,
включаючи права споживача, які мають вирішальний вплив на рішення
за контрактом. 57) Європейський Суд неодноразово постановляв, що
держава-член зберігає за собою право вживати заходи проти
постачальника послуг, заснованого на території іншої
держави-члена, але діяльність якого повністю чи переважно
спрямована на територію першої держави-члена, у випадку, якщо
вибір місця заснування був зроблений з метою ухилення від
законодавства, яке застосовувалося б до постачальника у випадку,
якби його установа була заснована на території першої
держави-члена. 58) Ця Директива не повинна застосовуватись до послуг,
наданих постачальником послуг, заснованим в третій державі; беручи
до уваги глобальне скорочення обсягу електронної комерції, доречно
було б передбачити відповідність норм Співтовариства міжнародним
нормам; ця Директива без перешкод застосовується до результатів
обговорень в межах міжнародних організацій (серед яких виділяються
ВТО, ОЕСР, Комісія ООН з права міжнародної торгівлі) по правовим
питанням. 59) Незважаючи на глобальний характер електронного зв'язку,
координація національних заходів регуляції на рівні Європейського
Союзу необхідна з метою уникнення фрагментації внутрішнього ринку
та з метою встановлення відповідної європейської системи
регуляції; така координація також має сприяти формуванню спільної
та сильної переговорної позиції на міжнародних форумах. 60) З метою безперешкодного розвитку електронної комерції
правова система має бути чіткою та простою, передбачливою та
узгодженою із нормами, що застосовуються на міжнародному рівні
таким чином, щоб їх застосування не справляло негативного впливу
на конкурентоспроможність європейської промисловості чи не
перешкоджало інноваціям у цій сфері. 61) Якщо ринок фактично функціонуватиме за допомогою
електронних засобів в контексті глобалізації, Європейський Союз та
основні не європейські зони потребують консультацій одна з одною з
метою узгодження законів та процедур. 62) Співробітництво із третіми державами в області
електронної комерції має зміцнюватись, а зокрема, це стосується
співробітництва із державами, що подали заявку на вступ до ЄС,
розвинутими державами та іншими торговельними партнерами
Європейського Союзу. 63) Прийняття цієї Директиви не перешкоджатиме
державам-членам брати до уваги різноманітні соціальні та культурні
наслідки, характерні для епохи інформаційного суспільства;
зокрема, таке прийняття не повинно перешкоджати засобам, які
держави-члени можуть приймати відповідно до законодавства держав
Співтовариства з метою досягнення соціальних, культурних та
демократичних цілей, беручи до уваги як свою мовну
різноманітність, національні та регіональні особливості, так і
культурну спадщину, та з метою забезпечити громадський доступ до
найширшої мережі інформаційних послуг; в будь-якому випадку
розвиток інформаційного суспільства має забезпечити можливість
доступу громадян держав Співтовариства до європейської культурної
спадщини, представленої в цифровому середовищі. 64) Електронні комунікації пропонують державам-членам
надзвичайні засоби постачання громадських послуг в культурній,
освітній та мовній сферах. 65) Рада в своїй резолюції від 19 січня 1999 року про
споживацький вимір інформаційного суспільства (25) наголосила на
тому, що проблема захисту споживачів заслуговує на особливу увагу;
Комісія вивчатиме сфери, в яких захист надається в недостатній
мірі в контексті розвитку інформаційного суспільства та
визначатиме у випадку необхідності недоліки законодавства та ті
проблемні питання, які вимагають додаткових заходів; якщо буде
необхідно, Комісія має зробити особливі додаткові пропозиції для
виправлення цих недоліків, які таким чином будуть виявлені, ___________________
(25) OJ L C 23, 28.01.1999, p.1.
ПРИЙНЯЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:
Глава I
Загальні положення
Стаття 1
Цілі та сфера застосування
1. Ця Директива має на меті зробити внесок у належне
функціонування внутрішнього ринку шляхом забезпечення вільного
переміщення інформаційних послуг між державами-членами. 2. Ця Директива зближається до міри, необхідної для
досягнення цілей, викладених в пункті 1, із певними положеннями
національного законодавства про інформаційні послуги на
внутрішньому ринку, заснування постачальників послуг, комерційні
повідомлення, контракти, укладені за допомогою електронних
засобів, відповідальність посередників, кодекси поведінки,
вирішення спорів поза судом, судові позови та співробітництво між
державами-членами. 3. Ця Директива доповнює законодавство держав Співтовариства,
що застосовується до інформаційних послуг без перешкод до рівня
захисту, зокрема, здоров'я громадян та інтересів споживачів, як
передбачено актами Співтовариства та внутрішнього законодавства,
відповідно до якого вони запроваджуються до тієї міри, до якої це
не обмежує свободу забезпечення інформаційних послуг. 4. Ця Директива не вносить додаткові норми до міжнародного
приватного права і не впливає на юрисдикцію судів. 5. Ця Директива не застосовується до: a) сфери оподаткування; b) питань, що стосуються інформаційних послуг, на які
поширюються положення директив 95/46/ЄС ( 994_242 ) та 97/66/ЄС
( 994_243 ); c) питань, що стосуються угод та практики, які регулюються
законами картелю; d) такої діяльності в сфері інформаційних послуг: - діяльності нотаріусів тією мірою, до якої вони прямим чи
опосередкованим чином здійснюють державні повноваження, - представництва клієнта та захисту його інтересів перед
судом, - азартних ігор, які передбачають ставки грошової цінності в
іграх, включаючи лотереї та угоди про парі. 6. Ця Директива не впливає на акти, прийняті на національному
рівні чи на рівні Співтовариства з метою розвитку культурної та
мовної різноманітності та забезпечення захисту плюралізму.
Визначення
Відповідно до мети цієї Директиви наступні терміни мають такі
значення: a) термін "інформаційні послуги" означає послуги у тому
сенсі, в якому вони використовуються в статті 1(2) Директиви
98/34/ЄС( 994_b11 ), доповненої Директивою 98/48/ЄС; b) термін "постачальник послуг" означає будь-яку фізичну чи
юридичну особу, яка надає інформаційні послуги; c) термін "заснований постачальник послуг" означає
постачальника послуг, який ефективно займається економічною
діяльністю, використовуючи постійну установу протягом
невизначеного періоду часу. Наявність та використання технічних
засобів та технологій, що вимагаються для постачання послуг, саме
по собі не представляє собою установу постачальника; d) термін "одержувач послуг" означає будь-яку фізичну чи
юридичну особу, яка в професійних чи інших цілях, зокрема, в цілях
пошуку інформації чи забезпечення її доступності, користується
інформаційними послугами; e) термін "споживач" означає будь-яку особу, яка діє не в
цілях своєї комерційної, професійної діяльності; f) термін "комерційне повідомлення" означає будь-яку форму
повідомлення, спрямованого на пряме чи опосередковане просування
товарів, послуг чи іміджу компанії, організації чи особи, яка
займається комерційною, промисловою чи професійною діяльністю або
реалізує професію, що регулюється законодавством держав ЄС.
Комерційними повідомленнями не є наступне:
- інформація, що надає прямий доступ до діяльності
компанії, організації чи особи, зокрема, ім'я домену чи адреса
електронної пошти,
- повідомлення стосовно товарів, послуг чи іміджу
компанії, організації чи особи, подане у самостійній формі,
зокрема, за відсутності фінансових міркувань; g) термін "професія, що регулюється законодавством держав ЄС"
означає будь-яку професію в сенсі, в якому це поняття
використовується в статті 1 (d) Директиви Ради 89/48/ЄЕС від 21
грудня 1998 року про загальну систему визнання дипломів про вищу
освіту, які видаються по отриманню професійної освіти та навчання
тривалістю щонайменш три роки (26) або в статті 1 (f) Директиви
Ради 92/51/ЄЕС від 18 червня 1992 року про другу загальну систему
по визнанню професійної освіти та навчання, яка доповнює Директиву
89/48/ЄЕС (27); ___________________
(26) OJ L 19, 24.01.1989, p.16.
(27) OJ L 209, 24.07.1992, p.25. Директива з поправками,
востаннє внесеними Директивою Комісії 97/38/ЄС (OJ L 184,
12.07.1997, p.31).
h) термін "сфера координації" означає вимоги, закладені в
правових системах держав-членів, що застосовуються до
постачальників інформаційних послуг чи до самих інформаційних
послуг, незалежно від того, загальна їх природа, чи ці вимоги
спеціально для них вироблені. i) Сфера координації стосується вимог, яким постачальник
послуг повинен відповідати по відношенню до:
- заняття діяльністю в сфері інформаційних послуг - такі
як вимоги щодо кваліфікації, уповноваження чи повідомлення;
- заняття діяльністю в сфері інформаційних послуг - такі
як вимоги щодо діяльності постачальника послуг, вимоги щодо якості
чи сутності послуг, включаючи ті, що застосовуються до реклам і
контрактів чи вимоги, що стосуються відповідальності постачальника
послуг; ii) Сфера координації не поширюється на такі вимоги як:
- вимоги, що застосовуються до товарів, як таких,
- вимоги, що застосовуються до доставки товарів,
- вимоги, що застосовуються до послуг, які надаються
відмінним від електронного шляхом.
Стаття 3
Внутрішній ринок
1. Кожна держава-член забезпечує відповідність наданих
інформаційних послуг постачальником послуг, заснованим на її
території, положенням національного законодавства, що
застосовуються на території відповідної держави-члена, і які
підпадають під сферу координації. 2. Держави-члени з причин, що знаходяться в межах сфери
координації, можуть обмежувати свободу постачання інформаційних
послуг з боку іншої держави-члена. 3. Пункти 1 та 2 не застосовуються до положень, передбачених
в Додатку. 4. Держави-члени також можуть вживати заходів з метою
ухилення від положень пункту 2 щодо наданих інформаційних послуг у
випадку, якщо вони задовольняють наступні умови: a) заходи
i) необхідні для однієї з наступних цілей:
- державної політики, зокрема щодо запобігання,
розслідування, затримання та переслідування злочинців, в тому
числі, захисту неповнолітніх та боротьби із будь-яким
підбурюванням до ненависті на грунті раси, статі, релігії чи
національності, та порушень людської гідності стосовно окремих
осіб,
- захисту здоров'я громадян,
- державної безпеки, в тому числі забезпечення
національної безпеки та оборони,
- захисту споживачів, в тому числі інвесторів;
ii) застосовуються до інформаційних послуг, які
перешкоджають цілям, про які йдеться у пункті (i) або які
представляють серйозний ризик перешкоджання цим цілям;
iii) пропорційні цим цілям; b) до того як вдаватись до відповідних заходів та без
перешкод для судових слухань, включаючи попередні провадження та
дії, що здійснюються в рамках кримінального розслідування,
держава-член:
- попросила державу-член, про яку йдеться в пункті 1,
вжити заходів, а остання їх не вжила або вони були неадекватними,
- повідомила Комісію та державу-члена, про яку йдеться в
пункті 1, про свої наміри вжити такі заходи. 5. У випадку крайньої необхідності держави-члени можуть
відійти від умов, передбачених в пункті 4(b). У тому ж випадку Комісія та держава-член, про яку йдеться в
пункті 1, повідомляються в найкоротший строк про заходи із
вказівкою причин віднесення ситуації до крайньої необхідності. 6. Без нанесення шкоди здатності держави-члена розвивати
заходи, що розглядаються, Комісія вивчає сумісність повідомлених
заходів із законодавством держав Співтовариства протягом
найкоротшого періоду часу; у випадку, якщо буде зроблено висновок
про невідповідність законодавства держав Співтовариства, Комісія
просить відповідну державу-члена утриматись від будь-яких
запропонованих заходів чи терміново завершити відповідні заходи.
Глава II
Принципи
Частина 1: Вимоги щодо заснування та інформації
Стаття 4
Принцип, що виключає отримання попередньої ліцензії
1. Держави-члени забезпечують, що вжиття та здійснення
діяльності по постачанню інформаційних послуг може не потребувати
отримання попередньої ліцензії чи будь-якої іншої вимоги, яка має
таке ж значення. 2. Пункт 1 без перешкод застосовується до механізмів
ліцензування, які не спрямовані винятково на інформаційні послуги
або які регулюються Директивою 97/13/ЄС Європейського парламенту
та Ради від 10 квітня 1997 року про спільну систему загального та
індивідуального ліцензування в сфері надання телекомунікаційних
послуг ( 994_096 ) (28). ___________________
(28) OJ L 117, 07.05.1997, p.15.
Стаття 5
Загальна інформація, що має бути надана
1. На додаток до інших вимог до постачання інформації,
передбачених законодавством держав Співтовариства держави-члени
гарантують забезпечення з боку постачальника послуг простого,
прямого та стабільного доступу одержувачів послуг та компетентних
органів принаймні до наступної інформації: a) ім'я постачальника послуг; b) географічна адреса заснованого постачальника послуг; c) детальна інформація про постачальника послуг, включаючи
адресу його електронної пошти, що дозволяє швидко з ним
зв'язуватись та безпосередньо й ефективно надсилати йому
повідомлення; d) якщо постачальник послуг зареєстрований в торговельному чи
подібному реєстрі, то інформацію про цей торговельний реєстр, в
який він занесений, та реєстраційний номер або еквівалентні засоби
ідентифікації постачальника послуг в цьому реєстрі; e) якщо діяльність підлягає ліцензуванню, - особливості
відповідного контрольного органу; f) стосовно професій, що регулюються законодавством ЄС:
- будь-який професійний орган чи подібна установа, в якій
зареєстрований постачальник послуг,
- професійне звання та назва держави-члена, де воно було
видане,
- посилання на професійні правила, що застосовуються на
території держави-члена, де заснована установа, та містяться
засоби доступу до них; g) якщо постачальник послуг займається діяльністю, яка
підлягає сплаті ПДВ, ідентифікаційний номер, про який йдеться в
статті 22(1) шостої Директиви Ради 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977
року про гармонізацію законодавства держав-членів стосовно податку
з обігу - Спільна система податку на додану вартість: універсальна
основа оцінки (29). ___________________
(29) OJ L 145, 13.06.1977, p.1. Директива з поправками,
востаннє внесеними Директивою 1999/85/ЄС (OJ L 277, 28.10.1999,
p.34).
2. На додаток до інших вимог щодо інформації, визначених
законодавством Співтовариства, держави-члени принаймні
забезпечують, що у випадку, якщо інформаційні послуги містять
посилання на ціни, то такі послуги мають бути чітко та однозначно
вказані та, зокрема, повинні містити вказівку на те, чи включають
вони податкові витрати та витрати на доставку.
Частина 2: Комерційні повідомлення
Стаття 6
Інформація, що має постачатись
На додаток до інших вимог до інформації, визначених
законодавством держав Співтовариства, держави-члени забезпечують
відповідність комерційних повідомлень, які є частиною
інформаційних послуг, принаймні наступним умовам: a) комерційні повідомлення чітко ідентифікуються як такі; b) фізична чи юридична особа, від імені якої надсилається
комерційне повідомлення, чітко ідентифікується; c) рекламні пропозиції, такі як знижки, винагороди та
подарунки, якщо такі передбачаються на території держави-члена, де
заснований постачальник послуг, чітко ідентифікуються як такі, а
умови, що мають бути задоволені для їх кваліфікації, легко
доступні та подаються чітко і однозначно; d) рекламні змагання чи ігри, якщо такі передбачені на
території держави-члена, де заснований постачальник послуг, чітко
ідентифікуються як такі, а умови участі легко доступні та
подаються чітко і однозначно.
Стаття 7
Комерційні повідомлення,
що надсилаються без згоди одержувача
1. На додаток до вимог, визначених законодавством
Співтовариства, держави-члени, які дозволяють надсилання
комерційних повідомлень електронною поштою без згоди одержувача,
забезпечують чітку та однозначну ідентифікацію такого комерційного
повідомлення, відправленого постачальником послуг, заснованим на
її території, як такого, одразу після отримання його одержувачем. 2. Без шкоди Директиві 97/7/ЄС ( 994_245 ) та Директиві
97/66/ЄС ( 994_243 ) держави-члени вживають заходів для
забезпечення регулярного консультування та поважання
постачальником послуг, який займається надсиланням комерційних
повідомлень без згоди одержувача електронною поштою, реєстру
відмов, в якому реєструються фізичні особи, які не бажають
отримувати такі комерційні повідомлення.
Стаття 8
Професії, що регулюються законодавством ЄС
1. Держави-члени забезпечують відповідність використання
комерційних повідомлень, які є складовою інформаційних послуг, що
надаються представником професії, що регулюється законодавством
ЄС, професійним нормам щодо, зокрема, незалежності, гідності та
честі професії, професійної таємниці та справедливого ставлення до
клієнтів та інших представників професії. 2. Без нанесення шкоди самостійності професійних органів та
об'єднань держави-члени та Комісія заохочують професійні
об'єднання та органи до розробки кодексів поведінки на рівні
Співтовариства з метою визначити види інформації, яка може
надаватись в цілях комерційного повідомлення відповідно до норм,
про які йдеться в пункті 1. 3. При розробці пропозиції щодо ініціатив в межах
Співтовариства, потреба в яких виникає у зв'язку із необхідністю
забезпечити належне функціонування внутрішнього ринку щодо
інформації, про яку йдеться в пункті 2, Комісія приділяє належну
увагу кодексам поведінки, що застосовуються на рівні
Співтовариства та діють у тісному співробітництві із відповідними
професійними об'єднаннями та органами. 4. Ця Директива застосовується додатково до директив
Співтовариства щодо доступу, реалізації діяльності в межах
професій, що регулюються законодавством ЄС.
Частина 3: Контракти, що укладаються
за допомогою електронних засобів
Стаття 9
Режим укладення контрактів
1. Держави-члени гарантують, що їх правова система передбачає
укладення контрактів за допомогою електронних засобів.
Держави-члени також, зокрема, забезпечують, що правові вимоги до
процесу укладення контрактів ні створюють перешкоди для
використання контрактів, укладених в електронному вигляді, ні
призводять до позбавлення таких контрактів законної сили через
укладення їх в електронній формі. 2. Держави-члени можуть передбачити, що пункт 1 не
застосовується до всіх чи визначених контрактів, які підпадають
під одну з наступних категорій: a) контракти, які передбачають появу чи передачу прав на
нерухоме майно, окрім прав оренди; b) контракти, що вимагають відповідно до закону залучення
судів, державних органів чи професій, що передбачають реалізацію
державних повноважень; c) контракти про поручительство та майнове забезпечення, що
надається особами, які діють в цілях, що лежать поза межами їх
комерційної чи професійної діяльності; d) контракти, що регулюються сімейним правом чи спадковим
правом. 3. Держави-члени вказують Комісії на категорії, що містяться
в пункті 2, до яких не застосовується пункт 1. Держави-члени кожні
п'ять років подають до Комісії звіт про застосування пункту 2 із
поясненням причин зберігання в силі категорії, що передбачається в
пункті 2(b), до якого не застосовуються положення пункту 1.
Стаття 10
Інформація, що має бути надана
1. На додаток до інших вимог до інформації, що визначені
законодавством держав Співтовариства, держави-члени забезпечують,
якщо інше не узгоджено сторонами, які не є споживачами, що
принаймні наступна інформація надається постачальником послуг
чітко, повно та однозначно під першим номером в порядку,
визначеному одержувачем послуг: a) різні технічні заходи на шляху до укладення контракту; b) чи буде укладений контракт прийнятий постачальником послуг
та чи буде він доступним; c) технічні засоби ідентифікації та виправлення помилок вводу
до розміщення запиту; d) мови, запропоновані для укладення контракту. 2. Держави-члени забезпечують, якщо інше не узгоджено між
сторонами, які не є споживачами, повідомлення постачальником
послуг про дотримання ним будь-якого відповідного кодексу
поведінки та інформацію щодо способу консультації із цими
кодексами електронним шляхом. 3. Умови контракту та загальні умови, що висуваються до
одержувача, мають бути доступні таким чином, щоб він міг їх
зберігати та відновлювати. Пункти 1 та 2 не застосовуються до контрактів, укладених
виключно шляхом обміну електронною поштою чи еквівалентних
індивідуальних повідомлень.
Стаття 11
Розміщення запиту
1. Держави-члени забезпечують, якщо інше не узгоджено між
сторонами, які не є споживачами, що у випадку, якщо одержувач
послуг розміщує свій запит за допомогою технологічних засобів,
застосовуються наступні принципи: - постачальник послуг має безвідкладно та за допомогою
електронних засобів підтвердити отримання запиту одержувача, - вважається, що запит та підтвердження отримання надходять в
той момент, коли сторони, яким вони адресовані, здатні отримати
доступ до них. 2. Держави-члени гарантують, якщо інше не узгоджене між
сторонами, які не є споживачами, надання постачальником послуг
одержувачеві цих послуг доступу до ефективних технічних засобів,
що дозволять йому виявляти та виправляти помилки вводу до
розміщення запиту. 3. Пункт 1.1 та пункт 2 не застосовуються до контрактів,
укладених виключно шляхом обміну електронною поштою чи
еквівалентних індивідуальних повідомлень.
Частина 4: Відповідальність проміжкових постачальників послуг
Стаття 12
Канали передачі інформації
1. Якщо надаються інформаційні послуги, які складаються з
передачі інформації, що надається одержувачем послуг, всередині
мережі зв'язку або надання доступу до мережі зв'язку,
держави-члени забезпечують звільнення постачальника послуг від
відповідальності за передану інформацію при умові, що
постачальник: a) не є ініціатором передачі; b) не обирає одержувача передачі; та c) не обирає чи не змінює інформацію, що міститься в
передачі. 2. Акти передачі та забезпечення доступу, про що йдеться в
пункті 1, включають в себе автоматичне, проміжкове тимчасове
зберігання переданої інформації, оскільки це робиться з єдиною
метою - здійснення передачі в мережі зв'язку та передбачає, що
інформація не зберігається довше, ніж це необхідно для передачі. 3. Ця стаття не впливає на можливість для суду чи
адміністративного органу, відповідно до правової системи
держав-членів, вимагати від постачальника послуг обмеження чи
запобігання порушення.
Стаття 13
"Кешування"
1. Якщо надаються інформаційні послуги, які складаються з
передачі в мережі зв'язку інформації, що надається одержувачем
послуг, держави-члени забезпечують звільнення постачальника послуг
від відповідальності за автономне, проміжкове тимчасове зберігання
інформації, що здійснюється з єдиною метою - більш ефективної
поступальної передачі інформації до інших одержувачів послуг за їх
запитом за умови що: a) постачальник послуг не змінює інформацію; b) постачальник задовольняє умови доступу до інформації; c) постачальник задовольняє правила оновлення інформації, які
є широко визнаними та використовуються даною індустрією; d) постачальник не перешкоджає законному використанню
технологій, які широко визнані та використовуються індустрією, при
отриманні даних про використання інформації; та e) постачальник вдається до швидких дій з метою усунення
можливості доступу чи відключення доступу до інформації, яку він
зберігав, після того як він узнає, що інформація на початковій
стадії передання була видалена з мережі або доступ до неї був
відключений, чи суд або адміністративний орган наказав здійснити
таке усунення чи відключення. 2. Ця стаття не впливає на можливість для суду чи
адміністративного органу, відповідно до правової системи
держав-членів, вимагати від постачальника послуг обмеження чи
запобігання порушення.
Стаття 14
Розміщення інформації
1. Якщо надаються інформаційні послуги, які включають в себе
зберігання інформації, що надається одержувачем послуг,
держави-члени забезпечують звільнення постачальника послуг від
відповідальності за інформацію, що була збережена за запитом
одержувача послуг, при умові, що: a) постачальник послуг не знає про незаконну діяльність чи
інформацію, що стосується позовів про відшкодування збитків, не
обізнаний із фактами чи обставинами, з яких випливає незаконна
діяльність чи інформація; або b) постачальник за умов обізнаності вдається до швидких дій з
метою усунення можливості доступу чи відключення доступу до
інформації. 2. Пункт 1 не застосовується, якщо одержувач послуг діє під
егідою чи під контролем постачальника. 3. Ця стаття не впливає як на можливість для суду чи
адміністративного органу, відповідно до правової системи
держав-членів, вимагати від постачальника послуг обмеження чи
запобігання порушення, так і на здатність держав-членів
встановлювати процедури, що регулюють усунення можливості доступу
чи відключення доступу до інформації.
Стаття 15
Відсутність загального обов'язку відслідковувати
1. Держави-члени не накладають на постачальників послуг ні
загального обов'язку при наданні послуг, що регулюється статтями
12, 13 та 14, відслідковувати інформацію, яку вони передають чи
зберігають, ні загального обов'язку здійснювати активний пошук
фактів чи обставин, що вказують на незаконну діяльність. 2. Держави-члени можуть передбачити обов'язки для
постачальників інформаційних послуг інформувати компетентні
державні органи про підозрілу незаконну діяльність, що
здійснюється, чи інформацію, що надається одержувачем послуг, або
обов'язки повідомляти компетентні органи за їх запитом про
інформацію, яка надає можливість ідентифікувати тих одержувачів
послуг, з якими вони мають угоди про зберігання інформації.
Глава III
Запровадження
Стаття 16
Кодекси поведінки
1. Держави-члени та Комісія заохочують: a) розробку кодексів поведінки на рівні Співтовариства
торговельними, професійними та споживацькими об'єднаннями чи
організаціями, метою чого є належне запровадження статей 5-15; b) добровільну передачу проектів кодексів на національному
рівні чи на рівні Співтовариства Комісії; c) доступність цих кодексів поведінки в електронному вигляді
на мовах держав Співтовариства; d) повідомлення держав-членів та Комісії торговельними,
професійними та споживацькими об'єднаннями чи організаціями про їх
оцінку своїх кодексів поведінки та їх впливу на практику, звички
чи звичаї в сфері електронної комерції; e) розробку кодексів поведінки в сфері захисту неповнолітніх
та людської гідності. 2. Держави-члени та Комісія заохочують залучення об'єднань та
організації, що представляють споживачів, до розробки й
імплементації кодексів поведінки, які становлять сферу їх
інтересів і складені відповідно до пункту 1(a). Якщо необхідно, з
метою забезпечення особливих потреб більш слабких об'єднань, з
ними мають проводитись консультації.
Стаття 17
Вирішення спорів поза межами суду
1. Держави-члени забезпечують, що в умовах відсутності
узгодженості між постачальником інформаційних послуг та
одержувачем послуг їх законодавство не перешкоджає використовувати
позасудові механізми, доступні згідно національному законодавству,
до вирішення спорів, включаючи відповідні електронні засоби. 2. Держави-члени заохочують органи, відповідальні за
позасудове вирішення спорів, зокрема, спорів, стороною яких є
споживач, діяти у такий спосіб, який передбачає адекватні
процесуальні гарантії для зацікавлених сторін. 3. Держави-члени заохочують органи, відповідальні за
позасудове вирішення спорів, повідомляти Комісію про важливі
рішення, що приймаються ними в сфері інформаційних послуг, та
передавати будь-яку іншу інформацію про практику, використання чи
звичаї в галузі електронної комерції.
Стаття 18
Судові позови
1. Держави-члени забезпечують, що судові позови, які
передбачаються національним законодавством про діяльність в сфері
інформаційних послуг, надають можливість швидкого прийняття актів,
включаючи тимчасові, метою яких є обмеження будь-якого підозрілого
порушення та попередження нанесення будь-якої шкоди інтересам. 2. Додаток до Директиви 98/27/ЄС доповнюється наступним
чином: "11. Директива 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради
від 8 червня 2000 року про визначені правові аспекти надання
інформаційних послуг, зокрема, в сфері електронної комерції, на
внутрішньому ринку (Директива про електронну комерцію) (OJ L 178,
17.07.2000, p.1)."
Стаття 19
Співробітництво
1. Держави-члени мають адекватні засоби контролю та
розслідування, необхідні для ефективної імплементації цієї
Директиви, забезпечують надання постачальником послуг необхідної
їм інформації. 2. Держави-члени співробітничають із іншими
державами-членами; з цією ж метою вони обирають один чи декілька
контактних пунктів, інформацію з яких вони повідомляють іншим
державам-членам та Комісії. 3. Держави-члени якомога швидше та згідно із національним
законодавством надають допомогу та інформацію, щодо яких
надсилають запит інші держави-члени та Комісія, включаючи
відповідні електронні засоби. 4. Держави-члени створюють контактні пункти, які доступні
принаймні за допомогою електронних засобів та з яких одержувачі
послуг та постачальники послуг можуть: a) отримати загальну інформацію як про контрактні права та
обов'язки, так і про механізми подання скарг та відшкодування
збитків у випадку спорів, включаючи практичні аспекти, залучені
при використанні таких механізмів; b) отримати детальну інформацію про органи, об'єднання чи
організації, з яких вони можуть отримати подальшу інформацію чи
практичну допомогу. 5. Держави-члени заохочують повідомлення Комісії про будь-які
важливі адміністративні чи судові рішення, прийняті на їх
території стосовно спорів в сфері інформаційних послуг, а також
про практику, використання та звичаї в сфері електронної комерції.
Комісія повідомляє іншим державам-членам про ці рішення.
Стаття 20
Санкції
Держави-члени визначають санкції, що застосовуються до
порушень положень національного законодавства, прийнятого
відповідно до цієї Директиви, та вживають заходів, необхідних для
його реалізації. Санкції, які вони накладають, ефективні,
пропорційні до здійсненого порушення.
Глава IV
Заключні положення
Стаття 21
Повторне вивчення
1. До 17 липня 2003 року та після цього кожні два роки
Комісія подає до Європейського парламенту, Ради та Комітету з
економічних та соціальних питань звіт про застосування цієї
Директиви разом із пропозиціями про її адаптацію до правового,
технічного та економічного розвитку в сфері інформаційних послуг
(у випадку необхідності), зокрема, звертаючи увагу на попередження
злочинів, захист неповнолітніх, захист прав споживача та ефективне
функціонування внутрішнього ринку. 2. При вивченні потреби адаптації цієї Директиви у звіті,
зокрема, міститься аналіз необхідності прийняття пропозицій щодо
відповідальності постачальників гіперзв'язку та послуг щодо
розміщення, процедур повідомлення та розміщення та накладення
відповідальності. Звіт також містить аналіз потреби в додаткових
умовах щодо звільнення від відповідальності, що передбачається
статтями 12 та 13, у зв'язку із технічним розвитком та можливістю
застосування принципів внутрішнього ринку до комерційних
повідомлень, відправлених електронною поштою без згоди одержувача.
Стаття 22
Впровадження
1. Держави-члени приймають законодавчі, нормативні й
адміністративні положення, необхідні для виконання даної
Директиви, не пізніше 17 січня 2002 року. Вони негайно сповіщають
про це Комісію. 2. Коли держави-члени приймають такі акти, про які йдеться в
пункті 1, останні повинні містити посилання на цю Директиву чи
супроводжуватися таким посиланням у разі їх офіційної публікації.
Методи, за якими робиться таке посилання, встановлюються
державами-членами.
Стаття 23
Набрання чинності
Ця Директива набирає чинності в день її публікації в
Офіційному журналі Європейських Співтовариств.
Стаття 24
Адресати
Ця Директива адресована державам-членам.
Вчинено в Люксембурзі 8 червня 2000 року.
За Європейський парламент Президент
Н. Фонтен
За Раду Президент
Ж. Мартінс д'Олівейра

Додаток
Відступи від статті 3
Як передбачено в статті 3(3), стаття 3(1) та (2) не
застосовується до: - авторського права, суміжних прав, прав, про які йдеться в
Директиві 87/54/ЄЕС ( 994_351 ) (1) та Директиві 96/9/ЄС
( 994_241 ) (2), а також до прав промислової власності, - випуску електронних грошей установами, по відношенню до
яких держави-члени застосували один з відступів, передбачених в
статті 8(1) Директиви 2000/46/ЄС ( 994_178 ) (3), - статті 44(2) Директиви 85/611/ЄЕС ( 994_293 ) (4), - статті 30 та Розділу IV Директиви 92/49/ЄЕС ( 994_290 )
(5), Розділу IV Директиви 92/96/ЄЕС ( 994_186 ) (6), статей 7 та 8
Директиви 88/357/ЄЕС ( 994_188 ) (7) та статті 4 Директиви
90/619/ЄЕС ( 994_185 ) (8), ___________________
(1) OJ L 24, 27.01.1987, p.36.
(2) OJ L 77, 27.03.1996, p.20.
(3) Ще не опублікована в Офіційному журналі.
(4) OJ L 375, 31.12.1985, p.3. Директива з поправками,
востаннє внесеними Директивою 95/26/ЄС (OJ L 168, 18.07.1995,
p.7). (5) OJ L 228, 11.08.1992, p.1. Директива, з поправками,
востаннє внесеними Директивою 95/26/ЄС.
(6) OJ L 360, 09.12.1992, p.2. Директива, з поправками,
востаннє внесеними Директивою 95/26/ЄС.
(7) OJ L 172, 04.07.1988, p.1. Директива, з поправками,
востаннє внесеними Директивою 92/49/ЄС ( 994_290 ).
(8) OJ L 330, 29.11.1990, p.50. Директива, останній раз
доповнена Директивою 92/96/ЄС ( 994_186 ).
- свободи сторін обирати закон, що застосовується до їх
контракту, - контрактних зобов'язань стосовно контрактів, укладених
споживачами, - формальної чинності контрактів, які створюють чи передають
права на нерухоме майно, якщо на такі контракти поширюються
обов'язкові формальні вимоги законодавства держави-члена, на
території якого розташоване нерухоме майно, - дозволу на передання комерційних повідомлень електронною
поштою без згоди одержувача.
Офіційний журнал L 178, 17.07.2000, p.0001-0016
Переклад здійснено Центром порівняльного права при
Міністерстві юстиції України.

Директива N 2000/31/ЕС
Европейского парламента и Совета ЕС
О некоторых правовых аспектах
информационных услуг на внутреннем рынке,
в частности, об электронной коммерции
(Директива об электронной коммерции)(**)
(Люксембург, 8 июня 2000 года)

(неофициальный перевод)(*)
Европейский парламент и Совет Европейского Союза,
руководствуясь Договором об учреждении Европейского
сообщества ( 994_017 ), в частности, его статьями 47 (2), 55 и 95,
принимая во внимание Предложение Комиссии(*),
--------------- (*) ОЖ N C 30, 05.02.1999, стр. 4.
принимая во внимание Заключение Экономического и Социального
Комитета(*),
--------------- (*) ОЖ N C 169, 16.06.1999, стр. 36.
действуя в соответствии с процедурой, установленной
статьей 251 Договора(*) ( 994_017 ),
--------------- (*) Заключение Европейского парламента от 6 мая 1999 года
(ОЖ N C 279, 01.10.1999, стр. 389), Общая позиция Совета от
28 февраля в 2000 году (ОЖ N C 128, 08.05.2000, стр. 32) и Решение
Европейского парламента от 4 мая 2000 года.
поскольку:
1) Европейский Союз стремится развивать более тесные связи
между государствами и народами Европы и гарантировать
экономический и социальный прогресс; в соответствии со
статьей 14 (2) Договора ( 994_017 ), внутренний рынок представляет
собой пространство без внутренних границ, в котором обеспечиваются
свободное движение товаров, услуг, а также свобода учреждения
предприятий; развитие информационных общественных услуг в
пространстве без внутренних границ жизненно важно для устранения
барьеров, которые разделяют европейские народы.
2) Развитие в информационном обществе электронной коммерции
предполагает существенные возможности занятости в Сообществе, в
частности, на малых и средних предприятиях, и будет стимулировать
экономический рост и инвестиции Европейских компаний в
инновационные технологии, а также может усилить
конкурентоспособность европейской промышленности, обеспечивая
доступ в Интернет для всех лиц.
3) Законодательство Сообщества и характеристики правопорядка
Сообщества являются жизненно важными для предоставления
европейским гражданам и операторам возможностей, невзирая на
границы, в полной степени пользоваться преимуществами, которые
предоставляет электронная коммерция; таким образом, данная
Директива имеет целью обеспечить высокий уровень правовой
интеграции Сообщества, предназначенный для формирования реального
пространства без внутренних границ для предоставления
информационных общественных услуг.
4) Важно обеспечить получение преимуществ для электронной
коммерции от внутреннего рынка и, таким образом, достичь высокого
уровня интеграции в пределах Сообщества, предусмотренного
Директивой Совета ЕС 89/552/ЕЭС ( 994_446 ) от 3 октября 1989 года
о координации законодательных, нормативных и административных
положений Государств-членов ЕС относительно деятельности в сфере
телевизионного вещания(*).
--------------- (*) ОЖ N L 298, 17.10.1989, стр. 23. Директива с поправками,
внесенными Директивой 97/36/ЕС Европейского парламента и Совета
(ОЖ N L 202, 30.07.1997, стр. 60).
5) Развитию информационных услуг в пределах Сообщества
препятствует ряд правовых преград на пути к надлежащему
функционированию внутреннего рынка, которые делают менее
привлекательной реализацию свободы организации и свободы
предоставления услуг; эти препятствия возникают из несоответствий
в законодательстве и из правовой неопределенности в отношении
того, какие нормы национального законодательства должны быть
применены к таким услугам; в отсутствие координации и
согласованности законодательства в значимых областях, препятствия
могут быть устранены применением прецедентного права Суда
Европейских Сообществ; существует правовая неопределенность
относительно того, в какой мере государства-члены ЕС могут
контролировать услуги, которые предоставляются другим
государством-членом.
6) В свете целей Сообщества, статей 43 и 49 Договора
( 994_017 ), а также целей вторичного права Сообщества, эти
препятствия должны быть устранены с помощью координации
определенных национальных законов и уточнения определенных
правовых концепций на уровне Сообщества в мере, необходимой для
надлежащего функционирования внутреннего рынка; регулируя лишь
определенные специфичные вопросы, которые вызывают возникновение
проблем на внутреннем рынке, данная Директива полностью
соответствует принципу субсидиарности, как определено в статье 5
Договора.
7) Для того, чтобы обеспечить правовую определенность и
доверие покупателя, данная Директива должна установить четкие
рамки регулирования определенных правовых аспектов электронной
коммерции на внутреннем рынке.
8) Целью данной Директивы является создание правовых рамок
для обеспечения свободного перемещения информационных услуг между
государствами-членами ЕС. Целью Директивы не является гармонизация
сфер действия криминального права как такового.
9) Свободное перемещение информационных услуг может, во
многих случаях, специфично отражать в праве Сообщества более общий
принцип, а именно - принцип свободы выражения, как это указано в
статье 10 (1) Конвенции о защите основных прав и свобод человека
( 995_004 ), которая была ратифицирована всеми
государствами-членами ЕС; по этой причине директивы, которые
регулируют оказание информационных услуг, должны обеспечивать
право свободно заниматься этой деятельностью в свете вышеуказанной
статьи Конвенции, с теми лишь ограничениями, которые налагает
параграф 2 данной статьи и статья 46 (1) Договора ( 994_017 );
настоящая Директива не имеет целью влиять на основополагающие
нормы и принципы национального законодательства, связанные со
свободой самовыражения.
10) В соответствии с принципом пропорциональности, меры,
предусмотренные в этой Директиве, ограничены до минимума,
необходимого для достижения цели надлежащего функционирования
внутреннего рынка; для того чтобы гарантировать пространство,
которое действительно не имеет внутренних границ настолько,
насколько этого требует электронная коммерция, настоящая Директива
должна обеспечить высокий уровень защиты целей, которые
представляют общий интерес, в частности, в сфере защиты прав
несовершеннолетних и человеческого достоинства, защиты прав
потребителя и здоровья граждан; в соответствии со статьей 152
Договора ( 994_017 ) защита здоровья граждан является существенным
компонентом политики Сообщества.
11) Эта Директива применяется без ущерба для уровня защиты
здоровья граждан и интересов покупателей, как это установлено
актами Сообщества; среди других, Директива Совета 93/13/ЕЭС от
5 апреля 1993 года о нечестных сроках в контрактах покупателей(1)
и Директива 97/7/ЕС Европейского парламента и Совета ( 994_245 )
от 20 мая 1997 года о защите покупателей в отношении контрактов,
которые заключаются на расстоянии(2), составляют жизненно важный
элемент защиты покупателей в сфере заключения контрактов; эти же
директивы полностью применяются к информационным услугам; базовое
законодательство Сообщества, которое в полной мере применяется к
информационным услугам, также включает в себя Директиву Совета
84/450/ЕЭС ( 994_347 ) от 10 сентября 1984 года, касающуюся
недостоверной и сравнительной рекламы(3), Директиву Совета
87/102/ЕЭС ( 994_350 ) от 22 декабря 1986 года о сближении
законодательных, регулятивных и административных положений
государств-членов в сфере операций с потребительским кредитом(4),
Директиву Совета 93/22/ЕЭС ( 994_187 ) от 10 мая 1993 года об
инвестиционных услугах в сфере ценных бумаг(5), Директиву Совета
90/314/ЕЭС от 13 июня 1990 года о комплексном туризме, комплексном
отдыхе и комплексных турах(6), Директиву 98/6/ЕС Европейского
парламента и Совета от 16 февраля 1998 года о защите потребителей
при указании цен(7), Директиву Совета 92/59/ЕЭС от
29 июня 1992 года об общей безопасности продукции(8), Директиву
94/47/ЕС Европейского парламента и Совета от 26 октября 1994 года
о защите приобретателей применительно к некоторым аспектам
договоров, относящихся к приобретению права пользования в
отдельные периоды времени недвижимым имуществом(9), Директиву
98/27/ЕС Европейского парламента и Совета от 19 мая 1998 года о
предписаниях в целях защиты интересов прав потребителей(10),
Директиву Совета 85/374/ЕЭС ( 994_348 ) от 25 июля 1985 года о
сближении законов, регламентов и административных положений
государств-членов, применяемых к ответственности за неисправную
продукцию(11), Директиву 1999/44/ЕС Европейского парламента и
Совета от 25 мая 1999 года о некоторых аспектах продажи
потребительских товаров и предоставляемых гарантиях(12)
( 994_b07 ), будущую Директиву Европейского парламента и Совета
относительно дистанционного маркетинга потребительских финансовых
услуг(13), и Директиву Совета 92/28/ЕЭС от 31 мая 1992 года о
рекламе медицинской продукции(14); настоящая Директива должна
применяться без ущерба для Директивы 98/43/ЕС Европейского
парламента и Совета от 6 июля 1998 года о сближении
законодательных, регулятивных и административных положений
государств-членов ЕС относительно рекламы и спонсорства
применительно к табачной продукции(15), принятой в рамках
структуры внутреннего рынка; настоящая Директива дополняет
информационные требования, установленные вышеупомянутыми
директивами, и, в частности, Директивой 97/7/ЕС.
---------------- (1) ОЖ N L 95, 21.04.1993, стр. 29.
(2) ОЖ N L 144, 04.06.1999, стр. 19.
(3) ОЖ N L 250, 19.09.1984, стр. 17. Директива с поправками,
внесенными Директивой 97/55/ЕС Европейского парламента и Совета
(ОЖ N L 290, 23.10.1997, стр. 18). В настоящий момент указанная
Директива отменена Директивой Европейского парламента и Совета
2006/114/ЕС от 12 декабря 2006 г. о недостоверной и сравнительной
рекламе - прим.перев.
(4) ОЖ N L 42, 12.02.1987, стр. 48. Директива с поправками, в
последний раз внесенными Директивой 98/7/ЕС Европейского
парламента и Совета (ОЖ N L 101, 01.04.1998, стр. 17).
(5) ОЖ N L 141, 11.06.1993, стр. 27. Директива с поправками,
в последний раз внесенными Директивой 97/9/ЕС Европейского
парламента и Совета (ОЖ N L 84, 26.03.1997, стр. 22).
(6) ОЖ N L 158, 23.06.1990, стр. 59.
(7) ОЖ N L 80, 18.03.1998, стр. 27.
(8) ОЖ N L 228, 11.08.1992, стр. 24. Указанная Директива
отменена Директивой Европейского парламента и Совета 2001/95/ЕС от
3 декабря 2001 г. об общей безопасности продукции - прим.перев.
(9) ОЖ N L 280, 29.10.1994, стр. 83. Указанная Директива
отменена Директивой 2008/122/ЕС Европейского Парламента и Совета
ЕС от 14 января 2009 о защите потребителей в отношении таймшеров и
долгосрочных туристских продуктов - прим.перев.
(10) ОЖ N L 166, 11.06.1998, стр. 51. Директива с поправками,
внесенными Директивой 1999/44/ЕС (ОЖ N L 171, 07.07.1999,
стр. 12). Указанная Директива отменена Директивой 2009/22/ЕС
Европейского Парламента и Совета ЕС от 23 апреля 2009 г. о
предписаниях в целях защиты интересов прав потребителей -
прим.перев.
(11) ОЖ N L 210, 07.08.1985, стр. 29. Директива с поправками,
внесенными Директивой 1999/34/ЕС (ОЖ N L 141, 04.06.1999, стр.
20).
(12) ОЖ N L 171, 07.07.1999, стр. 12.
(13) Данная Директива уже принята - Директива 2002/65/ЕС
Европейского парламента и Совета Европы от 23 сентября 2002 г. о
дистанционном маркетинге потребительских финансовых услуг и о
внесении изменений в Директиву Совета Европы 90/619/ЕЭС
( 994_185 ) и Директивы 97/7/ЕС ( 994_245 ) и 98/27/ЕС -
прим.перев.
(14) ОЖ N L 113, 30.04.1992, стр. 13. Указанная Директива
отменена Директивой 2001/83/ЕС Европейского Парламента и Совета ЕС
от 6 ноября 2001 года относительно Кодекса Сообщества о
медицинской продукции, предназначенной для использования
человеком - прим.перев.
(15) ОЖ N L 213, 30.07.1998, стр. 9.
12) Необходимо исключить определенные виды деятельности из
сферы действия данной Директивы на основании того, что свобода
предоставления услуг в этой сфере не может быть гарантирована на
данном этапе в соответствии с Договором ( 994_017 ) или
существующим вторичным законодательством; исключение этих видов
деятельности не препятствует применению никаких инструментов,
которые могут оказаться необходимыми для надлежащего
функционирования внутреннего рынка; налогообложение должно быть
исключено из сферы действия настоящей Директивы.
13) Данная Директива не имеет целью устанавливать правила в
отношении налоговых обязательств или налоговых аспектов
электронной коммерции.
14) Защита лиц в отношении обработки личной информации
регулируется исключительно Директивой 95/46/ЕС Европейского
парламента и Совета ( 994_242 ) от 24 октября 1995 года о защите
лиц в сфере обработки личной информации и свободного перемещения
такой информации(*) и Директивой 97/66/ЕС Европейского парламента
и Совета ( 994_243 ) от 15 декабря 1997 года относительно
обработки личной информации и защиты тайны в сфере
телекоммуникаций(**), которые в полной мере могут быть применены к
информационным услугам; эти Директивы уже устанавливают правовые
рамки Сообщества в сфере обработки личной информации и, таким
образом, нет необходимости их регулирования в данной Директиве с
тем, чтобы обеспечить эффективное функционирование внутреннего
рынка и, в частности, свободное перемещение личной информации
между государствами-членами ЕС; имплементация и применение
настоящей Директивы должны быть осуществлены в полном соответствии
с принципами защиты личных данных, в частности, в отношении
рассылки коммерческих сообщений без согласия получателя и
ответственности посредников; данная Директива не может
препятствовать анонимному использованию открытых сетей, таких как
Интернет.
--------------- (*) ОЖ N L 281, 23.11.1995, стр. 31.
(**) ОЖ N L 24, 30.01.1998, стр. 1.
15) Конфиденциальность сообщений гарантируется статьей 5
Директивы 97/66/ЕС ( 994_243 ); согласно этой Директиве
государства-члены ЕС должны запретить любой вид перехватов или
контроля над сообщениями других субъектов, отличных от
отправителей и получателей, за исключением случаев законного
перехвата и контроля.
16) Исключение деятельности по организации азартных игр из
сферы применения этой Директивы распространяется исключительно на
азартные игры, лотереи и пари, предусматривающие денежные ставки;
вышеуказанное исключение не распространяется на конкуренцию в
продвижении товаров или на игры, целью которых является
стимулирование продаж товаров или услуг, и в которых платеж, если
такой предусматривается, служит лишь для приобретения товаров или
услуг.
17) Определение понятия "информационные общественные услуги"
уже содержится в Директиве 98/34/ЕС Европейского парламента и
Совета от 22 июня 1998 года, которая предусматривает процедуру для
поставки информации в области технических стандартов и
постановлений и правил предоставления информационных услуг(*), и в
Директиве 98/84/ЕС Европейского парламента и Совета от
20 ноября 1998 года о правовой защите услуг, которые основываются
или состоят из условного доступа(**); данное определение включает
в себя любые услуги, которые предоставляются по индивидуальному
запросу получателя услуг, как правило, за вознаграждение, на
расстоянии посредством электронного оборудования, которое
используется для переработки (включая цифровое сжатие) и
сохранения информации; услуги, указанные в списке приложения V к
Директиве 98/34/ЕС, которые не предусматривают переработку и
сохранение информации, не регулируются этим определением.
---------------- (*) ОЖ N L 204, 21.07.1998, стр. 37. Директива с поправками,
внесенными Директивой 98/48/ЕС (ОЖ N L 217, 05.08.1998, стр. 18).
(**) ОЖ N L 320, 28.11.1998, стр. 54.
18) Информационные услуги охватывают широкий спектр сфер
экономической деятельности, которые осуществляются в режиме
on-line; данные виды деятельности, в частности, могут включать в
себя продажу товаров в режиме on-line; в сферу действия данной
Директивы не входят доставка товаров или предоставление услуг в
режиме off-line; информационные услуги не ограничиваются
исключительно услугами, которые обеспечивают интерактивное
заключение договоров, но, поскольку они являются экономической
деятельностью, то включают в себя также и услуги, предоставление
которых не оплачивается их получателями (например, предложение
информации on-line, коммерческие коммуникации или возможность
поиска, доступа и получения информации); информационные услуги
также включают в себя услуги, состоящие в передаче информации
через коммуникационную сеть, в предоставлении доступа к
коммуникационной сети, а также услуги по размещению информации,
предоставляемой получателем услуг; телевизионное вещание в
значении Директивы ЕЭС/89/552 ( 994_446 ) и радиовещание не
являются информационными услугами, поскольку они предоставляются
не по индивидуальным запросам; однако услуги, которые передаются
от одного места в другое, такие как предоставление видео услуг по
запросу, или рассылка коммерческих сообщений с помощью электронной
почты, напротив, являются информационными услугами, регулируемыми
настоящей Директивой; использование электронной почты или
эквивалентных средств индивидуальной коммуникации, например,
физическими лицами, которые действуют не с целью осуществления
профессиональной или коммерческой деятельности, в том числе для
заключения контрактов между собой, не является информационными
услугами; договорные отношения между служащим и его работодателем
не являются предоставлением информационных услуг; деятельность,
которая по своей сути не может осуществляться на расстояния и
посредством электронных средств коммуникации, такая как
обязательный аудит счетов компаний или консультация врачом,
которая требует физического осмотра пациента, не является
предоставлением информационных услуг.
19) Место учреждения поставщика услуг должно определяться в
соответствии с прецедентным правом Суда Европейских Сообществ,
согласно которому концепция учреждения предусматривает фактическое
осуществление экономической деятельности через фиксированное
учреждение в течение неопределенного времени; это требование также
выполняется, если компания создается на определенный период; место
учреждения компании, предоставляющей услуги через веб-сайт, не
является месторасположением технологий, которые обеспечивают
поддержку этому веб-сайту, или местом, из которого этот веб-сайт
доступен; местом учреждения является место, где компания
осуществляет свою экономическую деятельность; в случаях, если
поставщик информационных услуг имеет несколько мест учреждения
компании, то важно определить, из которого из них предоставляются
соответствующие услуги; в том случае, если затруднительно
определить, из какого места учреждения (из нескольких)
предоставляется определенная услуга, то таковым считается место
нахождения центра деятельности компании, который имеет отношение к
данной конкретной услуге.
20) Определение "получатель услуг" охватывает все виды
использования информационных услуг как лицами, которые
предоставляют информацию внутри открытых сетей, таких как
Интернет, так и лицами, которые осуществляют поиск информации в
Интернете в частных или профессиональных целях.
21) Рамки координации, устанавливаемые настоящей Директивой,
применяются без ущерба к будущей гармонизации законодательства
Сообщества о предоставлении информационных услуг и будущего
законодательства, трансформирующего применение настоящей Директивы
на национальном уровне; рамки координации относятся лишь к
требованиям относительно on-line деятельности, такой как on-line
информация, on-line реклама, on-line покупки, on-line заключение
контрактов, и не касаются правовых требований государств-членов ЕС
относительно товаров, в частности, относительно стандартов
безопасности, обязательств по маркировке, ответственности за
товары, рамки координации также не касаются требований
государств-членов ЕС относительно доставки или перевозки товаров,
включая распределение медицинских продуктов; рамки координации не
охватывают осуществление преимущественного права покупки
государственными органами определенных товаров, таких как
произведения искусства.
22) Предоставление информационных услуг контролируется с
самого начала деятельности с целью обеспечения эффективной защиты
общественных интересов; для этого необходимо обеспечить
предоставление защиты со стороны компетентного органа не только
для граждан собственного государства, но и для граждан всего
Сообщества; с целью усиления взаимного доверия между
государствами-членами ЕС важно четко установить ответственность
того государства-члена ЕС, с территории которого оказываются
услуги; более того, для эффективных гарантий свободы
предоставления услуг и правовой определенности для поставщиков и
получателей услуг, предоставление информационных общественных
услуг, в принципе, должно регулироваться законодательством
государства-члена ЕС, на территории которого находится место
учреждения поставщика услуг.
23) Данная Директива не имеет целью устанавливать
дополнительные нормы международного частного права относительно
коллизий, и не затрагивает судопроизводство Судов; положения,
применяемые в соответствии с нормами международного частного
права, не должны ограничивать свободу предоставления
информационных услуг, провозглашенную настоящей Директивой.
24) В контексте данной Директивы, несмотря на норму
относительно контроля источников информационных услуг, принятие
государствами-членами ЕС мер по ограничению свободы движения
информации является законным, если оно основано на положениях
настоящей Директивы.
25) Национальные суды, в том числе и суды гражданской
юрисдикции, которые рассматривают споры в частном праве, могут
отступать от принципа свободы предоставления информационных услуг
на условиях, предусмотренных данной Директивой.
26) Государства-члены ЕС на условиях, предусмотренных данной
Директивой, могут применять свои внутренние нормы уголовного права
и уголовного процесса с целью проведения следственных мероприятий,
необходимых для расследования преступлений, без необходимости
сообщения Комиссии о таких мероприятиях.
27) Данная Директива вместе с будущей Директивой Европейского
парламента и Совета о дистанционном маркетинге потребительских
финансовых услуг(*) является вкладом в создание правовых рамок для
on-line предоставления финансовых услуг; возможности,
предусмотренные настоящей Директивой для государств-членов ЕС, в
отношении ограничения свободы предоставления информационных услуг
при определенных условиях с целью защиты потребителей также
охватывают мероприятия в сфере финансовых услуг, в частности,
мероприятия, направленные на защиту инвесторов.
---------------- (*) Данная Директива уже принята - Директива 2002/65/ЕС
Европейского парламента и Совета Европы от 23 сентября 2002 г. о
дистанционном маркетинге потребительских финансовых услуг и о
внесении изменений в Директиву Совета Европы 90/619/ЕЭС
( 994_185 ) и Директивы 97/7/ЕС ( 994_245 ) и 98/27/ЕС -
прим.перев.
28) Обязательства государств-членов ЕС не делать условием
доступа к осуществлению деятельности поставщиком информационных
услуг предварительное получение лицензии не распространяются на
почтовые услуги, заключающиеся в доставке распечатанного сообщения
электронной почты, которые регулируются положениями Директивы
97/67/ЕС Европейского парламента и Совета от 15 декабря 1997 года
об общих правилах развития внутреннего рынка почтовых услуг в
Сообществе и об улучшении качества услуг(*), и не затрагивают
добровольные системы аккредитации, в частности, в отношении
провайдеров электронных услуг подтверждения подписей.
---------------- (*) ОЖ N L 15, 21.01.1998, стр. 14.
29) Коммерческие сообщения важны для финансирования
информационных услуг и для развития широкого спектра новых
бесплатных услуг; в интересах защиты потребителя и справедливой
торговли коммерческие сообщения, включая сообщения о скидках,
рекламные предложения и рекламные соревнования или игры, должны
удовлетворять ряду условий о прозрачности; эти условия применяются
без ущерба действию Директивы 97/7/ЕС ( 994_245 ); настоящая
Директива не влияет на положения существующих Директив о
коммерческих сообщениях в частности, Директиву 98/43/ЕС.
30) Рассылка коммерческих сообщений с помощью электронной
почты без согласия получателя на их получение может быть
нежелательной для потребителей и поставщиков информационных услуг
и может помешать стабильному функционированию интерактивных сетей;
вопросы согласования получателем определенных форм коммерческих
сообщений, которые рассылаются без его согласия, не регулируются
настоящей Директивой, но они предусматриваются Директивой 97/7/ЕС
( 994_245 ) и Директивой 97/66/ЕС ( 994_243 ); в
государствах-членах ЕС, которые разрешают рассылку коммерческих
сообщений с помощью электронной почты без согласия получателя,
должна стимулироваться соответствующая система фильтрации
сообщений; кроме того, в любом случае коммерческие сообщения,
рассылаемые без согласия получателя, должны четко
идентифицироваться как таковые с целью усиления прозрачности и
облегчения функционирования такой системы фильтрации; получение
коммерческих сообщений с помощью электронной почты без согласия
получателя на их получение не должно вызывать дополнительные
расходы для получателя.
31) Государства-члены ЕС, которые разрешают рассылку
коммерческих сообщений с помощью электронной почты поставщиком
услуг, учрежденным на их территории, без предварительного согласия
получателя, должны обеспечить регулярные консультации поставщиков
услуг между собой и их уважительное отношение к спискам отказов, в
которые физические лица, не желающие получать коммерческие
сообщения, могут внести себя.
32) В целях устранения препятствий к развитию в пределах
Сообщества трансграничных услуг, которые представители
регламентированных профессий, регулируемых законодательством
государств-членов ЕС, могут предлагать через Интернет, необходимо
гарантировать, на уровне Сообщества, соответствие профессиональным
нормам, принятым, в частности, в сфере защиты потребителей или
общественного здоровья; принятие кодексов поведения на уровне
Сообщества будет лучшим средством определения правил
профессиональной этики в сфере коммерческих сообщений; разработка
или, если необходимо, адаптация таких правил должна поощряться без
ущерба самостоятельности профессиональных органов и объединений.
33) Данная Директива дополняет законодательство Сообщества и
национальное законодательство, регулирующие профессиональную
деятельность, формируя полную систему норм в этой сфере.
34) Каждое государство-член ЕС должно внести изменения в свое
законодательство, содержащее требования, которые ограничивают
применение контрактов, заключенных с помощью электронных средств;
проверка законодательства на необходимость такой адаптации должна
быть систематической и охватывать все необходимые стадии и
действия договорного процесса, включая хранение заключенного
контракта; результатом процесса изменения законодательства должно
быть признание контрактов, заключенных с помощью электронных
средств, имеющих юридическую силу; законная сила электронных
подписей регулируется Директивой 1999/93/ЕС Европейского
парламента и Совета ( 994_240 ) от 13 декабря 1999 года об общих
рамках в отношении цифровой подписи(*); подтверждение заключения
контракта поставщиком услуг может принять форму интерактивного
предоставления оплаченных услуг.
---------------- (*) ОЖ N L 13, 19.01.2000, стр. 12.
35) Настоящая Директива не влияет на возможности
государств-членов ЕС формулировать или устанавливать общие или
специальные требования в отношении контрактов, которые могут
исполняться с помощью электронных средств, в частности, требования
о гарантии электронных подписей.
36) Государства-члены ЕС могут устанавливать ограничение на
использование контрактов, заключенных в электронной форме, которые
в соответствии с требованиями законодательства требуют для своего
заключения привлечения судов, органов власти или представителей
профессий, осуществляющих государственные полномочия; эта
возможность также охватывает контракты, для заключения которых
необходимо привлечение судов, органов власти или представителей
профессий, осуществляющих государственные полномочия, с целью их
влияния на третьи стороны, а также контракты, которые, в
соответствии с требованиями законодательства, должны быть
удостоверены нотариусом.
37) Обязательства государств-членов ЕС устранять препятствия
для использования контрактов, заключенных в электронной форме,
распространяются исключительно на препятствия, которые являются
результатом правовых требований, и не распространяются на
практические препятствия, которые являются результатом
невозможности использования в определенных случаях электронных
средств.
38) Обязательства государств-членов ЕС по устранению
препятствий для использования контрактов, заключенных в
электронной форме, должны быть имплементированы согласно с
правовыми требованиями к контрактам, предусмотренным в
законодательстве Сообщества.
39) Неприменение положений настоящей Директивы, относящихся к
контрактам, заключенным исключительно посредством электронной
почты или эквивалентного средства индивидуальной связи, в
отношении предоставляемой информации и размещения запросов, не
должно приводить к игнорированию этих положений поставщиками
информационных услуг.
40) Существующие разногласия в законодательстве
государств-членов ЕС и в прецедентном праве относительно
ответственности поставщиков услуг, действующих в качестве
посредников, препятствуют стабильному функционированию внутреннего
рынка, в частности, ведут к ослаблению развития трансграничных
услуг и созданию диспропорции в конкуренции; деятельность
поставщиков услуг должна быть направлена на предупреждение или
прекращение незаконной деятельности; данная Директива должна
служить основой для развития быстрых и надежных процедур удаления
незаконной информации и отключения доступа к ней; такие механизмы
могут развиваться на основе добровольных соглашений между всеми
заинтересованными сторонами и должны поощряться
государствами-членами ЕС; в интересах всех сторон, вовлеченных в
поставку информационных услуг, принимать и вводить такие
процедуры; положение данной Директивы относительно ответственности
не должны создавать препятствий развитию и эффективному
функционированию технических систем защиты и идентификации,
средств технического контроля, которые стали возможны благодаря
развитию цифровых технологий, в рамках ограничений,
предусмотренных Директивами 95/46/ЕС ( 994_242 ) и 97/66/ЕС
( 994_243 ).
41) Эта Директива направлена на установление равновесия между
различными интересами и устанавливает принципы, на которых могут
основываться промышленные соглашения и стандарты.
42) Освобождение от ответственности, установленное в этой
Директиве, распространяется только на случаи, когда деятельность
поставщиков информационных услуг ограничена техническим
операционным процессом и возможностью предоставления доступа к
сети передачи данных, с помощью которой информация, становящаяся
доступной для третьих сторон, передается или временно сохраняется;
эта деятельность имеет только лишь технический, автоматический и
пассивный характер, который подразумевает, что поставщик
информационных услуги не может контролировать информацию, которая
передается или сохраняется.
43) Поставщик услуг может получить преимущество от
исключений, сделанных для "просто передачи информации" (mere
conduit) или "кэширования", если он никоим образом не
заинтересован в передаваемой информации; среди прочего, это
требует, чтобы он не изменял информацию, которую он передает;
данное требование не распространяется на действия технического
характера, которые осуществляются в течение процесса передачи,
поскольку они не изменяют целостность передающейся информации.
44) Поставщик услуг, который целеустремленно сотрудничает с
одним из получателей информации для того, чтобы осуществлять
незаконные действия, выходит за пределы "просто передачи
информации" (mere conduit) или "кэширования" и, в результате, не
может быть освобожден от ответственности, установленной для такой
деятельности.
45) Ограничения ответственности посредника в поставке услуг,
установленные в этой Директиве, не влияют на возможность различных
судебных запрещений; такие запрещения могут, в частности, состоять
из приказов судов или административных органов, требующих
завершения или предотвращения любого нарушения, включая
перемещение незаконной информации или отключение доступа к ней.
46) С целью получения преимуществ от ограничения
ответственности поставщик информационных услуг, включающих в себя
хранение информации, с момента, когда ему стало известно о
незаконной деятельности, должен срочно предпринять действия для
устранения возможности доступа или отключения доступа к
соответствующей информации; устранение возможности доступа или его
отключение должно осуществляться при соблюдении принципа свободы
самовыражения и процедур, определенных для этих целей на
национальном уровне; настоящая Директива не влияет на возможности
государств-членов ЕС устанавливать особенные требования, которые
должны быть выполнены до того как информация будет уничтожена или
доступ к ней будет отключен.
47) Государствам-членам ЕС не позволяется налагать на
поставщиков услуг обязательства по контролю; это не касается
обязательств по контролю в особых случаях и, в частности, не
влияет на обязанность выполнения распоряжений, выданных
национальными органами власти в соответствии с внутренним
законодательством.
48) Настоящая Директива не влияет на возможность
государств-членов ЕС требовать от поставщиков услуг, которые
принимают информацию, предоставленную получателями их услуг,
применять средства безопасности, которые разумно было бы
применять, и которые должны удовлетворять нормам национального
законодательства, с целью выявления и предотвращения определенных
видов незаконной деятельности.
49) Государства-члены ЕС и Комиссия должны поощрять
разработку кодексов поведения; при этом должен учитываться
добровольный характер таких кодексов и возможность свободного
решения заинтересованными лицами о принятии обязанности
руководствоваться данными кодексами.
50) Важно, чтобы Директива о гармонизации определенных
аспектов авторского права и смежных прав в информационном обществе
и данная Директива вступали в силу одновременно, с целью
установления четкой системы правил об ответственности посредников
за нарушения в сфере авторского права и смежных прав на уровне
Сообщества.
51) Каждое государство-член ЕС в случае необходимости должно
дополнить свое законодательство, которое препятствует
использованию механизмов решения споров внесудебным образом
посредством электронных каналов; эти дополнения имеют целью
сделать функционирование таких механизмов эффективным в
законодательстве и на практике, в том числе и на трансграничном
уровне.
52) Эффективная реализация свобод на внутреннем рынке требует
гарантировать потерпевшим лицам эффективный доступ к средствам
разрешения споров; ущерб, который может быть причинен посредством
присоединения к информационным услугам, характеризуется скоростью
нанесения и географическим распространением; принимая во внимание
этот особенный характер ущерба и необходимость обеспечения
взаимодействия между государственными органами власти, данная
Директива требует от государств-членов ЕС установления доступной
процедуры подачи соответствующих судебных исков; государства-члены
ЕС должны изучить потребность предоставление доступа к судебным
процедурам посредством соответствующих электронных средств.
53) Директива 98/27/ЕС, которая применяется к информационным
услугам, предусматривает механизм обжалования судебного
запрещения, направленный на защиту коллективных интересов
потребителей; этот механизм будет содействовать свободному
перемещению информационных услуг путем обеспечения высокого уровня
защиты потребителя.
54) Санкции, предусмотренные данной Директивой, применяются
без ущерба к любым другим санкциям или средствам, предусмотренным
национальным правом; государства-члены ЕС не обязаны устанавливать
уголовную ответственность за нарушение положений национального
законодательства, принятых в соответствии с данной Директивой.
55) Настоящая Директива не влияет на законодательство,
которое применяется к контрактным обязательствам в отношении
договоров с потребителями; соответственно, данная Директива не
может допустить лишения потребителя защиты, предоставленной ему
законодательством государства-члена ЕС, в котором он постоянно
проживает.
56) Предусмотренные в данной Директиве отступления от
контрактных обязательств относительно контрактов, заключенных
потребителями, должны истолковываться как содержащие информацию о
существенных условиях контракта.
57) Европейский Суд неоднократно постановлял, что
государство-член ЕС сохраняет за собой право принимать меры против
поставщика услуг, учрежденного на территории другого
государства-члена ЕС, если деятельность поставщика услуг полностью
или преимущественно направлена на территорию первого
государства-члена ЕС, в случае, если выбор места учреждения был
сделан с целью уклонения от требований законодательства, которое
применялось бы к поставщику в случае, если бы он находился на
территории первого государства-члена ЕС.
58) Данная Директива не должна применяться к услугам,
предоставленным поставщиком услуг, учрежденном в третьем
государстве; принимая во внимание глобальный характер электронной
коммерции, уместно было бы предусмотреть соответствие норм
Сообщества международным нормам; настоящая Директива применяется
без ущерба к результатам обсуждений данных вопросов в
международных организациях (в числе которых ВТО, ОЭСР(*) и
Юнситрал(**)).
--------------- (*) Организация экономического сотрудничества и развития
(англ. - Organization for Economic Co-operation and Development -
OECD) - прим.перев.
(**) Комиссия ООН по праву международной торговли (англ. -
United Nations Commission on International Trade Law - UNCITRAL) -
прим.перев.
59) Несмотря на глобальный характер электронных коммуникаций,
координация национальных мер на уровне Европейского Союза
необходима с целью избежания фрагментации внутреннего рынка и с
целью установления соответствующей европейской системы регуляции;
такая координация также должна способствовать формированию общей
сильной переговорной позиции на международных форумах.
60) С целью беспрепятственного развития электронной коммерции
правовая система должна быть четкой и простой, предсказуемой и
согласованной с нормами международного права таким образом, чтобы
их применение не оказывало негативное воздействие на
конкурентоспособность европейской промышленности или не
препятствовало инновациям в этой сфере.
61) Если электронные средства коммуникации в контексте
глобализации будут развиваться, Европейский Союз и основные
неевропейские государства нуждаются в консультациях с целью
согласования законов и процедур.
62) Сотрудничество с третьими государствами в области
электронной коммерции должно укрепляться, в частности, это
касается сотрудничества с государствами-кандидатами на вступление
в ЕС, с развивающимися странами и другими торговыми партнерами
Европейского Союза.
63) Принятие данной Директивы не препятствует
государствам-членам ЕС принимать во внимание разнообразные
социальные и культурные последствия, характерные для эпохи
информационного общества; в частности, принятие Директивы не
должно препятствовать мерам, которые государства-члены ЕС могут
принимать в соответствии со своим законодательством для достижения
социальных, культурных и демократических целей, учитывая свое
языковое разнообразие, национальные и региональные особенности и
культурное наследие, и для обеспечения доступа к самой широкой
сети информационных услуг; в любом случае развитие информационного
общества должно обеспечить возможность доступа граждан государств
Сообщества к европейскому культурному наследию, представленному в
цифровой среде.
64) Электронные коммуникации предлагают государствам-членам
ЕС прекрасные возможности предложения общественных услуг в
культурной, образовательной и языковой сферах.
65) Совет, в своей Резолюции от 19 января 1999 года
"Потребительское измерение информационного общества"(*) отметил,
что проблема защиты потребителей заслуживает особенного внимания;
Комиссия будет изучать сферы, в которых защита является
недостаточной в контексте развития информационного общества и
будет определять недостатки законодательства и те проблемные
вопросы, которые требуют дополнительных мер; если будет
необходимо, Комиссия должна внести дополнительные предложения по
исправлению этих недостатков.
---------------- (*) ОЖ N L C 23, 28.01.1999, стр. 1.
приняли настоящую Директиву:
ГЛАВА I. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ
Статья 1
Цель и сфера применения
1. Данная Директива нацелена на обеспечение надлежащего
функционирования внутреннего рынка посредством обеспечения
свободного движения информационных услуг между
государствами-членами ЕС.
2. Данная Директива сближает, со степенью, необходимой для
достижения целей, установленных в параграфе 1, национальные
положения в отношении информационных услуг на внутреннем рынке,
учреждения поставщиков услуг, коммерческих коммуникаций,
контрактов, заключенных с помощью электронных средств,
обязательств посредников, кодексов поведения, внесудебного
разрешения споров, судебных действий и сотрудничества между
государствами-членами ЕС.
3. Данная Директива дополняет законодательство Сообщества,
применяемое к информационным услугам, без ущерба для уровня защиты
общественного здоровья и интересов потребителя, как установлено в
актах Сообщества и национальном законодательстве, их выполнение не
ограничивает свободу предоставления информационных услуг.
4. Данная Директива не устанавливает дополнительные нормы
международного частного права и не применяется в отношении
юрисдикции Судов.
5. Данная Директива не должна применяться:
a) к сфере налогообложения;
b) к вопросам, относящимся к информационным услугам,
регулируемым Директивами 95/46/ЕС ( 994_242 ) и 97/66/ЕС
( 994_243 );
c) к вопросам, относящимся к соглашениям или процедурам,
относящимся к законодательству о картелях;
d) к следующей деятельности в сфере информационных услуг:
- деятельности нотариусов или представителей эквивалентных
профессий, в той мере, в которой они выступают в качестве органов
государственной власти;
- представительства клиента и защиты его интересов до суда;
- деятельности в сфере азартных игр, которая предполагает
денежные ставки в азартных играх, включая лотереи и пари.
6. Данная Директива не влияет на меры, предпринятые на уровне
Сообщества или на национальном уровне для защиты культурного или
лингвистического разнообразия и защиты плюрализма.
Статья 2
Определения
Для целей данной Директивы следующие термины должны иметь
следующее значение:
a) "информационные общественные услуги": услуги в значении
статьи 1 (2) Директивы 98/34/ЕС, измененной Директивой 98/48/ЕС;
b) "поставщик информационных услуг": физическое или
юридическое лицо, предоставляющее информационные услуги;
c) "учрежденный поставщик услуг": поставщик услуг, который
эффективно осуществляет экономическую деятельность, используя
фиксированную организацию, учрежденную на неопределенный период.
Наличие и использование технических средств и технологий,
требуемых для предоставления сервиса, сами по себе не создают
учреждение поставщика услуг;
d) "получатель услуги": любое физическое или юридическое
лицо, которое в профессиональных или иных целях использует
информационные услуги, в частности, для поиска информации или для
получения доступа к ней;
e) "потребитель": любое физическое лицо, действующее в целях,
которые лежат вне его торговой, деловой или профессиональной
деятельности;
f) "коммерческая коммуникация": любая форма коммуникации,
разработанная для прямого или непрямого продвижения товаров, услуг
или имиджа компании, организации или частного лица, осуществляющих
коммерческую, промышленную или ремесленную деятельность или
работающих в определенной профессиональной сфере. Следующее, само
по себе, не составляет коммерческую коммуникацию:
- информация, предоставляющая прямой доступ к деятельности
компании, организации или лица, в частности, адрес сайта или адрес
электронной почты;
- коммуникация, относящаяся к товарам, услугам или имиджу
компании, организации или лица, собранная в независимом порядке, в
частности, без финансовой цели;
g) "регулируемая профессия": любая профессия, в значении
статьи 1 "d" Директивы Совета 89/48/ЕЭС от 21 декабря 1988 года об
общей системе признания дипломов высшего образования, выданных по
завершении профессионального образования(*) или статьи 1 "f"
Директивы Совета 92/51/ЕЭС от 18 июня 1992 года о второй общей
системе признания профессионального образования и обучения(**);
--------------- (*) ОЖ N L 19, 24.1.1989, стр. 16.
(**) ОЖ N L 209, 24.7.1992, стр. 25. С изменениями,
внесенными Директивой 97/38/ЕС (ОЖ N L 184, 12.7.1997, стр. 31).
h) "координируемая сфера": требования, установленные в
правовых системах государств-членов ЕС, применяемые к поставщикам
информационных услуг, независимо от того, несут ли они в себе
общий характер или являются специально разработанными.
i) Координируемая сфера связана с требованиями, которые
поставщик услуг должен выполнять в отношении:
- выполнения деятельности в сфере информационных услуг, в
частности, требований относительно квалификации, получения
разрешения или нотификации;
- выполнения деятельности в сфере информационных услуг, в
частности, требований к поведению поставщика услуг, требований к
качеству или содержанию услуг, включая те требования, которые
применимы к рекламе и к контрактам, или требования в отношении
обязательств поставщика услуг.
ii) Координируемая область не охватывает такие требования,
как:
- требования, применяемые к товарам как таковым,
- требования, применяемые к доставке товаров,
- требования, применяемые к услугам, предоставленным не через
электронные средства.
Статья 3
Внутренний рынок
1. Каждое государство-член ЕС должно гарантировать, что
информационные услуги, предоставленные поставщиком услуг,
учрежденным на его территории, соответствуют национальным
положениям, применяемым государством-членом ЕС в вопросе,
попадающем в координируемую сферу.
2. Государство-член ЕС не может, по причинам, попадающим в
рамки координируемой сферы, ограничивать свободу предоставления
информационных услуг из другого государства-члена ЕС.
3. Параграфы 1 и 2 не должны применяться к сферам, указанным
в Приложении.
4. Государства-члены ЕС могут предпринимать меры по
ослаблению требований параграфа 2 в отношении представляемых
информационных услуг при выполнении следующих условий:
a) меры должны быть:
i) необходимы по одной из следующих причин:
- общественная политика, в частности, предотвращение,
расследование, раскрытие уголовных преступлений, включая защиту
несовершеннолетних и борьбу против любого подстрекательства
ненависти на основании расы, пола, религии или национальности, и
унижение человеческого достоинства в отношении отдельных лиц,
- защита общественного здоровья,
- общественная безопасность, включая обеспечение национальной
безопасности и обороны,
- защита потребителей, включая инвесторов;
ii) предприняты против предоставленных информационных услуг,
которые наносят вред целям, указанным в пункте "i" или которые
представляют собой серьезный риск причинения вреда этим целям;
iii) пропорциональны тем целям;
b) перед принятием мер и без ущерба судебным процедурам,
включая предварительное следствие и действия, выполненные в рамках
уголовного расследования, государство-член ЕС должно:
- попросить государство-член ЕС, ссылаясь на параграф 1,
предпринять меры, а если последнее не предприняло таких мер или
они не были адекватными
- уведомить Комиссию и государство-член ЕС, ссылаясь на
параграф 1, о своих намерениях предпринять такие меры.
5. В безотлагательных случаях государство-член ЕС может не
выполнять условий параграфа 4 "b". В этих случаях о данных мерах
необходимо проинформировать Комиссию и государство-член ЕС в
максимально короткие сроки, со ссылкой на параграф 1, и указав
причины, вследствие которых государство-член ЕС принимает срочные
меры.
6. Без ущерба возможности государства-члена ЕС осуществлять
меры, Комиссия должна проверить соответствие указанных мер
законодательству Сообщества в максимально короткие сроки; в случае
несоответствия мер законодательству Сообщества, Комиссия должна
попросить государство-член ЕС воздержаться от выполнения любых
предлагаемых мер или срочно прекратить осуществление мер.
ГЛАВА II. ОСНОВНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ
Раздел 1
УЧРЕЖДЕНИЕ И ТРЕБОВАНИЯ К ИНФОРМАЦИИ
Статья 4
Принцип недопустимости предварительного разрешения
1. Государства-члены ЕС должны гарантировать, что организация
и выполнение деятельности поставщиком информационных услуг может
не являться предметом предварительного согласования или других
требований, имеющих подобный эффект.
2. Параграф 1 действует без ущерба разрешительным схемам,
которые не были специально разработаны и нацелены исключительно на
услуги информационной сферы, или которые установлены в Директиве
97/13/ЕС Европейского парламента и Совета ( 994_096 ) от
10 апреля 1997 года об общих рамках предварительного разрешения и
индивидуального лицензирования в области телекоммуникационных
услуг <*>.
--------------- (*) ОЖ N L 117, 7.5.1997, стр. 15. Данная Директива утратила
силу в связи с принятием Директивы 2002/21/ЕС Европейского
парламента и Совета от 7 марта 2002 г. об общих рамках
регулирования сетей электронных коммуникаций и услуг - прим.перев.
Статья 5
Предоставление общей информации
1. В дополнение к другим требованиям к информации,
установленным законодательством Сообщества, государства-члены ЕС
должны гарантировать, что поставщик информационных услуг напрямую
и постоянно доступен для контактов с получателями услуг и
компетентными органами, по крайней мере, в отношении следующей
информации:
a) название поставщика информационных услуг;
b) географический адрес места создания поставщика;
c) информация о поставщике услуг, включая адрес электронной
почты, который предоставляет возможность оперативной связи,
позволяющей осуществлять прямое и эффективное общение;
d) сведения о регистрации поставщика информационных услуг в
торговом или подобном публичном реестре, торговый реестр, в
который занесен поставщик, его регистрационный номер, или
эквивалентное средство идентификации в этом реестре;
e) сведения о разрешении деятельности, информация о
соответствующем контролирующем органе;
f) в отношении регулируемых профессий:
- любой профессиональный орган или подобное учреждение, в
котором зарегистрирован поставщик услуг,
- профессиональное звание и государство-член ЕС, где данное
звание было получено,
- ссылка на применяемые профессиональные правила,
существующие в государстве-члене ЕС;
g) в случаях, когда деятельность поставщика услуг является
предметом обложения налогом на добавленную стоимость -
идентификационный номер, указанный в статье 22 (1) Шестой
Директивы Совета 77/388/ЕЭС от 17 мая 1977 г. о гармонизации
законодательства государств-членов ЕС по налогам с оборота - общая
система налога на добавленную стоимость: унифицированная основа
для оценки(*).
---------------- (*) ОЖ N L 145, 13.6.1977, стр. 1. Данная Директива утратила
силу в связи с принятием Директивы Совета ЕС 2006/112/ЕС от
28 ноября 2006 г. об общей системе налога на добавленную
стоимость - прим.перев.
2. В дополнение к другим требованиям в отношении информации,
установленным в законодательстве Сообщества, государства-члены ЕС
должны гарантировать, что там, где информационные услуги являются
платными, они должны быть указаны четко и однозначно и, в
частности, должно быть указание на то, включают ли они в себя
налоги и стоимость доставки.
Раздел 2
КОММЕРЧЕСКИЕ КОММУНИКАЦИИ
Статья 6
Предоставляемая информация
В дополнение к другим требованиям к информации, установленным
законодательством Сообщества, государства-члены ЕС должны
гарантировать, что коммерческая коммуникация, которая является
частью или составляет информационную услугу, соответствует, по
крайней мере, следующим условиям:
a) коммерческая коммуникация должна быть четко определяема
как таковая;
b) физические или юридические лица, от чего имени ведутся
коммерческие коммуникации, должны быть четко идентифицируемы;
c) рекламные предложения - такие как, например, скидки,
премии и подарки - если они разрешены в государстве-члене ЕС, в
котором учрежден поставщик услуг, должны быть четко
идентифицируемы как таковые, а условия, которым необходимо
удовлетворять в рекламном предложении, должны быть легко достижимы
и быть представлены ясно и однозначно;
d) конкурсы или игры, если они разрешены
государствами-членами ЕС, в которых учрежден поставщик услуг,
должны быть четко идентифицируемы как таковые, а условия участия
должны быть легко достижимы и представлены четко и однозначно.
Статья 7
Незапрошенные(*) коммерческие коммуникации
--------------- (*) Без предварительного согласия клиента - прим.перев.
1. В дополнение к другим требованиям, установленным
законодательством Сообщества, государства-члены ЕС, которые
разрешают незапрошенные коммерческие коммуникации посредством
электронной почты, должны гарантировать, что такая коммерческая
коммуникация, осуществляемая через поставщика информационных
услуг, учрежденного на их территории, должна быть идентифицируема
четко и однозначно как таковая в момент ее получения.
2. Без ущерба положениям Директивы 97/7/ЕС ( 994_245 ) и
Директивы 97/66/ЕС ( 994_243 ), государства-члены ЕС должны
предпринимать меры, гарантирующие, что поставщики услуг,
осуществляющие незапрошенные коммерческие коммуникации посредством
электронной почты, должны постоянно информировать пользователей о
том, что физические лица, не желающие участвовать в такой
коммерческой коммуникации, могут зафиксировать свой отказ
посредством регистрации.
Статья 8
Регулируемые профессии
1. Государства-члены ЕС должны гарантировать, что
использование коммерческой коммуникации, которая является частью
или составляет информационную услугу, осуществляемую
представителем регулируемой профессии, является предметом
соответствия профессиональным правилам, в частности, в отношении
независимости, чести и достоинства профессии, профессиональной
тайны и вежливости к клиентам и другим представителям профессии.
2. Без ущерба автономности профессиональных органов и
ассоциаций, государства-члены ЕС и Комиссия должны поощрять
создание кодексов поведения профессиональными ассоциациями и
органами на уровне Сообщества для того, чтобы определить тип
информации, которая может быть предоставлена с целью коммерческой
коммуникации, в соответствии с национальными правилами,
относящимися к параграфу 1.
3. При разработке предложений по инициативам Сообщества,
которые могут понадобиться для обеспечения надлежащего
функционирования внутреннего рынка в отношении информации,
указанной в параграфе 2, Комиссия должна должным образом
воспользоваться Кодексами поведения, применяемыми на уровне
Сообщества, и должна действовать в тесном взаимодействии с
соответствующими профессиональными ассоциациями и органами.
4. Данная Директива должна применяться в дополнение к
директивам Сообщества, касающимся доступа к регулируемым
профессиям и осуществления деятельности в их рамках.
Раздел 3
КОНТРАКТЫ, ЗАКЛЮЧЕННЫЕ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ
ЭЛЕКТРОННЫХ СРЕДСТВ
Статья 9
Заключение контрактов
1. Государства-члены ЕС должны гарантировать, что их
законодательная система разрешает заключение контрактов с
использованием электронных средств. В частности, государства-члены
ЕС должны гарантировать, что юридические требования, применяемые к
процедуре заключения контрактов, не создают препятствий к
использованию электронных контрактов и не влекут утрату
юридической силы контрактов по причине их заключения с
использованием электронных средств.
2. Государства-члены ЕС могут установить, что параграф 1 не
применяется ко всем или определенным контрактам, попадающим под
одну из следующих категорий:
a) контракты, которые устанавливают или передают права на
недвижимость, кроме права на аренду;
b) контракты, которые, в соответствии с требованиями
законодательства, требуют для своего заключения привлечения судов,
органов власти или представителей профессий, осуществляющих
государственные полномочия;
c) контракты поручительства или залоговые соглашения с
участием лиц, действующих в целях, выходящих за рамки их торговой,
деловой или профессиональной деятельности;
d) контракты, определяемые семейным правом и
законодательством о наследовании.
3. Государства-члены ЕС должны указывать Комиссии категории,
определяемые в параграфе 2, к которым не применим параграф 1.
государства-члены ЕС должны подавать Комиссии ежегодный отчет о
применении параграфа 2, объясняя причину, по которой они считают
необходимым сохранять категорию, определенную в параграфе 2 "b".
Статья 10
Предоставляемая информация
1. В дополнение к другим требованиям об информации,
установленным в законодательстве Сообщества, государства-члены ЕС
должны гарантировать (за исключением случаев обратной
договоренности со сторонами, которые не являются потребителями),
что, по крайней мере, следующая информация предоставлена
поставщиком услуг четко и однозначно до того, как получателем
услуг будет размещен заказ:
a) различные технические этапы, которые необходимо пройти для
заключения контракта;
b) будет ли заключенный контракт храниться у поставщика
услуг, и будет ли он доступен;
c) технические средства определения и исправления ошибок до
размещения заказа;
d) языки, предложенные для заключения контракта.
2. Государства-члены ЕС должны гарантировать (за исключением
случаев обратной договоренности со сторонами, не являющимися
потребителями), что поставщик услуг указывает любые уместные
Кодексы поведения, которым он подчиняется, и информацию о том, как
можно ознакомиться с содержанием этим кодексов в электронной
форме.
3. Условия контракта и общие положения, представленные
получателю, должны быть доступны до такой степени, чтобы он мог
хранить и воспроизводить их.
4. Параграфы 1 и 2 не должны применяться к контрактам,
заключенным посредством обмена электронной почтой или посредством
эквивалентной индивидуальной коммуникации.
Статья 11
Размещение заказа
1. Государства-члены ЕС должны гарантировать (за исключением
случаев обратной договоренности со сторонами, не являющимися
потребителями), что в случаях, когда получатель услуг размещает
свой заказ через технологические средства коммуникации, должны
соблюдаться следующие принципы:
- поставщик услуг должен подтвердить получение заказа
получателя посредством электронной коммуникации без чрезмерной
задержки,
- заказ и подтверждение получения считаются полученными,
когда они доступны тем сторонам, которым они адресованы.
2. Государства-члены ЕС должны гарантировать (за исключением
случаев обратной договоренности со сторонами, не являющимися
потребителями), что поставщик услуг предоставляет получателю
доступ к эффективным техническим средствам, позволяющим ему до
размещения заказа определить и исправить сделанные ошибки.
3. Первый абзац параграфа 1 и параграф 2 не должны
применяться к контрактам, заключенным посредством обмена
электронной почтой или посредством эквивалентной индивидуальной
коммуникации.
Раздел 4
ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ПОСРЕДНИКОВ
Статья 12
"Просто передача информации" (mere conduit)
1. В тех случаях, когда информационные услуги состоят в
передаче информации, предоставленной получателем услуг, через
коммуникационную сеть, или в предоставлении доступа к
коммуникационной сети, государства-члены ЕС должны гарантировать,
что поставщики услуг не несут ответственности за переданную
информацию при условии, что поставщик:
a) не инициирует передачу;
b) не выбирает получателя передачи; и
c) не выбирает или исправляет информацию, содержащуюся в
передаче.
2. Передача и предоставление доступа, упомянутые в
параграфе 1, включают в себя автоматическое, промежуточное и
кратковременное хранение передаваемой информации в течение того
периода, который необходим для осуществления передачи в
коммуникационной сети, при этом предусматривается, что информация
не будет храниться в течение более длительного периода, чем
необходим для передачи.
3. Данная статья не должна влиять на возможности судов или
административных органов власти, в соответствии с законодательной
системой государства-члена ЕС, требовать от поставщика услуг
прекращения или предотвращения нарушений.
Статья 13
"Кэширование"
1. В тех случаях, когда информационные услуги состоят из
передачи информации, предоставленной получателем услуг, через
коммуникационную сеть, государства-члены ЕС должны гарантировать,
что поставщик услуг не несет ответственности за автоматическое,
промежуточное и кратковременное хранение информации, выполняемой
единственно с целью обеспечения эффективной передачи информации
другим получателям услуг по их требованию, при условиях что:
a) поставщик не модифицирует информацию;
b) поставщик выполняет условия в отношении доступа к
информации;
c) поставщик следует правилам обновления информации,
распространенным в индустрии;
d) поставщик не мешает законному использованию технологий,
распространенных в индустрии, для получения данных по
использованию информации; и
e) поставщик предпринимает оперативные меры, нацеленные на
удаление или прекращение доступа к информации, которая была на
хранении, после получения сведений о том, что информация из
начального источника трансмиссии была убрана из сети, или доступ к
ней был прекращен, а так же в случаях, когда суд или
административный орган власти потребовал удаления или прекращения
доступа к данной информации.
2. Данная статья не должна влиять на возможности судов или
административных органов власти, в соответствии с законодательной
системой государства-члена ЕС, требовать от поставщика услуг
прекращения или предотвращения нарушений.
Статья 14
Хостинг
1. В тех случаях, когда информационные услуги состоят из
хранения информации, предоставленной получателем услуг,
государства-члены ЕС должны гарантировать, что поставщик услуг не
несет ответственности за информацию, сохраняемую по просьбе
получателя услуг, при условии что:
a) поставщик не имеет фактических сведений о незаконной
деятельности или информации и, в отношении требований о возмещении
ущерба, не осведомлен о фактах или обстоятельствах, из которых
незаконная деятельность или информация становится очевидной;
b) при получении таких сведений поставщик предпринимает
оперативные действия по устранению или прекращению доступа к
информации.
2. Параграф 1 не должен применяться в случаях, когда
получатель услуг действует под влиянием или контролем поставщика
услуг.
3. Данная статья не должна влиять на возможности судов или
административных органов власти, в соответствии с законодательной
системой государства-члена ЕС, требовать от поставщика услуг
прекращения или предотвращения нарушений, а так же не влияет на
возможность государств-членов ЕС разрабатывать процедуры,
управляющие удалением или прекращением доступа к информации.
Статья 15
Отсутствие мониторинга
1. Государства-члены ЕС не должны налагать на поставщиков при
предоставлении ими услуг, указанных в статьях 12, 13 и 14,
обязательств по мониторингу информации, которую они передают или
хранят, а так же обязательств по активному поиску фактов или
обстоятельств, указывающих на нелегальную деятельность.
2. Государства-члены ЕС могут установить обязательства для
поставщиков информационных услуг по предоставлению оперативной
информации компетентным органам о подозрениях в отношении
нелегальной деятельности, осуществляемой получателем услуг, или в
отношении информации, предоставленной получателем услуг.
Государства-члены ЕС могут установить обязательства, которые будут
заключаться в предоставлении компетентным органам по их запросу
информации, которая поможет идентифицировать получателей их услуг.
ГЛАВА III. ИМПЛЕМЕНТАЦИЯ
Статья 16
Кодексы поведения
1. Государства-члены ЕС и Комиссия должны поощрять:
a) разработку кодексов поведения на уровне Сообщества
торговыми, профессиональными и потребительскими ассоциациями или
организациями, которые должны способствовать выполнению
статей 5-15;
b) добровольную передачу проектов кодексов поведения
Комиссии;
c) доступность таких кодексов поведения на языках Сообществ с
помощью электронных средств;
d) предоставление информации государствам-членам ЕС и
Комиссии со стороны торговых, профессиональных и потребительских
ассоциаций или организаций об оценке применения данных кодексов
поведения и их влиянии на практику, привычки или традиции,
относящиеся к электронной коммерции;
e) разработку кодексов поведения в отношении защиты
несовершеннолетних и защиты человеческого достоинства.
2. Государства-члены ЕС и Комиссия должны поощрять участие
ассоциаций или организаций, представляющих интересы потребителей,
в разработке и выполнении Кодексов поведения, влияющих на их
интересы и составленных в соответствии с параграфом 1 "a".
Статья 17
Внесудебное разрешение споров
1. Государства-члены ЕС должны гарантировать, что, в случае
возникновения споров между поставщиком информационных услуг и
получателем услуг, их законодательство не будет препятствовать
применению схем внесудебного рассмотрения споров, закрепленных
национальным правом, включая возможность использования
соответствующих электронных средств связи.
2. Государства-члены ЕС должны поощрять органы, ответственные
за внесудебное урегулирование споров потребителей, в выполнении
своих функций таким образом, чтобы адекватные процедурные гарантии
обеспечивались для всех вовлеченных сторон.
3. Государства-члены ЕС должны поощрять органы, ответственные
за внесудебное урегулирование споров потребителей, в
информировании Комиссии о важных решениях, которые они принимают в
отношении сферы информационных услуг, и в передаче любой другой
информации в отношении практики или обычаев электронной коммерции.
Статья 18
Действия суда
1. Государства-члены ЕС должны гарантировать то, что судебные
действия, закрепленные национальным правом в отношении
информационных услуг, позволяют предпринимать срочные меры,
включая временные меры, установленные для прекращения любого
незаконного нарушения.
2. Приложение к Директиве 98/27/ЕС должно быть дополнено
следующим образом:
"11. Директива 2000/31/ЕС Европейского Парламента и Совета от
8 июня 2000 года о некоторых правовых аспектах информационных
услуг на внутреннем рынке, в частности, об электронной коммерции
(Директива по электронной коммерции) (ОЖ N L 178, 17.7.2000,
стр. 1)."
Статья 19
Сотрудничество
1. Государства-члены ЕС имеют все адекватные средства
контроля и наблюдения, необходимые для эффективного выполнения
данной Директивы, и должны гарантировать, что поставщики услуг
обеспечат их всей необходимой информацией.
2. Государства-члены ЕС должны сотрудничать с другими
государствами-членами ЕС; с этой целью они должны определить одно
или несколько контактных лиц, информацию о которых они должны
передать другим государствам-членам ЕС и Комиссии.
3. Государства-члены ЕС должны как можно быстрее предоставить
помощь и информацию, запрашиваемую другими государствами-членами
ЕС или Комиссией, в том числе с помощью соответствующих
электронных средств.
4. Государства-члены ЕС должны определить контактных лиц,
которые должны быть доступны, по крайней мере, через электронные
средства коммуникации, и с помощью которых получатели и поставщики
услуг смогут:
a) получить общую информацию по правам и обязанностям,
установленным в контрактах, а так же информацию по механизмам
обжалований и компенсаций в случае спора, включая практические
аспекты, необходимые для использования таких механизмов;
b) получить информацию об органах, ассоциациях или
организациях, от которых они могут получить дальнейшую информацию
или практическую помощь.
5. Государства-члены ЕС должны поощрять предоставление
Комиссии информации о любых значительных административных или
юридических решениях, принятых на их территории для разрешения
споров, относящихся к сфере информационных услуг, а также
информации о практике и обычаях электронной коммерции. Комиссия
должна донести эти решения до сведения других государств-членов
ЕС.
Статья 20
Санкции
Государства-члены ЕС должны определить санкции, применяемые к
нарушениям национальных положений, принятых в соответствии с
данной Директивой, и должны предпринять все меры, необходимые для
обеспечения их силы. Санкции должны быть эффективными,
пропорциональными и обладающими предупреждающим эффектом.
ГЛАВА IV. ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ
Статья 21
Повторная проверка
1. До 17 июля 2003 г. и каждые два года впоследствии Комиссия
должна представлять в Европейский парламент, Совет и Комитет по
Экономическим и Социальным вопросам отчет о применении настоящей
Директивы, при необходимости дополненный предложениями по ее
адаптации к юридическим, техническим и экономическим событиям в
сфере информационных услуг, в частности, предложениями по
предотвращению преступности, защите несовершеннолетних, защите
потребителя и соответствующему функционированию внутреннего рынка.
2. При изучении необходимости адаптации данной Директивы,
отчет должен анализировать, в частности, необходимость
предложений, затрагивающих ответственность лиц, предоставляющих
гиперссылки и услуги инструментов поиска, а так же анализировать
процедуры "notice and take down" и ответственность при загрузке
информации. Отчет должен анализировать необходимость
дополнительных условий освобождения от обязательств, определенных
в статьях 12 и 13, с точки зрения перспективы технического
прогресса, а также анализировать возможность применения принципов
внутреннего рынка к незапрошенной коммерческой коммуникации
посредством электронной почты.
Статья 22
Преобразование в национальное право
1. Государства-члены ЕС должны ввести в действие
законодательные, регулятивные и административные положения,
необходимые для выполнения данной Директивы, в срок до
17 января 2002 года. Об этом они должны незамедлительно
информировать Комиссию.
2. Когда государства-члены ЕС принимают эти положения,
последние содержат отсылку к настоящей Директиве или
сопровождаются подобной отсылкой при их официальном опубликовании.
Порядок совершения данной отсылки определяется
государствами-членами ЕС.
Статья 23
Вступление в силу
Данная Директива вступает в силу со дня ее публикации в
Официальном журнале Европейского сообщества.
Статья 24
Адресаты
Данная Директива адресована государствам-членам ЕС.
Совершено в Люксембурге, 8 июня 2000 года.
(Подписи)

Приложение

Исключения из статьи 3

Как предусмотрено в статье 3 (3), пункты 1 и 2 статьи 3 не
применяются:
- к авторскому праву, смежным правам, правам, определенным в
Директиве 87/54/ЕЭС(*) ( 994_351 ) и Директиве 96/9/ЕС(**)
( 994_241 ), а так же к правам промышленной собственности;
---------------- (*) ОЖ N L 24, 27.1.1987, стр. 36. Директива о топографии
полупроводниковых изделий - прим.перев.
(**) ОЖ N L 77, 27.3.1996, стр. 20. Директива о правовой
охране баз данных - прим.перев.
- к эмиссии электронных денег, осуществляемой учреждениями, в
отношении которых государства-члены ЕС применяют одно из
исключений, предусмотренных в статье 8 (1) Директивы 2000/46/ЕС(*)
( 994_178 );
---------------- (*) Директива об осуществлении деятельности учреждений в
сфере электронных денег - прим.перев.
- к статье 44 (2) Директивы 85/611/ЕЭС(*) ( 994_293 );
---------------- (*) ОЖ N L 375, 31.12.1985, стр. 3. Директива о координации
законодательных, регулятивных и административных положений
относительно предприятий, осуществляющих коллективные инвестиции в
ценные бумаги, допускающие передачу (UCITS) - прим.перев.
- к статье 30 и главе IV Директивы 92/49/ЕЭС(1) ( 994_290 ),
главе IV Директивы 92/96/ЕЭС(2) ( 994_186 ), статьям 7 и 8
Директивы 88/357/ЕЭС(3) ( 994_188 ) и статье 4 Директивы
90/619/ЕЭС(4) ( 994_185 );
---------------- (1) ОЖ N L 228, 11.08.1992, стр. 1. Директива о координации
законодательных, регулятивных и административных положений,
регулирующих операции, связанные с прямым страхованием иным, чем
страхование жизни - прим.перев.
(2) ОЖ N L 360, 09.12.1992, стр. 2. Директива о координации
законодательных, регулятивных и административных положений в
отношении прямого страхования жизни - прим.перев.
(3) ОЖ N L 172, 04.07.1988, стр. 1. Директива о координации
законодательных, регулятивных и административных положений в
отношении прямого страхования, отличного от страхования жизни -
прим.перев.
(4) ОЖ N L 330, 29.11.1990, стр. 50. Директива о координации
законодательных, регулятивных и административных положений в
отношении прямого страхования жизни и устанавливающая положения,
способствующие свободе оказания услуг - прим.перев.
- к свободе стороны выбирать право, применимое к их
контрактам;
- к договорным обязательствам в отношении контактов с
потребителями;
- к ответственности по контрактам, создающим или изменяющим
права на недвижимость;
- к допустимости незапрошенных коммерческих коммуникаций с
помощью электронной почты.
--------------- (*) Перевод Попова А.О.
(**) Directive 2000/31/EC of the European Parliament and of
the Council of 8 June 2000 on certain legal aspects of information
society services, in particular electronic commerce, in the
Internal Market ("Directive on electronic commerce"). Опубликована
в Официальном журнале (далее - ОЖ) N L 178, 17.7.2000, стр. 1-16
(ES, DA, DE, EL, EN, FR, IT, NL, PT, FI, SV)



вгору